Лебедєв О. Як бути здоровим



Сторінка1/3
Дата конвертації29.04.2016
Розмір1.2 Mb.
  1   2   3
УДК 613

ББК 51.20

Л 33
Лебедєв О. Як бути здоровим. –

Широкому колу читачів представлена книга відомого лікаря-санолога Олександра Лебедєва «Як бути здоровим», що входить у серію книг «Як бути здоровим в Україні», «Як бути здоровим в Україні й Росії» і «Про здоров’я для пенсіонерів України й Росії». Матеріал надано у книзі доступною й простою мовою. Розглянуті теми дуже актуальні й злободенні. Сподіваємося, що ця книга допоможе тим, хто хоче бути здоровим і змінити своє життя на краще.

Усі права захищені. Ніяка частина даної книги не може бути відтворена без письмового дозволу власників авторських прав.
ISBN 978-966-8502-98-9

© Лебедєв О., 2009



Зміст

Передмова

Випадки із практики

Трохи про лікувальне голодування

Сила покаяння – і хвороби щитовидної залози

Наслідки добрих справ. (Секрети щастя й успіху)

Для чого нам потрібні знання

Як змінити своє минуле - або забрати

причини хвороби

Усе по Вірі дається

Характер і виразкова хвороба

Орієнтири у своєму житті (Створення родини)



Приклад одного семінарського заняття

Зцілення від гепатиту

Хвороби очей

Жіночі хвороби

Порок серця

Головний біль

Критика й поради в родині

Допомога алкоголікові

Лікування їжею

Харчування «сердечника»

Теща й зять

Робота кишечнику

Хронічний простатит

Безсоння

Спинномозкова грижа

Для чого потрібна посмішка

Як виконуються бажання дітей

Однодумці

Масляний масаж

Як я до цього прийшов

Додаток 1

Додаток 2

Передмова
Добрий день, шановні читачі. Те, про що піде мова нижче, - деякі випадки з моєї практики й звичайної санітарно-просвітньої роботи, що проводять лікарі-санологи серед населення.

На сьогоднішній день у більшості людей немає знань про можливості свого організму. Багато хто не знає, що лікуватися потрібно у лікарів, але, щоб бути здоровими, потрібно займатися собою. Часто причини багатьох захворювань знаходяться зовсім не там, де прийнято зазвичай шукати. Не можна вилікувати рану, якщо з неї не витягнути іржавий цвях. Скільки не перев’язуй її, промивай різними розчинами, рана однаково буде про себе нагадувати й заважати жити. Все, про що я пишу, - з моєї практики. Нового нічого немає, лише використаний досвід інших лікарів. Щоб не стомлювати вашу увагу, я постарався викласти матеріал як можна коротше.

О.Лебедєв.
P.S. Прошу вибачення за стиль викладення. Я лікар, і більше 20 років писав тільки історії хвороб.

Випадки із практики

Трохи про лікувальне голодування
Обережний стукіт у двері перервав мою роботу над науковою статтею по імунології. Старша медсестра відділення трохи зляканим голосом доповіла, що до мене відвідувач. До будь-якого завідувача відділенням, тим більше невідкладного, щодня приходять багато людей. Машинально звернув увагу, що вона чимось схвильована, але запитати не встиг: відразу зрозумів причину, коли він увійшов.

Переді мною стояв страшний «скелет»: худий, лисий, очі ввалилися, вуха стирчать, шкіра обличчя блідо-сірих кольорів, болісно покахикує, на руках татуювання. Відпускаю старшу медсестру, а йому пропоную присісти. «Слухаю Вас».

«Лікарю, я хочу ще трохи пожити», - говорить він. Щось знайоме майнуло в його голосі. Як професіонал я давно вже поставив діагноз, навіть зрадів - не мій профіль.

Кілька років тому на одній вечірці я познайомився з дуже цікавою людиною. Від усіх присутніх його відрізняв вишуканий костюм, модна краватка, молода дружина й глибокі пізнання в області філософії, релігії, історії, фізики, техніки. У проміжках між танцями й тостами від нього я довідався багато нового й цікавого. Крім усього іншого, він здавався професійним юристом. Між іншим сказав, що займається бізнесом. Більше я його не зустрічав.

Тоді, на вечірці, мені теж вдалося трохи «похвастати» своїми досягненнями в області тибетської медицини, Аюрведи, лікувального голодування. Також я розповів про свої дослідження в області імунології на американських імуно-хімічних аналізаторах. Виявляється, імунітет дітей, які живуть в Україні, нічим не відрізняється від імунітету американських дітей. Тільки дорослі у нас живуть на двадцять-тридцять років коротше, ніж у США.

Пройшло більше п’яти років. Природно, у сьогоднішньому відвідувачі я не упізнав того імпозантного чоловіка. Він відразу це зрозумів і просто розповів свою історію. Зараз йому 54 роки, хоча на вид було під 70. Більшу частину свого дорослого життя провів у місцях позбавлення волі, там і одержував «освіту». Періодично виходив на волю. Останні 4 місяці перед черговим звільненням лікувався в тюремній туберкульозній лікарні. Йому ставили крапельниці, робили проколи в грудній клітці (плевральні пункції) - «відкачували» рідину, пив багато різних ліків. Одним словом, там його лікарі врятували, за що він їм дуже вдячний.

У своїй розповіді цей чоловік нікого не обвинувачував і не скаржився. Навіть на молоду дружину, що не стала його чекати, а відразу ж знайшла собі іншого, коли його посадили, не тримав зла. Він прекрасно розумів, що медики його врятували, але здоров’я не повернули. Та й відновити здоров’я за допомогою медицини в цьому випадку було дуже сумнівно. Запитую його: «А для чого Вам здоров’я?». Відповідає, що хоче завести свою справу, є цікаві ідеї. Допомогти синові, якому зараз 6 років, дати йому гарну освіту.

Жити із дружиною не збирається. Коли заробить гроші, думає купити квартиру, машину. Між іншим, сказав, що якщо я допоможу йому повернути здоров’я, то ніколи не буду мати потребу в грошах. Таких обіцянок у своїй медичній діяльності я наслухався немало й молодим лікарям дам одну пораду. Почуття подяки вкрай рідко зустрічається серед людей, особливо якщо це стосується грошей.

У цієї людини були дуже серйозні проблеми зі здоров’ям. Трохи подумавши, я вирішив спробувати з ним попрацювати.

Сьогодні йому далеко за шістдесят, виглядає набагато молодшим, почувається здоровим. За весь цей час у лікарні жодного разу не лежав і ліків ніяких не пив. Має своє невелике виробництво, давно купив будинок у центрі міста, має машину. Прекрасно живе з жінкою, що на 30 років молодша за нього. Дав синові гарні середню й музичну освіту. Зараз хлопчик навчається в університеті. А тоді, на першій зустрічі, ми намітили план дій по поверненню його здоров’я. Одночасно почали підготовку до лікувального голодування. Разом з ним до лікувального голодування я почав готувати ще одного пацієнта, у якого був рак кореня язика з метастазами. Жити йому залишалося небагато.

Підготовка складалась із вивчення законів здоров’я, фізичних і дихальних вправ, як робити клізму, масляний масаж. Я навчив їх деяким аутотренінгам, а також у деталях розповів, як поводиться організм при лікувальному голодуванні.

Приблизно за місяць ми зняли в одному пансіонаті за містом, на Дніпрі, два номери. Один мені, один їм. Був початок літа. Ранком у суботу я провів п’ятихвилинку у відділенні, швидко оглянув важких хворих, сів у свій автомобіль, де мене вже чекали обидва пацієнта, і ми поїхали голодувати. По дорозі один з них запропонував купити пару пляшок горілки. Сьогодні випити, а завтра почати голодування. Я, звичайно, відмовився. Заїхали до церкви, кожний помолився, як міг. Попросили допомоги у Бога.

Близько трьох тижнів тривало голодування. Цілий день я був на роботі, потім на 20-30 хвилин заскакував додому і їхав до них. Бесіди, контроль результатів, прогулянки. Дуже важливо під час голодування вміти правильно пояснити деякі моменти пацієнтам і не дати з’явитися страху. Ночував я у пансіонаті, а ранком знову на роботу. Удень «хлопці» купалися у Дніпрі, ловили рибу, читали книги, займалися собою. Своїм виглядом - худі, неголені, у татуюваннях - лякали відпочиваючих. Бармен скаржився мені, що місцеві любителі спиртного стали обходити його бар десятою дорогою. А мої пацієнти в барі нічого не купували, з іншими відпочиваючими не спілкувалися, а якщо ловили рибу, то віддавали її двірникам.

Один раз увечері в бар заїхала компанія молодих людей на машинах. Випивши зайвого, почали кричати, грубіянити й чіплятися до відпочиваючих. Один з моїх «підопічних» підійшов до них і чемно попросив заспокоїтися. Що він їм сказав, я не знаю, але вони відразу розрахувалися в барі й поїхали.

Результат лікувального голодування перевершив всі мої очікування. Після поступового виходу обидва мої пацієнта були повністю здорові. Того, у якого був рак кореня язика, я спеціально показав лор-лікареві й стоматологові, але не тим, які його лікували, а іншим, які не знали його діагнозу до голодування. Обидва лікаря ретельно оглянули його й сказали, що він здоровий. Все це було зроблено у присутності незацікавлених свідків, але тих, які знали справжнє положення справ. Надалі я заборонив йому пити горілку й курити. Якийсь час він тримався. Але потім посварився із дружиною, пішов напився, почав курити. Пішли пиятики за пиятикою. Знову повернулася хвороба, метастази, й він помер за півроку.

У своїй практиці я провів більше сотні лікувальних голодувань із різними за віком людьми й діагнозами. Хочу відзначити, що це прекрасний метод зробити людину здоровою, якщо проводити його правильно й у гарних умовах. Більш ніж у ста випадках у мене не було жодного ускладнення, хоча були деякі моменти, що лякали пацієнта або його близьких. Незважаючи на те, що метод дуже гарний, його не можна вважати панацеєю від усіх хвороб і бажано проводити під спостереженням фахівця у комплексі із психофізичними вправами. Також він застосовується для духовного вдосконалювання й пізнання таємниць світобудови.


Сила покаяння - і хвороби

щитовидної залози
Санологія - це лікарська спеціальність, що визнає Духовні знання й широко застосовує їх на практиці. Нижче будуть наводитися різні приклади рятування від тих або інших хвороб і рішення життєвих проблем.

Жінці близько 40 років. Збільшена щитовидна залоза. 10 років лікується у ендокринологів. Зараз хірурги пропонують операцію. Прийшла до мене на прийом порадитися. Може можна обійтися без операції?

У процесі бесіди з’ясувалося, що у двадцятилітньому віці її вагітну кинув коханий хлопець. Обіцяв женитися, але передумав. Вона зробила аборт, а хлопця того довго ненавиділа. Через час зустріла іншу людину. Закохалася, вийшла заміж, двоє дорослих дітей. Але «щитовидка» жити не дає. Проведене лікування неефективне.

Вислухавши її розповідь, я пояснив, що не «щитовидка» не дає жити, а ненависть і образа, які були у 20 років. Тоді відбувся потужний викид негативної енергії, що і сформувала майбутнє захворювання. Мені неодноразово вдавалося допомагати хворим позбуватися від різних захворювань щитовидної залози, причиною яких були образи й ненависть.

Пропоную цій пацієнтці подумки повернутися назад у двадцятилітній вік. Подумки попросити прощення у того хлопця за свою образу й ненависть на нього. Розумом цього вона зрозуміти не могла, але у мене в кабінеті заплющила очі. Подумки попросила прощення за свої образи й ненависть. Розплющила очі. Далі я їй пояснив, чому Ісус Христос говорив: «Любіть ворогів ваших. Благословляйте тих, хто вас ненавидить. Моліться за тих, хто ображає вас». Щоразу, коли ми проявляємо негативні емоції, нехай навіть самі справедливі, то робимо гірше собі. Якщо ця емоція - образа або ненависть повторюється часто, то з’являються хвороби. У цьому випадку - щитовидної залози, але бувають і інші. Потім моїми рекомендаціями було - сходити до церкви й сповідатися. Побільше гуляти біля Дніпра, милуватися квітами й природою, правильно харчуватися. Нікому нічого не говорити, а коли залоза зменшиться, подякувати за все Богу. Через місяць оглянута хірургами щитовидна залоза зменшилася у розмірах, ні про яку операцію мова не йде. Пройшло десять років, почуває себе вона прекрасно, здорова.
«Наслідки добрих справ».

(Секрети щастя й успіху)

Наприкінці 80-х років у дитяче відділення однієї лікарні підкинули маленьку дівчинку, циганку. Та й зараз не рідкість, коли у лікарнях з різних причин знаходяться діти, у яких немає батьків. Завідувач цим відділенням, якось увечері відпочиваючи зі своїми друзями, розповів, що на роботі багато проблем, особливо з «кинутими» дітьми. Їх треба годувати, одягати, взувати, лікувати, а в той момент забезпечення лікарень було дуже погане, ішла «перебудова». Серед них був присутній один підприємець, що дістав із портфеля 2 тисячі рублів (приблизно тисячу доларів зараз) і віддав цьому завідувачеві, щоб він забезпечив дівчинку-циганку всім необхідним. При цьому він ніякої розписки не вимагав і умов не ставив, а просто дав гроші для дитини. Ранком на п’ятихвилинці цей завідувач дістав гроші, при всіх віддав їхній старшій медсестрі відділення й пояснив для чого, але не сказав, хто їх йому дав (а якщо чесно, то він тоді й не знав цього підприємця, це було їхнє перше знайомство). Це було восени. Дівчинку одягли, взули, як принцесу. Купили їй багато речей. Особливо гарним там був зимовий комбінезон, що дістали по «блату» на базі. У ті часи з речами у країні були великі проблеми. Вона благополучно провела зиму у відділенні, а навесні з’явилася мати й забрала її додому. Зараз ця дівчинка вже доросла, заміжня і має свою дитину.

Підприємець, що дав гроші, жодного разу не запитував, як вони витрачалися. Він просто дав їх для дитини, що бідувала. Пройшло 17 років. Зараз у цього бізнесмена велике підприємство, відоме далеко за межами України. Налагоджено ділове партнерство у багатьох країнах світу. Але він продовжує робити добрі справи, таємно даючи гроші або допомагаючи тим, хто бідує.

Є закон: коли ви творите добрі справи й не чекаєте за це подяки, вам завжди щастить. «Не зубожіє рука того, хто дає». Цю історію я знаю в деталях і свідки цього факту дотепер працюють у відділенні.

Добрі справи можна робити, сказавши комусь гарне слово або побажати подумки здоров’я, уникнути сварки, коли вас провокують, допомогти комусь чим можете. Для добрих справ не обов’язково бути багатим. Якщо у родині вдається навчити своїх дітей робити добрі справи (а це можна зробити тільки власним прикладом), то діти виростуть щасливими.

Мало хто знає, що своїм життям ми впливаємо на своїх майбутніх нащадків. У спадщину передається як гарне, так і погане. Чим більше тривог, образ, страхів, сварок, занепокоєння й невдоволення буде у вашому житті, тим більше проблем виникне в житті ваших дітей, онуків або правнуків. Коли ми подумки переглядаємо своє життя й каємося за свої погані справи, слова або думки, тим самим поліпшуємо не тільки своє життя, але й життя майбутніх нащадків.

Так само відбувається, коли у своєму житті робите добрі справи. За багато з них, особливо таємних, буде посміхатися удача й успіх не тільки нам, але й нашим майбутнім нащадкам.

Знімати гріхи своїх предків ми теж можемо, це вважається доброю справою, молячись за них або замовляючи служби у церкві. Сама більша наша дурість - це гордість. Бог гордим противиться. Ніколи не бійтеся змінювати свої погляди.

Ви думаєте, чому на моїх семінарах у всіх поліпшується здоров’я й не тільки здоров’я? Тому, що попереду люди ставлять нормальні, гарні цілі. А покаянням знімають із себе, а іноді і з предків важкість минулих образ, сварок, переживань і вчаться надалі нормально жити. Вік тут не перешкода. Відновлення здоров’я, рятування від поганих звичок, омолодження організму можливо, якщо поступово змінюєш свій світогляд, учишся жити нормально, займаєшся собою. Аналізуючи досвід своєї (повторюю - своєї) роботи, скажу, що у молодих людей результати змін наступають швидше, але іноді й у старших відзначається різкий стрибок у поліпшенні здоров’я й у житті в цілому.

Хочу навести приклад. На мої семінари ходив чоловік. У нього періодично були болі у серці, підвищувався тиск, турбувала задишка при навантаженні. Більше сорока років він курив, намагався кинути, але не виходило. Його батько й брати не курили. Курив дідусь по батьківській лінії, який помер задовго до його народження.

У процесі семінарів ця чоловік переглянув деякі свої погляди на життя. Сходив до церкви, покаявся за гріхи. Почав потроху робити добрі справи - перестав лаятися із дружиною, критикувати владу, став подавати жебракам і молитися за свого дідуся, який курив. Через два місяці він без сторонньої допомоги самостійно кинув курити. Подякував за це Богу. Через час забув, де знаходиться серце, що таке підвищений тиск і задишка. Ранком робить зарядку, іноді легко бігає по 2-3 км, як колись у школі. Почуває себе молодим і здоровим.

Старі люди знали секрети щастя, успіху й здоров’я. Наступну історію мені розповіла одна літня людина. Було це у двадцятих роках минулого сторіччя. У їхньому селі жила багата родина. Своє багатство вони нажили важкою працею. Вставали рано вранцы і працювали до пізнього вечора. У родині було одинадцять дітей, працювали всі від малого до великого. Голова родини - батько, був дуже строгим до себе й іншим. Гроші задарма не витрачав. Все зароблене вкладав у справу - то землі прикупить, то нових коней або корів, ніколи нікому нічого задарма не давав. Зовсім протилежною йому була мама. У селі було багато бідних родин, часто ходили й просили по будинках злиденні. Часи були важкі. Отож їхня мама, потай від батька, майже щодня збирала невеликі вузлики з їжею, іноді одягом і грішми. Увечері, коли стемніє, відправляла кого-небудь зі старших дітей, щоб вони непомітно поклали цей вузлик у будинок кого-небудь із бідних родин. Вона завжди подавала жебракам, кормила подорожан, давала гроші до місцевої церкви. Не для себе старалася, а для своїх дітей і майбутніх нащадків. Її давно вже немає в живих, але діти прожили довго й добре, незважаючи на розкуркулювання, голодомор, війну. Онуки й правнуки ні в чому не мають потреби. Усі закінчили інститути й університети, виходили заміж, женилися, з’являлися нові діти. «Багатство», що вона збирала - добрі справи, вистачить на багатьох у її родині. Та й самі діти, а тепер уже онуки й правнуки намагаються не розтрачувати даремно «спадщину». Самі роблять добрі справи комусь, таємно роблять, розуміючи, що це і є справжнє багатство, у ньому знаходяться секрети щастя й успіху.

Читачам пораджу, якщо хочете щастя, здоров’я й успіхів у житті своїм майбутнім нащадкам - робіть висновки із прочитаного.
Для чого нам потрібні знання
Звичайно перед початком кожного заняття я запитую у слухачів: «Що у нас гарного?»

Встає молода жінка (хоча й на пенсії) і говорить, що знайомі, зустрічаючи її на вулиці, говорять, що вона почала виглядати молодшою. Крім того, зайнялася бізнесом. На зароблені гроші побувала у морській подорожі по Європі.

Вона вже на третьому моєму семінарі, але я добре пам’ятаю, як два роки тому з «букетом» хвороб і проблем, вона сиділа на задніх рядах. Тільки на 4-й або 5-й день занять зважилася поставити запитання: «Матері моїй 80 років. Частину пенсії вона віддає церкві, хоча сама туди й не ходить, хіба це правильно?» У її голосі чувся осуд. Я відповів їй: «Не судіть, не суджені будете. Не можна засуджувати нікого, особливо своїх батьків. Буде вам 80 років, тоді самі вчиняйте за своїм розсудом, а ваша мати робить так, як вона вважає за потрібне. У кожної людини своє розуміння життя й вона робить так, як вважає за потрібне».

Одержавши необхідні знання в процесі семінарів, ця жінка змінила деякі свої погляди на життя. Подумки попросила у матері прощення за те, що засуджувала її. Пішла до церкви, покаялася за свої гріхи. Почала робити зарядку, помірковано харчуватися. Через час її здоров’я стало поліпшуватися й життя швидко повернулося на краще.

Шлях до здоров’я завжди потрібно починати з розуміння простих істин. Якщо їх не зрозумієте й не навчитеся застосовувати в житті, здоров’я ваше або ваших близьких, а, може, і онуків-правнуків почне погіршуватися через вас. Не вчили нас цьому. І не будуть учити, кожний повинен учитися сам.

На семінарах присутні різні люди. Молода жінка, 23 роки. Із чоловіком не живе, дочці 3 роки. Матеріально забезпечена добре, батьки допомагають, та й чоловік на дитину не скупиться. Всі проблеми у людини написані на обличчі й не тільки на обличчі. Є багато способів визначення проблем людини. Завела собі друга, але друг як друг, переспав і пішов. Моє завдання на семінарах допомогти всім, хто приходить, дати знання, як поліпшити своє життя й здоров’я. І не тільки дати, а навчити застосовувати їх у своєму житті, щоб був результат із прицілом на покоління.

Розповідаю про прості механізми виникнення розлучень, про те, що у неповноцінних родинах, крім батьків, дуже страждають діти. Говорю про те, що якщо ви хочете скривдити людину - почніть його критикувати або постійно давати йому поради. Будь-яка критика, навіть сама правильна, викликає у нашому тілі протест. Потрібно вчитися любити ближнього, а це проявляється в тому, що ми його не критикуємо, не лаємо (тобто не судимо), а навпаки, приймаємо таким, який він є. Людей ідеальних не буває, не було й не буде. Апостоли й пророки теж не відразу стали Святими. А ми хочемо, щоб наші близькі були особливими.

І от поки я це все пояснював, а потім проводив тренінги - слухачі семінарів закривали очі й подумки просили прощення у близьких людей, з ким у них були проблеми, думали про них добре, - ця жінка зрозуміла свої помилки. Кожне заняття, у період тренінгів, вона подумки просила прощення у свого чоловіка, думала про нього добре. Сходила до церкви, покаялася за гріхи. Наступний цикл семінарів я проводив через півроку. На них вона ходила вже разом зі своїм чоловіком і зараз у них міцна родина. Я впевнений, що і їхня дочка, коли виросте, теж буде мати прекрасну родину.

Сподіваюся, шановні читачі, ви вже зрозуміли, для чого нам потрібні знання - мати гарне здоров’я або відновити його, якщо є хвороби. Уміти не створювати собі в житті проблеми, а якщо вони вже є - позбутися від них. Знати, що кожна людина може поліпшити своє здоров’я й життя в цілому, якщо буде щось для цього робити.

Починати бажано з того, щоб посидіти, подумати й записати свої чесні гарні бажання. Поставити мету попереду. На розум не сподівайтеся, він у нас як вітер. Зараз думає одне, через 5-10 хвилин інше, а завтра третє. А коли ви записуєте своє бажання, та ще воно у вас чесне, гарне, то воно починає здійснюватися. Що записано пером, то не вирубати сокирою. Життя, що нас оточує, прекрасне й цікаве, а щоб це зрозуміти - потрібно вчитися й частіше бувати дітьми.

Іноді запитують: «Чи можна переробити своє минуле?» Ще й як можна. Для цього потрібно поставити гарні цілі попереду, переглянути свої минулі помилки, покаянням очиститися від гріхів, тоді й минуле легко виправляється.
Як змінити своє минуле

або забрати причини хвороби
На прохання керівництва одного із закладів я кілька років підряд проводив заняття зі співробітниками цієї організації. Навесні 10-20 семінарів і восени. І от навесні, коли ми вже пройшли закони здоров’я, покаянням очистили своє минуле, поставили гарні цілі попереду, на одному з останніх занять я запропонував тим, хто хоче позбутися від хронічних хвороб або проблем, змінити своє минуле й забрати причини хвороб. Якщо не буде причини, то через час не буде й хвороби.

Встає одна жінка й говорить, що років 20 назад її збив мотоцикл, була серйозна травма куприка й хребта. Після цього вона мінімум два рази на рік лікується в неврологічному відділенні. Турбують сильні болі, не може працювати на дачі, іноді важко ходити й навіть їздити в тролейбусі. У магазині більше 3-, 4-х кілограм нічого купити не може, важко нести. Навіть онука на руки не могла взяти, коли він був маленьким.

Після її розповіді встає чоловік. 12 років тому переніс важкий гепатит, що перейшов у хронічну форму. Як тільки з’їсть що-небудь у гостях або у когось на дні народження, так і виникає загострення. Про те, щоб іноді випити ковток шампанського, навіть на Новий рік, і мови бути не може. Щорічно, два-три рази, по місяцю п’є різні ліки, які зміцнюють печінку. Одним словом - життя обмежене. Поспіють на дачі фрукти або овочі, а він їсти не може, обов’язково потрібно відварити або тушкувати на воді.

З огляду на те, що група вже була знайома з основними принципами здоров’я, пропоную на початку жінці. Згадайте, як ви переходите вулицю двадцять років тому й на Вас мчиться мотоцикл. Тільки він не збиває Вас, а проноситься мимо й Ви спокійно йдете додому. Вона тут же, на заняттях, заплющує очі, згадує події двадцятилітньої давнини, тільки там немає аварії. Мотоцикл проїхав мимо. Удома вона цю вправу повторила.

Чоловікові пропоную згадати, як 12 років тому його з жовтяницею (гепатитом) привозять в інфекційну лікарню, беруть аналізи. Наступного дня на обході лікар йому говорить, що у вас гарні аналізи, і відпускає додому. Важкого гепатиту не було. Він закрив очі, згадав події 12-літньої давнини, тільки уявив усе, як я йому радив. Удома цю вправу повторив.

Попереду літо. Бажаю всім у цій групі добре відпочити, але не забувати робити зарядку, правильно ставитися до їжі. Стежити за своїми думками, словами й справами. Якщо зробите помилку або згрішите - обов’язково покаятися.

Восени телефонує заступник директора цієї організації, говорить, що люди просять мене знову з ними позайматися. Пропонує зручні для мене умови. На першому занятті багато нових осіб, є й ті, хто вже бував раніше. Як звичайно, говоримо про питання здоров’я, як і із чого починати собою займатися, намагаємося поставити гарні, чисті цілі попереду. Визначаємо дати й час наступних занять.

Коли йду на друге заняття, чую як хтось біжить позаду й обганяє мене біля входу в аудиторію, вибачається за запізнення. Починаємо семінар, запитую: «Що у нас гарного, як провели літо, хто що хоче сказати?»

Встає та жінка, що бігла по коридору, вибачається, що не була на першому занятті. Чоловік виїхав у санаторій на 24 дні, так вона була на дачі разом з онуком. Роботи на дачі дуже багато: зібрати врожай, закатати, прибрати, покопати й т.д. Та ще з онуком позайматися, погодувати його, пограти з ним. Потім приїхали дорослі діти, а вона набрала повні кошики, кілограмів по 15-20 овочів, закаток і відвезла додому в місто. Тому й не змогла прийти на перше заняття. Багато хто з тих, хто був навесні на заняттях, коротенько розповідають, як провели літо.

Чоловік, у якого був гепатит, розповів, що їздив із дружиною відпочивати в Крим «дикунами». Купалися в морі, їли шашлики, ходили в гори, пили шампанське. Загалом, усі провели літо непогано, а головне, роблять зарядку й почувають себе добре.

Запитую у жінки, яку колись збив мотоцикл: «Коли збираєтеся лікуватися в лікарні?». «А навіщо? - відповідає вона. - У мене ще на дачі багато справ залишилося, чоловік незабаром приїжджає, треба встигнути перекопати на зиму ділянку.» І тільки зараз вона і той чоловік із хронічним гепатитом починають розуміти, що вони вже здорові, нормальні люди, а їм за 50 років. Даю пораду лікаря-санолога: «Сходіть до будь-якої церкви й подякуйте за видужання Богу.» Що вони й зробили.

Через 5 років цій жінці вже за 60 років. Зустрів її на вулиці. Вона сказала, що почуває себе як у 20 років, спокійно ходить і гуляє по місту, працює на роботі, із задоволенням їздить на дачу.

Існує закон - завжди, коли ви переглядаєте своє минуле, забираєте відтіля негатив, а наперед ставите гарні, добрі цілі, починаєте собою займатися - у вас відбуваються позитивні зміни у житті й у здоров’ї. Деякі люди не знають цього закону, а коли довідаються і починають застосовувати, їхнє життя й здоров’я поліпшуються. Для цього потрібні тільки час і терпіння.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка