Кнтеу (реферат) Київ – 2013 Актуальність теми дослідження




Скачати 149.31 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір149.31 Kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торгівельно-економічний університет

Трансформація політичної безпеки масових комунікацій в умовах посилення боротьби з тероризмом
1. Кіслова Дениса Васильовича, кандидата політичних наук, доцента кафедри маркетингу і реклами КНТЕУ

(РЕФЕРАТ)

Київ – 2013


Актуальність теми дослідження обумовлена значними змінами в засобах і механізмах формування політичного, інформаційного, соціокультурного просторусвітової громади. Однією з основних складових цих неоднозначних процесів є трансформація масових комунікацій, які зазнали революційних технологічних й змістовних перетворень.

Набуття зазначеними перетвореннями великого розмаху, доступність використання комунікацій, безперервне поширення інформаційно-комунікаційних можливостей та послуг постійно впливають на політичний вимір національної безпеки України.

Політична безпека як різновид, атрибут і фактор національної безпеки є найважливішим інструментарієм, що забезпечує подальший розвиток країни на тривалий історичний період в умовах стабільного та позитивного існування суспільства, захищеного від руйнівного впливу внутрішніх і зовнішніх загроз та негативних викликів. Одним з них є міжнародний тероризм як найбільш жорстка, підступна і непередбачувана загроза, що набула нових рис у сфері політичної боротьби, які отримали назви медіа-тероризму, кібертероризму, мережевих війн тощо через відповідне використання масових комунікацій в цілях впливу на політичну свідомість мас в інтересах терористичного середовища.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в масових комунікаціях і є загрозливими для політичної безпеки України, потребують особливих і додаткових антитерористичних заходів в загальній системі національної безпеки.



Теоретичні розробки, що ставлять за мету формування професіональної потужної системи антитерористичної боротьби в інформаційному просторі країни є актуальними та необхідними для зміцнення інформаційної безпеки. Дослідження, спрямовані на з’ясування коріння, природи, мотивів, напрямків, тенденцій і можливостей розвитку інформаційно-комунікаційних систем, (зокрема, масових комунікацій) формування методів і засобів нейтралізації та протидії використанню їх в злочинних інтересах терористичним середовищем, є важливими і своєчасними.

Мета теми дослідження. Метою праці є комплексний аналіз впливу терористичного середовища на трансформаційні процеси у сфері політичної безпеки масових комунікацій і розробка системи заходів протидії та нейтралізації медіа-тероризму за умов посилення антитерористичної боротьби. Мета праці досягається шляхом:

  • з’ясування методологічних засад трансформації складових політичної безпеки масових комунікацій під впливом тероризму в умовах глобалізації;

  • визначення ознак політичної безпеки масових комунікацій як категорії та системи;

  • аналізу понять “терор” і “тероризм” у відповідності із суттєвими змінами в політичній безпеці в умовах посилення загроз з боку терористичного середовища;

  • формулювання і уточнення понятійно-категоріального апарату сфер політичної безпеки масових комунікацій, боротьби з тероризмом та медіа-тероризмом, безпеки інформаційного простору;

  • окреслення проблем інформаційно-комунікаційних технологій та їх відображення у нормативно-правовій базі України щодо забезпечення політичної безпеки масових комунікацій.

Наукова новизна. Наукова новизна праці полягає в тому, що вона є однією з перших комплексних системних досліджень процесів трансформації політичної безпеки масових комунікацій. В праці вперше:

  • встановлено закономірності та методологічні принципи застосування теорії транзитології для оцінки розвитку та сутності трансформацій масових комунікацій з позицій політичної безпеки;

  • встановлено складові протидії медіа-тероризму через інституціональні та нормативно-правові аспекти антитерористичної боротьби;

  • визначено складний феномен політичної безпеки масових комунікацій як поняття, як комплексної категорії та як системи інформаційної безпеки й підсистеми національної безпеки України в контексті міжнародної безпеки;

  • обґрунтовано концептуальні трансформаційні зрушення у визначенні та осмисленні понять “терор”, “тероризм”, “медіа-тероризм” і показано їх етимологічне походження;

  • встановлено етапи розвитку медіа-тероризму та осмислено теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми його періодизації.

Практична значимість. Практична значимість полягає в поглибленні дискурсу політичної безпеки масових комунікацій, який стосується змістовного характеру політичної інформації та складових системи масових комунікацій, за допомогою яких політична інформація функціонує в політичному та соціальному середовищі. Матераіли праці можуть бути використані при розробці методик соціально-політичного розвитку українських медіа, визначенні форм їх участі у трансформаційних процесах суспільства. Результати праці використані в лекційних курсах з теорії масових комунікацій, міжнародної інформації, інформаційних воєн, конфліктології та в інших спецкурсах для студентів вищих навчальних закладів. Матеріали праці можуть бути використані в подальших дослідженнях у сферах політичних комунікацій, національної безпеки, а також для розробки засобів боротьби з медіа-тероризмом.

Зміст теми дослідження.

У вступі показана актуальність праці та вказані фундаментальні класичні роботи, на які спирається дана праця.

У першому розділі “Політична безпека комунікацій і тероризм у науково-методологічному вимірі” проаналізована джерельна база і стан наукових розробок даної проблематики та її складових; проаналізовано сучасний стан та основні підходи наукових шкіл і дослідників до вирішення як проблем політичної безпеки комунікацій, так і впливу тероризму на комунікативні структури та медіа-інформаційні системи міжнародного терористичного середовища.

У підрозділі 1.1. “Теоретико-концептуальні підходи до дослідження політичної безпеки масових комунікацій держави в умовах посилення боротьби з тероризмом” проведено аналіз літературних джерел за декількома напрямками, що включають проблеми політичної безпеки, інформації, глобалізації та комунікації. Систематизація підходів до вивчення цих аспектів дослідження спирається на роботи представників філософської і політичної думки, насамперед, Аристотеля, М. Вебера, І. Канта, Н. Макіавеллі, Платона та інших. Теоретичні питання трансформації сучасного суспільства, природи, ролі та значення в його розвитку інформаційно-комунікаційних технологій висвітлено в роботах Д. Белла, Н. Вінера, В. Глушкова, Р. Дарендорфа, А. Єрмоленка, Ю. Канигіна, П. Лазарсфельда, К. Шеннона та інших. Досліджено декілька етапів розвитку теорії масових комунікацій з моменту їх виникнення і становлення на початку ХХ ст. і до сьогодення, що розглянуті в працях В. Бебика, П. Бурдьє, О. Зернецької, Д. Маклюена, Л. Матвеєвої, Д. Ольшанського, Г. Почепцова, В. Різуна, Ф. де Соссюри, В. Шкляра та інших. Показано, що у зв’язку з відсутністю загальноприйнятого розуміння тероризму, а також усієї сукупності зв’язаних з цим явищем понять, існуючим небажанням знаходження консенсусу з цього питання з-за принципової розбіжності інтересів дослідників, висвітлюються різні погляди та визначення в системі понятійно-категоріального апарату щодо сутності тероризму, його ролі та значення в суспільстві, що трансформується.

У підрозділі 1.2. “Етапи розвитку дослідження феномена медіа-тероризму” встановлена періодизація наукових розробок щодо безпеки масових політичних комунікацій в умовах активізації міжнародного терористичного середовища. На основі аналізу публікацій вітчизняних та закордонних вчених встановлені такі етапи: до 1972 р. – передісторія (відмічені перші спроби наукового осмислення проблем); перший етап: 1972–1993 рр. (поодинокі дослідження); другий етап: 1993–2001 рр. (низка публікацій, що починає формувати окремий науковий напрямок); третій етап: 2001–2004 рр. (поглиблення аналізу дослідження після теракту 11 вересня 2001 р.); четвертий етап: з 2004 р. – донині (різке зростання кількості наукових праць, досліджень, дисертаційних робіт).

У підрозділі 1.3. “Методологічні засади дослідження феномена медіа-тероризму” розглянуті методологічні розробки та проведений пошук природно-адекватної методології серед існуючих і використаних в аналогічних чи суміжних дослідженнях. Встановлена синтезована методологія на основі формальної логіки, теорій розвитку систем, транзитології та трансформації політичних систем.

У підрозділі 1.4. “Понятійно-категоріальний апарат дослідження феномена медіа-тероризму” розглянуті особливості використання та розробки понятійного апарату даної проблематики. На основі порівняльного аналізу теоретичних підходів різних наукових шкіл та окремих дослідників, зокрема: В. Антипенка, Р. Арона, О. Білоруса, Д. Дубова, В. Ємельянова, М. Ожевана, У. Лакера, Б. Нетаніягу, Б. Хоффмана та багатьох інших, а також вже існуючої нормативної та словникової систем встановлено, що на наш час ще залишаються проблеми визначення й визнання багатьох основних понять, поглиблюються дискусії навколо цих та новітніх проблем.

У другому розділі “Теоретичні проблеми дослідження трансформації масових комунікацій та визначення політичної безпеки масових комунікацій” розглянуто фундаментальні засади сучасної теорії транзитології та її використання щодо розвитку масових комунікацій, а також розглянуто інституціональні аспекти політичної безпеки; визначено категорію політичної безпеки масових комунікацій.

У підрозділ 2.1. “Транзитологічні процеси та сучасні трансформації масових комунікацій” проведений порівняльний аналіз поняття трансформації масових комунікацій в соціальних і соціально-економічних системах з точки зору основних положень транзитології. Показано, що значні розбіжності в розумінні цього поняття ускладнюють формування єдиної парадигми трансформації. Визначено конкретні критерії та ознаки трансформації складових політичної безпеки масових комунікацій, тероризму та антитерористичної боротьби.

У підрозділі 2.2. “Масові комунікації як транзитологічні системи” проведено аналіз масових комунікацій як об’єкта трансформації з позицій транзитології та системного підходу, що дозволяє в подальшому розглянути їх як складову комплексної категорії “політична безпека масових комунікацій”. Показано, що при переході до демократичних режимів змінюється значення деяких функцій засобів масової інформації і комунікації та їх співвідношення, посилюються їх функціональні впливи на формування та еволюцію суспільної свідомості. Зміни у функціях, значенні та співвідношенні масових комунікацій з політичною безпекою виходять за межі традиційної інформаційно-пропагандистської ролі мас-медіа у суспільстві. ЗМІ поступово перетворилися у засіб боротьби за “символічну владу” із своїми внутрішніми протиріччями. Масові комунікації створюють модель суспільства для існування певного типу країни, влади, соціуму тощо.

Підрозділ 2.3. “Трансформаційні та інституціональні аспекти політичної безпеки масових комунікацій” присвячено аналізу сутності тих факторів, які на сучасному етапі розвитку можуть розглядатись як виклики, загрози й небезпеки, перелік яких постійно збільшується. Показано, як відбуваються переходи цих факторів із зовнішнього середовища до внутрішнього і навпаки. Розглянуто механізм і інструментарій впливу зовнішніх умов на стале існування соціуму та на політичну безпеку держави, нації; структурні елементи політичної безпеки у вигляді суперечливих політичних інтересів; геополітичні та інституціональні підходи до розв’язання цих задач. Встановлено, що політична безпека діалектично взаємозв’язана з інститутами соціального контролю мас.

У підрозділі 2.4. “Визначення політичної безпеки масових комунікацій в системі національної безпеки України” політична безпека масових комунікацій вперше розглянута, проаналізована та визначена комплексно як категорія і як окрема система та підсистема сектору національної безпеки. На основі аналізу понять “безпека”, “комунікації”, “маси”, “безпека комунікацій”, “політична безпека”, “масові комунікації”; розгляду комбінацій, що об’єднують у встановленому порядку ці елементи, проведено їх логічний синтез. Встановлені критерії, необхідні та достатні ознаки, що виокремлюють політичну безпеку масових комунікацій серед інших споріднених визначень. Показано, що політична безпека масових комунікацій пов’язана широким спектром зв’язків та конструктивних взаємодій з усіма складовими формування інформаційного суспільства в Україні. Сформульовані основні задачі забезпечення політичної безпеки масових комунікацій, комплексне та дієве вирішення яких залежить від механізмів регулювання інформаційних відносин у національному та світовому просторі. Запропоновано авторське визначення категорії “політична безпека масових комунікацій”.

У третьому розділі “Трансформація тероризму в світовому медіа-інформаційному просторі” розглянуті історичні та сучасні форми медіа-тероризму, що включають нові його різновиди: кібертероризм, мережеві війни тощо за умови становлення нових форм та методів протидії цьому феномену.

У підрозділі 3.1. “Історична еволюція понять “терор” і “тероризм” розкрито історичні етапи становлення та трансформації цих понять і їх застосування в сучасному вимірі та значенні. Показано, що така трансформація відбулася та пройшла шлях від прямого безпосереднього відображення короткостроковості відчуття жаху через нереальні події – гру акторів (за поглядом Аристотеля) до визначення складного опосередкованого та маніпуляційно перетвореного психологічного сприйняття реальних фактів через багаторазово посилену (мультиплікативну) картину, що створена мас-медійними системами як комплексний, а іноді й кумулятивний фактор тиску на свідомість людини, населення, його груп чи соціуму в цілому. Сучасний етап трансформації поняття терору відбувається у поєднанні реального, сценічного та віртуального наповнення інформаційного продукту для його споживачів у вигляді віртуально-реальної трагедії системних та перманентних терористичних актів, що транслюються та коментуються у світовому просторі.

У підрозділі 3.2. “Глобалізація тероризму: медіа-терористичне середовище та медіа-терористичний простір” розглянуто вплив процесів глобалізації на зміни у самому терористичному середовищі та вплив на зростання можливостей щодо поширення і поглиблення медіа-терористичного простору. Показано, що тероризм періоду глобалізації пройшов етапи: переформування (початок 90-х років ХХ ст. – середина 90-х років ХХ ст.); концентрації та пристосування до процесів глобалізації, становлення як міжнародного явища (1996 р. – вересень 2001 р.); включення у світові інформаційні війни як глобальної медіа-терористичної складової перманентного типу та ангажування у боротьбу за “символічну владу” (з кінця 2001 р.). На останньому етапі розвитку медіа-тероризм характеризуєтся новими ознаками: демонстрацією реально-віртуальних сцен жаху; поширенням глядацької аудиторії на весь світ; передачею реальних трагедій в режимі он-лайн та багаторазовим повтором й широким розповсюдженням сцен руйнувань, насилля, загибелі.

У підрозділі 3.3. “Кібертероризм як різновид та складова медіа-тероризму” розглянуто кібертероризм як відокремлений напрямок, який в наш час інтенсивно розвивається, постійно змінює форми, методи та засоби свого техніко-технологічного впливу на світовий інформаційний простір. Концепція світових мережевих воєн, що висунута в 80–90 роках ХХ ст. Дж. Арквілом і Д. Ронфельдтом, набула свого втілення у вигляді мережевої субкультури, ідеологією якої активно переймається терористичне середовище. Загроза від кібертероризму світовій безпеці проілюстрована прикладами минулих мережевих воєн та кібератак деяких терористичних угруповань. Інформаційні заходи протидії кібертероризму та медіа-тероризму найбільш продуктивно реалізуються політикою і практикою роз’яснень сутності тероризму як ідеології насильства. Показана необхідність практики залучення громадянського суспільства до антитерористичної боротьби.

У підрозділі 3.4. “Медіа-інформаційна міфологізація тероризму” викладена інтегральна складова сучасних поглядів на проблему тероризму та антитерористичної боротьби. Показано, що політична риторика навколо реальних проблем антитерористичної медіа-інформаційної боротьби набуває загрозливого характеру тому, що час від часу намагається перевести цільове спрямування адекватних заходів проти конкретних проявів цього виду злочинної діяльності в русло псевдодискурсу, правових протиріч, неадекватності намірів, зайвих теоретичних збочень тощо. Показані спроби надання рис телегенічності та міфологізації сучасного тероризму, відмінних від його дійсної суті. Рекомендовані заходи щодо осмислення соціумом тероризму як соціальної патології та формування у населення антитерористичного імунітету шляхом реалізації відповідних спеціальних програм у засобах масової інформації.

У четвертому розділі “Трансформація політичної безпеки масових комунікацій і боротьба з тероризмом” показані трансформаційні зміни в системі політичної безпеки масових комунікацій під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів соціально-економічного та політико-правового характеру. Висвітлено умови та аспекти посилення боротьби з тероризмом як низки заходів інформаційного, інноваційного, конкурентно-спрямованого та нормативно-правового характеру.

Підрозділ 4.1. “ Трансформаційні тенденції політичної безпеки масових комунікацій” присвячений аналізу розвитку феномена масових комунікацій після інформаційно-технологічної революції, коли виникла необхідність аналізу впливу масових комунікацій та інформаційно-комунікативних технологій на політичну сферу, на принципи спілкування у сфері влади, на форми соціалізації мас та їх участі у формуванні нової політичної культури. Реальність сьогодення вказує на те, що масові комунікації та окремі види комунікацій (наукові, політичні тощо), проникаючи в політико-культурну сферу країни, трансформують її, що обумовлює, з одного боку, збільшення та розмаїття політичних зв’язків, а, з іншого боку, спонукає на нові виклики, загрози і небезпеки, прояви кризових явищ в політичному існуванні нації, його окремих верств. Розвиток сучасних комунікацій потребує цілеспрямованого впливу держави та громадянського суспільства.

У підрозділі 4.2. “Умови посилення боротьби з медіа-інформаційним тероризмом” розглянуті роль, значення та вплив медіа-інформаційного тероризму на стан і захищеність інформаційного простору держави, на систему управління, на параметри і ознаки стану інформаційного суверенітету нації, що спирається на політичну безпеку комунікацій. В концептуальному плані показані можливості використання масових комунікацій, що піддаються впливу терористичного середовища у зворотних цілях антитерористичної боротьби через використання деяких положень піар-теорій; впровадження методів антитерористичного впливу: формування інноваційного мислення мас, критичного когнітивного осмислення дійсності та психологічного несприйняття терористичної пропаганди тощо.

У підрозділі 4.3. “Інноваційна конкурентоспроможність протидії медіа-тероризму” розглянуто та проаналізовано сукупність методів та заходів протидії медіа-тероризму в системах масової комунікації шляхом використання інноваційних підходів до створення відповідного антитерористичного інформаційного продукту. Розглянута можливість використання теоретичних засад конкурентної боротьби в процесі аналізу медіа-терористичної діяльності. Показано, що теоретичні положення та методології втілення інноваційних прийомів антитерористичного наповнення (новини, коментарі, шоу тощо) доцільно впроваджувати за принципами соціальних інновацій, що висвітлені в роботах Р. Будона, П. Бурдьє, Г. Ваймана, М. Дефлера, Л. Матвеєвої, Д. Ольшанського, В. Циганова та інших.

У підрозділі 4.4. “Нормативно-правові аспекти протидії медіа-тероризму в Україні” розглянуто та проаналізовано стан нормативно-правової бази антитерористичної боротьби як забезпечення політичної безпеки масових комунікацій з позицій вітчизняного та міжнародного права (рекомендації та пропозиції ООН, контртерористичне законодавство Європи, відповідні документи СНД). Наведені основні напрямки вдосконалення нормативної бази з питань посилення антитерористичної боротьби в частині протистояння медіа-терористичним загрозам та викликам, критерії яких визначаються державною політикою національної безпеки України. Завданнями ключових заходів з інформаційної безпеки, складовою якої є політична безпека масових комунікацій, є мінімізація шкоди через неповноту, несвоєчасність або недостовірність інформації, яка може виникнути внаслідок втручання у функціонування інформаційних технологій, а також як несанкціоноване поширення інформації. Політична безпека масових комунікацій повинна забезпечуватись шляхом проведення цілісної державної політики відповідно до Конституції та чинного законодавства України і норм міжнародного права через ефективні механізми реалізації відповідних затверджених доктрин, стратегій і концепцій.

Висновки. Основні наукові та практичні результати праці полягають у наступному.

Проведено аналіз концептуальних підходів щодо вирішення складних проблем взаємодії та взаємозалежності таких феноменів цивілізації, як її розвиток та безпека у світовому та національному розумінні, що мають здійснюватися в контексті забезпечення політичної безпеки масових комунікацій в умовах сучасних соціальних трансформацій, невизначеності та глобальних кризових явищ, необхідності посилення протидії тероризму в усіх його нових та небезпечних проявах для суспільства та життєдіяльності людей.

Розроблена комплексна методологія політичної безпеки масових комунікацій в умовах впливів соціально-економічних факторів, глобалізації, поширення та вдосконалення новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, зростання терористичної активності, інтенсифікації інтеграційних процесів в світі та зростання викликаних ними внутрішніх протиріч. Політична безпека масових комунікацій визначена як категорія з усіма відповідними ознаками і властивостями, а також розглянута як підсистема в загальній системі національної безпеки України.

Порівняльний аналіз методів та прийомів транзитології, як нового наукового напряму, дозволив систематизувати та проаналізувати трансформаційні зміни як у складовій динамічних процесів трансформації масових комунікацій, так і в системі політичної безпеки масових комунікацій в цілому, розглянути зміни цієї системи в умовах боротьби з тероризмом.



Загальна кількість публікацій. За темою праці опубліковано 19 наукових робіт. Основні положення праці представлені в: 1 монографії; 1 підрозділі у колективній монографії; 5 наукових статтях, та 12 тезах доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг 18,6 ум. друк. арк., в т.ч. одноосібна монографія 12, 6 ум. друк. арк.

На монографію опубліковані дві наукові рецензії в журналі “Зовнішні справи”, 2011, № 3. – С. 61 (С. Толстов, Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАНУ) та у збірнику наукових праць “Гілея: науковий вісник”, 2011, вип. 47. – С. 726-727 (Луговський О.Г.)


Доцент кафедри маркетингу та реклами

Київського національного торговельно-



економічного університету Кіслов Д.В.

15.01.2013 р.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка