Конспект лекцій з дисципліни «Оподаткування підприємств»



Сторінка4/12
Дата конвертації26.04.2016
Розмір1.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

2.2 Податок на додану вартість

2.2.1 Сутність податку на додану вартість. Нормативна база


Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком. По суті, це встановлена в законодавчому порядку надбавка до відпускної ціни продукції, що споживається покупцями. За чинним законодавством сплачують цю надбавку до бюджету не самі споживачі, а виробники продукції (товарів, робіт, послуг). Вони зобов’язані стягувати зі споживачів повну ціну продукції з урахуванням установленої надбавки і вносити ПДВ до бюджету строго в установлений термін. Таким чином, складається враження, що тягар цього податку несуть виробники продукції, а не споживачі.

У наш час ПДВ придбав характер універсального акцизу, тому що переважна більшість товарів, робіт, послуг обкладається цим податком.

Механізм розрахунку суми податку і порядок сплати установлені Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.
№ 168/97-ВР зі змінами та доповненнями. Основні положення закону деталізують деякі інші нормативні акти:


  • Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість, затверджене Наказом ДПАУ від 01.03.2000р. № 79;

  • Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПАУ від 30.05.1997р. № 165;

  • Порядок ведення реєстру одержаних і виданих податкових накладних, затверджений Наказом ДПАУ від 30.06.2005р. № 224;

  • Порядок заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затверджений Наказом ДПАУ від 30.05.1997р №166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. № 213).


2.2.2 Платники податку на додану вартість


Згідно із ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Перелік таких осіб - платників податків установлено в ст. 2 Закону. Таким чином, платниками податку є:

1. Будь - яка особа, яка:



  1. здійснює, або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

  2. підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;

  3. імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком.

2. Будь - яка особа, яка за своїм добровільним рішенням реєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі:

1) Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ).

2) Особа, уповноважена вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствам залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв’язку, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

3) Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.

4) Особа, яка здійснює операції з реалізації консолідованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної пунктом 1 чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

5) Будь-яка особа, яка імпортує (ввозить, пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того , який режим оподаткування вона використовує. Винятком є фізичні особи, які не зареєстровані платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, і отримувачів таких поштових відправлень.

Супутні послугипослуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

У разі ввозу (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, що зареєстровані як платники ПДВ, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують ПДВ під час перетину товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації, виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Реєстрація здійснюється на підставі заяви платника податку до податкової інспекції, яка протягом 10 робочих днів надає йому «Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ». У Свідоцтві вказується індивідуальний номер платника податку, який відображається в його розрахункових і звітних документах. Тільки наявність Свідоцтва надає право нараховувати ПДВ у складі ціни реалізації продукції.


2.2.3 Об’єкти оподаткування


Згідно із ст. 3 Закону об’єктами оподаткування є операції платника податку з:

1) Поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави постачальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу ( орендарю);

Поставка товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами куплі-продаж, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операцій з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати на передачу прав власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операцій з передачі товарів в межах договору схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.



Поставка послуг – будь-які операції цивільно-правового характеру з використання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших,ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного використання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами в межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

2) Ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі-імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:


  • ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (в тому числі в разі повернення об’єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, в тому числі якщо таке ввезення пов’язане з поверненням товарів у зв’язку з припиненням дії зазначених договорів;

  • поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім територій інших безмитних магазинів);

  • поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу;

  • в інших випадках, передбачених Митним кодексом України.

3) Вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі-експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

З метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється:



  • вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди) (в тому числі в разі повернення об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю-нерезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, в тому числі якщо таке вивезення пов’язане з припиненням дії зазначених договорів;

  • поставка товарів (супутніх послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів;

  • передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого вивезення таких товарів з митної території України.

У ст. 3.2.1-3.2. Закону встановлено перелік операцій, що не є об’єктами оподаткування. Зокрема, до них відносяться наступні операції:

  • передача майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

  • нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу в межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу. По об’єкту фінансового лізингу, оціненому в іноземній валюті, сплата процентів з метою оподаткування визначається у гривнях за курсом валют, визначеним НБУ на момент сплати;

  • передачі майна під заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

  • оплата вартості державних платних послуг, що надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, обов’язковість одержання яких встановлюється законодавством (плата за реєстрацію одержання ліцензії тощо);

  • виплата у грошовій формі заробітної плати, інших прирівняних до неї виплат, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або пенсійних фондів чи фондів соціального страхування;

  • виплата дивідендів, роялті в грошовій формі або у вигляді цінних паперів, що здійснюється емітентом;

  • безкоштовна передача до державної або комунальної власності об’єктів усіх форм власності, що налічуються на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо така операція здійснюється за рішенням КМУ, центральних і місцевих органів виконавчої влади.

2.2.4 База оподаткування


База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

База оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції але не нижчої за звичайну ціну в наступних випадках:



  • поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами в межах бартерних (товарообмінних) операцій;

  • операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку;

  • передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на які не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації;

  • передачі товарів (робіт, послуг), пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку.

У разі імпорту товарів базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальний за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсацій їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку – постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:



  1. при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;

  2. при перегляді цін, пов’язаних з гарантійними замінами товарів.

Вартість зворотної тари до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених КМУ, але в строки не більше 12 календарних місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі – вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайних цін без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно із Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу і не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

Згідно зі ст. 4.9 Закону ряд операцій з основними фондами розглядаються для цілей оподаткування як поставка за звичайними цінами, що діють на момент цієї поставки, а для першої групи – за звичайними цінами, але не меншими балансової вартості:


  • ліквідація за самостійним рішенням платника податку основних виробничих або невиробничих фондів;

  • безоплатна передача основних виробничих або невиробничих фондів в особі, не зареєстрованій платником ПДВ;

  • переведення основних виробничих фондів до складу невиробничих.

Проте це правило не поширюється на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі, коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

При наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується, виходячи з вартості послуг із такого транзитного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).

2.2.5 Пільги з податку на додану вартість


Законом України «Про податок на додану вартість» пільги встановлені у ст.. 5, де наведено перелік операцій, які звільнені від оподаткування.

Прикладами таких операцій є операції з:



  • поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації і книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, поставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України;

  • поставки (в тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів і виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається КМУ до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року;

  • поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;

  • надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Це звільнення не поширюється на операції:

  • з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат);

  • поставки житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Під першою поставкою житла (об’єкта житлового фонду) розуміється:

  1. перше передання готового новозбудованого житла (об’єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавців матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

  2. перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.

Це правило поширюється також на:

  • першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об’єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках;

  • операції з поставки послуг з перевезення пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України;

  • інші операції (ст. 5 Закону).

2.2.6 Ставки податку


В Україні діють дві ставки ПДВ (ст. 6 Закону):

  • основна – 20 відсотків бази оподаткування;

  • нульова – 0 відсотків бази оподаткування.

Операції з поставки товарів, робіт, послуг на митній території України оподатковуються за ставкою 20% (за винятком операцій, перелік яких наведено у ст.ст. 3.2.1.-3.2.14, а також у ст. 5 Закону).

Ставка 0 відсотків до бази оподаткування застосовується при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:



  • поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом з перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка митних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою 20%;

  • інші операції (ст. 6 Закону).



2.2.7 Порядок визначення податкових зобов’язань


Згідно зі ст. 1 Закону податкове зобов’язання – загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до ст.7 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ, тобто



,

(2.8)

де – ціна поставки;

– договірна ціна;

– база оподаткування, величина якої залежить від наступних умов:

а) , якщо ;

б) , якщо .

Із формули (2.8):



,

(2.9)

де – податок на додану вартість (ПДВ) у складі ціни поставки, тобто податкове зобов’язання з ПДВ.

Для визначення суми податкового зобов’язання законом установлено два методи:



  1. правило першої події;

  2. касовий метод.

Для більшості операцій діє «правило першої події», за яким датою виникнення податкового зобов’язання з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше:

  • або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

  • або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об’єкта фінансової оренди (лізингу) в користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку – відповідно такого експортера або імпортера.

У разі бартерних операцій податкове зобов’язання виникає:



  • або за датою відвантаження товарів платником ПДВ, а при виконанні робіт, послуг – за датою оформлення документа, що засвідчує факт їх виконання платником;

  • або за датою оприбуткування товарів платником ПДВ, а при виконанні робіт, послуг за датою оформлення документа, що засвідчує факт їх отримання платником.

Порядок визначення податкових зобов’язань за касовим методом визначений законом у ст. 7 і 11.

Касовий метод – метод податкового обліку за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Особа, яка протягом останніх 12 календарних місяців мала оподатковані поставки, вартість яких не перевищує 300 000 грн. може вибрати касовий метод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступних 12 місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкове реєстрування або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

Протягом строку застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.

Платник податку, який обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:


  • імпортних та експортних операцій;

  • операцій з поставки підакцизних товарів.

Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі ( із урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, який вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, для платників податку, які вибрали квартальний податковий період), і він не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків, підлягає включенню до складу податкових зобов’язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподаткованих операцій 300 000 грн.

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі, якщо обсяги оподаткованих операцій за наслідками звітного періоду перевищують 300 000 грн., платник податку зобов’язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У разі якщо платник податку не подає таку заяву у встановлені цим підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов’язань та податкового кредиту такого платника податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється права використання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.

За відмови від застосування касового методу на будь-яких підставах та переходу до загальної системи оподаткування цим податком:


  • сума податкових зобов’язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

  • сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

За касовим методом визначаються податкові зобов’язання за операціями:

  • поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів. Датою виникнення податкового зобов’язання буде також дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом;

  • продажу фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованими платниками ПДВ, а також житлово-експлуатаційними конторами, квартирно-експлуатаційними частинами товариствами співвласників житла, іншими подібними платниками ПДВ, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям ряду товарів і послуг згідно зі ст. 11.11:

    1. теплової енергії;

    2. газу природного (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування;

    3. послуг водопостачання, водовідведення;

    4. послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати, чи плати за утримання житла.

Послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати, чи плати за утримання житла – послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо-, теплопостачання, водовідведення та зливної каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, що надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

2.2.8 Порядок формування податкового кредиту


За визначенням, установленим ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів, робіт, послуг, але не вище рівня звичайних цін у випадку, якщо договірна ціна на такі товари, роботи, послуги відрізняється більше ніж на 20%.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за основною ставкою до бази оподаткування протягом такого звітного періоду у зв’язку з:


  • придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

  • придбанням (будівництво, спорудження)основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту і відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно зі ст.. 7.5 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:


  • або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

  • або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення податкового кредиту для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та з поставки послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов’язаннях.

Підставою для формування податкового кредиту за поставками на митній території України є наявність податкової накладної.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як виняток, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої НБУ для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:



  • транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

  • касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ).

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимоги законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, що не передбачає сплату податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими ніж визначені пунктом 6.1 ст. 6 або пунктом 8.2 ст. 8 Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодувань за податковий період, в якому відбувається такий перехід.



2.2.9 Порядок подання податкової декларації з ПДВ


Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно зі ст. 7.8. Закону податковим періодом є один календарний місяць.

Платник податку, обсяг оподаткування операцій якого за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн. може вибрати квартальний податковий період. Заяву про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподаткованих операцій платника податку перевищує суму 300 000 грн., такий платник податку зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:


  1. календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

  2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податково декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова (службової) посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої доручається заява на ім’я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі , із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації в судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови в прийнятті податкової декларації платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації , протягом установленого терміну.

Податкова звітність отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав не прийняття попередньої), то такий платник податків має право:


  • надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

  • оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

2.2.10 Порядок сплати ПДВ до бюджету


Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

  1. платники податку;

  2. митний орган при справлянні податку з осіб, що імпортують товари;

  3. при наданні послуг не резидентом – його постійне представництво, а при відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за граничним терміном подання податкової декларації.

Якщо значення від’ємне, то така сума зараховується до зменшення суми податкового боргу з ПДВ, який виник у попередніх звітних періодах, а при відсутності боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо і в наступному податковому періоді сума матиме від’ємне значення, то:



  • бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

  • залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації,яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняття рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінченні перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 5 операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Не мають права отримання бюджетного відшкодування:



  1. особа, яка:

  • була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподаткування операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

  • не проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців;

  1. особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка