Концепція художньо-естетичного виховання учнів



Скачати 432.75 Kb.
Сторінка3/4
Дата конвертації13.04.2016
Розмір432.75 Kb.
1   2   3   4

2. Створення художньо-естетичного середовища


Художньо-естетичне середовище означає сукупність предметних та особистісних умов, а також відповідних уявлень та оцінок, які складають “зону” засвоєного та прийнятого людиною соціокультурного досвіду. Педагогізація художньо-естетичного середовища облкомплексу передбачає:

  • вивчення та враховування соціокультурних потреб учнів, їх художніх інтересів, ставлення до мистецтва, а також можливостей облкомплексу у сфері дозвілля;

  • визначення конкретних виховних програм;

  • об’єднання зусиль педагогів та працівників культурно–освітніх закладів області (театру, музеїв, філармонії, бібліотек);

  • підготовка учнів до самоаналізу і самооцінки своїх можливостей та власної діяльності, пов’язаних із задоволенням художньо–естетичних потреб та інтересів;

  • засвоєння успадкованих цінностей минулого, пристосування їх до нових соціокультурних потреб суспільства;

  • розвиток інтересів, здібностей та прояву творчої індивідуальності учнів у вільний час;

  • активізація позаурочної виховної діяльності з використанням краєзнавчого підходу.



3. Краєзнавчий підхід до художньо-естетичного виховання


Краєзнавчий підхід передбачає опанування надбаннями культури та мистецтва рідного краю з максимальним використанням виховного потенціалу художньо-естетичного середовища і передбачає залучення цінностей українського та зарубіжного мистецтва, зокрема народного та академічного, духовної та світської культур, кращих зразків сучасної молодіжної субкультури. Домінуючим у межах шкільного краєзнавства є етнохудожній напрям.

Організація спілкування учнів із справжніми цінностями народного мистецтва дає можливість їм засвоювати набутий життєвий досвід людства, сприяє духовному збагаченню. Ознайомлення зі спадщиною минулого дозволяє учням глибше зрозуміти духовний, естетичний світ тих, хто жив і творив до нас, уявити спосіб життя, думки людей, систему цінностей попередніх епох.

Зростає роль музеїв, які здатні сформувати в учнів специфічне, емоційно-ціннісне ставлення до народного мистецтва. На сьогодні музей виступає мовою культурного спілкування людства і, завдяки йому, учні отримують реальну можливість орієнтуватися в соціально-культурному просторі.

4. Зміст художньо-естетичного виховання


Зміст художньо-естетичного виховання учнів в облкомплексі у позаурочний час спрямований на узгодження системи цінностей минулого та сучасного, комплексу функцій мистецтва, що формують духовний світ особистості. Облкомплекс забезпечує вибір різноманітних видів художньо-естетичної діяльності учнів, передбачає перетворення дозвілля у фактор особистісного творчого розвитку кожного з них, використання творчих форм діяльності, спрямованих на самовираження та самоствердження (хореографія, музика, образотворче мистецтво, театральне мистецтво та ін.).

Кожен вид художньої діяльності – сприймання та інтерпретація, художньо-практичний та соціокультурний – відрізняється один від одного способом дії і характером впливу на учнів, у кожному з них вирішуються як загальні, так і специфічні виховні завдання.

Організація діяльності учнів із сприймання та інтерпретації творів мистецтва включає наступні аспекти:


  • орієнтація на розширення предметного поля самодіяльного та професійного мистецтва, до якого залучається особистість на виявлення, розкриття, поглиблення її художніх інтересів і потреб, розвиток здібностей і нахилів;

  • спрямування особи не лише на пасивне сприйняття мистецтва, а й на дослідницьку роботу, творчу ініціативу, самостійність, критичність мислення;

  • гуманістична і комунікативна спрямованість, ціленаправленість педагогічних дій, що висувають на перший план морально-естетичні, емоційні аспекти виховання учнів, формування навичок спілкування з творами мистецтва.

Реалізація вищезазначеного підходу в облкомплексі включає такі завдання:

  • сприяння розвитку та вихованню художньо-естетичних інтересів та потреб учнів;

  • поглиблення знань учнів про види і жанри класичного та народного мистецтва;

  • розвиток усвідомленого естетичного сприйняття шляхом залучення учнів до інтерпретації творів мистецтва;

  • створення проблемно-пошукових ситуацій, що потребують вирішення творчих (колективних, групових, індивідуальних) завдань.

Спілкування з високохудожніми творами мистецтва необхідно співвідносити з багатством діяльнісних виявів особистості.

Завданнями організації художньо-практичної діяльності учнів облкомплексу є:



  • стимулювання самостійного вибору учнями напрямів і форм, які найбільш відповідають їх потребам у художньо-творчому самовизначенні;

  • залучення до художньої діяльності всіх учнів, з урахуванням їх вікових особливостей, динаміки змін їхніх інтересів і потреб, індивідуальних здібностей кожного;

  • забезпечення відповідності педагогічних умов вимогам розвитку художньо-творчої активності учнів.

Світоглядна орієнтація позаурочної виховної роботи зумовлюється роллю мистецтва в соціалізації особистості та формуванні духовності, художнього осмислення буття та емоційного реагування на життєві прояви.

Мета соціокультурної діяльності особистості полягає не лише в залученні до поширення та пропаганди мистецтва, збирання і зберігання художніх цінностей, а й в тому, щоб викликати в них ініціативу, творчість, осмислення своєї відповідальності за збереження художніх цінностей минулого і сьогодення, формування особистості як суб’єкта культури.

Соціокультурна діяльність учнів передбачає вирішення таких завдань:


  • формування вдумливого, відповідального ставлення учнів до проблем виявлення, оцінки і збереження художніх цінностей, що відбивають сукупний досвід людської діяльності;

  • роз’яснення сутності та гуманістичного змісту народної педагогіки, традицій, синтезу із сучасністю;

  • об’єднання представників різних поколінь (учнів, батьків) в організації художньо-естетичної діяльності, залучення родинних зв’язків до діалогу культур, мистецтв.

Зазначені види художньо-естетичної діяльності педагогічний колектив реалізує в конкретних формах: відвідування музеїв, виставок, лекції, диспути, бесіди, творчі зустрічі з митцями, народними майстрами, перегляд театральних вистав, кіно- та відеофільмів, підготовка та участь у загальногімназійних святах, участь у мистецьких клубах, написання рефератів, наукових творчих робіт; оформлення і випуск стін- та радіогазет, виставок тощо.
5. Методи організації позаурочної діяльності облкомплексу

Процес виховання має індивідуальний характер, оскільки спрямований на внутрішній світ особистості і реалізується в ньому. Щоб прогнозувати виховний результат, приймати науково-обґрунтовані рішення педагог має володіти різноманітними методами виховання.

Організація виховання як творчого процесу передбачає ставлення вихователя до учня як до особистості. Тому провідним методом художньо-естетичного виховання у позаурочний час виступає метод творчого діалогу, коли вихователь і учень спільно шукають і знаходять відповіді на питання, що й дає можливість послідовної самореалізації особистості учня.

Відкритість, нерегламентованість сфер спілкування, насиченість змісту виховання емоційно-образною аурою мистецтва виступають як вирішальний фактор саморозвитку, творчого зростання особистості, а також стимулювання і коригування поведінки. За такого підходу змінюється і стиль роботи вихователя: він спрямовує, коригує процес художньо-естетичного розвитку учнів.

Методи художньо-естетичного виховання умовно об’єднуються в три групи. До першої входять методи стимулювання, збагачення, сприймання та інтерпретації творів мистецтва. Застосування методів цієї групи викликає у учнів прагнення до опанування цінностями мистецтва, сприяє формуванню естетичної свідомості, світосприймання, що ґрунтується на свідомій рефлексії.

Емоційне стимулювання художнього сприйняття учнів, зміцнення і розвиток здібностей передбачає використання різноманітних прийомів, передусім ігрових ситуацій. Реалізація ігрових ситуацій у виховному процесі здійснюється з урахуванням вікових особливостей учнів. В ігровій діяльності розвивається здатність учнів співвідносити художні предмети та явища з навколишнім світом, продуктивно конструювати їх за допомогою уяви, випробовувати себе у різних ролях.

Другу групу методів виховання складають методи сприяння творчості у художньо-практичній діяльності, які здійснюються опосередковано, за допомогою прийомів емоційного впливу. Головним їх змістом є спрямованість на створення сприятливих, позитивних, емоційно-психічних станів учнів у процесі художньої діяльності, створення творчої атмосфери пошуку, емоційної активності й захопленості. До них належать: “ігрові імпровізації”, “наслідування”, обговорення у формі бесіди чи дискусії, самохарактеристики, критика і самокритика, “співставлення діяльності”, проектування поведінки учнів, переключення їхньої уваги на виконання різноманітних завдань тощо.

Третя група об’єднує методи, спрямовані на стимулювання і регулювання соціокультурної діяльності. Один із механізмів становлення особистості – ідентифікація зі значущою особистістю. Оточивши учнів “золотим фондом” людських життів, відображених у художніх образах, вихователь тим самим допомагає їм засвоїти кращий досвід людства, накреслюючи естетичні та моральні орієнтири на їхньому шляху. Мистецтво вчить розрізняти добро і зло, красу і потворність, надає яскраві приклади – моделі поведінки у світі.

Для виконання цих завдань вихователі комплексу використовують методи і прийоми співвіднесення первинного і нового рівнів художньо-естетичної вихованості, критики і самокритики, обговорення і дискусії, аналізу конкретних соціальнозначущих ситуацій. За допомогою цих методів активізуються соціокультурні зусилля учнів, стимулюються їх самоорганізація, соціальна активність, ініціативність та свідомість у ставленні до різних явищ культури.

Варіативність художнього матеріалу, різнобарвність методів та прийомів зумовлені національними та етнорегіональними культурними традиціями, але підпорядковані головній меті – формуванню духовно-естетичної культури учнів, розвитку сутнісних сил особистості.

Сучасний стан гуманізації освіти, система загальної мистецької освіти та художньо-естетичного виховання учнів має відкритий характер, широкий простір для вдосконалення, відродження кращих національних культурних традицій і впровадження найсучасніших інноваційних ідей та технологій.

Концепція та комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів Кіровоградського обласного навчально-виховного комплексу (гімназія-інтернат – школа мистецтв) націлена на створення авторських програм та проектів, які будуть враховувати етнокультурні особливості, реальні можливості педагогічного колективу, а також учнівсько-батьківські запити.



Додаток 1
Курс “ Вокально-хорова діяльність учнів”

Вокально-хорова робота містить в собі різні види діяльності учнів: сольний, ансамблевий, хоровий спів, вокальну імпровізацію та музикування.

Програма курсу Вокально-хорова діяльність учнів” розрахована на учнів 10-11 класів (художньо-естетичний профіль) та базується на загальних та вокально-хорових принципах музичної педагогіки.

Загальні принципи:



  • формування культури почуттів учнів, збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості;

  • формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови, засвоєння основних музичних понять та відповідної термінології пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва;

  • виховання ціннісних орієнтацій у сфері музики, музичних інтересів, смаків і потреб; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості;

  • розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини;

Вокально-хорові принципи:



  • розвиток слуху (ритмічного, мелодичного, гармонічного), координації слуху і голосу та, загалом, розвиток музичних здібностей кожного учня, незалежно від його попередньої підготовки;

  • опанування вокально-хоровими вміннями та навичками, здатності керуватися ними у процесі самостійної практичної діяльності;

  • знайомство учнів з різними стилями і манерами виконання вокальних творів: a capella, народний, естрадний спів;

  • виховання здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особисту думку.

Володіння учнями вокально-хоровою технікою – важливий елемент виховання, який дає можливість юним співакам глибоко зрозуміти художній образ і заглибитись в музичне мистецтво. Підготовка і виконання будь-якого вокально-хорового твору постає в багатьох аспектах: це, безпосередньо, перше емоційне враження, аналіз музичної мови твору з метою створення виконавського плану та інтерпретації, робота по засвоєнню матеріалу, який накопичуватиме вокально-хорову майстерність. Нарешті, заключний етап – донесення музично-поетичного образу до слухачів.
Мета: формування творчої особистості учнів профільних класів в процесі вокально-хорової діяльності.

Завдання:

  • максимальне виявлення та розкриття вокально-обдарованих дітей;

  • прищеплення основних вокальних навичок: інтонування, звукоутворення, дикції, опорного дихання;

  • оволодіння співом без супроводу (a capella) та з супроводом;

  • опанування стилем естрадного виконання;

  • ознайомлення з вокальним-хоровим музичним матеріалом композиторів різних епох та стилів;

  • вивчення української пісенної спадщини;

  • підвищення загальної музичної культури.

Сучасна висококультурна особистість повинна знати і поважати музичну спадщину свого народу. Основним нашим завданням є виховання в учнів небайдужого ставлення до українського музичного мистецтва, зокрема до пісні. Творчий процес ускладнюється тим, що на розвиток і постановку голосу кожної дитини ми маємо лише два роки. Вочевидь, індивідуальна кропітка робота з кожним учасником ансамблю чи солістами. Необхідно врахувати той факт, що в цей віковий період в більшості учнів, зокрема у хлопців, проходить мутація, і в обов’язок керівника входить охорона голосового апарату, а в окремих випадках – припинення занять із такими учнями.

Взагалі, заняття вокалом позитивно впливає на фізичний стан співаючих. Спів не тільки приносить задоволення і естетичну насолоду співакам, але також розвиває слух, дихальну систему, яка тісно пов’язана з серцево-судинною системою. Отже, займаючись дихальною гімнастикою, ми зміцнюємо здоров’я учнів.



Додаток 2
Курс “Гра на музичних інструментах (фортепіано) та практична виконавська діяльність”
Програма курсу “Гра на музичних інструментах (фортепіано) та практична виконавська діяльність” розрахована на учнів 10-11 класів (художньо-естетичний профіль) і базується на наступних принципах музичної педагогіки:

  • розвиток здатності естетичного осмислення дійсності та мистецтва як уміння вступати в особливу форму духовного спілкування з естетично перетвореним світом людських емоцій, почуттів;

  • сприяння формуванню образного мислення шляхом прослуховування та аналізу творів музичного мистецтва, виховання навичок художнього спілкування;

  • виховання музично-естетичних смаків шляхом вивчення зразків світової музичної культури;

  • створення морально-естетичних ситуацій як найважливішої умови для виникнення емоційно-творчого переживання дійсності;

  • виховання навичок елементарної імпровізації як основи для формування музично-естетичної культури учнів.

Мета курсу: формування творчої особистості учнів профільних класів у процесі занять музикою (фортепіано) та музично-практичною діяльністю.

Завдання:

  • розкриття творчого потенціалу кожного учня;

  • виховання культурного слухача, слухача-художника;

  • систематизація уявлень учнів про музичне мистецтво, зокрема музику, її виражальні засоби (мелодія, лад, тональність, ритм, темп, розмір, інтонація, динаміка, гармонія, форма, тощо);

  • розвиток, згідно здібностей кожного учня, найголовніших видів музичного слуху: ритмічного, мелодичного та гармонічного, а також слухових уявлень учнів, за допомогою яких можна здійснювати підбір мелодій, використовуючи основні гармонічні функції (T–S–D–T);

  • ознайомлення учнів із стильовими особливостями музичної мови композиторів різних епох шляхом прослуховування, аналізу, обговорення музичних творів;

  • ознайомлення учнів з елементами фольклорної музичної мови українського народу для їх подальшого використання в практичній діяльності;

  • виховання в учнів бажання грати на музичних інструментах, співати, імпровізувати, створювати музику.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка