Луцьк зачаровує своєю гармонією духовності, яку ніяк не хочеться відпускати. Яблончук Анастасія



Скачати 227.32 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір227.32 Kb.
Я – Лучанка!

Я пишаюсь тим, що живу у Луцьку. Це прекрасне місто, в якому є багато цікавих та визначних місць. Луцьк наповнений цікавими музеями, в яких є чимало архітектурних знахідок, церквами ще з прадавніх часів.

В кожному місті є своя візитна карточка, в Луцьку – це чудовий, прекрасний замок Любарта, біля якого є надзвичайна пам’ятка Собор Петра і Павла, під яким знаходиться підземелля ще до цього часу. Туристи, які приїжджають у Луцьк, неодмінно відвідують замок.

Особливо я люблю прогулюватися нічним Луцьком, тільки тоді місто ніби відчиняє двері у прадавню історію, коли майже не помічаєш новобудов, а бачиш тільки кремезні споруди, які стоять вже тисячоліттями.

Звичайно, в інших містах, країнах є теж місця, які западають в душу. Але Луцьк зачаровує своєю гармонією духовності, яку ніяк не хочеться відпускати.
Яблончук Анастасія

9-А клас, ЗОШ № 2

Я – лучанка!
У кожної людини є найдорожче серцю місце – отчий поріг, батьківська хата, де народився і живеш…

Для мене таким місцем є моє рідне місто Луцьк. Я люблю його парки, сквери, вулиці, проспекти, площі, театри, музеї, школи, магазини, кафе. Можливо, воно не найбільше і не найбагатше місто в Україні, але воно моє, рідне.

Красивий Луцьк і в будні, і в свята, і в погоду, і в непогоду. У святкові дні місто перетворюється на виставку народного мистецтва і культури.

Що б я хотіла показати у моєму місті друзям з інших міст і країн? Найперше, пам’ятки минувшини – замок Любарта, Старе місто, які зачаровують своєю красою, витонченістю, надихають нас, допомагають зануритись у стародавні часи і трішки помріяти і пофантазувати. А ще – музей Волинської ікони, краєзнавчий музей, що проведуть гостей дорогами історії та віри й духовності моїх предків.

Я – патріот свого міста і держави, і тому мене турбують проблеми навколишнього середовища, чистота вулиць і скверів, бо ж не інопланетяни смітять довкола, а таки ми, люди. Я думаю, що ми – лучани – гідні жити у чистому, квітучому, багатому місті. І зробити його таким – наш обов’язок.

Цимбаліста Ольга,

9-В клас, НВК «Гімназія № 14»
Я – Лучанка!
Луцьк… Лучеськ… Древній старче… Ти став мені рідним з перших днів мого життя. На твоїх вуличках я зростала, знайомилась із довкіллям, милувалася свічечками каштанів, захоплювалась грайливими хвильками річок. У тобі є все: і мудрість, і краса, і затишок, якого часто потребує людська душа.

Старий ти, друже, і рани, напевно, болять ще й досі дуже. Здолати вороги тебе хотіли, але ти мужньо боронивсь. Йдучи вуличками Старого міста, я лину думкою в минуле. У моїй уяві постають лицарі прекрасні, готові захищати рідний край. Дуліби з луками в руках, на чолі з Лукою відважним, котрі корені дали тобі свої… А ще я з Лесею вітаюсь і хочу втішити: не плач! Помандруймо до Верхнього замку, пограймося, з дубом славетним привітаймося, послухаймо легенд про лісовиків… А ще тут віє святістю від храмів. І ноги самі ведуть до Чудотворця Миколая, якому хочеться дякувати за опіку, за добро, а ще благати про захисток діток.

Люблю тебе я, Луцьку мій прекрасний, в усі чотири пори року. Чудовий ти в імлі зимовій, сріблястій шубці хутровій. Молодієш ти весною, коли цвітуть сади. Та й у спеку даєш ти прохолоду, розваги пропонуєш дітворі. А восени ти схожий на художника, який не шкодує палітри кольорів.

Люблю своє місто й пишаюся, що тут живу.



Коляда Анна

5-В клас, ЗОШ №23

Я – Лучанка!
Можна все на світі вибирати, сину,

вибирати не можна тільки батьківщину.

У кожного з нас є два береги: від якого людина відпливає і до якого має причалити. І все ж, де б ми не зупинялися, нас неодмінно буде притягувати спогадами найрідніший берег, де ми народилися.

Я народилась у Луцьку, саме тут мій рідний берег, на який вперше ступила моя маленька ніжка. На вулицях древнього Луцька проходило моє дитинство, в пам’яті назавжди залишаться прогулянки парком, каруселі, зоопарк.

Пам’ятатиму і першу екскурсію до нашого Замку Любарта. Велич старих стін, краса, яку створили наші предки, вражає, зачаровує. Старе місто… І в уяві постають панянки й лицарі у королівському вбранні, які заворожують вічним кружлянним у танку.

Берег дитинства завжди притягує. У народі кажуть: «Там земля мила, де мати народила». Життя розкидає людей по світу, але пам’ять постійно буде нагадувати про землю, про місце, де ми народились. Тому що я – лучанка і ніколи не забудудорогу до батьківського порогу.

Ідеш вулицями й чути шепіт дерев, як звук сопілки, щебет пташок – і все оживає, немов у «Лісовій пісні». Такі дива можуть відбуватися тільки у Луцьку, тому що природа тут дійсно спілкується зі своїми жителями.



Куди б не закинула мене доля, завжди з гордістю говоритиму: «Я з Луцька». «А де ж той Луцьк?» – запитаються у мене. А я відповім: «Там, де найкраще місце на Землі».
Лапачак Юлія

6-Б клас, Луцька гімназія №21 ім. Михайла Кравчука

Я – лучанин!

Луцьк… Лучеськ… Древній і вічно молодий. Місто, де я народився і зростаю. Уже понад дев’ять століть ти велично і гордовито стоїш на високому березі річки Стир. Вдивляючись у сиву далеч віків, з’єднуєш воєдино прадавній дух минулого і сучасну європейську вишуканість, щиру українську гостинність. Ти є тихою пристанню твердої спокійної краси.

Як ні одне з міст України, ти уособлюєш у собі всю її історію: від князів Олега, Любарта, Вітовта, королівських канцлерів, українських козаків і митрополитів до славетної Лесі Українки, яка оспівала твою неповторну чарівність. А тепер ти є окрасою синьоокої Волині.

Луцьку мій, рідний і гарний! Я люблю тебе, люблю твої парки і сквери, сади і проспекти, площі й театри, музеї і школи. Для мене ти – найкращий куточок на Землі. Найбільше мені подобається твій розмірений ритм життя, твоя ошатність у вмілому поєднанні сучасної архітектури з неповторними шедеврами минулих століть. Ти є втіленням любові, надійності й упевненості у завтрашньому дні.

І куди б не закинула мене в майбутньому життєва круговерть, я завжди повертатимуся до тебе, місто мого дитинства. Я завжди любитиму тебе палкою синівською Любов’ю. Складу найгарніші вірші, напишу найкращу музику, де передам усю силу своїх почуттів до тебе, мій рідний Луцьку. З нетерпінням чекатиму зустрічей із тобою, щоб знову і знову пройтися твоїми затишними і охайними вулицями, помилуватися твоєю шляхетністю, вдихнути на повні груди п’янкий аромат повітря, не схожий ні на який інший у світі.

Рідний мій Луцьку, сивочолий красень, ти – моя душа, моя мала Батьківщина і моє життя. Я завжди пишатимуся тим, що я – лучанин!



Річко Андрій, 7-Б клас, Луцький НВК №10

Я – Лучанка!
Луцьк – місто комфорту, затишку, дитячих мрій, золотої осені. У цю пору року тут неймовірна атмосфера. Хочеться зайти в одну із затишних кав’ярень, закутатися шарфом і спостерігати за людьми, які метушаться, поспішають або ж навпаки – повільно прогулюються, насолоджуючись красою рідного міста.

У Луцьку я провела своє дитинство, самоутверджувалася, мріяла, сумувала, розважалась і знайшла близьких по духу людей. Тут усе: друзі, сім’я, улюблені вулички, замок Любарта, загадкове Старе місто, найкращі миті життя, переживання, перше кохання, злети і падіння.



Щоранку, прокидаючись, радію, що проведу ще один день тут, а не де інде. Луцьк неповторний. Саме тут хочеться насолоджуватись життям. Луцьк не такий метушливий і пафосний, як Київ, більш патріотичний, ніж міста Східної України, не наповнений гамірливими туристами, як Львів. Тут є все для того, щоб жити спокійно, в своє задоволення.

У Луцьку для кожного знайдеться цікавинка. Можна помилуватися роботами митців у Галереї мистецтв, відвідати один із джазових фестивалів, або ж провести вечір в рок-хаті. Для романтиків – вечірнє місто, для меломанів – виступи багатьох гуртів, що виконують твори різни стилів, для любителів літератури – книжковий пасаж, бібліотеки, виступи поетів у центрі міста, для активних людей – гуртки туризму, веслування, ПЛАСТ, різноманітні змагання, велопробіги, для націоналістів – організації «Національний Альянс», « Іскра», фестиваль «Бандерштат».

Мій список можна продовжувати ще довго, але не це головне в Луцьку. Найважливіше – люди. У місті всі, або ж знайомі, або хоч раз, але таки зустрічалися. Словом, великий мурашник. Люди щирі, добрі, цікаві. Кожен вартий уваги. Чи то бабуся на лавочці, чи маленький школяр, чи представник сучасної субкультури, чи серйозний офісний працівник. У Луцьку немає байдужих людей, тебе ніхто не покине у біді, не образить.

Проте, є у нашому місті й недоліки. Стир забруднюється, люди смітять на вулицях. Не обходиться без безробіття й бідності певних верств населення, багато хто переїжджає до інших міст, (а то й країн) у пошуках кращої долі. Тим, хто переїжджає, хочу процитувати Скрябіна: «Ти сам собі країна, зроби порядок у своїй голові. Якщо хочеш щось змінити, то роби це не в Америці, не в Іспанії, а тут».

Хоча всі ці проблеми не такі серйозні, як у віддалених куточках України, або вже вирішуються. Особливо, щодо забруднення навколишнього середовища. Щорічно міська влада виділяє кошти для очищення річки і парків, лучани організовують акції, якими спонукають жителів берегти порядок, зокрема, « Зробимо Луцьк чистим», молодь також зацікавлена в цьому.

Тішить, що місто активно розбудовується, створюється багато закладів відпочинку, з’являються нові магазини, офіси, торгові центри, збільшується кількість робочих місці.



Я горда, що є лучанкою. Тільки тут відчуваю себе щасливою, потрібно. Тому, скільки б не було проблем і негараздів, все одно Луцьк назавжди залишиться у моєму серці.
Гіль Вікторія

11 клас, ЗОШ № 13

Моє місто
Я дуже міцно пов’язаний з моїм містом,

Тому що я – його продовження.

Бахрам Багірзаде
Я живу у невеличкому місті Луцьку. Так, це не Київ і навіть не Львів, але це прекрасна і неповторна частинка мене – мої спогади, мої друзі, моя сім’я і звісно моє життя. Луцьк – мій чудовий світ, де я можу творити, можу бути сама собою.

Кожного ранку проноситься з привітною посмішкою сонечка. Потім подорожую своїм містом разом із вітром, відкриваю усе нові й нові місця, які закарбовуються в моїй пам’яті. Луцьк – величне й горде місто, серцем якого є замок Любарта, який уже давно перестав бути просто історичною цінністю.

Галасливі вулиці міста наче прагнуть розповісти перехожим про те, хто ними ходив, хто дивував, а хто містом захоплювався. Тут завжди витає дух лицарства і пахне поліським літом. Скільки відомих українців народилися на Волині. Кожен із них закарбував у картинах, віршах, піснях, танцях частину своєї синьоокої малої Батьківщини. Це своєрідне послання нам, молодим лучанам, у якому йдеться про те, що майбутнє міста в наших руках. Про нас говоритимуть так, як ми зуміємо зберегти духовну спадщину міста, краса якого визнана в Європі.

Засинаю щовечора з відблисками вуличних ліхтарів, багато вражень, а ще більше запитань на які, сподіваюся, завтра відшукаю відповіді. Я люблю Луцьк, бо як можна не любити місто, де здійснюються твої бажання.


Дусик Анна, 9-А клас, НВК «Гімназія №14»
Я – Лучанка!

Луцьк – мій другий дім, моя мальовнича оселя, в якій я народилася і живу. Це моя домівка, і все тут таке близьке і рідне. Кожна вуличка, кожен провулок пов’язаний з певними спогадами. У рідному Луцьку навіть повітря незвичайне, воно наповнене пахощами дитинства і веселих емоцій.

Я дуже люблю своє місто, адже тут всі мої близькі, друзі, рідня, школа, парк, де ще зовсім маленькою я гойдалась на «човниках», в ньому я виросла, знайшла друзів. Хоч Луцьк не є великим, проте на його теренах є багато місць, де можна добре провести час. В нашому містечку дуже затишно. І все «під рукою». Є чудові краєвиди, величний замок Любарта. Я люблю це місто і можу з гордістю сказати: «Я – лучанка».

Горбачова Анна

6(10)-А клас, Гімназія № 4 імені Модеста Левицького

Я – Лучанка!
Мій добрий Лучеську – мій Луцьку дорогий –

Небесний садівник тебе кохає,

Так щиро любить – й одяг золотий

Тобі на плечі ніжно накидає.

Василь Мартинюк
Місто звершення моїх бажань, місто народження, місто мрій і надій, місто майбутнього. Це все – Лучеськ, символ зелені з фіалковим відтінком. І моя місія як лучанки – пам’ятати та іноді гортати сторінки минулого рідного Луцька, жити, творити його сьогодення. Плекати світле та перспективне майбутнє.

Основою успіху кожного населеного пункту є люди, їх культура, виховання, традиції, емоції… Тільки лучани змогли б зберегти пам’ятки такого величного града, як Лучеськ, виплекати його до європейського рівня і вибороти провідне місце у змаганні за кількістю зелених насаджень посеред інших українських міст, організовувати стільки культурно – масових дійств, вдихнути у вулиці спокій та тепло родинних відчуттів.

Я – лучанка. Я люблю центр близького серцю міста з запахом кави та золотисто-рожевим відблиском собору, люблю древні підземелля, наповненні історичним духом та страхом втратити його, люблю весільні висоти замку Любарта, люблю схили квітучих круч над величним Стиром… люблю… люблю…

Люблю я Луцьк – мій Лучеськ – на світання,

Коли весна – і дихати привільно.

Он кірхи хрест, а он костелу бані

Вітають всіх, киваючи прихильно.

Василь Мартинюк

Не дивно, що мій рідний куточок так ніжно та зворушливо оспіваний Лесею Українкою, Валентиною Штинько, Олександром Богачуком…

Луцьк – одне з найдревніших міст України. Якщо ми дбайливо придивимося до усього, що нас оточує, то переконаємось, що повинні гордо дивитися в очі нащадкам, бо передаємо їм у спадок випещене руками господарів місто. Кожен, хто колись сюди приїде, ніколи не повернеться додому без яскравих незабутніх вражень. І, хоча Луцьк і зараз є пишним європейським містом, я точно знаю, що зовсім скоро воно досягне нових висот.


Ткаченко Вікторія

6-А клас, Луцький НВК № 10

Я – ЛУЧАНКА

Багато прекрасних міст є в Україні, всі вони гарні, величні, древні і мальовничі, але найбільше мені подобається моє рідне місто.

Я люблю гуляти вулицями Луцька, милуватись його краєвидами, спорудами, пам’ятками архітектури, а інколи мені здається, що у міста є душа. Луцьк – одне з найдревніших міст України. В часи Київської Русі місто виступає як столиця удільного князівства, що входило у склад Волинської, а згодом Галицько-Волинської землі. За свою майже тисячолітню історію місто встигло побувати столицею галицько-Волинського князівства, столицею новоутвореного польського воєводства. Під час Першої світової війни стає перелом запеклих боїв, тут стався і відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію. Саме в Луцьку було створене перше українське соціально-політичне товариство «Українська громада».

Старовинне місто. Місто-легенда. Саме так можна назвати Луцьк. Я рада, що народилася у Луцьку, що можу ходити його вуличками, де кожен будинок, кожен камінець бруківки приховує в собі таємниці. Мені подобається вивчати історію рідного міста, ходити у музеї.

В Луцьку розміщено багато пам’яток культури: Верхній Луцький замок, що входить в десятку найдавніших споруд Західної України, католицький собор святих Петра і Павла, православна Свято-Покровська церква, Лютеранська Кірха, Єврейська синагога та інші. Кожна з цих споруд має свою історію, свою таємницю, і лише деякі з них місто розповіло своїм мешканцям. Розкрити і зрозуміти інші можна лише душею.

Вітри віків дещо змінили ці перлини старовини, але й сьогодні мешканці та гості міста все ще можуть милуватись цими величними спорудами. Нагромадження різних архітектурних стилів, поєднання культур та релігій, націй та мов створили Луцьк таким, яким ми його бачимо сьогодні – чарівним і неповторним!

Місто є одним із найпатріотичніших міст України. Кожен справжній лучанин є справжнім українцем і патріотом.

Напевно, я тому пишаюсь тим, що народилась у Луцьку. Я з гордістю можу сказати, що я – ЛУЧАНКА і живу у найкращому і найпрекраснішому місті!



Гаврилюк Ольга,

9-А клас, Луцька ЗОШ № 19

Я – Лучанка!

Кожне місто має свою історію, свої спогади, свої загадкові таємниці. Мабуть, кожна людина пишається місцем, де вона народилася й виросла.

Саме це й маю на увазі, коли чую щось про місто Луцьк. Бо тут я зробила свої перші кроки, в цьому місті пролітає моє безтурботне дитинство, з’явилися перші друзі. Це справді один з найчарівніших куточків України. Луцьк – найкрасивіше місце на Землі. Тут найкрасивіша природа, про яку так гарно писала у своїх творах наша землячка – Леся Українка. У Луцьку живуть найспівучіші, найталановитіші, найдобріші люди. Тут все своє, таке рідне й улюблене.

Найбільше я люблю Луцьку осінь з її вкритими золотом деревами, ранковими туманами, потемнілими водами Стиру.

Люблю блукати зеленими вулицями, спостерігати як у калюжі купаються горобці. Люблю на вікні бачити голубів, які воркочуть, ніби хочуть розповісти мені щось дуже цікаве й таємне.

Та найбільше люблю блукати вулицями старого міста. Згадувати легенди, які знаю й уявляти картини сивої давнини, лицарські змагання, дівчат у старовинному вбранні. Музику, танці… Здається, такого ніде більше не знайдеш. Як би не намагався.



Я знаю, що зроблю все можливе для того, щоб ще більше прославити своє місто, щоб Луцьк зазвучав ще голосніше, щоб став відомим у всьому світі. Бо саме в Луцьку народжуються найталановитіші та найрозумніші люди.

Луцьку мій! Я пишаюся тобою, знаю, що без тебе жити не зможу! Горда тим, що народилася в найпрекраснішому місті на Землі. Я – справжня лучанка і завжди про це пам’ятатиму.



Понурко Анастасія

6-Б клас, Луцька гімназія № 21 ім. Михайла Кравчука
Я – лучанин!

У Луцьку мати дала мені життя, моєму братові і залишила нас. Уночі я чую шепіт брата: «Мамо, мамуню…». Гладжу по головці заспокоюю. Мама не підійде, не візьме у долоні його руку, не промовить: «Спи, синочку, моє сонечко…»

Я навчаюсь у кабінеті краєзнавства. Мій погляд зупиняється на іконі Волинської Богоматері-покровительки міста та Волинських земель. Пречиста пригортає до грудей свою Дитину, яка постраждає за людські гріхи. На обличчі Матері – глибока скорбота і безмежна ніжність. Ікона немов оповита великою печаллю, відчуваю єдність рідних істот, їх святу любов.

Мамо моя, зігрій нас своїм теплом. Я так хочу відчути биття твого серця. Можеш посварити і покарати мене. Я все терпітиму, ти тільки будь поруч зі мною назавжди.

Люблю слухи оповіді про те, як колись жили люди, чим займалися. Про що мріяли. Найбільше вразила розповідь про княгиню-дружину Романа Мстиславовича, яка рятувала двох синочків: Данила і Васька від боярських ланцюгів. Сховала маленьких дітей від ворогів, оберігала їхні життя. Сини – її кров, надія і саме життя.

Мамо, ти згадуєш нас? Чи хвилює тебе наша доля? Нелегко нам у сьогоднішньому світі. Чи болить твоє серце, коли у розпачі вимовляємо твоє ім’я? У такі хвилини нам так не вистачає тебе. Ти не бачиш наших сліз, не чуєш нашого плачу. Захисти нас від лиха, рідненька наша.

А недавно у класі відбулося свято «Наша родина». Я вивчив вірш і розказував перед батьками наших учнів. Тебе не було серед них. Я шукав твій погляд, твою підбадьорливу усмішку. Моєю родиною стали інші люди. Вони розділили зі мною радість. Звучали поетичні рядки про найкраще місто на землі – рідний Луцьк:

Древнє місто в садах найдорожчим знову,

Тут зросла моя доля і шана.

Я щасливо і чесно між вами живу,

Земляки мої славні, лучани.

Тут родина моя і сім’я трудова,

Не погасла любові зорина.

А Волині краса, мов ранкова роса,

Зацвітає в очах мого сина. (В. Гей)
Я тут живу. Тут вся моя родина,

А люди-працьовиті і прості…

І гордий я за дні ці золоті,

За те, що є Волинь і Батьківщина! (М. Пронько)

Я вмію любити. Люблю брата, татка за себе і за тебе, мамо. Люблю школу, однокласників, учителів. Нехай у світі буде більше ще на одну любов, може, він стане кращим, добрім…

Мамо, ти не бачила сумних очей тата. Коли він малював на великому ватмані ілюстрації до повісті С. Васильченка «Дитинство Шевченка». У Тараса був дім, батько і мати. Там він пізнав радість і горе. Мені близькі його дитячі страждання і маленькі радощі. Доле, чому ти така несправедлива? Чому забираєш від дітей найдорожчих і найрідніших людей-батьків?

Наступає світанок – я проводжаю батька на роботу

Ми з братом школярі, у нас свої турботи.

Кожного дня я відкриваю для себе світ. Стає від думки. Що живу серед добрих людей у цьому рідному мені місці. Здається, що твердо стою на землі. Я – лучанин, я хлопець. А Луцьк… Він немов жива істота. Трудиться, як мій батько. Я наче відчуваю його роботящу, міцну чоловічу руку, бачу його добрі очі, чую серцебиття, уявляю, як пульсує кров у жилах. Здається, що коли мені стане тяжко, він підставить під мою ношу своє сильне плече і ми підемо з ним легко і радісно.

У куточку мого серця завжди буде місце для рідної неньки. Мамо, повертайся, я чекатиму тебе завжди. Я поведу тебе чудовими вулицями рідного міста, ми відпочинемо у скверах і парках, постоїмо біля тих святих місць, які очищають нашу совість, бронзової скульптури Слави-символу Вітчизни-матері, високої людської скорботи. Нас захистять від зрад і лиха високі стіни Луцького замку, пам'ять про тяжку працю і бойову звитягу простого народу. Нам допоможуть у житті лучани люди, які вміють мудро мислити і щедро жити.

Мамо, а ця жінка пройшла крізь століття, вічний біль і повернулася додому. Це Леся Українка, замріяна і спокійна, впевнено стоїть на рідній землі, повернувшись із далекої мандрівки на Волинь, до рідного порогу.

Мамо, де взяти слова, щоб долинути до тебе? Знай: тебе чекають двоє твоїх синів. Постукай у двері – і я широко відчиню їх тобі.


Процюк Олександр

9-В клас, ЗОШ № 19

Я – Лучанин

У нашій країні багато гарних міст. Усі вони різні. Усі мають свою історію. Більш за все я люблю свій рідний Луцьк. Тут я народився і живу, знайшов перших друзів, пішов до школи.

Любити своє місто, знати його історію, поважати й підтримувати його традиції вчать мене батьки, вчителі гімназії.

Лучеськ, Лоучеськ, Луцьк – милозвучні слова, що повертають нас у часи сивої давнини – це острів, де зародилося мальовниче і водночас могутнє місто. Місто, що протягом своєї багатовікової історії неодноразово було ареною доленосних історичних подій.

Луцьк – сучасне і водночас старовинне місто, що поєднало в собі європейську вишуканість і щиру українську гостинність.

Я пишаюся своїм містом. А чому не пишатися?! Тут справді є що побачити. Моїми улюбленими місцями є Луцький замок (Замок Любарта), костьол святих Петра і Павла, музей Волинської ікони, музей військової техніки.

Кожна вулиця мого міста має цікаву історію. А усі вулики і провулки разом утворюють місто Луцьк.

А ще я дуже люблю різні заходи, які проводяться у нашому місті. Наприклад, фестиваль дитячого малюнка на асфальті «Мій Луцьк, моя Україна», свято квітів «Луцьк квітучий», громадська акція «Українська вишиванка», благодійні акції «Подаруй дитині вишиванку», «Моє дитинство», «Моє місто, мій дім», фестиваль української та національної кухні, виставки художників міста Луцька «Луцьк і лучани», брати участь у яких ми намагаємося усією сім’єю, тому що дуже любимо своє місто. Але однієї любові за мало. Кожна людина повинна піклуватись про стан свого міста, робити його чистим, затишним і закликати до цього інших.

Моє місто – лише невеличка частка моєї батьківщини, але якщо кожна людина буде любити своє місто, в якому живе, робити все для того, щоб воно стало гарним і досконалим, всі ми разом зможемо відновити й відбудувати нашу рідну землю. Я з гордістю кажу і буду казати: «Я родом з Луцька, я – Лучанин».

Ройко Андрій, 6-Б клас, Луцька гімназія № 21 ім. Михайла Кравчука

Я – Лучанка!

Я – українка! Розмовляю українською мовою, живу в Україні і цим пишаюся. А ще я пишаюся тим, що я – лучанка.

Я корінна жителька і мені тут подобається. Бачила багато міст в Україні, але Луцьк – найрідніший! У мене завжди є бажання повертатися додому у свій рідний дім, свою школу, спостерігати як плине міське життя і просто тут відпочивати.

Саме місто за площею відносно не велике, тут люди знають одне одного, важко щось заховати – і добре і лихе. Таке враження, що люди в ньому ніколи нікуди не поспішають, життя йде спокійно і розмірено. У Луцьку можна гуляти весь день і не втомитися, бо куди б ти не пішов – всюди можна побачити щось цікаво і захоплююче. Однією з окрас Луцька є замок Любарта. Саме ця будівля може передати людям всю величну історію мого міста: Древні стіни, колекція дзвонів, іконописи. Щороку тут відбуваються мистецьке шоу «Ніч у Луцькому замку» – це фестиваль історичної культури, середньовічних танців, музики, кулінарії та традицій. Ще один популярний фестиваль української естрадної пісні, який проходить у моєму місті – міжнародний фестиваль «На хвилях Світязя», що відбувається кожного літа на одному з найбільших озер – Світязі – та Луцьку, на який з’їжджаються різні колективи народів світу зі своєю культурою (піснями, танцями).

У Луцьку є багато музеїв, зокрема, музей Волинської ікони, безцінним експонатом якого є Холмська чудотворна ікона Божої Матері – одна з найшановніших християнських святинь.

У місті протікає 3 річки: Стир, Сапалаївка і Чорногузка. На берегах Сапалаївки розташований парк 900-річчя Луцька, однак на даний час ця річка поступово стає болотом з хащами та дуже забрудненими місцями. Я б дуже хотіла, щоб всі місця відпочинку стали чистими, щоб були полагодженими каруселі в парку, почищені місця для купання. Але це такі негаразди міста, яких можна позбавитись, якщо сильно всім захотіти і дружно стати на його прибирання. Пам’ятаймо: чисто там, де не смітять.

Дорогі лучани, Луцьк – це дуже привітне місто, зі своєрідною атмосферою, воно живе, дихає, росте, але якщо ми не зможемо зберегти його первісну красу, воно задихнеться.

Тож давайте всі подбаємо про нього. Любімо наше рідне місто!

Саржан Юлія, Луцька ЗОШ І-ІІІ ступенів №17
Запрошення до Луцька

Розгортаю маленький аркуш паперу. Там три слова: «Запрошую до Луцька». Хто б це зробив мені такий сюрприз? Перебираю у пам’яті імена своїх друзів і згадую Його. Радо приймаю запрошення і йду на побачення. То нічого, що ми знаємо один одного сотню років. То нічого, що ми народилися в одному місті, навчаємося в одній школі, сидимо за однією партою. Тільки Він, отой дивак, міг навчити мене так романтично дивитися на світ! Отож, швиденько виходжу із дому.

У запрошенні не було вказано ні місця зустрічі, ні часу на побачення. Але я знаю, де і куди мене запрошують. Усміхнувшись вранішньому сонечку, розігнавши зграйку голубів, я вирушила у дорогу.

Місто ще дрімало. Тільки ніжна мелодія флейти на Театральному майдані розбуджувала тишу, линула вверх, піднімаючись стінами величних будівель. Одинокий фотограф запропонував зробити світлину. Я привітала його і подумала: «А чи можна закарбувати навік свої почуття? Хіба можна зберегти оту світлу радість і передчуття щастя? Оті соні ліхтарі, що нагнулись до бруківки, оті перші кленові листочки, які зриває осінній вітер, оту мелодію дзвонів Свято-Троїцького кафедрального собору, який скликає лучан до храму?»

Підійшла до замку Любарта. Так. Не помилилася. На мене вже чекали. Хіба можна було б не здогадалася, куди запрошують мужні хлопці романтичних дівчат на побачення? Великий майдан біля замку, столітній дуб, ровесник дитячих років Лесі Українки, та висока В’їзна вежа, з якої видно все місто: золоті бані костелу святих Петра і Павла, заплаву тихоплинної річки Стир, Пантелеймонівську церкву та величну архітектуру рідного міста, у якій переплітаються сучасне й минула.

Гайда на вежу! Ми довго милувалися містом з висоти пташиного польоту. Отак стоячи б вічно, закривши очі та розкинувши руки. Грайливо вітер пестив моє волосся, проміння сонця зігрівало обличчя, над нами кружляли соколи. Так-так, вони – володарі замку Любарта. Величні боривітри, як планери, розрізують повітряний потік, то граціозно піднімаються вгору, то опускаються вниз.

Неймовірні почуття охоплюють нас. Стоїмо, заворожені красою, зачаровані величчю. Між небом і землею, як два птахи, що сплелися крилами.

Світанок плавно переходить у день. Сонце владно розганяє вранішню осінню прохолоду, фарбує вершечки дерев у багряні кольори, мережить павутинки бабиного літа.

Оце і є щастя! Дякую Тобі, Мій романтику, за запрошення на побачення з рідним містом, бо скільки б я з ним не зустрічалася, все одно буде цікаво та неповторно. Я щаслива, бо люблю тебе, мій Лучеську, бо пишаюсь тим, що я – лучанка, бо кохаю Тебе, Мій єдиний, понад усе на світі!

Рицай Марія

11-А клас, ЗОШ № 25

Освідчення в коханні

О мій любий, мій прадавній і коханий Луцьку! Пишу тобі я, крихітна твоя частинка, мізерна на тлі твоєї широкості. Пишу, бо люблю, мій Батьку рідний, бо не можу не писати, так вже ти запав мені в душу.

Багато ми з тобою разом пережили. Пам’ятаєш оті щасливі години прогулянок на одинці: чи дотепні зустрічі літературних товариств, чи гучні виступи музичних гуртів, чи красу барвистих феєрверків на твоєму нічному небі в День твого Народження, чи смак дитинства й смачного морозива, купленого в літку на Театральній площі? Чудово було, правда ж? Ці моменти, що ти, Батьку мій, мені подарував, зробили мене такою, якою я є тепер. І я не хочу змінюватись! Я вдячна тобі за цінний дарунок. Я щаслива…

Дякую, мій старенький і мудрий! Скільки ж ти зазнав за все своє довге життя, сягаючи історією давніх віків і аж до сьогодення. В твоїх жилах тече і польська кров, бо створений ти вже від польської руки. Але й справжній українець ти, бо вічно проживав тут. Люблю вивчати твою біографію, читати твій життєпис. Така уже в тебе історія… Цікава, дідусю, і юність була, що нині увіковічена в стінах твого Замку. Ти був справжнім воїном, ти зумів вберегти своє серце від ворожих пострілів, ти зберіг свій Замок. А тепер ти подорослішав, а може, уже й постарішав… Багато води утекло в невідомість… Ні! Для мене ти вічно молодий! Але допоки б’ються серця твоїх людей, поки сонце вранці сходить над твоєю головою, доти ти молодий! Ти ростеш, ти збільшуєшся, ти зустрічаєш і приймаєш до своїх обіймів, ти розвиваєшся і освоюєш нові технології, ти даєш можливість і ти навчаєш – ти живеш! І цим я щаслива.

Знаєш, мій друже, я люблю проводити з тобою ночі, такі глибокі і тихі. Чомусь лише тобі можу розповісти найпотаємніше, що бережу в серці від усіх, тільки з тобою можу поділитись думками, тільки тобі я відкриваюсь… У тобі є щось таке, що вирізняє тебе з-поміж інших: ти заспокоюєш і надихаєш. І чомусь це робиш лише вночі. Тільки в цю пору ти даруєш невимовну насолоду: відчуття, ніби в казці, ніби я маленька принцеса, а ти – мій принц. Ти даєш мені руку, і разом, натхненні і безумні, ми біжимо вдаль зустрічати п’янкий світанок. Ти – романтик.

Ти розсипав зорі на нічному небі, і я знаю – це очі твої, мерехтливі, бездонні, лукаві. Вночі замовкаєш, спиш, а вранці оживаєш і знову говориш, працюєш невтомно… Я люблю тебе! Невимовно! Я щаслива!..

Який же ти різний буваєш, мов мале дитя. Цікавий у будь-яку пору, грайливий і безтурботний. Влітку бігаєш, буяєш і квітнеш, втрачаючи усі турботи і поринаючи у світ дитинства. З початком осені ти, маленький хлопчику, ніби дорослішаєш на очах, набуваєш поважнішого вигляду. Взимку найособливіший, такий суворий і радісний водночас. Особливо милуюсь тобою, коли наступають зимові свята: люди прибирають ошатні ялинки на площі, дітлахи бавляться на ковзанах і гуляють з санчатами, морозячи носики і щічки, що стали червонястими від довгих прогулянок, мов калинові грона. І кругом радість, атмосфера щастя і очікувань на день Різдва.

А потім… весна. І ти уже не маленький хлопчик, ти – парубок. Ти оживаєш і оживає все навкруги. Грають зеленню парки, милують око квіти і виблискують на ранковій росі ніжні промінчики рясного сонця, що довгенько спало взимку. Ти мінливий, таємничий, імпульсивний. Я щаслива…

А знаєш, що мені подобається більше? Коли доля розлучає нас. Лишень після довгої розлуки, коли авто мчить проспектом Волі, а я, виглядаючи з вікна, бачу знову такі знайомі кафетерії і магазинчики, таємниче сяйво ліхтарів і старий університет… Відчуваю – вдома . Вдихаю на повні груди твій чаруючий аромат – і очі наповнюються слізьми: я вдома, нарешті, я вдома, я так сумувала.

Любий мій, завжди мені добре з тобою. Ти, мій Луцьку, найкращий! Де б я не була, завжди вертатимусь до тебе, бо я – лучанка, а ти – мій дім, моя сімя. Дякую тобі, мій любий, за все дякую: за науку, за любов, за ласку і щастя. Ти зростив мене, свою донечку. Повік не забуду тебе, ти назавжди в моєму серці, в моїх думках, в моїх словах. Люблю, знову й знову…



Я щаслива, бо я – лучанка!

Третяк Світлана

11-М клас, Луцький НВК № 9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка