Комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти



Сторінка4/4
Дата конвертації30.04.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4
Тема уроку: Українська ідея на культурницькому і політичному етапах визвольного руху


Економічне об’єднання різних регіонів України

  • друга половина XIX ст. – період економічне зближення Лівобережної, Правобережної, Південної України:

    • торгівля з Лівого і Правого берегів Дніпра спрямовувалася через південні порти, куди вивозилася більша частина українського експортного хліба;

    • сотні тисяч українських селян з Лівобережжя і Правобережжя знаходили роботу в поміщицьких господарствах на Півдні України;

    • по всій території України поширювалася продукція цукроварень та інших підприємств центральних і північних районів України;

    • вугілля Донбасу і виплавлений метал Придніпров’я знаходив своїх покупців на Правобережжі і Лівобережжі



Проблеми, що стримували націотворення:

  • українців мало було представлено у торгівлі, промисловому виробництві, фінансах;

  • промислові робітники – росіяни;

  • великі міста – неукраїнські;

  • низькій рівень освіченості корінного населення гальмувало процес формування української нації;

  • національна еліта русифікована і поєднувала відданість імперії + любов до України; на західноукраїнських землях – лояльність

до австрійської імперії + український і польський патріотизм;


  • комплекс малоросійства (Наддніпрянська Україна) – в основу лягло почуття меншовартості;

  • москвофільство (Західна Україна) – орієнтація на Російську імперію, засліплення її величчю:

    • прагнення дистанціюватися від польських впливів;

    • відчуття невіри в можливість українців власними силами досягти національного визволення;

  • територіальний (місцевий) патріотизм;

  • перспектива національного відродження – порозуміння прихильників етнічного і територіального патріотизму

формування нації на багатоетнічній основі – політичної нації





















Участь в українському русі представників різних етносів

  • модернізація України сприяла зближенню людей різних національностей;

  • інтернаціоналізація українського визвольного руху:

    • національна еліта формувалася за рахунок освічених верств, де був присутній неукраїнський етнос:

      • історик Д.Бантиш-Каменського – молдавський дворянин;

      • історики єврейського походження Я. Маркович,

М. Маркевич;

      • етнограф, грузин за походженням М. Цертелєв;

      • росіянин І. Срезневський;

      • поляк З. Доленга-Ходаковський








Тема уроку: Українська ідея на культурницькому і політичному етапах визвольного руху


Три основні етапи українського визвольного руху

  • перший етап – академічний (науковий):

    • збір та публікація українських пісень, казок, легенд;

    • дослідження звичаїв і вірувань;

    • написання історичних трактатів і художніх творів;

  • другий етап – культурницький (українофільський):

    • хлопомани – студенти Київського університету зі спольщених шляхетських родин, прихильники української ідеї;

    • громадівці – представники української інтелігенції;

    • народовці – на території Західної України

Мета діяльності – поширення знань серед українців й розвинути їх національну самосвідомість

      • третій етап – політичний:

        • формування українських політичних партій з програмами розв’язання національних і соціальних проблем;

        • національний рух вступив у стадію масової боротьби, а представники вимагали суверенітету нації;

        • поява політичної течії – самостійництво – здобуття Україною державної незалежність




Політичні напрями українського

національно-визвольного руху

  • соціалізм – політичне вчення відстоювало колективну власність на засоби виробництва, рівний розподіл багатства і державно-політичний устрій, створений на його основі:

    • М. Драгоманов – прагнув пристосувати західні соціалістичні теорії до особливостей України, його соціалізм мав громадівський характер. Об’єднанн громадян (громади) – вільні й самостійні утворення будуватимуть між собою відносини на федеративних засадах;

  • соціал-демократизм – пов’язували визволення країни з історичною місією робітничого класу, якому належала провідна роль у боротьбі всіх українців;

  • народно-демократична течія – поєднання елементів лібералізму і народництва;

  • самостійництво – напрямок проходив етап зародження та організаційного оформлення













Геополітичні плани Росії, Австро-Угорщини, Німеччини

щодо України

  • «українське питання» – важлива проблема європейської політики:

    • Росія – «злиття в російському морі всіх слов’янських рік» (в першу чергу західні українці);

    • Австро-Угорщина – у зв’язку із занепадом імперії розглядалася можливість федералізації слов’янського населення, але орієнтувалися на поляків, які прагнули відновити незалежність Речі Посполитої з українськими землями;

    • Німеччина – зовнішня політика була направлена на розширення «життєвого простору» на Схід – у перспективі перетворення території України на арену збройної боротьби


назрілі національні проблеми української спільноти доводилося розв’язувати у складних умовах зіткнення на її території інтересів декількох держав






Тема 7. Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині XIX ст.
Тема уроку: Визвольний рух наприкінці 50-х – на початку 60-х років XIX ст. у Наддніпрянській Україні

Виникнення громад та їхня діяльність

  • громада – напівлегальне непартійне об’єднання:

    • 1859 р. – перша громада виникла в Петербурзі;

    • 1861 р. – виникла Київська громада (200 осіб);

    • виникнення громад в Чернігові, Винниці, Катеринославі, Одесі, Полтаві, Харкові, Москві, на Кубані;

напрямки діяльності:

      • організація недільних шкіл;

      • організовували публічні лекції та бібліотеки;

      • ініціювали створення гімназій, шкіл для підготовки народних учителів;

      • поширення серед населення творів Т. Шевченка, М. Вовчка та інших письменників;

      • видавнича справ 1861-1862 рр. – громада видавала літературно-науковий щомісячний журнал «Основа», де друкували твори українських письменників і вчених;




Національний рух на Правобережжі

  • хлопомани:

  • заперечували польське твердження, що Правобережжя частина Польщі, український народ – відгалуження польського, його мова – діалект польської мови;

  • хлопомани розмовляли виключно українською мовою;

  • вбирались у національний одяг;

  • дотримувалися народних звичаїв і обрядів;

представники хлопоманів:

    • Володимир Антонович (очолив рух хлопоманів), 1861 р. – очолив Київську громаду, Тадей Рильський, Борис Познанський








  • розгромлено Полтавську, Чернігівську громади;

  • арешти громадівців в Києві, Харкові;

  • припинено видання «Чернігівського листка»;

  • закрито всі недільні школи;

  • окремих українських інтелігентів після суду і слідства заслано в північні губернії Росії (П.Чубинський, О. Кониський);




1863-1864 рр. – польське повстання:

  • на боці повсталих поляків воювало понад 500 українців, білорусів, росіян;

  • масової підтримки польське повстання не отримало – відмова польської шляхти в державності Україні;

  • українське селянство не довіряло польському панству й не пішло за ним.






Валуєвський циркуляр 1863 р.

  • 20 червня 1863 р. – циркуляром призупинялося друкування українською мовою шкільних підручників і релігійних видань


в розвитку національного відродження почалася перерва, яка тривала понад десять років



Тема уроку: Основні течії суспільно-політичного руху 50-60-х років XIX ст. на західноукраїнських землях


Москвофіли

  • течія суспільно-політичного руху 60 – 80-ті роки XIX ст., яка поширилася в Галичині, Буковині, Закарпатті

  • представники: інтелігенція, селянство, сільські і міські підприємці, які вірили у прогресивну роль Росії в житті всього слов’янства;

  • москвофіли не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної, неподільної російської народності»;

  • москвофіли серед селянства вірили в доброго російського царя, який скоро прийде й покарає поляків, роздасть їм поміщицькі землі;

  • Руська рада – політична організація москвофілів;

  • видавнича справа – видавалося три газети в Галичині, по одній на Буковині та Закарпатті;

  • випускали популярні книжки для селян на штучному «язичії» - суміш російської, української, польської та

церковнослов’янської мов
поряд із загальнолюдськими цінностями закладались ідеї, які спотворювали національну свідомість і не відповідали інтересам українського народу



Народовці

  • національна течія суспільного руху Західної України;

  • представники: молода українська інтелігенція Володимир Шашкевич);

  • орієнтація не на російського царя, а на український народ, присвятили себе служінню йому, звідси й назва народовці;

  • народовці доводили, що українці – окремий народ, який займає територію від Кавказу до Карпат;

  • народовці мали багато спільного з українофільством на східних українських землях:

    • прагнення підвищити культурно-освітній рівень українського народу;

    • підняти його національну свідомість;

    • захистити мову, літературу – пропагували твори класів навої української літератури;

  • кінець 80-х років – народовці стали провідною силою в національно-визвольному русі;

  • форми діяльності народовців:

    • перша – пропаганда національних і культурно-освітніх ідей у періодичних виданнях: журнали «Вечорниці», «Нива», «Мета», «Русалка», «Правда» – з часом Галичина стала центром вільного українського слова для літераторів з Наддніпрянщини;

    • друга – пропаганда національних ідей через створення різних товариств, установ, гуртків, культурно-освітніх закладів










  • «Просвіта» - культурно-освітне товариство (1868 р.):

  • 816 читалень, 19 їхній філій;

  • фінансування кооперативних організацій – «Народна торгівля»

«Сільський господар», страхова компанія «Дністер»;

    • Літературно-наукове товариство ім. Шевченка (1873 р.):

      • мета – розвиток української словесності;

      • видавало журнали «Правда», «Зоря»;

    • 1892 р. – змінило назву на Наукове товариство ім. Т. Шевченка – перетворилося на своєрідну академію наук, яка об’єднала наукові сили національно-патріотичного спрямування :

      • існувало три секції: філологічна, історико-філософська, математично-природознавчо-лікарська;

      • 1897-1913 рр. – очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка Михайло Грушевський






1863-1864 рр. – польське повстання:

  • на боці повсталих поляків воювало понад 500 українців, білорусів, росіян;

  • масової підтримки польське повстання не отримало – відмова польської шляхти в державності Україні;

  • українське селянство не довіряло польському панству й не пішло за ним.

масової підтримки українців повстання не отримало – відновлення незале6жності Польщі в межах 1772 р., тим самим відмова Україні в державності








Тема уроку: Український національний і російський громадсько-політичний рухи у Наддніпрянщині в 70-90-ті роки XIX ст.


Відродження громадівського руху

  • 60-ті р. XIX ст. – відновлення громад: Київ, Полтава, Чернігів;

  • Київська громада:

    • склад – професори й доценти університету, викладачі київських гімназій;

    • напрям діяльності – збирали, обробляли, друкували матеріал з історії, етнографії, фольклору України;

    • заснували Історичне товариство Нестора Літописця, а потім започаткували Південно-Західний відділ Російського географічного товариства:

      • голова – Г.Галаган, членами товариства були П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, О. Русов ін.;

      • збирали етнографічні, фольклорні, історичні, економічні матеріали з міст і сіл України;

      • друкований орган – газета «Київський телеграф»

1876 р. – Емський указ –

закон про цілковиту заборону української мови:

заборонялося друкувати українською мовою книжки,

тексти до музичних нот, ставити українські театральні вистави і влаштовувати концерти з українськими піснями




Братство тарасівців – таємна організація молодих

громадівців:



  • засновники – київські та харківські студенти: І. Липа, Б.Грінченко, М. Міхновський ін.;

  • мета – здобути незалежність України;

  • форми діяльності:

    • організація лекцій,

    • таємних сходок,

    • постановка вистав,

    • створили бібліотеку нелегальних видань,

    • приступили до написання праць національно-визвольного характеру


національно-визвольний рух вступив у нову – політичну фазу







Російський громадсько-політичний рух народників

в українських землях

  • народники – молоді революціонери-різночинці:

    • завдання – насильно змінити владу в Росії і впровадити в ній «общинний соціалізм»;

    • народницькі гуртки в Україні: одеський, київський гуртки «чайковців»; «Київська комуна» (80 осіб);

    • форми діяльності: пропаганда серед робітників, організація політичних диспутів






  • 1873 р. – масове «ходіння в народ»;

  • Петербурзька група «Земля і воля» серед членів якої були українці;

  • народники в Україні об’єдналися в гурток «Південні бунтарі» (30 осіб):

    • чільник – Яків Степанович;

    • статут товариства «Таємна дружина» й «Височайша таємна грамота»;

    • практичні дії товариства дістали назву «Чигиринська змова», підготовка до збройного повстання





80-х роках народники перейшли на шлях політичного терору – царя було вбито, очікувана революція не прийшла, народницькі організації розгромлені


Тема уроку: Піднесення національно-визвольного руху в Західній Україні у другій половині 70-х – 90-ті роки XIX ст.


Діяльність галицьких народовців

у 70-90-х роках XIX ст.

  • видання політичних часописів – важливий етап діяльності галицьких народовців:

    • газета для селян «Батьківщина»;

    • щоденна газета «Діло» (існувала до 1939 р.);

    • літературно-науковий часопис «Зоря»




  • народне віче у Львові за участю двох тисяч селян – перша спроба поєднання народовського руху з широкими народними масами;

  • керівний орган народовців – Народна рада (Ю. Романчук);

  • Рада видала відозву до українців Галичини і свій статут, в якому проголошувалася мета організації:

    • розвиток українського народу і захист його прав ;

    • поширення українських інтересів у всіх політичних, культурних, суспільних й економічних відносинах

Розгортання руху народовців

на Буковині та в Закарпатті

  • 60-ті роки XIX ст. – початок національного відродження на Буковині:

    • «буковинська трійця» - Ю. Федькович, брати Сидор і Григорій Воробкевичі;

    • 1875 р. – відкриття університету в Чернівцях, частину викладачів становили галицькі українці;

    • газета «Буковина», яку редагує Ю. Федькович

  • Закарпаття:

    • В. Чопей – педагог, керівник народовського руху:

      • упорядкував підручники для народних шкіл Закарпаття;

      • склав українсько-угорський словник;

  • Ю. Жаткович – етнограф:

  • А. Волошин, Г. Стрипський











Радикальний рух у Галичині

  • радикальна течія – прагнули надати українському руху політичного характеру:

  • представники: І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький ін.;

  • видавнича справа: видавали декілька газет та журналів;

  • мета: прагнення захищати інтереси селян і робітників у конкретних справах.




«Новоерівська» політика народовців

  • поступки з боку австрійської влади:

    • надання українцям певної кількості місць у Австрійському парламенті і Галицькому сеймі;

    • відкриття трьох українських гімназій,

    • збільшення кількості українських кафедр у Львівському університеті

була проголошена «нова ера» у відносинах народовців з урядом і польською шляхтою. «Нова ера» тривала недовго – важливий наслідок – відкриття у Львівському університеті кафедри історії України, яку очолив М. Грушевський







У другій половині XIX ст. національно-визвольний рух у Галичині розвивався по висхідній лінії і вступив у нову фазу – боротьба за політичну незалежність України

Тема уроку: Утворення українських політичних партій Галичини


Утворення першої української політичної партії

  • у 70-90-ті роки XIX ст. національно-визвольний рух на західноукраїнських землях переходить від культурно-просвітницької до політичної діяльності:

    • 1890 р. – перша українська політична партія – Русько-Українська радикальна (РУРП):

      • засновники – І. Франко, М. Павлик, С. Данилович,

Євген Левицький;

  • програмні засади – утвердження соціалізму, демократизація суспільного життя, використання здобутків культури й науки для піднесення національної свідомості й солідарності серед українців 1895 р. – доповнення до програми




  • друковані органи – «Народ», «Хлібороб», «Радикал», «Громадський голос»

  • здійснення соціалістичних ідеалів можливе лише за цілковитої політичної самостійності українського народу. Самостійність – стратегічна мета партії.

    • Ю Бачинський – «Україна irredenta» («Україна уярмлена») –історична необхідність політичної незалежності України

    • І. Франко – підтримка ідеї самостійної України



пануюча ідея в західноукраїнському національно-визвольному русі. Партії Західної України в подальшому стояли на самостійницьких позиціях















  • 1899 р. – була створена Українська націонал-демократична партія (УНДП):

    • засновники – М. Грушевський. І.Франко, К. Левицький ін.;

    • керівний орган – Народний комітет;

    • завдання партії – зміцнення почуття єдності з «російськими українцями», пробудження серед українців Закарпаття національного духу; боротися за незалежність України;

    • друковані органи – «Діло», «Будучність»

  • 1899 р. – створення Української соціал-демократичної партії (УСДП):

    • засновники – М. Ганкевич, С. Вітик, В. Охрімович та ін.;

    • завдання партії – досягти соціалізму через реформи, легальні методи боротьби, побудова в перспективі незалежної соборної української держави;

    • друковані органи – «Воля», «Земля і воля»





у 90-ті роки XIX ст. визвольний рух на західноукраїнських землях піднявся на якісно новий щабель – формування політичних партій, які висували вимоги державності України і почали діяти на десять років раніше, ніж на Сході.




1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка