Жіночі образи у драматургії м. Старицького



Скачати 48.47 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір48.47 Kb.
Лариса Леонідівна Василина,

учитель української мови та літератури

Городищенської ЗОШ І-ІІІст.№2

ЖІНОЧІ ОБРАЗИ У ДРАМАТУРГІЇ М.СТАРИЦЬКОГО

Даний матеріал присвячено 175-річчю від дня народження видатного українського митця й патріота Михайла Петровича Старицького. Робота містить цікавий матеріал про жіночі образи драматичних творів письменника. Пропонований матеріал може використовуватися в організації діяльності з питань української літератури.

Я думаю, що моя сила найбільша у драмі.


М.Старицький

Черкащина дала українській культурі цілу плеяду особистостей, велетнів духу. Серед них чільне місце посідає Михайло Петрович Старицький – поет, драматург, прозаїк, перекладач. Він – культурно-громадський діяч, один із корифеїв українського професійного театру.

Своє покликання Старицький вбачав насамперед у драматургії. "Батьком украïнського театру" назвав М. Старицького Iван Франко, вiдзначивши його видатну роль у становленнi й розвитку української драматургiï.

Одним із перших драматичних творів М.Старицького стала соціально-побутова п’єса «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», написана за мотивами відомої народної пісні. У цій драмі автор створює тип простої української дівчини-селянки з творчою, поетичною душею, багатим внутрішнім світом. Спочатку дівчина постає в гурті інших дівчат та парубків. Одразу помічаємо такі її риси, як активність та лідерство. В образі Марусі автор відтворює найважливіші риси української ментальності: ліризм, чуттєвість, сентименталізм, емоційність тощо. Його персонаж є не лише продуктом соціальних чи народно-побутових обставин, родинних взаємин і виховання, він є носієм глибинних етнічних, буттєвих психологічних особливостей народу. І хоча драматург не розвиває у драмі мотив творчого начала в житті людини (народної поетеси), а зосереджується на особистісному мотиві, однак образ Марусі не постає однолінійним. У творенні характеру Марусі переважають романтичні прийоми. Перед нами вродлива дівчина з ліричним сприйняттям навколишнього світу, здатна на високі чисті почуття. У той же час вона горда та запальна, для неї зрада у коханні гірша за смерть. На відміну від сюжету народної пісні причиною загибелі Марусі стає не зрадливість Гриця, а підступи заздрісного і багатого Хоми, що хоче здобути красуню собі.


Важливе місце у драматичній творчості М.Старицького посідають віршовані історичні драми романтичного характеру, однією з кращих серед яких є п’єса «Маруся Богуславка». В основу твору лягла відома народна дума «Маруся Богуславка», а також мотиви різних народних пісень.
Маруся через лихі обставини опинилася в полоні. Тут вона зазнала почуття справжнього кохання, бо, як виявилося, українця Сопрона вона кохала не серцем, а розумом, вбачаючи в ньому насамперед лицаря-козака.

Але любов до Батьківщини виявилася сильнішою за все, а тому Маруся через шість років, хоч вона і кохана дружина Гірея, і щаслива мати двох дітей, тяжко мучиться. Не може забути свого рідного українського народу, України, що все раз по раз постає перед нею в спогадах,—

Мов марево далеке вирина,

Хвилюється, прозоре та хороше.

У драмі Старицького героїня теж, не вагаючись, виконує святий громадський обов'язок. Вона не тільки звільняє козаків, обдуривши Гірея, але й дає зброю звільненим козакам, і навіть хоче тікати разом з ними на Україну. Але набуті зв'язки тиснуть на неї з надмірною силою, й тоді виникає найбільша для неї суперечність:

Тут діточки... тут батько любий їх...

Там мати, люд, дружина, край коханий...

Будь-які спроби Марусі подолати цю суперечність у напруженій боротьбі виявилися марними, й вона стала на трагічний шлях. Вона вирішила, що «єдина порада — смерть». І тільки труп її і діти, бо «душа її у них» та пам'ять про попівну-бранку Марусю Богуславку поплили з вільними козаками через море «на ясні зорі, на тихі води» — «на Україну».

Драма «Не судилось» є однією з найкращих п’єс М.Старицького, над якою він працював під час нового революційного піднесення в країні.

         В основі сюжету «Не судилось» лежить традиційна на той час тема нещасливого кохання бідної селянської дівчини з поміщицьким сином. Основний конфлікт п’єси має соціальний характер – протиріччя між поміщицтвом і селянством.

Глибоким співчуттям проймається читач і глядач до Катрі, загалом вольової, сердечної дівчини, яка стала жертвою свого щирого захоплення поміщицьким сином. Вона вірить Михайлові. На слова парубка Дмитра, що панич покине її, Катря в розпачі вигукує: «Цить! Цього не буде! Не звір же він!». Кохання Катрі, ніжне і сильне, але на його шляху постала перешкода – соціальна нерівність. Прагнучи до щастя, Катря гине в нерівній боротьбі не тільки з «панським болотом», яке і є головним винуватцем її смерті, але й з патріархальними забобонами тогочасного села.

Один із найцікавіших творів М.Старицького п’єса «Талан», присвячена М.Заньковецькій. У центрі п’єси образ Марії Лучицької. Розповідаючи про життя талановитої людини, письменник порушив глибоку соціальну проблему – роль митця й творчої інтелігенції в суспільстві. Головна героїня твору мріє нести світло й радість людям, вона говорить, що театр – «діло велике й чисте: воно наставляє на розум людей…». Але заздрісники, такі як акторка Квятковська, антрепренер Котенко, роблять усе можливе, щоб зашкодити популярності актриси. Лучицька не зазнала сімейного щастя, а в театрі продовжувалося цинічне цькування. Усе це остаточно підірвало здоров’я Лучицької й призвело до її смерті. Помирає вона в колі справжніх друзів, розуміючи, що життя прожите нею не марно.

Таким чином, М.Старицький у своїх драмах майстерно створює новаторські типи жіночих характерів, серед яких жінка-селянка з багатим духовним світом і поетичною душею, жінка-патріотка, що втілює ідеали героїзму та відданості Батьківщині, і талановита жінка-митець, що зазнала трагічної долі.

Список літератури

1.Мишко Д.П. Типи жіночих характерів у драматургії Михайла .- Ужгород – 2014р.


2.ГаджиловаГ. Жіночі образи в історичній драматургії Михайла Старицького/ Ганна Гаджилова// Михайло Старицький: постать і творчість: зб. пр. Всеукр. наук. конф., 12-13 трав. 2004 р. – Черкаси, 2004. – С. 158-164.

3. Коломієць В.В.Соціальна драматургія М.Старицького/Володимир Коломієць//Укр.мова та літ-ра в школі. – 1988. - №11. – С.72-75



4. Білоус Н. Стильові особливості моделювання жіночих характерів в українській літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. – К., 2005.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка