Курс лекцій з дисципліни «теорія емоційного інтелекту»



Сторінка3/6
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.19 Mb.
1   2   3   4   5   6

Аспекти виявлення диспозиційного EI дорослої людини

Аспекти виявлення

Високі рівні виявлення ЕІ свідчать про те, що людина

Адаптивність

сприймає себе гнучкою, готовою

адаптуватися до нових умов

життєдіяльності


Асертивність

є прямолінійною, відвертою, має бажання захищати права інших людей

Усвідомлення власних емоцій та

емоцій інших людей



здатна чітко сприймати власні емоції і почуття та емоції інших людей

Емоційна експресія

вміє адекватно передавати у комунікації свої почуття іншим людям

Регулювання емоцій інших людей

може впливати на почуття інших людей

Емоційна саморегуляція

здатна контролювати власні емоції

Імпульсивність (низька)

не піддається імпульсивним спонуканням

Стосунки з іншими людьми

здатна підтримувати доброзичливі й

здорові особистісні стосунки з іншими людьми



Самооцінка

відчуває себе успішною і впевненою у собі

Само мотивація

мотивована на досягнення і демонструє низьку ймовірність втратити впевненість у разі появи ускладнень

Соціальна обізнаність

має високі соціальні здібності

Управління стресом

вміє протистояти тиску і регулювати стрес

Емпатія як риса

готова співчувати іншій людині

Щастя як риса особистості

відчуває радість і задоволення власним життям

Оптимізм як риса

впевнена і готова бачити світлі аспекти життя у першу чергу.


Методи вимірювання ЕІ. Для оцінки ЕІ автори диспозиційної моделі ЕІ розробили методику TEIQue, засновану на самозвіті досліджуваних стосовно рівня розвитку ЕІ. Повна версія опитувальника (TEIQue-Full Form) включає 153 пункти, що вимірюють 15 диспозиційних аспектів вияву ЕІ, та глобальний показник ЕІ (global trait EI). Крім зазначеної форми опитувальника існує також скорочена версія (TEIQue-Short Form) та форма для дітей у віці від 8 до 12 років (TEIQue).

У монографії українських дослідників Е. Л. Носенко і Н. В. Ковриги розглянуто емпіричні дані відносно статистично значущих зв’язків показників емоційного інтелекту з п’ятьма диспозиційними рисами особистості, зокрема: додатного кореляційного зв’язку з доброзичливістю, екстраверсією, відкритістю новому досвіду і сумлінністю, та від’ємного зв’язку – з нейротизмом. У цій праці також продемонстровано дані щодо дослідження зовнішніх аспектів виявлення емоційного інтелекту, зареєстрованих за допомогою методики Флюгеля, яка широковідома під назвою „емоційний щоденник”. Зокрема встановлено, що суб’єкти з більш високим рівнем емоційного інтелекту, оціненим за допомогою відповідних тестів, характеризуються наявністю в їхньому досвіді реального спілкування меншої відсоткової частки порівняно із суб’єктами з низьким рівнем емоційного інтелекту, так званих „безпредметних” емоцій (тобто емоцій, чинники виникнення яких вони не можуть усвідомити), меншої інтенсивності переживання емоцій, а також нижчого рівня виявлення імпульсивності у реагуванні на емоціогенні подразники. Ці та інші багаточисленні емпіричні дані свідчать про опосередкованість реагування на емоціогенні подразники мисленням, тобто про наявність в емоційному інтелекті саме інтелектуального складника.



Лекція 7. Теорія емоційної розумності Е.Л. Носенко

  1. Емоційний інтелект як єдність внутрішніх та зовнішніх характеристик

  2. Ієрархічна структура рівнів сформованості емоційного інтелекту

  3. Стресозахисна та адаптивна функції емоційного інтелекту

Автор інформаційно-перероблюваної моделі емоційного інтелекту, Е. Л. Носенко, розглядає термін „емоційний інтелект” через поняття „розумність”, посилаючись на відому роботу „Психологія життєвого успіху”, автори якої стверджують, що „розумність не тільки підіймає нас над нашими пристрастями та слабкостями, а й допомагає скористатися нашими перевагами, талантами та чеснотами”. Насправді, саме ці особливості значуще пов’язані зі змістом емоційного інтелекту, серед аспектів виявлення якого фігурує здатність людини долати власні пристрасті та підійматись над ними; користуватися перевагами, талантами та чеснотами, тобто активізувати себе на виявлення власного особистого потенціалу.

Е.Л. Носенко відзначає існування ієрархічної структури рівнів сформованості ЕІ, яка виявляється залежно від характеру його внутрішніх опосередковуючих компонентів.

Інформаційно-перероблювана модель ЕІ за критерієм співвідношення його внутрішніх (емоційних й інтелектуальних) компонентів

Рівні виявлен-ня ЕІ у життє-діяль-ності

Рівні детерміна-ції

активності



Ситуацій-на зумовле-ність активності

Харак-тер дії

Ознаки емоційного процесу, що супроводжує активність у стресогенних умовах

Форми прояву афективного компоненту активності

Рівні пси-хічного відобра-ження суб’єктом активності

І-низький

Сенсорно-перцептив-ний

Ситуатив-но-зумовлена

Реактив-на

Конгруентність внутрішніх ознак емоційного процесу афективному забарвленню чинників

Афектив-ність (орієнтація) на позитивні чи негативні ознаки ситуації

Організмений

ІІ-середній

Мисленнє-вий

Ситуатив-но-опосерекована

Усві-домлена дія

Конгруентність внутрішніх ознак емоційного процесу афективному забарвленню чинників і неконгруентність зовнішніх

Переживан-ня почуття (орієнтація як на «знак» афективного забарвлення ситуації, так і на її суб’єктивну усвідомлену оцінку)

Індивіду-ально

суб’єкт-ний



ІІІ-високий

Рівень настанов, цінностей, ідеалів

Над-ситуативна

Вчинок

Неконгруентність зовнішніх та внутрішніх ознак емоційного процесу афективному забарвленню чинників

Зміст (орієнтація на зміст ситуації у світлі особистісних настанов)

Особистіс-ний

Для найнижчого рівня сформованості емоційного інтелекту характерне: здійснення емоційного реагування за механізмом умовного рефлексу; ініціювання активності на сенсорно-перцептивному рівні; здійснення активності з переживанням зовнішніх компонентів над внутрішніми, на низькому рівні її усвідомлення, при низькому виявленні самоконтролю, з високою ситуаційною зумовленістю.



Середньому рівню сформованості емоційного інтелекту відповідає довільне здійснення зовнішньої активності на підставі уявлень, із застосуванням певних вольових зусиль, що відповідним чином відбивається у свідомості на рівні емоційних переживань; переважання внутрішнього над зовнішнім; високий рівень виявлення самоконтролю; поєднання у подолаючій поведінці стратегій концентрації на завдання зі стратегією емоційного реагування, з відбиттям на ріні відчуттів психологічного благополуччя, позитивного ставлення до себе як суб’єкта життєдіяльності та спілкування. Для цього рівня сформованості емоційного інтелекту характерним є також і високий рівень самооцінки суб’єкта. Це специфічне усвідомлення суб’єктом власного емоційного інтелекту.

І насамкінець, найвищий рівень сформованості емоційного інтелекту відповідає найвищому рівню розвитку внутрішнього світу людини. Він ґрунтується на наявності у суб’єкта відповідних настанов щодо можливих особисто для нього альтернатив поведінки у конкретних ситуаціях життєдіяльності. Ці настанови відображають індивідуальну систему цінностей суб’єкта, яка чітко усвідомлена ним. Активність зароджується на рівні уявлень людини про те, як треба поводитися у низці подібних ситуацій життєдіяльності, які свідчать про наявність у неї системи знань про розумну особистісну поведінку. Такий етап розвитку емоційного інтелекту характеризується гармонійним співвіднесенням внутрішнього та зовнішнього, через те, що людина відчуває себе звільненою від безпосередніх ситуаційних вимог. Мотивування такої поведінки здійснюється суб’єктом не ззовні, а зсередини. Достатній рівень самоконтролю має інфернальний локус, і людина у зовнішній поведінці виявляє помірний рівень сенситивності до можливих емоціогенних подразників та інтенсивності реагування на них. Самооцінка суб’єкта, який володіє достатнім рівнем емоційного інтелекту, висока в усіх аспектах її виявлення. Людина відчуває високий рівень психологічного благополуччя як форми відображення у свідомості оцінювання адекватності своєї поведінки уявленню про те, як її треба здійснювати розумно, у гармонії з іншими людьми. У цьому виявляється стресозахисна і адаптивна функції емоційного інтелекту.

Отже, аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми дослідження ЕІ показав, що на сьогодні існує декілька підходів до концептуалізації поняття емоційний інтелект, які доповнюють одна одну. Спільною рисою існуючих підходів до визначення ЕІ є розуміння даного конструкту як здатності до ідентифікації, розуміння емоцій і управління ними.


Лекція 8. Закони емоцій


  1. Закон ситуаційного змісту

  2. Закон причетності

  3. Закон очевидної реальності

  4. Закони зміни, звикання і порівняльних почуттів

  5. Закон гедонічної асиметрії

  6. Закон збереження емоційної цінності, значущості, рушійної сили емоційного впливу ­

  7. Закон прагнення до завершеності переживання

  8. Закон урахування наслідків

  9. Закон полегшення навантаження і збільшення ефекту

Фрийда (Фрейда, Фрижда) Ніко (Frijda, Nico) розвинув загальну теорію емоцій, яка об’єднала різні погляди у межах інформаційного підходу, при збереженні досягнень клінічного та феноменологічного підходів. Стан готовності до дії – центральне поняття в теорії емоцій Н. Фрижда.

Закони емоцій (Н. Фрижда):

Закон ситуаційного змісту (The Law of Situational Meaning): не самі події викликають емоції, а наше ставлення до них.

Закон причетності (The Law of Concern): у кожній емоції прихована індивідуальна причетність, потреба, мотив, мета.

Закон очевидної реальності (The Law of Apparent Reality): події, які сприймаються як реальні, породжують сильніші емоції.

Закони зміни, звикання і порівняльних почуттів (The Laws of Change, Habituation and Comparative Feeling): закон не є новим, його згадував філософ Юм. Емоції породжуються не стільки завдяки наявності сприятливих чи несприятливих умов, скільки завдяки актуальним чи очікуваним змінам у сприятливих і несприятливих умовах.

Приклад: потепління клімату. Тривалі приємні події втрачають свій емоційний вплив; до тривалих труднощів теж звикає людина.



Закон гедонічної асиметрії (The Law of Hedonic Asymmetry): Почуття

задоволення завжди знижується і зникає швидше при стійкому його переживанні, ніж незадоволення. Людина звикає до подій, що раніше викликали захоплення, але не звикає до подій, які пов’язані з тривалими погрозами, соромом, приниженням, страхом. Страх може лишатись назавжди, а надія має нетривале життя, якщо вона не є релігійною вірою. Якщо людина не бачить альтернативи, вона звикає до негативних подій. Більшість людей у світі оцінюють своє благополуччя як середнє або вище середнього.



Закон збереження емоційної цінності, значущості, рушійної сили емоційного впливу ­(­The Law of Conservation of Emotional Momentum): закон важко довести. Емоційні події зберігають свій потенціал викликати емоції протягом невизначено тривалого часу, якщо не виникають повторно ситуації, що ставлять їх поза сумнівом.

Закон прагнення до завершеності переживання (The Law of Closure): закон описує сам процес перебігу емоційного стану. Прагнення відмовитись від паління, наркотиків, зменшити зайву вагу приречені на великі труднощі, оскільки людина прагне до швидкого завершення певних процесів і отримання бажаного результату. У цьому процесі готовність до дії займає центральне місце. Об’єкт, на який спрямована емоція, витісняє всі інші інтереси, набуває пріоритету. П.К. Анохін описував цю особливість негативних емоцій: „Вони витоптують усе”. Емоція досягає точки, коли зворотного розвитку немає (сліпий гнів).

Закон урахування наслідків (The Law of Care for Consequence): кожний емоційний імпульс породжує вторинний імпульс, який має тенденцію скоригувати первинний імпульс. Спіноза: емоційний контроль ефективний тільки тоді, коли він породжується емоційними, значущими мотивами.

Закон полегшення навантаження і збільшення ефекту (The Laws of Lightest Load and Greatest Gain): емоційний контроль стимулюється не тільки зовнішніми спонуками. Коли ситуацію можна переглянути в іншому світлі, є тенденція переглядати її у напряму зменшення емоційної значущості. І.М. Сєченов: „Сила дії підкоркових механізмів дорівнює силі волі”. Приклад: легше пережити тяжку ситуацію, якщо звинувачувати себе.
Лекція 9. Стратегії саморозвитку емоційного інтелекту

  1. Новітня модель емоційного інтелекту Т. Бредбері та Дж. Грівз

  2. Стратегії розвитку емоційного самосприйняття

  3. Стратегії оволодіння навичками керування власними емоціями

  4. Стратегії підвищення соціальної чутливості

  5. Стратегії оволодіння навичками керування взаємовідносинами з оточуючими

Стратегії розвитку самосприйнятя

  1. Припиніть сприймати свої почуття як позитивні та негативні

Людині властивий поділ емоцій на дві групи: добрі й погані. Наприклад, більшість людей автоматично відносять почуття провини до поганих емоцій. Людина не бажаєте відчувати цю емоцію і готова щосили боротись з собою, щоб позбавитись від неї.

Негативний вплив фіксації за емоцією певного ярлика полягає у тому, що за такої оцінки людина не в змозі по-справжньому зрозуміти, що саме вона відчуває. У разі, якщо людина дає собі можливість спокійно розібратися з емоцією і зрозуміти її зміст, то вона отримуєте шанс ідентифікувати детермінанти її виникнення. Відмова від міркувань відносно тих чи тих емоцій сприяє тому, що їх можна швидко позбавитись. Постійні ж роздуми про свої почуття унеможливлюють реалізацію первинного почуття.

Отже, необхідно утриматись від категоризації емоцій на погані та хороші.


  1. Спостерігайте за хвильовим ефектом дії емоцій

Експресія емоцій хвилеподібно впливає на оточуючих. Оскільки емоції є першопричиною поведінки людини, необхідно розуміти який ефект вони справляють на інших. Емоції – потужна зброя, і не правомірно вважати, що їхній вплив обмежується коротким проміжком часу. Емоції, які поширює людина навколо себе, подібні до хвиль на воді, що залишаються від кинутого каменю, вони розходяться ширше, ніж може здаватись на перший погляд, а їхній вплив може мати пролонговану дію.

З метою ефективної взаємодії з тими, хто знаходиться поряд з вами, необхідно насамперед проаналізувати свою поведінку. Крім того, необхідно запитати, який вплив справляють ваші емоцій на партнерів по взаємодії. Аналіз такого впливу надає людині можливість формувати необхідні для неї „емоційні хвилі”.



  1. Знаходьте комфорт у дискомфорті

Основна перешкода на шляху до підвищення рівня самосприйняття – схильність до уникнення дискомфорту, почуття якого виникає тоді, коли людина бачить себе такою, якою вона є насправді. У цьому разі у людини виникають інші проблеми, оскільки таке уникнення надає лише тимчасове полегшення. В умовах ігнорування особистісних якостей, які потребують змін, ефективне управління своєю поведінкою неможливе. Тому необхідно не уникати негативних почуттів, а спрямувати свою активність на цю емоцію, зануритись у неї, а потім пройти крізь неї. Тобто необхідно продуктивно опрацьовувати власні негативні якості, а не уникати емоційних „помилок”.

  1. Відчувайте емоції на фізичному рівні.

Один з найбільш ефективних способів зрозуміти емоції за ступенем їхнього виникнення – навчитись ідентифікувати фізичні зміни, що їх супроводжують.

  1. Зрозумійте, хто та що може натиснути на ваші слабкі сторони

У кожного з нас є свої слабкі місця (тригери), натискання на які призводить до роздратування та навіть страждань. Розуміння того, хто та за яких обставин може впливати на такі тригери, є вкрай важливим для розвитку здібності контролювати такі ситуації, підтримувати свій настрій та заспокоюватись. Це досягається за рахунок того, що подібні ситуації стають передбачуваними, а, отже, вони легше контролюються. З метою підсилення ефекту необхідно встановити джерело „слабкості”, тобто зрозуміти чому ті чи ті люди або ситуації викликають неприємні відчуття.

  1. Споглядайте за собою пильно, як яструб

Об’єктивний погляд на свою поведінку забезпечує вихід із-під впливу власних емоцій. Мета полягає у тому, щоб зупинитись і уважно дослідити ситуацію, що склалась. Це дозволяє мозку переробити отриману інформацію перед початком безпосередніх дій.

  1. Записуйте свої емоції

Основна проблема під час розвитку самосприйнятя – це об’єктивність. Фіксація своїх думок на папері уможливлює виявити події-тригери й ідентифікувати свої емоційні реакції на них.

  1. Не дозволяйте поганому настрою ошукати себе

Люди часто піддаються поганому настрою, їм здається що увесь світ налаштований проти них, тим самим вони втрачають бачення позитивної сторони життя. Поганий настрій – не найліпший час для прийняття важливих рішень. Тому необхідно постійно усвідомлювати свій актуальний емоційний стан, визнати, що поганий настрій становить певну хмару, здатну блокувати об’єктивне сприйняття світу. Не менш важливим є виявлення джерела негативного афекту.

  1. Не дозволяйте хорошому настрою ошукати себе

Хороший, як і поганий настрій, здатен ввести людину в оману. Коли людина відчуває збудження чи щастя, легко зробити щось, про що у подальшому доведеться пожалкувати. Здебільшого це пов’язане з імпульсивністю прийняття рішень та ігноруванням можливих наслідків певних дій.

  1. Зупиніться і запитайте у себе, чому ви робите ті чи ті вчинки

Емоції виникають неконтрольовано, а не тоді, коли людина побажає їх відчути. Самосприйняття можна значно поліпшити, якщо ви почнете шукати джерело ваших почуттів. Візьміть за правило зупинятись й запитувати у себе, що стало причиною виникнення тих чи тих несподіваних емоцій, що спонукало вас на ті чи ті кроки. Ця вправа дозволяє відстежувати чинники емоцій та з’ясувати їхній сенс.

  1. Завітайте до власних цінностей

Багато повсякденних зобов’язань сприяє тому, що людина всебічно концентрує свою увагу на зовнішніх обставинах, а не на своєму внутрішньому світі, тим самим з поля її зору зникають власні цінності та переконання. У цьому разі необхідно виділити час для розмови сам-на-сам і зафіксувати для себе основні цінності та ідеали. Необхідно співвіднести свої щоденні вчинки й дії з власними переконаннями відносно того, як необхідно себе поводити в тій чи тій ситуації. Якщо виникає дисонанс між діями й цінностями, необхідно проаналізувати можливі варіанти альтернативної поведінки.

  1. Повірте в себе

У цілому самосприйняття – внутрішній процес, проте є ситуації, коли у зовнішньому житті існують підказки, які допомагають розібратись з тим, що відбувається у середині. Вираз обличчя, манера поведінки, одяг, тощо є проекцією внутрішніх почуттів, а розуміння того, які за цим приховані зв’язки залишаються у компетенції суб’єкта. Проведений аналіз таких зв’язків дозволяє усвідомити ваш настрій ще до того, як він почне впливати на вашу поведінку.

  1. Відзначайте присутність ваших емоцій в книгах, фільмах і музиці

Якщо людині важко зазирнути у свій внутрішній світ для того, щоб зрозуміти власні емоційні закономірності та схильності, можна відкрити ту ж саму інформацію за допомогою кіно, музики і книжок з якими відчувається внутрішній резонанс.

  1. Шукайте зворотній зв'язок

Самосприйняття – процес розуміння самого себе – як з середини назовні, та і ззовні всередину. Єдиний засіб отримати об’єктивну інформацію стосовно власної поведінки – відкрити себе для зворотного зв’язку від оточуючих людей. Об’єднання внутрішньої і зовнішньої перспективи допомагає побачити повну картину, зокрема те, як ваші емоції та реакції впливають на інших.

  1. Зверніть увагу на ознаки стресу, що наближається

Людське мислення та тіло спілкуються на своїй власні мові. За допомогою емоційних і психологічних реакцій вони сигналізують, що наближається перенапруга, стрес. Самосприйняття в момент стресу слугує третім вухом, що уважно слухає мову тіла. Своєчасне реагування на такі ознаки дозволяє уникнути постійного перевантаження та пошкодження внутрішньої системи стресовими розладами.

Стратегії керування собою

1. Дихайте правильно

Більшість людей протягом дня дихають коротко та неглибоко, що зумовлює кисневу недостатність організму. Неглибоке дихання обмежує постачання кисню до мозку та може призвести до втрати концентрації уваги, до зміни настрою, занепокоєння, депресії, до виникнення тривожних думок, а також позбавляє енергії. Таким чином, неглибоке дихання позбавляє людину можливості керувати собою. Правильне дихання (вдих через ніс, з наповненням живота киснем, та м’який та видих через рот, з витисканням всього кисню з легень) крім моментальної активізації раціональної частини мозку, здатне заспокоїти, переключити увагу і змусити людину забути неприємні та незручні думки, яких важко позбутись.



2. Створіть список емоцій та раціональних пояснень

Всередині людини відбувається боротьба між емоційним і раціональним аспектами життєдіяльності. Для того, щоб краще зрозуміти як найкраще діяти у тій чи тій ситуації (слухати свої емоції, а бо ж, навпаки, прийняти до уваги аргументи розуму) треба скласти список, який дозволить виявити емоційні та раціональні аспекти ситуації. З одного боку, такий список сприяє очищенню мислення та використанню існуючих знань, з іншого – уможливлює приділення необхідної уваги емоціям, не дозволяючи при цьому афекту керувати власною поведінкою.



4. Заявіть про свої емоції привселюдно

Оголошуючи привселюдно оточуючим людям про свої наміри та цілі формує глибоке почуття відповідальності за їхню реалізацію та сприяє підсиленню мотивації у їх досягненні.



4. Порахуйте до десяти „ ”

Щораз, коли ви відчуваєте себе засмученим або розгніваним, зупиніться, зробіть глибокий вдих і скажіть „раз” підчас видиху. Продовжуйте дихати та рахувати до десяти. Ця вправа уможливлює зніманню напруги та уникненню необачних кроків, а також сприяє формуванню ясної та раціональну картину світу.



5. Дайте собі час

Дуже часто для збереження контролю над ситуацію буває достатньо відкласти її вирішення на день, тиждень, місяць. Час дозволяє керувати над собою, оскільки він здатен привносити ясність і демонструвати нові перспективи для думок. Час також уможливлює отримання важелів контролю над емоціями, які в іншій ситуації можуть призвести до неочікуваних наслідків. 6. Поговоріть з експертом у сфері керування собою

Одним з найбільш дієвих засобів, які допомагають навчитись контролювати над собою, є вивчення методів, якими користуються ті люди, які досягли великих результатів у цьому.



7. Більше усміхайтесь

Якщо вам сумно, або ви занурені у неприємні думки, змусьте себе посміхнутись – це дозолить протидіяти негативному емоційному стану.



8. Виділіть протягом дня час для вирішення проблеми

Єдиний спосіб забезпечити себе можливістю приймати правильні рішення – виділити частину робочого часу виключно для цього, оскільки прийняття рішень у щоденній метушні значно знижує рівень їхньої ефективності.



9. Контролюйте задачі по роботі над собою

Думки є основним носіями емоційного потоку. Вони дозволяють людині активно виражати емоції, або, навпаки, забезпечують їх утримання глибоко у середині. Завдяки думкам будь-яке емоційне переживання може або слабшати або підсилюватись, завершуватись або продовжуватись. Оволодіння навичками контролю над власним внутрішнім діалогом дозволяє ефективно керувати емоціями.



10. Уявіть собі картину власного успіху

Візуалізація свого успішного керування емоціями та поведінкою є відмінним досвідом для тренування нового навику і перетворення його у звичку. Необхідно сконцентруватись на деталях складної ситуації, пригадати свої дії та емоції. Потім уявити собі те, щоб ви хотіли зробити у подібних ситуаціях (наприклад, заспокоїтись і тихим голосом продовжувати виступ тощо).

  1. Поліпшіть гігієну сну

Керування собою потребує терпіння, гнучкості, уваги – тобто тих речей, які втрачаються під час недосипання. Крім кількісних характеристик сну, які, безумовно, також впливають на керування собою, існують також його якісні аспекти (гігієна сну). Поліпшити гігієну сну можна завдяки таким рекомендаціям:

  • подаруйте собі 20 хвилин ранкового світла;

  • вимкніть комп’ютер мінімум за 2 години до сну;

  • ліжко призначене для відпочинку (уникайте роботи та перегляду телевізора у ліжку);

  • уникайте кофеїну, особливо після полудня.

12. Сконцентруйте увагу на свободі, а не на обмеженнях

Якщо вам здається, що ви не контролюєте ситуацію належним чином, зверніть увагу на те, як ви реагуєте на обставини, що склалися. Концентрація на обмеженнях не тільки деморалізує – вона дозволяє негативним емоціями взяти верх та ще більше посилити відчуття безпорадності. Необхідно прийняти на себе відповідальність за те, що підлягає контролю, і сконцентрувати енергію на тому, щоб залишатись відкритим та гнучким, незважаючи на несприятливі обставини.



13. Зберігайте синхронність

Синхронність – важливий інструмент ефективного керування собою. Якщо людина добре керує власними емоціями, мова тіла відповідає емоційній тональності ситуації. Відсутність контролю над мовою власного тіла – ознака того, що емоції беруть верх. Для збереження синхронізації, переведіть увагу з емоцій на ті задачі, які ви повинні реалізувати.



14. Поговоріть з людиною, яка емоційно не залучена у проблему

У складній ситуації необхідно знайти людину, якій ви довіряєте та у бесіді з якою відчуваєте себе комфортно, – людину, яку особисто не стосуються події, що з вами відбуваються. Використайте співрозмовника як рупор, через який ви розповідаєте, що пережили, що відчуваєте відносно обставин та з приводу яких ви занепокоєні. Такий унікальний шанс дозволить інакше поглянути на речі.



15. Навчіться отримувати цінні уроки зі спілкування з кожною людиною

Ставтесь до кожної людини як до потенційно спроможної навчити вас чомусь цінному та надати переваги у майбутньому. Це ефективний засіб залишатись гнучкою та відкритою людиною, яка не страждає від постійних стресів.

  1. Залучіть у свій розклад час для психологічного розвантаження

Нашому мисленню, як і тілу, необхідний відпочинок. Регулярні заняття спортом дозволяють мисленню зробити важливу перерву. Такий відпочинок для мозку є навіть важливішим за сон.

  1. Визнайте, що зміни знаходяться неподалеку

Метою цієї стратегії є підготовка до змін. Проаналізуйте можливі у вашому житті зміни та визначте перспективи, які у вас з’являться через ці зміни. Таким чином ви попереджаєте виникнення сильних емоцій: шок, здивування, страх, розчарування тощо, що уможливить більш раціонально реагувати на виникнення небажаних та неприємних ситуацій.

Стратегії розвитку соціальної чутливості

1.Привітайте людей на ім’я

Привітання людей на ім’я є дієвою стратегію формування соціальної чуйності. Це важливий засіб, який дозволяє надавати спілкуванню особистого відтінку. Вітаючи людину на ім’я ви не тільки підвищуєте її самооцінку, а й створюєте не поверхневий, а глибинний зв’язок із нею. У разі, коли ви берете за мету запам’ятати ім’я людини, з якою ви знайомитесь чи спілкуєтесь, концентрується ваше мислення, що сприяє формуванню чутливості в усіх соціальних ситуаціях.

2. Спостерігайте за мовою тіла

Засвоєння мови тіла допомагає людині зрозуміти відчуття оточуючих, дозволяє правильно реагувати на різні ситуації, які виникають під час міжособистісної взаємодії.

3. Візьміть за основу своєчасність

Мета полягає у тому, щоб поставити правильне запитання у зручний час та у доброму стані – при цьому, у доброму стані повинні знаходитись не тільки ви самі, але й ваші співрозмовники.



  1. Використовуйте запитання з задньої кишені

Інколи розмова може прийняти несподіваний для вас напрямок. Ваш співрозмовник може виявитись менш говірким, ніж ви очікували, або ж ви отримуєте досить нерозгорнуті відповіді на запитання. У такі моменти доцільно використати так звані питання „з задньої кишені”, які здатні швидко позбавитись незручного мовчання або некомфортної ситуації. Така стратегія поведінки дозволяє виграти час для того, щоб краще пізнати співрозмовника і продемонструвати йому, що ви зацікавлені в його думках, почуттях та ідеях.

  1. Не робіть нотатки під час зібрань

Зібрання є відмінною можливістю для розвитку соціальної чуйності. Спостерігаючи за поведінкою захоплених розмовою людей ви маєте шанс ідентифікувати та зрозуміти думки й почуття оточуючих, а також отримати безцінний досвід. Для цього необхідно концентруватись на поведінці інших людей, не відволікаючись на нотатки, телефонні розмови тощо.

  1. Плануйте вечірки заздалегідь

Завчасне планування деталей подій може виявитись дуже корисним. Заздалегідь розроблений план дозволяє вивільнити ментальну енергію і здатність мислити, а ви, зі свого боку, матимете можливість сконцентруватись на поточних подіях та насолоджуватись заходом.

  1. Наведіть порядок

Для розвитку соціальної чуйності потрібно оволодіти навичкою повної присутності. Для цього необхідно виключити усі відволікаючі фактори, особливо ті, що знаходяться у голові. До таких відволікаючих факторів відносяться, з одного боку, внутрішній діалог з самим собою, з іншого – спробу одночасно з бесідою формувати словесну форму своїх думок. З метою подолання цих перешкод необхідно дотримуватись таких правил. У процесі діалогу не намагайтесь перебивати співрозмовника до того моменту, поки він не завершить вислів. Потім зверніть увагу на свій внутрішній голос, який планує вашу відповідь. Далі сконцентруйте увагу на обличчі вашого співрозмовника і на тому, про що він говорить. Якщо необхідно – наблизьтесь до нього – це дозволить тілу брати участь у розмові.

Нагадуйте собі що берете участь у розмові для того, щоб навчитись новому, а не для того, щоб поділитись своїми знаннями з співрозмовником.



  1. Живіть теперішнім

Дорослим властиве занепокоєння минулим та майбутнім. За таких умов неможливо сконцентруватись на теперішньому. Соціальна чуйність вимагає того, щоб людина жила цією миттю так же природно, як це роблять діти. Це дає можливість помічати, що відбувається з іншими людьми у конкретний момент. Перетворіть життя теперішнім у звичку, і це уможливить покращення навичок соціальної чуйності.

  1. Влаштуйте собі екскурсію офісом протягом 15 хвилин

Життя – це сама подорож, а не кінцева мета. З метою опанування навичками соціальної чуйності необхідно пам’ятати про те, що завдання полягає у насолоді від подорожі, а також необхідності помічати людей, яких ми зустрічаємо. Для цього достатньо виокремити 15 хвилин свого часу для екскурсії офісом (університетом), під час якої необхідно спостерігати за життям колег, за їхнім виглядом, настроєм тощо.

  1. Знаходьте вияви EQ за переглядом фільмів

Кінофільми є важливим джерелом навичок EQ. Переглядаючи кінофільм, людина здатна спостерігати за соціальними підказками, ідентифікувати емоційні стани героїв, аналізувати їхні стосунки тощо, тим самим практикуючи навички соціальної чуйності.

  1. Практикуйте мистецтво слухати

Слухання це більше, ніж розуміння змісту слів; воно передбачає ідентифікацію тону, швидкості та гучності з якою розмовляє людина. Для цього необхідна повна концентрація на бесіді та співрозмовнику.

  1. Спостерігайте за оточуючими людьми

Спостереження за людьми є безпечним засобом стеження за міжособистіснім спілкуванням, що дозволяє ідентифікувати супутні мотиви та емоції без безпосередньої взаємодії з оточуючими. Здібність вирізняти настрій та емоції інших людей – важлива частина соціальної чуйності.

  1. Зрозумійте правила культурної гри

Для ефективної взаємодії з оточуючими людьми досить важливим є оволодіння навичками емоційного інтелекту щодо відношення до різних культур. Необхідно ставитись до людей так, як цього б хотіли вони, а не так, як хотіли б ви, щоб ставились до вас. Завдання полягає у визначенні різних правил, властивих тій чи тій етнічній культурі, а також правил поведінки, властивих для окремої сімейної ланки. Першим етапом оволодіння цією здібністю є слухання та спостереження. Потім доцільно провести бесіду з людиною, що належить до іншої культури віч-на-віч.

14.Влаштуйте випробування на точність

Якщо ви бажаєте отримати відповіді, поставте запитання. Найкращий спосіб перевірити точність своїх висновків стосовно поведінки оточуючих – запитати, чи насправді їхня поведінка або ситуації в яких вони перебувають є такими, якими ви їх бачите. Це дозволить вам більш повно зрозуміти ті чи ті ситуації, а також визначити підказки, що пройшли повз ваш внутрішній радар.



15. Поставте себе на місце іншого

Можливість подивитись на ситуацію очима іншої людини – важлива риса соціальної чуйності. Це важливо для кожної людини, яка бажає побачити й зрозуміти іншого, покращити взаємозв’язок з ним.



16. Намагайтесь побачити загальну картину

Можливість подивиться на себе з іншого боку та отримати зворотній зв’язок надає людині шанс зрозуміти як сприймають її інші люди. Так людина має змогу отримати повну картину того, що відбувається навколо неї.



17. Ідентифікуйте настрій, що панує у кімнаті

Засвоєння навичок ідентифікувати підказки оточуючих та емоції інших людей дозволить перейти на наступний етап – можливість зрозуміти настрій, що панує в аудиторії.

Перший спосіб визначання колективного настрою покладається виключно на інстинктивний рівень сприйняття. Увійшовши у кімнату, необхідно просканувати її та спробувати зрозуміти, чи відчуваєте ви пожвавлення, енергійний, чи, навпаки, пригнічений настрій. Зверніть увагу як сидять люди – поодинці чи в групах. Чи спілкуються вони між собою? Що підказує вам ваше внутрішнє чуття?

Інший спосіб полягає у тому, щоб зайти в аудиторію у компанії досвідченого супровідника. Необхідно проаналізувати його поведінку і висновки, отримавши, таким чином, можливість засвоїти більш активну позицію стосовно спостереження за загальною атмосферою в аудиторії.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка