Конкурс творчих і дослідницьких робіт «Як парость виноградної лози, плекайте мову…» Номінація «Літературний твір»



Скачати 53.51 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір53.51 Kb.

Доманівська районна державна адміністрація

Відділ освіти

Заочний обласний конкурс творчих і дослідницьких робіт



«Як парость виноградної лози, плекайте мову…»

Номінація «Літературний твір»c:\users\админ\desktop\рисунок (4).jpg

Робота

учня 7 класу

Лідіївської ЗОШ І – ІІ ступенів

Хорсуна Руслана
Згадую рядки, які почув ще в дитинстві:c:\users\админ\desktop\рисунок.jpg

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос,- більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!..

Тоді я не знав автора, але слова чітко закарбувалися в моїй пам’яті. Коли вперше познайомився з творами Кобзаря, по-справжньому відчув красу рідного слова, зрозумів його неоціненне значення в нашому житті. У мою душу влилися зернятка поезії, проросли й пустили ніжні пагінці до рідної мови. Минуло сім років, але ті почуття, які з’явилися в моєму серці, я бережу й буду берегти протягом свого життя.

У дитинстві, коли я ще не вмів ні писати, ні читати, мені подобалося сидіти поряд із бабусею й слухати, як вона співає. Про червону калину в лузі, про молоду дівчину, про тополю, яку вітер гне край дороги. Тихі слова мережили мою душу.

Рідне слово, материнська ніжна мова. Я не можу уявити себе без Шевченкового «Кобзаря», лагідної неньчиної колискової, бабусиної пісні. Слово – це частинка мене, мого серця. Воно відіграє надзвичайне значення у житті нашої родини.

Сьогодні дуже часто чуємо вислів: «Спочатку було слово». Це дійсно так. Адже згадавши історію українського народу, ми дійдемо висновку, що саме слово піднімало людей на боротьбу, давало сили, наснагу. Навіть коли здавалося, що все втрачено, слово продовжувало пломеніти, щоб одного разу спалахнути. І сьогодні наша мова мерехтить яскравою зорею, переливаючись новими відтінками на чарівному небі української духовності.

Мені дуже прикро, що багато людей, які проживають у нашій державі, вважають себе справжніми українцями, але не володіють національною мовою. Я хочу в них запитати, що ж вони роблять, яке майбутнє в України з такими доньками й синами? Без мови немає народу. Якщо зникне слово, то загине й нація. Ми, українці, повинні берегти й цінити мову – діамант у короні українського слова.

Рідне слово! Скільки в ньому чарівних звуків, животворного трепету і вогню. У кожному слові найтонші відтінки почуттів і переживань, у кожному – свій аромат. Рідна мова!.. Вона неповторна, співуча, бо увібрала в себе шум смерек, гомін пшениці і хвиль, запах квітів і трав. Переткана червоною калиною, хрещатим барвінком, вишневим цвітом, запашною рутою - м’ятою. Мова здатна творити дива, бо хоч слово вмирало з голоду, переслідувалось і заборонялось, але вистояло. Вистояло і відродилося, «воно знову оживає і сміється знову», хвилює найтонші струни людського серця:

О місячне сяйво і спів солов’я, Півонії, мальви, жоржини!

Моря діамантів - це мова моя,c:\users\админ\desktop\рисунок (3).jpg

Це мова моєї Вкраїни.

Я вважаю, що без знання своєї мови, історії, культури народ перетворюється на раба, безголосого, безправного, німого. Чи такої долі ми хочемо собі, своїй державі, своїм дітям? Безумовно, ні! Тому кожен патріот своєї Батьківщини повинен любити рідну мову, знати її, оберігати від засилля чужоземних слів. Адже саме до цього закликали наші поети Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, В.Стус, І. Драч та інші. Поет із діаспори Яр Славутич сказав:



На слугування Україні

Своє життя, свої думки,

Душі буяння, гнів палкий,-

Усе віддати ви повинні.

І хоч ці слова сказані талановитим поетом десятки років тому, вони актуальні й сьогодні, бо мова - це наше неоціненне духовне багатство, у якому народ живе, передає з покоління в покоління мудрість і славу, культуру і традицію. Про нашу мову відгукуються як про дуже мелодійну, поетичну, яскраву. Так, славнозвісний російський актор Собінов, коли у 1926 р. приїхав на гастролі до Харкова і прочитав переклад українською мовою опери Вагнера «Лоенгрін», вигукнув: «Це звучить зовсім по-італійському: гарно, звучно, високо й поетично.» Або інший приклад: у 1934р. в Парижі на всесвітньому конкурсі краси мов українській мові за фонетичну розкіш, лексичне та фразеологічне багатство присудили ІІІ місце (І - французькій, ІІ - перській).c:\users\админ\desktop\рисунок (7).jpg

Замислімося над цими історичним фактами і прислухаймося до свого мовлення. Чи гідне воно таких відзнак і епітетів, чи, може, потребує вдосконалення, збагачення, очищення від суржику .

Дехто каже: «Чи не однаково, як я розмовляю. Головне, щоб мене розуміли». Неоднаково! З того, як розмовляє та чи інша людина, можна зробити висновок про її освітній і культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою, досконалішою є її мова, багатшим лексичний запас. І навпаки , скромніша мова отуплює людину, робить примітивним її мислення.

За влучним визначенням В.Сухомлинського, «говорити скаліченою мовою – все одно, що грати на не налаштованій скрипці. Все одно, що з дерева різьбити красуню тупою щербатою сокирою».

Я дуже люблю рідну мову !

І впевнений, що кожна дитина змалку повинна чути, вчити, любити, припадати спраглими вустами до цілющого джерела рідної мови!

Лише так, і тільки так, можна відчути неосяжну душу народу, його смуток, радість, бо не вистачить життя, щоб перепливти мовний океан. Я знаю і впевнений, що рідне слово - це Вічність, Правда, Добро і Краса нашого народу!

Шлях Добра, Краси й Величі пролягає через слово.

Тож станьмо перед Богом на коліна.

Схилімо в шані голови свої,

Щоб наша мова , рідна, солов їна ,

Цвіла, як весняні гаї!

Рідне слово! Звертаюся до тебе від імені справжніх синів і дочок України. Обіцяємо, що завжди любитимемо тебе, боротимемося за твоє життя й процвітання!c:\users\админ\desktop\рисунок (5).jpg



ЗАЯВА – АНКЕТА

учасника заочного обласного конкурсу

творчих і дослідницьких робіт

«Як парость виноградної лози, плекайте мову…»
Тема роботи «Мова барвиста, мова багата,

Рідна і тепла, як батьківська хата»

Прізвище Хорсун

Ім’я Руслан

По батькові Вікторович

Дата народження 11. 01. 1997р.

Навчальний заклад Лідіївська ЗОШ І – ІІ ступенів Клас 7

Телефон навчального закладу 9 – 68 – 16

Домашня адреса с. Лідіївка,



Доманівського району,

вул. Садова,6

Відомості про наставника:

П.І.Б. Скать Людмила Миколаївна

Місце роботи Лідіївська ЗОШ І – ІІ ст.

посада вчитель української мови та літератури

Контактний телефон 9 – 68 - 16


Директор школи



Безіна Л.Н.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка