Конспект лекцій з дисципліни «Оподаткування підприємств»



Сторінка6/12
Дата конвертації26.04.2016
Розмір1.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

3.2 Податок з доходів фізичних осіб

3.2.1 Нормативна база


Податок з доходів фізичних осіб регулюють наступні нормативні акти:

  1. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889/IV зі змінами;

  2. Порядок надання документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 26.12.2003р. № 2035;

  3. Порядок складання звіту про використання коштів, виданих на командировку або під звіт, затв. наказом ДПАУ від 19.09.2003р. № 440;

  4. Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення сум загального річного оподатковуваного доходу, затв. наказом ДПАУ від 16.10.2003р. № 490;

  5. Порядок заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, затв. наказом ДПАУ від 29.09.2003р. №451;

  6. Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, затв. наказом ДПІ України від 21.04.1993р. № 12, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом ДПАУ від 16.07.2003р. № 352;

  7. Інструкція про порядок нарахування платником податку податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб, затв. наказом ДПАУ від 22.09.2003р. № 442.

3.2.2 Платники податку і податкові агенти


Згідно зі ст. 2 Закону платником податку є:

  • резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

  • нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Законом встановлено ознаки статусу резидентності фізичної особи у
ст. 1. Резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду і від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачених цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються ст. 2 Закону, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України в порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.



Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

    1. процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

    2. . дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

    3. доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

    4. доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

    5. доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, і належить резиденту на правах власності або перебуває в його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

    6. доходів від надання в оренду (лізинг) майна:

  • нерухомості, розташованої на території України;

  • рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

    1. доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

    2. доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

    3. доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

    4. доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

    5. доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

    6. інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Іноземний дохід – дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

У більшості випадків нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб виконується податковими агентами.



Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати й сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам. Особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не може бути податковим агентом.



3.2.3 Об’єкт оподаткування


Об'єктом оподаткування резидента є:

  • загальний місячний оподатковуваний дохід;

  • чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

  • доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

  • іноземні доходи.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України і; внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.

Згідно зі ст. 3 об'єктом оподаткування нерезидента є:


  • загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

  • загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

  • доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент виникнення таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, що розраховується за формулою



,

(3.5)

де К – коефіцієнт;



– ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни (Цзв), збільшеної на суму:



  • податку на додану вартість (ПДВ), якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

  • акцизного збору (А), якщо надається підакцизний товар.

.

(3.6)

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( 334/94- ВР ), то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальний місячний оподатковуваний дохід визначається згідно із ст. 4.2. Закону. Наприклад:

1) доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

2) доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі – роялті), в тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

3) сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 Закону, (крім подарунків одного члена подружжя іншому у межах їх спільної власності) ;

4) сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:


  1. особою - резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за таким договором;

  2. одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

  3. працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування платника податку, якщо така сума в розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, в якому сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми, місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 і округленої до ближчих 10 гривень;

5) сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених п. 9.8 ст. 9 Закону (крім, якщо вік більше 70 років - п. 9.8.3, якщо внаслідок страхового випадку є інвалідність);

6) дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), якщо орендар є фізична особа - не суб'єкт підприємницької діяльності.

7) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів і самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

8) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:



  1. вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

  2. вартості майна і харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України;

  3. вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням – будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

  1. суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

  2. суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

  3. вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених п. 4.3 Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, яка не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням;

9) дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:



  1. сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;

  2. процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором;

  3. пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;

  4. сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом;

10) сума надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт і не повернутих у встановлені законодавством строки.

Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого строку, є особа, яка надала такі суми, а саме:



  • на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження;

  • під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, яка їх надала, в сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, яка надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому платник податку:



    1. завершує таке відрядження;

    2. завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням і за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких коштів.

Якщо платник податку не повертає суму надмірно витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню.

Крім того, платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надмірно витрачених коштів.

Якщо в майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.



Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, визначені у ст. 4.3. Наприклад, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються наступні доходи (вони не підлягають відображенню в його річній податковій декларації):

1) Сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):



  1. сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов'язків;

  2. сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

  3. сума пенсій, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати;

  4. інші виплати.

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплати заробітної плати; виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності; регресійні виплати;

2) Сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, в межах норм за встановленими правилами;

3) Сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

4) Сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, в порядку та сумах, визначених законом;

5) Сума збору на державне пенсійне страхування і внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;

6) Аліменти, що виплачуються платнику податку;

7) Вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком і граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідної постанови до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Якщо така постанова не приймається у зазначений строк, то діють норми постанови, прийнятої для попереднього року (років). Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такий робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби особистого захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку;

8) Дивіденди, що нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, і внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

9) Сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти в рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн., у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Наприклад у 2007р. це сума 740 грн. (525 х 1,4) грн.

Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена в компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, і підлягає оподаткуванню у загальному порядку;

10) Кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:


  1. будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;

  2. працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (в тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір граничної суми. У 2007р. це 1480 грн. (740*2).

Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті ;

11) Кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, вказаних у підпунктах «а-з» підпункту 5.3.4 п. 5.3 статті 5 Закону;

12) Сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн.(в 2007р. – 740 грн.).

Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за діючою ставкою;

13) Інші виплати згідно зі ст. 4.3. Закону. Крім того не включається до складу оподаткованого доходу сума цивільної благодійної допомоги згідно зі ст. 9.7.3, у т.ч. матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами платнику податку протягом звітного року, якщо її сукупний розмір не перевищує граничну величину (у 2007 р. – 740 грн.), за умови, що платник податку має право на податкову соціальну пільгу.

3.2.4 Податковий кредит


Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і визначають суму таких витрат. Ці документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначається ст. 5 і 10 Закону. Наприклад, платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:


  1. Суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, в розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

  2. Суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн. у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року (у 2007р. – 740 грн.).

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки й батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, в тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Такі витрати включаються:



  1. при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення - до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;

  2. при навчанні обох членів подружжя – окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.

Зазначений у підпункті «а» вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, в якій визначається сума таких витрат.

Для цілей цього підпункту членами подружжя вважаються особи, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом;



  1. Суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (за роком в якому набере чинності ЗУ про медичне страхування), крім витрат на:

  1. косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);

  2. водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;

  3. лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики і порцеляни та ін. (див. ст. 5.3.4).

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.



Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

3.2.5. Податкові соціальні пільги


Податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 грн. (наприклад, у 2007р. – 740 грн.). Згідно зі ст. 6.1 Закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

  1. у розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку, наприклад, у 2007р. ПСП1 = 200 грн. (400*0,5);

  2. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами пункту 1 (200*1,5 = 300 грн.), – для платника податку, який:

  1. є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

  2. утримує дитину - інваліда І або II групи – в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

  3. має троє чи більше дітей віком до 18 років – у розрахунку на кожну таку дитину.

При цьому гранична величина доходу, що дозволяє застосовувати ПСЛ одному з батьків, визначається як добуток загальної граничної суми і кількості дітей (для пп. а, б і в). Наприклад, якщо дітей троє, то граничний розмір в 2007р. дорівнює 2220 грн. (3*740);

  1. є вдівцем або вдовою;

  2. є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

  3. є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

  4. є інвалідом І або П групи, в тому числі з дитинства;

  5. є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

  1. У розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми загальної ПСЛ, – для платника податку, який є:

  1. Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

  2. учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

  3. колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

  4. особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

  5. особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі, якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Місце отримання (застосування) податкової соціальної пільги платник обирає сам, про що подає заяву.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав.

Згідно зі ст. 6.3.3, ПСП не може застосовуватися до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом «звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:


  1. плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

  2. стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

  3. заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

  4. заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

  5. заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

  6. доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах «а -д» при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв.

Податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених пунктом «е».

Якщо у порушення норм цього пункту платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні доходів, при наявності яких забороняється пільга, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, і закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує і утримує відповідну суму недоплати податку і штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до закінчення граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати і штраф повністю погашаються.

Працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку встановлених вимог за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

3.2.6 Ставки податку


Загальна ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 % від об’єкта оподаткування.

Ставка податку становить 5% від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:



  • процент на поточний чи депозитний банківський рахунок;

  • процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

  • інвестиційний дохід, що виплачується компанією яка управляє активами інституту спільного інвестування;

  • дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

  • інші доходи згідно зі ст. 7.2.

Ставка податку становить подвійний розмір загальної ставки від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому вираженні) (у 2007р. – 30 % (2*15)).

3.2.7 Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів


Ст. 9 Закону визначає доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Для таких доходів податковим агентом є:



  1. При виплаті доходів за зданий брухт чорних та кольорових металів – особа, що їх закуповує. Вона зобов’язана утримати податок із суми виплати за їх рахунок за ставкою 15 %. Порядок визначається КМУ (4.3.3).

  2. При виплаті доходу від надання окремих видів власності в оренду (ст.ст. 8.2; 9.1) (земельної ділянки, земельного паю, майнового паю, іншого нерухомого майна) – орендар. Сума такого доходу не включається до загального оподаткованого доходу платника податку – орендодавця (ст.ст. 8.2.1, 8.2.2).

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі, для іншого майна - не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, і оприлюднюється в спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди.

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку -орендодавець.

При цьому:



  • такий орендодавець самостійно нараховує і сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу;

  • договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання платника податку - орендодавця за формою і в спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. У разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе відповідальність, встановлену законом за порушення порядку чи строків надання податкової звітності.

  1. При нарахуванні дивідендів, а також роялті податковим агентом платника податку є емітент корпоративних прав, або за його дорученням інша особі, яка здійснює виплату, включаючи суб'єктів спрощеного оподаткування. Дивіденди оподатковуються за ставкою 15 %. Резидент, який виплачує дивіденди, надає податковому органу протягом 20 календарних днів розрахунок за встановленою формою.

Резиденти можуть нараховувати роялті лише у зв'язку з використанням платником податку права на інтелектуальну (промислову) власність, зареєстрованого відповідно до закону.

  1. Податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді виграшів або призів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів або виграшів в азартні ігри є особа, яка здійснює його нарахування.

При цьому витрати, понесені таким платником податку у зв'язку з одержанням таких доходів, не беруться до уваги.

Доходи, вказані у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Платник податку, який отримує дохід у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах, зобов'язаний включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу і документально підтвердженими витратами, понесеними у зв'язку з отриманням такого доходу протягом такого року.


  1. Оподаткування інвестиційного прибутку здійснюється відповідно до ст. 9.6.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 Закону. Від'ємне значення вважається збитком.

Під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані в банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Під терміном «пакет цінних паперів» розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів.

Під терміном «ідентичний цінний папір» розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:


  • обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

  • зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

  • повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів за днем такого продажу платник податку придбає пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав), то:


  1. інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;

  2. вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ціни проданого пакета.

При визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами не враховується також інвестиційний збиток, який виникає у таких випадках:

  1. якщо платник податку продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році;

  2. якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам;

  3. якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину.

Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному податковому році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни такого проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Не підлягає оподаткуванню і не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу:


    1. дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року, помноженого на 1,4 (з округленням до найближчих 10 грн.);

    2. дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати.



3.2.8 Порядок нарахування та сплати податку до бюджету


Перерахування сум податку до відповідного бюджету здійснює особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням і місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно з нормативами, встановленими ст. 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:


  • у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом – за місцем реєстрації у податкових органах;

  • в інших випадках – за її податковою адресою.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:



  1. для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України – податковий агент;

  2. для іноземних доходів і тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

  3. для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, що не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, яка його нараховує, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, тобто протягом 30 календарних днів наступного за звітним місяця.

Якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується в негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Згідно зі ст. 6.5.2 Закону працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:


    1. за наслідками кожного звітного податкового року;

    2. під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку;

    3. під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-кого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 п. 6.5 Закону, та/або не утримує суму недоплати чи її частину у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.



Платник податку, який отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію з цього податку.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.



3.2.9 Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація)


Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:

  1. зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами Закону;

  2. має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку і отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону й є підставою для проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:



  1. незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:

  • є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

  • перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

  • перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

  • перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

  1. в інших випадках, визначених Законом.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.

Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.



Згідно зі ст. 19 Закону платники податку зобов'язані:

  1. вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення
    суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит;

  2. отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;

  3. подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами Закону таке подання є обов'язковим.

На вимогу податкового органу та в межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, й підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;

  1. надавати особам, які згідно із Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) і сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

  2. у порядку, визначеному Законом допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;

  3. у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені Законом;

  4. своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, і пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

Особи, які відповідно до Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

    1. своєчасно й повністю нараховувати, утримувати і сплачувати
      (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

    2. надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі, коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи;

    3. надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму
      виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг і суму утриманого податку;

    4. надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах і за процедурою, визначеною цим Законом і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка