Критерії (ознаки) визначення неблагополуччя сімей



Скачати 59.51 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір59.51 Kb.
Критерії (ознаки) визначення неблагополуччя сімей

Сімейне неблагополуччя – соціально – моральне явище. Причинами неблагополуччя можуть бути психолого – педагогічна і правова неграмотність, алкоголізм і наркоманія членів сім’ї, економічна нестабільність, безробіття, моральні дефекти в психології сім’ї, викривлене розуміння життєвих цілей і засобів їх досягнення, якими користуються дорослі члени родини.

Неблагополучні сім’ї – ті, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Такі сім’ї потребують реабілітації та соціального супроводу, який здійснює районний Центр соціальних служб для молоді. У разі виявлення неможливості проживання неповнолітніх дітей у сім’ї необхідно забезпечити своєчасне інформування відповідних служб (районну службу у справах дітей, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування), які вирішують питання вилучення дітей із таких сімей та влаштування їх до відповідних державних закладів.

Потенційно неблагополучними вважаються сім’ї, в яких порушені зв’язки з середовищем, внутрішньо – родинні зв’язки, порушена структура сім’ї, її спроможність виконувати свої функції. І не завжди потенційно неблагополучні сім’ї стають неблагополучними. Це залежить від потенціалу сім’ї, підтримки та допомоги у вирішенні життєвих проблем.



Ознаками неблагополуччя сім’ї є:

Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей та їх матеріального утримання.

Байдуже ставлення до здоров’я, фізичного, духовного та морального розвитку дітей.

Жорстоке поводження, фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство над неповнолітніми.

Зловживання батьками алкоголем, наркотиками, токсичними речовинами та їх аморальна поведінка в суспільстві.

Втягування неповнолітніх до протиправної діяльності, бродяжництва та жебракування.

Експлуатація дітей у різних проявах.

Створення житлово – побутових, санітарно – гігієнічних умов, які загрожують здоров’ю та життю неповнолітніх.



Методичні рекомендації щодо роботи та ведення обліку дітей у загальноосвітніх закладах, які проживають в неблагополучних сім’ях

Відвідування і вивчення сімей учнів загальноосвітніх закладів – важлива складова педагогізації батьківської громадськості і необхідна передумова організації роботи педагогічного працівника (класного керівника - з формування педагогічної культури сім’ї. Вивчення сімей учнів – можливість для класного керівника та соціального педагога знайти правильний підхід до вихованців, уникнути помилок і конфліктних ситуацій, використовувати доцільні методи і прийоми у своїй педагогічній практиці, познайомитись з виховними особливостями, системою моральних і духовних цінностей батьків, виявити неблагополучні сім’ї та випадки порушення прав дитини в сім’ї. ( додаток ).

Основними методами дослідження сім’ї є метод документалістики (особова справа учня, характеристика класного керівника, психолога, класний журнал, «щоденник педагогічних спостережень», акти обстеження житлово – побутових умов, винесення питань на розгляд методичного об’єднання класних керівників тощо), методи опосередкованого вивчення сім’ї (візит педагога додому. Спостереження, спільний аналіз проблемних ситуацій, що склались у сім’ї чи школі з розробленням спільних заходів щодо їх подолання).

Перший візит у сім’ю до початку навчальних занять у школі надає можливість класному керівнику познайомитись з сім’єю учня в домашній, звичній для дитини обстановці, виявити сім’ї, в яких батьки не займаються вихованням неповнолітніх дітей, в яких не створені умови для їх розвитку.

З метою забезпечення соціально – правового захисту дітей, випадків жорстокого поводження з дітьми, запобігання правопорушенням і бездоглядності в загальноосвітніх закладах ведеться облік дітей, які виховуються в неблагополучних сім’ях. Інформація щодо виявлення та обліку дітей даної категорії направляється до органів місцевого самоврядування, районної служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ з метою проведення спільних профілактичних заходів.

За підсумками роботи класних керівників щодо відвідування і вивчення сімей в закладі освіти створюється загальний банк даних дітей, які перебувають в неблагополучних сім’ях; розробляються заходи щодо роботи з даною обліковою категорією дітей (особлива увага приділяється ранній профілактиці важковиховуваності та педагогічної занедбаності дітей, організації вільного часу, соціальному та правовому захисту); ведуться облікові картки на неповнолітніх, які виховуються в неблагополучних сім’ях; проводяться систематичні інспектування сімей спільно з працівниками органів внутрішніх справ, медичними працівниками, працівниками районної служби у справах дітей, районного центру соціальних служб для молоді.За ініціативою педагогічних працівників питання невиконання батьками своїх обов’язків виноситься на розгляд громадських комісій у справах дітей, на засідання опікунських рад при виконавчих комітетах міських, селищних та сільських рад.

У разі виявлення неможливості проживання неповнолітніх дітей в сім’ї необхідно забезпечити своєчасне інформування відповідних служб (районну службу у справах дітей, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування), які вирішують питання вилучення дітей з таких сімей та влаштування їх до відповідних державних закладів.

Система заходів щодо виявлення та профілактичної роботи з дітьми «групи ризику»

Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці та ознаки емоційних розладів як можливої «групи ризику», включає:

бесіди з класними керівниками та вчителями – предметниками;

спостереження в класах;

тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

бесіди і консультації для батьків, діти яких мають труднощі у навчанні, проблеми у поведінці та ознаки емоційних розладів.

Визначення причин труднощів учнів «групи ризику» можливе через:

індивідуальні обстеження дітей «групи ризику»(тестування, бесіди, інтерв’ю);

функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які зумовлюють труднощі;

визначання типу «групи ризику» та міри небезпеки.



Можливі шляхи подолання труднощів:

переадресування до спеціалістів – дитячого психоневролога, психотерапевта, у соціальні служби;

індивідуальна чи групова психолого – педагогічна корекція;

робота психолога із сім’єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;

рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною;

зниження вимог до виконання навчальної програми;

тимчасовий перехід на індивідуальну («домашню») форму навчання;

зміна дитячого колективу, переведення до іншого вчителя;

заохочення до позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;

допомога сім’ї з боку вихователів, соціальних педагогів, служб з охорони дитинства. У крайньому разі – клопотання про позбавлення батьківських прав.



Психологічна просвіта вчителів і батьків включає:

психолого – педагогічні семінари «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в молодому віці», «Шляхи допомоги при потенційному суїциді»;

виступи на батьківських зборах, «батьківських лекторіях», де в узагальненому вигляді повідомляються дані, отримані в результаті психологічних досліджень, пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім’ї, корекція емоційних дитячих розладів та запобігання їм, шляхи профілактики суїциду. На індивідуальні консультації запрошуються батьки дітей, умовно віднесених до «групи ризику».

Робота з педагогічним колективом:

психолого – педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, при свячена профілактиці суїцидів. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподілу ролей, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи відторгнутих. Виявлення «групи ризику» і складання списків по кожному класу;

індивідуальні бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу стосовно класу в цілому і окремих учнів;

педагогічні консиліуми щодо окремих учнів «групи ризику»;

участь у розробці заходів із надання допомоги дітям зі соціально – неблагополучних сімей.

Корекційні заходи з учнями:

групи психологічної корекції, тренінгові групи із залученням дітей, які виявили схильність до емоційних розладів;

групові та індивідуальні консультації з учнями;

окремі елементи соціально – психологічного тренінгу з групою учнів чи класом.



Робота з батьками:

виступи на батьківських зборах;



зустрічі зі сім’єю;

індивідуальне консультування: рекомендації з налагодження дитячо – батьківських стосунків, зміни, у разі необхідності,стилю виховання, переадресування до інших спеціалістів.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка