Концепція художньо-естетичного виховання учнів



Скачати 432.75 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації13.04.2016
Розмір432.75 Kb.
1   2   3   4

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ


КІРОВОГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ (ГІМНАЗІЯ-ІНТЕРНАТ – ШКОЛА МИСТЕЦТВ)

Розділ І. Художньо-естетичне виховання учнів


  1. Виховання учнів у процесі опанування мистецькими предметами

Упродовж тривалої історичної еволюції українська школа накопичила значний досвід виховання дітей та юнацтва засобами мистецтва. Ретроспективний аналіз кращих досягнень школи минулого, доробку багатьох поколінь талановитих попередників свідчить, що витоки художньо-естетичного виховання сягають шкіл часів Київської Русі. Основоположні принципи та національні особливості педагогіки мистецтва почали формуватися в братських і козацьких школах, колегіумах XVI-XVIII ст., що спричинило розквіт української хорової культури, появу мистецьких шедеврів українського бароко, виникнення оригінального явища “шкільної драми” тощо. У гімназіях та ліцеях XIX ст. гуманітарно-естетичний напрямок виховання збагачувався новими формами занять учнів: літературно-музичні вечори, інструментальне, оркестрове музикування, театральна діяльність. Національно своєрідним навчально-виховним педагогічним системам видатних представників української педагогіки Г.Скороводи, С.Русової, В.Сухомлинського та ін. характерне домінування емоційно-образних, художньо-естетичних чинників становлення особистості, єдність інтелектуального, морального та естетичного розвитку учнів. Естетико-виховні традиції української національної школи на сучасному етапі її реформування стають важливими орієнтирами розвитку особистості.

Протягом останніх десятиліть у загальноосвітніх навчальних закладах до обов’язкових мистецьких дисциплін традиційно належали “Музика” (1-8 кл.) та “Образотворче мистецтво” (1-7 кл.). Предмети з інших видів мистецтв – хореографія, театр, кіно (за виключенням навчального плану Кіровоградського обласного комплексу, де хореографія є обов’язковим предметом, починаючи з груп підготовчого відділення) – були відсутні в навчальних планах загальноосвітніх шкіл або вивчалися факультативно (переважно хореографія в початковій школі). У старших класах художньо-естетичне виховання учнів здійснювалося переважно в умовах позаурочної роботи і лише в окремих закладах вводилися факультативи.

Згідно державного освітнього стандарту початкової та загальної середньої освіти в Україні, предмети освітньої галузі “Мистецтво” в Кіровоградському обласному комплексі охоплюють всі роки навчання на засадах цілісності, наступності, безперервності:

1. Хореографія

школа мистецтв: підготовче відділення (діти 5-6 років),

хореографічні відділення (1-4 кл., 5-8 кл.), класи профорієнтації;



гімназія-інтернат ІІ ступеня (5-9 кл.),

гімназія-інтернат ІІІ ступеня (10-11кл.)

2. Музичне мистецтво

гімназія-інтернат ІІ ступеня (5-8 кл.)

гімназія-інтернат ІІІ ступеня (10-11 класи художньо-естетичного профілю)

3. Музика (теоретична та вокально-хорова практична діяльність)

гімназія-інтернат ІІІ ступеня (10-11 кл.)

4. Образотворче мистецтво

школа мистецтв: рисунок (1-3 кл.)

гімназія-інтернат ІІ ступеня (5-7 кл.)

гімназія-інтернат ІІІ ступеня (10-11 класи художньо-естетичного профілю)

5. Художня культура

гімназія-інтернат ІІІ ступеня (10-11 класи художньо-естетичного профілю)

6. Етика

гімназія-інтернат ІІ ступеня (5-6 кл.)

7. Музичний інструмент (за вибором)

гімназія-інтернат ІІІ ступеня (10-11 класи художньо-естетичного профілю)
Інноваційні зміни в загальній мистецькій освіті спрямовані не лише на її екстенсивний розвиток (збільшення годин, введення нових курсів), а також на інтенсивний (полікультурний, поліхудожній) розвиток. Усі змістовні лінії державного освітнього стандарту охоплюють універсальні компоненти освіти: гностичний, аксіологічний, праксеологічний, креативний, комунікативний.

Ритміка і хореографія

Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні учнів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов’язані з ним ігри, вправи з рухами, співом розвивають розумові, фізичні здібності дітей, їхні смаки, почуття і творчу фантазію. У вітчизняній практиці художньо-естетичного виховання засобами хореографії накопичено цінний досвід, започаткований класиками вітчизняного хореографічного мистецтва В.Авраменком, В.Верховинцем, П.Вірським. Завдяки участі в музичних іграх, танцях учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва, а також традицій народів світу. Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної свідомості патріотичних почуттів. Різноманітні ігри, казки, пісні, що залучають дітей до фольклору, – доступна й цікава форма навчання і виховання. Важко переоцінити ту величезну роль, яку відіграють національні ігри у фізичному та моральному вихованні дітей. З давніх-давен ігри були не лише формою проведення дозвілля та розваг, вони формували силу, спритність, швидкість, кмітливість. Поставлена мета досягається через різноманітні рухи: ходьбу, стрибки, біг, кидання чи перенесення предметів. Завдяки пізнавальному потенціалу танців, їх глибокому смисловому навантаженню відбувається інтелектуальний розвиток дитини.


Рухливі музичні ігри, що домінують у процесі навчання хореографії в початковій школі, є відтворенням уявних дій і передбачають перевтілення учасників у певні образи. В цьому виявляється соціальне значення хореографічного виховання, яке сприяє більш швидкому пізнанню та оволодінню побутовими і трудовими навичками, необхідними у повсякденному житті, професійній сфері. В зв’язку з низьким рівнем фізичного розвитку дітей, погіршенням стану їх здоров’я є необхідність в руховій діяльності, оскільки рухи всіляко зміцнюють організм. Задоволення від ігор та вправ супроводжуються значними фізіологічними змінами в організмі, поліпшенням дихання, кровообігу, серцево-судинної системи. Ритмічні рухи збуджують нервову систему і пов’язані з інтелектуально-вольовими процесами. За допомогою системи ритмічних вправ можна розвивати фізичні якості учня. Важливим елементом хореографічного навчання є виконання рухів під музику, завдяки чому рухи набувають таких якостей, як легкість, пружність, пластичність, точність.

Значна виховна роль хореографічної діяльності полягає у її впливі на моральну сферу особистості дитини: на заняттях опановуються нові принципи, правила, норми поведінки, формується моральне обличчя учня. Процес хореографічного виховання впливає на подолання труднощів у стосунках між хлопчиками і дівчатками, основи яких закладаються в початковій школі.

Практичне оволодіння хореографічними навичками сприяє розвитку творчої активності, фантазії та уяви, здібності до імпровізації.

Серед головних навчально-виховних завдань художньо-естетичного виховання учнів засобами хореографічного мистецтва слід відзначити:



  • ознайомлення з елементами культури народів України, світу;

  • формування пізнавального інтересу до мистецтву, зокрема музичного і хореографічного;

  • виховання потреби у сприйманні, оцінці і інтерпретації творів мистецтва;

  • розвиток творчих здібностей учнів, мотивації, уяви, фантазії, художньо-образного мислення;

  • формування досвіду активної художньо-естетичної діяльності;

  • формування соціальних норм, правил поведінки;

  • формування позитивних рис характеру – наполегливості, вимогливості, поваги, доброзичливості, порядності;

  • розвиток фізичних якостей – сили, рухливості, вимогливості та ін; формування краси й виразності елементів хореографічного твору.



Музичне мистецтво

Музичне виховання відіграє важливу роль у духовному становленні особистості. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння і переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, – писав видатний педагог, наш земляк В.Сухомлинський. – Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної естетичної моральної культури”.

Музичне мистецтво є важливим засобом виховання, який сприяє розвитку особистості, осягнення духовних цінностей, накопичених людством, залучення до світової художньої культури. Опанування досягнень світової культури відбуваються у процесі активної музичної діяльності учня, різних способів пізнання музичного мистецтва, а через нього навколишнього світу і себе самого, за допомогою яких здійснюються загальний і художньо-естетичний розвиток особистості.



Завдання художньо-естетичного виховання учнів у процесі навчальної діяльності засобами музичного мистецтва:

  • формування емоційно-ціннісних орієнтацій у галузі музичного мистецтва (збагачення емоційно-почуттєвої сфери, виховання в учнів ціннісного ставлення до дійсності та творів мистецтва, виховання здатності до художньої самореалізації та потреби в мистецькій самоосвіті);

  • формування осмисленого ставлення до музичного мистецтва (набуття учнями системи знань та уявлень про музичне мистецтво, його значення в житті людини і суспільства, ознайомлення з вітчизняною та світовою музичною культурою, вміння аналізувати її окремі елементи, явища, синтезувати поняття, вміння висловлювати свої думки);

  • формування діяльного ставлення до музики (збагачення досвіду практичної музичної діяльності, формування специфічних художніх умінь, навичок спілкування з питань мистецтва, розвиток художньо-творчого потенціалу особистості).

Поділ завдань досить умовний, адже музичне мистецтво впливає на людину комплексно, воно одночасно впливає на емоційно-почуттєву сферу, на ціннісні орієнтації, розвиває та спонукає до діяльності.

Усі форми і види музичних занять з учнями спрямовані на їхній духовний розвиток, на формування світогляду, на виховання патріотизму та громадянської свідомості.

Кожен вид музичної діяльності має свої специфічні особливості, завдяки яким впливає на розвиток учнів. У процесі сприймання відбувається розвиток почуттєво-емоційної сфери. Простежування динаміки розвитку музичного образу зумовлює формування розумових операцій: порівняння аналізу, синтезу, узагальнення. Спів сприяє розвитку голосового апарату, виробленню правильної постави та дикції. Музично-ритмічна діяльність виховує почуття ритму, формує виразність і красу рухів учнів, гра на дитячих музичних інструментах, розвиває музичний слух та пам’ять. Дитяча музична творчість включає інтерпретацію музичних творів, пісенну, танцювальну, інструментальну імпровізації, що задовольняють одну з найважливіших потреб людини – потребу самовираження та самореалізації.

Орієнтовний зміст художньо-естетичного виховання учнів відкриває можливості для роботи вчителів за авторськими програмами, допускає різні варіанти їх практичної реалізації.



Сприймання творів мистецтва здійснюється наступними напрямками:

  • визначення настрою, характеру музики та засобів музичної виразності (лад, тональність, динаміка, темп, тембр, розмір тощо);

  • сприймання творів української та зарубіжної музики, народної, класичної та сучасної;

  • розпізнавання різних інструментальних і вокальних жанрів, розрізнення за тембром інструментів;

  • відчуття форми творів, динаміки розвитку музичних образів.

Практична вокально-хорова діяльність:

  • спів, точне інтонування звуків, мелодій;

  • оволодіння правильною співацькою поставою, навичками дихання, звукоутворення та дикції, навичками співу у хорі та ансамблі;

  • виконання українського пісенного матеріалу з інструментальним супроводом та без нього (додаток 1).

Гра на музичних інструментах та практична виконавська діяльність.

Музично-естетична освіта учнів (10-11-х профільних класів) облкомплексу здійснюється в індивідуально-групових формах навчання, які передбачають:



  • групове заняття з теорії музики;

  • індивідуальні заняття на музичних інструментах (фортепіано, скрипка, гітара).

Форма індивідуального та групового навчання учнів передбачає навчання за індивідуальними та груповими програмами з визначеною конкретною перспективою на кінцевий результат.

Учні повинні знати:



  • короткі відомості про композитора, стильові особливості його музичної мови та епохи, в якій він жив і творив, а також факти, пов’язані з написанням твору;

  • визначити загальний образно-емоційний характер твору:

  • охарактеризувати особливості побудови мелодії, визначити своєрідність ладу, інтонаційних зворотів, орнаментики, тощо;

  • пояснити значення метро-ритмічних та темпових особливостей твору з боку їх художньої виразності;

  • розкрити ладово-тональну організацію та гармонічні засоби виразності, пов’язані з розвитком художнього образу;

  • розкрити форму твору як процесу музичного розвитку, характерного для певної епохи або жанру;

  • пояснити значення артикуляційних засобів, динаміки та кульмінаційних моментів твору;

  • дати характеристику виконавських особливостей музичного твору
    (додатки 2,3).

Музично-ритмічна діяльність:

  • відтворення ритму музики, її пульсу, характеру та виразних особливостей в рухах.

Оволодіння мовою мистецтва або теорія музики:

  • розуміння основних музичних понять: музичний звук, його властивості (висота, тривалість, динаміка);

  • засоби музичної виразності (мелодія, ритм, темп, лад, гармонія);

  • прості музичні форми (куплетна, 2-, 3-частинна, рондо, варіації);

  • жанри вокальної музики (пісня, романс);

  • жанри інструментальної музики (соната, симфонія, концерт);

  • жанри театральної музики (опера, балет, оперета, мюзикл).



2. Виховний потенціал інтегрованих курсів

Реалізація цілісного підходу до художньо-естетичної освіти та виховання в умовах особистісно-розвивальної освіти передбачає поряд із застосуванням традиційного монопредметного викладання окремих видів мистецтва, пошук шляхів внутрішньої галузевої інтеграції в межах циклу художньо-естетичних дисциплін. Узагальнення традицій вітчизняного шкільництва, передового педагогічного досвіду, світових тенденцій, науково-педагогічних джерел дали підстави для теоретичного обґрунтування змісту поліхудожнього виховання на основі поліцентричної інтеграції мистецьких знань. Поліхудожнє виховання здійснюється засобами окремих мистецьких предметів, які вивчаються лінійно. Принцип поліцентризму передбачає взаємопроникнення художніх знань шляхом інтегрування елементів окремих видів мистецтва (хореографії, музики та образотворчого) в єдиному курсі. На відміну від монопредметного викладання мистецтва, інтегровані курси мають додаткові резерви для духовно-світоглядної та емоційно-естетичної наповненості завдяки інтегративним технологіям. Інтегративність змісту художньо-естетичної освіти обумовлює перебудову процесу навчання, організаційних засад педагогічної взаємодії учителю та учнів, систему засобів виховання.

Інтегративні технології умовно поділяємо на два види:



  1. Духовно-світоглядний. Вид інтеграції, що здійснюється на основі спільного для всіх видів мистецтва тематизму, пов’язаного з відображенням у мистецтві різних аспектів життя.

  2. Естетико-мистецтвознавчий. Вид інтеграції, який забезпечується введенням споріднених для різних видів мистецтв понять і категорій (естетичних, художньо-мовних, жанрових).

Зазначені види інтеграції, що реалізуються через систему творчих завдань інтегративного типу, передбачають активізацію міжсенсорних образних асоціацій учнів як у процесі сприймання, так і у перебігу художньо-творчої діяльності. Наприклад: передати характер руху мелодії лініями, добрати відповідну музичним образам-настроям твору кольорову гаму в живописних композиціях; створити музичні образи (ритми, інтонації), які б характеризували героїв казки чи оповідання, малюнки, що передають ідеї або настрої поезії; проілюструвати фрагменти літературних або музичних творів, намалювати ескізи декорацій та костюмів до театральних вистав.

Інтегровані курси створюють оптимальні можливості для активізації міжсенсорної взаємодії, сприяють збагаченню емоційно-почуттєвої сфери, уяви, фантазії, розвитку художнього мислення.


Мистецтво

Основою проектування змісту інтегрованого курсу “Мистецтво” є положення щодо провідної ролі світоглядно-виховних орієнтацій у загальній мистецькій освіті. В основу змісту освітньої галузі “Мистецтво” покладено принцип об’єднання різних видів мистецтва та визначення художньої культури як системи скоординованих знань, опанування яких необхідне для формування у свідомості учнів цілісної художньої картини культурного простору. Мета вивчення мистецтва в обласному комплексі полягає у вихованні в учнях світоглядних уявлень, художньо-образного мислення. Засвоєння учнями елементів мови мистецтв, форм, жанрів, стилів, а також опанування ними суто практичних параметрів художньої діяльності є необхідним засобом, інструментом духовного осягнення змісту мистецьких та загальнолюдських цінностей.

Духовно-світоглядна спорідненість тем і образів різних видів мистецтв – вербальних, візуальних, звуко-інтонаційних, синтетичних, які різними мовними засобами відбивають універсалізм світосприймання людини, зумовлюють логіку об’єднання матеріалу в блоки в межах навчального року, семестру тощо.



Поліцентрична інтеграція передбачає виділення не однієї, а двох рівноцінних змістових ліній, наприклад, “Музика” – 1 год. та “Образотворче мистецтво” – 1 год., які органічно поєднуються в тематичний цикл на основі загальної духовно-світоглядної орієнтації. У двокомпонентну модель інтегруються елементи синтетичних мистецтв (хореографія, театр тощо).

Спільними для всіх видів мистецтв є відображення закономірностей людського буття в художніх образах, універсальність естетичного сприйняття світу та художнього мислення, яке відрізняється лише мовними засобами. Базовими у моделюванні змісту загальної художньо-естетичної освіти стають провідні духовно-світоглядні цінності, а саме: ставлення особистості до себе, до інших, до соціуму, до світу, до культури.

Ефективному опануванню специфіки художньо-образної мови кожного з видів мистецтва з одного боку, і розумінню його поліфонічної цілісності з іншого, сприяє інтеграція елементів змісту освіти на основі єдності універсальних художньо-естетичних категорій – “пульс”, “ритм”, “контраст”, “симетрія”, “розвиток”, “композиція” тощо.

Якщо в початковій поліхудожній освіті з домінантою синкретичних форм творчості у процесі усвідомлення своєрідності і водночас спорідненості художніх мов різних видів мистецтв збагачується індивідуальний естетичний досвід, закладається фундамент художнього мислення учнів, то у середніх класах відбувається поглиблене пізнання специфіки мистецтв на матеріалі широкого спектру художніх зразків різних епох, стилів, жанрів, форм, технік. Опанування мистецтва в обласному комплексі здійснюється за часо-просторовими культурологічними контурами.

Виховний потенціал інтегрованого курсу “Мистецтво” реалізується через художньо-тематичний зміст, високохудожні твори українського і зарубіжного мистецтва, використання яких у навчальному процесі сприяє розв’язанню завдань національно-патріотичного, громадянського, морально-естетичного виховання.

Художня культура

На завершальному етапі художньо-естетичної освіти в школі культурологічний аспект опанування мистецтв стає провідним. Базовий курс “Художня культура”, що, згідно з освітнім стандартом, вводиться в комплексі, починаючи з 10-го профільного класу, набуває значення узагальнюючого щодо вивчення циклу мистецтв у середній школі.

Курс “Художня культура” в 10-11-х класах обласного комплексу покликаний вирішити такі головні завдання:



  • збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, особистісно-позитивного ставлення до загальнокультурних мистецьких цінностей;

  • опанування учнями художньо-практичними вміннями та навичками, формування комплексу художніх компетенцій, що забезпечує здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;

  • розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності особистості, усвідомлення власної причетності до художніх традицій культури, історії свого народу, зокрема, свого регіону.

Структурування матеріалу, що викладається в 10-11-х профільних класах, базується на історико-хронологічній основі, з поділом на дві частини: українська художня і зарубіжна художня культури.

Викладання останньої базується на поділі культури на наступні регіони: європейський, арабо-мусульманський, африканський, індійський, далекосхідний, американський.

Провідною ідеєю стає акцент не на тому, що роз’єднує, а на тому, що об’єднує різні культури в глобалізованому світі ХХІ століття, адже через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національно-культурна ідентифікація особистості, і діалог культур.
Образотворче мистецтво

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у розв’язанні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

Основними завданнями під час викладання предмета “Образотворче мистецтво” є:


  • формування у дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності як здатності до неспоживацького художнього пізнання світу та його образної оцінки. Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні прояви естетичного у навколишньому світі, вміння помічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати ти його, потреба у споглядання та милуванні;

  • розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку його творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального нестереотипного асоціативно-творчого мислення;

  • формування знань і уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль в житті людей, навичок розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві, розвиток навичок його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів;

  • формування потреби до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художнього мистецтва;

  • розвиток сенсорних здібностей дітей, що сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та поліпшення якісної сторони практичної художньо-творчої діяльності.

Успішний художньо-творчий розвиток дітей забезпечується дотриманням методичних принципів, адекватних специфіці образотворчого мистецтва:

  • організація художньо-творчого розвитку передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій (останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, переймання національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів декоративного мистецтва);

  • залучення до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості, пробудження в її душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання;

  • ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваних дітьми під час занять емоційного задоволення, радості.

Отже, мета художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в сконцентрованій формі визначає розвиток в учнів високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей в процесі художнього пізнання і осмислення світу.
3. Міжпредметні зв’язки

Ефективність художньо-естетичної освіти та виховання облкомплексу залежить не тільки від якості викладання кожного окремого предмета циклу, а насамперед від взаємозв’язку та взаємо узгодженості між усіма предметами й курсами, які входять до інваріантної та варіативної частин. Шкільна мистецька освіта, яка реалізується в облкомплексі, передбачає здійснення зв’язків не тільки між предметами та курсами в межах галузі, а й широких міжгалузевих зв’язків, що дає змогу наблизити зміст художньо-естетичного виховання до реального статусу культури в сучасному інформативному суспільстві. Процес художньо-естетичного виховання не обмежується лише вивченням дисциплін освітньої галузі “Мистецтво – художня культура”, він поширюється і на інші види навчальної діяльності учнів: мова і література, математика, біологія, фізика, хімія, фізична культура, іноземна мова, історія тощо.

Усі види мистецтва тісно пов’язані з літературою (пісенний фольклор, фрагменти театральних постановок української та зарубіжної класики), історією (живописні портрети видатних людей минулого і сучасності; пам’ятники і споруди минулих епох), народознавство (фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво), доцільно розширюється в комплексі сфера художньо-естетичного виховання на уроках математики (краса і гармонія геометричних форм), фізики (акустичні закономірності звуків у музиці, природа кольору і світла в образотворчому мистецтві) тощо. Все це сприяє розширенню світогляду учнів і розвитку їхнього інтелекту за рахунок і усвідомлення найрізноманітніших зв’язків.

Інтегративна спрямованість програми художньо-естетичного виховання учнів в навчальній діяльності облкомплексу має на меті формування цілісного художнього образу світу особистості як невід’ємної частини світу.

Виховна сила мистецтва полягає в тому, що воно не тільки дає можливість засвоєння унікальних надбань людства, цінностей багатьох поколінь, а й, щонайперше, сприяє створенню власного духовного світу.

Розділ ІІ. Художньо-естетичне виховання учнів
у позаурочній діяльності



  1. Загальні положення

Мистецтво набуває дедалі вагомішого значення для всебічного розвитку особистості у позанавчальній діяльності.

Метою художньо-естетичного виховання учнів комплексу в позаурочній діяльності є освоєння цінностей, формування особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, світоглядних уявлень, розвиток загальних та спеціальних здібностей, художньо-образне мислення, стимулювання творчого потенціалу особистості, виховання потреби і здатності до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення. Для формування духовної культури учнів необхідно виховувати ціннісне ставлення до мистецтва через власний емоційно-забарвлений досвід (формування діяльної особистості в процесі художньо-естетичного виховання).

Емоції лежать в основі художнього смаку, образного мислення, спостереження і взагалі будь-якої творчої діяльності. Актуальним завданням сучасної педагогічної науки колектив комплексу вбачає розвиток в учнів емоційної пам’яті, естетичних почуттів, творчої уяви, які формуються на основі емоційної чутливості як першооснови сприймання і відтворення творів мистецтва, що передбачає істотні зміни в традиційній практиці позаурочної виховної роботи. Її нерегламентований характер потребує нетрадиційних методів впливу, пошуку та об’єднання у систему формуючих ситуацій, в яких активною ланкою виступає спільна творчість учителя й учня, коли “суб’єкт-суб’єктні” відношення є педагогічною взаємодією в сучасному комунікативному полі мистецтва.

Для забезпечення “поля” спілкування необхідним є ретельний аналіз наступних факторів:



  • моделювання процесу виховання засобами мистецтва в облкомплексі;

  • використання середовища, що відповідає меті художньо-естетичного виховання учнів;

  • організація спілкування учнів у ньому з використанням широкого спектру різних видів діяльності, що і зумовлює співіснування і взаємодію середовища і особистості (“суб’єкт-суб’єктні” відношення).

Художньо-естетичне виховання учнів комплексу у позаурочний час здійснюється на загальних принципах, що лежать в основі сучасної педагогіки дозвілля:

      • особистісно-орієнтовний підхід передбачає, що його реалізація ґрунтується на діалогічній основі, яка визначає “суб’єкт-суб’єктну” взаємодію учасників виховного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію;

      • принцип дієвості, самостійності, критичності мислення учнів щодо сприйняття потоку художньої інформації у позаурочній діяльності;

      • принцип багатоманітності і варіативності, спрямований на створення та реалізацію в облкомплексі варіативних програм художньо-естетичного виховання у позаурочний час з урахуванням регіональної специфіки та можливостей учбового закладу;

      • принцип цілісності, безперервності і послідовності передбачає, що процес залучення до мистецтва і виховання естетичного ставлення до нього здійснюється (з орієнтацією на вікові особливості, рівень розвитку, потреби та інтересів учнів) поступово.



1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка