Календарне планування



Сторінка3/3
Дата конвертації29.04.2016
Розмір0.57 Mb.
1   2   3
Тема. Світ професій "людина — людина". Аплікація на тему "Ким би я хотів стати у майбутньому".

Об'єкт праці. Аплікація з тканини "Я — дизайнер дитячого одягу".

Мета. Ознайомити учнів з технологією виготовлення аплікації з тканини. Розвивати в дітей конструкторські навички. Вдосконалювати вміння учнів користуватися ножицями, голкою. Виховувати естетичні смаки, повагу до людей будь-яких професій, бажання бути охайним, стильним завдяки власному задуму і праці.

Обладнання. Зразок готового виробу, предметні малюнки, клаптики не сипучої тканини, голка, різнокольорові нитки, ножиці, олівець, шаблони.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (до початку уроку).

II. Організаційний момент.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

1. Бесіда.

Світ професій "людина — людина" дуже великий і різноманітний. Це професії, з якими ми зустрічаємось щодня: вчитель, лікар, продавець.

— Які ще професії ви можете назвати?

Нам приємно зустрічати доброзичливих людей, які привітно нам усміхаються, охайно і стильно одягнені. Щоб ми були індивідуальними у своєму зовнішньому вигляді, попрацювали люди не однієї професії. Це і кравець, і модельєр, і дизайнер.

На сьогоднішньому уроці ми спробуємо опанувати найпростіші засади професії дизайнера дитячого одягу.

— Хто такий, на вашу думку, дизайнер?

Дизайнер — це людина, яка прикрашає. Прикрасити можна інтер'єр, одяг тощо. Дизайнер дитячого одягу — дуже відповідальна професія. Адже від нього залежить, які естетичні смаки сформуються у дитини.

— Чим можна прикрасити одяг дитини?

Так, одяг прикрашають різними деталями і елементами крою, вишивкою, аплікацією.

Сьогодні ми виконаємо аплікацію на тканині з метою навчитися прикрашати буденний і святковий одяг своєї родини.

2. Розповідь учителя.

Аплікація виникла понад дві тисячі років тому, коли кочівники прикрашали свій одяг, взуття, упряж і житло візерунками із шматків шкіри, хутра, повсті, берести. Пізніше для оздоблення одягу почали використовувати різні тканини.

Далеко за межами України відомі різноманітні аплікації, виготовлені руками майстрів нашої країни. Аплікаціями з оксамиту, сукна, шкіри з давніх-давен оздоблювали жіночий та чоловічий одяг: корсетки, фартухи, юпки, свитки, кожухи й кожушанки, а в деяких селах — і рушники.

А які чудові візерунки із сукна і шкіри прикрашають одяг карпатського населення! Чудово поєднуються вони із сучасним стилізованим вбранням — свитками, кептариками тощо.

Техніка виконання аплікації різноманітна і нескладна.

Під час виготовлення сумок, панно, килимів — тобто виробів, які не будуть часто пратися, деталі можна приклеювати клеєм БФ-6.

Для невеликого килимка деталі можна вирізати з сукна, фетру або шкіри й закріпити тільки їх серединки кольоровим хрестиком, намистинкою.

Можна зробити аплікацію об'ємною, підклавши під окремі деталі шматки байки, фланелі, поролону або вати.

Аплікацію можна виконати технікою "мозаїка" (останнім часом її частіше називають запозиченим словом "печворк"). Колись вона була дуже поширена — "мозаїкою" робили килимки й доріжки, ковдри, подушки, жилети.

Сьогодні на уроці ми виконаємо аплікацію з тканини для дитячого одягу одним із найпростіших прийомів.



IV. Розгляд зразка виробу.

V. Технологія виготовлення виробу.

— Нанесіть на основну тканину контури малюнка.

На правий (лицевий) бік клаптиків тканини, з яких будете робити аплікацію, переведіть контури відповідних частин малюнка, стежачи, щоб поздовжні нитки робочої тканини і окремих деталей малюнка співпали, інакше під час прання та прасування виріб деформується.

Кожну вирізану деталь покладіть на робочу тканину відповідно до узору, закріпіть шпильками, а потім наживіть наміткою. Слідкуйте, щоб не було зморщок і перекосів. Потім кожну деталь акуратно обшийте по краю якимось із швів: стебловим, петельним, ланцюжковим тощо, нитками відповідного або контрастного кольорів.



VI. Планування наступних трудових дій. Відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці під час роботи ножицями і голкою.

VIII. Самостійна робота.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Оцінювання виробів.

XI. Підсумок уроку.

— Що нового ви дізналися на уроці?

— Чи зацікавила вас аплікація з тканини?

— Де і коли зможете її використати?



XII. Прибирання робочих місць.

АПЛІКАЦІЯ З ТКАНИНИ

уроку_______ Дата______________Вчитель__________________________________Клас____



Тема. Побутова праця.

Об'єкт праці. Фартушок. Сумочка для прищіпок.

Мета. Поглибити вміння і навички крою та шиття в домашніх умовах. Розвивати художнє мислення та фантазію. Виховувати охайність, вміння доводити почату роботу до кінця.

Обладнання. Зразок виробу, тканина, кольоровий папір (картон), ножиці, голка, клей, шпильки, тасьма.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (до початку уроку).

II. Організаційний момент.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

Четвертокласники! Подивіться на свої шкільні форми. Правда, акуратно пошиті? Сьогодні ми не тільки дізнаємось, хто ж робить нас такими красивими, але й самі пошиємо фартушок для роботи на кухні. А сумочка для прищіпок просто необхідна в домашньому господарстві.

Від того, наскільки правильно буде розкроєно виріб, залежить його зовнішній вигляд, привабливість для покупця. Цю роботу виконують закрійники. Раніше одяг шили вручну від початку до кінця. Зараз на швейних підприємствах на спеціальних машинах працюють швеї-мотористки.

Від якості роботи швачки залежить зовнішній вигляд одягу.

Ми постараємося сьогодні бути хорошими закрійниками та швачками.

До роботи!



IV. Розгляд зразка виробу.

V. Технологія виготовлення виробу.

1. Сумочка для прищіпок.

Перший спосіб (для хлопчиків).

Виріжте передню і задню частину сумочки із цупкого картону і зшийте їх простим швом. Обклейте краї сумочки хутряною стрічкою (можна паперовою). Зробіть і наклейте будь-яку аплікацію, або метелик-орігамі.

Будьте стилістами.

Другий спосіб.

Виріжте картонну смужку (1). Приклейте до смужки бічні сторони також із картону (2). Обклейте сумочку широкою яскравою стрічкою (3).

Прикрасьте сумочку смужкою із тканини (4). Ремінець сумочки виготовіть із картону, або з відходів штучної шкіри і прикрасьте тканиною або орігамі (5). Фантазуйте!

Фартушок.

Для пошиття фартушка використайте відрізки тканини, що залишилась від пошиття одягу, або тканину від зношених речей.

Зробіть викрійку половини фартушка, кишеньки, зав'язки (а, б, в). Складіть тканину вдвоє, на ній розмістіть та закріпіть шпильками викрійку і по ній виріжте частини фартушка. Тканину для фартушка розгорніть, двічі перегніть краї по 10 мм, прошийте зметувальним швом, апід-рублювальним закріпіть (д). Заготовлені з тканини смужки для зав'язок перегинанням поділіть на 4 рівні частини. Крайні смужки перегніть у середину і зметайте, а потім обшийте швом "через край". Зав'язки (г) пришийте із виворітного боку фартушка. Краї кишеньки загніть з трьох сторін по 5 мм, зметайте, а верхній край закріпіть підрублювальним швом. Пришийте кишеньку до фартушка швом "стрічка" (є). Оздобити фартушок можна вишивкою, тканинною аплікацією або ґудзиками (певний малюнок). Успіху!

VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

VII. Повторення техніки безпеки та охорони праці.

VIII. Самостійна робота учнів.

Уявіть собі, що ви попали на швейну фабрику у закрійний цех. Це дуже важлива робота, бо від того, як закрійник зніме мірки, зробить креслення, залежить якість пошиття виробу.

Наступний цех — швейний. Теж важливий, бо від правильності зшивання виробу залежить його акуратність.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Оцінювання виробів та відбір на виставку.

XI. Підсумок уроку.

XII. Прибирання робочих місць.

СУМОЧКА ДЛЯ ПРИЩІПОК


ЗРАЗКИ ШВІВ

ФАРТУШОК

уроку_______ Дата______________Вчитель__________________________________Клас____



Тема. Культура зовнішності людини.

Об'єкт праці. Виготовлення національного жіночого костюма для ляльки.

Мета. Поглибити і розширити знання учнів про національний жіночий костюм та його різновиди в різних регіонах України. Вчити вирізати і шити елементи жіночого національного одягу з тканини за шаблоном (чи викрійкою) для ляльки, правильно користуючись ножицями і голкою. Розвивати естетичний смак. Виховувати відчуття красивого і корисного, любов до рідного краю, вчити берегти свою національну культуру.

Обладнання. Предмети українського костюма, предметні малюнки, тканина білого кольору, тканина темного кольору (бажано в клітинку), тасьма або вишита стрічка, мотузок для зав'язки, цупкий папір, ножиці, голка, нитки.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (до початку уроку).

II. Організаційний момент.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Національні костюми завжди вважали національною святинею, однією з форм народної індивідуальності.

Український народний костюм складається з довгої сорочки, запаски чи плахти, віночка або стрічки на волосся у дівчат, намітки або хустки у заміжніх жінок.

Вже у XIV і XV ст. на Україні одягались у вишиті сорочки. Плахти і спідниці, підтички і запаски (фартухи) у різних регіонах України не були однаковими. На півночі України їх частіше виготовляли з полотна, а на Галичині ткали з вовни на верстатах. Але всюди їх зі смаком прикрашали вишиттям чи аплікацією тих кольорів і візерунків, які здавна побутували у кожній місцевості. При цьому обов'язково зберігали особливості кольорів та візерунків, притаманні вишивці даного регіону.

Сорочка була і залишається головним одягом людини, про що свідчать українські приповідки і повір'я.

• Своя сорочка ближче до тіла; • Щасливий, бо в сорочці народився.

На Галичині сорочку називали подекуди "кошуля", а на Гуцульщині — "смалянка". Вважалося, що сорочка є провідником магічної сили, прихованої у людині. Шиючи сорочку, треба було враховувати наступне:

— жіночу сорочку починати шити в жіночий день, краще у середу, Щоб у житті мати добру пару; — під час пошиття обов'язково слід зав'язувати всі вузли, щоб не впустити через пропущене місце злі сили. Запаска відрізняється від плахти тим, що вона виготовлена не з суцільної тканини, обмотаної навколо стану, а з двох полотнищ, які скріплюються зав'язками так, щоб з боків виглядали білі смужки сорочки.

На сьогоднішньому уроці ми виготовимо національний жіночий костюм для ляльки.

IV. Розгляд зразка виробу.

V. Технологія виготовлення виробу.

Спочатку виготовляють з цупкого паперу викрійки окремих деталей. Розмічають на білій тканині і вирізують дві деталі сорочки (перед і спинку). Зшивають їх та прикрашають з лицьового боку раніше вишитою стрічкою або кольоровою тасьмою. Вишиттям прикрашають рукава, горловину і край подолу.

Для запаски вирізають з кольорової тканини дві деталі прямокутної форми, пришивають з мотузочків зав'язки до прошитого на тканині пояса. Якщо замість запаски буде плахта, то необхідно мати стрічку, яка імітуватиме крайку (пояс).

На ляльку спочатку одягають сорочку, потім запаску. Голову обв'язують яскравою стрічкою.



VI. Планування наступних трудових дій. Вибір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці.

VIII. Самостійна робота учнів.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Демонстрація виробів на подіумі. Захист авторами своїх моделей. Оцінювання робіт.

XI. Підсумок уроку.

— Хто спробує з допомогою дорослих виготовити український костюм собі? Своїй молодшій сестрі?

— З яких частин складається український жіночий костюм?

XII. Прибирання робочих місць.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОСТЮМ

уроку_______ Дата______________Вчитель__________________________________Клас____



Тема. Стиль зовнішності людини. Стильова єдність одягу, його галантерейних і ювелірних виробів.

Об'єкт праці. Браслет та намисто з бісеру.

Мета. Ознайомити учнів зі стильовою єдністю одягу, з історією розвитку галантерейних та ювелірних виробів в Україні. Вчити розуміти стиль зовнішності людини. Розвивати чуття естетичного смаку. Навчити виготовляти найпростіші молодіжні прикраси з бісеру. Виховувати акуратність.

Обладнання. Бісер 3-х кольорів, риболовна волосінь або тоненька голка № 1 (№ 0), нитка бавовняна чи капронова, ножиці, зразок готового виробу, таблиці, малюнки прикрас з бісеру.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (перед початком уроку).

II. Організаційний момент.

Девіз: Від дощу земля зеленіє — від праці народ багатіє.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

— На сьогоднішньому уроці ми з вами поговоримо про зовнішність людини, її одяг.

Давно відоме прислів'я; "За одягом зустрічають, за розумом проводжають". Всім нам хочеться, щоб в гурті на нас звернули увагу, похвалили за наш вишуканий смак. Одяг у суспільному житті людини відіграє неабияку роль. За одягом можна визначити, чи охайна людина, чи працелюбна, чи вихована. Та, на жаль, інколи зустрічаються люди, які гарно, акуратно, чисто одягнені, а все ж не вважаються стильними і модними.

— Чому так відбувається? (Відповіді учнів.)

— Звичайно, не може приваблювати дівчина в ажурній білій сукні, яскраво-червоних кросівках і в блайзері.

А хлопець в шортах і з метеликом на футболці може викликати лише сміх.

Одяг будь-якої людини повинен бути витриманим в стильовій єдності.

Немало про смаки господаря розкажуть доповнення до одягу: галантерейні і ювелірні вироби.

Пояси здавна слугували обов'язковим елементом одягу.

У народному костюмі кінця XIX — початку XX ст. пояси виконували різноманітні функції. За їхньою допомогою закріплювався поясний та охоплювався розпашний верхній одяг; вони захищали та стягували м'язи

живота під час тяжкої фізичної праці; на них тримали різні предмети повсякденного вжитку - нарешті, вони були своєрідними талісманами та прикрасами.

Яскравим та художньо виразним доповненням до одягу були прикраси. Це здавна відомі діадеми, підвіски, браслети, сережки тощо. Основне призначення ювелірних виробів — прикрашання костюма, одягу.

Прикраси із золота, срібла, коштовного каміння популярні й в наш час. Звичайно, ті масивні й дорогі вироби, які носять дорослі, дівчинку і хлопчика не прикрасять. Тому сьогодні ми спробуємо виготовити прикраси для себе своїми руками.

Плетені браслети, сережки, перстеники, намисто з бісеру на сьогоднішній день є модним доповненням до вашого одягу. Ці прикраси лагідно називають "феньками"; їх дарують друзям, в них виражають свій настрій, свої бажання. Феньки носять усі, кому це подобається. Навіть хлопці носять фенічки, якщо їх дарують дівчатка, які їм подобаються.

Отже, сьогодні в результаті дивовижного заняття "фенькоплетення" ми виготовимо браслет або намисто із бісеру.

IV. Розгляд зразка виробу.

V. Технологія виготовлення виробу.

Найпростіша фенька — нитка. Нанизайте на волосінь або нитку бісеринку. Закріпіть її. На кінці треба зав'язати невеличкий вузлик, потім надіти на волосінь бісеринку, голку просилити в середину вузлика і затягти (мал. 1). Також можна зав'язати вузлик на першій бісеринці так, як показано на мал. 2. Потім нанизуйте решту бісеринок. Якщо хочете зробити ланцюжок на шию, то насамперед треба визначитись з довжиною нитки.

Коли закінчите нанизувати бісер, то треба з'єднати першу бісеринку з останньою. Для цього зав'яжіть вузлик і просиліть волосінь через кілька бісеринок. Кінець волосіні краще оплавити, піднісши запалений сірник, щоб утворилася маленька темна кулька (мал. 3).

Бісер слід добирати за кольором (мал. 4). Фенічку-нитку можна зробити довгою, щоб кількома рядами обвити руку.



Намисто. Намисто є досить важливою деталлю. Його не повинно бути надто багато. Воно має поєднуватися з одягом.

Найпростіший спосіб: зв'яжіть три бісерні нитки, а потім сплетіть їх У косичку, кінці намиста зв'язавши у вузол. На кінцях ланцюжків прикріпіть підвіски. У такому намисті ви матимете оригінальний вигляд.



Браслет. Для браслета можна сплести нескладну феньку-ягідку.

Наберіть на волосінь кілька бісеринок (мал. 5). Потім просиліть волосінь у першу з чотирьох останніх бісеринок. Так виходить "ягідка" (мал. 6, 7).

Кількість бісеринок у малюнку, їх барви — індивідуальні, усе залежить від смаку і фантазії того, хто її робитиме.

Єдина умова — бісеринки мають бути однакові завбільшки. Бісеринки мають розміщуватися на волосіні щільно, однак не настільки, щоб виріб деформувався.



VI. Планування наступних трудових дій.

VII. Повторення правил техніки безпеки під час користування ножицями, голкою.

VIII. Самостійна робота.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Демонстрування і оцінювання виробів.

XI. Підсумок уроку.

XII. Прибирання робочих місць.

БРАСЛЕТ ТА НАМИСТО З БІСЕРУ

уроку_______ Дата______________Вчитель__________________________________Клас____



Тема. Подарунки та сувеніри до свят.

Об'єкт праці. Ліплення різдвяних "миколайчиків".

Мета. Оволодівати технікою ліплення із соленого тіста. Розвивати творчу увагу, фантазію. Виховувати охайність.

Обладнання. Дощечка для тіста, замішане солене тісто, стека, посипки для тіста, свічка, кольоровий папір, ножиці, клей. Рецепт тіста. 1 склянка борошна, 1/2 склянки солі, від 1/4 до 1/2 склянки води. Можна влити 1 ложку олії.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (до початку уроку).

II. Організаційний момент.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

1. Вступна бесіда.

Одне з найулюбленіших свят дітвори — празник святого Миколая. Чи не так? Святий отець Миколай здавна в нашому народі наділений великою увагою. І хоча від його смерті минуло понад півтори тисячі літ, він через свою добродійну любов і щедре милосердя і досі живе в серцях людей.

Святий Миколай уявлявся добрим покровителем і мудрим наставником передусім для дітвори. Тому напередодні празника малюки чекали ввечері свого щастя, припрошуючи:

Снігом, снігом та льодами, Гей, здалека йде в наш край, Йде з гостинцями, дарами Преподобний Миколай! З ім'ям святого Чудотворця пов'язано чимало влучних прислів'їв та приказок.

• Після Миколи пшениця вкриває поле.

• До Миколи та й ніколи.

• Хвали зиму після Миколи.

Через Миколая хлопець нерідко передавав подарунки "миколайчики" коханій дівчині і навпаки.

Отже, на уроці ми навчимось виготовляти "миколайчики". їх можна дарувати рідним, друзям і просто перехожим.

IV. Розгляд зразка.

V. Технологія виготовлення виробу.

Тісто (суміш борошна, солі і води) заготовлене вдома.

Перед вами дощечка для тіста. З невеличкого куска тіста скотіть кульку; розплюсніть її на дошці; контури зірки виріжте стекою, всередині зробіть отвір, в який вставте свічку, а знизу закріпіть циліндричний держак; після висихання зірку розфарбуйте, прикрасіть.

Можна зробити отвір, але без свічки та циліндра. Зірку-сердечко чи будь-яку іншу форму виробу прикрасьте присипками для тіста (кокосовою кольоровою стружкою, кульками і т. д.)



VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

Майстерня Діда Мороза розпочинає свою роботу.



VII. Повторення правил техніки безпеки.

VIII. Самостійна робота.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Оцінювання виробів. Відбір кращих робіт.

XI. Підсумок уроку.

— Хто такий Миколай?

— Чому ми даруємо "миколайчики"?

— Кому ви подаруєте свого "миколайчика"?



XII. Прибирання робочих місць.

РІЗДВЯНІ "МИКОЛАЙЧИКИ"

уроку_______ Дата______________Вчитель__________________________________Клас____



Тема. Подарунки і сувеніри у народних традиціях.

Об'єкт роботи. Виготовлення маски кози із солоного тіста.

Мета. Продовжити роботу над технікою ліплення із соленого тіста. Зробити маску кози для майбутнього вертепу. Розвивати вміння дотримуватися основних вимог декорування: передавати образність, характер маски-кози. Розвивати фантазію.

Обладнання. Тісто (суміш борошна, солі і води), дощечка, стека, нитки або мотузок.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (до початку уроку).

II. Організаційний момент.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

1. Бесіда вчителя.

Різдвяні свята чи не найбагатші в річному календарі обрядами зрядженням та маскуванням.

У нашому краї на Різдвяні свята хлопчики-колядники ходили з "Козою". Цей обряд своїм корінням сягає дохристиянського періоду. З "Козою" ходили хлопчики 10-12 років. В його основі — сюжет розважального змісту. Обряд "ходіння з Козою" складають такі персонажі: коза, дід, баба, жид, жидівка. Найголовніший персонаж, звичайно, "Коза", роль якої виконував кмітливий хлопчик. Його обов'язком було розвеселяти глядачів. Колись голову кози вирізали з дерева, оббиваючи її козячою шкірою. Маска, як правило, мала рухому щелепу, що клацала під час вистави, і кріпилася на палиці. Костюм "Кози" складав кожух, під яким ховався виконавець ролі.

Усі інші персонажі маскувались та рядились відповідно до своїх ролей.

Дівчата за існуючою традицією не брали участі у різдвяному маскуванні, а були лише глядачами.

2. Загадки.

З рогами, а не бик,

Доять, а не корова,

Кору здирає,

А кошиків не плете. (Коза)

Біла копиця йде води напиться,

Хвицає ногами, буцає рогами,

Бородою трясе, молоко несе,

Ласує лозою, зветься ... (Козою).

Отже, на сьогоднішньому уроці ми виліпимо Козу із солоного тіста. Прикрасимо її зірочками, які ми вже вміємо робити.

IV. Розгляд зразка.

Діти розглядають та характеризують маску.



V. Технологія виготовлення виробу.

На дощечці спочатку зробіть із тіста овал. З овалу способом "витягування" з цілого шматка створіть мордочку та вуха. Стекою виріжте очі, рот. Способом "скачування" зробіть роги та ніс. Способом "примазування" (доточіть) примажте їх до голови. Із мотузок зробіть бороду.

Коли маска висохне, розфарбовуйте, фантазуючи. Можна прикрасити зірочками, які ми вміємо вже робити.

VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

VII. Повторення правил техніки безпеки.

VIII. Самостійна робота.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Оцінювання та захист робіт.

XI. Підсумок уроку.

— Який народний обряд ми сьогодні згадали?

— Хто ходив з "Козою" рядженим?

— Хто з хлопчиків вже може йти рядженим?



XII. Прибирання робочих місць.

МАСКА КОЗИ ІЗ СОЛОНОГО ТІСТА

уроку_______ Дата______________Вчитель__________________________________Клас____



Тема. Підготовка до Нового Року.

Об'єкт праці. Виготовлення карнавальних шапочок і костюмів.

Мета. Познайомити учнів з процесом виготовлення новорічних карнавальних масок. Розвивати фантазію, уяву. Виховувати акуратність, працелюбність.

Обладнання. Кольоровий папір, фарби, ножиці, картон, пензлик, олівець, клей ПВА, пір'я, м'який дріт, зразки готових виробів, наочні таблиці.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (перед початком уроку).

II. Організаційний момент.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні ви — працівники фабрики ялинкових прикрас, працюєте в цеху з виготовлення новорічних карнавальних масок.

Невдовзі на нас чекає веселе і радісне свято Нового року. Щоб відпочинок запам'ятався надовго, його треба підготувати. Тому сьогодні за таблицями і малюнками виготовимо карнавальні маски.

IV. Розгляд зразка виробу, таблиці.

V. Технологія виготовлення виробу. Розгляд і аналіз технологічної карти.

Головний убір індіанця можна виготовити з тонкого картону або цупкого паперу і пір'я різної величини.

Спочатку вирізують смужку шириною 40 мм і довжиною, що дорівнює обхвату голови. Перегинають смужку вздовж навпіл, в середину вставляють і прикріплюють пір'їни, розмір яких поступово збільшують до центра. Можна також смужку прошити однаковими стібками і вставити пір'я без приклеювання. Пташине пір'я можна замінити паперовим. Паперове перо складається з двох деталей. Між деталями вставляють дріт і склеюють їх. Після остаточного примірювання, зшивання чи склеювання головного убору, бажано його пофарбувати.

Для повного зображення особи індіанця бажано розмалювати гримом обличчя, виготовити курточку з тканини. Для костюма підійдуть будь-які штани. Рукава куртки і бокові шви штанів можна прикрасити бахромою. Кінці бахроми куртки прикрашають бусинками, бісером, плодами горобини, шипшини. Необхідні також сагайдак (колчан) із стрілами, лук. Лук можна виготовити з гілок кущів, тятиву натягують з волосіні. Стріли також із гілок. Прикрашають стріли розфарбованим пташиним чи паперовим пір'ям.

Не менш цікавим буде і костюм метелика.

Основа костюма — спортивний купальник і темні колготки. Крила — з щільного паперу або марлі, маска — з паперу.

Маску виконуємо за шаблоном. Прорізаємо отвори для очей. Для вусиків треба вирізати дві паперові смужки, закрутити їх кінчики олівцем і приклеїти до маски.

Для крил використовуємо м'який дріт. З паперу вирізаємо крила. Дріт вигинаємо так, щоб він повторив форму крил. Дротяний каркас вкладаємо між деталями крил і склеюємо їх. Крила кріпляться до пояса також за допомогою дроту.



VI. Планування наступних трудових дій. Відбір матеріалів та інструментів.

— Визначіться, який карнавальний костюм вам робити цікавіше. Приготуйте для роботи над даним костюмом матеріали та інструменти.



VII. Повторення правил техніки безпеки під час користуванням ножицями, клеєм.

VIII. Самостійна робота учнів.

IX. Продовження самостійної роботи учнів.

X. Демонстрування та оцінювання шапочок-масок карнавальних костюмів.

XI. Прибирання робочих місць.

КОСТЮМ МЕТЕЛИКА



КОСТЮМ ІНДІАНЦЯ



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка