Лілія Кобилянська



Скачати 120.71 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір120.71 Kb.
Лілія Кобилянська

УДК 372.2.016:811.161.1



ГУВЕРНЕРСТВО В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ:

СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ, РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Суспільні та соціально-економічні перетворення в Україні викликали необхідність реформування традиційних і створення нових моделей та форм освіти, адекватних соціальному замовленню. Різноманіттю освітніх потреб громадян відповідає практика варіативної освіти, покликана мінімалізувати дистанцію між запитами особистості та освітніми результатами діяльності традиційних закладів освіти. Реформування системи освіти в Україні, особливо її дошкільної та початкової ланок, у контексті європейської інтеграції зумовлено об'єктивними суспільно-політичними та соціокультурними змінами. Вони стосуються перш за все становлення альтернативної освіти та придають особливого значення гувернерству як цілісній педагогічній системі, яка відзначається широким спектром видів діяльності, зорієнтована на формування особистості дитини на основі вільного вибору видів, методів та форм впливу. Альтернативні освітні системи виникають як виклик освітньо-виховним інститутам соціуму, вони тісно пов'язані зі змінами у потребах і запитах дітей та їх батьків.



Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Останніми роками інтерес до дослідження альтернативних форм навчання й виховання дітей зріс як у середовищі науковців, так і практиків. Свідченням цього є наукові розвідки вітчизняних та зарубіжних учених (переважно з Російської Федерації), у яких аналізуються можливості отримання належної освіти особистістю в умовах сучасної варіативної освіти. Зокрема, у працях Н.Ковалевської, О.Корх-Черби, Є.Сарапулової, В.Стинської, С.Трошиної розглянуто історичний аспект діяльності та підготовки домашніх педагогів; А.Бардінова, А.Богуш, О.Біла, Л.Безбах, Г.Бєлєнька, А.Ганічева, О.Савушкіна, Є.Петрова, Н.Рогальська, Д.Федоренко розкривають зміст професійної підготовки гувернерів у системі середньої професійної та вищої освіти; К.Волинець, М.Головко, С.Куприянов, С.Марченко, Р.Охрімчук, Л.Пасечник, Н.Савельєва, Т.Скорик, С.Теплюк, Т.Тимохіна, Т.Ткачук, О.Шароватова аналізують різноманітні аспекти професійно-педагогічної діяльності гувернера в умовах сім'ї, І.Акіншева, Л.Завацька, З.Зайцева, Н.Корпач, Т.Лодкіна, Н.Максимовська, В.Постовий обґрунтовують специфіку роботи соціального гувернера та його теоретико-практичну підготовку у ВНЗ. Усі ці публікації свідчать про інтерес науковців та практиків до проблеми та на користь її подальшого вивчення.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Сьогодні для української освітньої теорії і практики важливим є усвідомлення педагогічного потенціалу гувернерства як системи, що здатна забезпечити індивідуальну траєкторію освітнього, виховного та особистісного розвитку дитини. А це означає, що науково-теоретичні та практичні розробки проблеми індивідуального навчання й виховання особистості в умовах сім'ї заслуговують на увагу, системний аналіз, узагальнення накопиченого теоретико-практичного матеріалу, подальшого впровадження в освітню практику України.

Формулювання цілей статті. З огляду на вищезазначене метою даної публікації є обґрунтування суспільної значущості, ролі та місця гувернерства як системи індивідуального навчання й виховання дітей в умовах сім'ї у процесах демократизації освіти в сучасній Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Гувернерство – феномен соціальної сфери сучасного суспільства, головною характеристикою якого є індивідуалізація виховання й навчання дітей в умовах родини, яке здійснюється спеціально запрошеним педагогом. Така діяльність вибудовується на договірних основах, які передбачають економічну угоду, визначення освітніх потреб суб’єктів й функціональних обов’язків домашнього педагога, і як результат – передачу окремих соціалізуючих функцій родини фахівцеві-гувернерові. Незважаючи на те, що гувернерство – особлива форма домашньої освіти та виховання, воно реалізує й загальносуспільні цілі. Дві форми виховання – сімейна та суспільна – співіснують протягом століть, взаємодіючи між собою, та у залежності від типу суспільних стосунків розвивають певні сторони та напрями соціалізації особистості, формують культурні установки, норми та ідеали [4,32].

Домашнє наставництво розглядається як тенденція соціальної взаємодії, соціальний механізм розвитку сімейного та громадського виховання й освіти. Гувернерство вирішує суспільні завдання в індивідуальній формі, у ньому консолідовані запити сім'ї, її освітній вибір, тобто така альтернативна освітньо-виховна система, на думку С.Марченко, може трактуватися як соціокультурний механізм вирішення протиріч між свободою і необхідністю в соціалізації особистості [4,33].

Розглядаючи соціально-економічні чинники відродження інституту гувернерства в сучасні Україні (розшарування суспільства, формування середнього класу, поява достатньої кількості заможних родин та ін.) як об’єктивні, разом з тим вважаємо, що негативне ставлення частини населення до системи суспільного дошкільного виховання, що повільно перебудовується на особистісно орієнтовану модель; залишковий принцип фінансування дошкільних установ, що призводить до їх переповненості, високого рівня захворюваності дітей; недостатня забезпеченість сучасними засобами навчання дошкільнят є суттєвими факторами, що сприяють зростанню попиту на освітні послуги домашніх вихователів – гувернерів.

Визнаючи пріоритетну роль суспільного виховання та здобуття освіти, у державних документах чітко визначено, що дитина, зокрема дошкільник, може здобути її у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів й форм власності; у сім'ї, або за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкілля та фізичний стан здоров'я яких дозволяє виконувати обов’язки педагога. Це забезпечує позитивне розв’язання державного завдання обов’язкової дошкільної освіти, надає можливості для вибору батькам форм освіти й виховання дітей відповідно до власного бачення і є законодавчим підґрунтям для функціонування гувернерства.

Сьогодні уже не викликає сумніву, що гувернерство постало з потреби у формуванні яскравої неодинарної особистості, здатної здійснювати подальший поступ людської цивілізації [6,4]; разом з тим воно не належить повною мірою ні до родинної, ні до державної системи виховання, адже, задовольняючи освітньо-виховні запити окремої родини, у цілому виконує державне освітнє «замовлення» - формує інтелектуальну високоморальну особистість у сім'ї, забезпечує подальший морально-інтелектуальний розвиток й обличчя нації.

Педагогічна цінність гувернерства полягає перш за все у тому, що особистісно-орієнтований підхід дозволяє задовольнити освітні та соціокультурні запити різних категорій дітей різного віку, використовуючи потенціал спільного проживання у сім'ї. Зокрема, О.Савушкіна переконана, що гувернерство всеохоплююче і немає нічого, що не могло б стати змістом даної форми альтернативної освіти, а особлива значущість визначається відсутністю жорсткої регламентації діяльності, гуманістичними відносинами учасників освітньо-виховного процесу, тривалим характером взаємодії між дитиною та вихованцем тощо [6,3-4].

Гувернерське навчання й виховання дитини, зокрема, дошкільного віку – це освітньо-виховна система, яка відповідає наступним вимогам: єдність навчання й виховання; особистісно-орієнтована комфортна взаємодія педагога з дитиною; використання передових педагогічних технологій. Зміст та результати діяльності гувернера повинні бути адекватними запитам й вимогам суспільства, освітніх закладів, батьків та самої дитини [9,95]. Щодо функцій його діяльності, пріоритетними вважаються: створення оптимально комфортних умов для виховання, навчання й розвитку дитини; налагодження педагогічно доцільних, гармонійних стосунків у системі «гувернер – дитина – батьки»; прилучення дитини до культурних надбань, фізичної праці; формування духовно-моральних основ особистості, етики поведінки у суспільстві, системи елементарних знань про оточуючий світ; інтелектуальний розвиток дитини на основі урахування індивідуальних особливостей та рівня її розвитку.

Конкретизація мети діяльності гувернера з дитиною відбувається на рівні виокремлення її головних завдань. Освітніми завданнями є формування позитивної мотивації навчання, основних навчальних умінь, розвиток потреби в отриманні знань, неперервній освіті, формування інтересу до читання, розвиток творчих сил дитини, сенсорно-психічний розвиток, формування невимушеності у поведінці, розвиток тонкої моторики, розширення словникового запасу, розвиток мовлення. Як виховні завдання, учені та практики виділяють: формування навичок спілкування, комунікабельності, виховання поваги до старших, любові до батьків, розвиток інтересу до професії батьків, виховання емоційної чутливості, здатності до співпереживання, готовності проявити гуманне ставлення до оточуючих, виховання поваги до особистості кожної людини, розвиток самостійності, намагання долати труднощі; фізичний розвиток [9,105].

У взаємодії гувернера з дитиною дошкільного чи молодшого шкільного віку чітко диференційовані інваріантна та варіативна діяльність, вибір якої визначається особливостями та запитами сім'ї. Якщо інваріантна частина охоплює в основному схожі для більшості сімей вимоги (фізичний розвиток дитини, організація дозвілля, оволодіння навичками самообслуговування, підготовка до шкільного навчання, формування уявлень про оточуючий світ та суспільство, розвиток морально-етичних якостей, формування навичок культури поведінки тощо), то спектр варіативних видів є надзвичайно широким: від навчання іноземним мовам, музиці, основам образотворчого мистецтва, танцям до знайомства з прийомами самозахисту, альтернативних систем загартування й фізичного розвитку, навчання престижними видами спорту (теніс, фігурне катання, кінний спорт), формування технічних навичок, поглибленого розвитку особистісних нахилів дитини [2]. Для значної частини сімей гувернер – фахівець, що здійснює також функції логопеда, реабілітолога, патронажної сестри з догляду за хворою дитиною тощо, тобто є соціальним педагогом - гувернером.

Гувернер повинен дати дитині елементарні знання, уміння, навички, які гарантують дошкільнику та молодшому школяреві адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в оточуючому світі та суспільстві, адекватно реагувати на потреби та виклики ХХІ сторіччя. Особистісно-орієнтований підхід як концептуальна основа діяльності гувернера проявляється в умінні створити сприятливу психологічну атмосферу, встановлювати доброзичливе емоційне спілкування з родиною; прихильно ставитись до дитини, щоб вона відчувала любов, турботу й захищеність; встановлювати довірливі стосунки, атмосферу співробітництва з малюком як з рівним партнером; бачити можливості й здібності дитини, створювати ситуації, де б вона могла проявити себе; забезпечувати різноманітну діяльність з урахуванням її інтересів. Гувернер повинен володіти різноманітними методами, прийомами виховання та використовувати їх відповідно до потреб дитини; варіювати розумове і психічне навантаження, добирати та пропонувати дитині ігрові завдання різного ступеню складності; розуміти її інтереси, здібності, мотиви поведінки, можливості тощо [5, 249-250].

Функції сучасного гувернера різноманітні, що дозволяє виокремити їх у певні напрями професійної діяльності, як от – соціальне гувернерство. Йдеться про соціального гувернера – спеціаліста з медико-соціальної та психолого-педагогічної реабілітації дітей-інвалідів для роботи в сім'ях і соціальних закладах, метою діяльності якого є соціалізація дітей-інвалідів, застосування засобів первинної профілактики задля усунення несприятливих явищ у розвитку та функціонуванні психіки дитини, виявлення й розвиток потенційних можливостей самореалізації дітей-інвалідів, розповсюдження психолого-педагогічних знань серед батьків. Соціальний гувернер – це вихователь, який працює з дитиною-інвалідом індивідуально, забезпечує її навчання, прищеплює навички самостійної роботи, розв’язує питання соціального забезпечення та проведення вільного часу [8,198].

Такі вимоги здатен задовольнити лише спеціально підготовлений фахівець. Система підготовки гувернерів, на думку С.Куприянова, у якості базових цілепокладальних компонентів містить, з одного боку, формування й розвиток необхідних професійних якостей (педагогічних знань, умінь, інтуїції), що забезпечать їм професійний підхід до діяльності, а з іншого – створення умов для постійного удосконалення власної педагогічної майстерності (формування установки на саморозвиток, залучення до експериментальної роботи) [3,10]. Зміст цієї підготовки інтегрує загальнопрофесійне навчання та пошук й розвиток індивідуального професійного іміджу. Професійна підготовка повинна забезпечити оволодіння майбутнім домашнім педагогом усім комплексом знань та практичних умінь для надання багатопрофільних послуг й педагогічної допомоги сім'ї в індивідуальному навчанні й вихованні дитини, її соціалізації, розвитку творчих здібностей, корекції поведінки; сприяти виробленню умінь надавати необхідну психолого-педагогічну допомогу батькам тощо. Ураховуючи специфіку роботи гувернера з дитиною-дошкільником, яка базується перш за все на активному спілкуванні, у процесі професійної підготовки слід звернути особливу увагу на формування у майбутнього домашнього наставника блоку комунікативних якостей: ерудованості, багатого словникового запасу, здатності йти на компроміс, помірної екстравертності, емоційної стійкості у спілкуванні, середнього рівня нейротизму й конфліктності, емоційності, спрямованості спілкування «на справу», емпатії [1, 88].

Розвиток гувернерського іміджу – це система індивідуальної роботи, спрямована на розкриття й вільну самореалізацію його особистісного «Я», індивідуальної неповторності, притаманної кожному педагогу. Привабливий професійний імідж гувернера – запорука його конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг.

На сучасному етапі в українській освітньо-виховній практиці гувернерство займає власну, відповідну своїм завданням, нішу. Його розвиток гальмується матеріальними обставинами життя значної частини сімей (достатньо висока оплата праці гувернера, найнятого через агентство, невелика житлова площа квартир тощо), відсутністю традицій домашнього навчання й виховання, викоріненого у 1917 році, а також певною недовірою батьків та суспільства в цілому до педагогічної та соціальної компетентності фахівців такого роду. Разом з тим суспільна значущість такої діяльності очевидна, однак говорити про відновлення гувернерства у формах минулих століть недоцільно і навіть шкідливо.

Вибудовуючи сучасну модель, слід звернути увагу на наступні чинники:

- змінену систему батьківських запитів та потреб стосовно навчання і виховання дітей;

- сучасні проблеми сімейного виховання, спілкування батьків та дітей;

- потреби реформування сучасних освітніх закладів та системи позашкільної освіти у напрямі підвищення якості освіти, виховання та соціалізації дитини;

- тенденції розвитку освітніх систем в Україні та за кордоном;

- результативність індивідуального навчання й виховання як особливої педагогічної системи;

- характер та проблеми взаємодії освітніх закладів та сім'ї [3,6].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Отже, демократизація та реформування освітньої системи України на сучасному етапі викликали до життя альтернативні (варіативні) форми навчання та виховання особистості, серед яких окреме місце належить гувернерству. Освітньо-виховна діяльність сучасного домашнього наставника має двоякий характер: з одного боку, устремління до європеїзації системи підготовки юної особистості до життя, її оновлення та удосконалення відповідно до швидкоплинних вимог часу, а з іншого – необхідність збереження національної своєрідності освіти, яка повинна формувати не лише «громадянина світу», а й національно свідому людину, що забезпечуватиме зростання власної держави, народу. Утвердження гувернерства в системі освіти України ставить цілу низку важливих завдань, які слід вирішити найближчим часом. Перш за все – необхідно низкою державних законодавчих актів визначити статус, права й обов’язки гувернерів, можливості отримати категорії та звання відповідно до розповсюдженої практики атестації педагогічних кадрів, пільги, вирішити проблеми визначення педагогічного чи загального стажу роботи, можливості державного контролю за їх діяльністю, пенсійне забезпечення, підвищення кваліфікації тощо. Наукової розробки потребують питання професійної підготовки домашніх педагогів на різних ступенях системи освіти України, перш за все, вищої педагогічної, післядипломної, отримання другої спеціальності (кваліфікації).

Література

1.Ганичева А.Н. Подготовка воспитателя-гувернера в системе среднего профессионального педагогического образования: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01/Ганичева Алла Николаевна. – М., 1996. – 160с.

2.Зверева О.Л. Семейная педагогика и домашнее воспитание / О.Л.Зверева, А.Н.Ганичева. – М.: Академия, 2000. – 158 с.

3.Куприянов С.В. Организация работы гувернерской службы / Сергей Владимирович Куприянов. – Иваново, 1992. – 32 с.

4.Марченко С.Е. Социокультурные аспекты становления гувернерства в условиях вариативного образования в современной России: дис. … канд. социолог. наук: 22.00.06/Марченко Светлана Евгеньевна. – Ростов-на-Дону, 2003. – 138с.

5.Нові форми здобуття дошкільної освіти/ [автор-упоряд. Л.А.Грицюк, М.І.Каратаєва]. – Тернопіль: Мандрівець, 2005. – 256 с.

6.Савушкина Е.В. Введение в специальность «Гувернер»: метод. пособие / Елена Васильевна Савушкина. – Рязань, 1999. – 23 с.

7.Сарапулова Є.Г. Психолого-педагогічні основи навчально-виховної діяльності гувернера / Євгенія Геннадіївна Сарапулова. – К.: МАУП, 2003. – 264 с.

8.Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / [за заг. ред. А.Й.Капської]. – К.:УДЦССМ, 2000. – 260 с.

9.Тимохина Т.В. Содержание и методика образовательной деятельности гувернера с детьми дошкольного возраста: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01/Тимохина Татьяна Васильевна. – М., 2005. – 246с.

Анотація

Кобилянська Л.І.

Гувернерство в сучасній Україні в контексті демократизації системи освіти: суспільні виклики, реалії та перспективи

У статті розглянуто питання відродження гувернерства в Україні як своєрідної педагогічної системи індивідуального навчання й виховання дітей в умовах сім'ї. Автор переконана, що гувернерство здатне забезпечити індивідуальну траєкторію розвитку, навчання та виховання особистості в сучасному освітньому просторі України.

Ключові слова: гувернерство, соціальний гувернер, гувернерське навчання й виховання, система підготовки гувернерів.

Summary

Kobylyanskaya L.

Gouverner in modern Ukraine in the context of democratization of education systems: technical challenges, realities and prospects



The article reviews the revival gouverner in Ukraine as a kind of educational system of individual training and education of children under family. The author believes that gouverner able to provide individual trajectory of development, training and education of the individual in today's educational environment in Ukraine.

Keywords: tutor, social tutor, tutors training and education, system of training tutors.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка