Література рідного краю



Скачати 62.24 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір62.24 Kb.
Червонотоківська ЗШ

Відкритий урок

в 11 класі на тему:

Література рідного краю.

Поети Дніпропетровщини

про Велику Вітчизняну війну

Підготувала

вчитель української мови

та літератури

Верхогляд Л.В.

Тема: Поети Дніпропетровщини про Велику Вітчизняну війну.

Мета: Ознайомити учнів з літературою рідного краю , а саме Дніпропетровської області, поглибити знання учнів про історію рідного краю, з ясувати , як розкрита тема ВВВ в творчості письменників, виховувати в учнів почуття любові до рідного краю, рідної землі, любові й поваги до творчості письменників-земляків.

Тип уроку: літературне читання.

Обладнання: портрети , книжкова виставка поетів , ілюстрації природи Дніпропетровщини в наш мирний час і в часи війни, свічка,рушник, квіти (маки).

Епіграф: Поезія – це завжди неповторність , якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко



Хід уроку

І. Організаційний момент

Вчитель: Доброго дня, шановні діти, дорогі гості. Сьогодні ми з вами зібралися напередодні величного свята – Свята Дня Перемоги.

На цьому уроці ми з вами проведемо літературне читання поезії письменників Дніпропетровщини, які в своїх творах висвітлювали тему війни.

Ми дуже любимо свій край. З любові до рідного краю виростає велика любов до Батьківщини. До матері - України.

Україну Раєм називаю,кращої країни я не знаю,

І ставки, й гаї, і над ставами верби похилилися гіллями.

А поля безкраї, неозорі, ріки повноводні і прозорі,

Неба синь, не можна надивитись, а з джерел водиці не напитись.

Раєм Україну називаю, нізащо її не проміняю,

Не покину у тяжку годину , не зміняю на чужу країну.

Тяжко їй, завжди я буду з нею, так як берег з річкою своєю,

Так як з матір ю мала дитина, я з тобою, рідна Україна!

Україну Раєм називаю, я корінням в неї проростаю,

Серце б’ється в унісон із нею, я пишаюсь Батьківщиною своєю.

Цей вірш написала Марія Павленко, жителька с.Нива Трудова Апостолівського району.

ІІ. Основний зміст уроку

Ми живемо на Дніпропетровщині. Яка гарна природа в нашому краї! (Звернути увагу на ілюстрації на ліву сторону дошки ).



Учениця: Дніпропетровщина моя ! Ти – зірка величі країни!

Ми з покоління в покоління , усі разом – одна сім я!

Дніпропетровщина моя! Землі ріднішої нема!

Тут дух козацький не вмирає, бо тут живемо ти і я.

Ми всі великою сім єю разом долаємо біду,

І я пишаюся землею, якої в світі не знайду!

Ми тут навчаємось, живемо, тут ростимо своїх дітей.

І тут – майбутні наші злети ще ненароджених ідей!



Вчитель: Нам дуже пощастило, що ми народились в мирний час, під чистим і голубим небом, коли не гримлять гармати, коли немає голоду, коли немає війни.(Звернути увагу на ілюстрації , які на правій стороні дошки).

Багато лиха наробила війна, але наш народ переміг. Він подолав ворога, який підкорив пів-Європи. День Перемоги – це велике свято для усієї держави. Ви, молоде покоління, повинні вшановувати пам ять про тих, хто загинув, повинні віддячувати тим, хто залишився живий, ви маєте зробити все необхідне, щоб подібне лихо ніколи не повторилося.

Наша фортеця могутня – це наша пам ять. Поки ми пам ятаємо, ми будемо жити вічно.

Ми схиляємо коліна свої перед тими, хто загинув на переправах, хто горів заживо в танках, хто витягав з поля бою раненого товариша, хто не пожалів свого життя і все переміг.

І у нашому житті є справжня Перемога!

(Вшанування пам яті, запалення свічки).

Давайте запалимо свічку і вшануємо тих людей, хто дав нам право жити і творити ,-хвилиною мовчання. («Хвилина мовчання»).

Отже, продовжуємо наш урок. (Вчитель читає епіграф до уроку, тему ).



Вчитель: Героїчна робота поетів на фронтових дорогах війни і в тилу збільшувала бойову енергію народу, зміцнювала його волю до боротьби. Їх голос лунав на всіх шляхах війни. Поети виїздили на фронт, виступали по радіо та на різноманітних зібраннях. Вони жили життям народу, підтримували переконливим словом.

Кожен поет – яскрава особистість. Подивіться на цю книжкову виставку.(Ознайомлення з виставкою). Це поетичні збірки письменників нашого краю, Апостолівського району. З творчістю деяких з них ми з вами ознайомимося.

1.Перша поетеса – наша землячка Василенко Олександра Дмитрівна, народилася 10 серпня 1939 року у місті Апостолове . Свого тата не пам ятала зовсім, тому що він пішов на війну, а в 1942 р. –загинув. Пережила холод і голод. Ходила до школи босоніж. Після школи працювала у радгоспі «Апостолівський», у яслах, з малими дітьми, працювала слюсарем, продавцем. У 28 років занедужала, була прикута до ліжка. Перший вірш написала у 30 років, коли провела брата в армію.Дуже за ним сумувала. Згодом не стало мами. Було тяжко переносити цей біль. І в ці найтяжчі в житті дні і ночі біль душі прорвався віршованими рядками. Вони допомогли все перебороти, вижити. Померла Василенко 1 грудня 2001 р.

Читання поезії О.Василенко.

Свій вірш «І ні грама вини» О.Василенко присвятила всім безвісно зниклим.



Учень читає вірш «І ні грама вини»

Учениця: «Сорок сьомий рік»

Вчитель: Найтяжчий тягар війни ліг на плечі жінок, бо саме жінки проводжали своїх чоловіків, саме вони чекали їх до останнього, саме вони отримували поховальні листи на своїх синів. Матерям та дружинам присвячена ця поезія.

Учень: «Єдиний лист»

Учениця : «Ми тебе чекаєм»

Вчитель: Гинули люди. Ту землю, на якій точились жорстокі бої, Олександра Дмитрівна вважала священною.

Учень: «Біля братських могил»

Учениця: «Старики»

Учень: «Партизанська землянка»

Вчитель: Нарешті настала щаслива мить , коли радісна звістка облетіла всю країну, бо країну , бо перемога, свята перемога прийшла у наші родини.

Учень: «День перемоги»

2.Вчитель: Володимир Солодченко народився 16 вересня 1939 р. у мальовничому пригороді міста Дніпропетровська у сім ї робітника. Родина була велика, 11 дітей, виховувались без батька. Коли йому було 6,5 років, батько загинув. Жили у тяжкі післявоєнні роки. У скруті, злигоднях перебивались без шматка хліба у низенькій глиняній хаті. Закінчив середню школу, два роки працював на заводі, служив в Армії, 30 років працював вчителем у школі м.Дніпропетровська. За активну пропаганду української пісні впродовж багатьох років у січні 1996 р. на Великій кобзарській Раді в Києві прийняли в кобзарі України.

Учениця: «У пам яті живий»

3. Вчитель: Хочу ознайомити вас із збірочкою літераторів-початківців «Ластів ята».В ній укладено вірші учнів Дніпропетровщини. Деякі з них я хочу вам продекламувати.

«Слід війни»

«Війна»

«Ми подвиг наш ніколи не забудем».



В нашому класі є учениця, яка написала вірш про війну. (Учениця читає свою поезію).

3. Вчитель: Ми продовжуємо наше літературне читання . Марія Петрівна Павленко народилась 6 листопада 1939 р. в Херсонській обл.. Мати – колгоспниця, батько – агроном. У 1941 р. загинув під Одесою. Навчалася Марія Петрівна в Дніпропетровському культурно-освітньому училищі. Працювала завідуючою піонерським клубом «Чайка» у Кривому Розі, пізніше – в Апостолівському відділі культури. У 1975 переїхала до с. Нива Трудова, працювала художнім керівником самодіяльності, потім за станом здоров я була вихователькою дитячого садка «Сонечко». Пише свої вірші зі шкільної пори. Друкувалась у стінгазеті, районних газетах «Шлях до комуни», «Апостолівські новини», «Зоря». Перше її творіння – збірочка «Калинова пісня».



Учениця: «Ветеранам»

4. Олександр Андрійович Тараненко народився 1 січня 1941 р. в с. Червона Кам янка на Кіровоградщині. Працював піонервожатим школи-інтернату, слюсарем на заводі. Має вищу філологічну освіту. Працював заступником головного редактора народної газети Дніпропетровщини «Зоря».

Двадцять другого червня - день початку війни. Свої думки й почуття О.Тараненко висловив в цій поезії.

Учень: «22 червня»

Учениця: «Вінки пам яті»

Вчитель: Небагато залишилося ветеранів в нашому краю, ми вдячні їм за наше життя. За мирне небо над головою.

Учениця: «У задумі стоїть ветеран».



ІІІ. Підсумок уроку.

Інтерактивна вправа «Мікрофон» : «Чи вдячні ви ветеранам за перемогу і чому?»

Вчитель читає написаний на дошці вірш.



Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,

На вишитих крилах солдатські портрети пливуть.

І поки є пам ять в людей, і живуть матері,

Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть…

Без миру немає майбутнього . Ми всі за спокій і радість від миру на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка