Корекційні можливості арттерапії пов'язані з наданням особистості можливості для самовираження та самореалізації в продуктах творчості



Скачати 70.07 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір70.07 Kb.
Арт - терапія - це метод корекційно-розвиваючого навчання, де твори мистецтва, або сам процес їх творення, використовується як своєрідний терапевтичний фактор для передачі людських емоцій та почуттів, різноманітних проявів психічної діяльності людини. Тобто Арт - терапія - це терапія мистецтвом. Цей термін був впроваджений А. Хіллом у 1938 р. як спосіб вільного особистісного самовираження.

Корекційні можливості арттерапії пов'язані з наданням особистості можливості для самовираження та самореалізації в продуктах творчості. В якості ще одного можливого корекційного механізму може бути розглянуто сам процес творчості як дослідження реальності, пізнання нових сторін.

Арт-терапія являє собою сукупність психокорекційних методик, що мають відмінності та особливості, що визначаються як жанровою приналежністю до певного виду мистецтва, так і спрямованістю технологій психокоррекционного застосування.

В даному випадку розглядається Арт-терапія як метод корекції та розвитку пізнавальних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку з опорою на музично-ритмічну та театрально-драматичну діяльність.

Цей досвід не є новий. Ще давньогрецький діяч Демосфен (322 р. до н. е.) театральне мистецтво використовував як метод корекції неорганічних вад мовлення. Цей приклад є однією з перших згадок в історії, як про театральну і корекційну педагогіки так і про спільні їх здобутки. Становлення людини пов'язано з розвитком жестів, міміки, пантоміміки, танцю, наскального малюнка – інтернаціональної мови образів. Мистецтво виникло з метою спілкування, як засіб комунікації, як своєрідна, емоційна мова. Праобраз сучасної театральної терапії зберігся в архаїчних формах мистецтва - в народній творчості. Так, однією з ефективних форм навчання, розвитку, корекції та морального становлення особистості є краплинки з криниці народної та наукової мудрості, які потрапляють у серце дітей на уроках та позакласних заняттях музично-драматичними засобами з урахуванням їх індивідуальних психофізичних властивостей.

Терапія мистецтвом за своєю природою радикальна. Вона пов'язана з розкриттям внутрішніх сил людини і дозволяє багато чого:



  • розвивати, корегувати і удосконалювати увагу, пам'ять, мислення (когнітивні навички);

  • навчитися спілкуватися на екзотичному рівні (використовуючи образотворчі, рухові, звукові засоби);

  • самовиражатися, доставляючи задоволення собі та іншим;

  • розвивати цінні соціальні навички (в груповій роботі);

  • освоїти нові ролі і виявляти латентні якості особистості, а також самоспостерігати, як зміни власної поведінки впливає на оточуючих;

  • підвищувати самооцінку, що веде до зміцнення особистої ідентичності;

  • розвивати навички прийняття рішень;

  • розслаблятися, виплскувати негативні думки і почуття;

  • реалізувати свою здатність до творчості.

  • вивчити свій життєвий досвід з незвичайного ракурсу.

Основними корегуючими засобами музично-ритмічної діяльності є вправи, побудовані на сполученні співу та руху, ритмічне читання віршів, омовлення рухів, елементи логоритміки та гра на шумових музичних інструментах.

У школярів, що потребують корекції розумового розвитку, в тій або іншій мірі порушені всі сторони психомоторики, а саме: малий обсяг активної уваги, її нестійкість, недостатність переключення, нестійкість темпу рухів, порушення відчуття ритму, дрібних рухів пальців, порушення рухової координації, координація рухів з мовленням, просторової орієнтації і ін. З метою подолання цих порушень застосовуються спеціальні тренувальні вправи на орієнтування у просторі, розвиток відчуття ритму, темпу, координацію рухів, корекцію дрібної моторики пальців і кистей рук з одночасним розвитком артикуляційної моторики, активізацію уваги, рухової пам’яті. Учити розумово відсталу дитину підкоряти свої рухи мовній інструкції необхідно у певній послідовності: спочатку використовувати наочний показ із словесним поясненням характерних особливостей рухів. Причому вправи виконують спочатку за зразком і словесною інструкцією домінантною рукою у повільному темпі, потім – другою рукою, двома руками одночасно у потрібному темпі. Наступний крок – підказуючий показ окремих елементів рухів і технічних прийомів без докладного пояснення. Далі – лише словесну інструкцію. З метою вироблення довільної уваги слід використовувати завдання, що вимагають запам’ятовування дітьми ряду послідовних рухів, які учні спочатку відтворюють за вчителем, а далі, перш ніж відтворити, називають їх послідовність. Щоб поліпшити вміння дітей переключатися від одного руху до іншого доцільно спочатку давати дитині завдання на виконання діаметрально протилежних рухів, а потім поступово переводити на рухи, які менш відрізняються один від одного.

Суттєву роль у розвитку дрібної моторики пальців рук, гнучкості кистей, плавності рухів рук відіграють вправи на розвиток артикуляційної та дрібної моторики, вправи хореографічного характеру для рук, вправи на вироблення точності та ритмічності рухів рук, на відтворення різних серій ритмічних рухів кистями й пальцями рук в ігровій формі, пов’язаних з текстом віршів і пісень. Щоб навчити координувати і диференціювати свої рухи, робити окремий ізольований рух, найперше необхідно навчити її розслаблювати м’язи, а потім давати низку вправ, спрямованих на виділення окремих рухів певних м’язових груп, вправи на узгоджену діяльність більшої кількості м’язових груп з утриманням рівноваги, без якої координація рухової діяльності не можлива. Недостатність координації рухів корегується за допомогою різноманітних видів ходьби, бігом, оплесками. При використанні музичного супроводу музика не повинна бути лише регулятором, або фоном для виконання рухів дітьми. Вона повинна допомагати дітям емоційно усвідомити свої рухові дії та правильно виконати їх.

Щоб навчити розумово відсталу дитину орієнтуватися у просторі, треба використовувати різноманітні вправи: ходьбу за кривими лініями, ходьбу зі зміною напряму вперед-назад з приговорюванням вірша відповідно довжині раніше установленого шикування, ходьбу по прямих лініях. Почуття просторової форми розвивається з допомогою вправ, де вимагається спочатку провести свою ланку по заданій фігурі (ходьба по колі, по двох концентричних колах, по вісімці і ін.), потім за допомогою ігор та етюдів їх просторовий малюнок ускладнюється згідно з характером музичних творів.

З метою поліпшення координації рухів з мовленням слід залучити елементи логоритміки, фонетичної і комплементарної ритміки, театральної терапії в системі навчально-корекційної роботи з розвитку мовлення розумово відсталих дітей. Корекція порушень координації рухів з мовленням включає систему вправ, побудованих на синтезі слів, музики і руху, поєднаних з ритмічною мовою, співами та грою на ударно-шумових інструментах. Координація рухів з мовленням розвивається також за допомогою ігор з пісенним та мовним супроводом, інсценуванням казок з використанням ритмоблоків, фізкультхвилинок, фізкультпауз тощо.

На прикладі нашої школи ми неодноразово мали змогу пересвідчитися, який позитивний влив має музично-ритмічна та театрально-драматична діяльність в корекції розвитку дітей. Під час підготовки та проведення вистав, п’єс, інсценівок, музично-хореографічних та хореографічно-драматичних композиції у дітей краще розвивається зв’язне мовлення, моторика рук, стимулюються процеси мислення, пам’яті, навчально-пізнавальної та інтелектуальної діяльності. Діти вчаться передавати емоції, стан, настрій своїх героїв з допомогою жестів, рухів, міміки, інтонації, що сприяє корекції та розвитку психомоторики та емоційно-вольової сфери.

Музично-ритмічна та театрально-драматична діяльнсть сприяють самоствердженню дітей як повноцінних особистостей та інтеграції їх у суспільстві.

Раціональне використання науково обґрунтованої системи тренувальних вправ, спрямованих на розвиток психомоторики розумово відсталих дітей; забезпечення єдності і взаємозв’язку змісту, засобів і методів навчальної, позакласної і самостійної діяльності учнів допоміжної школи; комплексний характер театрального мистецтва, тісний взаємозв’язок методів і прийомів, апелюючи до свідомості дітей, емоційного відгуку на музику забезпечують вирішення корекційних, оздоровчих, освітніх та виховних завдань.



ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. – К.: Лібра, 1996

  2. Михайлова А.Я. Театр в естетичному вихованні молодших школярів. – К., 1986.

  3. О.М.Олесюк. Музична педагогіка : навч.посіб.К.: Київ. ун-т ім.. Б.Грінченка, 2013.

  4. Театральна педагогіка у позакласній роботі. Жернова А. // Початкова освіта. Методичний порадник. Випуск 16, №40(424). Жовтень 2007.

  5. Чистяков М.І. Психогімнастика. – М.: Просвещение, 1990.

  6. http://ua-referat.com


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка