Івах Галини Зіновіївни Тема досвіду



Скачати 107.96 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір107.96 Kb.
Опис досвіду роботи вчителя початкових класів Мишковицької ЗОШ I-III ступенів Тернопільського району Тернопільської області Івах Галини Зіновіївни Тема досвіду: Розвиток пізнавальних інтересів та творчих здібностей молодших школярів , шляхом диференціації навчально-виховного процесу.

Актуальність і перспективність досвіду:

  • Забезпечує умови для розвитку пізнвальних інтересів і виховання твор­чої особистості дитини;

  • Сприяє виконанню завдань ,що стоять на сучасному етапі розвитку освіти;

  • Сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної творчої діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

  • Дозволяє гарантувати досягнення відповідного стандарту освіти;

  • Забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання;

  • Робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучас­ного уроку.


Мета досвіду:


  • Створення оптимальних умов для розвитку пізнавальних і творчих здіб­ностей дитини на уроках.

  • Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня.

  • Формування морально-етичних та вольових якостей молодших школя­рів.

  • Інтерес є могутнім засобом успішного навчання і виховання, необхідною умовою досягнення позитивних результатів. Виховання в учнів інтересу до вивчення будь якого предмета — одне з важливих питань, що стоять перед учителем.

  • Уміння, щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозу­міти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відпо­віді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а діставши відпо­відь, знову прагнути в перед, у незвідане — все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, па­м'яттю, мисленням і волею.

Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на пси­хологічній теорії творчої особистості та її розвитку (Я.Пономарьов, Д.Богоявленська, Л.Виготський, П.Гальперін, Д.Ельконін), роботи вітчиз­няних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" ( автор С. О.Сисоєва ), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розгля­нуто специфіку формування креативної особистості дитини. Цікавою для використання в практиці є серія книг О. Лопатіної та М.Скребцової.

Ідеї інтерактивного навчання та розвитку творчих здібностей (І.Дівакова ,О.Пометун, Л. Пироженко), інноваційні технології навчання в початковій школі (В.Телярчук, О. Лесіна), проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков , О.Пєхота), особистісно орієнтованого навчання (О.Савченко ,С. Подмазін ), спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали ча­стковими теоретичними положеннями .



Фізіологічною основою пізнавального інтересу є орієнтувальний рефлекс і його більш розвинена форма — дослідницький рефлекс, який І.П.Павлов на­зивав рефлексом "що таке?". Основні етапи /за дослідженнями Г.С.Костюка, В.О.Скрипченка, Г.І.ІЦукіної, Л.І.Божович / процесу розвитку пізнавального інтересу:

підготовка ґрунту для появи пізнавального інтересу — створення умов, які сприяють виникненню потреби в даних знаннях і відповідному виді діяльнос­ті;

створення позитивного ставлення до навчального предмета і до діяльності; організація діяльності, за якою формується справжній пізнавальний інтерес.

В.О.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у школі повинен розви­вати всемогутню Радість пізнання, а школа — повинна бути справжнім "Бу­динком радості"," дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні..." Щоб реалізувати цю вимогу — треба знати, який навчальний процес найбільше приваблює учнів і чому; про що хотілося б учневі довідатись на уроках, про­читати в книжках, почути по радіо, чим любить займатися дитина у вільний час.

Провідна ідея досвіду полягає у виробленні певної сукупності техно­логій навчання, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.
За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогіч­них технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу.

Матеріали досвіду були розглянуті на засіданнях Авторської творчої майстерні та методичного об’єднання вчителів початкових класівна базі Мишковицької ЗОШ I-III ступенів.



Висвітлення змісту досвіду як системи в дії

Сьогоднішня школа пішла вперед шляхом прогресу. Це школа самореалізації і самоактуалізації особистості. Її головне завдання – виявити самостійні творчі здібності дитини і дати їм поштовх для розвитку.

Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі „ Сто порад учителю” він писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися , розв'язувяти дедалі складніші творчі завдавня. ..

Ефективність навчання визначається не тим, що вчитель намагався дати учням, а тим, як вони засвоїли знання і яке в них виробилось ставлення до навчання .

Працюючи в школі, я впевнилась, що особистісно–зорієнтована спрямованість освіти, реалізація якої є головним завданням сучасної школи, неможлива без диференційованого навчання. Головне завдання вчителів початкової ланки – «не забути» жодної дитини , дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вчитель повинен знати, чим живиться дитяча думка, щиро цікавитись кожним учнем як особистістю. Дуже важливо орієнтуватись не на клас взагалі,а бачити в дітях типове і особливе, прагнути не від випадку до випадку, а у постійно-діючій системі використовувати індивідуальне навчання.

Учитель має пам’ятати, що до кожної дитини в класі треба виявляти чуйність, щирість, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. Правильно організована робота допоможе кожному учневі відчути себе здібним,потрібним, цікавим для вчителя і своїх товаришів. Саме це – надійний стимул для подальшої навчальної роботи учнів із захопленням, з відчуттям власної гідності.

Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному дати тільки для нього призначене завдання».

Кожен учень прагне досягти мети своїми зусиллями. Клас працює як одне ціле, і в той самий час кожен іде своєю стежиною. За такої форми є можливість підійти до найслабкіших, спокійно працювати з ними безпосередньо на уроці і, водночас, розвивати здібності сильних учнів. Адже ефективність уроку – це не кращі відповіді окремих учнів ,а хороші знання всіх.

Отже, основне призначення диференційованих завдань – забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи.

Тому вчителеві необхідно:


  1. Врахувати складність, кількість завдань;

  2. Посильність для учнів певного класу;

  3. Правильно розподілити час на уроцІ;

  4. Забезпечити інтенсивну роботу, але не ставити собі за мету виконання всіх запланованих завдань, щоб досягти ,насамперед, результативності уроку.

Суттєво змінилась підготовка до уроків і моя, і учнів. Мені треба:

  • детально продумати кожний етап уроку,

  • визначити, які диференційовані завдання для кожної групи учнів можна використати з певної теми, щоб учні краще засвоїли навчальний матеріал,

  • які методи і прийоми, форми роботи допоможуть в цьому.

Підготовка учнів до уроку змінилася в тому, що вона стала більш різноманітною, посильною, цікавою, з елементами пошукової діяльності.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати їх на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета



Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

Навчання є основою формування пізнавального інтересу, бо в процесі навчання, з одного боку, відбувається збагачення учня новими знаннями, під впливом яких ширшим і глибшим стає його кругозір. З іншого боку в процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються можливості школяра, завдяки чому він може самостійно і творчо не лише застосовувати і використовувати наявні знання, а й відшуковувати нові , задовольняючи свою потребу в пізнанні, розвиваючи і збагачуючи цим пізнавальний інтерес.

Формування пізнавальних інтересів — процес тривалий. Він вимагає певних умов і залежить від педагогічного керівництва, від правильного встановлення органічної єдності системи науки, системи пізнання цієї науки та системи її викладання в школі. Головна умова формування пізнавального інтересу — це розуміння дитиною змісту і значення виучуваного. Для цього учитель повинен поставити перед собою педагогічно чітку мету: в чому він повинен сьогодні переконати учнів, як розкрити їм значення даного питання в наш час і в найближчу для дітей перспективу. . Сьогодні замало "давати знання". З перших днів у школі дитину треба вчити вчитися, вміти думати, вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання радісно. Урок-дослід, урок-диспут, урок-відкриття — це методи і прийоми ефективні. Велике значення у розвитку пізнавальних інтересів відіграє програмне навіювання. Проблемна ситуація на уроці в І-IV класах — це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі протиріччя, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків. Прагнучи розвинути творчі здібності учнів, часто використовую прийоми групової роботи, тобто елементи кооперативного навчання. Це спонукає учнів до :

  1. формування навичок;

  2. спільного вирішення проблем;

  3. розв’язання конфліктів, що можуть виникнути;

  4. засвоєння навичок демократичного способу життя.

Щоб організувати групову роботу часто використовуються різні види завдань, застосовуються такі прийоми:

  • ігри;

  • інтерв’ю;

  • проекти;

  • елементи інтерактивних технологій(«мозковий штурм», «ажурна пилка», «акваріум», «кубування»);

  • розрізані смужки;

  • короткі відповіді;

  • діалог;

  • взаємоперевірка і так далі.

Таким чином, діти вчаться:

А) оцінити роботу іншого;

Б) відшукати помилки у себе і виправити їх;

В) бути терплячими і справедливими;

Г) опановувати знання самостійно;

Д) не зупинятись на досягнутому і не боятися труднощів.

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання :

Інтерактивна технологія;

Особистісно зорієнтоване навчання;

Проектне навчання;

Диференційований підхід.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:


Використовую метод проектів для здійснення індивідуального підходу, парної та групової діяльності, активізації творчого пошуку та розвитку пізнавальної активності учнів.
Впроваджую у виховній роботі театралізацію як метод розвитку творчих здібностей молодших школярів. (Постановка вистав за п'єсою Тамари Ткачук-Гнатович "У пташиному дворі"та"Числа,цифри,цифренята",а також за казкою Івана Яковича Франка "Синій фарбований Лис"
Проводжу нестандартні уроки, в яких переважає орієнтація на розвиток творчих здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь (урок-подорож, урок-дискусія, урок-конкурс, урок-заочна екскурсія, урок-фантазія, урок-казка)

Учні класу стали авторами і,як результат спільної праці у 2 і 3 класах були видані збірки:"Про все на світі","Про рідну землю і життя про казку і щасливе майбуття".

Використовую на уроках та в позакласній роботі відеоматеріали.
Залучаю обдарованих дітей до участі в предметних олімпіадах, конкурсах, змаганнях тощо
Результативність досвіду.

.

Підвищення інтересу до навчання, вироблення вмінь шукати шляхи розв’язання навчальних завдань та критично мислити, розвиток самостійності, креативності, збільшення кількості учнів, що виявляють бажання брати участь у різних конкурсах та змаганнях. Поступово намічається тенденція зростання успішності і.головне-бажання вчитися.



Як показують результати , диференційовані завдання позитивно вплинули на підвищення якості знань і вмінь школярів: учні класу значно краще виконують запропоновані завдання.

Значна відмінність у рівні знань, сформованості умінь і навичок виявилася результатом застосування в класі цілеспрямованого, систематичного, диференційованого підходу на основі системи диференційованих завдань.

Таким чином, виявилося, що систематичне і послідовне використання різнорівневих завдань на уроках є ефективним, оскільки:

сприяє удосконаленню знань, умінь і навичок школярів, зменшує можливість та рівень потенційного відставання учнів з прогалинами у знаннях чи слабкою научуваністю;

дає змогу усім учням засвоїти програмовий матеріал;

розвиває психічні процеси – логічне мислення, креативність, пам’ять, увагу, сприймання та ін.;

формує позитивну мотивацію до навчання;

створює умови для розвитку інтересів і специфічних здібностей кожної дитини.



Усе вищевикладене дає змогу зберегти і розвинути індивідуальність дитини, виховати унікальну особистість.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка