Концепція (основи) національної безпеки україни



Скачати 107.26 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір107.26 Kb.
КОНЦЕПЦІЯ (ОСНОВИ)

НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Цим документом закладаються основи концептуалізації державної політики національної безпеки. Суттю зазначеної концептуалізації є обов`язкове для вищого державного керівництва всіх гілок влади визначення і подальша реалізація магістральних напрямів функціонування держави і розвитку країни. Сьогодні, коли в Україні вже склалася структура влади, вже існують і функціонують виконавчі “вертикаль” і “горизонталь”, саме внесення концептуально визначеного “початку” в це функціонування сприятиме зміцненню та подальшому розвитку демократії, поглибленню усвідомленості влади щодо рішень, які вона приймає, наведенню порядку в народному господарстві.

Виходячи із надзвичайної важливості надання концептуального змісту державній політиці національної безпеки України, положення даного документу підлягають обов`язковому виконанню посадовими особами всіх гілок влади України.
1. Загальні положення і основні визначення


    1. Державна політика


Державна політика - це спрямування діяльності держави, визначення форм, завдань, змісту її діяльності.

Державна політика визначається окремими складовими (аспектами) : внутрішня політика, зовнішня політика, економічна політика, соціальна політика, екологічна політика, культурна політика, воєнна політика.


1.2 Національні інтереси
Національні інтереси — це визначальні потреби держави Україна, які співвідносяться з її базовими цінностями і виражаються у затвердженому Верховною Радою комплексі цілей.

В реальному житті сьогоднішньої України проблема національних інтересів ускладнена за рахунок традиційного розколу української національної ментальності за багатьма параметрами: політичним, економічним, соціальним, релігійним, етнічним і навіть географічним. При цьому не лише окремі політичні, соціальні чи регіональні угруповання, але й окремі інституції державного апарату сповідують власні інтереси, які не співпадають між собою, а в ряді випадків суперечать одні одним. В цьому сенсі негомогенність нинішньої України, яка переживає перехідний етап свого розвитку, є більш глибокою, ніж у будь якої розвиненої європейської держави. Цю обставину враховано за рахунок закладення в основу визначення національних інтересів України перш за все положень Конституції України, а також так званих "вічних" цінностей, в основі яких лежать найзагальніші культурологічні і етнічні уявлення українського народу про добро і зло, щастя і благоденство, суспільний обов'язок і призначення людини тощо. Враховано також ряд параметрів внутрішнього (політична та екологічна система, соціокультурні особливості країни) і зовнішнього (міжнародне оточення, союзи, загрози) середовища.



    1. Національна безпека

Національна безпека – це рівень захищеності життєво-важливих інтересів, прав і свобод особи, життєво-важливих інтересів суспільства, держави та її довкілля від зовнішніх та внутрішніх загроз.
1.4 Державна політика національної безпеки
Державна політика національної безпеки - це сукупність всіх складових (аспектів) державної політики, адже функціонування держави в межах кожного з них позначається на національній безпеці держави позитивно або негативно. Розглядати державну політику національної безпеки треба як ціле, не розкладаючи її на окремі складові.

Отже
Державна політика національної безпеки - це державна політика в цілому, без розкладу її на окремі складові.


1.5 Система національної безпеки
Це поняття займає важливе місце в сукупності понять сучасної теорії національної безпеки.

Система національної безпеки – це сукупність державних структур і недержавних організацій, які функціонують в сфері захисту прав і свобод людини, базових цінностей суспільства від зовнішніх і внутрішніх загроз, а також відповідна система законодавчих актів держави і нормативних документів (статутів, декларацій, програм) недержавних організацій.

Правову основу функціонування Системи національної безпеки України складають Конституція України, Закон України “Про Раду національної безпеки”, інші нормативно – правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди.

Основними суб’єктами системи національної безпеки України є особа, суспільство, держава та її довкілля.

Інструментом досягнення основної цілі функціонування системи національної безпеки України є державна політика національної безпеки. Формування цієї політики, її концептуалізацію, обгрунтування, планування а також імплементацію здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Головним інтегральним критерієм ефективності державної політики національної безпеки є досягнута захищеність прав і свобод особи від зовнішніх та внутрішніх загроз.
В формуванні і реалізації державної політики національної безпеки беруть участь:

Президент України, який


- представляє вищий концептуальний документ виконавчої гілки влади – Стратегію національної безпеки України;

- в межах своїх конституційних повноважень здійснює керівництво органами і структурами виконавчої гілки влади, організовуючи стратегічне планування в рамках галузей народного господарства і окремих міністерств та відомств; контролюючи виконання стратегічних планів; вдосконалюючи шляхом реорганізації та кадрових заходів структуру та органи системи національної безпеки; корегуючи стратегічні плани і санкціонуючи надзвичайні дії в разі виникнення непередбачених ситуацій;


Верховна Рада України, яка

- формує законодавчу базу відповідно до Конституції України;

- забезпечує виконання стратегічних планів виконавчою гілкою влади шляхом прийняття державного бюджету;

- відслідковує виконання стратегічних планів виконавчою гілкою влади шляхом контролювання виконання бюджету;


Кабінет Міністрів України, який, в межах своїх повноважень,

- формує статті державного бюджету відповідно до положень Стратегії національної безпеки і стратегічних планів виконавчої гілки влади;

- координує діяльність органів виконавчої влади держави;
Рада національної безпеки і оборони України, яка

діє згідно закону України “Про Раду національної безпеки”;


Центральні та місцеві органи виконавчої влади та Автономної Республіки Крим, які виконують закони України, стратегічні плани та рішення Президента і Уряду України з питань поточної політики, в межах своїх повноважень приймають участь в розробці нормативних і правових актів, або розробляють і приймають їх (для Автономної Республіки Крим).
1.6 Загрози національним інтересам України. Виклики.
Загроза національним інтересам України - обумовлене природною, зовнішньополітичною, внутрішньополітичною та будь якою іншою ситуацією виникнення реальної можливості заподіяння шкоди її національним інтересам , або закладення виразної тенденції до такого виникнення.

Виклики - це прояви природної, зовнішньополітичної, внутрішньополітичної або будь - якою іншої ситуації, які породжують загрози національним інтересам України, чи обумовлюють потребу в адекватних діях держави з компенсації цих загроз.
2. Концептуальні документи державної влади України
В Україні розробляються три види державних концептуальних документів:

Концептуальний документ вищого рівня – Концепція (Основи) національної безпеки України;

Концептуальний документ першого рівня – Стратегія національної безпеки України;

Концептуальні документи другого рівня – стратегії (доктрини) по складових (аспектах) державної політики.

Ці документи складають систему вищих концептуальних документів держави.


2.1 Концепція (Основи) національної безпеки України
Концепція (Основи) національної безпеки України - це державний документ, який відображає магістральний (ведучий, генеральний) задум щодо державної політики національної безпеки.

Положення концептуальних документів більш низького рангу, а саме Стратегія національної безпеки і стратегії (доктрини) по напрямах державної політики мають випливати із положень Концепції національної безпеки, або не бути у протиріччі з останніми.

Концепція (Основи) національної безпеки України розробляється під керівництвом і при координації Ради національної безпеки і оборони, за участю представників виконавчої і законодавчої влади, а також незалежних експертів і затверджується Верховною Радою.

Положеннями Концепції (Основ) національної безпеки України в питаннях формування і реалізації державної політики зобов`язані керуватися всі гілки влади.



2.2 Стратегія національної безпеки України
Стратегія національної безпеки України встановлює напрями і визначає основні зусилля державної політики національної безпеки в інтересах відстоювання національних інтересів України в конкретній реальній обстановці існуючих і таких, що народжуються, загроз та викликів національним інтересам .

Стратегія національної безпеки України подає чітку позицію керівництва виконавчої гілки влади щодо ролі і місця України в сучасному світі, а також щодо інтегрального магістрального задуму на певну перспективу в державній політиці.

Період дії даної редакції Стратегії національної безпеки України визначається протягом часу до змін в зовнішній і внутрішній обстановці щодо України, зокрема зміною в ландшафті безпеки.

Стратегія національної безпеки є базовим програмним документом виконавчої гілки влади.

Стратегія національної безпеки розробляється Кабінетом міністрів України на чолі з Прем`єр – міністром України і затверджується Президентом України, після чого представляється Верховній Раді України. Верховна Рада України підтримує чи не підтримує через бюджетний процес стратегію виконавчої гілки влади.

В Стратегії національної безпеки України відображаються такі основні питання:



  • Аналіз внутрішньої і зовнішньої обстановки, що склалася на даний час;

  • Опис нових структур та змісту загроз національним інтересам України і викликів, які й обумовлюють розробку даної редакції Стратегії національної безпеки України;

  • Основні принципи та стратегічні цілі державної політики національної безпеки України на перспективу;

  • Стратегічні напрями та пріоритети державної політики національної безпеки України;

  • Особливості та інструменти імплементації положень Стратегії національної безпеки України в її державну політику національної безпеки на перспективу.

Положення Стратегії національної безпеки є обов`язковими для виконання всіма посадовимим особами виконавчої гілки влади. Інши гілки влади узгоджують свої дії в питаннях державної політики національної безпеки з положеннями Стратегії національної безпеки.

2.3 Доктрини (стратегії) по складових (аспектах) державної політики України.

Це - воєнна доктрина, основні напрямки зовнішньої політики, економічна стратегія та інші. Положення зазначених документів випливають із Стратегії національної безпеки. В документах визначаються державні стратегії по складових (аспектах) державної політики національної безпеки. Ці стратегії грунтуються на конкретній внутрішній і зовнішній ситуації, тому період їх дії – до зміни Стратегії національної безпеки. Документи розробляються відповідними міністерствами (відомствами) та групами міністерств (відомств) під керівництвом відповідних міністрів (віце – прем`єрів) при координуючій участі Ради національної безпеки і оборони України. Є керівними документами міністерств (відомств ) та груп міністерств (відомств). Розглядаються на засіданнях Ради національної безпеки і оборони і затверджуються Президентом України як главою держави.



3. Національні інтереси України
Національні інтереси України складаються з чотирьох груп:

А). Національні інтереси загальнодержавного характеру:

  • Збереження і зміцнення суверенітету і незалежності.

  • Збереження і зміцнення унітарності держави.

  • Збереження цілісності території в межах існуючого кордону.

  • Відсутність на території України іноземних військових баз.

Б). Національні інтереси, що відображають внутрішні відносини в державі:

  • Зміцнення і розвиток демократії.

  • Закріплення верховенства права.

  • Впровадження і зміцнення соціальної спрямованості в політиці держави .

  • Наявність та забезпечення реальної можливості захисту судом конституційних прав і свобод людини і громадянина на підставі Конституції України як документа найвищої юридичної сили.

  • Утвердження і додержання пріоритету прав і свобод людини в державній політиці.

  • Розбудова, удосконалення і зміцнення державних механізмів реальної відповідальності всіх органів державної влади перед народом України.

  • Вдосконалення механізмів формування державних органів влади та органів місцевого самоврядування, співвідношення між зазначеними органами в цілях зміцнення народовладдя.

  • Вдосконалення державних і суспільних механізмів, призначених для протидії спробам узурпування будь - яким шляхом державної влади .

  • Становлення трьох гілок влади, їх реальної взаємної незалежності щодо рішень, що ними приймаються.

  • Всебічний розвиток української мови як державної і її адекватне функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

  • Розробка і впровадження в життя державної політики, спрямованої на консолідацію української нації, становлення української національної ідеї, укріплення і розвиток етнічної і культурної самобутності корінних народів і національних меншин України.

  • Реальна гарантованість права власності для всіх громадян України.

  • Наявність механізмів, що не дозволяють використовувати власність на шкоду людині і суспільству.

  • Реальна захищеність зі сторони держави усіх суб`єктів права власності і господарювання.

  • Реальна рівність усіх суб`єктів права власності перед законом.

  • Соціальна спрямованість економіки.

  • Наявність механізмів, які не допускають панування в державі обов`язкової ідеології.

  • Реальна відсутність цензури та обмежень по відношенню до засобів масової інформації.

  • Реальна свобода політичної діяльності в рамках законів України.

- Наявність і адекватна поточним потребам країни дія механізму системи екологічної безпеки.

  • Далекоглядна, послідовна, наполеглива діяльність держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

  • Наявність і реальна імплементованість в життя країни державної політики зі збереження генофонду Українського народу.

  • Наявність і ефективне, тобто таке, що відповідає вимогам демократичності суспільства, функціонування в Україні громадського контролю за Збройними силами, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки України та іншими компонентами воєнної організації держави.


В). Національні інтереси, що відображають зовнішні відносини держави:


  • Спрямованість стратегії і тактики зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і на посідання Україною у складі світової системи держав місця повноцінного суб`єкта міжнародних відносин. Відповідність зовнішньої політики України принципам та нормам міжнародного права.

  • Наявність постійно діючої ефективної державної політики щодо української діаспори.


Г). Національні інтереси, що стосуються оборони держави та діяльності її силових органів:

  • Наявність Збройних сил України та військових формувань і правоохоронних органів, оперативні і боєві якості яких забезпечують виконання задачі оборони країни, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і непорушності кордонів, забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка