Киренко Сергій Георгійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ робоча програма



Сторінка1/3
Дата конвертації02.04.2016
Розмір0.56 Mb.
  1   2   3


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН


ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор НАВС

з навчально-методичної

та наукової роботи

генерал-майор міліції

В.В. Чернєй
_____ _____________2013 р.


РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Актуальні проблеми кримінального права

за спеціальністю 8.03040101 «Правознавство»

КИЇВ-2013 рік

Робоча програма з навчальної дисципліни «Актуальні проблеми кримінального права» для студентів ОКР "спеціаліст», денна форма навчання, галузь знань 0304 «Право», спеціальність 8.03040101 «Правознавство».

10.03.2013 р., 32 с.

Розробник:

Киренко Сергій Георгійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ.
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри 10.01.2013 року, протокол № 1.

Завідувач кафедри В.Я. Горбачевський

10.01.2013 р.

Робоча програма схвалена на засіданні Вченої ради ННІПП НАВС 23.01.2013 року, протокол № 1.




Схвалено методичною радою Національної академії внутрішніх справ

Протокол від 20.02.2013 року № 6


Голова ______________В.В. Чернєй


“_____”________________20__ року

доц. Киренко С.Г., 2013 рік

ННІПП НАВС, 2013 рік

1.Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

Кількість

кредитів – 3




Галузь знань

0304 «Право»


Нормативна


Модулів – 1

Спеціальність

8.03040101

«Правознавство»


Рік підготовки:

Змістових модулів – 3

2013/2014 н.р.

Індивідуальне науково-дослідне завдання -

(назва)


Семестр

Загальна кількість годин - 108

9-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання: згідно розкладу

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

«спеціаліст»



12

Практичні, семінарські

6 год.

12 год.

Модульний контроль

6 год.


Самостійна робота

72год.

Вид контролю: екзамен


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: 50 відсотків загальної кількості годин – аудиторні години; 50 відсотків загальної кількості годин - самостійна робота.



2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета навчальної дисципліни «Актуальні проблеми кримінального права»: формування у майбутніх спеціалістів глибоких теоретичних і практичних знань кримінально-правової проблематики щодо використання їх у подальшій професійній діяльності.

Завдання навчальної дисципліни: поглиблення і розширення знань слухачів по найбільш актуальним проблемам застосування кримінального законодавства як по Загальній, так і по Особливій частинах; поглиблення знань теоретичних положень та набуття навиків кваліфікації таких розповсюджених злочинів як злочини проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності.

Навчальна дисципліна завершує вивчення кримінального права України і покликана узагальнити та поглибити знання студентів із Загальної та Особливої частини кримінального права України, а також загальної теорії кваліфікації злочинів, надати їм практичні навички кваліфікації конкретних злочинів. Особливості кваліфікації відповідних груп злочинів вимагають чіткого розуміння специфіки їх складів, наявності проблем у законодавчих дефініціях та практики застосування законодавства. Вміння правильно визначити склад відповідного злочину у вчиненому суспільно небезпечному діянні, аргументувати застосування конкретної кримінально-правової норми є запорукою правильної кваліфікації злочину і гарантією дотримання законності при розслідування кримінальної справи.



У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: чинне кримінальне законодавство України, постанови Пленуму Верховного Суду України, принципи кваліфікації злочинів, особливості застосування норм кримінального законодавства при кваліфікації злочинів;

вміти: застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань з кваліфікації злочинів, аналізувати кримінально-правову ситуацію та давати їй адекватну оцінку, аргументувати свою позицію.

3. Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1.

Тема 1. Проблеми кваліфікації злочинів проти волі, честі та гідності особи

Кваліфікація незаконного позбавлення волі або викрадення людини. Особливості законодавчої конструкції ст. 146 КК України. Поняття «незаконне позбавлення волі» та «викрадення людини», їх відмінність між собою.

Сутність незаконного позбавлення волі: тримання особи у місці, де вона взагалі не бажає перебувати або більше не бажає перебувати, поміщення її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити.

Місце як обов’язкова ознака незаконного позбавлення волі (приміщення, комплекси приміщень, транспортний засіб, місцевість).

Способи незаконного позбавлення волі – обман, зловживання довірою, відібрання засобів пересування, ключів чи інших необхідних засобів.

Викрадення людини - заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею, до іншого. Форми викрадення: відкрите, таємне, заволодіння шляхом обману чи зловживання довірою, в результаті вимушено-добровільної передачі її винному під загрозою насильства, розголошення компрометуючих відомостей, пошкодження чи знищення майна.

Відмінність складу злочину, передбаченого ст. 146 КК України від складів злочинів, передбачених ст.ст. 356, 365, 371, 375, 424 КК України.

Суб’єкт злочину – загальний. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Мотиви – різні, крім суспільно корисних.

Кваліфікований та особливо кваліфікований склад злочину (ч. 2 та 3 ст. 146 КК України). Тривалість часу незаконного позбавлення волі як кваліфікуюча ознака злочину.

Кваліфікація захоплення заручників. Особливості законодавчої конструкції ст. 147 КК України. Форми вчинення злочину: захоплення особи як заручника, тримання особи як заручника. Характеристика поняття «заручник» - це особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі. Захоплення особи – напад, пов’язаний з її затриманням із наступним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи. Тримання – насильницька заборона особі залишати певне місце чи унеможливлення це зробити.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Ставлення особи до тяжких наслідків злочину тільки необережне. Відмінність складу злочину, передбаченого ст. 147 КК України від злочину, передбаченого ст. 146 КК України полягає у спеціальній меті – спонукати родичів затриманого, фізичну чи юридичну особу вчинити певні дії або утриматись від вчинення дій як умова звільнення заручника.

Кваліфікація торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Особливості законодавчої конструкції ст. 149 КК України. Торгівля людьми – вчинення актів купівлі-продажу людей. Здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина – здійснення таких угод як дарування, міна, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу, та будь-які інші, за якими особа передається для експлуатації. Вербування – досягнення домовленості шляхом безпосереднього наймання, тобто запрошування і набору добровольців ніби для участі у певній діяльності. Переміщення людини – зміна її місця перебування шляхом перевезення та іншого переміщення через державний кордон України, так і в межах України. Переховування людини передбачає розміщення людини у певному приміщенні чи ін. місці. Під передачею та одержанням людини треба розуміти відповідні дії, вчинені після вчинення стосовно неї акту купівлі-продажу, вербування, переміщення тощо, пов’язані з переходом фактичного контролю над нею від однієї особи до іншої.

Спосіб як обов’язкова ознака злочину у третій-сьомій формах. Характеристика уразливого стану особи – п.2 Примітки до ст. 149 КК України.

Суб’єкт злочину – загальний. Суб’єктивна сторона – прямий умисел і, як правило, корисливий мотив. Мета як обов’язкова ознака злочину у третій-сьомій формах. Кваліфікований та особливо кваліфікований склад злочину, передбаченого ст. 149 КК України.

Перелік ключових термінів до теми: Воля, честь, гідність. Викрадення людини, захоплення заручників, заручник, експлуатація дітей, психіатричний заклад.

Тема 2. Проблеми кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Кваліфікація зґвалтування. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 152 КК України.

Зґвалтування – статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Способи вчинення злочину. Характеристика безпорадного стану потерпілої особи. Відмінність злочину, передбаченого ст. 152 КК України від складів злочинів, передбачених ст.ст. 153-155 КК України.

Суб’єкт злочину – особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Кваліфікований та особливо кваліфіковані склади злочину. Характеристика неповнолітніх та малолітніх потерпілих осіб.

Кваліфікація насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Особливості законодавчої конструкції злочину, передбаченого ст. 153 КК України.

Характеристика неприродного способу задоволення статевої пристрасті. Способи вчинення злочину. Специфіка суб’єкта злочину та потерпілої особи – різної або однієї статі. Кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину.

Кваліфікація примушування до вступу в статевий зв’язок. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 154 КК України.

Характеристика матеріальної чи службової залежності потерпілого віл винного. Способи вчинення злочину.

Спеціальний суб’єкт злочину – особа, від якої жінка чи чоловік матеріально чи службово залежні.

Кваліфікований склад злочину.

Перелік ключових термінів до теми: Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Статеві зносини, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, статева зрілість, розбещення неповнолітніх.

Змістовий модуль 2.

Тема 3. Проблеми кваліфікації злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Кваліфікація перешкоджанню здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 157 КК України.

Способи вчинення злочину. Характеристика підкупу, обману та примушування. Суб’єкт злочину – загальний, у ч. 1 (член виборчої комісії) та ч.3 (член виборчої комісії та службова особа) – спеціальний. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, для ч. 4 статті обов’язковою ознакою є мета – вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму.

Характеристика кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину.

Кваліфікація порушення таємниці голосування. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 159 КК України.

Способи вчинення злочину. Характеристика розголошення змісту волевиявлення.

Суб’єкт злочину – загальний. Суб’єктивна сторона – прямий умисел: винний усвідомлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими законом вимогами для забезпечення таємниці голосування, і бажає вчинити такі дії.

Характеристика кваліфікованого складу злочину.

Кваліфікація порушення недоторканності житла. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 162 КК України.

Способи вчинення злочину: незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, незаконне проведення в них обшуку, незаконне виселення та ін дії, що порушують недоторканність житла громадян (самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди власника і т.п.).

Суб’єкт злочину – загальний. Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Характеристика кваліфікуючих ознак злочину.



Перелік ключових термінів до теми: Виборче право, таємниця голосування, виборчі бюлетені, рівноправність громадян, недоторканність житла, недоторканність приватного життя, сплата аліментів, таємниця усиновлення (удочеріння), законодавство про працю, авторське право.
Змістовий модуль 3.

Тема 4. Проблеми кваліфікації злочинів проти громадської безпеки.

Кваліфікація створення злочинної організації. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 255 КК України.

Поняття злочинної організації. Колізія між визначенням злочинної організації у ч. 4 ст. 28 КК України та ч. 1 ст. 255 КК України. Характеристика понять «створення злочинної організації», «керівництво злочинною організацією», «участь у ній або у злочинах, вчинюваних злочинною організацією», «сприяння злочинній організації».

Специфіка суб’єктивної сторони злочину – прямий умисел.

Характеристика спеціальної підстави звільнення від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 255 КК України).

Кваліфікація бандитизму. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 257 КК.

Визначення поняття «банда». Озброєність та наявність спеціальної мети – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб як суттєві характеристики банди.

Об’єктивна сторона бандитизму: організація банди, участь у банді, участь у нападі, вчинюваному бандою. Визнання Пленумом Верховного Суду України у постанові № 13 від 23 грудня 2005 р. можливості замаху на злочин з усіченим складом. Момент закінчення злочину.

Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою.

Кваліфікація окремих злочинів, вчинених у ході бандитизму за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК про відповідальність за посягання проти особи, власності, авторитету органів державної влади.

Кваліфікація терористичного акту. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 258 КК України.

Поняття тероризму. Способи терористичного акту: застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку, погроза зазначеними діями.

Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом та наявністю хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 258: порушення громадської безпеки, залякування населення; провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій відповідними адресатами; привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного.

Кваліфікація терористичного акту, передбаченого ч. 2 та 3 ст. 258 КК України.



Перелік ключових термінів до теми: Бандитизм – організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Терористичний акт, терористична група та організація, злочинна організація, вогнепальна зброя, холодна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали, вимоги пожежної безпеки.
Тема 5. Проблеми кваліфікації злочинів проти громадського порядку та моральності.

Кваліфікація групового порушення громадського порядку. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 293 КК України.

Характеристика групових дій, які порушують громадський порядок. Відмінність групового порушення громадського порядку від масових заворушень. Організація відповідних групових дій та активна участь у них. Наслідки – грубе порушення громадського порядку, суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.

Суб’єкт злочину – загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікація масових заворушень. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 294 КК України.

Характеристика масових заворушень – це завжди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може бути й керованою цілком, чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде себе агресивно. ЇЇ учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при виконанні їх однією особою. Об’єктивна сторона злочину полягає в організації масових заворушень, активній участі у них. Характеристика погромів – це виступи проти якоїсь групи населення, які супроводжуються руйнуванням і пограбуванням майна, насильницьким вигнанням людей, масовими вбивствами.

Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294 КК України, може характеризуватись умислом або необережністю.

Кваліфікація дій, передбачених ч. 2 ст. 294 КК України (загибель людей, настання інших тяжких наслідків).

Кваліфікація хуліганства. Особливості законодавчої конструкції складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

Хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Визначення грубості порушення громадського порядку.

Суб’єкт хуліганства – осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства – це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною, тобто очевидною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Кваліфікація хуліганства, передбаченого ч.ч. 2-4 ст. 296 КК України. Предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень – це предмети, що не належать до зброї, пристосовані винною особою для нанесення тілесних ушкоджень наперед або під час учинення хуліганських дій; заздалегідь заготовленими є предмети, які хоч і не зазнали якогось попереднього оброблення, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.



Перелік ключових термінів до теми: Хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Групове порушення громадського порядку, масові заворушення, наруга над могилою, порнографічні предмети, місця розпусти, проституція, сутенерство, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

с

п

мк

с.

р.


л

п

лаб

к

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Модуль 1

Змістовий модуль 1.

Тема 1. Проблеми кваліфікації злочинів проти волі, честі та гідності особи.

18

2

2

2




12

-

-

-

-

-

-

Тема 2. Проблеми кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

18

2

2

-

2

12

-

-

-

-

-

-

Разом за змістовим модулем 1

36

4

4

2

2

24

-

-

-

-

-

-

Змістовий модуль 2.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка