Кодекс Ольга верейці



Скачати 129.53 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір129.53 Kb.

Сімейний кодекс

Ольга ВЕРЕЙЦІ,

кандидат юридичних наук, доцент,


професор кафедри цивільно-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

реєстрація шлюбу
громадянами україни:
можливі варіанти

Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України (далі — СК) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Закон таким чином визначає фізіологічну та конститутивну ознаки шлюбу, сукупність яких є необхідною для правозгідності шлюбу. Саме державна реєстрація шлюбу є тим юридичним фактом, з яким пов’язується виникнення прав та обов’язків подружжя. Зазвичай під час розгляду питання укладення шлюбу увага приділяється умовам укладення шлюбу та перешкодам для такого укладення, наявність яких може стати підставою для визнання шлюбу недійсним. Водночас адміністративним питанням укладення шлюбу не приділяється належної уваги.

За загальним правилом шлюб реєструється державним органом реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Жодних виключень з цього правила СК не містить. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»1 органами державної реєстрації актів цивільного стану є:


  1. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

  2. відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції;

  3. виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Водночас аналіз національного законодавства дає підстави стверджувати про наявність інших варіантів укладення шлюбу громадянами України.

Стаття 70 Кодексу торговельного мореплавства України2 (далі — КТМ) встановлює можливість укладення шлюбу на судні. Одразу слід вказати, що поняття торговельного мореплавства включає досить широкий спектр видів діяльності — діяльність, пов’язану з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пош­ти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей (ст. 1 КТМ).

Важливим моментом у вирішенні питання про можливість укладення шлюбу на судні є також положення ст. 13 КТМ, у якій вказується, що правила КТМ поширюються:



  • на морські судна — під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше;

  • на судна внутрішнього плавання — під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 КТМ (вказані статті стосуються сфери застосування відшкодування збитків від зіткнення судів та застосування права у разі рятування, а тому окремо нами не розглядаються).

За загальним правилом положення КТМ не поширюються на судна, що плавають під військово-морським прапором України, а до морських військових перевезень правила КТМ застосовуються в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює ці перевезення.

Так само і до перевезень у прямому змішаному і прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морського транспорту, правила КТМ застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.

Можливість укладення шлюбу на судні випливає з правового статусу капітана, який займає особливе місце серед членів екіпажу і має надзвичайне широке коло повноважень, які О.М. Шемякін поділяє на три групи: управління судном, представництво інтересів судовласника та власника вантажу, адміністративно-владні функції, які делеговані капітану державою прапора.3 Так, відповідно до глави 2 розділу ІІІ «Капітан судна» КТМ серед адміністративних повноважень капітана можна назвати вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, засвідчення факту народження дитини і укладення шлюбу, засвідчення заповіту і факту смерті. Як слушно вказує Л.М. Давиденко, специфіка правового статусу капітана обумовлюється тим, що будучи, з одного боку, службовцем судновласника (найчастіше — приватної особи), він за певних обставин «діє від імені держави прапора судна, здійснюючи функції, які властиві лише її органам».4 Можливість здійснення капітаном зазначених функцій значною мірою забезпечується ст. 53 КТМ, відповідно до якої капітаном судна може бути тільки громадянин України та ст. 32 КТМ, яка встановлює, що право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи — громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру.

У разі укладення шлюбу на судні капітан зобов’язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі, який відноситься до основних суднових документів (ст. 35 КТМ). Стат­тя 70 КТМ передбачає, що складений капітаном акт підлягає поданню до органів реєстрації актів громадянського стану для одержання свідоцтва про шлюб. Слід окремо підкреслити, що у цьому випадку йдеться про звернення до органів РАЦС саме для одержання свідоцтва про шлюб, а не для реєстрації шлюбу, а отже, виходячи з положень ст. 70 КТМ, реєстрація шлюбу здійснюється саме капітаном судна. При цьому варто зазначити, що законодавство не встановлює ні строків звернення осіб до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, ні наслідків для шлюбу, якщо такого звернення не було.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» у цьому випадку відділом державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя про державну реєстрацію шлюбу встановленої форми та на підставі акта, складеного капітаном судна, у присутності обох з подружжя складається актовий запис про шлюб, який включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. Таке положення наказу викликає певні запитання. Зокрема, незрозумілою та нелогічною є вимога подання спільної заяви подружжя про державну реєстрацію шлюбу та складання актового запису про шлюб у присутності обох з подружжя, оскільки у цьому випадку йдеться не про реєстрацію шлюбу, а про отримання свідоцтва про шлюб і, таким чином, вимоги ст. 34 СК стосовно обов’язкової присутності нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу не діють, оскільки така реєстрація вже відбулася раніше, що підтверджується актовим записом, складеним капітаном судна — особою, уповноваженою на здійснення таких дій державою.

В актовому записі про шлюб проставляються підписи осіб, які зареєстрували шлюб, а також дані їх паспортів або паспортних документів, а у графі «Для відміток» зазначаються підстави його складання: місце, дата складання акта, а також прізвище посадової особи, яка його склала.

На підставі складеного актового запису про шлюб у день державної реєстрації відділом державної реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво про шлюб зі штампом «Поновлено».

У таких випадках у графі «Для відміток» актового запису та у графі «Зареєстрували шлюб» свідоцтва про шлюб дата державної реєстрації шлюбу зазначається відповідно до дати складання акта капітаном судна, що ще раз підтверджує, що саме ним було здійснено реєстрацію шлюбу, а не представником органу РАЦС при зверненні подружжя за отриманням свідоцтва про шлюб.

Вимог подання спільної заяви та складання органом РАЦС актового запису про шлюб у присутності обох з подружжя тягне за собою і наступне спірне положення вказаного наказу, яким встановлюється: якщо на день звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану одна з осіб, з якою було зареєстровано шлюб на судні, померла, то друга особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу. У цьому разі державна реєстрація шлюбу проводиться у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на підставі копії рішення суду про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Таким чином, питання законодавчого регулювання реєстрації шлюбу капітаном судна потребує вдосконалення. Сама необхідність надання капітану судна відповідних повноважень не викликає сумнівів, оскільки судно може перебувати в рейсі дуже тривалий строк, а шлюб є однією з підстав створення сім’ї, право на яку є одним з базових прав, передбачених СК. Крім того, розвиток сучасних технологій цілком дозволяє внесення відомостей про укладення шлюбу на судні до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу безпосередньо капітаном, що не лише спростить процедуру отримання в державному органі РАЦС свідоцтва про шлюб, а й унеможливить укладання особою, що уклала шлюб на судні, повторного шлюбу без розірвання попереднього.

Другим виключенням із загального правила стосовно державної реєстрації шлюбу органами РАЦС є укладення шлюбу громадянином України поза межами України. У даному випадку можливі два варіанти реєстрації такого шлюбу. По-перше, реєстрація шлюбу у дипломатичному представництві чи консульській установі України, що здійснюється відповідно до СК та наказу Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України вiд 23.05.2001 № 32/5/101 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України». Реєстрація такого шлюбу не буде мати специфіки порівняно з реєстрацією шлюбу в органах РАЦС на території України і не потребує подальшого звернення до органів РАЦС, оскільки подружжю одразу видається свідоцтво про шлюб.

Другим варіантом є укладення шлюбу у відповідних органах країни перебування. При цьому слід звернути увагу на дві колізійні прив’язки. По-перше, це «Lex loci celebrationis» («закон місця одруження»): саме закон, що діє в місці укладення шлюбу, є компетентним для регулювання його форми, порядку і умов укладення. Таким чином, шлюб між громадянами України, укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, буде дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог СК щодо підстав недійсності шлюбу (статті 22, 24–26 СК). Інших обмежень не передбачено.

Другою колізійною прив’язкою, що діятиме під час укладення шлюбу за межами України поза її консульськими установами і дипломатичними представництвами за участю громадян України, є «Locus regit formam actus»: форма шлюбу визначається за законом місця його здійснення. Таким чином, наприклад, укладення громадянами України шлюбу у формі релігійного обряду в країні, що визнає подібні шлюби (наприклад, Греція, Італія), не буде вважатися таким, що суперечить положенням сімейного законодавства України.

Слід також звернути увагу на проблеми, що виникають у зв’язку з реєстрацією шлюбу на тимчасово окупованій території та в зоні проведення антитерористичної операції.

15.04.2014 був прийнятий, а 27.04.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України»5. Відповідно до ст. 3 цього Закону як тимчасово окупована територія були визначені територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Серед іншого, Закон врегулював низку приватноправових питань, як то гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території (ст. 11) та забезпечення реалізації права на спадкування (ст. 111). Питання реєстрації актів цивільного стану залишилися поза увагою законодавця, але, керуючись ст. 5 вказаного Закону, яка встановлює, що Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, Міністерство юстиції України 12.06.2014 видає наказ № 919/5 «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України».

Територія Автономної Республіки Крим є сьогодні не єдиною територією, де у громадян України можуть виникнути проблеми, пов’язані з державною реєстрацією шлюбу. Мабуть, ще в більш складному становищі опинилися ті, хто проживає сьогодні на окремих територіях Донецької та Луганської областей.

02.09.2014 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»6. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону територія проведення антитерористичної операції — це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014. Так само, як і Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України», питання реєстрації актів цивільного стану на тимчасово окупованій території цим Законом не регулюються, а отже, у вирішенні питання реєстрації шлюбу залишається звертатися до відповідних норм СК.

Таким чином, громадяни України, які опинилися на тимчасово окупованій території або на території проведення антитерористичної операції і бажають укласти шлюб, постають перед вибором: виїхати з тимчасово окупованої території (зони проведення АТО) і укласти шлюб у будь-якому органі державної реєстрації актів цивільного стану України, або укласти шлюб в відповідних органах окупаційної влади (відповідних органах так званих ДНР або ЛНР), чи укласти шлюб за релігійним обрядом.

Перший варіант є цілком можливим і найменш спірним з погляду права, оскільки, по-перше, СК не пов’язує можливість подання заяви про реєстрацію шлюбу з місцем постійного проживання і відповідно до ч. 1 ст. 28 СК заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 12.06.2014 № 919/5 «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», серед іншого, п. 3 розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, було доповнено таким положенням: у зв’язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.

По-друге, держава намагається не створювати зайвих перепон для пересування громадян України територією країн і ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України» встановлює, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Хоча за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 32 СК, шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу, проте вбачається, що в цьому випадку керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану, враховуючи обставини, може дозволити реєстрацію шлюбу до спливу цього строку, у тому числі — в день подання заяви про реєстрацію шлюбу.

Водночас, незважаючи на відсутність правових перешкод, можуть виникнути перешкоди організаційного, матеріального або іншого характеру (зокрема, перебування жінки у стані вагітності, що може унеможливити подорожі з метою укладення шлюбу). Зазначене ще більшою мірою стосується громадян, які проживають у зоні проведення АТО.

Розглядаючи другий варіант, тобто реєстрацію шлюбу у відповідних органах, створених окупаційною владою, слід зазначити, що ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України», яка має назву «Незаконні органи, їх посадові та службові особи», у частинах 2 та 3 визначає, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, і, відповідно, будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та /або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином, шлюб між громадянами України, зареєстрований органами окупацій­ної влади, не буде мати правових наслідків. Щодо правового статусу будь-яких органів ДНР або ЛНР, він є взагалі невизначений і, відповідно, жодних правових наслідків шлюб, зареєстрований такими органами, мати не буде.

Щодо релігійного обряду шлюбу, то ч. 3 ст. 21 СК окремо наголошує на тому, що релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя. Водночас встановлюються і виключення з цього загального правила, до яких відносяться випадки, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

На цьому моменті слід зупинитися окремо. Щодо ситуації, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення органів державної реєстрації актів цивільного стану, то тут можна назвати конкретну дату, а саме 20 лютого1919 року, коли були введені в дію декрети РНК УСРР «Про громадянський шлюб та ведення книг актів громадянського стану» та «Про організацію відділів записів актів громадянського стану».

Щодо відновлення органів державної реє­страції актів цивільного стану, то йдеться насамперед про території, на яких вказані органи тимчасово не функціонували за часів Великої Вітчизняної війни. Водночас таке твердження є суто теоретичним і діяло воно в такому тлумаченні лише до окупації Криму та подій в Донецькій та Луганській областях. Таким чином, у цій ситуації застосування ч. 3 ст. 21 СК вбачається цілком обґрунтованим.

Отже, слід, по-перше, звернути увагу на недосконалість правового регулювання питання укладення шлюбу, зокрема, що стосується його реєстрації у разі укладення шлюбу на судні. По-друге, об’єктивні обставини вимагають нових підходів до практичного застосування ч. 3 ст. 21 СК щодо визнання шлюбів, укладених за релігійним обрядом.



1Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2398-17


2Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80


3Шемякин А.Н. Морское право: учеб. пособие / А.Н. Шемякин. – Х.: Одиссей, 2006. – С. 113.


4Давиденко Л.М. Особливості правового статусу капітана судна в міжнародному мореплавстві / Л.М. Давиденко // Актуальні проблеми держави і права. – 2011. – № 60 – С. 425.


5Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18


6Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції: Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1669-18


MEH № 5 2015 г. - -


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка