Концепція розвитку туризму та курортів у тернопільській області до 2020 року



Сторінка1/4
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4
Проєкт

 

 

 

 

 


КОНЦЕПЦІЯ

РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ТА КУРОРТІВ

У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДО 2020 РОКУ

 

 

 



 

 

 



 

 

 



   

  

м. Тернопіль



2015

Концепцію розвитку туризму та курортів у Тернопільській области до 2020 року (далі – Концепція) розроблено відповідно до:



  • Закону України «Про туризм»;

  • Стратегії розвитку туризму і курортів України, затвердженої Розпорядженням Кабінету міністрів України від 6 серпня 2008 р. за № 1088-р;

  • Концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2020 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету міністрів України від 1 серпня 2013 р. за № 638-р;

  • рекомендацій Всесвітньої Туристської Організації (далі – UNWTO).

На підставі аналізу та оцінки сучасного стану туристської галузі в Тернопільській області, враховуючи рекомендації UNWTO та положення Стратегії розвитку туризму і курортів України, у Концепції визначено мету й завдання розвитку галузі на період до 2020 року, обґрунтовано найважливіші напрями та пріоритети, заходи та механізми їхньої реалізації.

 

ВСТУП



1. Основні поняття та визначення у сфері туризму та курортів

Туризм  тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльности в місці, куди особа від'їжджає.

Турист  особа, яка здійснює подорож Україною або до іншої країни з не забороненою законом країни метою перебування терміном від 24 годин до одного року, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльности та з зобов’язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.

Туристський продукт  попередньо розроблений комплекс туристських послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристські послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Супутні туристські послуги та товари  послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання й виробництво яких несуттєво скоротиться без їхної реалізації туристам.

Характерні туристські послуги та товари – послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання й виробництво яких суттєво скоротиться без їхньої реалізації туристам.

Просування туристського продукту (промоція)  комплекс заходів, спрямованих на налагодження зв’язків із реальними та потенційними споживачами туристських послуг задля поінформування їх про пропоновані турпродукти і спонукання до купівлі (створення спеціалізованих веб-сайтів та порталів, сторінок у соцмережах, мобільних контентних та сервісних додатків, радіо- та телепередач, організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо).

Місце продажу (реалізації) туристських послуг – країна (реґіон, населений пункт), в якій зареєстровано відповідний суб’єкт господарювання, що реалізує туристський продукт.

Місце надання туристських послуг – країна (реґіон, населений пункт), на території якої безпосередньо надаються туристські послуги.

Туристська дестинація – територія, що має реальний або умоглядний кордон (місто, реґіон, район, острів, парк відпочинку, заповідник тощо), окремо ідентифікується і приваблює туристів за рахунок територіально-сфокусованих туристсько-рекреаційних ресурсів, атракцій, необхідної інфраструктури, доведених до споживача як сформований туристський продукт. Дестинацію розглядають як об’єкт туристської пропозиції та об’єкт інтегрованого управління суб’єктами господарювання.

Атракції – система розваг і заходів, метою яких є формування у туриста позитивного враження від туру. 

Туристський кластер – форма інтенсивної взаємодії туристських підприємств, постачальників базових та додаткових послуг, державного, громадського та науково-освітнього секторів із приводу створення спільного туристського продукту, яка сприяє посиленню конкурентних переваг реґіону. До туристських кластерів відносять групи підприємств, сконцентрованих в межах реґіону, які спільно використовують туристські ресурси, спеціалізовану туристську інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетинґову та рекламно-інформаційну діяльність.

Готель  підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням. Порядок встановлення категорій готелям визначається Кабінетом Міністрів України.

Готельна послуга – дії підприємства з розміщення споживачів шляхом надання номера для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.

Курорт – освоєна територія, яка розташована на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Землі оздоровчого призначення – землі, які мають природні лікувальні властивості, що використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань людей.

Природні лікувальні ресурси (або фактори) – певні елементи навколишнього природного середовища, які за своїми природніми властивостями здатні здійснювати лікувально-оздоровчий вплив на фізіологічний та психологічний стан організму людини, поновлюючи його життєві сили. До них належать: мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Курортно-рекреаційні заклади – спеціалізовані інтситуції короткочасного (щоденного, щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для задоволення їхніх рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх і спортивних).

2. Стан і тенденції розвитку світового та українського ринків туристсько-рекреаційних послуг

Туристсько-рекреаційна галузь сприяє стимулюванню і активізації діяльности будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, транспорту і зв’язку та ін., а також є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету. Індустрія туризму і курортів має сильніший ефект мультиплікатора, ніж більшість інших економічних галузей.

Туризм і курорти впливають на економіку держави трьома позитивними чинниками:


  • забезпечує надходження іноземної валюти й впливає на такі економічні показники, як платіжний баланс і сукупний експорт;

  • підвищує зайнятість населення (туризм прямо або побічно впливає на розвиток 32 галузей економіки);

  • стимулює розвиток інфраструктури країни.

Будучи складним й багатогранним міжгалузевим комплексом, туризм характеризується інтенсивним використанням людських ресурсів у виробничому процесі. Згідно з даними UNWTO перебування та обслуговування одного іноземного туриста в країні генерує в сукупності близько дев’яти робочих місць. Кількість робочих місць у сфері туризму зростає в 1,5 раза швидше ніж у будь-якому іншому секторі економіки.

Індустрія туризму, як і будь-яка інша сфера господарської діяльности, є складною поліфункціональною системою, ступінь розвитку якої залежить від рівня розвитку економіки країни в цілому.

Сучасна туристська індустрія у світовій господарській системі посідає провідні позиції, її частка складає близько 10% від світового ВВП, 37% – від світової торгівлі послугами, 11% – від загального обсягу світових інвестицій, 11% – від світових споживчих витрат. 2014 року сфера туризму забезпечила 1,5 трлн. доларів США експортних надходжень.

Згідно з інформацією UNWTO упродовж останніх 16 років доходи від міжнародного туризму щороку зростали в середньому на 9%. Майже для 40 країн світу туристська галузь є основним джерелом надходжень до національного бюджету, а для 70 – однією з трьох основних статтей.

На туристському ринку Европа посідає провідне місце і є найбільш відвідуваним реґіоном світу, приймаючи 51 % від загальної кількости міжнародних подорожей і більше ніж удвічі перевищуючи показники найближчих конкурентів. Так, у 2011 р. кількість міжнародних подорожей на европейському туристському ринку становила  502,8 млн.

Високі темпи розвитку ринку туристських послуг, помітне зростання ролі туризму в житті суспільства супроводжуються неабияким загостренням конкуренції в галузі. У таких умовах виникає об’єктивна необхідність цілеспрямованого впливу на процеси розвитку туристської сфери, що реалізується через механізми державної та реґіональної туристської політики.

Згідно з даними UNWTO, частка туристської галузі у ВВП України складає близько 2 %, що свідчить про далеке від належного використання туристського потенціалу держави. Ринок туристських послуг функціонує недостатньо ефективно. У туристській галузі нашої держави працюють понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб – сезонно. Це свідчить про очевидну й нагальну потребу збільшення кількости робочих місць у цій сфері.

Туристська галузь в Україні формується за рахунок трьох складових: виїзний (зарубіжний) туризм; внутрішній туризм; в’їзний (іноземний) туризм. Виїзному туризму належить частка в 41 % від загальної кількости туристів.

На сучасному етапі туристська Україна – це понад 3 тис. оздоровчих закладів, близько 1,8 тис. підприємств готельного типу, більше 150 тис. пам’яток культури, історії та природи, 39 міст, вік яких перевищує тисячу років.

Складовим елементом туристської галузі України є також внутрішній туризм, перевагами якого є відсутність мовного бар’єру й складнощів із отриманням візи, прийнятні ціни та розвиток інфраструктури, що приваблює внутрішніх туристів. Цим видом туризму користуються третина подорожуючих. Внутрішній туризм сприяє розвитку екскурсійної діяльности, культурно-пізнавального, спортивно-оздоровчого та інших видів туризму.

Україна як самостійний суб’єкт міжнародної економічної діяльности залишається недостатньо залученою до міжнародних туристських процесів, хоча особливості географічного розташування, унікальні природно-рекреаційні ресурси та велика кількість історико-культурних пам’яток створюють можливості для належного розвитку багатьох видів туризму.

Актуальними для вітчизняної туристської царини є такі негативні явища:



  • декларування пріоритетности розвитку туризму без належної цілеспрямованої державної підтримки;

  • відсутність усталеного механізму державного реґулювання туристської діяльности;

  • незавершена «вертикаль» державного управління в сфері туризму;

  • недосконалість законодавчої і нормативно-правової бази;

  • відсутність економічних механізмів стимулювання розвитку туризму (як самодіяльного) і туристської діяльности (індустрії туризму);

  • стан інфраструктури, в першу чергу транспортної;

  • стан туристської інфраструктури;

  • рівень розвитку сфери гостинности;

  • статус туристських дестинацій (курортів, центрів тощо), їх права;

  • несформованість (нестійкість) туристського ринку;

  • штучне стимулювання ринкових процесів (монополізація туроператорів);

  • незадовільний розвиток сучасних форм організації (франчайзинг, корпоратизація, лізинґ тощо);

  • стан туристських ресурів (відсутність їхньої оцінки, кадастру земель туристсько-рекреаційного призначення);

  • недосконалість кадрової політики в туризмі, що негативно впливає в першу чергу на безпеку в цій царині (зокрема, здійснення туристського супроводу в екотуризмі, інших формах активного туризму);

  • невідповідність якости послуг, що надаються суб′єктами туристської діяльности, їхній ціні, що порушує ринкові принципи функціонування;

  • недосконалість системи статистичного обліку та звітности;

  • відсутність практичної системи моніторингу стану туристського ринку, особливо екологічного стану об′єктів і територій туристсько-рекреаційного призначення;

  • відсутність державної підтримки наукових досліджень для потреб туризму, які здебільшого мають ініціативний характер;

  • відсутність системи наукового прогнозування напрямків розвитку туризму в Україні з метою закріплення та розвитку (відповідних) позицій на міжнародному ринку туристських послуг;

  • відсутність обґрунтованої стратегії формування туристсько-привабливого іміджу країни;

  • відсутність стратегії формування національного туристського продукту і його просування на ринку туристських послуг;

  • розпорошеність державних інвестицій і практична відсутність плану інвестиційної підтримки реґіонів та туристських дестинацій.

Отже, беручи під увагу зазначене і зважаючи на те, що від початку 2014 року найвищі посадові особи держави навіть не задекларували підтримку розвою вітчизняного туризму, лише розроблення механізму ефективного використання туристського потенціалу реґіональних туристсько-рекреаційних комплексів та його належна реалізація сприятиме перетворенню України в туристську державу світового рівня.

3. Тернопільська область: потенціал для розвитку туризму і курортів

Тернопільська область має чи не всі передумови для того, щоб увійти до складу найрозвинутіших у туристському відношенні реґіонів України та Европи, зокрема: вигідне геополітичне розташування, багату культурно-історичну спадщину, комфортні кліматичні умови, мальовничі ландшафти, унікальні флору і фауну, розвинуту мережу транспортного сполучення, достатні людські і матеріальні ресурси тощо. Область є однією із найбагатших на заповідні території і об'єкти, які займають майже 8,5 % її площі.



Територія области (заселеної понад 100 тис. років тому) побувала в складі різних державних та адміністративних утворень – Галицької, Волинської та Київської земель, Теребовлянського та Шумського удільних князівств, Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої, Королівства Галичини і Лодомерії Австро-Угорської імперії, Російської імперії та Совєтського Союзу. Це, зокрема, позначилось на кількості й розмаїтті того, що приваблює туристів, насамперед – пам’яток матеріальної та духовної культури. Перших на території области взято на державний облік понад 6,2 тисячі об’єктів, у тому 1587 пам’яток археології (6 – національного значення), 2513 – історії (1 – національного значення), 1315 – архітектури та містобудування (180 – національного значення), 309 – монументального мистецтва. До Списку ж історичних населених місць України включено 30 населених пунктів области.

Замків з тернопільською «пропискою» – найбільше в Україні (34). Розташовані вони в найнесподіваніших місцях, різним є й їхній стан. Саме задля збереження та реставрації пам’я­ток культурної спадщини і налагодження музейної роботи 2005 р. було створено Національний (історико-архітектурний) заповідник «Замки Тернопілля», до складу якого входять: замок князів Збаразьких, палацово-парковий комплекс XIV-XIX ст. у м.Вишнівець (Збаразький район), замок XVII ст. у м.Скалат (Підволочиський район), замок XVII ст. у м.Теребовля, замок XVI-XVII ст. у містечку Микулинці (Теребовлянський район), замок XVII ст. у містечку Золотий Потік (Бучацький район), замок XVII ст. у с.Підзамочок (Бучацький район), замок XIV-XVIII ст. у с.Язловець (Бучацький район), замок XVІ-XVIII ст. у селищі Скала-Подільська (Борщівський район), замок XVII ст. у с.Кривче (Борщівський район) та замок XVІ-XVIII ст. у м.Чортків.

До однієї з найкраще відреставрованих фортифікаційних споруд належить Збаразький замок, збудований як ідеальна фортеця-зірка на початку XVII ст. за проєктом італійського архітекта Вінченцо Скамоцці.



Вишнівецький палац був резиденцією останнього представника князівського роду Вишнівецьких – Михаїла-Серватія, а після його смерти – князів Мнішеків. У ньому архітект Якуб Бланже Депрес поєднав риси пізнього бароко та классицизму, тож зрозуміло, чому Оноре де Бальзак, який відвідав містечко в 1848 р., назвав палац і парк «малим Версалем».

Замок у Скалаті реґулярний, чотирикутний в плані, оточений оборонним ровом. У східній вежі замку діє мистецька виставка (дерев’яні скульптури, картини), у північній – демонструється зброя різних часів. Поруч із замком знаходиться відновлений 2002 року костьол св.Анни (ХІХ ст.), виконаний в стилі неоґотики.

Будівництво Бережанського замку започаткували в 1554 р. власники міста – родина магнатів Синявських. Ця оборонно-житлова споруда виявилася унікальною: на відміну від більшості тогочасних твердинь, фортеця в Бережанах постала не на високій горі, а в заболоченій річковій долині на острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа. Саме тут у травні 1703 р. трансільванський князь Ференц Ракоці видав маніфест, яким закликав угорський народ до повстання проти австрійських поневолювачів.  П

Більчем-Золотим (Борщівський район) від середини XVIII ст. володіли Потоцькі, саме в той час в цій оселі було створено парк, залишки якого збереглися дотепер. На початку 90-х років позаминулого століття у парку був зведений костьол-усипальниця Сапєгів, який і сьогодні є головною окрасою села. Друга культова споруда, збудована коштом Сапєгів 1871 року – мурована церква св.Михаїла  знаходиться в центрі села.



Білокриницький палац знаходиться на території села Білокриниця (Кременецький район). Будівлю споруджено в англо-ґотичному стилі, з елементами ренесансу. Поруч із палацом розташований Білокриницький дендропарк, заснований у другій половині позаминулого століття; у ньому тепер зрос­тають 450 видів дерев і ча­гарників. 

Пам’яткою архітектури національного значення є Старий (або Тернопільський) замок – фортифікаційна споруда в м.Тернопіль. Зведено його в середині XVI ст. на лівому березі р.Серет в урочищі Сопільче для охорони південно-східних кордонів Речі Посполитої від нападів кримських татар. Дотепер від замку залишився лише палац.

Відома як Палац Бадені споруда набула свого теперішнього вигляду 1906 року – після того, як будівлю, що існувала, «причепурили» елементами стилю віденського ренесансу. А «винуватцем» цього став маршалок (Голова) Галицького крайового сейму, граф Станіслав Бадені, який за тринадцять років до того став власником Коропця (тепер селище міського типу в Монастириському районі). У Коропці ж, на узгір'ї, де колись знаходилося поселення трипільської культури, височіє костьол св.Миколая. У цьому ж селищі, по дорозі на Горигляди, на пагорбі знаходиться споруджена 1772 року дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Кременецький замок почали зводити ще в VIII-IX століттях. Гучної слави зажив він після того, як монгольська орда хана Батия взимку 1240-41 р. не змогла здобути цю твердиню. Після того, як Кременець та околиці 1536 року стали власністю італійки Бони Сфорци д’Арагони (вона отримала їх у подарунок від свого чоловіка – польського короля Сигізмунда І), за її наказом зміцнили замкові стіни, три вежі та казарми, звели господарські споруди та порохівні. Упродовж тривалого час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Перший – і останній – раз це вдалось козацькому війську під орудою полковника Максима Кривоноса восени 1648 р.

Любителі мандрівок, мальовничих краєвидів та залюблені в історію не обходять стороною руїни п’ятикутної вежі й частину фортечного муру збудованого наприкінці XVI ст. замку у с.Токи (Підволочиський район); фортифікаційні елементи Теребовлянського замку; «квадрат» Микулинецького замку (а також розташовані в Микулинцях палац графів Реїв та костьол Пресвятої трійці – одну з архітектурних перлин Тернопільщини); зведений на зламі XVI-XVII століть Золотопотіцький замок (Бучацький район); мури, масивну арку південного в'їзду, залишки веж, земельного валу та руїни будівель Підзамоцького замку (Бучацький район); розташований на вузькому хребті плоскогір'я, з трьох сторін оточеного закрутом річечки Вільховець, Язловецький замокXVI ст. він уважався одним із кращих в Україні) та прилеглий до нього палац (у с.Язловець вартими оглядин є також Вірменська церква (1551 р.), готична каплиця на цвинтарі та костьол  Успіння Пречистої Діви Марії, побіч якого 1609 р. поховали «польського Палестрино» – композитора та виконавця Миколая Ґомулку); замок Ґольських (інша назва – Чортківський), в якому в період османського панування в краї (1672-1683 рр.) знаходилася резиденція субпаші Подільського пашалику.



Традиційна дерев'яна архітектура Тернопільщини належить до 3 головних стилів – галицького, волинського та подільського. Зокрема, зразком подільського є дерев'яна церква  Іоанна Богослова  у с.Скорики (Підволочиський район). Ця пам'ятка архітектури національного значення, внесена до Списку матеріальної спадщини ЮНЕСКО,  побудована (за одними джерелами) у 1695 р. і відновлена в 1744 р..

Самобутніми й унікальними є церкви Воздвиження Чесного Хреста (1846 р.) у с.Новий Олексинець (Кременецький район), Святих Бориса та Гліба (1927 р.) у с.Біще (Бережанський район), Архистратига Михаїла (1726 р.) у м.Вишнівець (Збаразький район.). Найстарішою ж на Поділлі, збудованою в традиційному карпатському стилі, є дерев’яна церква Пресвятої Богородиці (1635 р.) у Чорткові. У цьому ж місті – церква Вознесіння (1630 р.) – унікальний витвір українського дерев’яного будівництва – зокрема, покриття храму (зведеного без жодного цвяха) скидається на луску, що щільно прилягла до даху і надійно захищає його від негоди.



Чимало сіл Тернопільщини мають унікальні культові споруди, вік яких сягає кількох століть. Зокрема, у Лановецькому районі такі є церкви в селах Велика Білка (побудована в 1778 р.), Бережанка (XVI ст.), Іванківці (1724 р.), Гриньки (1762 р.), Гриньки (1762 р.), Грибова (1762 р.), Влащинці (1789 р.), Юськівці (1760 р.), Шили (1776 р.), Чайчинці (1760 р.), Плиска (1750 р.), Печірна (1759 р.), Передмірка (1744 р.), Оришківці (1790 р.), Нападівка (1742 р.), Молотків (1784 р.). У Підволочиському ж районі від XVII-XVIII століть збереглись церкви в селах Галущинці (1756 р.), Шельпаки (1790 р.), Голотки (1784 р.), Козярі (1775 р.), Нове Село (1790 р.), Старий Скалат (1673 р.), Сухівці (1790 р.).

У краї працювали відомі архітекти Бернард Меретин, Ян Ґотфрід Гофман, Теодор-Мар’ян Тальовський, Ян Кароль Зубжицький-Сас, Юліан Захаревич, Михайло Нетриб’як та ін. Скульптури ж Йоанна Ґеорга Пінзеля («українського Мікеланджело») можна побачити в Бучачі, Рукомиші та Монастириську (деякі з них виставлялися в Луврі у листопаді 2012 р. – лютому 2013 р.).

Унікальною пам'яткою архітектури середини XVIII ст. є ратуша в м.Бучач. Зведена в стилі рококо за проєктом Б.Меретина, будівля, гармонічно поєднана з ландшафтом, вирізняється чітким окресленням об’ємів та досконалістю пропорцій. За скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв Бучацька ратуша не має аналогів в архітектурі України XVIII ст. Від початку фасад прикрашали 14 фігур (збереглися 9 статуй), автором яки є основоположник нової барокової скульптури середини XVIII ст. Й.Ґ.Пінзель (помер у Бучачі).

Найпоширеніший вид декоративно-ужиткового мистецтва –
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка