Кафедра дошкільної І початкової освіти



Скачати 153.18 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір153.18 Kb.
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КАФЕДРА ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ



Чому важлива психолого-педагогічна освіта батьків?

Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

Родина — основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити.

Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психолого-педагогічна освіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь: попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти знаннями про допомогу дитині з боку родини у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

Вибір батьками ролі як контролюючої, караючої інстанції або повної байдужості щодо змін у соціальному статусі дитини свідчить про недостатній рівень педагогічної компетентності.

Психолого-педагогічна освіта батьків розпочинається у дошкільному навчальному закладі, а продовжується у школі. Для встановлення ефективної взаємодії батьків та вчителів важливе місце посідає перша співбесіда з майбутніми першокласниками та їх батьками. Батьки мають пам’ятати, що основна мета проведення співбесіди – не тільки визначити готовність дитини до шкільного навчання, а й вказати батькам на важливість їх ролі як перших вчителів і експертів розвитку своєї дитини, розглядаючи батьків як партнерів у вихованні дітей

Чи готова Ваша дитина до школи?
Одне з першочергових завдань сім" ї - забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Воно полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти настроєність дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі - це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість (чи психологічна готовність до школи)? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.



Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості. Для того щоб ви могли самі оцінити підготовленість дитини, пропонуємо вам невеликий тест.
Чи готова дитина до школи ?


  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

  • Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

  • Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

  • Чи має ваша дитина елементарні навички самообслуговування?

  • Чи вміє дитина спілкуватися з іншими дітьми?

  • Чи має Ваша дитина хороший словниковий запас?

  • Чи знає ваша дитина назви букв, цифр?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 –дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.



Як визначити, чи готова дитина до навчання у школі?
Проблема готовності дитини до шкільного навчання психологами та педагогами розглядається з різних аспектів.

Батьки традиційно зводять цю проблему до оволодіння дитиною певними знаннями, уміннями та навичками (закладання певного обсягу знань з математики, вміння читати, писати друковані літери, мати елементарний лексичний запас з іноземної мови тощо) і майже ніколи не розглядають її комплексно, як розвиток інтелектуальної (розумової), емоційно-вольової, мотиваційної, комунікативної сфери особистості.

Орієнтиром у розумінні й визначенні рівня готовності вашої дитини до навчання може бути карта - характеристика готовності, яку розроблено психологами О. Проскурою та Р. Овчаровою.

У ній закладено три рівні готовності (високий, середній, низький), подано характеристику кожного рівня за основними параметрами шкільної зрілості:

- психологічна та соціальна готовність;

- розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій;

- розвиток пізнавальної діяльності;

- стан здоров’я;

- готовність батьків (що, на нашу думку, відіграє не останню роль).

Карта - характеристика готовності дитини до шкільного навчання


  1. Психологічна та соціальна готовність до школи. (Обведіть номер

позиції, яка відповідає рівню готовності вашої дитини).

А. Бажання вчитись у школі.

1. Дитина бажає вчитися.

2. Особливого бажання вчитися не має.



  1. Вчитися не хоче.

Б. Навчальна мотивація.

  1. Усвідомлює важливість та необхідність навчання, власна мета навчання набуває самостійної привабливості.

  2. Власна мета навчання не усвідомлюється, приваблює лише зовнішній бік навчання.

  3. Мета навчання не усвідомлюється, нічого привабливого в школі дитина не бачить.

В. Уміння спілкуватися та адекватно поводитися й реагувати на ситуацію.

  1. Дитина легко вступає у контакт, правильно сприймає ситуацію, діє

відповідно.

  1. Контакт та спілкування ускладнені, реакція на ситуації не завжди

правильна.

  1. Важко вступає в контакт, має ускладнення у спілкуванні, в розумінні

ситуації.

Г. Організованість поведінки.

1. Поведінка організована.

2. Недостатньо організована.

3. Поведінка неорганізована.

II. Розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій

А. Фонематичний слух:



  1. Порушень у фонематичній (звуковій) будові мовлення немає, мовлення правильне, чітке.

2. У звуковимові є окремі вади ( потрібна допомога логопеда).

3. У звуковимові переважають порушення ( обов’язкові заняття з

логопедом).

Б. Дрібні м’язи руки.

1. Рука розвинена добре, дитина впевнено володіє олівцем та ножицями.


  1. Рука розвинена недостатньо, є напруження під час роботи олівцем та

ножицями.

3. Рука розвинена погано.

В. Просторова орієнтація, координація рухів.


  1. Дитина достатньо добре орієнтується у просторі, рухлива, рухи

скоординовані.

  1. Є окремі ознаки недорозвиненості орієнтації у просторі та координації

рухів.

  1. Орієнтація у просторі та координація погано розвинені, дитина

малорухлива, незграбна.

III. Розвиток пізнавальної діяльності


Інтелектуальна готовність - це оволодіння найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями); розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вона забезпечується розвитком допитливості, ініціативи, самостійності; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі).
А. Рівень обізнаності.

  1. Уявлення дитини про світ достатньо розвинене та конкретне. Дитина

може розповісти про свою країну, місто, пори року, про рослини та

тварини.


2. Уявлення обмежене безпосереднім оточенням.

3. Знання навіть про безпосередньо навколишній світ обмежені,

безсистемні.

Б. Розвиток мовлення.

1. Мовлення виразне, граматично правильне.


  1. Дитина має ускладнення у підборі слів, у передачі власних думок, мовлення недостатньо виразне.

  2. Відповіді односкладні, у мовленні багато помилок, речення не

закінчуються, слова треба "витягувати" з дитини.

В. Пізнавальна активність та самостійність.



  1. Дитина активна, завдання виконує з інтересом, не потребує додаткових зовнішніх стимулів.

  2. Недостатньо активна і самостійна, коло інтересів вузьке, потребує

додаткових стимулів.

3. Під час виконання завдань необхідна постійна додаткова стимуляція;

інтересу до навколишнього світу не виявляє, рівень активності й

самостійності низький.

Г. Сформованість інтелектуальних умінь (аналіз, порівняння,

узагальнення, бачення закономірностей тощо).


  1. Дитина може визначати зміст ( навіть глибинний), аналізує,

узагальнює, бачить і усвідомлює при порівнянні предметів і явищ

відмінності, встановлює закономірні зв’язки.



  1. Завдання, що вимагають визначених умінь, виконує зі стимулюючою допомогою дорослого.

3. Під час завдань дитина потребує навчальної допомоги і підказки,

сприймає важко, самостійного переносу засвоєних засобів діяльності

на виконання схожих завдань немає.

Д. Контроль діяльності.

1. Вміє зіставити результати діяльності з визначеною метою.

2. Самостійно дитина не може побачити відповідність результату і меті.

3. Результати діяльності зовсім не відповідають меті, що була поставлена.

Але дитина цього не бачить.

Е. Темп діяльності.

1. Відповідає вимогам вікової групи: вкладається у визначений час.

2. Нижчий за середні показники для певної групи.


  1. Набагато нижчий від визначеного ліміту. Виконується менше третини обсягу.

Якщо в певних параметрах ви визначили рівень дитини на позиції 2 чи З, вам необхідно:

1. Якомога раніше звернутися за спеціальною допомогою до психолога чи вчителя.

2. Знайти фахівця ( вчителя ), краще психолога, який би професійно визначив рівень готовності вашої дитини до школи (саме в тому параметрі, де є відставання).

3. Включити дитину в систематичну підготовку до школи( відвідування логозанять, класів підготовки, центрів чи курсів психологічної адаптації до школи, які діють при всіх приватних закладах освіти, звернутися за індивідуальними консультаціями до вчителя, психолога). Самому зайнятися цим, керуючись спеціальною літературою.



  1. Не звинувачувати дитину, не залякувати її шкільним майбутнім, а переглянути і скорегувати ті умови, в яких виховується дитина, можливо, щось змінити у вашому спілкуванні з дитиною в родині.



Як зняти психологічне напруження дитини?

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.



1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, -хворобливість і хвилювання.



2. Фізичні навантаження

Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.



3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.



5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.



6. Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.



7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікелін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.



8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.



9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

(Матеріали для бесід підібрано за порадами В.І.Шахненка).

10. Гра

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: самоініціативність, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування, невизначеність у часі. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити умови для її повноцінного розвитку.



Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.
Загальні поради батькам першокласників

  1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

  2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

  3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

  4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

  5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",

  6. "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

  7. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй

розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

  1. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

  2. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

  3. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

  4. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

  5. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у неприглядному стані.

  6. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

  7. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

  8. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

  9. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

  10. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий

трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.
Запрошуємо до книжкової полиці
1.Амосов Н.М. Страна детства. – М.: Знание, 1990. – 112 с.

2.Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї //Початкова школа. – 1994. - №2. – С. 8 – 10.

3.Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматія: Учеб. пособие для студ. пед. вузов /Сост. и науч. ред..В.С. Мухина, А.А.Хвостов. – М.: Издательский центр „Академія”, 2003. – 624 с.

4.Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1996. - № 6. – С. 35 – 42.

5.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1988. – 456 с.

6.Дзюбко Л. Як підготувати дитину до школи // Початкова освіта. – 2003. - № 45. – С. 7 – 8.

7.Диалоги о воспитании: Кн. Для родителей. Пер. со 2-го рус. изд. / Сост. О.Г. Свердлова; Редкол.: В.М.Столетов (отв. ред.) и др. – К.: Рад. шк., 1986. – 304с.

8.Ілляшенко Т. про готовність дітей до шкільного навчання //Початкова школа. 2002. - № 3. – С. 69 – 71.

9.Корчак Я. Избранные педагогические произведения. – М., Педагогика, 1979. – 474с.

10.Кравцов Г.Г. Шестилетний ребенок. Психологическая готовность к школе. – М.: Знание, 1987. – 78 с.

11.КравченкоТ.В., Трубавіна І.М. Допомога батькам у вихованні дітей: Методичні рекомендації для соціальних працівників. – К.: ДЦССМ, 2004. – 100с.

12.Матвеева Л.Г. Практическая психология для родителей или что я могу узнать о своем ребенке. – М.: АСТ-Пресс, 1997. – С. 102 – 149.

13.Островская Л.Ф. Семейное воспитание. Дошкільники. – К.: Радянська школа, 1977. – 142 с.

14.Психолог на батьківських зборах/ Упоряд. О.Главник. – К.: Редакції загально –щ9 педагогічних газет, 2003. – 112 с.

15.Психологические особенности детей шестилетнего возраста в условиях школьного обучения: По материалам психол.-пед. исслед. – Х., 2001. – 58 с.

16.Раратюк Г. Коли дитина йде до школи //Дитячий садок. – 2003. - № 234. – С. 5 – 6.

17.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.–К.: Рад. школа, 1978. – 263 с.

18.Удовенко М. Вступ до шкільного життя // Початкова освіта. – 2004. № 20. – С.2 – 17.

19.Шадриков В.Д. Готовность детей к обучению// Деятельность и способности. – М., 1994. – С. 133 – 147.

20.Школа батьківства // Психолог. – 2004. - №27 – 28. – 120 с.

21.Як виростити дитину здоровою: Посібник для батьків учнів молодшого шкільного віку. – К.: Прем’єр-Медіа, 2001. – 204 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка