Київська духовна академія української православної церкви київського патріархату новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз Збірник наукових праць



Сторінка2/28
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

І етап (полестити та спокусити):

  • досягається через простi, навiть спрощенi вiдповiдi на складнi питання буття (життя, смерть, хвороба) у теплiй атмосферi групи;

  • наголошується на всiх актуальних проблемах сучасної епохи (екологiя, прибульцi з космосу, медитацiя, “звiльнення” тощо);

  • використовуються лестощi (“ти гарний, розумний, ти потрiбен нам для Великої Мiсiї”);

  • гарантуються щастя, свобода і знання.

ІІ етап (нейтралiзуються психозахиснi якостi особистостi та її здатнiсть до критичного сприйняття дiйсностi):

  • досягається завдяки втомi (напружена праця, лекцiї, тривале проповiдування по домiвках або у громадських мiсцях з метою вербування нових членiв, виснажливi медитацiї, молитви, засвоєння доктрини секти тощо);

  • вiдбувається змiна режиму харчування (дiєта, пiст тощо);

  • створюються такi умови життя, за яких адепт не може “зупинитися” i замислитися над тим, що вiн робить i як живе;

  • обмежується приватне життя особи (значно зменшується можливiсть побути на самотi, обов`язкове насильницьке сповiдування перед групою, статева регламентацiя тощо);

  • змiнюється лексичний запас (майбутнiй сектант повинен опанувати мову, котра “добре” сприймається на слух, справляє враження серйозної у науковому або релiгiйному сенсi, проте має смисл лише всерединi групи); зазначена методика позбавляє адепта будь-якого спiлкування зі свiтом i фактично звужує його iнтелектуальний потенцiал (результат, протилежний обiцянкам на I етапi).

ІІІ етап (закрiплюється членство адепта у групi, стимулюються соцiальнi розриви):

  • настiйнi рекомендацiї (покинути навчання);

  • вiд’їзд за кордон (як правило, пiд приводом продовження сектантської пiдготовки);

  • розрив із сiм’єю, друзями, суспiльством; будь-яка iнформацiя, що надходить ззовнi, проголошується пiдозрiлою та необ’єктивною;

  • всi, хто критикує секту, змальовуються негативно, як небезпечнi й такi, якi виступають проти прогресу людства;

  • iнодi родина проголошується вiдповiдальною за всi труднощi, що спiткали членiв секти;

  • суспiльство визнається мiсцем загибелi, медицина вважається непотрiбною, психiатрiя - небезпечною, iншi релiгiї як повнiстю переборенi, полiтика - застарiлою; лише група пiд керiвництвом Свого Вчителя, який оголошує себе рятiвником людства, може вести паству дорогою до щастя;

  • коли у свiдомостi членiв групи поширюється впевненiсть у власну винятковiсть i здатнiсть до спасiння людства, їм пояснюють, що “суспiльство чинить опiр, у нього є свої звички, свої iнтереси, вам не повiрять, вас переслiдуватимуть; i це є доказом того, що ви - в Iстинi; така аргументацiя збiльшення опору суспiльства щодо адепта призводить до глибшого поглинання останнього сектою.

IV етап (передбачається зробити повернення до суспiльства неможливим):

  • вiдсутнi прибуток, соцiальна пiдтримка та практичний професiйний досвiд;

  • часта змiна мiсць перебування не дозволяє встановлювати стiйкі зв’язки iз зовнiшнiм (стосовно групи) свiтом, якi б могли полегшити повернення;

  • втрачаються старi друзi;

  • родиннi зв’язки або розiрвано, або загострено до конфлiкту;

  • якщо подружжя та їх дiти - члени однiєї групи, то неможливо вийти із секти одному, необхiдно, щоб цього зажадало як найменше двоє дорослих членів родини;

  • страх, жорстка дисциплiна, суворi покарання, постiйнi доноси, побоювання зовнiшнього свiту, грошовi борги тощо;

  • приймається рiшення, що простiше залишитися, бути як iншi;

  • можливiсть досягти щастя, свободи, багатства або знання повною мiрою узгоджується з необхiднiстю терпiти страждання; домiнує мотивацiя, що дуже нерозумно вiдступити, коли мета вже близько, коли вже стiльки вистраждано i вкладено (зокрема фiнансiв); якщо член секти пережив багато страждань, то вiн готовий до бiльших випробувань [10].

Наведенi вище етапи спрямованi насамперед на те, щоб швидко і мiцно злити людину iз сектою, спаплюжити її свiдомiсть та розвинути комплекс гострої iнфантилiзацiї. За таких умов адепти культової групи стають повнiстю залежними вiд свого “вчителя” i здатнi перетворитися на небезпечних фанатикiв.

Полишити тоталiтарні неокульти нерідко заважає страх. Страх людини перед самотнiстю пiсля тривалого перебування у громаді, де вона не могла на самоті залишитися зi своїми думками. Страх перед самостiйним життям, котре здається неможливим пiсля обмеженого свiту релiгiйної громади. Страх перед переслiдуванням, а в деяких випадках i фiзичною розправою, на що здатнi “брати та сестри”, якi так захоплено закликають до “загальної любовi”.



Отже, до основних деструктивних ознак культового устрою неокульту тоталітарної спрямованості можна вiднести: групову або індивідуальну iзоляцiю, що призводить адептiв до усвiдомлення власної групової надзвичайностi, наявнiсть директивного лiдера, який орiєнтує групу за вигiдним для себе напрямом у прийняттi колективного рiшення, однорiднiсть (гомогеннiсть) групи, що має розвиток внаслiдок недопущення (часто лiдером) iснування рiзних думок або цiнностей [11].

Внаслiдок постiйної психологiчної обробки з боку лiдерiв у тоталітарних культах вiдбувається трансформацiя групової свiдомостi її членiв i виникають певнi моделi групового мислення. Розглянемо деякi з них.

  1. Одностайнiсть членiв групи не спонтанна, а спланована i манiпулятивно реалiзується лiдерами культу. Харизматичний лiдер формує навколо себе вiддану верхiвку (елiту), яка i є “групою ухвалення рiшення”, тобто процес реального ухвалення рiшення вiдчужений вiд пересiчних адептiв. Iндивiдуальне прагнення останнiх належати до групи формується через постiйне суворе випробування їхньої вiрностi культовим iдеалам з використанням практики “батога i пряника”. Культ стає визначальною цiннiсною орiєнтацiєю життєдiяльностi людини i єдиним, первинним, джерелом мiжособистiсних зв’язкiв членiв культу.

  2. Деiндивiдуалiзацiя як результат прагнення членiв культу до однорiдностi. Спростовуються усталенi життєвi принципи i “приймається” новий набiр норм та стереотипiв поведiнки, що схваленi групою. Деiндивiдуалiзацiя не вторинний продукт культової практики, а навпаки, культ iснує заради “забезпечення” своїх прихильникiв особистiсними змiнами, замiни їхньої свiтоглядної орiєнтацiї, поведiнки та спокуси контролю.

  3. Регулярні спонтаннi та короткочасні стресовi ситуацiї (“провокацiйнi ситуацiйнi контексти”) мають вигляд жорстокого соцiального контролю, що використовується як iнструмент почуття провини, страху та ганьби за власне минуле з метою створення постiйного емоцiйного напруження i сподiвання на привабливе майбутнє. Проте для адептiв обов’язковою умовою його досягнення є суворе дотримання внутрішньогрупової регламентацiї, що встановлена i дiє винятково в iнтересах елiти (“групи ухвалення рiшення”). Отже, спостерiгається вiдчуження щодо процесу ухвалення особистiстю рiшення.

  4. Передчасне погодження з думкою групи модифiкується у беззастережну вiдповiднiсть культовiй доктринi. За умови вiдсутностi можливостi критикувати рiшення елiти, необхiдним стає неадекватне обожнювання як самої доктрини, так i її носiїв: доктрина - єдиний шлях до правди, з нею мало погоджуватися, їй необхiдно повнiстю вiдповiдати [10].

Культова практика частини новітніх релігійних об’єднань дозволяє програмувати адептів на потрібну поведінку. Після занурення в транс, об’єкта застосуванням окремих слів і уявлень трансформують у бажану уявну особистість, що ніби імітує відомого персонажа з літератури, кінофільму, або реального життя. Таку акцію здійснюють за допомогою спеціально встановлених кодових фраз, причому операторів може бути декілька. Подібним чином можна закодувати об’єкт на конкретну дію, яку він зобов’язаний буде зробити, якщо почує кодове слово чи у випадку виникнення певної ситуації. Варто враховувати, що “лобове” постнавіювання, явно суперечне моральним принципам об’єкта, найчастіше не реалізується, а тому використовуються вигадливі обхідні маневри (імітацію гри чи обману). Мозок об’єкта спрацьовує за конкретним сигналом і зберігає силу приблизно впродовж одного року [7].

Програмування адептів на конкретну поведінку дозволяє нерідко досягти ефекту так званого “зомбіювання”, яке передбачає повний контроль за свідомістю та надає можливості маніпулювання поведінкою адепта. “Зомбіювання” передбачає форсовану обробку підсвідомості людини, завдяки якій вона втрачає контакт із своїм минулим і програмується на неусвідомлюване підпорядкування наказам свого духовного лідера. Відомі “тверде” і “м’яке” психопрограмування. Зовнішні ознаки “м’якого” зомбі нічим не відрізняється від всіх інших людей, а для “твердого” характерні: відчуженість на обличчі, млява інтонація голосу, неадекватна поведінка, відсутність здатності зосередитися, сповільнені реакції, провали у пам’яті тощо. Такі ознаки було виявлено під час спостереження за деякими адептами “Білого Братсва”, “АУМ сінрікьо”, “Церкви Єднання” та інших неокультів.

У справі управління релігієзнавчою та аналітичною роботою колегії Держкомітету України з справ релігій від 25 жовтня 1996 року вказано, що: “Проведенный анализ свидетельствует, что ряд нетрадиционных культов нарушают гарантированные Конституцией Украины права человека. В частности, жесткая, иерархическая, авторитарная структура упомянутых объектов не только противоречит общепринятым демократическим ценностям, но и подчиняет их членов абсолютной власти лидеров... Согласно выводам Института психологии АПН Украины, Украинского научно-исследовательского института социальной и судебной психиатрии, упомянутые объекты используют приемы, в том числе многоразовые культовые ритуалы, комплексное действие которых снижает волевую и умственную деятельность людей, лишает их критического мышления, навязывает им внутренние, необусловленные ценности, делает их психически зависимыми и управляемыми” [12].

Постійний нагляд за станом психіки та вдосконалена Муном і його службовцями так звана техніка “промивання мозку” - це головна зброя в арсеналі “істинного батька”. Основні положення муністської техніки “промивання мозку”, сформульовані активістами французької Асоціації сім’ї та індивіда: “ежедневные молитвы на протяжении многих часов; малокалорийное питание; постоянный недостаток сна; коллективные песнопения; многоразовые чтения религиозных текстов; преследование каждого члена секты: никто ни на мгновение не может остаться не только один, но и вдвоем с кем-то; военная строгость во внешнем виде и поведении” [13].

Психологи зазначають, що подiбнi результати спостерiгав доктор Камерон (“Програма ЦРУ М-Культура”, Канада) під час застосування шокової та iнших форм впливу на психiку. У таких осiб знижуються вищi iнтелектуальнi функцiї, що у свою чергу спричинює зменшення порогу критичностi, пiдвищення догматизму i стереотипiї в iнтелектуальнiй дiяльностi; змiнюється спiввiдношення iнтелектуального рацiонально-логiчного та iррацiонально-iнтуїтивного контурiв вертикальної iєрархiї нервової регуляцiї. Отже, це призводить до придушення творчої iндивiдуальностi, а особливо творчої уяви, механiзмiв висування і критичної перевiрки гiпотез, iнтуїцiї, пластичностi поведiнки тощо. Було виявлено такі риси у структурi особи: соцiальна дезадаптацiя; схильнiсть до формування чи сприйняття так званих надцiнносностних iдей, що з часом оволодiвають свiдомiстю iндивiда, знецiнюючи все iнше; поєднання характеристик пiдвищеної збудженості з емоцiйною холоднiстю, вiдчуженiстю у зв’язках iз соцiальним середовищем.

Проте слiд акцентувати увагу на принципi добровiльностi, котрим керуються вiруючi, сприймаючи тi чи iншi релiгiйнi погляди, iдеї, настанови, релiгiйний авторитаризм тощо. Саме цей принцип стає тією нормою, певним статутом, без чого віруючий свою життєдіяльність уявити не може.

У 1993 р. в Українi було проведено дослiдження психічного стану людей, якi вiдчули на собi вплив деяких неокультiв (“Велике Бiле Братство”, “Богородичний центр” тощо). До складу експертної комiсiї входили досвiдченi психологи (О.Жажков, О.Бухтіяров, Л.Тарасова). У результатi дослiдження вони дiйшли висновку: у людей, якi зазнали впливу керiвникiв та культової практики цих угруповань, відбулися в особистих iнтелектуальних i енергетичних структурах суттєвi розлади. Такi змiни виявляються у механiзмах нервової регуляцiї поведiнкою i життєдiяльнiстю. Вiдбувається спотворення природного механiзму функцiональної асиметрiї [10].

Аналізуючи зазначені вище технології маніпуляції свідомістю можна зробити висновок, що вони досягаються застосуванням технік контролю за поведінкою, інформацією, думками (свідомістю) та почуттями (емоціями) членів неокультів. Таким чином культова практика деяких неокультів призводить до певної руйнацiї особистостi через такi форми: фiзичнi (обмеження у харчуваннi, снi, виснажлива робота), психiчнi (негативнi змiни у психiцi та поведiнці особистостi, виявляється її нездатнiсть до критичного мислення), розумовi (звуження iнтелектуальної та культурної сфери особистостi, обмеження знань, навичок i умiнь, що стосуються культу), соцiальнi (регресiя здатностi до спiлкування з оточенням, що не належить до культової групи, тотальна ворожiсть до всiєї системи функцiонування суспiльства).


Використана література:

  1. Григулевич И.Р. Пророки “новой истины”. - М., 1983. – С. 11-12.

  2. Durkheim E. Les formes elementaires de la vie religieuse. – Paris: P. U. F., 1968. – 496 р.

  3. Дудар Н. Соціально-психологічні чинники виникнення нових релігійних течій // Новітні релігії в сучасній Україні / Матеріали круглого столу та науково-практичної конференції. - К.: VIP, - 2000. – С. 94-95.

  4. Григулевич И.Р. Пророки “новой истины”. - М., 1983. – С. 12.

  5. Петрик В.М., Ліхтенштейн Є.В., Сьомін С.В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України: Монографія / За заг. ред. З.І.Тимошенко. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 331 с.

  6. Парахонський Б.О., Сьомін С.В. Нетрадиційні релігійні культи як питання національної безпеки України // Стратегічна панорама. - 2000. - № 1-2. – С. 200-212.

  7. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и съёма информации: Практическое пособие. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. – 368 с.

  8. Дворкин А. Сектоведение. Тоталитарные секты: опыт системного исследования. - Нижний Новгород: Издательство Братства во имя св. князя Александра Невского, 2000. – С. 72.

  9. Нотле К. Вовк в овечій шкурі // Віче. - 1997. - № 2 (59). – С. 130.

  10. Сьомін С.В. Міжнародні християнські організації та національна безпека України: Монографія. - К., 1999. - 267 с.

  11. Mark N. Weksler. Ехpаnding the Groupthink Ехplаnation to the Study of Contemporary Cults // Cultic Studies Journal. - Vol. 12. - 1995. – N 1.

  12. Силина Т. Гетьман Мулява собирается адаптировать к Украине учение преподобного Муна // Киевские Ведомости. - 1996. - 3 декабря. – С. 8.

  13. Привалов К. Секты: досье страха. - М.: Политиздат, 1987. – С. 75.

  14. Колосовская С. «Хаббардизация» всей страны // Смена. –1996. - №1. – С. 183.

  15. Петрик В.М., Сьомін С.В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.В.Остроухова. - К: Росава, 2003. – 336 с.

  16. Український радянський енциклопедичний словник. - К.: Українська радянська енциклопедія, 1987. - Т. 3. . – С. 185.

  17. Словарь русского языка / Сост. Ожегов С.И. - М., 1986. – С. 616.

  18. Академічне релігієзнавство: Підручник. За ред. А.Колодного - К: Світ Знань, 2000. – С. 782.

19. Колодний А.М., Яроцький П.Л. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1999. - 735 с.

Валентин Кальниш, доктор медичних наук, професор, професор

кафедри фізіології Української військової медичної академії



1.2. Психофізіологічні аспекти маніпулювання свідомістю
Ключеві слова: психофізіологічні впливи, психологічні впливи, фізичні впливи, звукові впливи, світлові впливи, музичні впливи, зміна стану, нейро-лінгвістичне програмування, комп’ютерні впливи, спрямовані зміни свідомості.
Екологічна психологія - науковий напрям, що надає можливість спостерігати і вивчати особистісні проблеми як відображення взаємодії внутрішнього психофізіологічного та навколишнього світу.

Вступ

Життю людини завжди загрожували різні небезпеки. Яскравими прикладами таких небезпек є землетруси, повені, урагани, локальні і глобальні конфлікти тощо. І сьогодні багато негараздів у тій чи іншій мірі пов'язуються з проблемами взаємин людини і довкілля [9]. У цьому плані дуже перспективним є нещодавно народжений, але вже впевнено стверджуючий себе науковий напрям - екологічна психологія, що надає можливість спостерігати і вивчати особистісні проблеми як відображення взаємодії внутрішнього психофізіологічного і навколишнього світу.

Але у теперішній час все більшого значення набувають не тільки фізичні, але й інформаційні взаємодії. Останнє викликано рядом причин, насамперед - глобальним поширенням дії засобів масової інформації, включаючи такі як телебачення, радіо тощо. Широке використання інформаційних машин - комп'ютерів, поширення комп'ютерних мереж, найбільш могутньою з який є мережа Інтернет, наявність великого переліку електронних носіїв інформації, що використовують комп'ютери та інші технічні засоби як відтворюючі пристрої, поширення комп'ютерних ігор і інших сучасних інформаційних засобів, вносить значну лепту у формування інформаційного середовища, що активно впливає на людину.

Особливістю сучасного періоду розвитку засобів масової інформації є значний вплив на формування інформаційної політики і створення інформаційних продуктів приватних осіб і організацій. Цілеспрямовані інформаційні компанії в друкованих виданнях та на телебаченні, скеровані окремими особами використання засобів інформаційного впливу в Інтернеті тощо дають змогу значно впливати на населення шляхом застосування спеціальних інформаційних операцій.

Формування інформаційної політики шляхом застосування спеціальних інформаційних операцій має істотні відмінності від звичайного інформування людини. Вони спрямовані на дезорганізацію її діяльності. Суть цих операцій - вплив на суспільну свідомість таким чином, щоб керувати людьми і змусити їх діяти проти своїх інтересів. Зараз інформація, передана за допомогою сучасних технічних засобів, швидше за все, служить мотивом, обґрунтуванням і виправданням дій, інтенсивним керуючим впливом, що дозволяє формувати поведінку багатьох людей. Тому розвиток "інформаційних технологій" є вагомим чинником, що сприяє генезу централізованого управління шляхом програмування сучасних соціальних процесів.

Умовно широкий спектр спеціальних впливів можна поділити на наступні категорії, значення яких ми докладно розглянемо далі:

1. Вплив деяких фізичних факторів інформаційного середовища. До них можна віднести: звукові феномени; інфразвук; вплив бінаурального ритму; музичні феномени тощо.

2. Світлові феномени. До них можна віднести: ефект світлових спалахів, ефект світлових мерехтінь, вплив кольору.

3. Комплексний психологічний і психофізіологічний вплив. Тут висвітлюються деякі широко вживані психологічні впливи, а також метод нейро-лінгвістичного програмування.

4. Конкретна реалізація психологічних та психофізіологічних методів, що включає: методи використання ефектів уваги, методи перевантаження пам‘яті в сполученні з прийомами нейро-лінгвістичного програмування, комп‘ютерні технології (комп‘ютерні ігри, комп‘ютерні віруси, Інтернет-технології).
1.2.1. Вплив деяких фізичних факторів інформаційного середовища

Цифрові і комп'ютерні технології в телерадіомовленні уможливлюють і роблять легкодосяжним створення і широке застосування різноманітних відео- і аудіоефектів. Вже сьогодні можна стверджувати, що вплив нових інформаційних технологій і засобів комунікацій має потужні можливості як для ненавмисного, так і для цілеспрямованого впливу на поведінку величезних мас людей, впливу на їхнє психічне і фізичне здоров'я.

Сучасні можливості застосування фізичних ефектів при формуванні інформаційного середовища дуже різноманітні. Вони включають спеціальні візуальні і звукові впливи. Зокрема, вплив на людську психіку і здоров'я можуть здійснювати найпростіші світлові і звукові сигнали, що мають різний, зокрема і підпороговий рівень.
1.2.1.1. Звукові феномени

1.2.1.1.1. Інфразвук


Вважається, що досить ефективно впливають на людину звукові коливання з частотами нижче 16 Гц, які знаходяться в діапазоні, що безпосередньо не сприймається на слух. Самим небезпечним тут вважається проміжок від 6 до 9 Гц. Однак психофізіологічна дія інфразвуку залежить від особливостей його застосування. Так, є інформація [55], що в спеціальних дослідженнях не було виявлено значного впливу інфразвуку на людину, крім впливу на внутрішнє вухо і рівновагу. При дії дуже високих рівнів інфразвуку (> 140 дБ) з'являється виражений біль у вухах. Причому місцеві захисні засоби виявляються малоефективними. У випадку дії інфразвуку низької інтенсивності (< 90 дБ) значимі ефекти не були виявлені.

Ретельні 30-хвилинні дослідження дії інфразвуку на когнітивні (пізнавальні) функції людини також не дали виразного результату [41]. Ніяких істотних змін в ефективності виконуваної розумової роботи при дії інфразвуку (7 Гц) потужністю 110-125 дБ, супроводжуваного шумом (65 дБ) не було отримано. Зокрема, не було відзначено відчуття запаморочення, дезорієнтації, що були описані в частині літературних джерел. Іншою групою авторів також не було підтверджено несприятливі ефекти впливу інфразвуку на виконання роботи людиною, одним із симптомів якого є "п'янкий" феномен [42]. Автори вважають, що дані про дію низьких рівнів інфразвуку (105-120 дБ) була сильно перебільшена. Ретельно проведене вивчення впливу інфразвуку на сенсомоторні реакції людини і її рівновагу не виявили ніяких несприятливих ефектів.

Однак у більш пізніх роботах уже намічаються деякі зрушення думок вчених убік визнання наявності впливу інфразвуку. Так, у дослідах, проведених на добровольцях, на яких впливав інфразвук з частотою 6, 12, 16 Гц і інтенсивністю 95, 110, 125 дБ, був відзначений відчутний фізіологічний ефект [36]. Автори встановили істотне збільшення діастолічного і зменшення систолічного артеріального тиску при незмінній частоті серцевих скорочень. Збільшення діастолічного тиску (на 8 мм рт.ст.) досягало максимуму після тридцятихвилинної експозиції. На підставі цих даних автори висловили припущення, що гостра інфразвукова стимуляція провокує звуження периферичних судин. У випадку хронічних інфразвукових впливів такий ефект може привести до розвитку гіпертонії у випадку, якщо людина схильна до її розвитку. В даний час виділені характеристики смуг інфразвуку, що пов'язуються з зонами ризику для здоров'я [14].

1.2.1.1.2. Вплив бінаурального ритму


Нетрадиційним є прийом впливу на людину спеціально сконструйованим шумом. Бінауральні биття (при бінауральному пред'явленні два повідомлення записуються на різні доріжки магнітофона й одночасно подаються в праве і ліве вухо) були відкриті німецьким експериментатором В.Давом у 1839 році. Сучасна бінауральна технологія синхронізації функціонування півкуль мозку розроблена і запатентована Робертом А.Монро (зокрема, деякі патенти, зареєстровані цим автором мають назви: “Метод викликання і підтримки в людей різних стадій сну”, “Метод викликання в людей психічних, емоційних і фізичних станів свідомості, включаючи особливі види розумової активності”, “Метод викликання бажаних станів свідомості”).

Якщо торкнутися суті даної технології, то слід відзначити, що смуга частот, у якій організм людини може сприймати бінауральні ритми, залежить від розмірів її черепної коробки. Для людини несуча частота повинна бути нижчою 1000 Гц [50]. Коли в правому і лівому вусі присутні сигнали різних, але близьких частот, мозок сприймає різницю фаз між цими сигналами. У природному середовищі це дало б йому інформацію про джерело звуку. У випадку, коли звук йде з навушників чи стереодинаміків, у результаті накладення цих сигналів мозок сприймає частоту, рівну різниці частот сигналів, що впливають - частоту биття, що відчувається як бінауральний ритм. Дослідження показали, що просторово ці биття виникають у верхній оливі, розташованій в стовбурі головного мозку. Ця активність передається в кору мозку, де її можна зареєструвати за допомогою електроенцефалограми.

Суб'єктивні відчуття від прослуховування фонограм з бінауральними ритмами в залежності від їхньої частоти можуть бути стимулюючими чи заспокійливими. Вплив бінауральних ритмів, близьких до дельта- (<4 Гц) і тета- (< 6 Гц) діапазонів електричних хвиль мозку пов'язуються зі станами розслаблення, медитації і творчості [44]. Такі ритми використовуються як седативний засіб. Бінауральні ритми з частотою альфа-хвиль збуджують відповідну активність у мозку і приводять до стану спокійного пильнування [38]. Ритми бета-діапазону (близькі до 16-24 Гц) пов'язуються з підвищеною зосередженістю і пильнуванням, а також з поліпшенням пам'яті.

Термін Hemi-Syns було обрано автором (Р.А.Монро) тому, що багато станів свідомості, які досягаються за допомогою цієї технології, пов'язані із синхронізацією функціонування півкуль головного мозку. Справа в тім, що півкулі мозку можна розглядати як підсистеми єдиної системи для переробки інформації. Обидві підсистеми обробляють інформацію як паралельно, так і незалежно. Причому їхня взаємодія не є ні безупинною, ні довільною. В даний час певні стани свідомості пов'язують з “незалежною” дією чи певною взаємодією півкуль. Тому технологія застосування бінауральних ритмів, впливаючи на рівень автономізації діяльності півкуль головного мозку, може певною мірою формувати його функції і тим самим сприяти слухачеві в налагодженні міжпівкулевих нервових зв'язків на визначеній частоті.

Технологія Hemi-Syns у даний час доступна широкому колу користувачів. Поширюються спеціальні аудіо касети і компакт-диски. Тому використання цієї технології можна розглядати як одну з модифікацій застосування засобів масової інформації.

1.2.1.1.3. Музичні феномени

У даний час уже ні в кого не виникає сумнівів, що функціональна музика певним чином регулює емоційний стан, полегшує усвідомлення власних переживань, підвищує соціальну активність слухачів тощо. [7,15,17,21,23 і ін.]. За обробку звукової інформації відповідальна частина скроневої частини мозку, розташована над слуховим каналом. Активність цієї частини в лівій півкулі найбільш виражена у тих осіб, що почали займатися музикою в ранньому віці, а також у людей, що володіють абсолютним слухом (тобто здатністю визначати висоту окремих звуків, не зіставляючи їх зі звуками відомої висоти).

Мелодії, що доставляють людині радість, сповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, сприяють розширенню судин і нормалізації кров'яного тиску, а дратівлива музика дає прямо протилежний ефект. Деякі симфонічні твори, особливо Моцарта, змінюють кислотність шлункового соку. У зв'язку з цим обід у музичному супроводі виправданий не тільки з естетичного, але і з утилітарного погляду. Виявлено вплив музики на нейроендокринну функцію, зокрема, на рівень деяких гормонів у крові, що грають надзвичайно важливу роль у формуванні емоційних реакцій.

Вплив музики на стан людини пояснюється виникненням резонансу музичних хвиль у певних структурах людського тіла. Звукові сигнали, потрапляючи в резонансну частоту, що відповідає фізичним характеристикам тієї чи іншої структурної одиниці тіла, справляють на неї стимулюючий чи пригнічуючий вплив. Правильно підібрана мелодія впливає на хворих людей і прискорює одужання.

Музика діє вибірково - у залежності не тільки від її характеру, але і від інструмента, на якому вона виконується. Скрипці і фортепіано притаманний виражений заспокійливий ефект. А музика з перевагою в ній дисонансів, тобто різких звукових сполучень, викликає психоемоційну напругу.

Останнім часом виявлений цікавий музичний ефект дії несинхронної музики, генерованої декількома джерелами. Справа в тому, що значне поширення технічних засобів відтворення інформації, зокрема музики, сприяє прояву цього ефекту в масового споживача. Уперше це явище було виявлено при спостереженні за рухом перехожих повз лотки з музичними касетами, де рекламують ті чи інші мелодії [26]. Оскільки продавці не погоджують між собою відтворювані мелодії, то в просторі, насиченому найрізноманітнішими музичними добутками, утворюється дуже своєрідний пульсуючий звук. Було помічено, що в деяких точках простору перехожі прискорювали рух, а в інших, навпаки, йшли повільніше.

Коли автор провів спеціальні дослідження для вивчення цього феномену, то було встановлено, що формований з допомогою різних джерел пульсуючий звук значно змінює свідомість слухачів уже через 30 - 60 хвилин його експозиції. Час початку його дії залежить від програм джерел звуку. Для проведення експерименту в якості фонових звуків використовувалася техномузика, важкий рок, мовлення на арабській і корейській мові, мелодії суфіїв, класична музика, новини російською мовою, електронна музика і несинхронізовані механічні звуки настроювання. Результати дослідження призвели до таких висновків:

- під впливом пульсуючого шуму, утвореного в результаті інтерференції звуків з різних джерел, виникає широкий спектр моделей психопатології в залежності від схильності до конкретного типу реагування (афективне, пароксизмальне, дисоціативне).

- використана модель надсенсорного впливу виявилася подібною із сенсорною деривацією, при якій на перших етапах завжди відзначаються афективні порушення: страх, тривога, паніка і депресії, потім розвиваються явища дереалізації у формі зміненого сприйняття обсягів простору, порушення рухових навичок і рухові стереотипії, відчуття розтягнення часу і зміна свідомості, когнітивні порушення і порушення схеми тіла, далі ілюзії і галюцинації, марення, і, нарешті, соматичні розлади.

- загальними для всіх переживань слухачів були тривога і страх на початку проведеного експерименту, зміна відчуття простору і часу (дереалізація) і деперсоналізація.

- аудіальний вплив, імовірно, еквівалентний психоделічному.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка