Катеринопільська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет Крохмаль Валентина Федорівна Наступність



Сторінка1/3
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3


Катеринопільська районна державна адміністрація

Відділ освіти

Районний методичний кабінет

Крохмаль Валентина Федорівна


Наступність

  • дошкільна освіта




  • початкова освіта

  • середня ланка освіти


Схвалено радою методичного кабінету

(протокол №3 від 19. 03. 2013 року)

Розділ виставки: навчально-методичний посібник

В.Ф. Крохмаль, методист Катеринопільського районного методичного кабінету

Наступність

  • дошкільна освіта



  • початкова освіта

Методичний посібник

  • середня ланка освіти

Посібник містить методичні поради, рекомендації щодо організації роботи з питань наступності. У посібнику поміщені заходи, які здійснюють вихователі, вчителі, адміністрація навчального закладу щодо проведення роботи з наступності. Подано орієнтовний план з питань наступності між дошкільною і початковою освітою, початковою і середньою ланками освіти. Матеріал рекомендовано для використання в роботі адміністрації навчальних закладів, вчителям-предметникам, вчителям початкових класів, вихователям дошкільних навчальних закладів.

Зміст

І. Вступ 4

ІІ. Наступність між дошкільною та початковою освітою 5


  1. Наступність між дошкільною та початковою освітою 5

  2. Наступність і перспективність державних стандартів

початкової та дошкільної освіти 8

  1. Напрямки наступності 13

  2. Проблеми наступності 16

  3. План роботи наступності (школа-дитячий садок) 19

ІІІ. Наступність між початковою та середньою ланками освіти 22

  1. З початкової школи в основну 22

  2. Проблеми наступності 23

  3. Програма «Наступність» 27

  4. Причини труднощів 35

  5. Характеристика труднощів. Рекомендації вчителям, батькам 36

  6. Наступність у вивченні математики 39

  7. Наступність у вивченні української мови 39

ІV. Рекомендації 40

1. Пам’ятка для батьків 40

2. Методичні поради вихователям дошкільних навчальних закладів 41

3. Методичні поради для вчителів початкових класів 41

4. Методичні поради для вчителів основної школи 42

5. Методичні поради для адміністрації 43

V. Література 45
Вступ

Проблема наступності між ступенями освіти стала особливо актуальною на сучасному етапі. Адже зміст кожної освітньої галузі впроваджується поетапно-дошкільна освіта, початкова школа, середня освітня ланка. Для кожного етапу розроблений Базовий компонент дошкільної освіти, Державний стандарт, базовий навчальний план і програми. Проблема наступності в навчанні через цілий ряд причин досить складна. ЇЇ складність полягає у відсутності єдиних підходів. Наступність у навчанні залежно від наукових поглядів учених-педагогів розглядається з найрізноманітніших позицій: і як нормативна функція дидактики, і як закономірність розвитку педагогічного процесу, і як загальнодидактичний принцип.



Наступність між дошкільною та початковою освітою
На сьогоднішній час питання здійснення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти набули в педагогічній практиці особливої актуальності, зміст якої полягає в тому, що нове, змінюючи старе, зберігає в собі його елементи. Наступність розглядається як один із принципів неперервної освіти.

Узгодженість перших двох ланок освіти не означає, що під час реалізації принципу наступності між дошкільною та початковою ланкою вже не існує проблем. Необхідно переосмислення цілей і змісту наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти, їх переорієнтація на вирішення завдань особистісно-орієнтованого навчання й виховання. Дошкільна освіта якісно змінилась у плані розуміння цілей підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, тому й початкова школа не може залишатися у межах старих уявлень про опору тільки на предметну готовність своїх найменших учнів до навчання. У початковій школі в останні роки є певні зрушення, щодо створення умов подальшого повноцінного розвитку здобутків дошкільного віку, і водночас для формування новоутворення молодшого шкільного віку — навчальної діяльності як провідної. Успішне розв’язання проблеми наступності вимагає оновлення методологічних засад дослідницьких робіт, впровадження в життя особистісно орієнтованих технологій виховання й навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Тому у перспективі слід прагнути до більш радикальних кроків у цьому напрямку, до створення наскрізних програм для освіти дітей 4-10 років колективами фахівців з дошкільної та початкової освіти.

Найбільш яскравою ознакою сучасних змін у системі національної освіти, що вимагають відповідних управлінських, науково-методичних і організаційних рішень, є її реформування на засадах наступності та неперервності.

Наступність – це врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до школи, опора на нього. Вона забезпечує органічне, природне продовження розвитку, виховання та навчання, започаткованих у дошкільному віці, створює умови для успішного переходу молодшого школяра в основну школу. З боку дошкільних навчальних закладів наступність повинна виявлятися не тільки в підготовці дитини до школи, а й у забезпеченні її загального психічного розвитку, а з боку школи – передбачати продовження загального психічного розвитку дитини на основі максимального використання того позитивного, що дитина набула в дошкільному віці. Наступність в роботі дитячого садка та початкової школи – це не тільки традиційна наступність у змісті, методах, формах і прийомах, перш за все, - це бачення та реалізація наступності в лініях, основних аспектах розвитку особистості дошкільника та молодшого школяра.

Як наслідок, особливої гостроти набувають питання врахування індивідуальних, вікових і типологічних особливостей кожної дитини. Необхідним виявляється комплексне медико-педагогічне обстеження дитини з метою виявлення протипоказань до систематичного шкільного навчання. На перший план маємо поставити здоров’я дітей, не забуваючи про вплив чорнобильського лиха. Медики щороку констатують погіршення показників здоров’я дітей, і цим не можна нехтувати. Наявні середні статистичні дані змушують підходити дуже обережно до дітей 6-7-го року життя. Це вік, коли відбувається перебудова багатьох систем організму, і додаткове навантаження, пов’язане зі вступом до школи, позначається на них негативно. Отже, вчителі зобов’язані створити для першокласників таку систему організації життя, як у дошкільному закладі. І йдеться не лише про приміщення, а про форми навчання, умови для постійної активної діяльності, музичні заняття, щоденну фізкультуру, гігієнічно-загартувальні процедури, створення емоційно-позитивного клімату.

Впровадження психолого-педагогічних принципів які б забезпечували наступність між дошкільною та початковою ланками загальної освіти вимагає розгляду двох взаємопов’язаних аспектів: анатомо-фізіологічного (який спрямований на виявлення анатомо-фізіологічних особливостей дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з метою їх урахування під час розробки теоретичних основ наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти) і психолого-педагогічного (який пов’язаний з вивченням закономірностей психічного розвитку дитини на перехідному етапі від дошкілля до школярства з метою їх урахування під час розробки мети, змісту, методів, форм і засобів наступності в навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку).

Розглянемо анатомо-фізіологічний аспект наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти. Дошкільний і молодший шкільний вік є, умовно кажучи, переломними, бо майже всі органи тіла до 7-8- років набувають властивої їм структури, і в подальшому їх розвиток виявляється лише в рості та вдосконаленні взаємозв’язків між окремими структурними компонентами. Важливим виявляється й те, що нервова система в цьому віці характеризується легкою збудливістю, нестійкістю та втомлюваністю. Тому особливу увагу треба звертати на раціональну організацію режиму. Тільки правильне чергування сну, різних видів діяльності протягом дня, своєчасне та збалансоване харчування забезпечують сприятливі умови для розвитку дітей. І, навпаки, порушення режиму в дошкільному та молодшому шкільному віці призводить до дуже негативних наслідків.

Проте практичний стан справ, особливо у початковій ланці загальної освіти, не може не викликати занепокоєння в медиків і освітян. Одна з найсерйозніших вад нашої початкової школи – гіподинамія учнів. Дослідження багатьох вчених свідчать про те, що рухова активність дитини-дошкільника після вступу до школи знижується майже наполовину, а в наступних класах ще більше. Гіподинамія негативно впливає на організм, який розвивається.

Для того щоб у навчанні учнів відбувався цілісний розвиток їх особистості, необхідно організувати його таким чином, щоб поруч із формуванням знань, умінь та навичок забезпечити розвиток мотиваційної сфери, пізнавальної сфери, діяльнісно-практичної сфери, емоційно-вольової сфери тощо.

Принцип наступності для дошкільної та початкової ланок освіти є освітнім процесом на етапі дошкільної та початкової ланок освіти, який повинен забезпечити плавний, природний перехід дитини від позиції дошкільника до позиції молодшого школяра. Наступність дошкільного закладу та початкової школи традиційно визначається як змістовий, двобічний зв’язок, що передбачає, з одного боку, спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на ті вимоги, які будуть пред’явлені дітям у школі, а, з іншого, – опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку, на знання, навички та досвід дітей і активне використання цього в навчально-виховному процесі. Наступність в роботі дитячого садка та початкової школи – це не тільки традиційна наступність у змісті, методах, формах і прийомах, перш за все, - це бачення та реалізація наступності в лініях, основних аспектах розвитку особистості дошкільника та молодшого школяра.



Наступність потрібно розглядати як один із основоположних принципів неперервної освіти, завданням якої є забезпечення цілісного розвитку особистості в навчанні дітей на перших двох ланках системи неперервної освіти. Таке розв’язання поставленого завдання дасть змогу вирішити проблему наступності між дошкільною та початковою ланками освіти на сучасному рівні.
Наступність і перспективність державних стандартів початкової та дошкільної освіти
Метою нової редакції Базового компонента дошкільної освіти виступило на основі узагальнення наукових досягнень учених і передового досвіду дошкільної практики насамперед уникнути перевантаження дитини складними для її віку, частковими й випадковими знаннями і водночас забезпечити кожній дитині достатній рівень розвитку і соціальної адаптації до нового статусу – учня початкової школи. До розробки нової редакції Базового компонента дошкільної освіти було залучено широкий загал практиків і провідних науковців. Засадами нової редакції Базового компонента дошкільної освіти виступили: - визнання самоцінності дошкільного дитинства, його особливої ролі в розвитку особистості; - розуміння необхідності збереження дитячої субкультури; - надання пріоритету повноцінного проживання дитиною сьогодення у порівнянні з підготовкою до майбутнього етапу життя; - виявлення поваги до дитини, врахування індивідуального особистого досвіду дошкільника; - компетентнісний підхід до розвитку дитини, формування особистісної зрілості дитини, її базових якостей; - надання пріоритету соціально-моральному розвитку особистості, формування у дітей уміння узгоджувати особисті інтереси з колективними; - формування у них цілісної, реалістичної картини світу; основ світогляду. Керуючись принципом наступності змісту дошкільної і початкової ланок освіти, було внесено певні зміни як до змісту Базового компонента дошкільної освіти, так і до його структури. Як і в початковій школі, зміст Базового компонента дошкільної освіти визначено на основі компетентнісного підходу відповідно до вікових можливостей дітей, що реалізуються в освітньому просторі, спрямованому на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, вихованості та навченості дитини), що зумовлює необхідність чіткого визначення життєво важливих компетенцій (дитина знає, обізнана, розуміє, уміє, усвідомлює, здатна, застосовує, виявляє ставлення, оцінює). Компетентнісний підхід орієнтує на цілісний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття на подальших вікових етапах розвитку спеціальних знань та вмінь. Увага педагога має спрямовуватися на головні лінії розвитку фізичного та морально-духовного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, формування навичок практичного життя, та сприйняття розвитку індивідуальності дитини. Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах дитячої діяльності: ігровій (провідній для дітей дошкільного віку), сенсорно-пізнавальній, навчально-ігровій, театральній, мовленнєвій, художньо-мовленнєвій, образотворчо-продуктивній, художньо-практичній, соціокультурній та ін.).

Відповідно до визначення цих понять провідними вченими України, Н. М. Бібік і О. Я. Савченко, які визначають компетентність у навчанні як «коло питань, у яких людина добре розуміється, які вона набуває не тільки під час вивчення предмета, а й за допомогою засобів неформальної освіти внаслідок впливу середовища» і розглядають її як «особистісну якість, інтегровану здатність особистості, яка охоплює не тільки знання, вміння, навички, а й попередній досвід, цінності, ставлення, які можуть цілісно реалізуватися тільки в процесі конкретної навчальної ситуації . За Н. М. Бібік, компетенція – це соціально закріплений результат, наперед задана соціальна норма (вимога) до освітньої підготовки дитини, необхідної для її якісної продуктивної діяльності, це її уміння, навички, знання, це не особистісна якість. Ознакою компетенції є її специфічний предметний характер – освітні галузі, змістові лінії. У цьому зв’язку на відміну від Державного стандарту початкової освіти, який зорієнтовано на набуття учнями ключових компетентностей, стандарт дошкільної освіти з урахуванням віку дітей і їхнім обмеженим досвідом обмежується освітніми компетенціями, тобто суспільно визнаним рівнем знань, умінь, навичок, цінностей, ставлень у певній сфері життєдіяльності дитини. У цьому вбачається один із шляхів забезпечення наступності між двома ланками освіти. Подальший індивідуальний шлях розвитку особистості дитини продовжується в початковій школі. Підготовка дітей до школи має відповідати вимогам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дитини. Така підготовка передбачає фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, готовність до взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які визначають і забезпечують легку адаптацію дитини до нового соціального статусу і є фундаментальними для дошкільного дитинства.

Сукупність розвитку психічних якостей в означених напрямах: - емоційний і мотиваційний розвиток; - інтелектуальний і мовленнєвий розвиток; - розвиток довільної поведінки, складає психологічну зрілість дошкільника, його готовність до систематичного навчання в школі. Динаміка особистісних змін дошкільника – від елементарних уявлень та позитивного ставлення дитини до свого внутрішнього світу думок, почуттів, мрій, бажань, мотивів, планів, ідеалів, цілей, прагнень – до становлення основ її світогляду, свідомості. Сформованість самосвідомості, адекватної ідентифікації себе зі своїм «Я», уміння співвідносити свої бажання, можливості та прагнення до здійснення цілей діяльності, здатність уявляти себе в минулому, теперішньому, майбутньому часі, орієнтуватись у своїх основних правах і обов’язках – характеризує психологічну дошкільну зрілість дошкільника. Вперше, як і Державний стандарт початкової освіти, Базовий компонент визначає зміст і структуру дошкільної освіти за допомогою інваріантної і варіативної складових, які подано у змісті Базового компонента дошкільної освіти. Інваріантна складова змісту дошкільної освіти формується на державному рівні і є обов’язковою для всіх дошкільних навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Інваріантну складову змісту дошкільної освіти систематизовано так само як й інші державні стандарти за освітніми змістовими лініями: «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Мовлення дитини», що дозволяє реалізувати принцип дитино центризму, особистісно зорієнтований підхід та забезпечує неперервність змісту освітніх ліній дошкільної і початкової ланок освіти. Виключення з інваріантної складової будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність розвитку дитини на рівні дошкільної освіти і наступність її в початковій школі. Організація життєдіяльності дітей з урахуванням освітніх змістових ліній, що включені до інваріантної та варіативної складових, дає змогу забезпечити належний рівень соціально-особистісного розвитку дітей дошкільного віку в структурі неперервної освіти. Освітня лінія «Особистість дитини » передбачає: формування позитивного образу «Я», створення бази особистісної культури дитини, її активної життєдіяльності.

На кінець дошкільного періоду життя в дитини мають бути сформовані базові якості особистості: довільність, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода поведінки і безпечність, самосвідомість, самоставлення, самооцінка. Зміст освітньої лінії «Дитина в соціумі» передбачає формування у дітей навичок соціально прийнятої поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських відносин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Зміст освітньої лінії «Дитина у природному довкіллі» містить доступні дитині дошкільного віку уявлення про природу планети Земля та Всесвіту, розвиток емоційно-ціннісного та відповідального ставлення до природного довкілля. Природнича освіченість передбачає наявність уявлень дитини про живі організми і природне середовище, багатоманітність явищ природи, причинно-наслідкові зв’язки у природному довкіллі та взаємозв’язок природних умов, рослинного і тваринного світу, позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи. Освітня лінія «Дитина у світі культури» передбачає формування почуття краси в іі різних проявах, естетичного ставлення до життя, розвиток творчих здібностей, формування елементарних трудових, технологічних та художніх навичок, самостійності, культури та безпеки праці. Освітня лінія «Гра дитини» передбачає розвиток творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організованості, вільної самостійної ігрової діяльності дітей та формування стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе в ньому. Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» передбачає сформованість доступних для дитини дошкільного віку уявлень, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об’єктів довколишнього світу. Показником сформованості цих уявлень є здатність дитини застосовувати отриманні знання у практичній діяльності (ігровій, трудовій, сенсорно-пізнавальній та ін.), оволодіння способами пізнання дійсності, розвиток у неї наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного мислення та формування елементарних математичних уявлень.

Освітня лінія «Мовлення дитини» передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовою у різних життєвих ситуаціях. До складу Базового компонента дошкільної освіти введено і вивчення української мови як державної в дошкільних навчальних закладах, що передбачає залучення дітей інших національностей, які є громадянами України, до оволодіння українською мовою як державною на рівні вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими, виховання інтересу та позитивного ставлення до української мови. Кожна освітня змістова лінія Базового компонента дошкільної освіти завершується узагальненим визначенням результату освітньої роботи – сформованістю певного виду компетенцій.

Варіативна частина передбачає освітні лінії «Іноземна мова», «Комп’ютерна грамота», «Хореографія», «Шахи» та ін. Варіативна складова змісту дошкільної освіти визначається дошкільним навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів дітей та (або) побажань батьків, або осіб, які їх замінюють. Отже, вперше спостерігається наступність в освітніх лініях Державного стандарту початкової загальної освіти і Базового компонента дошкільної освіти.


Напрямки наступності
Сучасні вчені визначають пріоритетні напрямки наступності.

Перший напрямок - це узгодити мету на дошкільному і початковому шкільному рівнях. Мета дош­кільної освіти - всебічний загальний розвиток дитини, визначений Базо­вим компонентом дошкільної освіти у відповідності з потенційними віко­вими можливостями і специфікою дитинства як самооцінного періоду життя людини.

Мета освіти в початковій школі - продовжити все­бічний загальний розвиток дітей з урахуванням специфіки шкільно­го життя поряд з освоєнням найважливіших навчальних навичок у читанні, письмі, математиці та ін. Як у дошкільному закладі, так і в школі освітньо-виховний процес повинен бути спрямований на ста­новлення особистості дитини: розвитку її компетентності (комуні­кативної, інтелектуальної, фізичної), креативності, ініціативності, самостійності, відповідальності, довільності, волі і безпеки повод­ження, самосвідомості і самооцінки.

Другий напрямок - збагатити освітній зміст у початковій школі. На основі досліджень О.Я. Савченко, О.В. Проскури, О.Л. Кононко та ін., мова йде:

• про введення в педагогічний процес різних видів дитячої діяльності творчого характеру (самодіяльних ігор, драматизацій, тех­нічного і художнього моделювання, експериментування, словесної творчості, музичних, танцювальних імпровізацій);

• про насичення змісту навчання такими знаннями історико-географічного і краєзнавчого характеру, які б максимально активізу­вали пізнавальні інтереси дітей, відповідали б їх потребам у практичній дії і формували почуття відповідальності за найближче оточення (ділянка школи, рослини на ділянці й у класі, оформлення приміщень);

• про збагачення змісту уроків естетичного циклу, художньої діяльності як одного із засобів самовираження дитини, заснованих на її індивідуальному емоційно-образному баченні; про прилучення до національної художньої культури шляхом відвідування музеїв, виставок, майстерень художників, концертів, театрів, бібліотек. Мета - збагатити загальнокультурний розвиток дитини (роз­ширити її інформаційний простір; виховати культуру сприйняття, почуттів, відносин, сформувати систему цінностей і переваг), а не тільки і не стільки її конкретні знання, які вона повинна відтворю­вати за вимогою вчителя.

Третій напрямок - удосконалити форми організації і методи навчання як у дошкільних закладах, так і в початковій школі. Су­часні наукові дослідження Л.А. Парамонової, М.М. Поддякова, З.М. Істоміної, Т.М.Фадєєвої вказують на необхідність:

• відмовитися від регламентованого навчання в ДНЗ (статичних поз на заняттях, розташування столів у ряд по типу шкільного, відповідей по піднятій руці тощо.);

• забезпечити рухову активність дітей у школі на уроках фізкультури, великих перервах, а також у процесі позакласної роботи;

• використовувати різноманітні форми навчання, що включа­ють специфічні види діяльності на інтегративній основі;

• використовувати в ДНЗ циклічність і проектну організацію змісту навчання, що створює умови для використання самими дітьми наявного в них досвіду;

• забезпечити взаємозв'язок занять (фронтальних, групових) з повсякденним життям дітей, самостійною діяльністю (ігро­вою, художньою, конструктивною тощо);

• створити розвивальне предметне середовище як у дошкільному закладі, так і початковій школі, функціонально моделюючий зміст ди­тячої діяльності;

• використовувати методи, що активізують у дітей мислення, уяву, пошукову діяльність, тобто елементи проблем­ності у навчанні, дивергентні задачі, задачі відкритого типу, що ма­ють варіанти "правильних" рішень. Останній метод особливо важливий для початкової школи, тому що тут переважають конкретні спо­соби дії, що відповідають визначеним класам завдань. Сполучення задач відкритого і закритого типу - одна з умов активізації пізнавальної діяльності дітей, розвитку гнучкості мислення не тільки на заняттях з математики, але й гуманітарного циклу;

• використовувати в початковій школі (особли­во в перший рік навчання), ігрові прийоми, створювати емоційно-значимі ситуації, умови для самостійної практичної діяльності, коли діти можуть на основі наявних у них знань виявляти ініціативу, творчість, фантазію, відповідальність;

• змінити форми спілкування дітей як на заняттях у дошкіль­ному закладі, так і на уроках у школі; забезпечити дитині можливість орієнтуватися на партнера-однолітка, взаємодіяти з ним і вчитися в нього (а не тільки в дорослого); підтримувати діалогічне спілкуван­ня між дітьми; визнавати право дитини на ініціативні висловлюван­ня й аргументоване відстоювання своїх пропозицій, право на помил­ку. Адже саме в процесі такого спілкування діти обговорюють за­гальне завдання, шукають способи його вирішення, розподіляють ролі, змінюють позиції (один пише, інший читає, третій перевіряє). У резуль­таті кожен відчуває себе вмілим, знаючим, здатним (разом з іншими) справитися з будь-яким завданням;

• провідною в освітньому процесі як дошкільного закладу, так і початкової школи повинна стати діалогічна форма спілкування до­рослого з дітьми, що сприяє розвитку в дитини активності, ініціа­тивності, почуття власної гідності і самоповаги.

Якщо запропоновані напрямки наступності будуть перетворені в дійсність, буде створений загальний сприятливий фон для розвит­ку дітей - фізичного, інтелектуального, емоційного - як у дошкіль­ному закладі, так і в початковій школі, збережеться і зміцниться їх фізичне і психічне здоров'я.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка