Ключових і предметних компетентностей



Скачати 310.76 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір310.76 Kb.
Сьогодні в Україні відбувається процес реформування змісту та гуманізація і демократизація цілей початкової освіти України, який є складовою процесу оновлення світових та європейських освітніх систем і спрямований на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них ключових і предметних компетентностей.

Компетентнісний підхід у шкільному навчанні є інноваційним засобом його модернізації. Це зумовлено проблемами досягнення більш якісної освіти не загалом для системи, а для кожного учня. Компетентнісна освіта — спроба вийти за межі традиційної парадигми навчання, коли результатом вважається система знань, умінь і навичок учня, а не його здатність діяти. Тому коротко можна визначити, що компетентнісна освіта — особистісно-діяльнісна.

Базовими поняттями компетентнісного підходу є компетентність і компетенція; ключові і предметні компетентності.

Компетентність інтегрована здатність особистості, яка набута в процесі навчання, вона включає знання, досвід, цінності і ставлення, які можуть цілісно реалізуватися на практиці. Компетентність не може бути зведена лише до фактичних знань.

Саме тому на сучасному етапі важливого значення набувають принципи гуманітаризації, диференціації та інтеграції. Мета їх полягає у формуванні творчої особистості як умови і результату повноцінного процесу навчання.

Сьогодні інтеграція – це провідний принцип розвитку сучасних освітніх систем. Вона в основному проявляється як спосіб і процес створення багатомірності картини світу, що об’єднує різні форми відображення дійсності.

В сучасній освіті функціонує достатньо велика кількість

інтегративно – педагогічних концепцій і систем. Вони охоплюють усі рівні дослідження проблеми інтеграції – від методологічного до практично – прикладного.

Актуальність зумовлена змінами у сфері науки і виробництва, новими соціальними запитами.


Одним із напрямків методичного збагачення уроків у початкових класах є проведення їх на основі інтеграції змісту. Доцільність інтегрованих уроків випливає із завдань інтеграції знань умінь та навичок учнів з основ наук.

Інтегрований урок об’єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань.



Мета інтегрованих уроків – формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учнів та їх особливостей; формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв’язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально – виховної функції навчання.

Особливий напрямок становлять інтегровані уроки, побудовані на основі змісту інтегрованих курсів, відповідно до інтегрованих програм. Навчальні плани сучасної початкової школи за останні роки поповнюються інтегрованими курсами, які реалізовуються в практиці початкової школи.

Інтегрований курс „Я і Україна” ( 1 – 4 кл.), автори В.Ільченко, К.Гуз, спрямований на розв’язання інтегрованих завдань з природознавства, суспільствознавства, українознавства.

Запровадження курсу „Навчання грамоти, математики, навколишній світ”, автори М.Вашуленко, Н.Бібік, Л.Кочина , створює об’єктивні передумови для запобігання перевантаженню учнів і вивільнення часу для розвивально – виховної діяльності.

Інтегрований курс „Навколишній світ” ( 1 – 4 кл. ), автор Т.Пушкарьова, відображає поєднання в змісті елементів природознавства, суспільствознавства, екології, етики, естетики, українознавства, літератури та мистецтва; спрямований на особистісний розвиток школяра, формування в учнів цілісного уявлення про природничо – наукову картину навколишнього світу, місце людини в ньому; ознайомлення з соціальними нормами і традиціями українського народу; формування первинних ціннісних орієнтацій у різноманітних галузях життя, культурній спадщині України, рідного краю, сім’ї ; усвідомлення учнями універсальної цінності життя.

„Художня праця”, автор В.Тименко . Курс зорієнтований на формування в учнів цілісної картини культурного простору, виховання особистості, яка інтегрується; забезпечення єдності у сприйманні довкілля емоційною, інтелектуальною і сенсорною сферами духовного життя учнів; розвиток творчої активності школярів у художній праці на основі взаємодоповнюваності думок, почуттів, практичних дій.

Курс „ Основи здоров’я і фізична культура”, автори О.Савченко, Т.Бойченко , спрямований на розуміння здоров’я, як інтегрального результату, який залежить від багатьох чинників (соціальне і духовне благополуччя людини, її адаптація до оточення і внутрішній комфорт).

Інтегровані курси в початковій школі поступово зменшують кількість обов’язкових навчальних предметів і таким чином запобігають перевантаженню учнів. Уроки, побудовані за змістом інтегрованих курсів, передбачають включення ігрових форм, методів, проблемних ситуацій, що безумовно сприяє активізації мисленнєвої, пізнавальної діяльності учнів і розширенню їхніх знань, розвитку зорового і слухового сприйняття, естетичному вихованню. Інтегровані уроки об’єднують блоки знань із різних навчальних предметів навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня. Це дає змогу пізнати певне явище з різних сторін, досягти цілісності знань.

Тематична єдність дидактичного матеріалу на уроках різних навчальних предметів - визначальний методичний підхід організації пізнання явищ у контексті діяльності предмету. Якісне оволодіння навичками читання – запорука успішності школяра з кожного предмета. Тому удосконалення умінь і навичок читання слід здійснювати використанням міжпредметних зв’язків. Дітям доводиться читати тексти різного характеру (віршовані, математичні, науково-пізнавальні), виконувати різноманітні завдання.
музика

праця


малювання

Розвиток мовлення

природознавство

читання

Плануючи етап формування знань, можливо використовувати такі комплексні завдання:



  1. Виразне читання вірша, пісні; спостереження за живописною функцією мовних засобів у тексті.

  2. Виразне читання вірша, складання діалогів з героями твору, доповнення художніх описів, міркувань.

  3. Виразне читання вірша, зіставлення його з картиною. Що в них спільне? Що відмінне?

  4. Сприймання вірша, музики, картини. Чи співзвучні ці твори? Чому?

  5. Сприймання двох картин (контрастних за настроєм), прослуховування музики.

  6. Аналіз виставки дитячих малюнків після екскурсії в природу.

  7. Складання описів за дидактичними іграми (яка пташка мені зустрілася? Яка квіточка (гілочка, листочок, плід) мені найбільше сподобалася? Чому? Що за гостинці принесла бабусі Червона Шапочка з лісу (городу, поля, лугу).

  8. Відгадування загадок, ребусів, кросвордів. Спостереження за виражальними можливостями мовних засобів; зіставлення тексту загадки і малюків, ілюстрацій.

  9. Добір виразних мовних засобів у ході евристичної бесіди у процесі спілкування з картиною, поезією, природою.

  10. Виготовлення художніх виробів та колективних композицій (аплікацій з природного матеріалу, пластиліну, малюнків).

  11. Добір виразних мовних засобів у процесі гри, спостережень за картиною, ілюстрованим текстом.

  12. Доповнення, поширення, відновлення казки, вірша.

Конструюванню системи інтегрованих уроків значною мірою сприяє використання сукупності різних видів емоційно-образної діяльності (гри, спостереження за довкіллям, художньої та літературної діяльності).

Сьогодні дуже важливим є розуміння того, що людина живе в іншому суспільному просторі, де цінуються не стільки знання, як здатність мобільно й адекватно використовувати та застосовувати їх у практичній діяльності. Компетентнісний підхід охоплює поряд із конкретними знаннями й навичками такі категорії, як здатність, готовність до пізнання, навчання упродовж усього життя, соціальні навички та ін.

Тому сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта культури і власної життєтворчості, виховання життєво-коммпетентного громадянина.

Це становить основу формування й літературної компетентності. Тому пропаганда читання, виховання інформаційно-бібліографічної та читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книгою, довідковим апаратом, розвиток пізнавальних інтересів, які є основою курсу «Літературне читання» у початковій школі – пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотеки, батьків.

Сьогодні вчитель має знати про ті педагогічні технології, які доцільно застосовувати на уроках читання та поза їх межами. Це мають бути такі технології, які повною мірою забезпечать розвивальне і особистісно орієнтоване навчання, диференційовано - групове і парне навчання, адаптивно – інтегроване і проектне навчання.

Навчальна програма з літературного читання реалізується через викладання предмета з новою назвою «Літературне читання».



Зміст навчального предмета «Літературне читання» спрямований на розв'язання завдань, визначених у програмі; моделює систему навчання учнів читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яке включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити.

В основу розроблення оновленого змісту курсу, його структурування, технологій опрацювання покладено концептуальні ідеї нової редакції Державного стандарту загальної початкової освіти («Літературне читання»), у якому основною метою літературного читання визначено формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.

Сутність читацької компетентності полягає в оволодінні учнями сукупністю знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень, які дають змогу їм відповідно до вікових можливостей самостійно орієнтуватися у колі дитячого читання;. Набутий читацький досвід забезпечує готовність і здатність молодших школярів до подальшого навчання, пізнання, саморозвитку.

Оновлений зміст літературного матеріалу, який різнобічно охоплює сферу інтересів молодших школярів, його новизна, художнє оформлення, цікаві форми і методи роботи з текстами творів і дитячими книжками з наданням переваги проблемним, творчим завданням мають переконати учнів у тому, що художня література – це особливий вид мистецтва, а читання – особливий, унікальний засіб задоволення пізнавальних інтересів, пізнання світу і самопізнання, який не можуть замінити ніякі інші засоби масової культури.

У контексті компетентнісного підходу до змісту літературного читання посилюється увага до формування умінь, способів діяльності, які мають міжпредметний характер.

Курс «Літературне читання» – органічна складова освітньої галузі «Мови і літератури» він охоплює класне і позакласне читання. Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».

Це вимагає від вчителя особливої уваги до своїх учнів: вивчення їх індивідуальних особливостей, навчальних можливостей, індивідуальних інтересів, передбачення і подолання труднощів у навчанні.

Оскільки читання здійснюється з різною метою, то застосовуються і різні види читання.


ознайомлювальне − передбачає ознайомлення із змістом тексту загалом, не вдаючись у деталі.

пошукове читання має на меті знайти у тексті відповідь на те чи інше питання

аналітичне (поглиблене) читання передбачає детальне ознайомлення із змістом тексту
ВИДИ ЧИТАННЯ

аналітичне (поглиблене) читання передбачає детальне ознайомлення із змістом тексту
пошукове читання має на меті знайти у тексті відповідь на те чи інше питання
ознайомлювальне − передбачає ознайомлення із змістом тексту загалом, не вдаючись у деталі.

Важливим завданням у змісті літературного читання є інтенсивний розвиток в учнів на уроках і в позаурочний час інформаційних умінь (умінь самостійно усвідомлювати, формулювати свої інформаційні запити, засвоювати і використовувати основні алгоритми пошуку, обробки аналізу інформації відповідно до комунікативних і пізнавальних завдань літературного читання, напр., у тексті, дитячій книжці, довідковому, періодичному виданні, медіатексті, на сайті дитячої електронної бібліотеки і т. ін.). Окремо варто виділити уміння школярів задовольняти свої інформаційні запити, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, умінь виділяти інформацію із запитання, залучати інформацію, яка знаходиться за межами завдання, використовуючи особистий досвід, знання з інших навчальних предметів. Цей блок міжпредметних умінь сприяє вихованню й розвитку якостей особистості школяра, які відповідають вимогам інформаційного суспільства.

Оновлений зміст літературного читання визначається на основі таких принципів


принципів:

літературознавчого


художньо-естетичного

тематично-жанрового


комунікативно-мовленнєвого


Тематично-жанровий і художньо-естетичний принципи визначають

стратегію добору творів для читання за такими основними критеріями:



- доступність віку (до кола читання добираються дитячі твори, зміст, тематика, художні образи, характери героїв яких є близькими і зрозумілими дітям, відповідають їхньому життєвому, читацькому, емоційно-чуттєвому досвіду, рівню розвитку мислення, мовлення, пам’яті);

- жанрово-родова, тематична розмаїтість: художня література (казки (народні і літературні), легенди, вірші, оповідання, повісті, п’єси, байки); малі фольклорні форми, науково-пізнавальна, енциклопедична література, дитяча періодика, - твори для дітей про рідний край, Батьківщину, природу, дітей, сім’ю, взаємини між людьми, навчання, пригоди, фантастика і т. ін.;

- висока художня цінність.

До кола дитячого читання входять насамперед художні твори словесного мистецтва, зміст яких розкриває школярам багатство і красу навколишнього світу людських взаємин, пробуджує почуття гармонії, вчить розуміти прекрасне у житті, формує у дитини власне ставлення до дійсності, утверджує загальнолюдські духовно-моральні, національні цінності, сприяє розвитку чуттєвої сфери, творчої уяви дитини як домінантних (провідних) у процесі спілкування з мистецтвом слова.

Художньо-естетичний принцип передбачає встановлення зв’язків літератури з іншими видами мистецтва.

Комунікативно-мовленнєвий принцип є визначальним у мовленнєвому розвитку учнів, формуванні у них досвіду міжособистісного спілкування, комунікацію з джерелом інформації. Під час навчання відбувається інтенсивний розвиток всіх характеристик навички читання вголос і мовчки при провідній ролі смислового читання; учні оволодівають прийомами виразного читання, уміннями будувати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), виявляти готовність уважно слухати і розуміти співбесідника, брати участь у діалозі.

Впровадження комунікативно-мовленнєвого принципу передбачає діалогову взаємодію читача з текстом, автором, героями його твору, застосування технологій кооперативного навчання, створення спеціальних навчальних ситуацій, (робота в парах, малих групах, колективне обговорення змісту прочитаного, прослуханого, участь у літературній бесіді, рольових літературних іграх, декламація, драматизація тощо), у процесі яких формується культура спілкування.



Літературознавчий принцип передбачає введення до системи підготовки дитини-читача початкових літературознавчих понять, які засвоюються учнями практично, на рівні уявлень. Він реалізується в процесі практичного елементарного аналізу літературного тексту. Об’єктом уваги читача стає слово, що осмислюється ним як засіб створення словесно-художнього образу, за допомогою якого автор виражає свої думки, почуття, ідеї, ставлення до світу. Впровадження цього принципу передбачає усвідомлення учнями на практичному рівні таких понять, як тема, ідея, жанрові особливості твору, автор твору, герой (персонаж), засоби художньої виразності.

Для досягнення мети виконуються такі завдання:

  • формування в учнів повноцінної навички читання як базової у системі початкового навчання;

  • ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;

  • формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

  • формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні і навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;

  • розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);

  • розвиток творчої літературної діяльності школярів;

  • формування у школярів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; умінь здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

  • виховання потреби в систематичному читанні як засобові пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку.

Це становитиме основу формування й літературної компетентності.



Літературна компетентність - це оволодіння учнем відповідними знаннями про художню літературу, її теорію та історію; літературно – творчими уміннями і навичками, досвідом і способами орієнтування у світі книжки, самостійно спілкуватися з літературним твором і його авторами через текст.

Реалізація такої навчальної діяльності вбачається у застосуванні ефективних методів й прийомів.







читання – розгляд (опора на інформаційно – довідковий апарат книжки)

пояснювальне

(коментоване) читання




метод творчого

читання

(настанова та творче втілення прочитаного)

літературне читання

(бесіда морально - етичного спрямування)




пояснювальне

(коментоване) читання




використання рольової гри

спільне визначення теми уроку



вільний вибір навчального діалогу



парна і групова форми роботи

спілкування - діалог: учитель – учень - учні

Літературна компетентність – стала якість літературної освіти особистості-читача, яка забезпечує нерозривну єдність її літературної спрямованості і літературного досвіду в системі духовно-мистецької,літературної, читацької діяльності та спрямована на формування



Формування читацьких вмінь та навичок молодших школярів




  • Обговорення прочитаного в колі друзів

    Учень

    • відпрацьовує навички оптимальної швидкості, виразності, свідомості читання

    Участь в масових чит. заходах

    Сімейні свята, вікторини

    Свято «Ми дружня читацька сім’ясім’я»

    Педвсеобуч батьків

    Сімейні читацькі години

    Створення дом.бібліотеки

    Ведення чит. щоденника

    Відвідування бібліотеки

    Позакласні заходи по роботі з книгою

    Години чит. спілкування

    Робота на уроці

    Уроки читання

    Урок ПЧ

    Батьки

    • сприяють розвитку навички читацької самостійності

    Вчитель

    • розвиває техніку читання

    • формує інтерес до читання




Формування читацьких умінь




3 клас

2 клас

1 клас

4 клас




Основні напрямки




бібліотечно - бібліографічні вміння та навички

Вміння читати й аналізувати художній твір

Мислительні вмі-ння як компонент читацьких умінь


Основні різновиди читання



МОВЧКИ, ПРО СЕБЕ

ВГОЛОС



Головні задачі уроку читання


Формування інтересу до читання



Активізація мовленнєвої діяльності та зорового сприймання

Формування читацької самостійності

Розвиток навичок техніки читання



    • Робота з зошитом для читання, читацьким щоденником;

    • офрмлення куточків читача в класі;

    • заповіді читача;

    • книжкова поличка до уроку;

    • рекомендації щодо підбору книжок на задану тему;

    • плани позакласного читання на рік;

    • учнівські відгуки на прочитане: (казки, твори, малюнки, власні кадри діа-фільму про прочи-таному твору).

    • читання парами;

    • читання «ланцюжком»;

    • читання хором;

    • вибіркове читання;

    • самостійне читання про себе;

    • читання в дійових особах;

    • переказ прочитаного;

    • читання «Буксир», «Кидок - засічка», «Поза- озслабитись»;

    • Вправи для читання «Блискавка», «Віконце», «Небо, земля», «Сонечко, злива», «Хвиля», «Губи», «Спринт», «Розвідка», «Фініш», «День і ніч», «Диктор», «Бджолиний вулик» та інші.






    • виховання інте-ресу до визн-аченої тематики;

    • сприяття художнього твору, як копії життя та реальних людей;

    • співпереживання та співучасть в розглянутих діях;

    • формування вибіркового інте-ресу до прочитаного;

    • виховання емоційної чуйності до прочитаного;

    • вміння сприймати текст;

    • сприяння роз-виткові літера-турних смаків;

    • розширення кола читання;

    • підбір книжок на задану тематику;

    • зіставляти власне уявлення про прочитане з авторським;

    • вміння працю-вати з книжковими виставками, бібліо-графічними покаж-чиками.

    • читання таблиць Шульта та пірамід Лайзера;

    • використання на уроках скоро-мовок, чисто-мовок, лічилок, загадок - забавлянок;

    • фонетичні зарядки;

    • орфоепічні та артикуляційні вправи;

    • читання з лінійкою, з решіткою;

    • гра «Фотооко», «Знайди пеньок», «Незнайко».


Поняття літературної компетентності є комплексним та охоплює систему вмінь, що є змістом читацької, літературознавчої, бібліотечно-бібліографічної, особистісно-діяльнісної компетенцій.
Читацьку компетентність у системі початкового навчання доцільно розглядати як предметну. Як уже зазначалося, предметну компетентність ми розуміємо як особистісне утворення, що інтегрує відповідно до вимог певного предмета, знання, уміння й навички, особистий досвід, ставлення до процесу і результату. Відтак і читацьку компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів, яка виявляється у володінні системою літературних знань, умінь і навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості та здатності їх використовувати з метою пізнання навколишньої дійсності, задоволення власних потреб (пізнавальних, естетичних, самоосвітніх та ін.). Як бачимо, читацька компетентність визначається не лише обсягом літературних знань, початкових читацьких умінь і навичок з їх відтворенням, а й здатністю школяра засвоювати знання та застосовувати їх у власній літературній діяльностізЯк бачимо, читацька компетентність інтегрує в собі такі компоненти:

когнітивний (знання)



комунікативний (слухання, читання, говоріння, письмо)

ціннісний (оцінні судження і ставлення учня до прочитаного)

- особистісно-творчий (мотиваційно-ціннісні ставлення, прагнення особистості до навчання, пізнання і діяльності)

-діяльнісний (уміння, навички, способи діяльності)

Когнітивний компонент передбачає володіння загальнокультурними і предметними знаннями як результатом навчально-пізнавальної діяльності, а також знаннями про способи діяльності. Отже, когнітивний компонент читацької компетентності передбачає, що читання текстів розглядається як пізнавальна діяльність учня, що охоплює смислове сприймання, мислительну обробку й інтерпретацію прочитаного, ознайомлення з біографічними відомостями майстрів художнього слова, володіння елементарними теоретико-літературними знаннями, розширення кола читання, формування свідомої мотивації до читання.

До комунікативного компонента читацької діяльності молодших школярів можна віднести мовленнєвий розвиток, який визначається зв’язністю, змістовністю та образністю мовлення, влучністю та доречністю використання мовних засобів у створенні художнього образу, вживання тропів та інтонаційних засобів виразності з метою передачі власних думок, почуттів; сформованість умінь, необхідних для повноцінного спілкування з художнім твором, уміння вести бесіду про прочитане, створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), робити висновки, формулювати власну думку щодо прочитаного; відповідати на запитання за змістом прочитаного, уміти обґрунтовувати свою відповідь.

До складу ціннісного компонента читацької діяльності можна віднести розуміння соціальних, морально-етичних цінностей, відображених у літературі; сформованість системи моральних і етичних цінностей учня (ставлення, ціннісні орієнтації, переживання та ін.); уміння визначати і обґрунтовувати своє ставлення до цих цінностей, відстоювати свої моральні позиції.

До діяльнісного компонента ми відносимо сформованість способів діяльності, володіння певними вміннями і навичками. Отже діяльнісний компонент читацької діяльності молодших школярів охоплює: удосконалення навички читання, системи читацьких умінь; активне застосування теоретико-літературних знань; аналіз твору; уміння фантазувати, уявляти, нестандартно мислити, вступати в діалог «автор-читач», самостійно і продуктивно працювати з книжкою, різними джерелами друкованої продукції, орієнтуватися у світі книжок, для знаходження необхідної інформації і задоволення власних пізнавальних потреб; активне спілкування.

До складу особистісно-творчого компонента читацької діяльності можна віднести розвиненість мотивації до літературно-творчої діяльності, художніх здібностей, естетичної чутливості, творчої уяви; здатність до творчої діяльності; рівень читацької культури.

Кожен із компонентів може бути представлений як інтегрована якість особистості.

У структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:



  • мовленнєва, яка передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок;

Це розвиток:

  • уміння будувати усні й письмові монологічні висловлювання;

  • брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору;

  • уміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;

  • уміння ставити запитання; відповідати на запитання за змістом прочитаного твору;

  • переказувати твір;

  • образного мовлення;

  • уміння виразно читати.

  • літературознавча, яка передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися;

Це практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями; сприймання, аналіз літературного тв.

  • бібліотечно-бібліографічна – передбачає уміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами отримання інформації; наявність у молодших школярів певного кола читання; знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою;

  • літературно-творча – передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів;

емоційно-ціннісна – передбачає розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаног Актуальним залишається питання розвитку читацької компетентності молодшого школяра. Це передбачає:

  • формування в учнів повноцінного читання, як базового у системі початкового навчання;

  • ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;

  • формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

  • формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні і навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;

  • розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного;

  • розвиток творчої діяльності школярів;

  • формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

  • виховання потреби в систематичному читанні, як засобові пізнання світу, загальнокультурного розвитку.

ошвидкість читання.

Як засвідчує практика, швидкість читання залежить від кута зору– від кількості друкованих знаків, яку читач охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору доречним є застосування:



  • малюнкових, числових, буквених та складових пірамід, квадратів Шульте та Лезера;

  • читання слів за таблицями, з’єднуючи склади;

  • читання слів, речень, абзаців та цілого тексту з різноманітним утрудненням (частинки букв відсутні через механічні перешкоди – надгризла мишка, проліз равлик, розмило дощем тощо);

  • виконання завдань на відновлення слів із пропущеними буквами, речень, частин тексту із пропущеними буквами в словах;

  • частини великого цілого тексту із пропущеними словами;

абзаців та цілого тексту із пропущеними реченнями

Кожен урок читання бажано розпочинати з розвитку артикуляційного апарату та постановки дихання. До такої “артикуляційної зарядки” входить робота над скоромовкою, вправи для розвитку язика і губ, які не зв’язані з вимовою якого-небудь звуку, вправи, пов’язані з вимовою певного звука, складання та читання чистомовок, читання складів із дошки, таблиць різними способами (пошепки, губами, голосно, повільно, швидко), читання групи слів на одному диханні. Їх доречно добирати відповідно до теми уроку Вивчення скоромовок на уроках є необхідною передумовою виразного читання.


При роботі зі скоромовкою можна запропонувати учням такі завдання:

  • прочитати по складах разом;

  • пошепки, постукуючи олівцем;

  • хором цілими словами;

  • у нормальному темпі;

  • протяжно, ніби співаєте;

  • чітко артикулюючи;

  • швидко («блискавкою»);

  • модулюючи голос (швидко-повільно).

Для розвитку памяті у дітей використовуються такі вправи:



  1. Демонстрація малюнка (3-4 сек.) з установкою: запам’ятати кожен предмет, а потім його назвати.

  2. Дітям роздається на парти текст. За командою вони відкривають його і починають читати швидко та уважно. Далі пропонується закрити текст: “А тепер своєму сусіду розкажіть зміст прочитаного”.

  3. Проведення слухових диктантів (речення читаю тільки один раз,а діти прослухавши його, повинні записати. При цьому поступово збільшується кількість слів у ньому).

  4. Проведення зорових диктантів. (Текст речення демонструється на кілька секунд, потім закривається, а учні повинні записати його правильно.)

На кожному уроці читання використовуються різні вправи для розчитування. Застосування таких вправ вдосконалює навички читання, допомагає відпрацювати темп, правильність, виразність, сприяє усвідомленню прочитаного.

Для цього можна використовувати такі види розчитування:


  • читання складів з карток чи зі складової таблиці, наприклад: ра, ря, ру, рю, рі, ре, пре, кре, пра, спра, впра;

  • читання деформованих текстів;

  • читання пар складів із складової таблиці Зайцева М. О.;

  • розчитування у вигляді гри.

Активно слід практикувати читання вголос. Голосне читання сприяє розвиткові живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно. Тому на уроках слід демонструвати учням зразки правильного, виразного читання і вимагаю цього від учнів. Для цього використовуються різні форми читання вголос:

  • індивідуальне;

  • хорове (якщо треба підтягти темп);

  • вибіркове;

  • партикулярне;

  • читання в особах;

  • читання у парах;

  • ланцюжкове;

  • читання “буксиром”;

  • читання “дощиком”;

  • читання “Незнайком”;

  • читання “луною” за вчителем;

  • читання напівголосне сусіду по парті;

  • читання на одному диханні якнайбільше слів;

  • читання із орієнтацією на розділові знаки;

  • читання одного й того самого речення з різною інтонацією;

  • читання за "диктором";

  • читання учнем нового тексту (заздалегідь підготовленого вдома);

  • читання "в’юнком", "ланцюжком";

  • читання та знаходження уривка до малюнка;

  • знаходження за даним початком або кінцем всього речення (уривка);

  • знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку;

  • читання, знаходження речень, що стали приказками (для байки);

  • читання та визначення, що правдиво, а що вигадано (для казки);

  • під час самовимірювання швидкості читання (за одну хвилину);

  • знаходження й читання речення зі знаком оклику, питання, дефісом

  • знаходження в оповіданні (абзаці) найдовшого слова, слова в лапках

  • читання за готовим планом;

  • читання найкрасивішого місця в оповіданні;

  • конкурсне читання віршів;

  • самостійне читання;

  • читання, відповіді на питання;

- інсценування.

При читанні мовчки успішно застосовую такі завдання, як пробігання дітьми очима по тексту або по його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст, тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи текст, а лише пробігаючи очима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи). 2-3 хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умова пошуку – переглядати на швидкість. Пропонується знайти якомога швидше; знайти, випередивши товариша; доки порахую до…

Починаючи з 2 класу, на всіх уроках, крім фізкультури та уроків контрольних робіт, можна проводити пятихвилинки читання. Цей вид самостійного читання слід практикувати на початку уроку. Кожен учень читає свою улюблену книжку. Вибір книжок не обмежується ні за темою, ні за обсягом. Спосіб читання учні обирають самі (бурмотіння, шепотіння, гудіння, мовчки). Дітям, які читають в обсязі 120-150 слів, пропонується читати мовчки, бо при іншому читанні відбувається штучна затримка темпу.

Щоб навчити учня швидко читати, доречно використовувати і інші види роботи, а саме:



а) читання перед сном;

б) читання в темпі скоромовки;

в) напівголосне читання;

г) проведення самозамірів читання (під кінець уроку залишаю 2-3 хвилини, щоб провести самозаміри читання. Результати слід занотовувати в щоденнику учня.

Починаючи з 3 класу, доречно вчити дітей працювати з тлумачним словником, енциклопедією. Для читання вдома пропонується прочитати не той текст, що учні вивчали в класі, а той, який опрацьовуватиметься на наступному уроці. Діти в свої зошити, які можна назвати “Словничок-чарівничок, записують ті слова і словосполучення, значення яких не розуміють, і тлумачення їх з’ясовують за словником.

Щоб досягти високого рівня читання, слід вчити школярів аналізувати твір, осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам`ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Завдяки цьому формуються в дітей читацькі вміння.

На основі прочитаних творів доречно розвивати творчі здібності учнів, мовлення, формую уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), а саме:



  • створення казок, усмішок (за аналогією);

  • складання скоромовок, загадок, лічилок;

  • віршування;

  • читання в особах;

  • інсценізація, драматизація невеличкого твору, ведення діалогу з героями твору і інші.

У 4 класі при вивченні біографії письменника можна запропонувати учням створити Портфоліо письменника. Воно вміщує:

  • портрет письменника;

  • прізвище, ім`я, по батькові автора;

  • псевдонім;

  • роки життя письменника;

  • відомості про дитячі роки;

  • важливі дати життя;

  • вплив на творчість життєвого досвіду;

  • перелік творів.

Вагоме місце розвитку читацької компетентності молодших школярів слід відводити на уроках позакласного читання. Організацію позакласного читання в школі слід починати з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичок користування книжкою. Для цього можна запропонувати учням анкети. З першокласниками анкетування проводяться в усній формі. З учнями 3-4 класів – у письмовій. Також важливим є на батьківських зборах виявлення кола читання батьків та їх дітей за допомогою анкет Щоб правильно сприйняти твір, школяр має розібратися у його зовнішній і внутрішній структурі – оволодіти до певної міри прийомами аналізу художнього твору, що ґрунтується на знаннях елементарних літературознавчих понять.



Літературна Знання світу

компетенція оточуючих книг

Літературний

розвиток школярів




Уміння

орієнтуватися Розуміння

у доступному значущості

колі книжок книжки в особистому

і громадському житті

В початковій школі інтегровані уроки дають можливість збільшити рівень розумового розвитку учнів, домогтися формування міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, уникнути дублювання у вивченні низки питань, досягти міцності знань. Інтегровані уроки навчають учня мобілізувати в даній ситуації здобуті знання і досвід. Шлях до формування розумового розвитку вибраний вірно:




ЗНАННЯ

УМІННЯ

ЗДІБНОСТІ



ДОСВІД

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК

На інтегрованих уроках дитина приміняє знання, вміння, життєвий досвід для розв’язання життєвих завдань, вчиться оцінювати, захищати свої інтереси, аналізувати ситуації та відносини; спільно діяти, вирішувати конфлікти; розуміти, створювати та використовувати правила. А це і є мета формування розумового розвитку.

ТВОРЧІСТЬ

УЧИТЕЛЯ


ТВОРЧІСТЬ

УЧНЯ


ІНТЕГРОВАНИЙ

УРОК


Розумовий розвиток



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка