Історія волонтерського руху



Скачати 334.58 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір334.58 Kb.
Історія волонтерського руху
Волонтерство є фундаментом сучасного громадянського суспільства. Це благодійна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства загалом. Як суспільний рух волонтерство виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які надавали допомогу усім, хто її потребував. Соціальний феномен волонтерства існує з середини ХІХ ст. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей час Анрі Дюран, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створити Червоний Хрест – організацію, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюраном, керуються волонтерські організації всього світу.

Деякі дослідники визначають ХХ ст. як головну віху в розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення Першої світової війни з’явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме в цей час були створені перші волонтерські організації. У 1920 р. у Франції, під Страсбургом, за участю німецької та французької молоді було здійснено перший волонтерський проект, у рамках якого волонтери відбудовували ферми, зруйновані під час війни. Гроші за свою роботу волонтери не одержували, але зацікавлена сторона справно забезпечувала їхнє проживання, харчування та медичне страхування. Цей принцип організації праці волон-терів зберігся і до сьогодні.

Саме тоді молоді люди прийшли до висновку, що “краще працювати разом, ніж воювати один проти одного”. Невдовзі ця думка перетворилалася на гасло волонтерського руху. Згодом під егідою ЮНЕСКО було засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) зі штаб-квартирою у Парижі. У 1985 р. Генеральна Асамблея ООН запропонувала щорічно 5 грудня відзначати Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку. Червона літера V є всесвітнім знаком волонтерства.

Волонтер (від лат. „voluntarius” – воля, бажання, від англ. „voluntary” – добровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін „волонтер” часто трактується як „особа, яка добровільно поступила на військову службу”. Нині волонтерство майже не пов’язане із військовою службою. Воно розвивається, орієнтуючись на надання допомоги усім, хто її потребує. У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно (без примусу та вказівок „згори”) витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною людям і суспільству загалом.

У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства. Серед них: – турбота про людей; – солідарність і гуманна корисливість; – духовна якість і громадянська чеснота; – багате джерело людського досвіду.

Під „людським досвідом” розуміють досвід, який набуває людина в процесі взаємодії з іншими людьми, соціальними групами, державою. Милосердя, толерантність, солідарність, співробітництво, подолання конфліктів, лобіювання, емоційні й соціальні зв’язки, захист від небезпечного впливу тощо; – нові інтелектуальні ресурси.

Волонтери – це не лише виконавці програм, але й джерело нових ідей, нового життєвого досвіду; – участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції; – етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків; – забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми; – нове бачення соціальної діяльності.

Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 р. були названі:



  • три характерні особливості волонтерської діяльності:

▪ діяльність має бути неприбутковою;

▪ діяльність повинна бути добровільною, згідно з особистою волею індивідуума;

▪ діяльність повинна бути корисною кому-небудь, не тільки волонтеру або суспільству загалом;


  • чотири типи волонтерської діяльності:

▪ взаємодопомога та самодопомога;

▪ філантропія та послуги іншим людям; ▪ участь або громадянський обов’язок;

▪ рекламно-пропагандистська діяльність або проведення кампаній.

На XVI Всесвітній конференції волонтерів у 2001 р. в Амстердамі (Нідерланди) було визначено принципи діяльності волонтерів:

▪ визнання права на закріплення за всіма людьми відповідного соціального та матеріального становища незалежно від статі, раси, віросповідання, фізичних особливостей;

▪ повага до гідності й культури всіх людей;

▪ надання допомоги, безкоштовних послуг особисто чи організовано в дусі партнерства та братерства;

▪ визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх забезпеченню;

▪ перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу та творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.

До найбільш вaгомих міжнародних волонтерських об’єднань сьогодні належать:

• Волонтери ООН (UNV – United Nations Volunteers) – організація безпосередньо підпорядковується ООН, займається підтримкою сталого глобального розвитку на планеті шляхом просування ідей волонтерства й мобілізації добровольців для вирішення конкретних практичних задач. На квітень 2003 року нараховувалось 4000 членів організації, які працювали з біженцями, ВІЛ-інфікованими, дітьми, інвалідами, в галузі освіти дітей і дорослих, охорони здоров’я, міського розвитку, виборчого права й захисту прав виборців, гендерної рівності й прав жінки тощо практично у всіх країнах- учасницях ООН.

• Міжнародна волонтерська організація (SCI – Service Civil International) – заснована у 1920 р., має 33 відділення по всьому світу. В її задачі входить просування ідей миру, міжнародного взаєморозуміння й солідарності, соціальної справедливості й захисту оточуючого середовища. Основна діяльність зосереджена на організації міжнародних волонтерських проектів, семінарів, волонтерських програм різної тривалості, освітніх тренінгів і міжнародного обміну.

• Молодіжна міжнародна організація (YAP – Youth Action for Peace) – почала свою діяльність у 1923 р. з просування ідей миру й співпраці між країнами, виступів проти військових конфліктів. Має відділення у 15 країнах. Об’єднує політично активну молодь, займа-ється організацією волонтерських антивоєнних проектів, пацифістсь-ких семінарів і тренінгів, розробкою методів ненасильницького вирішення військових конфліктів, роботою з біженцями, соціально незахищеними групами, лобіюванням антивоєнних та миротворчих ідей серед політичних партій і організацій.

• Федерація «Міжнародний культурний молодіжний обмін» (ICYE – International Cultural Youth Exchange) – почала свою діяльність у 1949 р., нараховує 30 відділень у країнах Африки, Азії, Європи й Латинської Америки. Місія федерації – у просуванні молодіжної волонтерської активності за міжнародне взаєморозуміння й мир. Глобальна освіта й інтеркультурне виховання – два основних принципи програм федерації по роботі з дітьми, людьми похилого віку й інвалідами, у організації дитячих центрів, екологічних проектів.

• Альянс Європейських волонтерських організацій (AEVSO – Alliance of European Voluntary Service Organizations), заснований у 1982 р., представляє собою центр європейських національних волонтерських організацій, що спеціалізуються на координації коротко- й довгострокових волонтерських робочих таборів, які просувають ідеї міжнародної співпраці, миру й взаємодопомоги.

• Координаційний комітет міжнародних волонтерських організацій (CCIVS – Coordinating Committee for International Voluntary Service) – створений у 1948 р. під егідою ЮНЕСКО. Координує діяльність більш, ніж 250 національних волонтерських організацій у 100 країнах світу.

• Асоціація волонтерських організацій (AVSO – Association of Voluntary Service Organization) – координує діяльність європейських добровольчих організацій і просуває інтереси волонтерства на рівні урядів, соціальних інститутів і громадських організацій.
Волонтерство в Україні
Разом із відновленням традицій благодійності як невід’ємна її складова у незалежній Україні починає активно розвиватися волонтерський рух. Історія волонтерства у нашій країні нараховує понад сто років. Першими вітчизняними волонтерами можна вважати представників Червоного Хреста, який організовував добровільний запис у сестри милосердя для роботи в шпиталях та лікарнях для бідних.

Російський Червоний Хрест, до якого належала й добре організована українська ланка, надавав значну допомогу військово-медичній службі армії та сприяв розвитку медичного обслуговування цивільного населення. Так в Україні, у Харкові, функціонувала поліклініка Червоного Хреста. На її базі професором І.Троїцьким у 1902 р. було створено дитячу лікарню. У 1914 р. лише у Києві було відкрито понад 100 шпиталів Червоного Хреста (при Університеті Св. Володимира, Політехнічному інституті тощо).

У 20-х роках ХХ ст. силами Червоного Хреста України були створені чисельні протитуберкульозні диспансери, станції боротьби з малярією, будинки для безпритульних. За рахунок його коштів працювали: - 119 медичних закладів - 209 профілактичних та дитячих закладів - 400 аптек та магазинів санітарії.

За часів існування СРСР найпоширенішою формою волонтерства була різноманітна шефська допомога. Діти та підлітки були учасниками тимурівського руху. У своєму сучасному розумінні поняття „волонтерство” прийшло до нас разом зі словами „громадянське суспільство” та „демократія”, „громадські організації”.

Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим з різних причин. Без участі волонтерів важко уявити благодійність взагалі.

Поширенню волонтерського руху в Україні, його становленню та організаційному оформленню сприяли такі нормативно-правові акти:

• Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21.06.2001 р., № 2558-ІІІ

• Розпорядження Президента України “Про організацію проведення в Україні у 2001 році Міжнародного року волонтерів” від 22.03.2001 р., № 67/2001-рп

• Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про утворення Координаційної ради з питань розвитку і підтримки волонтерського руху” від 23.04.2003 р., № 225-р

• Закон України “Про соціальні послуги” від 19.06.2003 р., № 966-ІV

• Закон України “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” від 18.11.2003 р., № 128-ІV

• Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг” від 10.12.2003 р., № 1895. 2011 року набув чинності Закон України „Про волонтерську діяльність” від 19.04.2011 р., № 3236- VI. Закон регулює відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні. Відповідно до Статті 1 Закону волонтерська діяльність – це добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтерська діяльність є формою благодійництва, що ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, безкорисливості, неприбутковості. Стаття 5 Закону встановлює, що волонтерська організація – це юридична особа, яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і отримала статус волонтерської згідно з вимогами Закону. Стаття 7 Закону визначає, що волонтер — фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку і здійснює волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі. Волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також громадяни України віком від шістнадцяти років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території України, за письмовою згодою одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Закон передбачає, що волонтер має право на належні умови здійснення волонтерської діяльності, зокрема, отримання повної та достовірної інформації про порядок та умови здійснення волонтерської діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням. Прикінцевими положеннями Закону передбачено внесення відповідних змін до законів України „Про благодійництво та благодійні організації”, „Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні” та „Про фізичну культуру і спорт”.

На місцевих рівнях з 90-х років ХХ ст. почали створюватися умови для розвитку волонтерства. З 1992 р. в Україні активно розвивається мережа соціальних служб для молоді (нині – центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). Головна мета їхньої діяльності – реалізація державної молодіжної політики. Саме створення цих центрів спричинило активний розвиток волонтерського руху. При соціальних службах у всіх областях України створювалися волонтерські молодіжні загони. Лише соціальна служба для молоді м. Києва в 1997 р. нараховувала близько двох тисяч волонтерів з числа учнівської та студентської молоді.

У цей період активно здійснювалася підготовка волонтерів до реалізації різних вузькоспеціалізованих програм, а саме: робота з безпритульними, соціально-педагогічна підтримка дітей та молоді з особливими потребами, консультування у службі „Телефон Довіри”, просвітницька профілактична діяльність з найгостріших проблем – наркозалежності, ВІЛ/СНІДу, тютюнопаління та зловживання алкоголем тощо.

Праця волонтерів стала суттєвою допомогою соціальним педагогам та соціальним працівникам. Поряд з державними організаціями, які залучають до діяльності волонтерів, виникають громадські організації, метою діяльності яких є об’єднання та координація зусиль у справі сприяння розвитку волонтерського руху в Україні та захисту законних інтересів своїх членів.

Однією з перших таких організацій став Всеукраїнський громадський центр „Волонтер”, заснований на початку 1995 року та юридично зареєстрований 1998 року. Основними завданнями ВГЦ „Волонтер” є:

• сприяння розвитку волонтерського руху в Україні;

• сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні;

• вивчення та обробка кращого міжнародного та вітчизняного досвіду з питань волонтерського руху;

• визначення засад волонтерського руху в Україні, участь у розробці нормативно-законодавчої бази з цього питання.

Заслуговують на увагу зусилля Центру „Волонтер” в об’єднанні різних секторів українського суспільства для привернення уваги до досягнень та проблем волонтерського руху в Україні. 2007 року була створена Харківська обласна молодіжна громадська організація (ХОМГО) “Харківський центр волонтерів” за підтримки Управління у справах сім'ї та молоді Харківської міської ради.

Його мета: розвиток волонтерського руху та залучення молоді до реалізації соціальних програм.

Пріоритетами своєї діяльності центр визначив:

• волонтерську допомогу людям з особливими потребами (дітям-сиротам, вихованцям інтернатних закладів, людям похилого віку, малозабезпеченим та багатодітним родинам);

• залучення волонтерів до активізації роботи з людьми з особливими потребами;

• заохочення громадян до участі у волонтерській діяльності;

• залучення людей з особливими потребами до волонтерської діяльності;

• виявлення талантів серед людей з особливими потребами та заохочення їх до подальшої творчої діяльності.

Ця організація створила єдиний в Україні волонтерский театр “Шляхом добра”. Разом з Харківським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ХМЦССДСАМ) “Довіра” центр організовує проведення курсів з підготовки волонтерів. Майбутніх помічників знайомлять з основами долікарняної допомоги, психології, сурдоперекладу та особливостям організації роботи з людьми з особливими потребами. Спеціально до Євро-2012 до навчальної програми додали мовний практикум і лекції з історії м. Харкова та футболу.

На всеукраїнському рівні запроваджуються щорічні конкурси, спрямовані на визнання праці добровольців та відзначення найкращого досвіду волонтерської діяльності. Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з 2001 р. проводить серед добровільних помічників працівників цієї мережі конкурс „Волонтер року”.

Слід відзначити, що за ініціативи Центру волонтеріату „Добра воля” подібний конкурс проводиться і серед громадських організацій. Сьогодні в кожній області, кожному місті та майже кожному селищі нашої держави існує хоча б одна група волонтерів, а волонтерською допомогою користується багато державних соціальних установ та неурядових організацій. Це свідчить про визнання українським суспільством значущості волонтерської діяльності, повернення до загальнолюдських цінностей милосердя та благодійності.

Погляд соціолога

Центр соціально-політичних досліджень Державного інституту розвитку сім'ї та молоді нещодавно оприлюднив дані соціологічного дослідження “Волонтер”. Було зазначено, що в Україні 80 % волонтерів є молоддю у віці від 15 до 19 років, на відміну від Західної Європи, де волонтери переважно старші 30 років. Більшість українських волонтерів навчається у вишах. Постійно волонтерські лави поповнюють студенти, які опановують фах психологів, педагогів або медиків. Така робота допомагає їм здобути практичний досвід для майбутньої професії. Кожного року у русі збільшується кількість старшокласників.

Ідеї добродійності та милосердя підтримують фахівці-професіонали: юристи, лікарі, соціальні працівники тощо. Понад 70 % волонтерів – дівчата та жінки, адже саме вони більш схильні допомагати ближньому. Що спонукає юних брати участь у волонтерському русі? Як показало опитування, основний мотив – бажання допомогти нужденним, бути корисним суспільству. Так вважає 85 % респондентів.

Також були названі такі причини, як: можливість отримання нових знань та досвіду, розширити коло знайомства та спілкування з різними людьми, використання вільного часу з користю. Найпопулярніші види діяльності добровольці визначили таким чином: - надання соціальної допомоги дітям та молоді, особливо соціально незахищеним та тим, що мають обмежені фізичні можливості; - просвітницька робота серед усіх верств населення; - організація культурних, спортивних та розважальних заходів.



Волонтерські програми “Євро-2012”
Відбір та навчання волонтерів Євро-2012 здійснюється у рамках двох програм. Одну з них реалізує УЄФА, іншою опікуються міста, що приймають чемпіонат. За волонтерською програмою УЄФА “Євро-2012” в Україні та Польщі на турнірі буде працювати 5,5 тис. волонтерів. Уже на кінець 2011 р. до кампанії виявили бажання приєднатися 24 тис. кандидатів із 142 країн світу, тобто на кожне місце претендує 4 чоловіка. Як і розраховували організатори, найбільша кількість заявок (90 %) надійшла від громадян України та Польщі. Ще 10 % вакансій залишили для іноземців. Серед них найбільше претендентів з Германії, Росії та Іспанії. Свою допомогу пропонують навіть жителі Маврикія, Камеруна, Греції, Конго, Австралії. У столицях країн-господарів відбір найретельніший і найжорсткіший – з шести кандидатів залишиться лише один. Волонтери будуть працювати на найвідповідальніших ділянках чемпіонату – на стадіонах, в аеропортах, готелях. Вони будуть допомагати працівникам УЄФА і, що найголовніше, стануть обличчям своїх країн. У порівнянні з чемпіонатом Європи в Австрії та у Швейцарії у середньому змінився вік волонтерів. На попередніх чемпіонатах він складав 34 роки. Зараз основна частина добровольців в Україні – 18-30 років. Майже дві третини – представниці прекрасної статі. До першої команди волонтерів увійшли 270 найкращих для надання допомоги під час фінального жеребкування чемпіонату Європи з футболу (2 грудня 2011 р. у Києві). Вісім кращих помічників від кожного міста-учасника УЄФА запросив на стажування до своєї штаб-квартири. У цілому на відбір і підготовку волонтерів Європейський футбольний союз витратив 8 млн. євро. Окрім волонтерів УЄФА Київ потребує ще 6 тис. помічників, Донецьк — 2 тис., Львів та Харків — близько 1,5 тис.

За інформацією Департаменту з питань підготовки Євро-2012 з футболу Харківської міської ради проведенню футбольного свята у Харкові будуть допомагати 1250 волонтерів міста, що приймає чемпіонат. Вони працюватимуть у 11 підрозділах. Найбільша кількість волонтерів буде задіяна у єдиній офіційній фан-зоні на майдані Незалежності.

Передбачено, що вони сприятимуть взаємодії між уболівальниками та гостями зони; попереджатимуть конфлікти між фанатами різних футбольних збірних та допомагатимуть стюардам. Також волонтери будуть працювати у медіацентрі, фан-посольстві, волонтерському центрі, фан-кемпінгу, здійснювати інформаційно-довідковий супровід, мовну підтримку служб безпеки, організаційну підтримку різноманітних заходів, моніторинг оформлення міста рекламними матеріалами, а також обслуговувати людей з особливими потребами та надавати першу медичну допомогу.
Рука в руці. Бібліотеки і волонтери. Міні-дайджест

Одним із провідних напрямків соціальної роботи в громаді є залучення її членів до вирішення різноманітних соціальних проблем на засадах добровільності. Існує різне розуміння можливостей бібліотечного волонтерського руху, що пов'язане з різноманітністю сфер і форм діяльності добровільних помічників. Більшість вбачає у волонтерстві соціальний резерв для розвитку самої бібліотеки. Проте бібліотекарі, які обслуговують читачів- дітей, розглядають його як активну форму соціалізації юної особистості у ракурсі бібліотечної діяльності. Багато зарубіжних бібліотек уже давно активно та успішно використовують труд волонтерів.

Інформацію про зарубіжний досвід можна отримати з деяких російських видань та ресурсів Інтернету. Наприкінці 2011 р. журнал “Библиотечное дело” підготував тематичний випуск “Бібліотечні волонтери”.

На сторінках цього видання було висвітлено досвід роботи бібліотек Німеччини, Великої Британії та Росії. Німецькі бібліотекарі почали долучати волонтерів до своєї діяльності ще у 1990-х роках. За даними Бюро “Німецька бібліотечна статистика” за 2008 р., у 73 % публічних бібліотек працював хоча б один доброволець. У деяких бібліотеках великих міст добровольці складають значну частину працівників. В універсальних наукових та університецьких бібліотеках, внаслідок специфіки їх роботи, добровільних працівників значно менше. З числа великих бібліотек за кількістю працюючих добровольців на першому місці Баварська державна бібліотека (30 чол.), далі — бібліотека ім.герцога Августа у м. Вольфенбюттель (24 чол.) та Державна бібліотека “Пруське культурне надбання” (23 чол.) у Берліні. 1999 року Німецький бібліотечний союз (DBV) опублікував програмний документ “Добровольці — шанс для бібліотек?”.

Види діяльності, у яких зазвичай беруть участь бібліотечні волонтери:

• традиційна бібліотечна діяльність (розстановка документів на полицях, технічна обробка та гігієна фондів, чергування у читальному залі);

• “наставництво з читання”;

• бібліотечне обслуговування на дому;

• “інформаційний скаутінг” — надання допомоги користувачам бібліотеки при роботі з комп'ютером, пошук в Інтернеті, участь у створенні веб- сайту бібліотеки;

• проведення екскурсій по бібліотеці;

• допомога читачам-школярам у підготовці домашніх завдань;

• довідково-інформаційне обслуговування;

• створення баз даних;

• фандрейзинг та френдрейзинг;

• рекламна діяльність.
Основні висновки німецьких бібліотекарів:
1. Волонтери є ланкою, що пов'язує бібліотеку з мешканцями того населеного пункту, де бібліотека знаходиться.

2. Працюючи у бібліотеці, волонтер починає відчувати емоційний зв'язок з нею.

3. Більшість волонтерів має інший життєвий досвід та професійний багаж ніж бібліотекарі. У них існує свіжий погляд на бібліотеку та її завдання (призначення). Вони можуть бути джерелом цінних ідей та пропозицій.

4. Використання волонтерів допомагає зберегти у бібліотеці вже існуючі послуги або запропонувати нові, які були неможливими за відсутності фінансових коштів та людських ресурсів.

5. Труд волонтерів допомагає визволити персонал бібліотеки від рутинних операцій. У цілому їхня робота є запорукою підвищення іміджу бібліотеки серед населення.

Також було зазначено, що бібліотекарі повинні знати та розуміти, з якою метою беруть на роботу волонтерів, та що виграє від цього бібліотека.

У Німеччині з волонтерами та персоналом здійснюється роз'яснювальна робота та проводяться спеціальні тренінги. До добровільних співробітників висуваються такі основні вимоги:

• зацікавленість у запропонованій роботі;

• готовність підвищувати свою кваліфікацію;

• схильність до спілкування з людьми та бажання їм допомагати;

• любов до книжки.

Німецькі бібліотекарі звертають увагу в основному на такі групи кандидатів у волонтери:

• особи з педагогічною освітою та досвідом роботи з дітьми та підлітками;

• підлітки, які можуть працювати “інформаційними скаутами”, залучати до бібліотеки однолітків, оформлювати відділ дитячої та юнацької літератури;

• люди, яких цікавлять питання культури;

• люди похилого віку;

• іммігранти для допомоги у налагодженні контактів з потенційними користувачами та сприяння бібліотечному обслуговуванню різними мовами.

У Німеччині волонтери долучаються до бібліотечної роботи з дітьми, сприяють прилученню їх до читання. У Міській бібліотеці Штутгарта волонтери працюють “наставниками читання”, допомагають організовувати “зустрічі з книгою”, під час яких діти разом із батьками можуть почути авторське читання творів художньої літератури, подивитися “кіно книжок з картинками” (досить поширена форма роботи у бібліотеках Німеччини — ілюстрації з книг показують за допомогою проектора і водночас з цим читають або переказують текст).

У Міській бібліотеці Кельна волонтери допомагають у організації творчої роботи з дітьми, проведенні занять літературного гуртка, творчих майстерень, ігор.

У Міській бібліотеці Менхенгладбаха бібліотекарі разом із підлітками з 1999 р. здійснюють проект “Медіакуточок” (“Medien-corner”). Це назва відділу літератури для підлітків та молоді 13-18 років. Підлітки допомогли в оформленні інтер'єру відділу, у пошуку його назви та відборі літератури. Сайт бібліотеки та веб-стрінка з інформацією про цей проект також були створені волонтерами. Юні помічники допомагають у пошуках спонсорів для подальшого розвитку проекту.

Діяльність відділу “Mediencorner” привернула до бібліотеки увагу багатьох підлітків та молоді. У Державній бібліотеці м. Мюльхайм волонтери випускають “Аудіогазету” для сліпих користувачів. Кожного тижня вони виконують аудіозаписи місцевих новин, відбираючи найбільш важливу і цікаву інформацію для прослуховування користувачами, які цього потребують.

У Міській бібліотеці м. Вупперталь молоді добровольці допомагають бібліотеці в рамках національної програми “Рік добровільних соціальних працівників в Німеччині”. Вони працювали на книговидачі, займалися розстановкою повернених документів, слідкували за порядком у відділах, проводили екскурсії по бібліотеці, долучалися до проведення акцій “Довга ніч бібліотек” та “Книжковий розвал”, складали бібліотечні покажчики місцевих авторів тощо. У цій країні здійснюється інтенсивна розробка моделей, концепцій та засобів підтримки волонтерської діяльності. Організовуються різноманітні спілки, об'єднання, фонди. Створено мережу агентств, центрів, розроблено декілька спеціалізованих інтернет-сайтів.

Існують нагороди та премії для волонтерів, а також відзначають найбільш успішні проекти у сфері соціальної активності. Так, проект гамбурзьких публічних бібліотек з надомного бібліотечного обслуговування був одним з переможців національного конкурсу “Діалог між поколіннями на практиці”.

У Великій Британії Національний фонд грамотності (Free Word Center) та Центр писемності у сфері початкової освіти залучають волонтерів до реалізації програм з просування читання. У 2011 р. ця програма здійснювалася виключно за спонсорські кошти. Заходи відбуваються переважно для представників малозабезпечених верств населення у деяких супермаркетах, футбольних клубах тощо.

Цікавий досвід мають волонтери м. Кроулі. У ньому створено майданчик молодіжної ініціативи “Headspace”, що об'єднує різноманітні місця (бібліотеки, кафе, галереї), на яких збираються молоді люди віком 10-17 років. У неформальному оточенні вони обговорюють прочитані книги, обмінюються інформацією про волонтерські програми місцевої громади.

У графстві Нортгемптоншир групи “друзів бібліотек” працюють у 26-ти бібліотеках із 36-ти існуючих. Велика увага приділяється дітям у віці до 9 років та їх батькам. У бібліотеках безкоштовно видають спеціальні валізи з книжками для дітей: у міру дорослішання дитини асортимент книжок змінюється. У бібліотеках графства також реалізується національна програма “Дитячий університет”. Читачі, що пройшли усі етапи роботи з книгою, одержують спеціальний сертифікат, який надає право його власнику не просто висловлювати свої думки про прочитане, але й впливати ними на присудження нагород письменникам. Широко практикується залучення спонсорської допомоги для потреб бібліотек. Це здійснюється також за допомогою волонтерів. Кошти призначаються для розвитку бібліотечних послуг.

Основними напрямками діяльності британських бібліотек з громадськістю є:

• надання допомоги емігрантам та залучення їх до суспільного життя графств;

• надання допомоги безробітним;

• забезпечення дозвілля дітей;

• залучення молоді до навчання людей похилого віку комп'ютерним технологіям.

За останні п'ять років у дитячих бібліотеках Росії волонтерський рух отримав новий імпульс розвитку. У містах Ставрополі та Ростові-на-Дону на базі центральних міських дитячих бібліотек відкрито волонтерські центри. У Ростові реалізується проект ”Волонтери книжкової культури”. У ЦМДБ цього міста вперше відбувся День волонтера. До його проведення долучилися студенти факультету соціології, саме вони допомогли підготувати та провести тренінги. У 2011 р. ця бібліотека активізувала роботу з популяризації волонтерського руху. Був укладений договір про творчу співпрацю з міською Радою молоді. Метою співпраці є організація на базі ЦМДБ багатофункціонального інформаційного центру з питань волонтерства. У бібліотеці оформлено постійно діючий інформаційний комплекс “Я — волонтер”, на якому розміщені нормативні документи, плакати, буклети, портрети відомих волонтерів, об'яви, а також “Особиста книжка волонтера” та анкета “Хочу стати волонтером!”. У анкетах бібліотека постає не тільки як інформаційний центр, а ще як організація, що зацікавлена у залученні волонтерів. Потенційних волонтерів запрошують до участі у проведенні культурно-дозвіллєвих заходів, опитувань, акцій тощо. Відбулися інтерактивні презентації волонтерського руху: перегляд відеороликів із серії: “Стань добровольцем!”, ознайомлення з процесом регістрації волонтерів на сайті, демонстрація “Особистої книжки волонтера”.

У рамках святкування Всеросійського дня бібліотек у Ростові відбулася презентація проекту “Я — волонтер!”. Відповідно до нього передбачена реалізація таких заходів:

• подальше поповнення та оновлення інформаційного комплексу “Я — волонтер”;

• щомісячне проведення Дня волонтера;

• організація на базі ЦМДБ громадської приймальні Міської ради молоді з питань волонтерської діяльності;

• формування банку даних підприємств, що надають роботу волонтерам;

• організація волонтерської діяльності на допомогу бібліотечному обслуговуванню читачів бібліотеки, у тому числі дітей з обмеженими можливостями;

• проведення культурно-дозвіллєвих та інформаційних заходів з популяризації волонтерського руху та участь волонтерів у бібліотечному обслуговуванні дітей Ростова-на-Дону.

Девіз програми — “Хочеш стати волонтером, але не знаєш як? Звернись до бібліотекаря”. Проект одержав високу оцінку громадськості, працівників освіти та культури, користувачів бібліотеки. В Архангельській ОБД ім. А.Гайдара було розроблено проект “Відкриті серця”. Він спрямований на актуалізацію молодіжного волонтерства у сфері просування книги та читання у дитячу аудиторію. У бібліотеці формуються групи волонтерів, які проходять певний курс навчання. Бібліотекарі знайомлять їх з методикою виразного читання художньої літератури, допомагають опанувати навички акторської майстерності та декоративно-прикладної творчості. У Централізованій системі дитячих бібліотек ім. О.Пушкіна м. Сарова створено творчу ініціативну волонтерську групу НОКАУТ (Неординарні, Оригінальні, Креативні, Активні, Унікальні Тинейджери). Для бібліотеки це оптимальне рішення об'єднання бібліотекарів і соціально активних підлітків. Спочатку народилася ідея створення групи бібліотечних аніматорів, головним завданням якої було проведення масових захо-дів. Відбір волонтерів здійснювався на абонементі бібліотеки. Також були використані можливості соціальної мережі “В контакте”. Підлітки у цікавій формі знайомилися з бібліотечними технологіями та методиками проведення масових заходів, психологією спілкування, основами дизайну, рекламної діяльності. Члени НОКАУТу брали участь у різноманітних заходах.

Яскраво проявили свої організаторські здібності та активну позицію у флешмобі “Читай нижегородське”, либмобі “Как пройти в библиотеку?”, щорічній акції “Бібліосутінки – 2011”. Саме за ініціативи дітей стала працювати бібліовідеостудія та пройшли зйомки бібліотечних кліпів. У дитячій бібліотеці № 8 міста Брянська група волонтерів, що сформувалася з “активу” постійних користувачів бібліотеки, своїм гаслом обрала: “Ми з бібліотекою разом”. У Таганрозі дитячі бібліотеки за участю добровільних помічників здійснили акції “Чеховські волонтери — місту Чехова”, “Бібліотека під відкритим небом”, “Книга на дитячому майданчику та у дитячій колисці”.

Волонтерство у бібліотеках України — інноваційна ідея, що знайшла своє втілення у діяльності певних установ культури, у тому числі у дитячих бібліотеках. 2011 року Харківська обласна бібліотека для дітей долучила студентів Харківської державної академії культури та Харківського училища культури до участі в обласному літератур-ному фестивалі “Книжковий зорепад”.

Перевтілившись у казкових персонажів, волонтери допомагали бібліотекарям у проведенні літературно-космічного квесту та флешмобу. Цього ж року ЦБС Комінтернівського району м. Харкова до Всеукраїнського дня бібліотек організувала акцію “Хочеш стати успішним – читай!”. Волонтери-студенти Механічного технікуму запрошували до бібліотек та роздавали бібліотечну рекламу. Захід проходив у багатолюдних місцях району: біля великих супермаркетів, стадіону, на алеях бульвару, дитячих майданчиках.

Дитячими бібліотеками ЦБС м. Львова накопичено цікавий досвід роботи. На думку бібліотекарів, з початком діяльності волонтерів у бібліотеках відкрилася нова сторінка життя. Цьому передувала грунтовна підготовка: ознайомлення з волонтерським рухом, проведення “круглих столів” та дискусій про роль волонтерів у житті суспільства, висвітлення їхніх здобутків, організація виставок та відкритих переглядів літератури; створення волонтерського осередку: залучення дітей, вибір атрибутики, укладання програми проведення інструктажів і практикумів.

Діяльність львівських бібліотечних волонтерів багатогранна: робота з книжковим фондом (розстановка та ремонт книжок, формування тематичних папок, підшивка періодичних видань), робота з боржниками, участь у масових заходах.

Дуже подобається підліткам брати участь у “літературних сніданках”, на яких вони для дошкільників і учнів молодшого шкільного віку читають вголос та за ролями; а на “книжкових підвечірках” проводять огляди книжкових новинок для однолітків. Їхня активна участь в організації літературних вистав, театралізованих дійств, підготовці та проведенні розважальних програм, оформленні виставок, облаштуванні у бібліотеках “зелених композицій”, рекламі бібліотечних послуг є вагомою допомогою бібліотекарям.

Без участі волонтерів неможливо уявити проведення загальносистемних соціально-творчих акцій, таких як:

• “Бібліотека на майданчику” до Міжнародного дня захисту дітей. Цього дня працівники дитячих бібліотек разом з помічниками вийшли на прибудинкові території, у сквери, парки, дитячі майданчики і провели читання найкращих дитячих книг, костюмовані розваги, літературні вікторини тощо.

• “Бібліотека без меж”.

Згідно з програмою у різних куточках м. Львова пройшли: дитячий флешмоб “Літо з бібліотекою – це супер!”, екологічна операція у парку “Залізна вода”, святкова феєрія “Країна дитинства – країна добра!”, квест просто неба “По солодкому сліду”, фокус-тренінг “Безпечне літо” за участю працівників центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, поетичний марафон біля пам'ятників А.Міцкевичу, Т.Шевченку та І.Франку.

Гучно заявили волонтери про дитячі бібліотеки у День міста, коли пройшли урочистою ходою на костюмованому параді. Широкі можливості для виявлення волонтерських якостей надала реверс- акція “Привіт боржникові!”. Активісти здійснили флешмоб “Повернемо книгу!”, залучили дітей до гри-пошуку “Спокута перед книгою!”, влаштували рекламний мікс “Книжкове розмаїття”, провели літературний квест “Під бібліотечним дахом” та відкрили експозицію “Бібліотечна книга: нарешті вдома!”. Волонтери, які долучилися до різних видів бібліотечної діяльності і досягли певних успіхів, випробовують себе в якості інформаційних навігаторів інтернет-центру Львівської ЦДБ “П@вутинка”.

Допомагають проводити заняття в “Академії пана Смайлика”, “Школі інтернет-навігації для малюків”, разом із бібліотекарями проводять уроки інтернт-малювання “Мишка замість пензлика”, інтернет-мандрівки “Сам собі Discovery”, організовують для однолітків огляди-знайомства з ресурсами електронних бібліотек. Традиційним стало проведення у вересні Дня волонтера, під час Тижня бібліотек. У цей день підводяться підсумки роботи волонтерів, відзначаються найкращі, рекламується їхня діяльність, до осередку залучаються нові члени, презентується панорама волонтерської активності.

Дитячі бібліотеки України співпрацюють також з волонтерами Корпусу Миру. Ця організація є незалежним федеральним агентством уряду США, заснованим у 1961 р. за ініціативи Президента Дж. Кеннеді, і до цього часу підпорядковується безпосередньо Президенту США. Корпус Миру відправляє добровольців до різних країн світу, координує роботу зі школами, некомерційними організаціями у сферах освіти, підприємництва, інформаційних технологій, екології. Ця організація розпочала свою діяльність в Україні згідно з офіційною угодою, підписаною президентами України та США у травні 1992 р.

В Україні з 2003 р. з волонтерами Корпусу співпрацює Херсонська ОБД. Добровольці залучаються до проведення різноманітних заходів, проводять заняття з розмовної англійської мови у клубі “Funny English”. У кримській республіканській установі “Дитяча бібліотека ім. В.Орлова” також проходять мовні заняття за участю волонтерів цієї організації.

Попри активізацію волонтерського руху у бібліотечному середовищі, більшість угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях. Існує необхідність розробки системного підходу до залучення добровільних помічників, організації їх діяльності та підтримки волонтерського руху у бібліотеках. Поради колегам Бібліотекарям, які працюють з дітьми, радимо провести заходи, спрямовані на популяризацію волонтерського руху серед користувачів різного віку.

Дітям молодшого шкільного віку можна розповісти про доброчинні справи; проілюструвати прикладами з відомих дитячих книг Е.Успенського “Крокодил Гена та його друзі”, К.Чуковського “Доктор Айболить”, П.Єршова “Коник-горбоконик” тощо.

З користувачами середнього та старшого шкільного віку організувати дискусії про роль волонтерів у житті суспільства, інформаційні заходи, що висвітлюють діяльність волонтерів, тренінги та рольові ігри: “Волонтери врятують світ”, “Світ волонтерів”, “Я працюю янголом”, “Історія волонтерського руху в Україні та світі”, “Волонтери, вперед!”, “Жити добром”, “Диваки не з цього світу”, “Чи записався ти у волонтери?”. Радимо також проаналізувати потреби бібліотеки у волонтерах, наявність потенційних помічників та можливості їх залучення до роботи. Додатки Загальна Декларація Волонтерів ▪Зміст та цілі руху Відповідно до Загальної Декларації Прав Людини 1948 року та Міжнародної Конвенції про права дитини 1989 року, зважаючи на те, що “будь- яка людина має право вільно об’єднуватися у мирні асоціації”, волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

▪ В о л о н т е р с т в о:



  • це добровільний вибір, який відображає особисті погляди та позиції;

  • це активна участь громадян у житті суспільства;

  • сприяє покращенню якості життя, процвітанню та поглибленню солідарності між людьми;

  • проявляється переважно як спільна діяльність в якійсь асоціації чи об’єднанні; – сприяє реалізації основних людських потреб на шляху побудови більш справедливого та мирного суспільства;

  • сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та нових професій.


Основні принципи
Волонтери сповідують і дотримуються таких основних принципів:

▪ визнають право на об’єднання всіх людей: чоловіків, жінок, дітей, незалежно від їх расової та релігійної приналежності, фізичних особливостей, соціального та матеріального стану;

▪ надають взаємну допомогу, безкорисливі послуги особисто чи організовано; ▪ визнають рівність колективних та індивідуальних потреб;

▪ ставлять собі за мету перетворити волонтерство в засіб особистого процвітання, набуття нових знань та навичок, вдосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу та творчість людей, даючи можливість кожному бути творцем, а не користувачем;

▪ стимулюють почуття відповідальності, заохочують колективну та міжнародну солідарність. Виходячи з цих принципів, волонтери повинні:

▪ сприяти тому, щоб індивідуальна участь перетворювалась у колективні дії;

▪ активно підтримувати свої асоціації, бути відданими їх цілям та завданням; ▪ прагнути, у силу своїх здібностей та наявності вільного часу, успішно виконувати, відповідно до взятої на себе відповідальності, усі розроблені програми;

▪ співпрацювати зі своїми колегами з організації в дусі взаєморозуміння та взаємоповаги;

▪ не розголошувати конфіденційну інформацію.

Зі свого боку, поважаючи Права Людини та основні принципи волонтерства, організації повинні:

▪ забезпечувати розумну регламентацію волонтерської діяльності, визначати межі добровільної співпраці, чітко формулювати і з повагою ставитися до їх функцій;

▪ доручати кожному діяльність, яка найбільше йому підходить;

▪ забезпечувати регулярне підведення підсумків та їх оприлюднення;

▪ забезпечувати, в разі необхідності, компенсацію ризику, пов’язаного з діяльністю волонтерів;

▪ передбачати механізми припинення волонтерської діяльності як з ініціативи організації, так і за власним бажанням волонтера.

▪Декларація Зібравшись за ініціативою Міжнародної Асоціації Волонтерів на

Всесвітній Конгрес, волонтери заявляють про свою прихильність до творчого та миротворчого характеру волонтерської діяльності: заради поваги людської гідності, визнання права людини на влаштування своєї долі та здійснення громадянських прав, для розв’язання соціальних та екологічних проблем, з метою створення більш гуманного та справедливого суспільства, сприяючи розвитку міжнародного Ми закликаємо держави, міжнародні організації, підприємства, засоби масової інформації стати нашими партнерами у створенні міжнародної атмосфери, сприятливої для ефективного відкритого волонтерського руху, який втілює у собі солідарність між людьми та народами. Декларація була прийнята на 11-му Конгресі Міжнародної Асоціації Волонтерів. Париж, 14 вересня 1990 року.

Волонтер Хто він?
• Людина, що може безкоштовно запропонувати вашій організації свої знання, вміння і, найголовніше, час. Де і як його шукати?

• У бібліотеках, школах та інших навчальних закладах;

• серед користувачів, друзів, знайомих, колег, родичів;

• на святах, фестивалях, акціях;

• через ЗМІ, рекламу. Як навчити?

• Організовувати ігри, тренінги, майстер-класи, репетиції, інструктаж. Які сфери залучення?

• Програми, проекти, акції, звичайна діяльність організації, збір та розповсюдження інформації, реклама, технічна робота.
Що треба зробити, щоб вони стали вашими помічниками?
• Надати вичерпну інформацію про майбутню діяльність;

• показати її соціальну значимість;

• викликати інтерес;

• навчити;

• дати конкретне завдання;

• не забути подякувати за надану допомогу.


Навіщо бібліотеці потрібні волонтери?
• Суспільна підтримка в особі волонтера покращує імідж бібліотеки;

• вирішується частина проблем за рахунок безоплатної роботи;

• розширюється коло спілкування;

• залучаються нові інтелектуальні ресурси;

• привертається увага суспільства до завдань, що вирішує бібліотека;

• зростає кількість партнерів, залучених до діяльності.


Золоті правила роботи з волонтером
1. Плануючи реалізацію проектів, передусім доцільно визначити, де можуть бути корисними волонтери, а потім підбирати відповідних людей.

2. Залучаючи до роботи волонтера, необхідно враховувати його інтереси, бажання, можливості.

3. Не слід вважати, що волонтери мають виконувати тільки “чорну” роботу. 4. Не слід набирати волонтерів заради волонтерів.

5. Поясніть людині, як працює ваша організація, чого прагнете, хто і за що відповідає.

6. Чітко формулюйте обов'язки і відповідальність самого волонтера та вимоги до нього.

7. Ставтеся до волонтера як до рівного.

8. Дякуйте та заохочуйте до успіхів.

9. Забезпечте волонтеру набуття досвіду різного характеру.

10. Враховуйте думку волонтера.
Жити добром. Подіум думок
Які думки виникають, коли ми чуємо слово “волонтер”? Вони завжди різні, бо залежать від особи або культури. Хто ж вони, ці люди Землі, що добровільно відмовляються від багатьох благ? Люди, які для багатьох виглядають прибульцями з іншої планети, готові добровільно і безкорисливо віддавати свій досвід, знання, уміння разом із частинкою душі тим, хто живе у непростий час. Деякі подумають, що вони диваки не з цього світу. Інші скажуть, що вони молодці, поплещуть по плечу і забудуть. Треті промовчать і задумаються. Але цифри свідчать про таке: 8 осіб із 10 стали волонтерами через глибоке співчуття до людей, які потребують допомоги. Близько 70 % добровольців беруть участь у волонтерських програмах для того, щоб отримати новий погляд на життя, роботу.
Зразковий портрет волонтера

Якості:

• віра в себе

• наполегливість

• комунікабельність

• доброта і чуйність

• розуміння і терпимість

• творче ставлення до життя

• цілеспрямованість, ініціативність

• здатність до самостійних рішень.

Знання:

• прагнення до всебічного розширення знань, способів і можливостей надання допомоги

• основ психології людини

• законодавства



Уміння:

• розуміти іншого

• володіти собою

• переконувати

• розмовляти

• співчувати

• слухати
ВОЛОНТЕР

Людина майбутнього, громадянин світу, шанс людству для виживання. Людина, яка відгукуються на чужий біль, чужі проблеми і безкорисливо допомагає Людина, яка любить і поважає інших Людина добра, милосердна, порядна, відповідальна Волонтеру притаманні: В ідповідальність за свої рішення та вчинки О птимістичний погляд на життя Л юбов та співчуття до скривджених долею О хорона прав дитини Н адія на перемогу Т алант бути потрібним людям Е нергійний спосіб життя Р адість спілкування! Базові принципи волонтера Віра Ми віримо у свою справу і в те, що завдяки нашій роботі світ стає кращим Оригінальність Ми не займаємось буденною роботою. Натомість, перетворюємо свою працю у колективну творчість Любов Рушійна сила нашої діяльності Об’єктивність У нас багато ідей, проте один ідеал Незалежність Нами керують наші принципи, а не вказівки згори Толерантність Між нами не існує расових, національних, релігійних та інших кордонів. Ми одна родина. Ентузіазм Ми самі створюємо ініціативи та втілюємо їх у життя Революційність Далі діяти будемо ми … Разом із друзями Дуже важливо, щоб зараз волонтерський рух зміцнив позиції і відчув свою значущість більш ніж коли. Кожному з нас він дає можливість зберегти у собі добро, а тим, хто потребує опіки, допомагає побачити, що вони не самотні, не опускати руки і не ламатися під гнітом долі. Волонтерство – найкращий спосіб показати свою доброту. Коли допомагаєш один – це добре, але краще, коли разом із друзями!


Література

1. Бариловская В. Молодёжная инициатива: волонтёры в библиотеках Великобритании / В.Бариловская // Библ. дело.–2011.–№ 23.–С. 17-18.

2. В волонтёры идут в основном женщины // Вечерний Харьков.–2011.–15 ноября.–С. 1.

3. Волонтёры в библиотеке: дискуссия в блоге журнала «Библиотечное дело» // Библ. дело.–2011.–№ 23.–С. 6-8.

4. Додор Т. Добровольцы идут на помощь : Как убедить моло-дых вступать в сообщество волонтёров / Т.Додор, Е.Савинцева // Б-ка.–2010.–№ 6.–С.63-64.

5. Коробенникова Ю. Начни с добрых дел!: библиотека как площадка добрых дел / Ю. Коробенникова // Библ. дело.–2011.–№ 23.–С. 19-20.

6. Мордовенко Е. Соціалізація юної особистості у ракурсі бібліотечної діяльності / Е.Мордовенко // Світ дитячих бібліотек.–2009.–№ 3.–С. 21-23. 7. Подшибякіна Н. Диваки не з сього світу: про роботу волонтерських організацій / Н.Подшибякіна // Шк. світ. – 2009. – № 44. – листопад. – С. 6-7. 8. Родионова Н. Волонтёры, умники и короли поэтов: о Центре чтения Красноярского края / Н.Родионова // Библ. дело.–2008.–№ 18.–С. 27-29.

9. Умаханова Б. Нам нечего делить : вовлечение добровольцев в деятельность библиотеки / Б.Умаханова // Библ. дело.–2011.–№ 23.–С. 21.

10. Черничкина Ю. Добровольные помощники библиотекарей в Германии: современные тенденции развития социальной активности / Ю.Черничкина // Библ. дело.–2011.–№ 23.–С. 9-16.

11. Шевченко Т. Волонтерський рух в Україні та світі: семінар-практикум / Т.Шевченко // Шк. світ.–2009.–№ 47.–грудень.–С. 6-9.


Вебліографія

  1. Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”: [веб-сайт]. – Режим доступу : httр://www.volunteer.kiev.ua

  2. Департамент Євро-2012 волонтерам [Електронний ресурс]// Департамент Є-вро2012: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу :httр://www.city-kharkiv.com.ua/uefaeurо2012/volonteram/o-proekte

  3. Проект Всеукраїнський центр волонтерів: [веб-сайт]. – Режим доступу : httр://volunteers2012.org.ua ХОМГО

  4. “Харківський центр волонтерів”: [веб-сайт]. – Режим доступу: httр://uаvolunteer.org

  5. Центр Волонтеріату “Добра Воля”: [веб-сайт]. – Режим доступу: httр://volunteerіng.org.ua

  6. Фонд Волонтерів України: [веб-сайт]. – Режим доступу: httр://volunteers.com.ua.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка