Книга розміщена на сайті



Сторінка1/6
Дата конвертації29.04.2016
Розмір0.89 Mb.
  1   2   3   4   5   6

Ця книга розміщена на сайті http://www.TrueChristianity.Info/ – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.

line 2


Теофан Затворник

Нагадування всечесним монахиням про те, чого від них вимагає чернецтво


1. Про дотримання обіту

Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправ­диво і виконаєш твої клятви Господеві (Мт. 5, 33). Так Господь і Спаситель наш Ісус Христос серед инших повчань сказав до народу, що зібрався довкола Нього з усієї Юдеї і Єрусалиму та й примор'я Тирського і Сидонського. Сенс цього вислову такий: що з присягою пообіцяв Ти Богові, те неодмінно треба виконати. Й неначебто навмисно випало нині це Євангеліє, що починається цими ось словами, аби мені в час мого першого до вас приходу, сестри, дати привід пригадати вам, а заодно з вами й собі, про обіти, що їх ми склали. Бо ж усі християни складають Богові обіти у таїнстві хрещення, а ті, що приймають чернецтво, до загальних для всіх обітів додають ще нові, що зобов'язують винятково тільки монахів.

Ви знаєте, сестри, які це обіти, — ви прилюдно повторю­вали їх перед Церквою, й чули це всі християни - і мона­хи, і миряни, і чули при цьому умовляння свого отця. Обі­цянки добрі. Але пам'ятайте, що Господь воздасть вам не згідно з тим, що ви обіцяли, а згідно з тим, що встигнете зробити. Нагадую вам про це слово не тому, що думаю, начебто ви не дбаєте про слово, яке дали Богові, й що є потреба вам говорити: чиніть те й се. Ні, я впевнений, що ви робите й трудитесь — кожна згідно зі своїми силами. Зі свого боку, прикликаючи Боже благословення на ваші труди, одного бажаю: продовжуйте, як почали, — не знеси­люйтесь, пам'ятаючи, що кінець — ділу вінець і що хто витримає доостанку, той спасеться (Мт. 24, 13). Як управна прядильниця, скільки б не пряла, завжди тягне рівну нит­ку, так рівно треба тягти нитку ревности монашого життя з тієї хвилини, як ви переступили поріг в обитель, до тієї, коли перейдете крізь двері могили. Неослабна ревність означає багато, якщо не все. Чи ж бачили ви складні меха­нізми, що їх урухомлює пара? Там буває так, що коли пара є — машина рухома, й що більше пари, то сильніший рух ма­шини. Послаблюється пара, слабне й рух, а припиниться — припиниться й рух. Що пара в машині, те ревність у бого­вгодному житті. Якщо є ревність, усі справи йдуть гладко, будь-який труд легкий, а не буде її, не буде ні сил, ні труду, ані порядку — все розладнується.

Тож не знесилюйтеся у трудах монашого життя! Самі розворушуйте і тривожте свою душу, щоб вона не задріма­ла й не дала ворогові приводу посміятися над вами. Робіть усе для того, щоб не ослабла ця міць духу, бо в ній — уся сила. А саме: частіше згадуйте про перше натхнення, з яким ви, полишивши всю свою сім'ю, всю родину, свої сподівання, прийшли сюди. Пам'ятайте, як тоді палала ваша душа, як думали ви, що, вступивши в обитель, тільки молитиметесь і у келії, і у храмі, тільки роздумуватимете про божественне, тільки говоритимете про те, що спасенне для душі, й чи­татимете духовні книги, що будете жити усамітнившись, не вдаватиметеся до марнотности, перебуватимете з усіма в ми­рі, беззаперечно слухатиметесь настоятельку й усіх стариць. Звичайно, таке ваше бажання було щире. Тож частіше при­гадуйте собі це перше натхнення, й воно обновлятиметься у вас і тепер, як повітря в кімнатах, що освіжається, коли впускаєте повітря ззовні.

До цієї закличної думки приєднайте й иншу: поновіть у вашій пам'яті якомога більше прикладів ревности, що міс­тяться в житіях святих. Читайте Четьї Мінеї й збирайте в па­м'яті, як невтомно трудилися Божі святі — мужі і жінки, не жаліючи ні сил, ані життя. А потім кожної вільної хвилини спогадуйте Євдокію, Пелагею, Синклитикію, Сару, Теодо­ру, Єфросинію Єгипетську, Марію Єгипетську, Євпраксію, Февронію, Єфросинію Суздальську і Полоцьку та й инших з усіма трудами їх невтомного подвижництва. Не просто про це роздумуйте, а додайте до цього обов'язкове переконання, що й ви всі мусите бути такими, якими явили себе ці діви, що їх оце ублажаемо, й кожна така думка буде шпилькою, що коле й підганяє. Як на перегонах біг одного спричинює напругу в иншому, або як ви самі, працюючи гуртом, стараєтесь не пасти задніх одна перед одною, так розпалюватимуть вашу ревність роздуми про великі труди, що їх ревно підняли святі подвижниці.

А чи ж з-поміж вас немає ревних — таких ревних, аби їхня ревність була серед усіх найпомітніша? Але й без цього підганяйте одна одну порадами й прикладами. Про що ви говорите, коли збираєтеся гуртом? Не говоріть ні про що, окрім вашого головного діла, на яке ви вступили. Як торговці, зустрічаючись одні з одними, все про те правлять, як краще й успішніше провадити торг, так і ви, сходячись, не дозволяйте собі пустословити, а всіляко скеровуйте роз­мову до головного — до того, як вам бути, як закінчити по­чате, як би не спіткнутися й не стати посміховиськом для ворога. Чи завважуєте, як одне слово породжує низку инших, а кожне слово чергу думок; черга думок переходить у ланцюг починань і вчинків, добрих чи лихих. Хто говорить про порожнє, в того порожньо в голові й у серці. Порожньо й у житті... Хто говорить про добре,, той щораз більше розпалюється на добро й ним збагачується.

Якщо таким чином, зберігаючи перше натхнення, ви пі­дігріватимете його то прикладами древніх подвижниць, то взаємною спонукою, можна сподіватися, що ваша ревність не ослабне. Проте не забудьте: що б ви не чинили для обе­рігання в собі живого духу ревности, все буде ні до чого, якщо в порядку вашого життя — маю на увазі життя при­ватне келійне й спільнотне монастирське — є щось таке, що прямо може гасити цю ревність. Тож запровадьте в се­бе такий порядок, аби знати тільки храм і келію (або спіль­ний послух), і у келії — рукоділля, читання й молитву. Пе­реходьте від однієї з цих справ до иншої й не дозволяйте собі відволікатися чимось стороннім. Нехай старші в цьо­му керують молодшими. Самі на все виберіть пригожий час і спосіб виконання. А найбільше за все уникайте зовніш­ніх розваг і блукання помислів. Остерігайтеся пересудів, пильнуйте між собою мир, надавайте перевагу одна одній і таємно слухайтеся без нарікань. Як не можна напалити в кімнатах, якщо вікна й двері навстіж, так не можна розпа­лити вогнище, якщо дрова вогкі або якщо їх ще й зумисне поливати водою, так не можна зберегти в собі незгасним вогонь ревности, якщо в порядку життя допускаємо щось протилежне до цього.

За всім тим не випускайте з думки кінець, до якого допроваджує ревне й недбале життя. Пригадуйте притчу про десятьох дів і ставте себе на місце тих і цих. Одних молодий прийняв до свого чертога, а инші почули від нього: Я вас не знаю. Станьте мисленно біля цього чертога й уявляйте, що має відбутися з вами, якщо почуєте: я вас не знаю. І цим подразнюйте свій дух. Що хто сіє, те й пожне. Що зродиться в полі, якщо його борозни не зрошені потом? Терня й будя­ки, які чекає вогонь. Пам'ятаєте, як один син весь час на­докучав своїй матері: йду спасатися — хочу в монастир, — відпусти мене. І скільки вона не вмовляла його: зажди, ось помру, тоді й підеш, — він навіть не хотів слухати, і пішов. Але коли туди прийшов, напевно, подумав, що вже все зробив лише тим, що вступив до обителі тих, що спасаються, й зажив безпечно: багато спав, лінувався щодо послуху та й до храму ходив зрідка. І що лишень йому не казали, він, як глухий, не чув нічого. Але Господь, що не хоче смерти грішника, ось як визволив його зі сну: його матір, що жила як світська особа з усіма вигодами й утіхами, які пропонує світ, померла, й випала їй доля згідно з її життям. Занедужав і син — недбалий монах, і наблизився він до кінця. Браття, оточивши його смертне ложе, лили сльози, знаючи, як він жив, й старанно просили Бога помилувати його. А він скоро втратив свідомість і ві­дійшов. Уже повністю приготували його до похорону, як він прийшов до тями. Браття радісно кинулися до нього, а він тільки бився в груди і гірко плакав. Скільки не питали його: скажи нам, що трапилося? — він ні слова не міг ви­мовити від сильної журби, що роз'їдала його душу. Врешті, заспокоївшись, ось що він їм розповів: «Коли моя душа мала відійти, я побачив инший світ. Я бачив, як ангели відступили від мене й приступили злі духи, що завдають тортур. Цей жах не можу вам описати. Взяли вони мене й понесли туди, де непроглядна темрява, з криком, сміючись і сквернослов­лячи. Довго ми мчали вниз, і ось я відчув дух сірки й сморо­ду, почувся шум, стогони, й крики відчаю доносилися що­разу гучніше. Я завмирав від жаху. Та ось двері — жерло аду! Вже розчахнули його, аж тут хтось стрімко прилетів і зупи­нив каральників. Я зупинився, розплющилися мої очі. І я побачив безмежне море вогню, в якому сила-сил енна осуд­жених, і ледве перевів дух. Раптом з'явилася з вогню моя мати й каже: І ти сюди, сину?! Тож як ти не давав мені спокою: йду спасатися, йду спасатися! То так ти спасався?!" На тому слові геєнський вогонь порскнув мені на руку. Я здригнувся всім тілом й отямився. Не можу спам'ятатися з цього трепету й жаху, який зазнала тоді моя душа». З цього часу цей брат прожив ще дванадцять років, оплакуючи своє попереднє недбале життя, й потім у мирі радісно відійшов до Господа.

Пам'ятайте це, сестри, цим підігрівайте в собі дух рев­ности. Кінець недбалих і безпечних — один. Але не всім Гос­подь подає таке надзвичайне напоумлення, як цьому бра­тові, а роблячи відомим один випадок чи приклад, хоче, щоб всі ним повчалися й розворушувалися. Те, що ви по­лишили світ — добре й цінне перед Господом. Але поста­райтеся досконало завершити це діло. Ось, подивіться, що проповідує сьогоднішнє апостольське читання! Не той, сказано в ньому, справжній юдей, що зовнішньо належить до юдейського народу, а той юдей, хто є таким за внутрішнім налаштуванням духу. Те ж саме можна сказати і щодо нас. Про того, хто перебуває в стінах монастиря, лише з цього одного не можна сказати, що він уже монах... Ні, треба ще творити в собі дух монашого життя. Про це постарайтесь Амінь.



2. Провіщення монашого життя у житті св. Предтечі

Як належно в пустельній обителі вшановувати празник у честь святого пророка і Предтечі Хрестителя Йоана! Бо святий Йоан був першим жителем пустелі по Христовому Різдві. Усі инші пустельники вже йшли його слідами — на­дихаючись його прикладом і наслідуючи його правила. Тому вникати в життя Господнього Предтечі Йоана треба всім, що полишають світ, щоб за життям Хрестителя скеровувати свій рух. Тож прийдіть, сестри, повчімося, як жити, зрікшися сві­ту, у Господнього Предтечі. Ви знаєте, чому до цього маєте більше спонук, ніж инші.

Нині згадуємо різдво святого Йоана, Господнього Хре­стителя — початок його життя. Саме на нього найбільше звер­ніть увагу. Бо, як у зернині наперед бачимо цілу рослину, так різдво предтечі є повне окреслення того, що буває з кожним, хто починає монаше життя.

Дивіться: чи думав хтось, що у перестарілих і бездітних Захарії та Єлизавети народиться немовля? Але ось, нікому не відомо, як у жінки, що постаріла, зачинається, зріє і з'яв­ляється на світ Йоан, що однойменний з благодаттю. Так, нікому не відомо, як у тайні серця зачинається, зріє і міцніє бажання жити, зрікшися світу. Бо вітер віє, куди забажає, і чути його шум, але не відаєш, звідки приходить і куди відходить (див. Йо. З, 8), — так буває з кожним, хто полишає світ. Думка про це сокровенно падає в душу, як іскра, хоч серед видимих діл благочестя, як Ангел-благовісник. Попри те, що людські міркування безнастанно повстають проти неї з недовір'ям: як це станеться? чи може це відбутися? — вона постійно міцніє, збираючи довкола себе все добре, аж, наповнивши собою всю істоту, починає прориватися і в слово, і у вчинки, та й у звички, і стає для всіх відомою; й усі назвуть її ділом благодатним. У цьому боговибраність і Його незбагненна дія — вказівка на початок чернечого життя. Хто так починає — з тим Господь і того не зіб'ють з дороги жодні неприємності. Хто починає, маючи якісь инші розрахунки, той упаде, як падає з дерева безживне листя.

Погляньте далі, якими світлими знаменнями оточене різдво Господнього Предтечі! Поява Ангела, німота Захарії, радісні рухи немовляти в череві, незвичне і незвичайно дане ім'я, пророцтво отця про народженого сина. Своєрідними знаменнями буває оточений усякий початок чернечого жит­тя. Початківці це знають. Захоплює не одне бажання, хоча воно — корінь усього. Бувають инші — дотичні знамення, в яких чітко знати Божий перст і які потім слугують опорою надії на звершення того, що починаємо чи вже почали, запевняючи, що той, хто почав, ще й завершить. А що саме буває, того описувати не можна. У кожного буває тільки йому відоме й для нього здебільшого незвичайне. Це дає за­певнення, що чернецтво — і в своєму початку, і у звершенні — діло, що походить з неба, і монах — дивовижне благодатне явління на землі, хоча з вигляду — впокорений, і навіть: що більше впокорений, то більше благодатний.

Щойно закінчилися дивні знамення довкола колиски Йоана — почалися гоніння. Невідомо, як урятувався він від меча тих, що вбивали немовлят, але, зрозуміло, не без особ­ливої Божої помочі. Неприємності також оточують всіля­кий початок монашого життя. У когось їх більше, у когось менше, у того вони здебільшого внутрішні, у цього — зовніш­ні. Але в кожного вони є, і в кожного вони важкі відповід­ною мірою. Треба розірвати попередні зв'язки, відректися попередніх звичаїв і стати на супротивний до них бік. Буває, потрібно здолати не одну волю — боротися з усією сім'єю, а иноді з цілою родиною. Треба вичекати час, знемагаючи від нестримного бажання якомога швидше залишити все. Для когось шлях до обителі та вхід у неї буває пов'язаний з великими труднощами. А про те, що світ не любить тих, що його зрікаються, та явно й таємно утискає їх, навіть казати не треба. Все це — діла Божі, і не є вони знаком Його неблаговоління, а царина випробування і зміцнення волі на початках для майбутнього і мужнього шляху. Можливо, не було ще жодного прямого монаха, якому би легко далося чернецтво! Але нехай не впадає у тугу початківець. Що важче буває спочатку, тим міцніший монах опісля.

Після гонінь Ірода святий Йоан залишився в пустелі й там дивно виховувався. Як? Це відомо лише Богові. Але кінець показав, яким плідним було для нього пустельницьке життя. Це образ вступу до обителі тих, що зреклися світу.

З дозрілим бажанням посвятитися єдиному Господові, подолавши всі перепони і з боку світу, і з боку инколи самої обителі, ховається врешті у стінах душа, що прагнула спокою в Господі, й співає з пророком: «Ось я віддалився, втікаючи, і перебував у пустині. Дожидав я того, що спасає мене» (Пс. 54, 8). Світ не знає, що буває з тими, які сховалися в обителі. Для нього тут суха безживна пустеля. Воно й справді так, але для плоті, а не для духу. Тут вповні збуваються слова апос­тола: Хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внут­рішня обновлюється день у день (2 Кор. 4,16). Для цієї внутріш­ньої людини немає більш плодючого і зрошеного ґрунту, ніж монаша обитель. Скільки тут потоків солодощів, що ними напувається душа! І Боже слово, і щоденне богослужения, і читання, і піст, і провід старших, Боже напучування, та­ємні і явні перестороги, безперешкодне перебування в мо­литві, від якої всіляке благо й поступ. Звичайно, багато пере­пон буває і тут, але якщо лишень здоровий благий намір — послужити Господу й обителі, все, врешті, вирівнюється і кінець — вінець досконалого й запланованого діла... Більше не порівнюватимемо, бо те, що відбувалося з Йоаном далі, властиве не всім. Маю на увазі те, що його покликано з пустелі на служіння спасінню людського роду. І з обителей багатьох беруть на служіння благу людей, але це — особливе Боже зарядження, а не мета чернецтва. Що всім треба мати в думці і в серці — це добре перебування в обителі за всіма правилами монашої поведінки й монашого подвижництва. Тільки це я й хотів, сестри, вам нагадати.

В обставинах народження Господнього Предтечі я вка­зував вам, як починається монаше життя майже кожного, хто зрікається світу. Можливо, багато хто з вас бачить у цьому загальні риси свого власного життя. Але не для порожніх роз­думів бажав я на це навести вашу думку, а щоб кожна з вас у первісних обставинах свого монашества віднаходила як­найсильнішу спонуку до доброго чернецтва. Пам'ятайте, як увійшло у вашу душу перше бажання стати монахинею, яким воно було теплим, як часто й солодко живило душу. Це Гос­подь покладав на вас свою благословляючу руку. Тож глядіть, не принизьте Божих від вас очікувань і добрим служінням виявіть себе гідними Його вибору. Пам'ятайте, які вказівки давав вам Господь і для того, щоб залишити світ, і щоб об­рати саме цю, а не иншу обитель. Дивіться ж, не вагайтесь у сумніві, наче те, що ви вибрали, не згідне з Богом, і не по­бивайтеся, коли виявляється, що Господь неначе від вас від­вернувся. Пам'ятайте, скільки трудів покладено спочатку, щоби вступити в обитель, і скільки перепон подолано. Гля­діть, не зробіть ці труди безплідними, досягнувши вже того, чого шукали, й не покладайте зброї. В обителі вона потрібна ще більше. Тут ви маєте все для успішного чернецтва. Але саме чернецтво не дається даремно. Скільки вимагає воно потів і хвороб і внутрішніх, і зовнішніх! Ви це знаєте, але, напевно, знаєте і потіхи, що перепадають на долю трудівниць, і чітко бачите кінець, до чого все приведе. Тож не знесилюйтеся, Бог не забуде і вашого труду, як не забував тих, що трудилися заради слави Його імени. У вас ще такі живі спогади про тих, хто поклав початок монашому перебуванню тут, ще так близько їхнє духовне попередництво! Тож не гасіть, а ще більше розпалюйте цей вогонь, надихаючись їхнім прикла­дом. Ваша перевага в тому, що маєте таких провідників. Але благо вам тільки тоді, коли підете по їхніх стежках. Про це й молитимемо Господа, нехай благословить Він вас у ваших трудах молитвами святого пророка Предтечі і Хрестителя свого Йоана. Амінь.

24 червня 1861 р.

У Сезонівській жіночій обителі Тамбовської губ.

3. Риси монашого життя у житті великомучениці Катерини

Тим, що вшановують празник на честь святої Катери­ни, пристало цікавитися життєвими віхами Великомучени­ці. А нам із вами, сестри, це личить тим більше, що життя свя­тої Катерини в головних віхах повне змалювання монашого життя. Так кажучи, я зовсім не перебільшую — погляньте самі. Ось перед вами ікона святої Катерини! Вона клячить перед Пресвятою Богородицею, що тримає на руках дитину — Спа­сителя, який подає святій Катерині обручку. Це головна мить у житті святої - заручини з Господом. Але їм, як вам відомо, передувало бажання і шукання кращого, а за ним настало мучеництво. Бажання кращого привело великомученицю до Господа. Поєднавшись із Ним, Катерина введена у подвиг мучеництва й увінчана його вінцем. Ось головні віхи життя Катерини. Ті самі головні моменти й у вашому житті, якщо ви живете як слід.

Свята великомучениця була вельможного роду, замож­на, розумна й освічена. Будучи високообдарованою, вона не вдовольнялася тим, що її оточує, й рішуче відмовилася від звичних тоді порядків життя. Инший, вищий образ доскона­лосте витав у її душі, і Катерина була готова поєднатися з тим, хто б його мав. Дороги істини вона тоді не знала. Господь по­слав Катерині провідника, й він вказав їй Того, хто красиві­ший і найвельможніший. Пізнавши Його, вона вирішила присвятити Йому всі дні свого життя, й за це Він заручився з нею.

Заручини з Господом за відвагу служити лише Йому, а відвага — від упевненосте, що все можливе — краще і до­сконале, чим би хто хотів заволодіти, — він може віднайти тільки в єдиному Господі Спасителеві. У Нім не лише задовольняються всі вищі потреби нашого духу, але й понад це — набувається й те, на що і не сподівались.

Чи не ця впевненість була і у вас, сестри, була першим поштовхом до того, щоб полишити все і віддати себе Госпо­дові? Втім, так мало би бути. Різниця у вас та, що тимчасом як свята Катерина, зрозумівши, що її не влаштовують тодіш­ні порядки, мала ще шукати, де ж вони кращі і хто її заспо­коїть, ви, відчувши спрагу кращого, заздалегідь знали, що погамувати її можна тільки у Господі, який усіх кличе: коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Тому разом із тим, як росло відчуження від навколишнього, зростало і ба­жання Господа. Його пресвітлий лик карбувався у вашому серці та щоразу глибше розгоралася любов до Нього, допоки ви, врешті, полишивши все, подалися слідом за Ним. Ваша відвага належати єдиному Господові всією своєю істотою — це таємне поєднання із Ним. Можливо, Господь не давав видимого запевнення, що Він прийме Вас і поєднається з Вами, а втім, поза сумнівом істинно, що ви заручені з Ним одним і є лише Його нареченими.

Одначе не похвальне слово пишу я вам тут, сестри. Ні, я хочу навести вашу думку на те, що мусило відбуватися у вас перед тим і під час того, як ви розпочали цей спосіб життя, що його ось прийняли, для того, аби цією згадкою знову ро­зігріти первісний жар і сказати вам: якими ви були спочат­ку, такими будьте завжди. У серці зроджується новий рух почуттів не для того, щоб, розпочавшись, знову загаснути, а щоб служити потім будителем протягом усього життя. Якщо згасне у вас те, що було спочатку, то ви вже не те, чим маєте бути! Зовнішній образ — той, а внутрішній — уже ні. Я хочу сказати, що незадоволення звичним пли­ном життя, бажання кращого, впевненість, що все краще можна віднайти тільки у Господі, глибока, тепла любов до Нього, відвага лише Йому служити й готовність усе Йому пожертвувати для догодження Йому мають становити ха­рактеристику вашого життя, дух, що постійно його живо­творить і рухає. Це те саме, що рух соків у дереві й биття серця в людині. У кому погасли ці почуття, у тому немає життя. Називається живим, а насправді — мертвий.

Якщо все це маєте, то ви перенесли на своє життя дві ві­хи великомучениці Катерини — бажання кращого і поєднан­ня з Господом.

Далі у святої Катерини було мучеництво. А що має бути у вас? Також своєрідне мучеництво, і мучеництво це мало початися з тієї хвилини, як у вашому серці дозріло рішення посвятитися Господові. Бо ж мучеників за що катували? За те, що, повіривши у Господа і поєднавшись із Ним, вони не хотіли поклонятися фальшивим богам. А фальшиві боги були духи пристрастей і порочних учинків. Тому той, хто не кориться пристрастям і порочним бажанням, є тим, хто відмовляється поклонятися ідолам. Ті, що відмовилися поклонятися ідолам, терпіли від зовнішніх спокус; а хто відмовляється вдовольняти пристрасті, той вражає сам себе й змушує страждати своє серце, допоки не затихнуть у ньому пристрасті. Перемога пристрастей є самовільне духовне му­чеництво, яке відбувається невидимо в серці, але яке силь­но відчутне. Коли ви складали обіт Господові, що ви обіця­ли? Обіцяли позбутися за вашим попереднім життям старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди (Еф. 4, 22-24). Стара людина вся з пристрастей. Позбутися її оз­начає перемогти пристрасті. Якщо перемога пристрастей є духовне мучеництво — отож ви прирекли себе на нього. А що це так, ви знаєте з досвіду. Не такими болючими є зовнішні труди й подвиги, як умиротворення помислів, погамування пристрастей, відкинення спокус. Якщо такі порухи виникають щохвилини, то ви щохвилини в труді, у болячках, у пригніченні. Слушно монаха зображують розіп'ятим на хресті, якого зусібіч ранять списи і стріли, або людиною, що йде по вістрях, серед колючого терня. Але багато болячок — багато й нагород. Той, з Ким ви заручені, бачить ваші подвиги, радіє ними й утішає ваше серце. Що більше скорбот, то більше буває втіх, хоча також крізь болячки, допоки не умиротвориться все — внутрішнє і зовнішнє.

Це вінець усього, що його мало хто вдостоюється в цьо­му житті. Нагадую вам це все не для того, щоб налякати, бо ви вже на цьому шляху, й хочете чи ні, мусите зустрічати все, що на ньому неминуче. А для того, щоб, коли вам зусібіч спокійно, ви потурбувалися розпізнати, чи ж це добре? І чи на цій ви дорозі? Знайте, що спокій і задоволення є або вершина досконалосте, або стан найвищого падіння, в якому гаснуть усі духовні стремління і потреби. Як перший стан є повнотою життя, так другий — духовною смертю. А стан тих, що прямують до досконалосте, є стан напруженої боротьби, боротьби якнайважчої і болючої. Це прямуван­ня вузькою дорогою. За цими ось ознаками визначайте, де перебуваєте. Бажано, звичайно, щоб усі були на доброму боці, але не всі мають розум. Нехай Господь урозумить вас на спасіння. Амінь.

24 листопада 1861 р.

В Тамбовському жіночому монастирі.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка