Літературне свято «Дитячі роки Т. Шевченка» Слайд 1



Скачати 99.82 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір99.82 Kb.
Літературне свято «Дитячі роки Т.Шевченка»

Слайд 1.



«Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком - і вказав нові світи й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій», - писав. Іван Франко

Його життя написане сльозами, Що запеклися кров'ю на душі. У кожний звук, у кожний тон у слові Крізь чорноту минущих лихоліть Услухайтесь! Почуйте в його мові Те, що лікує, плаче й полонить. Почуйте серцем голос...



Слайд 2.

Наша любов і святиня

Наш Тарасе, нащадки твори твої пам'ятають! Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів, а мистецька близько 1200 робіт - олійних картин, акварелей, офортів.

Слайд З

Життя нашого поета таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те діялося не перед нашими очима. Мені хотілось і почати розповідь про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам' яними в не нашій далекій стороні був колись веселий край, розкішний та багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга - царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав'язано, говорити - заказано, ходили німі...



Слайд 4. I виріс я на чужині

Слайд 5.

Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, - блиснув у вікні єдиний на все село огник, народилася нова панові кріпацька душа, а Україні -її великий співець - Тарас Шевченко

Слайд 6

Тарасові батьки були безправні кріпаки. Вони жили у великій нужді, тяжко працювали на жорстокого ненаситного пана. І хатина їхня була тісна, підсліпувата, кособока, під обшарпаною вітрами солом'яною стріхою. Але це рідне обійстя лишилось для Шевченка найдорожчим місцем на землі. Бо тут він з'явився на білий світ, тут маленьким немовлятком спав у лозяній колисочці, тут зіп'явсь на ніжки і вперше вимовив наймиліше слово «мама»...

Слайд 7

У старій хатині

В кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Слайд 8 Хата, де народився поет.

За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись Мої там сльози пролились



Слайд 9 Зіркове небо (Інсценізація)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так , мій синочку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї. кладе толову на коліна матері, вона співає «Колискову»).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре - свічка згасає, зірочка падає. Бачив? Хлопчик. Бачив, матусю, бачив...Мамусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, робить людям добро, тоді свічечка світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.(Гладить сина по голові).

Слайд 10.

Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь замислений, ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур'янах, за що в сім'ї його прозвали малим приблудою.

Слайд 11 Скільки тих шляхів на світі, і куди вони всі ведуть?

Сценка «Залізні стовпи»

(Маленький стіл, на столі миска, дерев'яна ложка, хліб. Тарас, батько та брат одягнені у білий одяг; мати та сестричка Катерина - у вишитих сорочках, спідницях; на голові у матері хустка, у Катрусі - стрічка. Невесела вечеря - зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат).



Сусід. Слава Ісусу Христу!

Всі. Слава навіки.

Брат, Та у нас клопіт,, і до греблі, усі бур'яни обшукали, - як у воду впав!

Батько. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур'яні. Проспиться - прийде...

Брат. Ну й де дітись вражій дитині?

(Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»)



Сестричка. А ось і наш волоцюга з'явився!

Брат. Нарешті, прийшов!

Мати. Де це ти був?

Батько. Де це тебе носило досі?

Брат. Де ти блукав?

Батько. Де це ти був оце - питаю? Чому не кажеш?

Тарас. Був у полі та й заблудив.

Батько. Бачили отаке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас. Чумаки.

Всі. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками. Питають: «Куди йдеш-мандруєш?»А я кажу : «В Кирилівку!» А вони кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай, - кажуть, - з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти».

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже!і як воно згадало, що з Кирилівки? Почумакував, а тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати. Чого тебе понесло в поле? Чого? Як ложкою працює! Наче три дні не їв!

(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці, а вони уважно слухають. Мати

підслуховує).

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий цього не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив туди, де сонце заходить, бачив залізні стовп и, що підпирають небо. І ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

Слайд 12

Коли Тарасу виповнилося вісім років, батьки віддали його до диякона в науку П'яниця-диякон навчав дітей по церковних книгах і за найменшу провину карав різками.



"Ти взяло мене маленького за руку

І хлопця в школу привела

До п'яного дьяка в науку...

- Учися, серденько, колись,

З нас будуть люди, - ти сказала..."

Слайд 13

Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати...

Незадовго після смерті матері в 1825 році помер батько. Смерть батька зовсім приголомшила малого Тараса. Там матір добрую мою... ...носити воду школярам...
Слайд 14 І ЗОЛОТОЇ Й ДОРОГОЇ
"... як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя"…


Слайд 15 Оксана

Слайд 16





У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

Сонце вже доволі височенько,

Вітряки розп'яті стоять.

Он малий Григорія Шевченка

За селом пасе чужих ягнят.



Слайд 17

Потім в пана Енгельгардта

За козачка служив.

Не згинався перед паном - Служив, як умів.

Хоче малювати,

Прагне він до знань

Та за це багато

Зазнає знущань

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.




Слайд 18 Довіку вдячний

Був Тарас Шевченко,

Що в саду Петербурзькім

Стрів його Сошенко.



Слайд 19 Сошенко й Григорович

У розумнім колі

Вирвали талант вкраїнський

З тяжкої неволі.



Слайд 20.

Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі.



Слайд 21.

22 вітня 1838 року Енгельгардт підписав офіційний відпускний документ "вольную" Т.Г.Шевченку



Слайд 22 У 1840 році Тарас Шевченко надрукував поетичну збірку "Кобзар"

По «Кобзарю» отім старім

Учились грамоті щасливо,

Росли задумані від «Дум»,

Гострили гнів за Катерину

І клали в серце тихий сум




За слізну долю удовину.

Слайд 23 Зацвіла у лузі червона калина

Слайд 24

Шевченко дуже любив Україну, її тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці... і присвятив цьому багато віршів :

Встала весна, чорну сонну землю розбудила

Уквітчала її рястом, барвінком укрила

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою

Пташечка зраділа і защебетала

Слайд 25-26. Конкурс розумників «Чи я знаю твори Т.Шевченка?»

У якому творі?


  • ... соловейко в темнім гаї сонце зустрічає... («Світає, край неба палає»)

  • .. .защебетав соловейко - пішла луна гаєм... («Вранці»)

  • ... пташечка зраділа і защебетала... («Зацвіла у лузі червона калина»)

  • .. .у Дніпра веселочка воду позичає... («Зоре моя вечірняя»)

  • .. .сам Бог витає над селом... («Село! І серце відпочине»)

  • Сидить неначе й досі сивий дід

коло хатиночки і бавить

хорошеє та кучеряве

своє маленькеє внуча.. .(«І досі сниться: під горою...»)


  • .. .хлюпочуться качаточка поміж осокою... («Тече вода із-під явора»)

  • ... цвітуть сади, біліють хати, -

а на горі стоять палати...(«Село! І серце одпочине...»)

  • ... пливе човен по Дунаю

один за водою... («Вітер з гаєм розмовляє...»)

  • .. .сім'я вечеря коло хати,

вечірня зіронька встає.. .(«Садок вишневий коло хати...»)

  • .. .ще треті півні не співали,

ніхто ніде не гомонів.. .(«Реве та стогне Дніпр широкий»)

Слайд 27 Думи мої, думи

Минають весни, пройде літо,

За осінню прийде зима.

Тарасу не дано старіти

Для нього старості нема.

Ти завжди в серцях людей, Тарасе.

Хай замруть з повагою віки,

Бо ніколи час твої не згасить

Полум'яні золоті рядки!

Слайд 28

Пісня «Україна»



З


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка