Коментар психолога: гумор у житті дитини



Скачати 36.15 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір36.15 Kb.
Коментар психолога: гумор у житті дитини

Почуття гумору – це здатність людини бачити смішне в розповіді, оточенні або ситуації. Виділяють також здатність жартувати – робити гумористичні коментарі або смішно поводитись у певних ситуаціях. Науковці вважають, що гумор є фізіологічною захисною функцією людини.
    Почуття   комічного, гумор, іронію відносять до інтелектуальних почуттів. Інтелектуальні почуття виникають у процесі розумової  діяльності та пов'язані з пізнавальними процесами,  творчістю. Жага знань, пізнання нового  може  стати  пристрастю,  а радість  відкриття піднятися  до  рівня  афекту. Взагалі  виникнення проблеми, пошуки її вирішення викликають ті або інші почуття.  У почутті гумору проявляється  позбавлене злоби ставлення  до  чогось або когось. Почуття гумору передбачає наявність у  суб'єкта позитивного ідеалу, без якого воно вироджується в негативні явища (вульгарність, цинізм тощо).
 Судити про наявність або відсутність почуття гумору можна з того, як людина розуміє жарти, анекдоти, шаржі, карикатури, чи вловлює вона комізм ситуації, чи здатна сміятися не тільки над іншими, а й над собою. Відсутність або недостатня вираженість почуття гумору засвідчують або знижений емоційний рівень, або недостатній інтелектуальний розвиток особистості.
  У якому віці дитина починає розуміти смішне? Відразу після народження маля здатне повторювати міміку дорослого – супитися, посміхатися, здивовано піднімати брови. Але це ще неусвідомлена реакція, так само, як посмішка після годування, уві сні. Така посмішка "говорить”: мені добре, тепло й сухо. Приблизно у три місяці в немовляти з'являється "комплекс пожвавлення” – воно починає посміхатися, побачивши улюблені іграшки, активно рухати ручками й ніжками, побачивши знайому людину.
   Саме цей період дитинства є одним з найважливіших у формуванні позитивного ставлення до світу, життєрадісності. Як правило, батьки інтуїтивно відчувають і задовольняють  потреби своєї дитини. Вже у п’ять-шість місяців маля починає заливисто сміятися, "загравати” з близькими людьми (особливо з мамою), розуміє, коли з ним граються, жартують, і відповідає посмішкою. Контакт із оточуючими людьми дитина налагоджує за допомогою посмішки, очікуючи у відповідь доброзичливого ставлення.
    Іноді дитину може розсмішити те, що не здається смішним її батькам. Адже асоціації дитини зовсім не такі, як у дорослих.
 В одному з чатів я прочитала таке: «Учора мій чоловік різав папір. Підклав під аркуш дошку для різання й під лінійку  ножем для розрізання паперу – «вжик»! Наш семимісячний син, що сидів у мене на руках, нахилився вперед і голосно засміявся. Кожний «вжик» супроводжувався невгамовними веселощами. Спочатку ми вирішили, що справа в незвичайному звуці. Але коли маляті показали ніж без звуку, воно почало голосно сміятися. Тепер сидимо й думаємо».
    Поступово, у міру дорослішання й розвитку, в дитини формується картина світу, закладається почуття гумору.
      Уже у віці півтора-двох років маля починає розуміти прості жарти, сміятися з веселих картинок у книжці. Але гротескно-гумористичні, фантастичні образи йому ще недоступні. Безпосереднє емоційне спілкування дитини з дорослими є ключовим моментом психічного розвитку упродовж усього дитинства. Діти дуже тонко реагують на навколишню емоційну атмосферу, на увагу (і неуважність) до них, на взаємини між дорослими.
Вік від двох до п'яти років – пора, найбагатша на веселі фрази і кумедні вирази. Недаремно Корній Чуковський випустив присвячену дитячому гумору книжку з однойменною назвою. Хоча, звичайно, подані в ній історії не можна  розцінювати як стовідсотковий гумор: дитина ще не має наміру жартувати, вона просто пізнає світ. Гумор у цьому випадку тісно пов'язаний з безпосереднім сприйняттям світу дитиною, з каламбурами, мовними та логічними помилками, зрозумілими дорослим, але не дітям. Такі форми гумору, як сарказм і іронія, діти ще не можуть ні зрозуміти, ні відтворити (через недостатній розвиток інтелекту). Високо розвинене почуття гумору характерне для обдарованих дітей, дітей з високим інтелектуальним розвитком. Вони з раннього віку люблять жарти, небилиці, каламбури й часто бачать смішне там, де їхні ровесники його не помічають.

Чотирирічний Сашко розмовляє зі своїм прадідом по телефону: «А що роблять твої курочки?» Прадід відповідає, що курочки несуть яєчка. Хлопчик замислився, а потім спитав: «А куди вони їх несуть?»

Чотирирічний синок  загадує батькові загадку:
–    Що таке: дзінь-дзінь мяу-мяу?
–    Не знаю.
–    Це кішка на трамваї приїхала.

Хлопчику чотири рочки. Він вирішив одружитися.


Мати питає: "А хто ж вас годувати буде?”
– А ми вже самі їсти вміємо.
 

  У віці шести-семи років у дитини  виникає розуміння гумору, вона пробує жартувати. Це пов’язано з виникненням другого плану поведінки, дитина  починає приховувати свої почуття.

Наприклад:
– Мамо, коли я стану дорослим, у мене теж буде дочка. Вранці я відведу її до дитячого садочка, а потім ти відведеш мене на роботу...

Маленький хлопчик, улюбленець своєї тітоньки, простягає їй велику склянку.


–    Випий з неї  трошки.
–    Навіщо?
–    Я хочу подивитися, бо тато каже, що ти п’єш чай, як коняка.

У шкільному віці гумор високо цінується дітьми і є одним зі способів налагодити контакт зі світом, підтвердити свою приналежність до певної групи, кинути виклик нормам, які встановили «серйозні» дорослі. До того ж завдяки гумору завжди можна відмовитися від своїх слів: «Та я ж  пожартував».


Запитую сина: «Над чим смієтеся в школі?» - «Над учителями!»
 А хіба не смішно, коли вчителька географії говорить на уроці: «Діти, Бразилія дика й нецивілізована країна». Син приносить довідник, у якому порівнюються ВНП різних країн – у Бразилії він майже втроє вищий, ніж в України. «Над цим можна сміятися?» Хіба я можу сказати: «Ні»?


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка