«Кримінологія» Для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом 030401 «Правознавство» галузь знань



Сторінка4/19
Дата конвертації31.03.2016
Розмір4.08 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Тема 7. Проблеми кримінологічної віктимології

Слово "віктимологія" (від латинського слова “vісtіmа”— жертва і грецького “logos” — вчення, що разом означає “вчення про жертву”).

Віктимологія – напрямок кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин із злочинцями, з метою удосконалення форм і методів попередження злочинності.

Слід звернути увагу, що предметом віктимології, а точніше кримінальної віктимології, є: жертви злочинів, відносини, що пов'язують злочинця і жертву, ситуації, що передують злочину.

Першу спробу системних досліджень проблеми потерпілого від злочину здійснив у 1948 р. німецький вчений Г. Гетіг. Він написав книгу "Злочинець і його жертва", в якій розробив вчення про жертву злочину і довів, що відношення жертва-злочинець тісно пов’язані зі злочином.

Ключовою категорією віктимології виступає "жертва злочину". Жертва у віктимології — це особа або певна спільнота людей, якій прямо чи опосередковано нанесена будь-яка шкода від злочинного посягання. Таке широке розуміння особи потерпілого дає можливість комплексно дослідити всі її ознаки.

Особа потерпілого вивчається віктимологією на двох основних рівнях: на першому, індивідуальному рівні вивчають фактори, що можуть впливати на виникнення і розвиток наміру у майбутнього злочинця вчинити злочин, а також на механізм вчинення злочину; на другому рівні, вивчається сукупність жертв, яким злочином завдано шкоди, з метою визначення реальних наслідків злочинності. У загальних рисах кінцевою метою вивчення жертв злочинів є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і злочинності загалом шляхом здійснення цілеспрямованого впливу як на злочинців, так і на потенційних жертв злочинів.

Слід розглянути ще один феномен, який має відношення до віктимології, – суїцидальну поведінку. Суїцид (від лат. suicidium – самогубство) — навмисне заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, один з видів насильницької смерті. Термін “суїцидологія” виник у 70-ті роки ХХ ст. Ним позначається галузь теоретичних і прикладних досліджень феномена самогубства. За останні десятиріччя, у зв’язку з перетворенням самогубства у руйнівну хворобу, яка все більше насувається на суспільство, суїцидологія утвердилась як самостійна галузь науки.



Література до теми 7:

  1. Кримінологічна віктимологія: навчальний посібник /За заг. ред. О.М.Джужи Київ: Атіка, 2006. – 352 с.

  2. Организация работы по профилактике самоубийств в органах внутренних дел: Метод. рекомендации для рук. подразделений ОВД/ МВД РФ. Главное упр. кадров.- Москва, 2001.- 23с

  3. Піщенко Г., Мінченко С. Віктимологічні аспекти негативних соціальних явищ пов’язаних із злочинністю // Право України.-2006.-№5.-С.107-111

  4. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. – С.Пб.: ПИТЕР, 2002. – 304 с.

Тема 8. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю.

Масштабність проблем боротьби зі злочинністю, динамізм обстановки, різноманіття процесів і явищ, пов'язаних з відтворенням злочинності і її проявів у соціальному житті, визначають необхідність випереджального аналізу розвитку ситуації. Без цього не можна досягти точності і своєчасності у визначенні цілей і задач боротьби зі злочинністю.

Випереджальний аналіз розвитку ситуації має форму прогнозу, тобто можливого судження про тенденції, темпи, кількісних і якісних характеристиках цього розвитку, виходячи зі зв'язків минулого, сьогодення і майбутнього. Кримінологічне прогнозування — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності або ймовірності вчинення конкретного злочину.

Існують три основних види кримінологічного прогнозування:  прогнозування розвитку науки кримінології; прогнозування злочинності; індивідуальний прогноз.

Існують різні види прогнозів, їх типологія може бути побудована за різноманітними критеріями: за територіальною ознакою розрізняють прогнозування (загальнодержавне, регіональне, місцеве, у відповідній галузі народного господарства, на окремому підприємстві). Залежно від часу, на який розраховане прогнозування, розрізняють: поточні (оперативні), короткострокові (1-2 роки), середньострокові (3-5 роки), довгострокові(більше 5років), перспективні (більше 10 років).

Для кримінологічного прогнозу злочинності використовують дані, які отримують у результаті аналізу й узагальнення соціальної, економічної та правової інформації з використанням методів кримінології. Але специфічними для прогнозування методами визнаються: статистичне екстраполювання, експертні оцінки і математичне моделювання.

Кримінологічне планування (програмування) являє собою цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи і засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений часовий період.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї і стан боротьби з нею. При цьому спеціалісти оцінюють існуючі можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності і закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом’якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції.



Література до теми 8:

  1. Зелінський А.Ф. Кримінологія. Навчальний посібник. – Х.: Рубікон, 2000.

  2. Корж В.П. Методика расследования экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями: Руководство для следователей: Научно-пратическое пособие/ Нац. ун-т вн. дел.- Харьков: Лицей, 2002.- 279с.-

  3. Организованная преступность и борьба с ней (отечественный и зарубежный опыт): Библиографический указатель/ Академия управления МВД России.- Москва, 2004.- 87с.-

  4. Организованная преступность как объект криминологического исследования// Российский следователь.- 2006.- №3.- С.27-29.

  5. Підготовка інформаційно-аналітичних документів в органах внутрішніх справ України/ МВС України. НАВСУ; П.П.Підюков, В.Д.Сущенко, О.А.Лупало, П.Я.Кондратьєв, М.О.Свірін, Л.М.Шестопалова, В.Ю.Котляр, І.Б.Шкутько; За заг. ред. Я.Ю.Кондратьєва.- К., 2005.- 87с.-

  6. Преступность: опыт координации противодействия: Монография/ Межвед. ком. по борьбе с преступн., коррупцией и наркоман. при СБ Республики Беларусь. Акад. МВД Республики Беларусь; И.И.Басецкий, И.В.Капелько, Ю.Л.Сиваков.- Минск, 2001.- 827с.-

  7. Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні: нові прогнози/ Український ін-т соціальних досліджень.Британськарада в Україні. М-во Великої Британії у справах міжнародного розвитку (DFID).- Київ, 2003.- 146с.

  8. Соціологія. Підручник / За ред. д.і.н., професора В.Г.Городяненка. – К.: Академія, 2002.


Тема 9. Теорія протидії злочинності

Головним напрямком у діяльності суспільства на всіх етапах його історичного розвитку в боротьбі зі злочинністю має бути профілактика злочинів. Ця проблема вже багато років привертає увагу як уряди держав, так і громадськість. Високий рівень злочинності робить проблему профілактики злободенною і актуальною у всьому суспільстві (в широких колах вчених-правознавців, філософів, кримінологів та практичних робітників правоохоронних органів і перш за все у працівників ОВС).

Профілактика злочинності – це багаторівнева система державних та громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Залежно від ієрархії причин і умов злочинності розрізняють три основних рівня її попередження: загальносоціальний, соціально-кримінологічний та індивідуальний.

В залежності від масштабів виділяють: заходи загальної профілактики, що здійснюються до всього населення держави; спеціальної, що здійснюються в межах відомства чи великих соціальних груп (наприклад, мігрантів, неповнолітніх); в мікрогрупах (сім’я); індивідуальної профілактики (до окремої особи). За ознакою правового регулювання заходи профілактики поділяються на правові (регулюються нормами адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права), неправові (регулюються мораллю, традиціями, технічними нормами).

За змістом (спрямованістю та видом їх дії) дає можливість виділити заходи профілактики всіх рівнів, масштабів та обсягів на: соціально-економічні;

- організаційно-управлінські; ідеологічні; соціально-психологічні; медичні і психолого-педагогічні; технічні; правові.

 Суб’єктами профілактики злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці) й окремі громадяни, на яких законом покладені завдання та функції по виявленню, усуненню, послабленню, нейтралізації причин та умов, які сприяють існуванню і поширенню злочинності в цілому, її окремих видів і конкретних злочинів, а також утриманню від переходу на злочинний шлях і забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

 За завданнями, компетенцією і змістом попереджувальної діяльності суб’єкти профілактики класифікуються на: органи влади загальної компетенції (їх установи, організації, підприємства); неспеціалізовані; частково спеціалізовані; спеціалізовані органи.

Розкриваючи зміст цієї теми, потрібно усвідомити, що правове регулювання профілактики злочинності проявляється в нормотворчій діяльності держави та її органів, яка визначає в законах та інших нормативно-правових актах мету і завдання профілактики злочинності, коло суб’єктів, що здійснюють цю діяльність, їх компетенцію, основні форми і методи цієї діяльності.

Зазначимо, що профілактика злочинності передбачає такий розвиток економіки, політики, ідеології, культури і побуту, що сприяло б усуненню негативних явищ громадського життя, які можуть проявитися як причини та умови злочинності. Така організація громадського життя повинна бути забезпечена належним правовим регулюванням.

Сутність правового регулювання полягає в тому, що правові норми стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи факторам, які негативно впливають на формування і життєдіяльність особи, тим самим створюючи умови для оптимального здійснення попереджувальної діяльності.

Разом з тим, правові акти визначають завдання і заходи профілактики злочинності, порядок, форми і методи здійснення цієї діяльності, функції різних її суб’єктів, координацію і взаємодію між ними. Закони й інші нормативні акти закріплюють відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обов’язків, суворе дотримання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян і громадських формувань, що потрапляють у сферу профілактики злочинності.

Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини та умови злочинності, але воно може впливати на їх негативні прояви: локалізувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи передбачає:

- поліпшення законодавства, його вдосконалення;

- точну і неухильну реалізацію законів та інших нормативно-правових актів;

- наявність бездоганно діючих механізмів, що забезпечують таку реалізацію.

Важливо засвоїти, що належна організація попереджувальної діяльності здійснюється через кримінологічне планування (програмування), що являє собою цілеспрямований процес по виробленню плану, у якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю намічаються шляхи і засоби їх вирішення, нормативного, інформаційного, організаційного, методичного і ресурсного забезпечення на повний часовий період.

Кримінологічне планування реалізується у формі управлінських документів-планів (програм).

Базою кримінологічного планування є прогноз даних про злочинність та явищ, що впливають на неї, а також стану боротьби з нею. При цьому розроблювачі оцінюють існуючі можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності і закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом’якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції.

Плани ж деталізують за завданнями, напрямками, функціями окремих суб’єктів боротьби зі злочинністю. Організація цієї боротьби передбачає конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання, відповідальних виконавців.

Література до теми 9:


  1. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року N 1835-III. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40.

  2. Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки.

  3. Проект Закону України «Про профілактику злочинів» від 12 травня 1998.

  4. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980.

  5. Аванесов Г.А. Криминология и организация предупреждения преступлений. – М., 1995.

  6. Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений. - Минск, 1980.

  7. Голина В.В. Работа органов внутренних дел и прокуратуры по предупреждению преступности. Учебное пособие. – Харьков, 1981.

  8. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов, 1980.

  9. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Харьков, 1975.


Тема 10. Організація і методика кримінологічних досліджень.

При вивченні цієї теми слід з’ясувати, що кримінологічний аналіз злочинності дозволяє розробляти конкретні заходи, спрямовані на боротьбу з нею, будувати цю роботу цілеспрямовано і планомірно, правильно координувати діяльність правоохоронних органів і громадських організацій. Тому, вивчення злочинності, виявлення її детермінант, дає змогу, в подальшому проводити ефективний комплексу економічних, соціальних, ідейно-виховних, організаційно-управлінських, правових питань попередження злочинності.

Отже, кримінологічні дослідження дають можливість на основі комплексного вивчення стану злочинності розробити і втілити у правоохоронну практику ефективні заходи запобіжної діяльності.

Наукове дослідження у кримінології—це процес отримання нових знань про злочинність, причини та умови, що її обумовлюють, особу злочинця з метою розробки і реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи щодо попередження злочинних проявів.

У проведенні досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов'язаних етапи:

1. підготовчий - полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланки інтерв'ю, фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.

2. збір первинної кримінологічної інформації;

3. упорядкування та обробка зібраної інформації.

4. аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Кримінологічні дослідження прийнято класифікувати за: метою; системою вибору одиниць сукупності; методами; принципом охоплення об’єктів вивчення; масштабами; масштабом; видами злочинів, що вивчаються.

Однією з умов здійснення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивчаються конкретні проблеми злочинності. Традиційно, всі методи поділяються на: 1) загальні методи, які використовують також в інших, у тому числі й правових науках: логічного, історичного та порівняльного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні. 2) окремі - належать метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи, які використовує кримінологія (спостереження, опитування у вигляді анкетування або інтерв'ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), а також психологічні (соціометричний, тестування та ін.). Особливе значення у кримінології мають статистичні методи.

Література до теми 10:


  1. Бек В.Л. Теорія статистики: Курс лекцій. Навч. посібник, К.:ЦУЛ, 2002.-288 с.

  2. Джужа О., Голосніченко Д., Кирилюк А. Джерела кримінологічної інформації про стан злочинності в Україні. // Право України. - № 12. – 2003. – С. 65-70.

  3. Закон України “Про державну статистику” №1922-III в редакції від 13 липня 2000 р.

  4. Інструкція про єдиний облік злочинів та Інструкція про порядок заповнення документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ (затверджені наказом Генеральної прокуратури України від 26 березня 2002 р. №84, Служби безпеки України від 26 березня 2002 р., №293, Державної податкової адміністрації України від 26 березня 2002 р. №126, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. №18/5).

  5. Камлик М.І. Правова статистика. Навч. посібник.-К.: Атіка, 2004.-240 с.

  6. Литвак О. Наукове дослідження правових засобів прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів // Право України.-К., 2005.-№4.

  7. Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека України: політико-правові аспекти // Право України.-К., 2005.-№5.

  8. Уманець Т.В., Пігарєв Ю.Б. Статистика: Навч. посібник.-К.: Вікар, 2003.-623 с.

  9. Хірсін А. Удосконалення автоматизованих інформаційно-пошукових систем, які використовуються у боротьбі з організованою злочинністю // Право України.-К., 2004.-№6.

  10. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002.

Тема 11. Кримінологічна характеристика і профілактика негативних

соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю.

Вивчення цієї теми займає особливе місце, оскільки розглянуті в ній види асоціальної поведінки хоча в більшості випадків і не є злочинними, але дуже тісно пов’язані із вчиненням багатьох злочинів. Такі явища вважаються «фоновими явищами» злочинності, оскільки суттєво сприяють вчиненню різних злочинів. Потрібно мати чітке уявлення про криміногенність цих явищ, знати конкретні форми їх взаємозв’язку з різними видами злочинності, причинами та умовами, що сприяють пияцтву, наркотизму, статевій деморалізації. Такі знання важливі для здійснення успішної профілактики злочинів, пов’язаних з розглянутими видами антисоціальної поведінки.

Аналізуючи зв’язок злочинності з пияцтвом, слід мати на увазі, по-перше, вплив алкоголю на психіку людини, що провокує її на вчинення різних злочинів; по-друге, роль сп’яніння як віктимогенного фактора; по-третє, те, що приводом до вчинення багатьох злочинів є прагнення винного придбати спиртне.

Важливо знати основні показники, що характеризують зв’язок пияцтва з різними видами злочинів, поширеність «п’яної злочинності» у різних криміногенних групах. Вивчаючи обставини, що сприяють пияцтву в різних соціальних прошарках і демографічних групах населення, потрібно погоджувати їх з характером профілактичних заходів, що проводяться на загальносоціальному і спеціально-кримінологічному рівнях, роллю правоохоронних органів по їх усуненню.

Подібні питання повинні бути вивчені стосовно проблем наркоманії і її взаємозв’язку зі злочинністю. При цьому слід особливо звернути увагу на зростаючу суспільну небезпеку цього явища, що набуває все більшого поширення і все більш організованих форм.

Антисоціальна поведінка у сфері статевих відносин цікавить кримінологію головним чином у зв’язку з проституцією. Це явище викликає суспільне занепокоєння і привертає увагу правоохоронних органів не лише тим, що веде до деморалізації суспільства, яка поглиблюється, але й у більшості випадках стимулюється і контролюється злочинністю. Знання конкретних форм взаємозв’язку проституції з різними видами злочинів потрібно для успішного виявлення і викриття небезпечних злочинів.



Література до теми 11:

  1. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.

  2. Ательцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминологического анализа. – М., 2000.

  3. Борисов С. Багровые хроники: Преступники и преступления.- М.: Книги "Искателя", 2004.- 319с

  4. Жукова Т.В. Преступность и наркомания среди несовершеннолетних как внутренняя угроза национальной безопасности Российской Федерации// Российский следователь.- 2006.- №4.- С.34-35.

  5. Загально-соціальна і спеціальна профілактика наркоманії та ВІЛ/СНІДу: Навчально-методичний посібник/ О.М. Джужа, О.Ф. Гіда, Г.І. Піщенко, С.М. Корецький; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: НАВСУ, 2004. – 80 с.

  6. Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю: Матеріали регіон. наук.-практич.ї конференції (19.05.2004 р.)/ МВС України. Донецьк. юрид. ін-т МВС при Донецьк. нац. університеті.- Донецьк, 2004.- 197с.-

  7. Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДу правовими засобами (правовий, кримінологічний і кримінально-виконавчий аспекти). Монографія. УАВС. - К., 1994.

  8. Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження. – К., 1994.

  9. Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні. - К., 1998.

  10. Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання: Науково-практичний посібник/ Мін-во освіти і науки України; Авт.: А.А.Бова, В.І.Женунтій, А.П.Закалюк, О.Г.Кулик, П.П.Михайленко, А.В.Науменко; За ред. А.П.Закалюка.- Київ: ЮрІнком Інтер, 2006.- 294с.

  11. Наркотики: социальные, медицинские и правовые аспекты. Справочник/ Авторы-составители И.Н.Кузнецов, С.К.Купрейчик.- Минск: Новое знание, 2001.- 399с.

  12. Обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в Україні: Посібник/ МВС України.НАВСУ. Департамент Боротьби з незаконним обігом наркотиків; За ред. О.М.Джужі.- Київ, 2005.- 107с.

  13. Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності): Монографія/ Ін-т вивчення проблем злочинності. Акад. прав. наук України; За заг. ред. Ю.В.Бауліна, Л.В.Дорош.- Харків: "Право", 2005.- 255с.-

  14. Пьянство и преступность: история, проблемы. / Лановенко И.П., Светлов А.Я. и др.: Отв. ред. И.П. Лановенко. – К.: Наукова думка, 1989. – 528 с.

Тематичний план дисципліни:


з/п


Назва тем

Нормативний обсяг годин

З них:

Прізвище та ініціали науково-педагогічного працівника

Технічні засоби / Дидактичні засоби

Взаємо зв’язок тем, що

вивчаються, з іншими

темами

й дисциплінами



(назва

дисципліни, номер теми

й вид заняття)


Примітка

Всього годин з викладачем

З них

Самостійна робота
















Лекції

Семінарських занять

Практичні заняття

Модульний контроль
















Змістовий модуль І.

48

24

8

12

2

2

24













1.

Поняття, предмет, методи та система науки кримінології.

8

4

2

2

0




4



1/2–Л1/1

1/2-С1/2



Кримінальне право, Т.1, лекція

Т1Л1-2,

Т1С1-2


2.

Історія розвитку та сучасний стан кримінології

6

2

0

2

0




4

1/2–Л2/2

1/2-С2/2


Кримінальне право, Т.5, сем.з.

Т2Л1-2,

Т2С1-2


3.

Злочинність та її основні характеристики.

8

4

2

2

0




4

1/2-С3/3

Соціологія, Т.5, сем.з.

Т3С1-2

4.

Причини та умови злочинності.

8

4

2

2

0




4

1/2-Л3/4

1/2-С4/4




Кримінальне право, Т.5, сем.з.

Т4Л1-2,

Т4С1-2


5.

Зарубіжні концепції причин злочинності

8

4

0

2

0




4

1/2-Л4/5

1/2-С5/5



Соціологія, Т.10, лекція

Т5Л1-2,

Т5С1-2


6.

Кримінологічне вчення про особу злочинця

10

6

2

2

0

2

4

1/2-Л5/6

1/2-С6/6


1/2-П1/6

Кримінальне право, Т.22, сем.з.

Т6Л1-2,

Т6С1-2,


Т6П1-2 «+»




Змістовий модуль ІІ.

42

20

8

10

2

2

22










7.

Проблеми кримінологічної віктимології

8

4

2

2

0




4

1/2-Л6/7

1/2-С7/7



Кримінальне право, Т.14, сем.з.

Т7Л1-2,

Т7С1-2


8.

Кримінологічне прогнозування та планування заходів боротьби зі злочинністю

8

2

0

2

0




6

1/2-Л7/8

1/2-С8/8



Кримінальне право, Т.10, сем.з.

Т8Л1-2,

Т8С1-2


9.

Організація і методика кримінологічних досліджень

6

2

2

2

0




4

1/2-С9/9

Кримінальне право, Т.21, сем.з.

Т9С1-2

10.

Теорія протидії злочинності

10

6

2

2

0




4

1/2-С10/10



Кримінальне право, Т.7, сем.з.

Т10С1-2


11.

Кримінологічна характеристика та профілактика негативних соціальних явищ, повязаних зі злочинністю

10

6

2

2

2

2

4

1/2-П2/11

Кримінальне право, Т.8, сем.з.

Т11П1-2








































Всього годин:

90

44

16

22

2

4

46












Підсумковий контроль: екзамен.
3. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА САМОСТІЙНА РОБОТА

Вимоги до організації індивідуальної та самостійної роботи студентів та структура навчальних завдань визначаються за навчально-методичними матеріалами кафедри до дисципліни.

Основними завданнями індивідуальної та самостійної роботи студентів є підготовка і виконання поточних навчальних практичних завдань, а також самостійне вивчення окремих тем і питань навчальної дисципліни та виконання індивідуальних завдань під безпосереднім керівництвом викладача, який проводить заняття у навчальній групі.

На протязі всього часу засвоєння навчальної дисципліни “Кримінологія” студенти активно залучаються до самостійної роботи, яка передбачає: опрацювання прослуханого лекційного матеріалу, вивчення окремих тем та питань, що винесені на самостійне опрацювання; підготовку звітів по відповідних темах; опрацювання нормативно-правових актів з метою вивчення їх змісту; виконання індивідуальних завдань, що передбачають роботу з додатковими джерелами та матеріалами для поглибленого засвоєння теоретичного матеріалу; підбір матеріалів за заданими темами, їх аналіз, творче опрацювання з професійної точки зору, аналіз та оцінку правових норм, виявлення прогалин та суперечностей в законодавстві та практиці, його застосування, систематизація навчального матеріалу перед екзаменом.



4. ОЦІНКА ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Оцінка якості засвоєння навчальної програми з дисципліни “Кримінологія”, включає виконання модульних контрольних робіт та складання підсумкового екзамену.

Для атестації курсантів, слухачів і студентів на відповідність їхніх знань вимогам, викладеним в цій навчальній програмі, на кафедрі створюється фонд засобів педагогічної діагностики, який включає типові завдання, тести з навчальної дисципліни “Кримінологія”, які повинні забезпечувати об’єктивність оцінки знань, умінь та рівнів, набутих компетенцій з кримінології.

Підсумкову оцінку якості засвоєння навчальної програми визначають за результатами екзамену.




6. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Кримінологія

напрям підготовки 6.030401 “Правознавство”

галузь знань 0304 ,,Право”

Робоча програма з «Кримінології»

для студентів за напрямом підготовки ОКР "бакалавр" денної форми навчання за спеціальністю «правознавство» „___” ________, 20__ року

Розробник:



Раєцька Людмила Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінально-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (предметної комісії)

Протокол від. “____”________________20__ року № ___

Завідувач кафедри В.Я.Горбачевський

“_____”___________________ 20___ року

Схвалено методичною комісією вищого навчального закладу за напрямом підготовки напрям підготовки 6.030401 “Правознавство”



галузь знань 0304 ,,Право”

Протокол від. “____”________________20___ року № ___

“_____”________________20__ року Голова _______________

Опис навчальної дисципліни

Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів 2

Галузь знань

______«Право», _______

(шифр і назва)


Нормативна

(денна форма навчання)




Напрям підготовки

_______________

(шифр і назва)


Модулів –2

Спеціальність (правознавство)

_______________




Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

2014-й

2015-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання ___________

(назва)


Семестр

Загальна кількість годин - 108

1-й

2-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 54

самостійної роботи студента - 54


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


год.

20 год.

Практичні, семінарські

год.

34 год.

Лабораторні

год.

год.

Самостійна робота

год.

54 год.

Індивідуальні завдання: год.

Вид контролю: залік

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка