Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології) «Затверджено»



Скачати 62.18 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір62.18 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

ім. С.М.Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)

«Затверджено»

на методичній нараді кафедри нервових хвороб,

психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка

«___»____________200 р. (протокол №___


Завідувач кафедри

д.мед,н., професор В.М.Пашковський




ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЕКЗОГЕННИХ УРАЖЕННЯХ ГОЛОВНОГО МОЗКУ. ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХІАТРІЇ. МЕДИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН.


Навчальна дисципліна–Психіатрія та наркологія Курс – 4

Факультет – медичний

Спеціальність – лікувальна справа

Кількість годин – 2
Лекцію підготувала

доцент С,М.Русіна


Чернівці, 2009

Травматичне ураження головного мозку – поширена патологія, яка становить майже 20% від кількості механічних травм мирного часу. Психічні порушення, що виникають внаслідок черепно-мозкової травми, різноманітні. Їхні прояви мають широкий діапазон – від легких астенічних розладів до недоумства.

Особливості психічних порушень при ЧМТ залежать від характеру ураження, інтенсивності та поширення травми, її локалізації, часового чинника, ускладнень, коморбідності, психогеній, що нашаровуються, та соціальних умов.

ЧМТ поділяють на закриті (без ушкодження апоневрозу голови) та відкриті (з ушкодженням апоневрозу). Відкриті травми бувають проникаючі (при порушенні цілісності твердої мозкової оболонки, або при переломі основи черепа) та непроникаючі (при збереженні твердої мозкової оболонки). Серед закритих ЧМТ виділяють наступні клінічні форми: струс, забій та стиснення головного мозку.

Класифікація психічних порушень при ЧМТ та їх наслідках.


  1. Найгостріший (початковий період): обнубіляція, оглушення, сомноленція, сопор і кома.

  2. Гострий період: непсихотичні синдроми: астенічний, апатико-абулічний, епілептиформні припадки, ретро- і антероградна амнезія, сурдомутизм;

Психотичні синдроми: деліріозний, сутінковий, аментивний, галюцинаторний, амнестичний, корсаковський, маячні (параноїдний, парафренічний, паранойяльний), дементний, маніакальний, депресивний, апатико-абулічний, кататонічний.

  1. Пізній період: непсихотичні порушення: астенічний, астеноневротичний, епілептиформний, психопатоподібний синдроми; психотичні синдроми – ті ж, що і в гострому періоді.

  2. Віддалені наслідки ЧМТ: астенічний синдром, посттравматичні зміни особистості (егоїзм, лабільність настрою, експлозивність, дисфорії, гіперсексуальність тощо), сутінкове потьмарення свідомості, дефектно-органічні стани (психоорганічний, корсаківський, епілептиформний синдроми і травматична деменція).

Додаткове важливе значення в діагностиці та диференційній діагностиці ЧМТ і психічних розладів при них і їх наслідках мають результати краніографії, пневмоенцефалографії, ЕЕГ, ЕхоЕГ, ангіографії, люмбальної пункції, дослідження очного дна, КТ головного мозку тощо.

Причиною виникнення інфекційних психозів є інфекційні захворювання, які зустрічаються досить часто. З проявами психічних порушень при інфекційних захворюваннях, а також інфекційними психозами зустрічаються у своїй практичній діяльності лікарі будь-яких спеціальностей.

Психічні розлади при гострих інфекціях центральної нервової системи спостерігаються як в гострі стадії захворювання, та у віддаленому періоді у вигляді більш чи менш стійких наслідках.

Вірус СНІДу, який має не тільки лімфотропні, яле і нейротропні якості, тобто вражає безпосередньо клітини центральної нервової системи, може викликати психічні розлади за довго, до ознак зниження у хворого імунітету.

Перебіг інфекційного психозу характерізується загальними ознаками:


        1. Виникнення інфекційного психозу після початку інфекційного захворювання.

        2. Розвиток інфекційного психозу, як правило, гострий.

        3. В клінічній картині інфекційного психозу прояви інфекційної хвороби.

        4. Характерні додаткові методи обстеження (кров, сеча, виявлення збудників тощо).

        5. Наявність аментивності у клініці інфекційного психозу.

        6. З одужанням хворого прояви фізичної та психічної астенії.

Розглядаються основні форми: деліріозна, онейроїдна, аментивна та “гостре маячення”, а також змішані форми: аментивно-маніакальна, аментивно-кататонічна та ін.

Картина психічних розладів при енцефалітах складається з гострих психозів, з потьмаренням свідомості, перебігаючих по “екзогенному типу реакцій”, з галюцинаторними, маячними і кататоподібними проявами, а також з психоорганічними і корсаковськими змінами.

Вивчаються клінічні прояви психічних порушень у інфікованих СНІДом з враженням головного мозку і швидким нарощуванням деменції (у 60-90% всіх хворих) і психічних порушень у осіб з груп ризику:

а) “сіра зона” – особи, уражені вірусом СПІДу;

б) “група неспокою” – особи, найбільш вразливі щодо зараження (наркомани, гомосексуалісти, проститутки).

Звертається увага на епідеміологію, етіологію, патогенез, патологічну анатомію, та перебіг нейросифілісу. Підкреслюється психопатологічна, неврологічна та соматична симптоматика у хворих сифілітичними психозами та прогресивним паралічом.

Проводиться класифікація прогресивного параліча (форми): експансивна, депресивна, дементна, а також атипові форми, що зустрічаються значно рідше: ажитована, галопуюча, ювенільна, лісаурівська.

Прогресивний параліч у своєму перебігу має три стадії: початкова (скарги неврастенічного характеру), стадія вираженої хвороби (чітка симптоматика типових форм), стадія глибокого паралітичного недоумства (психічний розпад, паралітичний маразм).

Класифікація форм психічного психозу: неврозоподібна, деліріозна, галюцинаторна, маніакальна, депресивна, галюцинаторно-параноїдна, пароксизмальна, кататонічна, корсаковська, псевдопаралітична, дементна.

З середини ХХ ст.. вплив людини на природу (антропогенний) набув глобального характеру: збільшення площ, зайнятих промисловими агломераціями і монокультурами; відходи промисловості; радіоактивні речовини; електромагнітні та інші випромінювання; отрутохімікати; забруднення океанів нафтою та інші наслідки науково-технічної революції («плата за цивілізацію»). Це позначилося не тільки на окремих регіонах, але й на всій біосфері.

Останнє десятиріччя ознаменувалося виділенням нового розділу психіатрії – екологічної, котра вивчає психічні розлади і охороняє психічне здоров'я умовах впливу традиційних природних чинників і посилення антропогенного забруднення біосфери. Фахівець у галузі екологічної психіатрії повинен бути добре поінформованим у суміжних галузях, а саме: професійної патології, радіаційної та військової медицини, токсикології, медицини катастроф, нервових, ендокринних, внутрішніх хвороб тощо.

Виділяють наступні психічні розлади під впливом екологічних чинників:



Інтоксикаційний делірій, як і всі деліріозні стани, супроводжується яскравими зоровими галюцинаціями, до яких можуть приєднатися тематично з ними пов’язані слухові, нюхові та смакові. Делірій спостерігається також у разі отруєння аніліном (муситуючий делірій), бензином, сірководнем, метаном та іншими вуглеводнями, а також після тяжких харчових отруєнь (ботулізм, отруєння грибами).

Інтоксикаційний онейроїд відрізняється від делірію руховою пасивністю навіть під час повного відключення свідомості і занурення у фантастичні бачення. Найчастіше буває під час отруєння ацетоном, іншими кетонами, ефіром.

Інтоксикаційне оглушення, сопор й кома розвиваються в разі отруєння барбітуратами, великими дозами транквілізаторів, окисом вуглецю, фосфорорганічними сполуками (пестицидами), тетраетил свинцем, антифризом (оглушення поєднується з ейфорією) тощо.

Інтоксикаційна сплутаність – аментивний синдром з повним нерозумінням того, що відбувається навкруги, не впізнаванням близьких, втратою орієнтації, розгубленням, незв’язною мовою (емоційні вигуки або стереотипно повторювані фрази). Супроводжує отруєння ріжками або їхніми препаратами (ерготоксин, ерготамін), а також фосфорорганічними сполуками.

Інтоксикаційні параноїди описані під час отруєння деякими психостимуляторами (амфетамін, ефедрон, первітин, кокаїн).

Інтоксикаційні маніакально подібні стани можуть виникати під час лікування великими дозами акрихіну (атебрину), а також отруєння сірководнем. При цьому ейфорія і балакучість зазвичай супроводжуються маніакальним прагненням до діяльності.

Епілептиформний синдром характерний для гострого отруєння свинцем.

Психоорганічний синдром може мати характер резидуального, що виникає внаслідок гострого екзогенного (інтоксикаційного) психозу. Має стабільний монотонний перебіг. У разі хронічного впливу несприятливих екологічних чинників може сформуватися прогредієнтне органічне захворювання. При цьому психоорганічний синдром може мати певну динаміку – від первинних церебрастенічних проявів до глибокого недоумства.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка