Людина І світ



Сторінка1/23
Дата конвертації12.04.2016
Розмір4.06 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ


ЛЮДИНА І СВІТ





БІЛА ЦЕРКВА

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………………5
Розділ І. ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ
Тема 1. Феномен людини та основні тлумачення її походження…………………6

Тема 2. Повнота та щастя людського життя……………………………………….10

Тема 3. Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини…………………………………………………………………....11

Тема 4. Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя………..15

Індивід. Індивідуальність. Особа. Особистість………………………….................17

Тема 5.Сутність людини та сенс людського життя ……………………………….18

Життєва позиція та спосіб життя людини …………………………………………21

Тема 6. Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя ………………...22

Тема 7. Поняття творчості, свободи і відповідальності…………………………...26

Тема 8. Повнота життя і щастя………………………………………………………29

Запитання для самоконтролю………………………………………………………..31
Розділ ІІ. СВІТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ІСНУВАННЯ
Тема 9. Поняття світу …………………………………………………………………31

Тема 10. Людина і Космос, Всесвіт і Земля ………………………………………...32

Тема 11. Поняття матеріального та ідеального……………………………………35

Тема 12. Рух як загальний спосіб існування світу ………………………………..39

Тема 13. Простір і час…………………………………………………………………45

Тема 14. Проблема єдності світу……………………………………………………..49

Запитання для самоконтролю……………………………………………………….50
Розділ ІІІ. ДУХОВНІСТЬ ЛЮДИНИ.
Тема 15. Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного……………………………………………………………………………52

Тема 16. Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини……………………….58

Тема 17. Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність………..61

Тема 18. Правда, хиба, істина – їх єдність та відмінність між ними. Прихильність як прояв духовності…………………………………………………63

Тема 19. Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини……………67

Тема 20. Прекрасне і потворне………………………………………………………70

Тема 21. Добро і зло в суспільно – історичному процесі…………………………72

Запитання для самоконтролю………………………………………………………74
Розділ ІV. СВІДОМІСТЬ ПІЗНАННЯ.
Тема 22. Розуміння свідомості………………………………………………………..75

Тема 23. Структура свідомості. Свідоме і несвідоме………………………………78

Тема 24. Свідомість і праця. Спілкування і мова………………………………….81

Тема 25. Суспільний характер свідомості…………………………………………..85

Тема 26. Що таке пізнання?..........................................................................................87

Тема 27. Розуміння істини. Істина та її критерії…………………………………...91

Тема 28. Розуміння методу пізнання та закону…………………………………....93

Запитання для самоконтролю……………………………………………………….96
Розділ V. ЛЮДИНА І ПРИРОДА.
Тема 29. Що таке природа?..........................................................................................97

Тема 30. Історичний розвиток уявлень про природу…………………………....99

Тема 31. Розуміння біосфери та ноосфери…………………………………………101

Тема 32. Природа як сукупність об'єктивних умов існування людства………104

Тема 33. Природа як об'єкт знання і пізнання……………………………………108

Тема 34. Виживання людини і людства — нагальна проблема сучасності…...111

Запитання для самоконтролю………………………………………………………113
Розділ VІ. СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.
Тема 35. Поняття "суспільство","суспільне", "соціальне", "соціум". Суспільство як самоорганізована система……………………………………114

Тема 36. Соціальна структура, її основні елементи……………………………..119

Тема 37. Сім'я в соціальній структурі суспільства……………………………...124

Тема 38. Поняття етносу. Рід, плем'я, народність, нація………………………..127

Тема 39. Роль ментальності в життєдіяльності суспільства……………………131

Тема 40. Особливості історичного розвитку українського етносу та нації…...133

Тема 41. Прогрес і періодизація суспільного розвитку…………………………136

Запитання для самоконтролю………………………………………………………139
Розділ VІІ. ПОЛІТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ.
Тема 42. Поняття політики. Політика і влада…………………………………….140

Тема 43. Політична система………………………………………………………...146

Тема 44. Політична демократія…………………………………………………….149

Тема 45. Особливості правової, соціально-справедливої держави та громадянського суспільства…………………………………………………...151

Тема 46. Громадські рухи й організації. Політичні партії і влада……………...156

Тема 47. Політика й ідеологія……………………………………………………….160

Тема 48. Політична еліта і народ…………………………………………………...161

Запитання для самоконтролю………………………………………………………162
Розділ VІІІ. ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА.
Тема 49. Поняття культури………………………………………………………….163

Тема 50. Матеріальна та духовна культура……………………………………….169

Тема 51. Культура і цивілізація…………………………………………………….171

Тема 52. Історичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство культури……………………………………………………………………………….173

Тема 53. Національне та загальнолюдське в культурі. Багатоманітність і взаємодія культур……………………………………………………………….175

Тема 54. Культура особистості……………………………………………………...178

Тема 55. Культура, гуманізм, прогрес……………………………………………..181

Запитання для самоконтролю………………………………………………………183
Розділ ІХ. СВІТОГЛЯД ЯК НАЙВИЩА ФОРМА САМОУСВІДОМЛЕННЯ.
Тема 56. Поняття світогляду……………………………………………………….184

Тема 57. Мораль і світогляд…………………………………………………………192

Тема 58. Мистецтво і світогляд……………………………………………………..194

Тема 59. Історичність світогляду…………………………………………………..201

Тема 60. Міфологія як світогляд……………………………………………………202

Тема 61. Загальна характеристика релігійного світогляду……………………..205

Тема 62. Особливості наукового світогляду……………………………………...209

Тема 63. Філософія і світогляд……………………………………………………...212

Запитання для самоконтролю………………………………………………………218

Короткий термінологічний словник……………………………………………….219

Рекомендована література…………………………………………………………..224

ВСТУП
Важливість курсу «Людина і світ» зумовлюється змістом стратегічних завдань, які покликана вирішувати загальна освіта, готуючи особистість до життя у суспільстві. Даний курс має допомогти студентам якомога краще збагнути природу суспільства і держави, в якій вони живуть, розкрити можливості й передумови для реалізації ними своїх прагнень та інтересів у суспільному житті.

Знання студентів про людину і світ як специфічну цілісність мають бути засвоєні на високому науковому рівні, тому в структурі курсі зінтегровані знання цілісного циклу суспільних наук: соціології, політології, правознавства, етики, економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології, філософії.



Мета курсу полягає у: формуванні у молодих громадян України поваги до прав людини, здатності реалізувати свої права і свободи, поважаючи при цьому права і свободи інших громадян, а також діяти у відповідності до власних переконань і цінностей на принципах плюралізму і демократії.

Виходячи з мети, завданнями курсу є набуття студентами узагальнених знань про процеси та явища суспільного буття, про філософські, культурні, політико-правові та соціально-економічні основи життя демократичного суспільства. Вивчення курсу сприятиме соціалізації студентської молоді та активному включенню її в суспільне життя, виховуватиме в студентів такі громадянські риси як правова відповідальність, толерантність, ініціативність, громадянська активність, національна самосвідомість.

Побудова курсу «Людина і світ» базується крім загально дидактичних принципів на принципах демократичності, зв’язку з практичною діяльністю, з орієнтованістю на позитивні соціальні дії та плюралізм.

Опорний конспект створений з метою підвищення ефективності самостійної роботи студентів, підвищення рівня мотивації навчання, підвищити якість візуальної інформації та ефективність управління навчанням.



Розділ І. ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ
Тема 1. Феномен людини та основні тлумачення її походження


Пошук відповідей на "вічні" питання відбито у численних міфах народів світу, в релігійних книгах, наукових працях та філософських текстах різних епох. Вивчаючи літературу, історію, біологію та інші предмети, ви знайомились із ними.



Людина – унікальне творіння у Всесвіті. Вона непоясненна, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть повною мірою розкрити таємницю людини. Можливо, ви наблизитесь до її пізнання. Але перед тим слід звернутись до поглядів, які знаходяться у спадщині попередніх поколінь.

Називаючи ті чи інші якості людини, видатні мислителі доходять висновку, що з-поміж них є визначальні, принципово важливі. Упродовж тривалого розвитку світоглядної культури виділялись з них то одні, то інші:



  • людина є політична (полісна) істота (Арістотель);

  • людина – це мисляча річ (Р. Декарт );

  • людина – це істота, яка виробляє знаряддя праці (Б. Франклін);

  • людина - це тварина, яка має особливу зовнішню організацію і здатність користуватися знаряддями праці та зброєю (К.А. Гельвецій);

  • людина розумна (гомо сапієнс) (К. Лінней);

  • це єдина істота, яка знає, що вона є (К. Ясперс);

  • людина, котра грає, або людина-актор (Й.Тейзінге);

  • сутність людини становить сукупність усіх суспільних відносин і предметно-практична діяльність, що є поглибленим визначенням людини як такої, котра працює (гомо фабер) (К. Маркс);

  • нарешті, людина як істота творча. З висоти нашого часу окремі з цих висловлювань, на перший погляд, дивні.

Однак вони, як і інші, тут не названі, складалися поступово, залежно від того, як розкривалися творчі можливості людини в процесі її еволюції. Як ми вважаємо, будь-яке визначення залишиться таким же незавершеним, як і історія людства.

І доки існує людство, триватимуть пошуки людиною відповіді на запитання – хто ж вона є?

Нам належить здійснити свій пошук.

Отже, хто є людина? На перший погляд, це питання зовсім просте. Дійсно, хто ж не знає, що таке людина? Кожен із нас впевнено виділяє людину з навколишнього світу. Її відмінність від інших істот вважається цілком очевидною Однак річ у тому, що те, що нам здається найближчим, найбільш знайомим, насправді є найбільш складним, як тільки ми робимо спробу збагнути його сутність.

Видатний німецький філософ І. Кант дійшов висновку, що у філософії є лише три запитання, на які вона має дати відповідь: Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися? Як не дивно, а зводяться вони до одного запитання: Хто є людина?

Отже, філософську "Програму осягнення людини можна афористично визначити словами Сократа: "Пізнай самого себе". Спробуйте осмислити значення цих слів. Адже у цьому корінь і стрижень усіх світоглядних проблем. Історія розвитку людини і світу свідчить, що процес осмислення феномену людини далекий від завершення, і ця незавершеність породжена насамперед первинним і найскладнішим питанням про походження людини.

Вирішення проблеми походження людини у світоглядній історії має гіпотетичний характер.

У міфологічному світогляді походження людського життя пояснюється породженням людей тваринами або виникненням їх із якоїсь частини тіла тварин. Найтиповішим тут є тотемізм (тотем у перекладі з мови північноамериканських індіанців означає "його рід"). Тобто це рослина, птах чи найчастіше тварина, від якої походить рід, це реальний предок, від якого залежить життя і добробут роду в цілому і кожного його члена зокрема. Згадаймо хоча б твори Ф. Купера про індіанців, про назви родів чи племен – рід ведмедя, плем'я бізона тощо.

У такому розумінні походження людини знайшло відображення господарське життя первісних людей, основою якого було збиральництво, мисливство, рибальство, тобто "присвоююча економіка". З переходом до землеробства у міфології з'являється інший мотив: велика Праматір-Земля у її шлюбі з Батьком-Небом породжує, все живе, у тому числі людину.

Подальший розвиток виробництва зумовлює зміну поглядів людини на своє походження, що має відображення у міфах: людина виникає, наприклад, з глини, змішаної з кров'ю бога Абзу (Вавилон), титан Прометей створює людину з глини, змішаної зі сльозами, дарує їй вогонь, навчає мистецтва та ремесел (Стародавня Греція).



Релігійний світогляд походження людського життя ґрунтується на підкресленні акту божественного творіння. У Біблії, наприклад, так сказано про шостий день творіння: "І створив Господь Бог людину з пороху земного, і дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою рупією". Аналогічно вирішено питання про походження людини і у священній книзі мусульман – Корані, хоча там людинастворюється не з "пороху земного", а з глини.

Космічні гіпотези походження людини виникають ще в давнину? Вони досить популярні й сьогодні, коли людина почала освоювати ближній Космос і проникати у далекий Космос. їхню сутність можна коротко сформулювати так:

• у Всесвіті знаходиться "насіння життя", яке космічним пилом, метеоритами, кометами заноситься на планети. Витоки такого підходу належать ще до V ст. до н. є. – вчення давньогрецького мислителя Анаксагора з його ідеєю панспермії. Нині, коли в метеоритах знайдено практично всі амінокислоти, що складають живе, до цього припущення наука повертається на якісно нових засадах;

• космічні прибульці залишили на Землі своїх представників. Отже, з цього погляду життя людини є суто космічним явищем;

• життя на Землі є реалізацією особливої космічної енергії, тому воно унікальне за своєю природою.

У сучасній космології існує антропний, або антропологічний, принцип, за яким увесь осяжний Всесвіт, Метагалактика еволюціонували у напрямі створення думаючої істоти на Землі (і, очевидно, на інших планетах біля інших зірок), людини, через яку матерія усвідомлює сама себе і свідомо регулює свій подальший розвиток.

Еволюційна гіпотеза грутується на тому, що людина має природну (земну) передісторію. Думки про це з'явилися ще в Стародавній Греції (Анаксімандр вважав, що люди, як і всі живі істоти, зародилися спочатку у воді, потім почали заселяти і землю; на думку Демокріта, всі речі і живі істоти складаються, як і душі, з атомів – різноманітних найдрібніших і неподільних частинок). Проте минуло понад дві тисячі років перш ніж наукою було доведено походження людини від тваринних предків.

Такі видатні вчені, як К. Лінней, Ж.-Б. Ламарк, і особливо Ч. Дарвін, переконливо довели, що людина є останньою найдосконалішою ланкою в ланцюзі розвитку живих істот і має спільних предків з людиноподібними мавпами.

Ця спільність виявляється у тому, що ми спостерігаємо спільні риси будови тіла, подібність у розвитку зародків людини і тварини та ін., про що йшлося у шкільному курсі загальної біології. Тобто еволюція анатомо-фізіологічної будови тварин створює передумови для переходу до анатомо-фізіологічної будови людини з її вертикальним положенням тіла, спеціалізацією форм та функцій рук, які Гегель назвав "знаряддям знарядь", голосового апарату, органів чуття, голов­ного мозку тощо.

Згідно з еволюційною гіпотезою головною у становленні людини, поряд із висловленим вище, є праця. Виготовлення людиною штучних знарядь праці зумовлює розвиток її свідомості, вдосконалення функцій органів чуття і мозку, що сприяло розвиткові пізнавальних можливостей, і вона почала принципово по-новому ставитися до навколишнього світу.

Останнім часом привертають до себе увагу припущення про штучне походження людини. Вони пов'язані з сучасними науково-технічними досягненнями людства, зокрема з освоєнням космічного простору, створенням роботів, вирощуванням зародків людини у пробірках, клонуванням тощо. Основною тут є думка про створення людини високорозвиненими представниками неземних цивілізацій, про якогось великого експериментатора. І якими б неймовірними на перший погляд не здавалися ці припущення, ними не можна нехтувати, виходячи з уже відомого людству принципу: "Цього не може бути, тому що не може бути ніколи".

Загалом сучасна класична наука підтверджує тільки природне походження людського життя. Адже тіло людини, його склад, клітинна будова, як і всього живого на Землі, дуже подібні до тваринних, відмінність полягає лише в складності, високоорганізованості їх. У людини як живої істоти біохімічні, біофізичні процеси, обмін речовин, енергією, інформацією схожі з вищими тваринами.

Посилання на те, що людина – єдина розумна істота на Землі, чим вона і відрізняється від тварин, – непереконливі за своїм змістом. Зародки "розумності" є і в тварин, вони породжені еволюцією форм відображення зовнішнього світу в живій природі. Йдеться, зокрема, про те, що психіка високоорганізованих тварин (тобто таких, що мають центральну нервову систему та розвинений головний мозок) є передумовою виникнення і розвитку людської розумності.

Таке розуміння походження людського життя дає підстави стверджувати сьогодні, що в системі "людина – світ" майже всі гіпотези пояснюють людське життя як земне явище.

Однак перш ніж розглядати сутність людського життя, потрібно зупинитися на ще одному важливому і невирішеному питанні сучасності – про місце людини у світі, або чи одні ми у Всесвіті? На це запитання різні світогляди завжди давали два альтернативні варіанти відповідей.

Ще в міфологічних уявленнях уся природа була населена людиноподібними істотами. Це можна пояснити тим, що в давнину люди наділяли явища і сили природи людськими якостями, що робило їх зрозумілішими.

Надалі, з розрізненням людиною тіла і душі, виникають уявлення про існування безтілесних істот ("духів") не лише на Землі, а й у Всесвіті. Це пов'язано з виникненням релігійного світогляду, адже всі релігії визначають існування й інших, крім людей, істот (добрих чи злих), наприклад, ангелів, котрі можуть з'являтися між людьми, хоча живуть здебільшого "на небі".

Серед стародавніх філософів, у мислителів періоду Відродження була також досить поширеною думка про існування безлічі інших світів, населених якимись істотами, подібними до людини чи несхожими на неї.

Що ж приховується за цими поглядами – прозріння, передбачення? Чи, може, достовірні знання, першоджерела яких були втрачені з розвитком людства, зокрема з переходом від язичництва до християнства чи інших світових релігій? Адже священні книги донесли до нас лише вторинну інформацію, первинна, очевидно, було безнадійно втрачена.

Чи, може, це лише витвір людської фантазії? Так вважає багато людей. Звідси і ставлення до НЛО, інших не пояснених сучасною наукою таємничих явищ.

Крім того, існує точка зору, що ми маємо справу з розумними посланцями космічних цивілізацій, тому ці явища треба ретельно вивчати і прагнути встановити контакт із "братами по розуму". На це спрямована міжнародна програма СЕТІ, метою якої є на основі аналізу сигналів, що надходять з космосу, виділити ті з них, які можуть мати штучне походження і свідчити про існування високорозвинених істот. На жаль, про наслідки цих "прослуховувань космосу" нам відомо дуже мало. Отже, однозначні відповіді на це запитання можна знайти тільки у фантастів. Проте фантастика з часом стає реальністю.

Відсутність переконливих наукових висновків щодо існування інших, позаземних, форм життя призводить до переважання не оптимістичного, а песимістичного підходу до відповіді на це запитання, навіть серед астрофізиків.

Найпоширенішу з-поміж них точку зору можна сформулювати так: земне життя виникло цілком випадково, як збіг певних унікальних обставин, які більше ніде і ніколи у космічному просторі не склалися. Проте якщо розумне життя виникло випадково у неосяжних просторах Всесвіту, то хто почує голос людства? Хто допоможе йому в тій скрутній ситуації, в якій воно може опинитись?..

Інша точка зору полягає в тому, що життя і розумні істоти у космосі обов'язково існують, але ці "острівці" високоорганізованої матерії надзвичайно віддалені один від одного. Крім того, вони можуть бути "старшими" чи "молодшими" за нас, що практично зводить можливість розумного контакту до нуля.


Тема 2. Повнота та щастя людського життя
Від самооцінки людиною свого життя залежить розуміння нею його повноти, а саме розуміння – від уміння цінувати кожну мить, сповнюючи життя діяльністю, роздумами, враженнями.

Чим розвиненішою є людина, чим ширше коло її інтересів та вмінь, чим різноманітніша її діяльність, тим багатше й повнокровніше її життя. Воно буде наповненим, якщо людина має чимало друзів, знайомих, через яких вона пізнає себе. Повнота життя визначається вмінням людини цінувати кожний день, годину, мить, адже вони, як і життя в цілому, неповторні.

Нерідко ми оцінюємо життя людини, його якість згідно з тим, чим вона володіє у житті, що вона має. І при цьому виникає одвічне філософське питання – що головне в житті: мати чи вміти? Бути чи мати? Залежно від відповіді на нього перед нами або людина-споживач, або людина-творець. Більшість мислителів як минулого, так і сучасності вважають, що набагато важливіше вміти, ніж мати, оскільки вміння супроводжує людину завжди. Так, давньогрецький мислитель Сократ з цього приводу сказав, що у світі є багато речей, які мені не потрібні; Діоген так само афористично і мудро зауважив: усе своє ношу з собою. Німецький мислитель А. Шопенгауер також підкреслював, що люди в тисячу разів більше дбають про наживання собі багатства, ніж про освіту розуму і серця, хоча для нашого щастя те, що є в людині, набагато важливіше за те, що є в людини.

Ще одне одвічне питання, відповідь на яке людина прагне дати з моменту свого виникнення, питання про людське щастя. Мабуть, скільки людей робили спробу визначити цей феномен, стільки було й можливих варіантів відповідей, бо кожна людина розуміє щастя по-своєму.

Так, одні роблять досить песимістичний (а це, згадаймо, світоглядний принцип) висновок, що щастя взагалі не існує, що це – міраж: або казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає; інші, продовжуючи цю думку, вважають, що людина бачить своє щастя тільки в тому, чого в неї немає; треті, виходячи з альтернативи, що людина може бути щасливою або нещасливою, стверджують, що щастя полягає в тому, що немає нещастя. Часто можна почути ще й таку думку, що людське щастя не залежить від особистих якостей, що воно визначається фатумом, долею чи фортуною...

Проте в будь-якому разі щастя не є задоволенням своїх потреб і бажань. Це, мабуть, найбільше задоволення самим життям, здійснення свого призначення, досягнення життєвої мети. Люди по-різному розуміють свої життєві цілі, а звідси їхні уявлення про щастя мають індивідуальний характер.

Виходячи з соціального досвіду поколінь, можна рекомендувати певні "рецепти" для досягнення щастя, як треба (чи не треба) дивитися на навколишній світ, щоб бути щасливим.

• Передусім "не пиляйте тирсу", "не жуйте погане", бо песимізм створює "нещасливий світ". Іншими словами, не шкодуйте за тим, чого немає, і радійте тому, що є.

• Не висувайте до життя надмірно ідеалізованих вимог. Нічого ідеального в житті немає. Якщо ви вимагаєте, щоб у житті "все було ідеальним", ви готуєте свою загибель. Лише сприймаючи світ таким, яким він є, тобто недосконалим, неідеальним, можна прагнути поліпшити його, знаходити радість у самому процесі його удосконалення.

• Якщо ви хочете бути щасливим, не хапайтесь істерично за скороминуще. Не можна жити днем учорашнім; минуле треба пам'ятати, а майбутнім – жити.

• Якщо ви зосереджуватиметеся тільки на своєму "Я", то всі дрібниці, що стосуються вас, перетворюватимуться у ваших очах на величезні проблеми і стануть "закривати небо". Тому відволікайтесь від свого "Я", розширюйте коло своїх інтересів, охоплюючи найрізноманітніші сфери.

Спокійно і з гідністю сприймайте самого себе. Кожна людина заслуговує на розуміння, співчуття, повагу. Тому варто прийняти себе як кожного іншого, виявити до себе повагу, відповідальність, турботу, адже сприйняття себе є умовою любові до інших.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка