Ломачинська Тетяна Василівна



Скачати 111.96 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір111.96 Kb.
Ломачинська Тетяна Василівна

вчитель початкових класів

Леміщиської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Жашківської районної ради

Черкаської області

Пріоритетні аспекти виховання молодших школярів
Двадцяте сторіччя вже попередило людство про те,що воно не виживе,якщо

моральні та етичні категорії гуманізму не ввійдуть у повсякдення, якщо у

відносинах між народами і людьми не діятимуть норми співжиття.

Дайсаку Ікеда

Ми живемо у непростий для України час: суперечності в суспільстві, конфлікти між різними суспільними групами на політичному та особистісному рівнях. Останні події в Україні підтвердили необхідність здійснення патріотичного виховання підростаючого покоління.

Перед освітою України, яка стоїть на шляху демократичних перетворень, постають нові завдання. Одне з них – формування особистості громадянина правового демократичного суспільства. Тільки в демократичному суспільстві можуть розвиватися громадянські чесноти , почуття власної гідності, здатність виробляти власну думку та усвідомлювати своє право на її відстоювання, кри- тично ставитись до інформації, приймати рішення та нести за них відповідаль-

ність,сприймати себе суб’єктом власної діяльності та суспільного життя , а не

пасивним об’єктом, яким керують чи опікуються.

Повага до інших людей, їх свобод і прав, здатність захищати свою думку та

права, а також повага до законів своєї Батьківщини починаються з поваги до себе. За даними сучасних праводослідників, здатність відстоювати свої права конструктивно базується на почутті власної гідності .Можливість формування цієї якості безпосередньо пов’язане з адекватною самооцінкою учнів, позитив- ним самосприйняттям, за даними психологів, формується у дітей під впливом

навколишнього середовища – в першу чергу, стилю спілкування дорослих.

Безумовно, найбільший вплив має сімейне виховання, але стиль взаємин учи-

теля з учнями, особливо в початковій школі, накладає свій відбиток на ставлен-

ня до самого себе. Природа нашої соціальної системи така ,що дитина постійно

перебуває у контакті з оточуючими її людьми: рідними, дорослими, ровесника- ми. Але можна без перебільшення сказати, що в початковій школі долю дити-

ни як учня визначають стосунки з учителем. Симон Соловейчик зауважував, для дітей та їх майбутнього найістотнішим лишається одне – стосунки з дорос- лими.

Особистісно орієнтоване навчання і виховання молодших школярів можливе

лише за умови сформованості у сучасного вчителя високого рівня педагогічної культури і її базової складової – педагогічної етики. Дотримання норм педаго-

гічної етики, виявлення педагогом відповідальності, доброзичливості, культури спілкування, такту та інших змістовних компонентів етики детермінують його професійну поведінку, надають їй цілісності і виваженості. Найвимогливіші до вияву етичної поведінки вчителя молодші школярі. Як показали результати

опитування, діти цієї вікової групи високо цінують моральні якості вчителя,

практично ігноруючи професійні. Школярі підкреслили, що вони поважають вчителя за його доброту,лагідність, справедливість, уміння добре навчати і зрозуміти проблеми учня.

Виховна функція педагогічної етики реалізується у процесі наслідування учнем поведінки вчителя. Він ніби проектує на учнів свій світ моралі , який є світом цінностей. У своїх працях Ш.О.Амонашвілі звертає увагу на те, що наслідуван- ня дітьми етичної поведінки вчителя має подвійний результат: по-перше,ство- рює загальну атмосферу взаємоповаги, невимушеності навчально- пізнавальної діяльності, по-друге ,- формує у школярів етичні норми, моральну поведінку в суспільстві. Етика поведінки вчителя щодо виховних зусиль стосовно учнів безпосередньо залежить від адекватності його очікувань від дитини. Нині, на жаль, є багато вчителів, яким бракує доброзичливості. Вони міркують: мені самій тепер погано, як я можу бути доброзичливою? Але в цьому й сила вчителя – залишатися добрим завжди, за будь-яких обставин.

Я погоджуюсь з Петром Мандзиком, котрий пише:

На доброті існує світ

І добротою пахне хліб.

І мирне небо в школу йти

Це також вияв доброти…

І до дітей любов свята.

На жаль, у значної частини громадян України склалася спотворена думка, що

виховання - справа нескладна і кожен здатний успішно виконувати виховну місію. Насправді виховання, порівняно з навчанням, є складнішим, багато- граннішим, відповідальнішим. Адже, якщо учень не засвоює програмовий матеріал з відповідних дисциплін, то це ще не катастрофа. Але якщо учень стає на шлях правопорушення, злочинності,байдуже ставиться до рідної мови, українських духовних або матеріальних історичних цінностей, то це вже катастрофа для учня, для батьків, а відтак – для держави.

У Концепції національного виховання наголошується: «Національне виховання це створена упродовж віків самим народом система поглядів, ідей, ідеалів,

традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні

орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід,надбання попередніх поколінь».

Виховний ідеал української людини Г. Ващенко будував на двох основних принципах: християнській моралі й українській духовності. Звідси – служіння

Богові та Україні.

Національний ідеал українців криється у пісенній скарбниці, у звичаях народу,

в його літературі,мистецтві, християнській вірі та історичному минулому.У праці Ю. Римаренка «Національний розвій України» національне виховання має таке визначення: «Національне виховання – це цілеспрямований регульований процес утвердження національної самосвідомості, національних

почуттів, національних традицій, національного характеру та національних

особливостей психології…мовних, естетичних та інших цінностей народів,

що сприяє всебічному становленню національного».

Виховання – найважливіший елемент освітньої діяльності, воно є серцевиною

всебічного розвитку особистості.

Завдання виховної роботи полягає у тому, щоб формувати в учнів національну

свідомість, знання Конституції України та обов’язків українців, виховувати

любов до рідної землі,свого народу, шанобливе ставлення до державних символів України, бажання працювати задля розвитку України, готовність її

захищати, оволодівати рідною мовою.

У віці 6-11 років у школярів активно розвиваються соціальні емоції: самолюбство, почуття відповідальності, довіри до людей, здатність до співчуття. Щоб ці соціальні емоції у дитини збагачувалися, вчителю постійно

необхідно коригувати свої педагогічні дії, спираючись на такі етичні правила:



  • не використовуйте дітей як засіб для досягнення педагогічної мети;

  • сприймайте учня таким, яким він є, у постійному розвитку;

  • долайте проблеми етичними засобами;

  • не порівнюйте дітей одного з одним, порівнюйте тільки результати їхньої праці;

  • визнавайте право дитини на помилку і не засуджуйте за неї;

  • вмійте зберігати таємниці, які вам довірили діти;

  • не принижуйте себе й гідності дитини;

  • надавайте свободу вибору дитині як можливість реалізувати свою суб’єктивність через самовизначення у прийнятті рішення.

«Дитина від своєї природи, - писав В.О. Сухомлинський, - допитливий дослідник,відкривач світу. Так нехай же перед нею відкривається чудовий світ

у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці і грі, у власній творчості,

в красі,яка надихає її серце в прагненні робити добро людям…»

Непорушною педагогічною істиною вчителя, був переконаний В.О.Сухо-

млинський, має бути прагнення « захистити дитяче серце від огрубіння,

озлоблення, жорстокості і байдужості, від безсердечно-тупого ставлення

до всього доброго й світлого у житті, перш за все до сердечного, теплого

слова. Можливо, - зауважує він, - у когось цей принцип викличе іронічну

усмішку: ми, мовляв, будемо ласкавими, а вони нам на голову сядуть…

Не сядуть, тому що злість у дитячому серці породжується тільки грубіс- тю, байдужістю дорослих.»

Основу морального розвитку особистості завжди складають її мора-

льні знання, вони допомагають формуванню моральних поглядів і понять

у людини. Аналіз змісту початкової освіти доводить, що він наповнений

дисциплінами, які прямо чи опосередковано спрямовані на формування

моральної свідомості молодших школярів, їх етичний розвиток. Так, у процесі опанування змісту предмета « Я у світі» формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її моральні орієнтири. Дисциплінами

художнього циклу «Музика» і «Образотворче мистецтво» дитина вво-

диться у світ добра і краси, формується її духовна краса.

Етичне виховання може бути ефективним лише тоді, коли воно ре-

алізується як процес відкриття самої себе та інших, пошуку, творчості,як

діалог зі світом. Тому, саме за допомогою діалогічного спілкування вчи-

теля з учнями, доцільно введення у конспект уроку моральних проблем- них питань:


  • чому у літературних творах, що вивчаються, добро, як правило, пе-

ремагає зло?

  • Що відбувається з тобою, коли:

- на тебе кричать;

- тобі погрожують;

- з твоєю думкою не бажають рахуватися;

- у твоїй присутності принижують когось іншого;

- над тобою насміхаються…


  • Що додає щастя людині і чому кожен щасливий по-своєму?

  • Якого ставлення до себе очікує людина у хвилини смутку, печалі?

Такі питання спонукають учнів виявляти свої почуття та оцінні судження

стосовно різних моральних проблем. Що перетворює звичайний урок пи-

сьма, малювання чи математики на урок життя? Безперечно, це щось над-

предметне,що безпосередньо не стосується каліграфії чи лічби, бо харак-

теризує швидше не ЩО, а ЯКЩО.


  • Якщо дитина живе у розумінні та товаристві, вона вчиться знаходи- ти любов у всьому світі;

  • Якщо дитину постійно критикують,вона вчиться ненавидіти;

  • Якщо дитина живе у терпеливості, вона вчиться розуміти інших;

  • Якщо дитину постійно висміюють,вона стає замкнутою;

  • Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;

  • Якщо дитина живе у ворожому оточенні,вона вчиться агресивності;

  • Якщо дитину підбадьорити, вона вчиться вірити у себе;

  • Якщо дитина живе в чесності, вона вчиться бути справедливою;

  • Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

  • Якщо дитину підтримують, заохочують, вона вчиться вірити в лю-

дей, цінувати себе та інших.

Така тактика педагогічної поведінки допомагає вчителеві правильно

формувати дитячі душі, виховувати найвищий прояв людської особистос- ті – бути ЛЮДИНОЮ.

Великий педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: «Навчання - це лише одна з пелюсток тієї квітки, що називається вихованням у широко- му розумінні цього поняття. У вихованні немає головного та другорядно- го...У вихованні все головне - й урок, і розвиток різнобічних інтересів ді- тей поза уроком, і взаємовідносини вихованців у колективі... Сорок п'ять хвилин уроку - одне з дивних педагогічних явищ, коли різноманітні впли- ви зливаються в єдиний комплекс. І, зливаючись, вони утворять такої ве- личезної сили фактор розвитку дитини... Виховання в школі треба буду- дувати, починаючи з уроку, цього найважливішого фактору розвитку осо- бистості взагалі й морального розвитку зокрема».

Таким, чином, цілісною науково-методичною та дидактичною системою,

що реалізує освітню, виховну і розвивальну функції навчання, залишаєть-

ся урок. Виховна спрямованість уроку має стати визначальною. Основ-

ною ідеєю сучасного уроку є єдність навчання, виховання і розвитку.

Учений-педагог Ю. Б. Зотов також акцентує увагу на виховній спрямованості уроку, що передбачає:


  • виявлення й використання на уроці виховних можливостей: змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності в їхній взаємодії та системи відносин, що складається на уроці;

чітку постановку виховних цілей і реалізацію їх через систему виховних завдань, тобто постановка виховних цілей уроку здійснюється в руслі цілісного підходу до процесу формування базової культури особистості;

організацію співробітництва в процесі уроку: певних взаємин між учасниками спільної діяльності, у якій вони рівноправні, довіряють, допомагають і проявляють толерантність один до одного.

Так, пріоритетними у проведенні уроків для учнів початкових класів (1-4 класи) є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, бесіда, тематичний зошит, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, інсценізація, вікторина, екскурсія, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування тощо.

Виховна мета уроку може формулюватися так:



  • викликати в дітей інтерес до...;

  • сприяти формуванню ціннісного ставлення до...;

  • виховувати почуття доброти;

  • пробуджувати співчуття до...;

  • формувати толерантність, уміння поважати інших;

  • заохочувати співробітництво дітей;

  • розвивати здатність до уяви;

  • виховувати турботливість і увагу до своїх рідних, старших людей;

  • формувати почуття відповідальності, вимогливості до себе, охайності, дбайливості, дисциплінованості, старанності, наполегливості;

  • виховувати шанобливе ставлення до народних традицій;

  • формувати розуміння краси в природі, предметах побуту, праці, людських взаєминах тощо.

Таким чином, результати навчання і виховання мають бути представлені у формі ставлень, умінь реалізовувати їх у різних поведінкових ситуаціях, у звичках та вчинках, у різноманітних людських якостях.

На жаль, останні роки виховному значенню уроку приділяється менше уваги: учитель опановує інноваційні методи та форми навчання, інформаційно - комунікаційні технології, тестові технології, прагнучи підвищити якість навчального процесу, осучаснити його.



Але, крім знань, випускнику школи необхідно набути таких компетентностей, які дозволять йому успішно адаптуватися в соціумі, знайти свою справу, стати справжнім професіоналом, гарним сім’янином чи матір'ю.

Цього не можна навчити тільки під час проведення форм виховної роботи. У кожному навчальному закладі має бути побудована цілісна навчально-виховна система, в основі якої - кожний урок.



Наостанок хотілося б згадати слова В.О.Сухомлинського «Кожна мить тієї праці, яка називається виховання, - це створення майбутнього і погляд у майбутнє»


Список використаної літератури


  1. Бех І. Д. Виховання особистості: сходження до духовності: [наук, видання] /1. Д. Бех. - К.: Либідь, 2006. - 272 с.

  2. Сухомлинский В.А. Избранные произведения в пяти томах / В.А Сухомлинский. - 1979. - Т.2. - С. 277.

  3. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів: методичні рекомендації до впровадження в загальноосвітніх навчальних закладах. - Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2012.-128 с.

  4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004р. №24 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2004 - № 1-2. - С. 5-60.

  5. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 2000. - №22. - С. 7-21

  6. Бех І. Д. 100 ключів виховного успіху: наук.-метод. посібник / І.Д. Бех // Шкільний світ. - 2009. - червень (№ 21-23). -С. 3-152.

  7. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів / О.Я. Савченко. - К.: Генеза, 1999.-368 с.

  8. Соловейчик С. Воспитание школи: проверка временем: статьи для своей газети / Симон Соловейчик // Первое сентября. -2010. - 17 июля (№ 13-14). - С. 2-48.

  9. Амонашвили Ш.А. В школу - с шести лет / Ш.А.Амонашвили. - М.: Педагогика, 1986.

  10. Аналіз уроку / упоряд. Н. Мурашко. - К.: Шк. світ, 2008. -128 с. - (Бібліотека «Шкільного світу»).


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка