Класний керівник це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків



Скачати 214.54 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір214.54 Kb.
Класний керівник - це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства - душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого - багатство народу, його майбутнє, його надія - молоде покоління. Класний керівник творить найбільше багатство суспільства - Людину...

В. О. Сухомлинський

Обгрунтування проблеми

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її духовного збагачення. Завдання щодо виховання людей із високою моральною культурою, активною громадською позицією, здатних забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі, постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Важлива роль у формуванні соціально орієнтованої особистості та становленні її громадянської активності належить школі і вчителю, класному керівникові зокрема. Прагнення створити особистість, конкурентоздатну взаємодіяти зі світом ХХІ століття, яка прагне стати повноправним членом європейської спільноти, зумовило вибір теми роботи. Адже створення сприятливого виховного середовища для духовного збагачення учнів та формування компетентностей майбутнього громадянина України шляхом використання інноваційних технологій і є найактуальнішою темою, що сприяє реалізації завдань сьогодення:


  • формувати освічену, здатну до самовизначення, самовдосконалення, самореалізації особистість;

  • створити умови умови для розвитку творчого потенціалу особистості;

  • виховувати цілісну особистість, якій притаманні доброта, гуманність, милосердя, толерантність, совість, чесність, порядність, правдивість, скромність, сміливість, повага й любов до людей.

Постановка проблеми

Інноваційність сучасної освіти зумовлена динамічними процесами, які відбуваються у світі та Україні. Становлення постінформаційного простору, перехід до прогресивного, інформаційного, інноваційного, соціально-орієнтованого суспільства висовує високі вимоги до сучасної особистості, формування якої є головним завданням школи. Отже, модернізація вітчизняної освіти покликана зробити процес виховання відповідним до вимог сьогодення. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває потреба впровадження інновацій у виховний процес школи. Зрозуміло, що необхідною умовою для рішення означеної проблеми є розвиток інноваційного потенціалу класних керівників, яким притаманні інноваційне мислення, інноваційна культура, здатність до інноваційної діяльності.

Основна ідея проекту полягає в необхідності становлення нового типу вчителя, основним зав­данням якого, крім збереження здоров'я учнів і забезпечення безпеки життєдіяльності, є введен­ня дітей у світ прекрасного, доброго, залучення до цінностей національної та світової культури, виховання основ духовної культури, що зумовлює новий підхід до підвищення професійної майстер­ності учителя.

Актуальність теми зумовлена тими кардинальними змінами, що відбуваються в сучасному педагогічному та виховному процесі, який спирається на «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів», Концепцію громадянського виховання, Концепцію національного виховання, Національну програму «Діти України», Закон України «Про повну середню освіту», нормативні документи, накази, розпорядження Президента України, міністерства освіти та науки, обласного управління та міського відділу освіти.

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується виховними інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти і виховання відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Кардинально змінена соціальна ситуація змушує педагогів по-новому розуміти мету виховного процесу, шукати гармонійне, оптимальне поєднання між соціалізацією та індивідуалізацією дітей у процесі виховання. Результатами цих пошуків виступили менш категоричні, більш зважені формулювання мети виховання : не просто формувати всебічно розвинену особистість, а й спрямовувати розвиток суб’єктивного світу дитини, створювати умови для самореалізації у відповідності до його індивідуальних особливостей.

Якщо систематично використовувати у виховному процесі інноваційні методи виховання, то можна очікувати якісного формування певних компетентностей в учнів, що в свою чергу сприятиме:



  • вихованню соціально-активної особистості, розуміючої та приймаючої цінності суспільства;

  • збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів;

  • підвищенню пізнавальної активності школярів;

  • виробленню вмінню працювати у колективі, бути активним, відчувати відповідальність перед колективом;

  • формуванню громадянина світу незалежно від етнічної приналежності.





Об'єктом дослідження є професійна майстерність педагога; предметом — використання інноваційних технологій у роботі класного керівника.

Мета:

  • сприяти наближенню змісту виховного процесу до сучасних вимог суспільства і потреб дитини.;

  • конструювати виховні системи так, щоб особистість дитини отримувала запас моральних, інтелектуальних, громадянських сил, які необхідні не тільки для того, щоб адаптуватися в сьогодення, але й активно діяти;

  • обгрунтувати доцільність впровадження інновацій в навчально-виховний процес, аналіз готовності вчителя до інноваційної діяльності.

  • створення виховного простору, який формує ціннісне ставлення особистості до держави, суспільства, до себе, людей, природи, праці та мистецтва, історичних, культурних і духовних надбань людей рідного краю, простору, який забезпечує гармонійний розвиток особистості, її громадянську та соціальну активність ( наявність певної системи цінностей в учнів є необхідною умовою їх цілісного особистісного розвитку, так як ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індивідуальної поведінки, але й складають світогляд людини).




Завдання:

Довести необхідність використання інноваційних технологій шляхом моніторингу навчально-виховного процесу у школі:



  • провести експертизу для визначення готовності вчителів до інноваційної діяльності використання інноваційних технологій у роботі класних керівників;

  • провести анкетування серед учнів «Ваше ставлення до інновацій в навчально-виховному процесі;

  • творити уявний портрет сучасного вчителя за участі школярів, студентів, викладачів;

  • дослідити використання інновацій у роботі педагогічного колективу у підготовці компетентного випускника;

  • вивчити особливості роботи з дітьми-переселенцями та дітьми воїнів АТО;

  • аналіз проблем, пошук шляхів їх подолання;

  • аналіз методики використання та систематизації інноваційних технологій виховної діяльності у практичній діяльності вчителя ( з досвіду роботи Кузь В.М.)


Очікувані результати:

Для вчителів:

  • підвищення інтересу до своєї професії;

  • опанування методикою самостійної діяльності, технологією саморозвитку та самовиховання;

  • оволодіння вчителями інноваційними тех­нологіями, зокрема змістовно-пошуковими,особистісно-розвивальними,компетентісно орієнтованого підходу до навчання та вихо­вання, технологією життєтворчості особисто­сті та вироблення власних адекватних техно­логій;

  • кваліфікаційне зростання та підвищення про­фесійної майстерності;

  • оволодіння навичками гуманно-демокра­тичного стилю спілкування, індивідуальної педагогічної підтримки, конструктивного розв'язання конфліктів і протиріч.


Для учнів:

  • підвищення рівня навчальних досягнень учнів;

  • опанування учнями інтелектуального, морального, соціаль­ного становлення особистості, розвитку цін­нісних орієнтирів, емоційної сфери, творчих здібностей та рис особистості;

  • забезпечення умов для самореалізації особи­стості учня;

  • усвідомлення кожним учнем себе і свого місця у школі.


Для батьків:

  • підвищення психолого-педагогічної освіти;

  • встановлення та зміцнення дружніх стосунків між родинами учнів і школою.


Для представників громадськості:

  • підвищення уваги та інтересу до проблем ви­ховання;

  • участь у вирішенні проблем навчання та ви­ховання.



Етапи реалізації проекту

І. Діагностико-прогностичний етап

На цьому етапі біло визначено:



  • мету і завдання проекту;

  • сформульовано тему проекту: «Інноваційні виховні технології у роботі класного керівника. Соціалізаційні виклики і педагогічний контекст »


ІІ. Організаційний етап

  • опрацювання літератури з заданої теми;

  • розробка експертний запитань для визначення готовності вчителів до інноваційної діяльності ( Додаток №1 );

  • створення анкет для учнів «Ваше ставлення до інновацій в навчально-виховному процесі» ( Додаток № 2 );

  • зібрати матеріали успішності учнів у вчителів, що використовують інновації у навчально-виховному процесі (Додаток № 3);

  • інтерв’ювати школярів, студентів, викладачів ТНПУ для створення портрету сучасного вчителя (Додаток № 4).


ІІІ. Діяльнісний етап

  • опрацьовано матеріали з заданої теми з різних джерел інформації;

  • проведено експертизу для визначення готовності вчителів до інноваційної діяльності (Додаток № 5);

  • проведено анкетування серед учнів «Ваше ставлення до інновацій в навчально-виховному процесі» (Додаток № 6);

  • розглянуто динаміку якості знань учнів у вчителів , що використовують інновації у навчально-виховному процесі (Додаток № 7,8,9);

  • проведено інтерв’ю школярів, студентів, викладачів ТНПУ для створення портрету сучасного вчителя (Додаток № 10,11);

  • зібрано матеріали з досвіду роботи класного керівника (Додаток № 12);

  • розроблено пам’ятку «Переваги та недоліки інновацій» (Додаток № 13).


ІV. Узагальнюючо- підсумковий етап

  • узагальнити роботу по дослідницьких напрямках (Додаток № 14,15);

  • розробити презентацію для публічного захисту;

  • узагальнити всю роботу у рамках проекту в паспорті проекту;

  • розробити буклети про проект (Додаток № 16);

  • всю зібрану інформацію записати на диск;

  • пропагувати впровадження інноваційних технологій у роботу класних керівників.


Інноваційні виховної технології у роботі класного керівника. Соціалізаційні виклики і педагогічний контекст.

  1. Поняття «педагогічні технології».

Нове суспільство – суспільство майбутнього – висуває нові вимоги перед освітою. Реалізація нових завдань освіти потребує нових підходів, звернення до особистості учня з її потребами та інтересами.

Такий підхід у педагогічній літературі дістав назву гуманістичного або пошукового, в основу якого покладене завдання сприйняття виховного процесу як вільного зростання і розвитку особистості. Відповідно до цього основним завданням класного керівника, вихователя є сприяння активізації пізнавальної активності учнів, створення умов для їх самовиховання, виховання активної позиції, діалогічного спілкування, дотримання права вибору, а не пасивне підкорення вимогам педагога.

Освіта забезпечує трансляцію нововведень у систему культурних норм та взірців суспільства, які відтворюються в процесі опанування їх молоддю відповідно до сформованих ціннісних орієнтацій

Протягом останнього десятиліття терміни “педагогічна технологія”, “технологія навчання”, “особистісно орієнтована технологія”, “технологія виховання” є чи не найбільш вживаними в педагогічній науці і практиці.

Термін «технологія» у педагогіку ввів А.С. Макаренко. Він вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов'язаний із її здатністю «проектувати особистість», тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Визначеність цілей дає можливість перейти до чіткої технології виховання.


«Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру... Я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої необхідно прагнути.»

А. С. Макаренко
Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання.

Якщо у традиційному навчанні увага акцентувалася на запам'ятовуванні і відтворенні інформації, то у нових умовах виникла потреба розвитку творчого (продуктивного) мислення учня, формування його комунікативних умінь та практичної підготовки до активної життєдіяльності у постійно мінливому соціальному середовищі. Слід зважати на особливість сучасної системи освіти в Україні, де має місце співіснування традиційних та інноваційних технологій виховання. Отже, нагальною постає потреба широкого упровадження інновацій у навчальний процес.




  1. Інновації у вихованні.

Термін «інновація» почав використовуватись у вітчизняній педагогіці на початку 90-х років ХХ ст. і швидко набув поширення в освітньому середовищі.

Слово походить від латинської мови і в перекладі означає оновлення, новина, змінювання – це введення нового в цілі, зміст, методи і форми навчання і виховання, в організацію діяльності педагога.

Під інноваціями у вихованні розуміють процес створення, поширення нових засобів (нововведень) для роз’яснення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому, а також результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв’язань різноманітних педагогічних проблем: оригінальні виховні ідеї, нові виховні технології, форми і методи виховання.

Поряд з поняттям інновації у вихованні вживається термін «інноваційні виховні технології», спрямовані на розвиток духовних здібностей учнів як вирішальних для розвитку ціннісної системи людини.

Мета інноваційного виховання на відміну від традиційного спрямована не на засвоєння учнями прийнятих у суспільстві цінностей, норм, відношень та зразків поведінки, а перш за все, на розвиток особистості учня, проектування і становлення унікального образу його життєдіяльності, зацікавленості кожної дитини у виявленні свого життєвого досвіду, прояву своєї індивідуальності, створення для дітей і дорослих ситуацій вибору та успіху, побудові діалогічних форм спілкування.

Головною рушійною силою інноваційної виховної діяльності є класний керівник, який:



  • Має творчі здібності;

  • Здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні;

  • Хоче відкрити дітям можливості творчого розвитку;

  • Готовий до пошуку;

  • Ініціативний;

  • Активний;

  • Креативний;

  • Компетентний;

  • враховує індивідуальні, вікові та психофізіологічні особливості учнів.

В різних джерелах можна зустріти різну класифікацію інноваційних виховних технологій, та найпоширеніші серед них такі:

- Технологія виховання успішної особистості;

- Персоніфіковане (індивідуальне) виховання;

- Технологія інтегрованого виховання;

- Проектна технологія;

- Ігрова технологія;

- Розвивальне виховання;

- Технологія саморозвитку особистості;

- Колективні творчі справи;

- Виховання на основі системного підходу;

- Технологія співробітництва.

Виховні технології – відбивають систему конкретних засобів впливу на школяра, учнівський колектив на науковій основі і спрямовані на досягнення виховної мети та удосконалення педагогічної діяльності.

Вибір як навчальної, так і виховної технології починається з усвідомлення мети та основних завдань виховної роботи закладу, які спрямовані на:

1.     Формування в учнів національної свідомості, патріотизму, любові до свого народу, до України, активної громадянської позиції, готовність до участі в процесах державотворення, відданості у служінні Батьківщині.

2.    Формування політичної та правової культури, виховання поваги до Конституції України, законодавства, державної мови та державних символів України.

3.    Забезпечення духовно-морального розвитку учнів, запобігання негативному впливу на свідомість учнів інформації, що містять бездуховність.

4.    Впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя, формування національного культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості.

5.    Формування в учнів екологічної культури, виховання причетності й відповідальності за збереження і примноження природних багатств.

6.    Формування в учнів основ естетичної культури, організації дозвілля учнів, пошук його нових форм.

7.    Задоволення потреб учнів у професійному самовизначенні; розвиток здатності до самостійного життєвого вибору.

8.    Активізація роботи учнівського самоврядування, залучення учнів до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу та школи.

Розуміючи, що нічого стабільного не буває, особливо в роботі з дітьми, необхідно постійно вдосконалюють існуючу систему виховної роботи, вносити щось нове, а від чогось відмовлятися. Але найголовніше завдання вчителя – зробити шкільне життя дітей насиченим, змістовним, цікавим. 

Зміст виховної діяльності розкривається через виховні орієнтири:

1. Ціннісне ставлення до себе.

2. Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей.

3. Ціннісне ставлення до праці.

4. Ціннісне ставлення до природи.

5. Ціннісне ставлення до мистецтва.

6. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

Складовими виховних технологій є форми організації діяльності та методи , як засоби впливу на учнівську молодь, серед яких пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії.

До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з моралістичним характером, розв’язання проблем тощо.

Дані форми і методи використовуються класними керівниками і вихователями відповідно до напрямків виховання.



Форми та методи виховної роботи

Інноваційні
методи
і технології
у виховній
роботі
з учнями:


  • робота в малих групах;

  • учнівські проекти (індивідуальні і колективні);

  • ситуативні ігри (рольові, ігри-інсценування);

  • аналіз аргументів „за” і „проти”;

  • дискусії та дебати;

  • розв’язування проблем;

  • інтерв’ю;

  • анкетування;

  • аналіз випадків, ситуацій;

  • портфоліо.

Громадянське
виховання:


  • бесіди;

  • конкурси;

  • тематичні вечори;

  • читацькі конференції;

  • екскурсії, подорожі;

  • зустрічі з людьми;

  • години спілкування;

  • рольові ігри;

  • круглі столи”

  • дискусії, дебати;

  • цільові проекти;

  • тематичні акції;

  • брейн-ринги;

  • діалоги;

  • брифінги;

  • тренінги;

  • відкритий мікрофон”;

  • учнівське самоврядування тощо.

Військово-
патріотичне
виховання:


  • тематичні акції;

  • конкурси;

  • круглі столи”;

  • Уроки Скорботи;

  • Уроки Пам’яті;

  • козацькі розваги;

  • тематичні вечори;

  • екскурси;

  • екскурсії;

  • спортивні змагання тощо.

Трудове
виховання:


  • толоки;

  • трудові десанти;

  • рейди-огляди;

  • панорами професій;

  • огляди-конкурси;

  • тести;

  • лекції;

  • бесіди-зустрічі;

  • консультації (індивідуальні, групові);

  • анкетування;

  • дні „відкритих дверей”;

  • екскурсії тощо.

Художньо-
естетичне
виховання:


  • конкурси;

  • фольклорні експедиції;

  • лекції;

  • семінари;

  • турніри „знавців” (поезії, мистецтва, архітектури, музики тощо);

  • літературно-музичні вечори;

  • театралізовані вистави;

  • заочні подорожі;

  • фестивалі;

  • ток-шоу;

  • рукописні альманахи тощо.




Екологічне

виховання:

  • акції;

  • інформування;

  • тематичні вечори, свята;

  • вікторини;

  • лото;

  • пізнавальні ігри;

  • екскурсії;

  • діалоги;

  • конференції;

  • екологічні ринги;

  • брифінги;

  • мітинги;

  • тренінги;

  • письмові роботи тощо.

Формування
здорового
способу
життя:


  • дні здоров’я;

  • змагання;

  • свята;

  • марафони;

  • лекції;

  • бесіди-зустрічі;

  • проекти;

  • дослідження тощо.

Моральне
виховання:


  • лекції;

  • дискусії;

  • діалоги;

  • благодійні акції;

  • круглі столи”;

  • брифінги;

  • конференції;

  • займи позицію”;

  • доручення;

  • шефство тощо.

Правове
виховання:


  • дебати;

  • дискусії;

  • проблемні столи;

  • правові ринги;

  • табу;

  • круглі столи”;

  • рольові ігри;

  • лекторії;

  • аналіз ситуацій;

  • усні журнали;

  • бесіди-зустрічі;

  • правові мости тощо

Глобалізація та інформаційна революція, ста­новлення ринкових відносин і тотальна демокра­тизація, прозорість життя й відкритість кордонів, міграційні процеси та широка взаємодія культур змінюють життя не тільки в позитивному плані, але й несуть із собою відому масовість життє­вого простору, поширення прагматичного світо­гляду, глобальне нівелювання духовно-моральних цінностей, особливо таких, як благородство, справедливість, милосердя, а також висувають ще багато інших важливих проблем. Однією із них є проблема виховання та навчання дітей у сучас­них мінливих умовах. На дитину впливає світ, що її оточує. Але виникають ситуації, коли педагог є головним, а іноді навіть єдиним духовним на­ставником дитини. Відтак сучасним дітям дуже потрібні сучасні педагоги — професіонали своєї справи.

Як зазначає Національна доктрина розвитку освіти, освіта має сприяти формуванню нової ці­лісної системи суспільства — відкритої, варіатив­ної, духовно та культурно наповненої, толерант­ної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості.

У Цільовій комплексній програмі «Вчитель» також зазначається, що завдяки діяльності педа­гога реалізується державна політика у створен­ні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки й культури, збереженні та примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього.

Отже, для вирішення завдань освітньої полі­тики держави професійна підготовка педагога має відповідати вимогам суспільства. Учитель повинен добре володіти не тільки навчальним предметом, який викладає, але й бути майстром педагогічної справи.

Впровадження педагогічних технологій неможливе без відстеження якості освіти за допомогою моніторингу, мета якого – отримати інформацію про ефективність і якість навчально-виховного процесу, покращення його організації.

Принципово нові педагогічні ідеї і положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових систем освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

Інновації, інноваційні технології на сьогодні стали невід’ємною складовою діяльності педагога. Інноваційна освітня діяльність не підлягає формалізації, оскільки потребує врахування людського чинника, визначення особистісних підходів, усвідомлення значущості нової ідеї для удосконалення освітньої практики.

Кожний загальноосвітній навчальний заклад має свої особливості. Тому й підхід до впровадження інновацій має бути особливим. Вивчення реального стану справ, внутрішніх та зовнішніх передумов дає змогу визначити доцільність і готовність педагогічного колективу до впровадження інновацій різного типу в практичну діяльність навчального закладу. Моніторииинг заданої ситуації проходив у кількох напрямках (Додаток №5,6).

Під час роботи над проектом було проведено анкетування для вивчення думки наших учнів 7-11 класів з приводу впровадження інновацій в навчально-виховний процес.

Отже, з результатів анкетування учнів можна зробити такі узагальнення:



  • більшості учнів подобаються уроки з використанням інноваційних методик, і в той же час стверджують , що кращі знання отримують на традиційних уроках;

  • учні вважають за необхідність використання інновацій на уроках, оскільки вони підвищують інтерес до навчання, але без надмірного захоплення ними;

  • і найбільше радує те, що переважна більшість наших учнів мають бажання ходити до школи, оскільки їм цікаво вчитися.

Вчителі нашої школи проблемними питаннями самоосвіти обрали опанування та впровадження в практику тих чи інших інновацій. Вчителі початкових класів успішно використовують ігрові технології, інтерактивні прийоми. На уроках географії, екології, біології, основ здоров’я учні розвивають ключові компетенції, працюючи над проектами. І нарешті будь-які інновації не обходяться без використання комп’ютера. Використання комп’ютерної техніки набуло загальнодержавного значення. Одне з найважливіших завдань сучасної школи – забезпечити використання учнями комп’ютерів та інформаційних технологій із навчальною метою.

Ми провели експертизу рівня готовності вчителів школи до інноваційної діяльності. Результати експертизи показали такий склад педагогічного колективу за рівнями готовності до інноваційної діяльності:



  • 67% - високий рівень (100-75 %)

  • 21% - середній рівень (74 – 50 %)

  • 10% - інновації використовують епізодично (49 – 25 %)

  • 2% - інноваційна діяльність фрагментарна ( менше 25 %)

Отже, експертиза показала достатньо високий рівень готовності педагогів школи до впровадження інновацій.

Аналіз відповідей респондентів показав, що найбільш ефективною і перспективною організацією роботи з виховання творчої активності учнів є діяльність за напрямами виховної роботи (60%) та за видами діяльності (гра, навчання, праця) – 38%, а 2% опитаних вказали, що застосування інноваційних методів та проектна діяльність теж мають високу ефективність.



Творча активність – це складова частина особистості, яка реалізується через діяльність. Тому її можна розглядати і як якість особистості, і як процес, і як результат. Наполеглива, енергійна діяльність, виявляє сутність творчості, а творчість є проявом найвищої активності.

Класні керівники (67%) вважають великим досягненням перемоги дітей у конкурсах, олімпіадах, виставках тощо. Про те, що досягненням є організація довірливого спілкування з дитиною, допомога і підтримка її у певних життєвих обставинах та набуття дитиною корисних соціальних навичок вказали по 54% респондентів відповідно. Значна кількість керівників гуртків (36%) вважає, що досягненням є визначення дитини у майбутній професійній діяльності. Серед «іншого» було зазначено відмову підлітків від шкідливих звичок, організацію змістовного дозвілля учнів, розвиток творчих здібностей та те, що дитина почуває себе потрібною у соціумі.



Із відповідей респондентів ми з’ясували, що інновації впевнено увійшли в життя керівників гурткової роботи вони зазначають, що запроваджують інноваційні технології у своїй роботі, зокрема проводять відеозаняття, пояснювально-ілюстраційні, індивідуальні, особистісно зорієнтовані заняття та презентації учнів, заочні подорожі, дослідження та аналіз екологічних проблем міст України, дослідницькі марафони на районному рівні. До того ж у їхній роботі присутній метод художнього конструювання, метод «рівний-рівному» та метод проекту з мозковою атакою, дерево мудрості. Респонденти зазначили, що використовують комп'ютерну програму для гри в шахи та розв'язання шахових задач, а також тримають зв'язок із керівниками гуртків інших ЗНЗ за допомогою скайпу.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час проведення гурткової роботи дозволяє зробити цей процес мобільним,  диференційованим та індивідуальним. На наше запитання щодо використання ІКТ у своїй діяльності 87% керівників гурткової роботи відповіли «так», 6% зазначили, що не мають такої можливості, 4% – можливо колись будуть використовувати та 3% респондентів не бачать необхідності у використані інформаційно-комунікаційних технологій.

Вагомим аргументом на захист інновацій є динаміка якості знань учнів за останні роки (Додаток №9).





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка