Київ Видавництво Національного авіаційного університету



Сторінка7/13
Дата конвертації04.04.2016
Розмір2.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Секція 1.1


Теоретичний матеріал (аудіювання)

Українські тексти з вправами до них з технічної літератури за конкретними спеціальностями або напрямами (наприклад, пожежної безпеки)

Англійські тексти з вправами до них з технічної літератури за конкретними спеціальностями або напрямами (наприклад, пожежної безпеки)



Секція 1.2.


Розвиток мовних навиків

Секція 1.2.1


Обговорення теорії

Секція 1.2.2


Усна тема

Секція 1.3.

Активна лексика




Секція 1.4.


Граматичний матеріал


Жанна Іванова

м. Київ
Особливості перекладу науково-технічних текстів з німецької мови
Головні труднощі перекладу пов'язані не з перекладом окремих тер­мінів, зафіксованих у термінологічному словнику, а з передачею пра­вильного змісту кожної фрази, якому не завжди відповідає дослівний переклад. Для цього необхідне деяке знання предмета, про який іде мова. Умовою правильного перекладу, тоб­то вибору потрібного слова із числа тих, які слугують передачею термі­ну оригіналу в різних його значеннях, є правильне розуміння того, про що в контексті йдеться, тобто знання явищ дійсності і їх назв. Перекладачеві-неспеціалісту може допомогти його філологічна освіта, знання асоціативних зв'язків термінологічних морфем, афіксальні особливос­ті термінів. У будь-якому випадку через різке збільшення попиту на переклад його якість вимагає особливої професійності. У залежності від цілеспрямованості перекладу розрізняють його три аспекти:

  1. науковий напрямок, пов'язаний із теорією перекладу, підвищен­ням якості перекладу й кваліфікації перекладача;

  2. прагматичний напрямок, орієнтований на вдосконалення прак­тичної інформаційної діяльності і перекладацького сервісу;

  3. кібернетичний аспект, направлений на розробку систем машин­ного перекладу, створення профільних словників з використан­ням ЕВМ тощо. Якщо говорити про термінологічний ас­пект науково-технічного перекладу, то з цієї точки зору найваж­ливішим є науковий напрям.

Працівники в області інформації підрахували, що на пошук інфор­мації витрачається 20 % робочого часу, в тому числі затрати часу на виявлення значення того чи іншого терміна, оскільки пошук потрібно­го терміна в середньому складає 15 хв. в день.

Перекладач повинен частково орієнтуватися в тематиці текстів, які перекладаються, що набувається з досвідом


роботи. У тексті перекладу потрібно уникати хибно орієнтуючих термі­нів, якщо в даній термосистемі є їх синоніми з більш мотивова­ною внутрішньою формою.

Специфіка науково-технічного перекладу зводиться до специфіки передачі мовних та стилістичних особливостей, притаманних тим чи іншим жанрам науково-технічної літератури. Цей вид перекладу ха­рактеризують як особливий вид діяльності, який визначається у першу чергу своїми функціональними, а не стилістич­ними чи жанровими особливостями. Більше того, крім професійних функцій, цільових установок існують два абсолютно різні види пере­кладу - усний і письмовий, кожний з яких може бути поділений на під­типи (до прикладу усний переклад буває синхронним чи перекладом із листа).

У цьому відношенні розрізняють такі види робіт: а) письмовий переклад науково-технічної літератури й документів з іноземних мов українською; б) письмовий переклад науково-технічної літератури й документів з української мов основними мовами;в) усні переклади з "листа" для спеціалістів;г) усний переклад на перемовинах, у роботі комісій, у наукових за­лах; д) усний переклад на конференціях, семінарах, симпозіумах.Якість та обсяг перекладу можуть залежати від запиту споживачів, серед яких виділяють інженерно-конструкторський персонал, науко­вих співробітників, керівників підприємств, експертів, інформаційних працівників. У залежності від їхніх вимог переклад може бути деталь­ним, адекватним, з особливим натиском на термінологічні одиниці чи фрагментарним, неповним, із точним перекладом лише найбільш важ­ливих для споживача місць. При цьому повний переклад в цілому від­повідає текстові оригіналу, а адекватний науково-технічний переклад повинен точно передавати зміст оригіналу, мати загальноприйняту в мові перекладу термінологію і відповідати нормам науково-технічної літератури, з якої здійснюється переклад. Ме­тодами досягнення адекватності при науково-технічних перекладах являються:

а)конкретизація;

б)генералізація;

в)смисловий розвиток;

г)синтаксичні трансформації(перерозподіл змісту).

Декілька традиційних рекомендацій перекладу, які стосу­ються термінологічних аспектів перекладу:

1) у перекладі повинні використовуватися терміни, затверджені відповідними державними стандартами;

2) перекладач повинен враховувати, до якої області науки й техніки відноситься термін, що перекладається, особливо іноземний;

3) якщо в тексті оригіналу трапляється термін,незафіксований у науково-технічних словниках, то перекладач має сам підібрати перекладний еквівалент, використовуючи довідкову літературу,
або ж проконсультуватися у спеціаліста; в крайньому разі термін можна перекласти описовим шляхом;

4) у тексті перекладу потрібно уникати синонімічного використан­ня термінологічних одиниць; усі терміни, символи, скорочення мають бути уніфіковані;

5) якщо в тексті оригіналу знайдена смислова помилка, пов'язана з написанням терміну, перекладач зобов'язаний дати відповідний до оригіналу переклад, а у виносці вказати на помилки; ;
6) чужі для мови перекладу терміни повинні залишатися у перекла­ді і записуватися у дужках;

7) назви латиною не перекладаються і залишаються в первісному вигляді;

8) не допускається довільне скорочення термінів;

9) номенклатури залишаються в оригіналі;

10) одиниці фізичних величин, спеціальні знаки мають відповідати технічним стандартам.

Особливої уваги при перекладі заслуговують питання термінологіч­ної орфографії. Не варто забувати, що більшість термінів на сьогодні зберігають двоякий спосіб написання (наприклад, "авто" й "ауто ", "жиро" й "невро"). Перекладачеві слід враховувати ступінь використовуваності того чи іншого варіанта в конкретній терміносфері на да­ному етапі, що повинно бути зафіксовано найновішими словниками.

Іноземні прізвища, географічні назви, назви фірм, закладів, органі­зацій не перекладаються, а транслюються відповідно до норм мови-реципієнта. Роботу перекладача в даному напрямку полегшує той факт, що термінологічна орфографія більше піддається процесові кодифіка­ції, краще нормалізована, аніж орфографія загальновживаної мови, і тому засвоюється легше і на довший період.

Кажучи про переклади термінів, не слід забувати, що різні види пе­рекладу потребують неоднакового підходу до передачі семантики термі­нологічної одиниці. Варто враховувати відоме ділення одиниць науково-технічного тексту на вузькоспеціальну лексику, периферійну терміно­логію, загальнонаукову термінолексику й загальновживані слова. Будь-який вид науково-технічного перекладу потребує правильної передачі термінів, пов'язаних з основним предметом викладання; вторинні (пе­риферійні) терміни, вагомі в суміжних галузях.

У процесі суспільного виробництва значно посилюється пізнання навколишньої дійсності, що спричиняє до кількісного збільшення зро­зумілих для людини її аспектів та, відповідно, до суттєвого зростання необхідних слів. значну кількість з них складають терміни та фахові жаргонізми, сформовані спеціалістами в процесі фахової комунікації для своїх професійних занять, кількість яких перевищує загальновжи­вану лексику щонайменше в 5 разів. Термінами виступають чітко дефіновані, однозначні та стилістично нейтральні слова та вирази, що вживаються в певній галузі.

За сферою вживан­ня відрізняють відносно точні природничі , техніч­ні та нечіткі суспільні терміни. Фаховими жаргонізмами виступають експресивно переосмис­лені в комунікації варіанти відомих слів(наприклад, в медицині), до них належать і ряд скорочень: завдяки дії мас-медіа термі­нологія (і новостворена, і запозичена) все глибше проникає в загально-побутову мову, про що засвідчує широкий вжиток лексики освіти ,політики, економіки, медицини , електроніки , мистецтва та му­зики , у мові художніх творів. Вивчення термінологічних аспектів для практики та теорії перекладу є настійною потребою сьогодення.



Тетяна Корець

м. Чернігів
Особливості навчання діалогічному мовленню студентів першого та другого курсів немовних вузів
Сьогодні володіння іноземною мовою в системі вищої освіти стає все актуальнішим, тому що Україна підтримує широкі зв’язки з багатьма зарубіжними країнами. Збільшується кількість підприємств, які працюють із закордонними партнерами. Робота в таких організаціях потребує від вітчизняних спеціалістів володіння вміннями іншомовного спілкування. Одним з найважливіших аспектів вивчення іноземної мови є оволодіння навичками усного мовлення. Навчання мовленню передбачає оволодіння мовним матеріалом, створення у студентів звички користуватись іноземною мовою у спілкуванні і утворення механізмів підготовленого і непідготовленого мовлення. Навички і вміння непідготовленого мовлення, його темп розвивається в діалозі.

Проблема навчання діалогічному мовленню стала одною із центральних у методиці викладання іноземних мов. Однак незважаючи на те, що їй присвячено значну кількість праць, все ще залишається багато невирішених питань.

Великі труднощі в розвитку навичок діалогічного мовлення створюються самою природою цього виду мовлення. Діалогічне мовлення характеризується цілим рядом особливостей стилістичного порядку, емоційним забарвленням. Лексичними особливостями, граматичними конструкціями, інтонацією. Воно передбачає спілкування, слухання і стимулювання до розмови.

Діалог як вид мовної діяльності складний тим, що в ньому передбачається швидка зміна актів сприйняття і говоріння. Діалогічне мовлення важке й тим, що заздалегідь передбачити хід викладу думок, як у монолозі, неможливо, тому що висловлювання одного партнера багато в чому залежить від того, що йому скаже інший. Проте це не означає, що жодну частину діалогу не можна заздалегідь підготовити.

Дослідження особливостей діалогів показало, що, крім мовних зразків, властивих і монологічному мовленню, до них входить значна кількість готових фраз, характерних для мовлення діалогічного:

Розрізняють два види таких фраз:



  1. Готові фрази – штампи мови без варійованих елементів, наприклад: Never mind. All right. How do you do? Doesn’t matter. Not at all.

  2. Готові фрази – штампи мови з частково варійованими елементами, наприклад: I am (we are) sorry. What’s your (his) name? It’s (was) a pity. What do you (does he) mean?

Розрізняють два основні види мовних зразків діалогів:

  1. для початку розмови (наприклад: good morning, look here, I’d like to say…);

  2. для продовження розмови, для вступу в неї (наприклад: as for me…, as I see…, and what about …).

У діалозі на фахові теми крім мовних одиниць, властивих загально – побутовому мовленню, вживаються також і мовні штампи, характерні саме для сфери професійного спілкування, наприклад:

In support of the fact…

I fully support…

In reviewing…

As mentioned…

In view of this discussion…

In

By discussing



While

As to the question of Dr. N. …

In response

to Dr. B’s question (remark,

comment).

In reply

This is a question to be for discussion.

Such questions are not open to discussions.

Навчаючи діалогічному мовленню, треба виходити з урахування його природи і характерних особливостей.

Щоб комунікація була можливою, необхідно накопичувати специфічні для даного різновиду мовлення елементи, що становлять його базу. З цією метою слід довести до автоматизму володіння мовними зразками і готовими фразами. Треба навчити не тільки починати, але й ініціативно продовжувати розмову, швидко реагувати на почуте, взаємодіяти в бесіді з урахуванням різноманітних за змістом відношень між реплікою – відповіддю.

Треба пам’ятати, що мовні одиниці, призначені для використання в діалогічному мовленні, повинні засвоюватися не ізольовано, а групами, що утворюють єдність.

Моделювання природних умов спілкування дозволяє зробити висновок, що кількість форм комунікації, в яких виникає і відбувається мовлення індивіда, є обмеженою. Так в плані діалогічного мовлення можна виділити такі типові комунікативні ситуації, як ділове спілкування, бесіда і дискусія .Це означає, що в навчальних діалогах повинні бути наявними всі три види зазначених ситуацій.

Якщо навчання діалогічному мовленню звести, як це часто буває на практиці, до читання, переказу в особах, запам`ятовування готових діалогів та складання своїх власних за аналогією, то мета оволодіння діалогічним мовленням не буде досягнута. Потрібна система вправ.

Під системою вправ з розвитку вмінь діалогічного мовлення розуміється такий послідовний ряд вправ, з допомогою яких починалося б накопичення досвіду та збереження в пам`яті зразків діалогічного мовлення, а також мовних вправ, які б розвивали творчість та ініціативу студентів.

Вважається, що при навчанні діалогічному мовленню слід обов`язково давати вправи для вивчення напам’ять, ініціативного продовження, складання за зразком і відтворення невеликих діалогів, які б випереджали спонтанний діалог. Систему таких вправ слід будувати, насамперед, за принципом ускладнення. Спочатку вони повинні бути близькими до основних діалогів як за лексикою, так і за змістом. Поступово різниця між ними має зростати, як і питома вага творчої основи.

Важливо також, щоб тренувальні діалогові вправи передбачали всю різноманітність можливої зміни реплік, а не зводилися до запитань і відповідей. Вони повинні містити найбільш характерні штампи усного мовлення. Тренувальні діалоги мають бути невеликими за розміром ( 4 – 6 рядків, додаючи репліки, яких не вистачає, в середньому на 100 – 150 друкованих знаків). Більшість вправ слід виконувати без зорової опори на друкований текст, широко використовуючи магнітофони. Це одночасно сприятиме і виробленню швидкої реакції на почуте.

У навчання діалогічному мовленню потрібно впроваджувати діалог в усіх його різновидах: діалог-бесіда, бесіда з викладачем, бесіда студентів між собою; бесіда удвох і групова; діалог з короткими репліками і з репліками ініціативно розширюваними; діалог однопарний і симультанний (робота в парах); учбова дискусія.

Виконання підготовчих вправ до спонтанного діалогу, як і сам навчальний спонтанний діалог, на мій погляд, необхідні для підготовки студентів до безпосередньої комунікації не лише в аудиторних умовах, а й в життєвих ситуаціях.




Вікторія Костюк

м. Київ
Вживання скорочень та абревіатур в SMS-повідомленнях

(на прикладі іспанської мови)
Молодіжне спілкування в SMS-повідомленнях – це окрема тема, яка посідає одне з перших місць у повсякденному житті. Служба коротких повідомлень (англ. SMS, Short Message Service) — послуга обміну (передачі і прийому) короткими текстовими повідомленнями в телекомунікаційних мережах, доступна для більшості мобільних телефонів та інших комунікаційних пристроїв, таких як пейджер, модем, КПК, або, навіть, настільний комп'ютер (за допомогою функцій програмного забезпечення). Спілкування через SMS-повідомлення перетворилося для багатьох людей, особливо для молоді, у звичний та зручний спосіб.

Якщо шукати «пращурів» мови SMS-повідомлень, то одним з них буде телеграфна мова. Існують загальноприйняті міжнародні скорочення, що базуються на англійській мові й використовуються у факсах, телексах та телеграмах. Багато з них перейшли до комп’ютерної мови та мови SMS-повідомлень. Максимальна стандартна довжина одного SMS-повідомлення складає до 160 знаків латиницею або 70 кирилицею. Але через невелику кількість знаків в повідомленні дуже важко сказати щось лише в одному SMS, це зумовлює написання декількох SMS-повідомлень, що, в свою чергу, вимагає більше грошей. Це породило виникнення альтернативної форми спілкування за допомогою скорочень та абревіатур.

Aбревіатури широко використовуються молоддю в SMS-повідомленнях. Як відомо, абревіатура — це складноскорочене слово. Бувають абревіатури, утворені з початкових літер: “DNI” – Documento Nacional de Identidad, “OVNI” – Objeto volante no identificado; або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття: RENFE Red Nacional de Ferrocarriles Espaсoles. Літерні абревіатури, тобто утворені з початкових (ініціальних) букв, пишуться великими літерами і без крапок після кожної з них. Абревіатури, що позначають загальні назви, вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків).

Приклади деяких фраз, що вживають у вигляді абревіатур в SMS-повідомленнях наведені в таблиці 1.



Таблиця 1

Абревіатура

Фраза іспанською мовою

Переклад українською мовою

AQHNV

їA quй hora nos vemos?

Коли зустрінемось?

BAMC

Bienvenido a mi casa

Ласкаво прошу в мій дім

HL

Hasta luego

Бувай

MB

Muy bien

Дуже добре

+ o -

Mбs o menos

Так собі

NLS

No lo sй

Не знаю

NV

Nos vemos

Побачимось

PQ?

їPor quй?

Чому?

QT1BD

Que tengas un buen dнa

Щасливого дня

TQM

Te quiero mucho

Я тебе дуже люблю

Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень. Останні не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень з метричної системи мір: mm – milнmetro, cm – centнmetro, kg – kilogramo, t – tonelada). Скорочення можуть складатися з однієї чи декількох перших літер: telйfono – “telf.”; locuciуn – “loc.”; volumen – “vol.”; чи закінчуватися на голосну, на яку закінчується слово: Seсora – “sra.”, avenida – “avda.”, apartado – “apdo.” Іноді крапки після них можуть не ставитися.

Дуже поширеним є використання в SMS-повідомленнях скорочень замість цілих фраз. Але так скорочуються лише фрази широкого вжитку, такі як Я тебе кохаю чи Як справи? і т.д.: їquй tal estбs? – “Kte?”; te quiero mucho – “tqm”.

Приклади деяких фраз зі скороченнями, які іспанська молодь використовує в SMS-повідомленнях наведені в таблиці 2.



Таблиця 2

Скорочення

Фраза іспанською мовою

Переклад українською мовою

estas ok?

їestбs bien?

як ти?

cmo t va?

їcуmo te va?

як ти?

Xq?

їpor quй?

Чому

a q hr qdmos?

їa quй hora quedamos?

коли ми зустрінемось?

t exo d-

te echo de menos

я сумую

fin d smn

wiken

fin de semana

Вихідні дні

tngo gnas d vr

tengo ganas de verte

хочу тебе побачити!

Цікавими є дані, отримані іспанськими вченими, що провели дослідження серед людей різних вікових груп, які користуються мобільним зв’язком. Головним моментом у цій дослідницькій роботі є особливості використання абревіатур та скорочень у SMS-повідомленнях. У дослідженні брали участь 300 чоловік, більшість з них – молодь, але були й люди літнього віку. Згідно з цим дослідженням, 87% опитаних вживають скорочення в SMS-повідомленнях. 67% використовують скорочення, запозичені з іноземних мов (насамперед з англійської) та 69% стверджують, що коли вони читають текст зі скороченнями, це їм зовсім не заважає. На запитання про те, чи заважають скорочення в SMS-повідомленнях під час написання якихось письмових робіт, 69% відповіли, що НІ.

Також цікавими в цій роботі є дані про особливості використання SMS-повідомлень людьми різного віку. Усі опитані були поділені на 4 групи: І група – молодь 11-18 років, ІІ група – молоді люди 19-29 років, ІІІ група – 30-50 років та ІV група – люди, яким понад 50 років. Перша група використовує абревіатури з різних причин, головною з яких є економія часу. Також вони дуже часто використовують скорочення з іноземних мов, насамперед з англійської, тим самим користуючись таким мовним явищем, як Spanglish (масове мовне явище ХХ ст., що поєднує в собі іспанську та англійську мови, походить з мексикано-американських прикордонних територій): “OK” замість “Vale”. Для молоді другої групи використання скорочень є зручним та вигідним, та дозволяє написати більше. Деякі з них використовують іншомовні слова. Обидві групи вважають, що скорочення не заважають розумінню тексту під час читання. Опитані третьої групи лише інколи використовують скорочення, та роблять це лише задля того, щоб написати більше. Вони майже ніколи не використовують скорочення та у них виникають складнощі під час читання текстів зі скороченнями. Представники четвертої групи не вживають скорочень, іншомовних слів, і в них часто виникають труднощі під час читання SMS-повідомлень, тому вони їх не пишуть.

Велика кількість скорочень та майже повна відсутність пунктуаційних знаків призводить до того, що, по-перше, молодь просто забуває правила орфографії, а по-друге, з’являються нові правила, що стають нормою серед молоді, але насправді вважаються помилками. Звичайно, що з часом деякі з цих “нововведень" можуть дійсно стати нормою, хоча б для SMS-спілкування.

Цікавим є той факт, що SMS-повідомлення, що пишуть дівчата, різняться від тих, що пишуть хлопці. Дівчата частіше використовують скорочення, ніж хлопці. В той же час, дівчата, які вживають скорочення, є більш грамотними. А ось хлопці навпаки: ті, що користуються скороченнями в SMS-повідомленнях, мають більше проблем з орфографією.

Думці, що полягає у тому, що SMS-повідомлення сприяють погіршенню грамотності молоді, існує інша позиція, що SMS-повідомлення ніяк не впливають на грамотність людини. У молоді, яка не має проблем з орфографією та пише велику кількість SMS-повідомлень, вживаючи скорочення та абревіатури, замінюючи одні літери іншими чи взагалі не вживаючи їх, не виникає ніяких проблем на письмі. А молодь, яка робить помилки у школі/університеті, робить їх й в SMS-повідомленнях. Тобто, те, чи надсилає людина SMS-повідомлення, чи ні, не має жодного впливу на її грамотність.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка