Лідерство як психологічний феномен в юнацькому віці



Скачати 82.66 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір82.66 Kb.
Лідерство як психологічний феномен в юнацькому віці

Качмар Н.Р

викладач економіки

ВПУ№ 20 м. Львова

Наявність та розвиток лідерських якостей є дуже важливим у процесі розвитку особистості та досягнення нею поставлених життєвих цілей.

Лідерство – закономірне соціальне явище, що наймасовіше проявляється у групах. Серед членів будь-якого колективу завжди знаходяться особистості, які виявляють вищий, у порівнянні з іншими його членами, рівень активності, вони більше поінформований, мають добрі організаторські здібності, швидко завойовують авторитет, уміють скерувати групу на виконання спільного завдання. Однак лідерство необхідно розглядати як групове явище: лідер не може існувати наодинці, він завжди існує як елемент групової структури, а лідерство є системою відносин у цій структурі. Варто також зауважити, що існує взаємовплив та взаємовиховання у системі «особистість – група». Тобто лідер в межах однієї групи необов’язково стане авторитетом в іншій групі соціальній групі. Юнацький вік створює певні передумови для успішного розвитку соціальної креативності і лідерських здібностей, адже особливості цієї вікової категорії визначаються конкретними соціальними обставинами, насамперед – зміною місця дитини в суспільстві, зміною її позиції при вступі в нові відносини зі світом дорослих, світом їх цінностей, що визначає новий зміст її свідомості. [2, с.75] Триває також процес психофізіологічного розвитку та формування життєвих цінностей. І саме в цей життєвий період важливою є підтримка молодої людини найближчим оточенням, для гармонійного її розвитку та формування позитивної самооцінки.

Вважається, що лідерські здібності є вродженими рисами, однак, на мою думку, існує пропорційна взаємозалежність між самооцінкою особистості та прагненням до лідерства. Важливим, також є психологічний клімат колективу, в якому знаходиться індивід та відчуття ним внутрішнього комфорту. З метою дослідження вищевказаних показників мною була обрана учнівська група з 29 осіб (17-18 років), класним керівником якої я була. Опитування було анонімним, проводилося з допомогою методики «Лідер» та представлене у вигляді діаграми.




Такий невисокий прояв лідерства свідчить про невпевненість переважної більшості учнів у власних можливостях, боязнь відповідальності, незгуртованість колективу, відсутність мотивації займати лідерські позиції і підпорядкування думці одного лідера. Лідерами, схильними до диктату, серед респондентів даної групи є особи, які навчалися в інших групах до переходу на навчання на четвертий курс, де і не виконували відповідальних доручень, не займали провідних позицій. І прояв лідера – диктатора в даній групі може пояснюватися прагненням вирізнитися, демонстрацією власного "Я". При цьому слід зазначити, що респондент під номером 13 життєві поразки та невдачі прагне компенсувати в даному студентському колективі. Лідером, схильним до диктату є також респондент, закодований під номером 29. Причиною цього прояву є високий ступінь самооцінки, який підтверджується результатами досліджень за іншими методиками.

Застосування при емпіричному дослідженні методики К.Роджерса і Р. Даймонта дало змогу оцінити ступінь соціально - психологічної адаптації кожного студента групи досліджуваних. Ступінь адаптації в межах групи характеризується інтегральними показниками самоприйняття, сприйняття інших, емоційного комфорту та прагненням до лідерства.

Процес самоприйняття є визначальним для прояву інших рис та властивостей особистості. Чим нищим є цей показник, тим важче відбувається процес прийняття інших, складнішою є адаптація в групі та, як наслідок, відтніть емоційного комфорту. За результатами дослідження, рівень самоприйняття в переважної більшості респондентів є вище середнього (60-80% від максимально можливого). Такий показник є притаманним для періоду юнацтва і пов'язаний з особливостями анатомо – фізіологічного та психологічного розвитку, а також пояснює переважно низький або середній прояв лідерських якостей у більшості респондентів. Найвище значення само прийняття (90% і більше) характерно для 15 % респондентів. Це студенти з яскраво вираженими лідерськими якостями, лідери, схильні до диктату та респонденти з високими показниками в навчанні.

Процес прийняття інших є важливим у процесі спільної діяльності колектив. Адже йде мова про прийняття одногрупників, керівників групи, викладачів, та інших студентів закладу. Чим досконалішим буде цей процес, тим комфортнішими будуть соціально – психологічні умови навчання, розвитку та самореалізації особистості. Особливо в період юнацтва цей процес є ускладненим і, водночас, важливим, адже відбувається процес формування життєвих позицій, цінностей та світогляду.

Показник прийняття інших великою мірою залежить від ступеня само прийняття. В межах даної групи досліджуваних проявляється на рівні 50% (від максимально можливого), що пояснюється достатньо невисоким ступенем самоприйняття кожного з студентів, відповідно почуттям недовіри, замкнутості відносно інших студентів. Цікавим є факт, що максимальне значення даного показника і показника самоприйняття є приблизно для однакової частки респондентів (20 і 15% відповідно). Така прямо пропорційна залежність між показниками характерна і для інших інтегральних значень.

Емоційний комфорт запорукою успішного здійснення всіх видів діяльності та гармонійного розвитку особистості. Відсутність емоційного комфорту може стати причиною конфліктних ситуацій, стесових станів, та низької продуктивності праці колективу. За результатом дослідження емоційного комфорту для 10% групи досліджуваних цей показник є на рівні 80% (від максимально можливого значення). До цієї групи належать респонденти з високим значенням самоприйняття та прийняття інших. 70% студентів – респондентів відчувають емоційний комфорт на рівні 50-70% . Це свідчить про те, що в колективі склалися мало комфортні умови для спільної діяльності, і, ймовірно, є причиною пасивної поведінки цієї категорії студентів.

Викликає занепокоєння група респондентів (20%) з ступенем емоційного комфорту менше 50%.

Знайшли підтвердження і результати досліджень за методикою "Лідер", щодо прояву лідерських якостей і бажанням домінувати. Тільки 10% опитаних прагнуть займати лідерські позиції в групі (70 – 80% від максимально можливого значення показника). 55% студентів займають неактивну позицію (прагнення до лідерства менше 50%), а в 35% досліджуваних позиція нейтральна (інтегральний показник лідерства в межах 50-70%). Саме такий прояв бажання домінувати є логічним наслідком показників самоприйняття, прийняття інших та емоційного комфорту. Адже процес лідерства передбачає неодмінну взаємодію з іншими людьми, гармонійний розвиток особи лідера в комфортних психологічних умовах.

Адаптація кожного з студентів в межах групи є результатом ступеня прояву вищеперелічених показників. І водночас, сприяє продуктивній діяльності та розкриттю особистісного потенціалу студентів.

Сумарний показник адаптації в межах групи для 15% досліджуваних становить 70% і більше, близько 60 – 70% - для 55% студентів, на рівні 50 – 60% для 30% опитаних. Такі результати свідчить про незгуртованість групи, низький рівень емоційного комфорту, і, як наслідок, відсутність прагнення до лідерства. Однак слід зауважити, що раніше зазначені інтегральні показники є вищими у респондентів чоловічої статі, ніж у жіночої.

Ступінь прояву інтегральних показників адаптації в групі досліджуваних зображено на рисунку 1.

Рисунок1. Ступінь прояву інтегральних показників соціально – психологічної адаптації


Прагнення до лідерства

Емоційний

комфорт


Сприйняття інших

Самосприйняття

Ступінь адаптації




менше 40 %




40 – 50%




менше 40%




менше 60%




50 – 55%




40 - 50%




50 – 60%




40 – 50%




60 – 70%




55 – 60%




50 – 60%




60 – 70%




50 – 60%




70 – 80%




60 – 65%




60 – 70%




70 – 80%




60 – 70%




80 – 90%




65 – 70%




70 – 80%




80% і більше




70 - 80%




90% і більше




70% і більше

Враховуючи результати дослідження можна зробити висновок , що одним з визначальних чинників формування лідера в юнацькому віці є особливості анатомо-фізіологічного та психологічного розвитку.

Рекомендації для покращення взаємовідносин особистостей в межах групи досліджуваних є наступними:


    • проведення цілеспрямованої психолого-педагогічної роботи з керівним ядром групи, зміст якої передбачає соціально-психологічний тренінг для лідерів і інших членів навчальної групи, програму організації самовиховання лідерів;

    • психолого-педагогічну роботу з педагогічними працівниками та батьками учнів, яка базується на використанні методів та прийомів активного соціально-психологічного навчання (психотехнічні ігри, соціально-психологічні рольові тренінги);

- окремої уваги потребує група студентів з нейтральною позицією у групі, адже вона є найбільш чисельною ( 42%). З допомогою різноманітних індивідуальних та колективних бесід та консультації психолога закладу з'ясувати причини такої поведінки та активізуватися дану групу студентів до активнішої діяльності та ініціативи;

- проведення корекційних занять з лідерами, схильними до диктату;

- педагогічним працівникам та керівникам студентської групи спрямовувати свою роботу на залучення всіх студентів групи до діяльності, сприяти розвитку позитивних якостей та підвищення самооцінки;

- максимальне залучення до спільної діяльності в позаурочний час та спільного дозвілля;

Застосування даних рекомендацій стимулювало б активність лідерів, підвищення самооцінки студентів та, відповідно, спрощення процесу адаптації, зростання групової згуртованості та підвищення результатів навчальної діяльності.


Список використаних джерел
1. Абашкина Е. Б., Косолапова Ю. М. О теориях лидерства в современной психологии // США: экономика, политика, идеология. – 1993, № 4. с. 121

2.Василькова О.І. Дослідження особистісних характеристик лідерів навчальних груп ПТУ // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К.: "Гнозіс". – 2003. – Т. 5, – ч. 4. – с. 73–77

3. Загальна психологія. Навчальний посібник / Варій М. Й. - 2-ге видан., випр. і доп. – К.: "Центр учбової літератури", 2007, c. 968

4. Корнєв М.Н. Соціальна психологія: Підр. для вузів. – К.: Б. в., 1995, с. 340



5. Методики социально-психологической диагностики личности и группы / коллегия авторов. – М., 1990, с. 130


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка