Літературний процес 70-90 років ХІХ ст



Скачати 221.61 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір221.61 Kb.
Діти,вам пропонується перелік уроків з української мови та літератури

з урахуванням розкладу занять(2уроки мови на тиждень,2 уроки літератури на тиждень). Для виконання практичної частини заведіть зошит у лінію та записуйте виконані завдання. Матеріал з поміткою -теорія- запишіть у конспект(з літератури –літературознавчий словник),можна продовжувати минулорічні конспекти. Зошити та конспекти будуть перевірятися. Бажаю успіхів!



10 клас

Діти,вам пропонується перелік уроків з української мови та літератури

з урахуванням розкладу занять(2уроки мови на тиждень,2 уроки літератури на тиждень). Для виконання практичної частини заведіть зошит у лінію та записуйте виконані завдання. Матеріал з поміткою -теорія- запишіть у конспект (з літератури-у літературознавчий словник),можна продовжувати минулорічні. Зошити та конспекти будуть перевірятися. Бажаю успіхів!

Уроки з української літератури 10-А,10-Б кл.

Урок №1

Тема:Літературний процес 70-90 років ХІХ ст..

1.Теорія (записати в конспект)

Під літературним процесом розуміють своєрідність і самобутність розвитку літератури певного періоду,її роль відображенні національних інтересів гароду та світове значення. За історико-хронологічним принципом виділяють чотири періоди в розвитку укр.літ.

І – прадавня українська література

ІІ-давня українська література

ІІІ-нова українська література

ІY-новітня українська література

(див.періодизацію у конспекті за 9кл.)

Відображення нових реалій життя суспільства й особистості в українській поезії,прозі,драматургії друг. пол. ХІХст.

- поява перших публічних бібліотек у Херсоні,Харкові,Одесі,Львові,Тернополі;

- заснування «Просвіти» (1868р. Львів) та Товариства імені Шевченка (1873р.);

- виникнення літературних течій 70-90 років:

соціально-побутова (І.Нечуй-Левицький,Б.Грінченко…)

соціально-психологічна(Панас Мирний,В.Стефаник…)

соціологічна(І.Франко,П.Грабовський…)

- поява в літературі нового головного героя-борця за свої права;

- утвердження як провідного творчого методу реалізму-вірність зображення характерів персонажів,їх психології, психології їх середовища.

2.Ознайомитися із статтею підручника


Домашнє завдання:читати «Кайдашева сім*я», підготувати розповідь про життєвий та творчий шлях І.Нечуя-Левицького,оформити в зошиті у вигляді таблиці, плану,асоціативного грона тощо(на вибір )
УРОК № 2Тема. І. С. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я» — соціально-побутова повість-хроніка

Мета: ознайомити учнів зі змістом, жанром та тематикою твору, викликати зацікавлення текстом; розвивати навички виділення головних епізодів, їх коментування, висловлення власних вражень та думок; виховувати любов до художнього слова, патріотичні почуття.

Теорія літератури: соціально-побутова повість, повість-хроніка.

1.Слово вчителя.

«Жодна література світу, скільки мені відомо, не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо й захмареного тугою за кращим життям, твору про трудяще селянство,.. як «Кайдашева сім’я» Нечуя. Тут усе виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент у хорошому оркестрі чи хорі»,— писав Максим Рильський про повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», з якою ми розпочинаємо знайомство на сьогоднішньому уроці. І що дивно: минуло понад століття з часу написання твору, а ми разом з автором продовжуємо сміятися, читаючи про його знаменитих Кайдашів і знаходячи в них риси знайомих та свої власні. Над цим феноменом ми й будемо сьогодні міркувати.



2.Актуалізація опорних знань учнів

Завдання учням(усно).

1) Назвіть факти із життя та творчості І. Нечуя-Левицького, які дали привід І. Франкові сказати про письменника «Колосальне всеобіймаюче око України».

2) Змалюйте соціально-психологічний портрет І. Нечуя-Левицького.

3.Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

3.1. Слово вчителя, евристична бесіда, словникова робота (записати в зошит те,що виділ. курсивом)

У 1879 році вийшов з друку один з найкращих творів Нечуя-Левицького – повість «Кайдашева сім’я », в якій талановито змальовано сіре, буденне життя бідних, затурканих селян. «Кайдашева сім’я» - це ціла епопея життя дореволюційного українського села в перші десятиліття після реформи 1861 року.

Глибоке знання тогочасної дійсності дозволило письменникові розкрити суть суперечливих соціально-побутових відносин, породжених приватною власністю, показати безкультур’я, забобони і релігійні обряди, що обплутали селян. Письменник-реаліст змалював сумно-смішні картини «ідіотизму сільського життя», що залишились від кріпацтва і посилювались умовами капіталістичного ладу.

«Кайдашева сім’я» - глибоко реалістичний твір. Незважаючи на нестерпні сварки і тяжку працю, герої щиро кохають, мріють.

Життя і побут сім’ї Кайдаша – типове явище пореформеного села. «Часто трапляються сім’ї, - написав Нечуй-Левицький в незакінченому рукописі «Напутіння й навчіння для українських селян», - в котрих буває така колотнеча та завсідня лайка та сварка, що життя в хаті стає якимсь пеклом...» На деякий час «зло» перемагає «добро».

Характери героїв письменник розкриває в обставинах, що відображають конкретні соціальні і побутові відносини, допомагають зрозуміти ті або інші вчинки персонажів, зумовлюють їх психологію. В органічній єдності характерів і обставин розкриваються зв’язки образів – персонажів з суспільством, розкривається природа не лише особистих, а й громадських конфліктів.

Вірність і глибину реалістичного відображення дійсності, як відомо, визначає передусім талант, уміння бачити життя з певних класових позицій, а світогляд письменника проявляється в розумінні й оцінці суспільних явищ. У повісті «Кайдашева сім’я » чітко проглядають художньо-естетичні й ідейно-класові позиції Нечуя-Левицького.

Характерною рисою творчого почерку Нечуя-Левицького є прив’язування сюжетів, подій, персонажів до конкретних географічних місці.

  Справді існують на Київщині Комарівка («Бурлачка»), Момоти («Дві московки»), Вільшаниця («Старосвітські батюшки та матушки») та ін. Події, змальовані в «Кайдашевій сім’ї », пов’язані з реально існуючим селом Семигори (за сучасним поділом Богуславського району Київської області).

Офіційні документи не підтверджують того, що Кайдаші жили в Семигорах. Проте жителька села Марина Кіндратівна Матвієнко (1877 року народження) розказує, що вона пам’ятає сім’ю Кайданів: «Вони жили тут, поряд з нами, на східній окраїні села. Кайдаш ще й мого свекра прозвав «Квочкою». Як було роблять в економії, то свекор понасипає в холоші панської пшениці, а потім іде та й квокче».

Між іншим, і дід Роман, як його називають у Семигорах (Роман Іванович Симоненко, 1878 року народження), теж підтверджує, що Кайдаші жили в Семигорах, поряд з дворищем старої церкви, на кутку Солоному: «Пам’ятаю, що батько часто читав книжку Нечуя та все сміявся». Жителі села підказують, що письменник скористався вуличною кличкою «Кайдаші», а справжнє їхнє прізвище було Мазур.

З опису села Семигори можна навіть точно відшукати місце, де була церква, де стояли хати Кайдаша та Довбиша; до найменших подробиць змалював письменник шлях з Семигор у Бієвці, куди Лаврін їздив сватати Мелашку. Щоправда, млина на Росі тепер немає, бо й Рось стала не та, її перегородили греблями й побудували гідроелектростанції. Хоч у Бієвцях кутка Западинці, як він названий у повісті, й немає, проте і це місце описано з топографічною достовірністю. Такий підхід до змалювання є особливою рисою творчої манери Нечуя-Левицького. Цим він виділяється серед інших класиків української літератури.

  У містечку Стеблові, де народився письменник, нам довелося почути іншу версію. Один з жителів – Никифор Прокопович Маяковський (1874 року народження ), добре пам’ятаючи «панича», як величали тоді Нечуя-Левицького, запевняв, що Кайдаші жили в Стеблові, і вони послужили прототипами Нечую-Левицькому, але після того, як письменника вилаяли за бабу Параску, він переніс дію в Семигори.

З біографії письменника відомо, що він у дитинстві жив у Семигорах, де його дядько Трезвинський був один час священиком. Можливо, що з того часу вразлива натура хлопця зберегла у своїй пам’яті топографію села і обставини майбутнього твору. Проте для нас більшу цінність мають типи представників народу, створені автором, ніж місце дії героїв.

Вірність життєвій правді, гаряче співчуття знедоленому селянству, чудова співуча мова зробили цю повість улюбленою книгою народу, створили їй невмирущу славу. Вона «з погляду на високо артистичне змалювання селянського життя і добру композицію, - писав Іван Франко, - належить до найкращих оздоб українського письменства».

Повість «Кайдашева сім’я» написана в 1878 році й уперше надрукована 1879-го в десяти номерах Львівського журналу «Правда». У тому ж році твір вийшов у Львові окремою книжкою. Після того автор двічі звертався до царської цензури, але дозволу друкувати твір у Росії не одержав. Лише 1886 року було дозволено друкувати його з деякими змінами. У 1887 році повість вийшла в Києві в новій редакції: автором було перероблено початок і закінчення твору.

У першій редакції вступною частиною був широкий пейзаж правобережжя Дніпра. Ось уривок з нього:

«Вся Канівщина од самого берега Дніпра вкрита крутими горами, але ніде нема таких крутих та густих гір, як на полуденній стороні Канівщини, де річка Рось наближається до Дніпра, де вона прорізує гори. Глянеш з корсунських гір, славних битвами Богдана Хмельницького, і по обидва боки Росі земля ніби схопилася пухирями та бульками, ніби вона кипіла, клекотіла і тільки що простигла. Скрізь понад Россю стоять круті гори, як висока покрівля хат. На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Ввесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під без-лічними могилами похована українська воля. Вся країна без лісу, гола, спустошена».

— Чому такий вступ не могла пропустити тогочасна цензура?



Жанр «Кайдашевої сім’ї» визначають як соціально-побутову повість.

Теорія

Соціально-побутова повість — це такий художній твір, в якому картини родинного життя й побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами й пояснюються ними.(записати в літературознавчий словник)

«Кайдашева сім’я» замикає у своїх межах картини життя однієї селянської родини, зображує в хронологічній послідовності події, що відбуваються в ній. Тому її визначають ще як повість-хроніку.

Тему повісті «Кайдашева сім’я» визначали і визначають по-різному. Це й «зображення картин дрібновласницького побуту на селі пореформеного часу», і «гірка картина розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена» (за визначенням І. Франка), і «моральна катастрофа» української родини (за думкою сучасного літературознавця Володимира Панченка), який вважає, що автор «Кайдашевої сім’ї» зовсім не акцентує на соціальних чинниках родинної «війни». Він говорить, що «у творі йдеться, швидше, про недосконалість людської природи, про одвічні людські недоліки, такі, як нетерпимість, жадібність, заздрісність, егоїзм».

3.2. Складання «сюжетного ланцюжка» І частини повісті «Кайдашева сім’я»

3.3. Прокоментуйте усно висловлювання І. Франка про повість І. Нечуя-Левицького:

«Сим разом їй ["Правді" за 1879 р.] пощастило опублікувати найкращий твір Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», що хоч написаний з досить прозорою антисоціалістичною тенденцією, все-таки з погляду на високе артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменництва».

(Коментар учителя. Про «антисоціалістичну тенденцію» твору І. Франко говорив тому, що сам покладав надії на сільську громаду, общину як зародок колективізму.)



4. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення(усно)

«Мені було смішно, коли …»«Найбільше мене вразило …»«Мені було сумно, коли …»

VІІ. Домашнє завдання

Дочитати повість, уміти виділяти основні епізоди, художні особливості, коментувати їх та висловлювати свої враження



Урок №3

Тема: Добро і зло у повісті «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького

1.Слово учителя (курсив записати в зошит,теорія –у Л.С.):

За довершеною художньою формою та глибиною відображення життя тогочасного села цю повість можна сміливо поставити в один ряд з найкращими творами світової літератури.



Нечуй-Левицький талановито розкрив внутрішні суперечності патріархального села з його індивідуалізмом та дрібновласницькою ідеологією. Люблячи свій народ, співчуваючи його тяжкій долі, він вважав своїм обов’язком говорити народові правду, будити народ від тяжкого сну і апатії, які були викликані довгими роками кріпосницького гніту та злиднями. Сповнена народних жартів, дотепів, комічних сцен та ситуацій, повість починається спокійною ліро-епічною розповіддю, яка поступово набуває сатирико-гумористичного забарвлення.

Автор використав у своїй повісті багато літературних жанрів.

Це і гумор, і сатира, і комізм.

Визначення термінів(теорія):



Гумор – це добродушний сміх.

Сатира – це висміювання людських недоліків.

Комізм – це висміювання нікчемних причин конфліктів.

Твір будується за принципом нагнітання сцен і ситуацій, вони немовби напливають одна на одну. Цим досягається напруженість розвитку дії. Епічна форма викладу тут має гумористичне забарвлення. Комізм твору посилюється від того, що в основі конфлікту лежать по суті нікчемні причини, що викликають все нові і нові сварки. Їх не можуть уникнути ні представники старшого покоління (Омелько Кайдаш, Маруся), ні сини та невістки. Письменник уміло показує, що корінь зла таїться в умовах дрібновласницького соціального ладу, в «неприродних, потворних формах побуту».

Гумор повісті породжений самим життям, невідповідністю між великою енергією і нікчемною метою, на яку вона витрачається. Звідси випливає й ідейно-семантична функція комізму в повісті – висміяти, принизити і затаврувати рабські звички, нову капіталістичну мораль і дрібновласницьку ідеологію, що приводить до здичавіння та страшного індивідуалізму селянина. Таким чином, викриваючи пороки пореформеного села, письменник таврував усю систему суспільних відносин поміщицько-буржуазного ладу.

Критика суспільно-побутових недоладностей набуває в повісті сатиричного загострення, хоч переживає теплий задушевний гумор, який характеризує ставлення письменника до трудового селянства.

Прийоми і засоби комічного в «Кайдашеві сім’ї» підпорядковані реалістичному відображенню дійсності. «З серії забавно-комічних пригод у повісті, кінець кінцем, виростає реальна і трагічна по своїй суті картина життя селянства, темного, забитого, роз’єднаного віками «панщина» і новими пореформеними сутичками за власність».

«Кайдашева сім’я» - один з найвидатніших творів світової літератури про психологію селянина. І досяг цього письменник специфічними засобами: «засобами гумору, через силу-силенну винятково влучно і точно підмічених деталей побуту. І хіба це було слабкістю письменника-художника? То був тріумф його майстерності, природи його таланту. А головне – відповідало характеру задуму, темі твору.»

Письменник виявив тонку спостережливість, уміння знаходити найхарактерніші індивідуальні риси і створювати типи.



2.Дайте відповіді на питання(усно)

-Як Нечуй-Левицький змальовує портрет старого Омелька Кайдаша у повісті

-Які кольори контрастують в портреті Омелька? 

-Про що говорять «Здорові, загорілі жилаві руки», «густі дрібні зморшки», «сухорляве й бліде лице». 

-Як здебільшого показаний Омелько?

-Над якими звичаями постійно насміхається письменник з Кайдаша?

-Чому Кайдаш постійно злиться, коли чує розмови синів у повітці?

-До чого призводить часте вживання алкоголю Кайдаша? 



Коментар учителя

Вводячи фантастичні елементи, письменник не порушує реалістичної основи твору. Він майстерно змальовує психологічний стан Омелька. Кайдаш, не збагнувши причини, які роблять його життя нестерпним, покірно звертається до Бога з надією вимолити краще життя, хоч на тому світі.

  -Як в образі О.Кайдаша Нечуй-Левицький висміює таку рису характеру, як індивідуалізм? Знайдіть у повісті.



3.Самостійна робота:

Складіть з почутого план до образу Омелька Кайдаша.



Приблизний план до образу Омелька Кайдаша:

1.      Омелько Кайдаш – працьовита людина добрий стельмах, дбайливий господар.

2.      Забобонність Кайдаша, сліпа віра у надприродні сили.

3.      Ілюзорне щастя Кайдаша у чаді горілки.

4.      Зневіра Омелька у житті.

5.      Індивідуалізм, дрібновласницька психологія старого Омелька Кайдаша



4.Дайте відповіді на питання(усно)

Слово вчителя:

Нечуй-Левицький – майстер створювати характери героїв за допомогою детального опису зовнішності.

-Як письменник описує образ Карпа - старшого сина Омелька? 

-Про що свідчить такий портрет? 

-Як описується образ Лавріна? І що можна сказати про його характер?



Коментар вчителя:

Так, у зовнішніх рисах відбиваються характери, природні нахили героїв, їх звички і погляди на життя, їхній психічний склад.

Висловлюючись про дівчат (зачитати), Лаврін говорить, що він одружиться на гарній дівчини, а Карпо ж на дівчину дивиться як господар, грубо матеріалістично («… Мені аби була робоча та проворна»). Як бачимо, характери братів індивідуалізовані. Якщо Лаврін – натура поетична, з дозою гумору, веселої вдачі, то Карпо – прозаїчний, відлюдкуватий, у дівчат він бачить лише види, говорить про них образливо.

-Як характеризують Карпа такі слова письменника: «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювались навіть тоді, як губи осміхались» 



Коментар вчителя:

Для Карпа не існує якихось моральних перепон, щоб одержати свою частину з батьківського господарства, не пам’ятаючи себе від злості, він кричить на батька «Задушу іродова душе!», штовхає його «Обома кулаками в груди». Ця потворна риса його характеру, породжує все нові й нові риси.

Дуже яскраво проявляється у ньому характери власника після смерті батька. (Випадок з конем, зачиненим у сараї). В запалі він кричить: «Нате їжте мене, або я з’їм вас».

  -Про що свідчать такі слова Карпа, коли він, будучи п’яним, погнався з дрючком за матір’ю і зупинився тільки перед ставком у який скочила Кайдашиха?

«…Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!»

 -Як говорить Лаврін про свою кохану Мелашку? 

-Як Лаврін звів на жарт дорікання матері до Мотрі?

-Чи шукав Лаврін користі в одруженні?

Чи засмоктують Лавріна поступово будні життя і чи він змінюється?

5.Слово вчителя:

Справді, відтворюючи життя персонажів у хронологічній послідовності, день за днем, з усіма подробицями, письменник простежує формування характерів, розкриває причини, під впливом яких складається психологія героїв.

Нечуй-Левицький показав себе талановитим майстром творення людських характерів: всі персонажі повісті наділені виразними індивідуальними рисами. Важливу роль у цьому відіграють портрети героїв.

В центрі його уваги стає розкриття психології селянина, суті віковічних устоїв, які склалися в селянському житті, общинних ритуалів, філософії селянського життя, що формувалася під впливом індивідуального землеволодіння, процес розпаду патріархально-общинних відносин і породження ними уявлень про дійсність. Він побачив, що «ідіотизм села» в 60-70-х роках не випадковість, а неминуче і закономірне явище, викликана соціально – економічними умовами. Так він розкриває у своїй повісті «Кайдашева сім’я» тему «Добра і зла».

 6.Скласти план – характеристику до образів: Карпа і Лавріна.

Домашня робота: охарактеризувати (письмово)жіночі образи повісті

Урок № 4 Тема. І. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я». Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі. Утвердження цінностей національної етики засобами комічного

1.Вступне слово вчителя.

Відомий літературознавець Н. Крутікова так сказала про повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»: «Силою і правдивістю художнього відтворення побуту, селянства — безправного, обтяженого податками, розпорошеного, роз’єднаного, пригніченого темрявою і неуцтвом, .цей твір займає почесне місце серед інших творів світової літератури на селянську тему («Земля» Е. Золя, «Мужики» Раймонта). На відміну від Золя, український письменник бачив не тільки темряву і забобонність селян, а й поезію сільського життя, прекрасні якості душі трудівника». Про світлі й темні сторони української ментальності та засоби її розкриття у творі ми й будемо говорити на сьогоднішньому уроці.



2. Актуалізація й узагальнення вивченого

2.1. Літературний диктант(записати відповіді в зошит)

Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал

1) Ким за родом занять був Омелько Кайдаш?

2) Яких рис характеру Маруся Кайдашиха набралася від панів, у яких довго служила?

3) Для чого старий Кайдаш постився по п’ятницях?

4) Коли Карпо вперше підняв руку на батька?

5) Чим закінчилася сварка Карпа з батьками?

6) Чому Кайдашиха була незадоволена оглядинами в Балашів на Западинцях?

7) Що підтримувало Мелашку в домі Кайдашів?

8) Де Мелашка залишилася в Києві, коли не повернулася додому з прощі?

9) Чому і яке нещастя трапилося зі старим Омельком Кайдашем?

10) Як покарали Мотрю за те, що виколола око свекрусі?

11) Коли розкопали «клятий горб»?

12) Через що Кайдаші постійно сварилися?



2.2. Підготувати усну розповідь про одного з героїв від першої особи.

Приклади


1) Я — Омелько Кайдаш. Подивіться на мою зігнуту спину, на руки в мозолях. Кажуть, що маю руки золоті, які вози виробляю людям. Увесь вік працював, а поваги від синів і невісток не маю. І до церкви ходжу, і постюся щоп’ятниці. Ну не без того, щоб чарку яку випити, так хто ж у нас не п’є?

2) Я — Маруся Кайдашиха. Мені довелося довго попрацювати в панів, тому добре знаю, що й до чого. Поважають мене вони, а от вдома — не дуже, особливо невістки. Хіба ж я сама не була невісткою, не знаю, як треба коритися, працювати тяжко, вчитися всьому? А вони? Хочуть, щоб я нарівні з ними працювала на старості. Та й самі все роблять, не питаючи в мене, як старшої й досвідченішої, поради. Ще й огризаються!

3) Я — Карпо Кайдаш. Хотів, щоб жінка була «з перцем». А, видно, трохи переперчив. Вічно якісь сварки затіває з матір’ю, не перетерпить, як молодша. Спокою нема. Але в мене не розгуляєшся! Як треба, то і її заставлю, як усіх, от хоч би горб той клятий розкопувати. Недаремно ж мене десяцьким обрали!

4) Я — Мотря. Хотіла свекрушище мною покомандувати, так не вийшло. Не на ту напала! То роботу на мене всю звалила, то полотно краще собі забрала — а я ж ще більше од неї напряла. По сусідках судить, який у мене посаг малий, та як я сплю, як кобила, до обіду. Й Мелашку, оту бідну задрипанку, проти мене налаштувала. Ну я їй і показала! Хай тепер без ока походить!

5) Я — Лаврін, а це моя люба жіночка Мелашка. Мила моя, серденько! Згадай, як ми любилися за пасікою! Як гарно милувалися квітучим садом, зеленими луками, сонечком ясним! Щось із нами робиться не те.

3. Коментар учителя.

Як бачимо, І. Нечуй-Левицький вдається до контрастного змалювання пар героїв. Це стосується і зовнішності, і характерів. У Карпа батьківські гострі карі очі — Лаврін схожий на матір; Кар-по кремезний — Лаврін тендітний. Карпо сердитий, мовчазний, інколи жорстокий — Лаврін веселий, ніжний, балакучий. Брати підбирають собі й дружин відповідних: у Мотрі «серце з перцем», «кусюча, як муха на Спасівку»; Мелашка — ніжна, поетична.

Цей контраст помітний і в мові героїв. Згадайте, як брати обговорювали потенційних наречених. Карпо: «Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить»; «гарна. мордою хоч пацюки бий»; «лице, як тріска, стан наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, аж кістки торохтять». Лаврін: «Доладна, як писанка»; «повновида, як повний місяць»; «тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя, личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист».

За думкою дослідника Володимира Панченка, «Кайдашева сім’я — це модель усієї України. Змінилися часи, а повість Нечуя-Левицького не «постаріла». Це означає, що справа не у прив’язках до певного історичного часу і до «соціальних умов». Нечуй-Левицький блискуче розкрив деякі небажані, негативні риси нашої національної вдачі, української ментальності, які належать не тільки українцям середини ХІХ століття. Україна початку ХХІ століття теж залишається схожою на Кайдашеву сім’ю. Отже, письменникові вдалося показати те, що, на жаль, швидко не зникає».



4. Продовжити таблицю в зошиті.

Позитивне й негативне в ментальності українців, засвідчене художнім словом І. Нечуя-Левицького












Позитивне

Негативне

Працелюбність, прив’язаність до землі, до хліборобської праці…

Пияцтво, забобонність; егоїзм…







 5. Слово вчителя.(курсив записати в зошит)

Знову звертаємося до думки В. Панченка: «Важливим елементом українського селянського світу, який постає зі сторінок повісті, є сміхова культура. Джерелом комічного завжди є невідповідність, життєва суперечність: між метою — і засобами, формою — і змістом, діями — і обставинами. Сміючись, ми немовби підносимося над цими суперечностями, оволодіваємо ними. Наш сміх над сторінками «Кайдашевої сім’ї» — це своєрідний виклик безглуздості тієї домашньої війни, яка, по суті, знищує родину. Він здатен очищувати, лікувати, допомагати звільнитися від життєвої скверни».



Отже, проаналізуємо засоби комічного, до яких вдається автор.(можна продовжити своїми прикладами)

Засіб комічного

Приклад із тексту

Використання комічних ситуацій, сцен (нагадують народні анекдоти або навіть невеличкі інтермедії)

Мотря з курячими яйцями в пазусі на горищі в Кайдашихи, помилкове залицяння ченця до баби Палажки, поїздка Кайдашів на розглядини на Западинці тощо

Широке вживання комічних діалогів

Карпо і Лаврін розмовляють про дівчат і вибір майбутніх дружин; розмова Кайдашихи з малими дітьми Балашів під час оглядин тощо

Використання кумедних описів

«В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горщику, підіймаючи затужавілий вершок угору.»

Вживання незвичайних епітетів, смішних і дотепних словосполучень та слів

«Видроока Кайдашиха», «пані економша». Мотря тримала за пазухою «делікатний крам» — яйця; Кайдашиха вдарилася у Балашів об одвірок і зробила на очіпкові «правдиві Западинці»; «свекрушище» тощо

Застосування контрасту або невідповідності між піднесеним, героїчним характером розповіді і тими дріб’язковими, нікчемними вчинками героїв, про які йде мова; вживання різних стилів мовлення

«Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалась до тину стара видроока Кайдашиха…»; «В тебе, Лаврін, молоко на губах не обсохло, а ти брехню завдаєш преподобним жонам»; «Пом’яни, Господи, раба Божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще тую, що телятиною обшита. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах…»

Введення автором у текст жартівливої народної пісні, причому досить грубої

Її співає Мотря на зло лихій свекрусі

Використання жартівливих народних прислів’їв, приказок, фразеологізмів

Лаврін говорить Мотрі: «Хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? Чи шапку перед нею здіймали, чи що?»; у Мелашки, коли вона місить тісто, «дядьки з носа виглядають»; Кайдашиха запросила бабу-знахарку до хворого чоловіка, а та так загоріла на жнивах, що Маруся подумала: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка»

Домашнє завдання:обрати одну правильну відповідь, записати в зошит.

Тест

1. Укажіть справжнє прізвище І. Нечуя-Левицького:

А Нечуй;

Б Левицький;

В Рудченко;

Г Левченко.

2. У якому році було написано твір І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»?

А 1878 p.; В 1886 p.;

Б 1879 p.; Г 1887 р.

3. Визначте жанр твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

А Реалістична соціально-психологічна повість;

Б історичний роман;

В роман-хроніка;

Г реалістична соціально-побутова сатирично-гумористична повість.

4. Яка реальна сім’я була прототипом Кайдашевої?

А Кайдашів;

Б Балашів;

В Мазурів;

Г Довбишів.

5. На чому І. Нечуй-Левицький зосереджує основну увагу у творі «Кайдашева сім’я»? А На нещасливій долі українського народу;

Б на коханні;

В на сім’ї як осередку суспільства;

Г на показі важливих історичних подій.

6. Визначте художньо-виражальні засоби, ужиті в словах із твору «Кайдашева сім’я»: «сало в печі шкварчало сердито та голосно».

А Порівняння, гіпербола;

Б метафора, епітети;

В метафора, гіпербола;

Г порівняння, епітети;

Д синекдоха.

7. Що в українській культурі стало символом родинних чвар, сварливості (за повістю І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»)?

А Груша;


В мотовило;

В горщики;

Г полотно;

Д курка.

8. Укажіть твір, який не належить перу І. Нечуя-Левицького.

А «Дві московки»;

Б «Микола Джеря»;

В «Лихий попутав»;

Г «Бурлачка»;

Д «Хмари».

9. Вид комічного, який нещадно висміює людську недосконалість, це:

А гумор;


Б гротеск;

В сатира;

Г іронія;

Д алегорія.

10. Хто висловився про «Кайдашеву сім’ю» такими рядками: «Тут усе виконує своювизначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент у хорошому оркестрі чи хорі»?

А Іван Франко;

Б Михайло Коцюбинський;

В Леся Українка;

Г Максим Рильський;

Д Павло Тичина.

11. Установіть відповідність між цитатною характеристикою і персонажем твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

1 «Під її солодкими словами ховається гіркий полин»

2 «Рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком»

3 «Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи - все подихало молодою парубочою красою»

4 «Гострі темні очі були ніби сердиті»

5 «Серце з перцем»

А Мелашка

Б Маруся Кайдашиха

В Карпо

Г Лаврін



Д Мотря

12. Установіть за ключовими моментами повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» правильний порядок розгортання сюжету.

А Цілу зиму й весну Кайдашенки прожили в ладу.

Б «Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, тиху, як тихе літо», - сказав веселий Лаврін.

В Поховали сини Кайдаша з великою честю.

Г Наступного дня Мелашка вирушила в дорогу разом з іншими молодицями. Вона почувала себе вільною і щасливою.



Д Через тиждень Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і орудувала нею, як наймичкою...


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка