Й основні завдання уроку: доведення до учнів теми уроку, освітніх, виховних, розвиваючих завдань уроку



Скачати 100.1 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір100.1 Kb.
АНАЛІЗ УРОКУ
Для чого аналізується урок? Відповісти на це питання не так просто, хоча б тому, що існує безліч видів аналізу й у кожного – своя мета.

Аналіз — логічний прийом пізнання, що представляє собою уявне розкладання предмета (явища, процесу) на частини, елементи або ознаки, їхнє зіставлення й послідовне вивчення з метою виявлення істотних, тобто необхідних і певних якостей і властивостей. Він необхідний для:



  • підвищення якості навчання;

  • поліпшення процесу викладання;

  • осмислення вчителем сукупності власних теоретичних знань, способів, прийомів роботи в їхньому практичному застосуванні у взаємодії із класом і конкретними учнями;

  • для оцінки своїх слабких і сильних сторін;

  • визначення нереалізованих резервів, уточнення індивідуального стилю діяльності.

Сам по собі аналіз уроку як процес усвідомлення й самопізнання формує у вчителя аналітичні здібності, розвиває інтерес і визначає необхідність вивчення проблем навчання.

Ефективність уроку великою мірою залежить від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати психологічні критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.

Алгоритм аналізу традиційного уроку:

1. Загальні відомості про урок: дата, клас, устаткування, ТЗН.

2. Організація уроку: початок уроку, підготовленість класу до уроку, уміння вчителя мобілізувати увагу учнів на навчальну роботу, створення робочої обстановки в класі.

3. Тема й основні завдання уроку: доведення до учнів теми уроку, освітніх, виховних, розвиваючих завдань уроку.

4. Організаційні сторони уроку:


  • структура уроку;

  • відповідність структури уроку його змісту й цілям;

  • взаємозв'язок етапів уроку, видів навчальної діяльності;

  • доцільність розподілу часу на уроці;

  • зайнятість учнів на уроці;

  • сполучення колективних, групових і індивідуальних форм роботи. 5. Зміст діяльності вчителя й учнів на уроці: ефективність використання раніше набутих знань, умінь і навичок, виховання в процесі навчання, ефективність використання життєвого досвіду школярів з метою розвитку в них пізнавальної активності, самостійності.

6. Відповідність застосованих методів вивчення нового матеріалу цілям, змісту уроку, а також віковим особливостям учнів.

7. Роль і місце самостійної роботи на уроці: місце підручника, використання наочності, характер питань і завдань.

8. Психологічні основи уроку:


  • розвиток уваги, пам'яті, мислення, уяви, активності, сприйняття учнів;

  • ритмічність уроку: чергування легкого матеріалу з важким, письмових видів діяльності з усними;

  • навантаження протягом уроку.

9. Доцільність дидактичних завдань, поставлених перед домашнім завданням: наявність, обсяг, характер домашніх завдань.

10. Індивідуальний підхід: стиль роботи вчителя, педагогічний такт, кругозір, уміння триматися й керувати класом, оцінка знань і діяльності учнів на уроці, дотримання гігієнічних правил, умов підтримки працездатності учнів на уроці.

11. Висновки й пропозиції.

В основі психологічного аналізу розвиваючого уроку закладені такі принципи розвиваючого навчання:



  • урок проводиться не заради уроку, а заради учня;

  • на уроці не слід примушувати, лаяти, карати за невиконання, а так організовувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми спонуканнями учнів. Дія, засвоєння під примусом руйнується відразу, як тільки змінюються умови. Дія, засвоєна за внутрішнім переконанням, залишається й за умов, що змінилися;

  • успіх навчання й виховання залежить як від зовнішніх факторів змісту, методики, майстерності вчителя тощо, так і від внутрішніх умов індивідуально-психологічних особливостей учнів, рівня розумового розвитку, ставлення до навчання, особливості самоорганізації навчальних здатностей.

Разом з аналізом уроку необхідний і самоаналіз уроку.

Самоаналіз уроку, як один з інструментів самовдосконалення вчителя, формування й розвитку його професійної якості, дає можливість:

1. Формувати й розвивати творчу свідомість, що проявляється в умінні сформулювати й поставити мету своєї діяльності й діяльності учнів.

2. Розвити вміння встановлювати зв'язки між умовами педагогічної діяльності й засобами досягнення педагогічних цілей.

3. Формувати вміння чітко планувати, передбачати результати своєї педагогічної праці.

4. Сформувати педагогічну самосвідомість учителя, коли він поступово починає бачити, розуміти необхідний та істотний зв'язок між способом його дій і кінцевим результатом уроку.


Основні вимоги до самоаналізу:

  • місце уроку, що розбирається, у системі уроків з досліджуваної темі;

  • обґрунтування освітньої й виховної цілей уроку й виконання наміченого плану уроку;

  • характеристика класу й мотивація відбору навчального матеріалу для даного уроку;

  • психологічна й педагогічна оцінка системи навчальних завдань і вправ, виконаних учнями на уроці;

  • оцінка розвитку самостійного мислення учнів на уроці;

  • мотивація вибору методів уроку, оцінка відповідності даних методів цілям і змісту уроку, виконанню поставлених завдань;

  • задоволеність або незадоволеність учителем уроком (його окремими частинами);

  • заходи, намічені вчителем щодо усунення недоліків;

  • оцінка й обґрунтування досягнутих на уроці результатів;

  • самооцінка як одна з умов творчої праці вчителя.

Пам'ятка-алгоритм для самоаналізу уроку:

1. Який був задум уроку й чому?

Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як він пов'язаний із попередніми, на що в них опирається? Як він працює на наступні уроки, теми, розділи? Як були враховані особливості уроку, його специфіка? Як був визначений тип уроку й чому?

Які особливості учнів були враховані при підготовці до уроку й чому?

Які завдання ставилися на уроці й вирішувалися й чому?

Чому була вибрана саме така структура уроку?

Обґрунтування ходу уроку, діяльність учителя й учнів. Чому був зроблений акцент саме на даному змісті, обраний саме такий зміст методів, засобів і форм навчання? Як здійснювався диференційований підхід до учнів на уроці? Як здійснювалося управління навчальною діяльністю школярів (стимулювання, організація, контроль, оцінка, робота над помилками й чому)?

Які умови були створені для проведення уроку (навчально-матеріальні, психологічні, гігієнічні, естетичні). Як здійснювалася економія часу?

2. Чи були відхилення від цього плану в ході уроку, якщо так, то чому?

3. Чи вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів? Самооцінка уроку.

4. Які причини невдач і недоліків проведеного уроку?

5. Які висновки з результатів уроку необхідно зробити на майбутнє?

Самоаналіз уроку

1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі; чи пов'язаний він із попередніми, на що в них опирається? Як цей урок працює на наступні уроки? У чому його специфіка?

2. Яка характеристика реальних навчальних можливостей учнів даного класу? Які особливості учнів були враховані мною при плануванні уроку? Чи опиралася на діагностику загальнавчальних спеціальних умінь?

3. Які завдання я вирішую на уроці:

а) загальноосвітні;

б) виховні;

в) розвиваючі?

Чи була забезпечена їхня комплектність? Які завдання були для мене головними, стрижневими, як ураховано в завданнях особливості класу й окремих груп школярів?

4. Чому обрана структура уроку була раціональна для рішення цих завдань? Чи раціонально виділений час на опитування вивченого нового матеріалу, закріплення, розбору домашнього завдання (якщо урок ком­бінований)? Логічний зв'язок між різними етапами уроку.

5. На якому змісті (на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) робиться головний акцент на уроці й чому? Чи виділений об'єкт міцного засвоєння, тобто із усього розказаного виділити головне ясно й чітко, щоб діти не загубилися в обсязі другорядного?

6. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу й чому? Чи необхідний диференційований підхід до учнів? Що покладено в основу диференціації? Що диференціювалося? Тільки обсяг, або тільки зміст, або ступінь допомоги, зробленої учнем, або все в сукупності?

7. Як був організований контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок учнів? У яких формах і яких методах він здійснювався?

8. Як використався на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно використалися засоби навчання?

9. За рахунок чого на уроці підтримувалася психологічна атмосфера, у чому конкретно проявлялася культура спілкування із класом, групою? Поведінка у критичній ситуації? Як був реалізований виховний вплив особистості учителя?

10. За рахунок чого забезпечувалася висока працездатність учнів протягом усього уроку?

11. Які були продумані запасні ходи для непередбаченої ситуації? Чи були передбачені інші методичні варіанти проведення уроку?

12. Чи вдалося повністю реалізувати всі поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Які?

Орієнтовна схема повного аналізу уроку:

1. Організація початку уроку.

2. Ефективність перевірки домашнього завдання.

3. Перевірка ґрунтовності знань.

4. Постановка пізнавального завдання.

5. Актуалізація знань і способів діяльності учнів.

6. Застосування методів проблемного навчання.

7. Співвідношення діяльності вчителя і учнів.

8. Організація самостійної роботи учнів.

9. Забезпечення позитивної мотивації навчання.

10. Забезпечення активності учнів.

11. Зв’язок матеріалу з життям, з практикою.

12. Володіння вчителем способами створення проблемних ситуацій.

13. Наявність зворотного зв’язку з учнями в ході уроку.

14. Доцільність та ефективність використання наочності, ТЗН.

15. Врахування учителем індивідуальних особливостей учнів.

16. Диференціація завдань під час уроку.

17. Поетапність у вивченні нового матеріалу.

18. Тактовність та демократичні взаємини з дітьми.

19. Раціональність використання часу.

20. Ефективність контролю за роботою учнів, оцінка знань та вмінь.

21. Адекватність самооцінки учня оцінці вчителя.

22. Розробка алгоритму для виконання домашнього завдання.

23. Підведення підсумків уроку.

24. Ступінь емоційного впливу уроку на учнів.

25. Відповідність типу уроку поставленій меті

Схема аналізу уроку математики:

1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури уроку поставленій меті.

3. Науковість викладу вчителем програмового матеріалу, його практична спрямованість.

4. Здійснення зв’язку раніше вивченого матеріалу з новим (повторення, закріплення, узагальнення).

5. Методи та засоби передачі матеріалу, розв’язування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).

8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобутих учнями теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння знань учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість учнів темою, змістом та методами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація розумової діяльності учнів.



15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка