Комунальний заклад «запорізькій обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»



Скачати 420.72 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації14.09.2017
Розмір420.72 Kb.
  1   2   3
Комунальний закладэмблема зоиппо

«ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»

Запорізької обласної ради


Номінація: «Інноваційні технології виявлення, навчання та підтримки розвитку обдарованих дітей і молоді»

Тема інноваційної розробки:эмблема зоиппо

«ГІМНАЗІЯ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ:

ПОШУК, ДОСЛІДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗБАГАЧЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ»

Автори інноваційної розробки:



- О.Г.Гугля, директор Пологівської гімназії «Основа»;

Науковий консультант проекту:



- А.І.Павленко, д.п.н., професор комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради

Запоріжжя – 2015

g:\2фото школи\рисунок1.jpg g:\2фото школи\p1260005.jpgg:\2фото школи\гасик.jpg
«Виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона, буде розвивати помічені здібності»

В.О.Сухомлинський

«ГІМНАЗІЯ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ:

ПОШУК, ДОСЛІДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗБАГАЧЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ»
Зміст

1.

Теоретичні засади розвитку дитячої обдарованості у збагаченому освітньому середовищі гімназії.

с.3

2.

Базова програма розвитку обдарованості особистості учня у Пологівській гімназії «Основа»

с.6

3.

Використання основ музейної педагогіки, вивчення історії гімназії в умовах сільської місцевості, як засобів технологічної реалізації соціокультурних можливостей збагачення освітнього середовища для обдарованих дітей

с.10

4.

Творча реалізація соціокультурних зв'язків з видатними випускниками гімназії – дійсний член Національної академії наук України М.І.Гасик

с.13

5.

Орієнтація індивідуальної освітньої траєкторії учнів на провідні вищі навчальні заклади регіону і України в цілому

с.18

6.

Гімназія як осередок розвитку обдарованості учнів ЗНЗ сільського освітнього округу.

с.18

1. Теоретичні засади розвитку дитячої обдарованості у збагаченому освітньому середовищі гімназії
В результаті проведеного колективом гімназії широкого спектра моделей дитячої обдарованості у освітньому середовищі за основу діяльності навчального закладу були покладені: широко визнана у світі концепція обдарованості американського дослідника Дж. Рензуллі а також психолого-педагогічна «робоча концепція обдарованості» (Богоявленська Д.Б., Шадриков В.Д., Брушлинський А.В., Бабаєва Ю.Д., Дружинін В.Н., Ільясов И.И., Лейтес М.С., Матюшкін О.М., Панов В.І., Каліш І.В., Холодна М.А. та ін).

Обдарованість у розумінні Дж.Рензуллі є поєднанням трьох основних характеристик (тріадою): інтелектуальних, академічних здібностей (що перевищують середній рівень), креативності і вмотивованої і наполегливої «включеності в задачу», проблему. Ця концепція дає відповіді на запитання про те, за якими параметрами потрібно визначати обдарованість, як прогнозувати її розвиток, на що орієнтуватися у навчанні. Важливо, що автор відносить до обдарованих не тільки тих, хто за всіма трьома параметрами випереджає однолітків, але і тих, хто демонструє високий рівень хоча б за одним із параметрів.

Таким чином, контингент обдарованих суттєво розширюється у порівнянні з тим невеликим відсотком дітей, яких виявляють, як правило, за допомогою тестів інтелекта, креативності або за тестами досягнень. Виокремлена Дж. Рензуллі тріада, презентована ним, як правило у вигляді трьох кругів, що взаємно перетинаються, у модифікованому вигляді присутні у більшості сучасних концепцій обдарованості (Нідерланди, США та ін.).

Особливе місце у лінійці сучасних концепцій обдарованості займає «робоча концепція обдарованості». Автори виокремлюють два основних фактора обдарованості: «інструментальний» і «мотиваційний».



Вивчення дитячої обдарованості у зв'язку з освітньою практикою.

Вивчення дитячої обдарованості як психічного явища спочатку актуалізоване освітньою практикою. У розвитку цієї інтегральної особистісної характеристики освіта виступає як один з провідних факторів. Дослідження специфіки його впливу на процес розвитку дитячої обдарованості традиційно розглядається як одна з найважливіших задач психології і педагогіки. Психолого-педагогічна теорія та освітня практика, якщо міркувати формально, завжди проголошували завдання турботи про дитячу обдарованість, про раннє виявлення, всебічний розвиток дитячих талантів і здібностей, висловлювали прагнення вирішувати проблеми спеціального навчання обдарованих дітей.

Визнаючи, що високий рівень інтелектуально-творчого розвитку служить природним гарантом ефективності функціонування механізмів економічного і соціального прогресу, вони не могли не розуміти того, що ці ж якості таять в собі і вельми специфічну небезпеку. Високий інтелектуально-творчий потенціал – гарантія справжньої особистої свободи. Людина з високорозвиненим інтелектуально-творчим потенціалом менше піддається маніпулюванню ззовні, мало придатна для ролі слухняного виконавця. Поява нових тенденцій у розвитку суспільства вивело проблему розвитку дитячої обдарованості в число основних. Цим і пояснюється високий інтерес до неї з боку дослідників і практиків.

Особливості сучасних підходів до діагностики та розвитку дитячої обдарованості.

Розглядаючи характерну для нашого часу незадоволеність освітньої практики рівнем психологічної розробленості проблем діагностики та розвитку дитячої обдарованості, як природне явище, не можна не відзначити деякі особливості сучасної феноменології цього психічного явища, що пояснює і підходи до його діагностики, прогнозування та розвитку в освітньому середовищі.

Зведення обдарованості до психології інтелекту і креативності.

Загальні тенденції та напрямки, за якими ведуться дослідження більшості фахівців в області психології обдарованості, дозволяють зробити висновок про те, що протягом усього ХХ століття ця проблема фактично була зведена до питань психології інтелекту і креативності. Вивчення її у цьому ключі призвело до формування безлічі підходів, які акцентують увагу на різних гранях цього психічного явища. Серед найбільш великих можна назвати наступні напрямки:

• психофізіологічний, орієнтований на вивчення кореляційних залежностей між успішністю вирішення інтелектуальних завдань і показників функціонування окремих структур ЦНС

• психогенетичне, що вивчає генотипові та середовищні детермінанти розвитку інтелекту, креативності та когнітивних функцій

• текстологічне - психометрія інтелекту й когнітивних функцій у психології займає особливе місце, від перших тестів інтелекту А. Біне і до розробок останнього часу прихильники цього підходу, продовжують розробляти цю лінію відносно автономно

• загальнопсихологічне, переважно орієнтований на вивчення мислення і когнітивних функцій, що розглядаються як фундамент обдарованості. Протягом ХХ століття ця лінія розвивалася в зарубіжній (Гілфорд Дж., Е. де Боно та ін) і особливо інтенсивно у вітчизняній психології (Брушлинський А. В., Бурлачук Л. Ф., Виготський Л. С., Калмикова З. В., Рубінштейн С. Л., Пономарьов Я. А., Тихомиров О. К. та ін), інша лінія в рамках цього напрямку - вивчення обдарованості з точки зору психології здібностей (Крутецький Ст. А., Тєплов Б. М. і ін).

Обдарованість як інтегральна властивість особистості і динамічна характеристика.

Протягом 1990-х років став переважати дещо інший підхід, згідно йому обдарованість розглядається як інтегральна, не тільки в межах інтелекту, креативності або когнітивних функцій властивість особистості. Вона спочатку не задана генотипом, і не залежить фатально від умов середовища. При цьому особливо підкреслюється, що обдарованість - динамічна характеристика. Найбільш популярні концепції обдарованості створені в рамках цього підходу належать: Дж. Рензуллі, і вченим, які розробили «Робочу концепцію обдарованості».

Прикладні моделі обдарованості.

На основі цих, а також ряду непозначених нами підходів, створені прикладні розробки: моделі діагностики, прогнозування, розвитку. Природно, що та чи інша концепція обдарованості в значній мірі визначає змістовну та процесуальну сторони діагностики, прогнозування та розвитку. Останні відрізняються вже тому, що базуються на різних теоретичних уявленнях про характер обдарованості. Прагнення авторів більшості сучасних концептуальних моделей обдарованості до створення відносно простих, логічно ясних схем (Рензуллі Дж.) призводить до схематизованих, спрощених форм подання про це складне психічне явище. Концепції такого роду породжують методологічні проблеми в прикладних психологічних і педагогічних дослідженнях і, за свідченням багатьох представників психологічної науки, не в повній мірі дозволяють освітній практиці діяти адекватно.

У якості компромісного варіанта виступають багатофакторні моделі обдарованості, деякі фахівці (Хеллер К.) відзначають, що вони більш затребувані в освітній практиці. Але реальна освітня практика частіше базується на імпліцитних уявленнях про дитячу обдарованість.

Розведення понять «обдаровані діти» та «дитяча обдарованість».

«Якісний» і «кількісний» підходи до обдарованості стали підставою для ряду освітніх моделей, орієнтованих на вирішення проблеми дитячої обдарованості в освітній практиці. «Якісний» призвів до утвердження ідеї «профільної диференціації» (математичні, мовні школи, класи з поглибленим вивченням окремих предметів). Кількісний ліг в основу двох, на перший погляд, взаємовиключних напрямів навчання обдарованих дітей у школах різних країн: перше - спільне навчання обдарованих дітей з їх «нормальними» однолітками; друге - спеціалізовані школи для обдарованих дітей.

Розведення понять «інтелектуальної» і «творчої» обдарованості.

Лонгітюдні дослідження процесу розвитку дитячої обдарованості в освітньому середовищі, побудовані на базі теорії «інтелектуальної обдарованості» зробили очевидними багато недоліків цього підходу. Запропонована Дж. Гілфордом багатофакторна модель «структури інтелекту» (і в першу чергу - поділ мислення на «конвергентне» і «дивергентне») стала суттєвим кроком у справі диференціації складових інтелекту, і сприяла більшому їх розумінню. Фактично, було покладено початок розведення понять «інтелектуальна обдарованість» і «творча обдарованість». Ця диференціація привела до впровадження комплексних моделей діагностики та розвитку обдарованості в освітньому середовищі. Оцінка «інтелекту» стала доповнюватися оцінкою «креативності», а також мотиваційними характеристиками.

У представленій інноваційній розробці наведено обґрунтування і описано спробу побудови і практичної реалізації комплексної моделі діагностики та розвитку обдарованості учнів у збагаченому освітньому середовищі гімназії сільської місцевості шляхом розширення мотиваційних характеристик. А саме – через пошук, дослідження і використання нових технологічних можливостей збагачення соціокультурного освітнього середовища для обдарованих дітей.

До нових технологічних можливостей збагачення соціокультурного освітнього середовища для обдарованих дітей в гімназії сільської місцевості ми відносимо:




  1. Розробку та створення умов для реалізації наскрізної (базової) цільової програми та її складових соціокультурних актуальних проектів (елементів) розвитку обдарованості особистості учня;

  2. Використання основ музейної педагогіки, вивчення історії гімназії в умовах сільської місцевості;

  3. Творчу реалізацію соціокультурних зв'язків з видатними випускниками гімназії;

  4. Орієнтація індивідуальної освітньої траєкторії учнів на провідні вищі навчальні заклади регіону і України в цілому;

  5. Спрямованості і організації діяльності гімназії як осередку розвитку обдарованості учнів ЗНЗ сільського освітнього округу.


2. Базова програма розвитку обдарованості особистості учня у Пологівській гімназії «Основа»

«Якщо сучасне суспільство не буде мати людей, здатних реагувати на найменші зміни в суспільному розвитку, ми можемо загинути, і це буде та ціна, яку ми всі заплатимо за відсутність креативності»



К. Роджерс

Тривалість програми: 2012р. – 2017 р.

Пріоритетним напрямком розвитку гімназії «ОСНОВА» (Особистість, Самовдосконалення, Науковість, Обдарованість, Виховання, Альтернативність) на 2012 - 2017 роки визначено базову програму «ПЛЕКАЙМО ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ».

Базова програма відкрита для доповнення і розвитку подальшими складовими навчально-освітніми проектами.

Представлене дослідження, як складовий проект базової програми, присвячено визначенню системи нових соціо-культурних можливостей збагачення освітнього середовища для обдарованих дітей гімназії сільського освітнього округу.

Необхідність проведення дослідження зумовлюється вимогами сучасної культурологічної освітньої парадигми, спрямованої серед іншого, на реалізацію інноваційних освітніх підходів у роботі з обдарованими учнями гімназії в умовах сільської місцевості.

Обгрунтовується положення, що пошук, визначення і реалізація системи нових соціо-культурних можливостей збагачення освітнього середовища для учнів гімназії сільського освітнього округу є ефективним засобом реалізації освітніх цілей діяльності закладу в сучасних умовах, його розвитку, дослідження культурно-освітньої спадщини регіону.

На цій основі визначаються основні напрямки дослідження нових соціо-культурних можливостей збагачення освітнього середовища для обдарованих дітей гімназії сільського освітнього округу на прикладі Пологівської гімназії «Основа» Пологівського району Запорізької області. Такі напрямки можуть бути орієнтиром для проведення аналогічних за провідними ідеями й незалежних та творчих за змістом досліджень у інших освітніх (навчальних) закладах нового типу.



Дослідження реалізовано та узагальнюється у практичній діяльності колективу Пологівської гімназії «Основа» у 2012-2015 роках, дістало апробацію на науково-практичних конференціях Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Провідною змістовою лінією дослідження є культурно-історичний аналіз, теоретичне обґрунтування, визначення та популяризація ідей та досвіду організації діяльності з розвитку оброваних дітей в умовах гімназії сільського освітнього округу. .

Педагогічна наука і громадськість, суспільство в цілому, все більше розуміють значущість такого феномену, як дитяча обдарованість.

Талановиті й обдаровані люди завжди впливали й впливають на розвиток та характер суспільства, тому талант та обдарованість можна вважати суттєвим багатством кожної держави. Пріоритет освіти ХХІ століття в програмах розвитку провідних країн світу простежується як стратегічна лінія. Так, Японія, США, Франція, Німеччина у своїх програмах розвитку освіти ХХІ століття проголошують абсолютний пріоритет у бюджетних асигнуваннях фінансування освіти.

Переосмислення цінностей вивело на передній план у державній політиці проблеми обдарованості, творчості. Державні цільові програми роботи з обдарованою молоддю спрямовані на забезпечення розвитку інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для виявлення обдарованої молодді, надання підтримки в розвитку творчого потенціалу, самореалізації такої молоді та її постійного духовного самовдосконалення.

Основними принципами Державної програми України для роботи з обдарованими дітьми є:


  1. Визначення сильних та слабких сторін кожного учня й створення індивідуальної програми його розвитку.

  2. Поступовий перехід з одного рівня загального розвитку на інший.

  3. Чітка система оцінювання.

  4. Спілкування обдарованої дитини з однолітками свого рівня розвитку.

  5. Тісний контакт школи з батьками обдарованих дітей.

  6. Залучення до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку.

Наведені принципи цілком узгоджуються із завданнями, що закладені у відповідну державну програму Південної Кореї:

  1. Якомога раніше виявити наявність тих чи інших здібностей та можливостей дитини.

  2. Допомогати розвитку потенції одержаної від природи.

  3. Здійснювати освіту згідно рівня розвитку дитини.

  4. Заохочувати самоосвіту та самовдосконалення.

  5. Виховувати потребу зробити внесок в розвиток держави та суспільства.

  6. Виховати творчо розвиненого майбутнього вченого.

Доречі, найширше в освіті обдарованих дітей Республіки Корея задіяні предмети природничо-наукового профілю. Рівень сформульованих завдань легко порівняти.

Сьогодні вже є очевидним, що обдаровані діти вимагають до себе посиленої уваги, специфічних форм і методів розвитку їхніх потенційних можливостей. Обдарованість, крім позитивних проявів, може мати і деякі негативні, серед яких: надмірний індивідуалізм; суттєва різниця швидкості мислення й реалізації письма; емоційна неврівноваженість; нестабільність інтересів; нетерплячість і підвищена вимогливість.

Актуальні наукові психолого-педагогічні дослідження багато у чому ще знаходяться на шляху розв'язання цієї низки питань, що пов'язані з явищем дитячої обдарованості. Часто при недостатньому рівні кваліфікації педагогів і за відсутності делікатності та некритичності батьків це перетворюється виключно на боротьбу за першість.

Потрібно враховувати ряд важливих висновків і умов, які визначатимуть специфіку психолого-педагогічного супроводу до розвитку обдарованості у гімназії:



  1. Обдарованість як прояв творчої природи психіки може бути присутня у конкретної людини як в актуальній формі (розпізнана обдарованість), так і в формі можливостей (прихована, потенціальна обдарованість).

  2. Актуалізація творчої природи психіки у вигляді обдарованості можлива лише при наявності природних та соціальних умов, що забезпечують прояв її у формі природних задатків та здібностей.

  3. Практична діяльність педагогічного колективу повинна бути спрямована на створення таких умов, такого розвивального освітнього середовища, які б сприяли розвитку освітньої мотивації та оптимальному прояву особистісного досвіду творчої діяльності дитини та засвоєння відповідного соціального досвіду у соціумі:

а) важливими умовами для розвитку особистості обдарованих дітей є спільний для вчителів і учнів пошук і визначення, реалізація і розбудова нових соціокультурних можливостей збагачення освітнього середовища гімназії.

б) створення у гімназії сприятливих ситуацій для безоцінкового самопрояву індивідом своїх емоційно-психологічних станів;

в) створення у гімназії освітнього середовища, яке буде сприяти знайомству з відповідним соціокультурним досвідом творчої професійної та відповідно науково-професійної діяльності освітнього простору школи (її випускників, батьків та односельців і т.п.), сприяти мотивації учнів на задоволення потреби реалізації власного творчого потенціалу за допомогою засвоєного соціального досвіду творчої діяльності і отриманих у гімназії «інструментальних» навичок.

Актуальність. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.

Творча діяльність дозволяє повною мірою розкрити природні здібності, знайти своє місце в житті, ставити цілі і досягати їх. Ранній початок занять з розвитку творчих здібностей робить усе подальше навчання в школі усвідомленим, виробляє потребу у творчій і дослідницькій роботі.

Розвиток і вдосконалення творчого мислення, особливо в період серйозних соціальних змін в нашій країні, дозволить школяру виробити навички знаходити ефективні рішення будь-яких задач. Усвідомлене цілеспрямоване використання свого творчого мислення дає можливість особистості досягти бажаного результату, самореалізуватись. Вважаю, що кожна людина має творчий потенціал. Водночас творча особистість – це не тільки особистість, що потенційно володіє здібностями до творчості, але й проявляє себе в систематичній творчій діяльності.

Творчість – вищий рівень логічного мислення і діяльності людини в цілому. К.Станіславський писав, що творчість – це напруження всіх духовних сил людини. Це означає:


  • проникливе спостереження за явищами;

  • гнучкість мислення та уяви у їх складному поєднанні;

  • вибіркове запам’ятовування;

  • вольове напруження, реалізоване в наполегливому пошуку відповіді;

  • пильна увага;

  • емоційна наснага (натхнення).

Для творчості потрібні: оригінальність, нові думки і дії, високий рівень знань, уміння аналізувати явища, порівнювати, узагальнювати, систематизувати, багато працювати. Дитячій творчості притаманні такі риси, як прагнення до знань, бажання самостійної діяльності, виявлення стійких творчих інтересів, цілеспрямованість, наполегливість у розв’язанні творчих завдань.

Характер творчого процесу визначається багатьма чинниками: потребами і запитами суспільства, біологічними і психологічними особливостями людської особистості, життєвим досвідом, інтелектуальними здібностями. Також встановлено, що творча активність особистості значною мірою залежить від емоцій, потягів, життєвих потреб.



Навчально-дослідницький проект «Плекаймо творчу особистість» розрахований на 2012-2017 н.р. і складається із розділів:

  • Пошук, дослідження і використання нових технологічних можливостей збагачення соціокультурного освітнього середовища для обдарованих дітей

  • Створення позитивного психолого-педагогічного клімату гімназії для подальшого творчого розвитку гімназистів;

  • Створення науково-методичної ради для роботи над реалізацією проекту;

  • Створення учнівського наукового товариства;

  • Залучення учнів до гурткової роботи, факультативів;

  • Розвиток дитячої творчості та фантазії (цілеспрямована організація навчально-виховного процесу, участь гімназистів у конкурсах).

  • Досягнення рівня навчальних досягнень вищого за середній рівень, вивчення та засвоєння шкільних предметів (результативність навчання, участі у олімпіадах).
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка