Книга 10 Класифікація книг 12 Функції книги 12



Сторінка1/12
Дата конвертації11.09.2017
Розмір1.43 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів




Зміст

Вступ 2

1. Збір даних по проблемі 3

1.1 Видання 3

1.2 Книга 10

Класифікація книг 12

Функції книги 12

1.3 Технічне забезпечення 14

1.4 Художня література. Художній роман 31

Аналіз видань українського художнього роману 36

Аналіз видання роману Олеся Гончара «Собор» 36

Аналіз видання ромну Володимира Малика «Таємний посол» 37

2. Виявлення проблемної ситуації 39

43



3. Побудова дерева проблеми 44

4. Формулювання критеріїв 50

5. Побудова дерева цілей 52

6. Аналіз та оцінка альтернатив 53

7. Вибір остаточного варіанту 72

8. Побудова технологічної карти 76

9. Економічні розрахунки 77

Витрати на матеріали 77

Висновок 80

Список літератури 82



Вступ


Для того щоб зрозуміти користь системного аналізу у поліграфії, потрібно перш за все з’ясувати значення самого поняття поліграфія.

Поліграфія (від полі багато і графо пишу) — галузь техніки, сукупність технічних засобів для множинного репродукування текстового матеріалу й графічних зображень. Зростання обсягу інформації, що накопичується і використовується людиною і суспільством в цілому за останні десятиліття є очевидним. Головна задача поліграфії полягає у переробці інформації і її розповсюдженні. Друковані видання були першою системою комунікаційного зв’язку. Друкарська продукція у минулому столітті була єдиним носієм візуальної інформації, наприклад, законів, новин, думок і ідей. У нашому столітті багатократне збільшення споживачів, конкуренція і високоефективна техніка привели до збільшення росту друкарської продукції. Сучасна поліграфія старається відповідати швидкостям розповсюдження інформації електронними засобами. В складальних і репродукційних процесах використовують електронні засоби переробки інформації. Високопродуктивні фотоскладальні системи здатні сьогодні обробити до десяти мільйонів друкарських знаків на годину.

Зараз поліграфія є на досить високому рівні розвитку і виготовлення будь-якої поліграфічної продукції включає багато етапів, починаючи від проектування і закінчуючи упаковкою готового виробу. Кожен із цих етапів має безліч способів реалізації (наприклад існує багато видів друку, способів виготовлення форм та макетів) і щоб знайти найбільш оптимальний спосіб реалізації слід використати системний аналіз. Також поліграфічні підприємства використовують нові технології та способи виготовлення поліграфічної продукції, а отже процес виробництва потрібно організувати по-новому, так щоб він відповідав усім сучасним тенденціям. І тут є очевидною необхідність використання системного аналізу.

Розглянемо детальніше основні завдання системного підходу до рішення проблеми. Системний підхід дає змогу розв’язати проблему побудови складних систем з урахуванням всіх факторів та можливостей пропорційно їх значимості на всіх етапах досліджуваної системи. Цінність системного підходу полягає в тому, що розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми прийняття рішень. Системний аналіз призначений для вирішення в першу чергу слабоструктуризованих проблем, тобто проблем, склад елементів і взаємозв’язків яких встановлений лише частково, що виникають, як правило, у ситуаціях, що характеризуються наявністю фактора невизначеності і містять елементи, які не можна формалізувати та перекласти на мову математики. Одна з задач системного аналізу полягає в розкритті змісту проблем, що стоять перед керівниками, які приймають рішення, настільки, щоб їм стали очевидні всі основні наслідки рішень і їх можна було б враховувати у своїх діях. Системний аналіз допомагає відповідальній за ухвалення рішення особі більш вимогливо підійти до оцінки можливих варіантів дій і вибрати найкращий з них з урахуванням обліку додаткових факторів, що не можна формалізувати, та моментів, що можуть бути невідомі фахівцям, що готують рішення.

Отже щоб найбільш раціонально організувати видавничі процеси, логічно та послідовно вирішувати всі проблеми, визначати альтернативні рішення ти вибирати найоптимальніші з них у видавничій поліграфії необхідно використовувати системний аналіз.


1. Збір даних по проблемі

1.1 Видання


Видання — окреме самостійне повідомлення чи їх множина, які ЗМІ: а) відредагували, сконструювали й зафіксували методами друкування, тиснення на папері чи копіювання на електронні або цифрові носії інформації; б) доповнили передбаченими юридичними нормами вихідними відомостями; в) призначили для розповсюдження або вже опублікували/оприлюднили. Видання – це найголовніший вид документа, головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації.

Згідно з ДСТУ 3017-95 видання - це документ, який:

  • пройшов редакційно-видавниче опрацювання,

  • виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом,

  • містить інформацію, призначену для поширення,

  • відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання.

Класифікація видань


Видання класифікують за такими ознаками: цільовим призначенням, обсягом, складом основного тексту, структурою, ступенем аналітико-синтетичної переробки інформації і т. ін. Це дозволяє здійснити внутрішньовидову класифікацію видань, визначити їх різновиди і типологічну розмаїтість.

За цільовим призначенням виділяють такі типи видань:

  • офіційне – видання, що публікується від імені державних органів, закладів, відомств чи громадських організацій та містить матеріали нормативного чи директивного характеру (конституції, закони, укази, постанови. розпорядження й т. ін.);

  • наукове – видання, що містить результати теоретичних або експериментальних досліджень, також це науково підготовлені до публікації пам’ятки культури, історичні документи й літературні тексти;

  • науково-популярне – видання, що місить відомості про теоретично-практичні дослідження в галузі науки, культури й техніки, викладені в доступній для читача-неспеціаліста формі (науково-популярні монографії, нариси, тематичні збірники, серії, вибрані твори, огляди, енциклопедії);

  • науково-виробниче – містить відомості про результати теоретичних чи експериментальних досліджень, а також конкретні рекомендації стосовно їх впровадження в практику (виробнича монографія, збірник статей, доповідей, матеріалів практичних конференцій);

  • виробничо-практичне – містить дані з   виробничої діяльності. Воно призначене для підвищення кваліфікації, удосконалення професійної праці (паспорт, практичний посібник, практичний посібник);

  • нормативне виробничо-практичне – містить норми, правила й вимоги у різних сферах виробничої діяльності (інструкції, пам’ятки, нормативи, правила, технічне завдання, конструкторська документація, технічний паспорт, промислові каталоги, методичні вказівки, методичні посібники й пам’ятки, прейскуранти, нормативи, норми). 

  • навчальне – видання, що містить систематизований виклад навчальної дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі й офіційно затверджене у якості даного виду видання (підручник, навчальний посібник, хрестоматія, практикум, навчальна програма, навчально-методичний посібник, методичні рекомендації (вказівки), курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій, задачник, зошит і та. ін.)

  • суспільно-політичне – видання твору суспільно-політичної тематики. У масово-політичному виданні агітаційно-пропагандистського й виховного характеру інформація викладена в формі, доступній широкому колу читачів.

  • довідкове – видання, призначене для отримання стислих (але достатніх) фактичних даних з конкретного питання.

  • видання для дозвілля – містить загальнодоступні відомості про виготовлення або експлуатацію різноманітних предметів у побуті, про різні форми самодіяльної творчості та ін.

  • рекламне – містить викладені в привабливій формі відомості про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них.

  • літературно-художнє – це видання, що містить твір (один або декілька) художньої літератури. Видання художньої літератури поділяються на три підтипи: наукове, науково-масове й масове.

За ступенем аналітико-синтетичної переробки інформації розрізняють п’ять видів видань:

  • інформаційне – містить систематизовані відомості про документи (опубліковані, неопубліковані, ті, що не публікуються) або результат аналізу й узагальнення відомостей, поданих у першоджерелах;

  • реферативне – інформаційне видання, що містить упорядковану сукупність бібліографічних записів, включаючи реферати.

  • бібліографічне – інформаційне видання, що містить упорядковану сукупність бібліографічних записів.

  • оглядове – це інформаційне видання, що містить публікацію одного чи кількох оглядів, які включають результати аналізу та узагальнення представлених у первинних документах відомостей.

  • дайджест – видання, що містить публікацію у вигляді добірки відібраних і згрупованих витягів (виписок) із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення. Це може бути добірка найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань.

За інформаційними знаками (знаковою природою інформації), тобто домінуючим у виданні способом фіксації повідомлень увесь масив видань поділяється на 4 види:

  • текстове – видання, зміст якого передається знаками природної мови. Їх основу складає словесний (мовний, літературний) текст, що складається із фраз і слів, значення яких відомо реципієнту (читачу) або може бути знайдено в тлумачному словнику;

  • нотне – це різновид видання, більшу частину обсягу якого займає нотний запис музичного твору.

  • картографічне – видання, більшу частину якого займає картографічний твір (один або кілька).

  • ізовидання – видання, більшу частину якого займає зображення, тобто відтворення живописного, графічного, скульптурного твору, спеціальної або художньої фотографії й інших графічних робіт (креслень, діаграм, схем тощо). 

Нотне, картографічне й ізовидання є нетекстовими виданнями, у яких значення передається за допомогою знаків штучної мови (нотних, картографічних), або немовними знаками (образотворчими). До перших відносяться нотні й картографічні видання, до других – ізографічні видання (ізовидання).

За матеріальною конструкцією (або формою видання) розрізняють такі види видань:

  • книжкове – видання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату, в обкладинці або палітурці. До нього відносять книгу (обсягом понад 48 сторінок) й брошуру (обсягом понад 4, але не більше 48 сторінок);

  • журнальне – видання у вигляді скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, по-видавничому пристосованого до специфіки даного періодичного видання, в обкладинці або палітурці. Основним різновидом цього виду видання є журнал;

  • аркушне – видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення. Різновидом цього виду видання є газетне й карткове видання;

  • газетне – це аркушне видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, по-видавничому пристосованого до специфіки даного періодичного видання;

  • карткове – аркушне видання у вигляді картки встановленого формату, видрукуване на матеріалі підвищеної цупкості. До аркушних видань відносять газету, плакат, буклет, листівку і т. ін.;

  • буклет – аркушне видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого у будь-який спосіб у два чи більше згинань;

  • плакат – аркушне видання у вигляді одного чи кількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, віддруковане з одного чи двох боків аркуша, призначене для експонування;

  • листівка – карткове видання, віддруковане з одного чи обох боків;

  • комплектне видання – сукупність видань, зібраних у папку, футляр, бандероль або в обкладинці;

  • книжка-іграшка – видання, що має незвичайну конструктивну форму, призначене для розумового й естетичного розвитку дітей.

За обсягом, тобто за кількістю сторінок, а також паперу, витраченого на виготовлення одного екземпляра видання, весь масив поділяється на три види:

  • книга;

  • брошура;

  • листівка.

За складом основного тексту (тобто за кількістю уміщених творів) видання поділяється на два види:

  • моновидання;

  • збірка.

Моновидання містить один твір. Збірка – видання, що містить низку творів.

За структурою (тобто числом одиниць, з яких складається видання) розрізняють такі види видань:

  • серія – видання, що містить сукупність томів, об’єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням, що виходять в однотипному оформленні;

  • однотомне – неперіодичне видання, випущене в одному томі;

  • багатотомне видання (багатотомник) – неперіодичне видання, що складається з двох або більше нумерованих томів, й являє собою єдине ціле за змістом і оформленням;

  • зібрання творів – однотомне або багатотомне видання, що містить все або значну частину творів одного або кількох авторів, що дає уявлення про його (їх) творчість у цілому;

  • вибрані твори – однотомне або багатотомне видання, що містить частину найбільш значущих творів одного або кількох авторів, відібраних за певною ознакою.

За класом художньо-поліграфічного виконання видання поділяються на:

    • видання підвищеної якості (подарункові, ювілейні, сувенірні, факсимільні, експортні, особливо ретельно оформлені);

    • видання в прикрашеному оформленні;

    • видання в звичайному й економічному оформленні.

Видання може бути ілюстрованим і неілюстрованим, з художньо-образними або науково-пізнавальними ілюстраціями. Ілюстрації можуть складатися з малюнків, гравюр, фотографій, креслень, схем і та. ін.

За способом друку видання може бути надруковано високим, офсетним, глибоким, трафаретним й іншими спеціальними видами друку. Видання може бути однобарвним і багатобарвним (зокрема дитяче). Існують різні шрифти: великий шрифт – для дитячих видань і підручників для молодших класів, дрібний – для довідкових видань.



За форматом видання поділяють на видання:

  • великих форматів (від 84x108/8 до 84x90/16);

  • середніх форматів (від 70x100/16 до 70x108/32);

  • малих форматів (від 70x90/32 до 70x102/64);

  • видання мініатюрні (від 70x90/64 до 60x84/102).

Текстові видання


Основну частину видань складають текстові видання, зміст яких передається знаками природної мови. Їх основу складає словесний (мовний, літературний) текст, що складається з фраз і слів.

Серед класифікаційних ознак текстових видань особливе місце займає цільове призначення й читацька адреса, які в єдності з характером викладу тексту (тобто жанром) дають можливість визначати різні типи видань. Серед них: офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче та ін.


Літературно-художнє видання


Літературно-художнє (ЛХВ) – це видання, що містить твори (один або кілька) художньої літератури. Літературно-художні видання — видання, що об'єднують усі твори художньої літератури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ

Видання окремих творів і збірників можуть виходити в економному, звичайному і покращуваному оформленні. Є розкішно оформлені видання, виконані на дорогих ґатунках паперу, багатоколірним друком, багато декоровані й ілюстровані, покриті тканинними палітурками із золотим тисненням. Проте переважають видання без ілюстрацій і декоративних прикрас, віддруковані на газетному папері, покриті шрифтовою обкладинкою.

До них належать:

наукове літературно-художнє видання (підготовлені з найбільшою повнотою, з урахуванням попередніх редакцій і варіантів, ретельно прокоментовані і призначені для дослідницької роботи твори художньої літератури);

науково-масове літературно-художнє видання (містить найбільш значні твори письменника, збагачене вступною статтею, примітками, коментарями і призначене для поглибленого вивчення творчості письменника);

масове літературно-художнє видання (містить окремі твори письменника, здебільшого без вступної статті, приміток чи коментарів і призначене широкому колу читачів);

Різновидом масових літературно-художніх видань може бути альманахантологія, документально-художнє видання, науково-художнє видання


Формати та одиниці виміру видання


Вибір формату для книг і журналів. Вибір формату для книжкової і журнальної продукції здійснюється згідно ОСТУ 29.62 - 86 «Видання книжкові і журнальні. Основні параметри видавничо-поліграфічного оформлення» з врахуванням технічних умов на поліграфічне оформлення книги і журналів, що передбачають деяку типізацію форматів видань з врахуванням вигляду і типу видань і кваліфікації читача, для якого ці видання призначаються.

У основу типізації книжно-журнальних форматів встановлені наступні основні принципи:



  • поліграфічні і видавничі особливості кожного виду видання - характер тексту (проза, вірші, технічний текст}, кількість і розміри таблиць, формул і ілюстрацій;

  • особливості зберігання і використовування видань (на книжковій полиці, на столі або в кишені при читанні в дорозі), суцільне або вибіркове читання;

  • легка для читання довжина рядка, визначена найбільшою швидкістю читання;

  • об'єм і тираж видання;

  • техніко-економічні показники.

Вид видання з врахуванням його використовування і зберігання і легкість для читання тексту - основні параметри, що визначають первинний вибір формату і варіанту оформлення конкретного видання. Легкість для читання тексту багато в чому визначається співвідношенням кегля шрифту і формату набору з врахуванням кваліфікації читача. Так, для підготовленого читача легшим для читання буде текст, набраний шрифтом кегля 9- 10 п. на формат 51/2 - 63/4 кв.; при наборі тексту шрифтом кегля 8 п. на формат від 4 до 51/2 кв і шрифтом кегля 6 п. на формат від 2 до 33/4 кв. При сповільненому читанні (як читають діти) легшою для читання буде рядок, набраний на формат 7 кв і шрифтом кегля 12 п. На легкість читання тексту впливають і інші параметри, про які буде сказано пізніше, але при виборі формату набірної смуги основним параметром є кегель набору.

Враховуючи вищевикладене, найбільше застосування мають середні по величині формати книг, такі як 60х 4/16, 60х90/16 з форматом набору від 6 1/4 до 63/4 кв і 84х108/32 з форматом набору від 51/2 до 6 кв при різних варіантах оформлення. Більше 70% видань випускається у вказаних форматах. Розміри книжкових полиць стандартизовані відповідно до розмірів книг вказаних форматів; велика частина друкарського устаткування призначена для друку вказаних форматів, особливо формату 84х108/32.

Формат 84х108/32 застосовується для видань художньої літератури (зібрань творів і окремих творів), масової історичної і політичної літератури, науково-популярної літератури. Для друку учбової літератури і виробничо-методичних видань з великими таблицями, формулами перевага надається формату 60х90/16 або 60х84/16. Ці формати вибираються також для видань з великими смуговими ілюстраціями.

Форматом 70х90/16 з довжиною набірного рядка 7 кв випускають видання для дітей дошкільного, молодшого і середнього шкільного віку; форматом 70х108/16 - видання типу Букваря. Ці ж формати використовуються для випуску політичної, науково-популярної, виробничої і довідкової літератури, підручників для вищих і професійніших учбових закладів з великим числом таблиць, складних формул, об'ємним графічним матеріалом. Формат 70x108/16 використовується також для друку багатооб'ємних видань з двохколонним набором і видань з великою кількістю внутрішньотекстових ілюстрацій. Окремі томи багатотомних і серійних видань повинні бути однаковими за форматом.

У форматі 70х100/16 випускають монографії, альбоми; для альбомів по мистецтву використовують формати: 60х90/8, 70х90/16, але можуть бути використані і нестандартні, наприклад 60х108/8, 62х102/8.

Формат 70х100/32 застосовують для випуску портативних видань художньої літератури.

Подарункові, сувенірні і ювілейні видання художньої літератури можуть бути звичного книжкового формату (84х108/32, 60х84/16, 60х90/16), великого розміру (60х90/8, 84/108/16, 70х100/16, 70х108/16} і портативними (70х90/32, 60х90/32, 60х84/32), але можуть бути і нестандартними за форматом, наприклад 84 90/32, 60х100/16, 60х108/16.

Енциклопедії, словники енциклопедичного типу і довідники з двохколонним набором випускають форматом 84х108/16, словники, довідники, інструктивну літературу - форматом 60х90/32, 70х90/32, 70х108/64, 70х90/128.

При підборі формату видання необхідно враховувати його об'єм, оскільки зовнішнє оформлення, конструкція, матеріал, способи скріплення книжкових блоків, вид палітурки або обкладинки вибираються не тільки залежно від вигляду, призначення і використання видання, але і від його об'єму.

Вибір формату видання повинен бути узгоджений з поліграфічним підприємством, оскільки поліграфічне устаткування стандартизовано по форматах і необхідне не тільки устаткування потрібного формату, але і рівномірне завантаження всього устаткування підприємств.

Уточнюючим параметром при виборі формату книжно-журнальних видань є друкарський фактор видань; готове видання повинне містити ціле (іноді з половиною) число друкарських листів, на що необхідно звертати увагу на етапі технічного оформлення видань.

Книжно-журнальна продукція використовує в основному 16 форматів, з них 15 книжкових, 8 - журнальних.

Формат журналу не повинен змінюватися протягом року. Масові малооб'ємні ілюстровані журнали випускаються форматами: 70х108/8, 60х90/8, 84х108/16 і 70х100/16. Вибір формату здійснюється з врахуванням кількості і виду ілюстрацій. Для журналів, що використовують формат 70х108/8, допускається їх випуск без обрізки з трьох сторін у форматі 270х350 мм при друці на спеціалізованому устаткуванні. Літературно-художні журнали випускаються наступними форматами: 84х108/16, 70х108/16, 70х100/16, 70х90/16, 60х90/16. Вибір формату здійснюється з урахуванням виду журналу і круга читачів, для яких він призначається: літературно-художні журнали можуть бути призначені для широкого кола читачів або для молоді; літературно-критичні - для фахівців або непрофесіоналів.

У наукових і виробничих журналах використовується восьма доля форматів паперу 60х90 см і 60х84 см; шістнадцята доля форматів 84х108 см, 70х108 см, 70х100 см і 60х90 см.

Формати 84х108/16, 60х90/8 і 70х108/8 рекомендуються для масових дитячих і науково-популярних журналів.

Для журналів застосовується перший або другий варіанти оформлення. Допускається застосування додаткових варіантів оформлення за узгодженням з виробничою базою, наприклад, оформлення смуг по додаткових варіантах, що зменшують розміри полів, допускається тільки для малооб'ємних журналів при шитті внакидку, а по варіантах, що збільшують розміри полів, не рекомендується застосовувати для багатотиражних видань; допускається зменшення ширини формату смуги при безшвейному скріпленні і при шитті втачку на 1/4 квадрата і зменшення пропуску в корінці на 6 п для внутрішніх аркушів, що скріпляються дротом внакидку.



Вимірювальні величини. Для планування та обліку видавничої продукції розроблено систему вимірювальних величин, яку використовують видавництва і поліграфічні підприємства під час підрахунку обсягу продукції, витраченої праці та її оплати, визначення кількісних показників випуску, потреб у папері, формуванні собівартості продукції, а також для підготовки статистичних даних.

Аркуш — одиниця обсягу видання. Розрізняють авторський аркуш, обліково-видавничий аркуш, паперовий аркуш, друкований аркуш, фізичний друкований аркуш, умовний друкований аркуш.

Паперовий аркуш — одиниця розрахунку кількості паперу на видання. Основні характеристики паперового аркуша — його формат і вага одного квадратного метра. Формат паперового аркуша — розмір ширини і довжини аркуша в сантиметрах: 60×70, 60×84, 60×90, 60×108, 70×84, 70×90, 70×100, 70×108, 75×90, 84×90, 84×100. Номенклатура паперу за вагою 1 кв. метра в грамах: 40, 50, 60, 63, 65, 70, 71, 80, 85, 90, 100, 110, 120, 140, 160, 200, 240, 250.

Друкований аркуш — одиниця виміру обсягу видання, яка дорівнює друкованому відбитку на одному боці аркуша паперу і виражається двома поняттями: фізичний друкований аркуш та умовний друкований аркуш. Обсягом видання в друкованих аркушах називають кількість усіх друкованих аркушів одного примірника цього видання, а загальним обсягом — суму обсягів у друкованих аркушах усіх видань видавництва за певний період часу.

Фізичний друкований аркуш — одиниця виміру обсягу друкованого видання, що являє собою паперовий аркуш будь-якого формату, задрукований з одного боку (або його половину, задруковану з обох боків). Якщо паперовий аркуш задрукований з обох боків, то він містить два фізичних друкованих аркуші. При будь-якому форматі фізичний друкований аркуш уміщує кількість сторінок, яка дорівнює частці паперового аркуша (тобто, якщо частка паперового аркуша 1/16, кількість сторінок на 1 фізичний аркуш становить 16, а книга обсягом 10 фізичних друкованих аркушів буде містити 160 сторінок.

Умовний друкований аркуш, або приведений друкований аркуш — одиниця виміру обсягу видання, що використовується для підрахунку та зіставлення друкованих обсягів видань різних форматів і дорівнює друкованому аркушу формату 60×90 см; до нього прирівнюють (за допомогою коефіцієнта переведення фізичних друкованих аркушів в умовні) друковані аркуші інших форматів. Коефіцієнт отримують шляхом ділення площі форматів на площу формату 60×90, тобто на 5400 кв. см. Наприклад, при форматі 60×70 см коефіцієнт становить 0,78; 60×84 — 0,93; 75×90 — 1,25; 84×100 — 1,56; 84×108 — 1,86 тощо. Умовний друкований аркуш необхідний також для підрахунку кількості паперу на продукцію різних форматів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка