Історія та розвиток



Скачати 233.56 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір233.56 Kb.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ

НАВАЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС

ГУМАНІТАРНО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОФІЛЮ (ГІМНАЗІЯ-ІНТЕРНАТ-ШКОЛА МИСТЕЦТВ)




ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ.

РУШНИК - ОБЕРІГ.

КОЛЬОРИ ТА СИМВОЛИ .


Вихователь:

Брайко

Аліна

Анатоліївна



Тема: ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ.

РУШНИК – ОБЕРІГ.

КОЛЬОРИ ТА СИМВОЛИ .

Мета уроку :

навчальна : ознайомити учнів з історією українськкої

народної вишивки; поглибити знання, щодо одного з головних символів українського народу – рушник-оберіг;



виховна : виховувати естетичний смак ,захоплення

красою мистецтва , спрямувати на виховання в учнів дбайливого ставлення до різновидів народної творчості ,як до витворів високого мистецтва українського народу;



розвиваюча: розвивати уважність, уяву,спостережливість,

допитливість. Знаходити інформацію та вміння її довести до слухача . Приймати безпосередньо участь в проведенні уроку.



Обладнання : альбом «Українська вишивка »,ілюстрації

вишивки з журналів ,книжок,стенд «історія української народного одягу»,пано,рушники сімейних колекцій,зразки українського народного одягу , сучасний одяг, рушники, тканина та інструменти для вишивання , інструменти для вишивання , інструкційні схеми малюнків.


Міжпредметні зв'язки: історія України, географія, образотворче

мистецтво, народознавство, декоративно-

прикладне мистецтво, трудове навчання,

валеологія, кольоролікування.



План заняття :

1. Вступ .

  1. . З глибини віків. Історія Української народної вишивки .

  2. . Рушник - оберіг .

  3. . Кольори та символи в українськой народной вишивці.

  4. . Цікаво знати . Лікувальні властивості кольорів . Колір-оберіг.

Хід заняття
1. Організаційна частина .

2 . Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.



Учитель проводить бесіду з учнями для визначення рівня знань

з теорії української народної вишивки .

Що таке вишивка ? (різновиди народної творчості)

Які стібки використовують у вишивці ? (гладь,хрестик,...)

Яки орнаменти ви знаєте ?

(рослинні(фітоморфні),тваринні (зооморфні),геометричні,

фігури людей, тварин(антропоморфні), геральдичні

(герби,медалі,емблеми...)

Вивчення нового матеріалу

1. Вступ.



  1. . З глибини віків. Історія Української народної вишивки .

  2. . Рушник - оберіг .

  3. . Кольори та символи в українськой народной вишивці.

  4. . Цікаво знати . Лікувальні властивості кольорів . Колір-оберіг.

Узагальнення знань учнів.


  1. Правила безпечної роботи .Санітарія та гігієна праці.

  2. Практична робота учнів

(вишивання на тканин кольоровими нитками .

Вправи на поєднання кольорів)

Хід роботи

  1. . Вивчення кольорів . Підбір кольорів .

  2. . Аналіз кольорової гами на різних вишивках з різних регіонів .

  3. . Добір виробу ,тканини, ниток для вишивання .

Підсумки заняття :

  1. .Аналіз виконаної роботи .

  2. .Прибирання робочих місць .

Завдання додому.

  1. .Принести білу тканину Днструменти для вишивання ,нитки,
    копіювальний папір .

  2. .Підібрати малюнок для вишивання .








Слово вихователя
Сьогодні наш урок присвячений українській народній вишивці. Це один із давніх, найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва. Виникло воно дуже давно, виникло з любові до рідного краю, всього навколишнього світу, з потреби не тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками.

Ми будемо не тільки розмовляти, а й працювати. Дівчата на уроці продовжують вишивання своїх виробів.


Ведуча.

Пригадайте, коли виникла голка?

На території нашої країни кістяна голка з вушком вже була у побуті в період пізнього палеоліту, тобто 19 тисяч років тому назад. Голки і булавки найдені європейськими археологами відносяться до 1-го тисячоліття до нашої ери. По своїй витонченості і практичності не поступаються сучасним. Пригадайте, коли були перші згадки про вишивку?

Цей вид мистецтва виник давно. Корені його сягають у глибину віків. З огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки в музеях Європи відносяться до 5-го століття нашої ери, а пам'ятки української вишивки збереглися за кілька останніх століть.

Вихователь:

Вишивка - це вишитий візерунок на тканині. Нею прикрашають найрізноманітніші вироби: скатерки, рушники, серветки, доріжки. Історія вишивання налічує багато віків.

Зразки високої майстерності вишивання знаходять у пам'ятках стародавніх народів.

Українські народні вишивки з давніх часів славляться красою. В українській народній вишивці зустрічається понад 65 швів.


I. Історія виникнення української вишивки.

З глибини віків.

Доповідь учениці 1.

Цей вид мистецтва виник давно. Корені його сягають у глибину віків. З огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки в музеях Европи відносяться до 5-го століття нашої ери, а пам'ятки української вишивки збереглися за кілька останніх століть.

Вироби, оздоблені українською народною вишивкою, використовуються в повсякденному житті. Але вони виконують не лише практичну функцію, а й мають велике естетичне значення. Особлива цінність цих виробів полягає в тому що вони виготовлені руками людини, поєднавши в єдине ціле щирість своєї душі, талант, розум, майстерність рук, любов до праці.

Вишиванням здебільшого займалися дівчата і жінки. Здавен, як тільки в родинах підростали дівчата, бабусі й матері складали придане – вишиті блузки, сорочки, рушники, ткали полотно. Як правило, дівчина повинна мати багато різних вишивок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді понад 100 сорочок, тобто на всі випадки життя.

Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості.

В Україні було повір'я, що вишиту сорочку дарували не будь-кому, а людині особливо близькій, рідній: чоловікові, нареченому, братові чи своїй рідній дитині.

Як ви гадаєте, чому вишивають рукави у сорочці?

Руки - годувальники, вони виконують усю роботу. Коли прикрасити сорочку на рукавах, то бог дасть більше сил. Орнаменти, маючи певне символічне значення, повинні надати рукам сили та вправності.

В давнину старі люди говорили, що хата, оселя, усе що в ній є, що збагачує сім'ю - є берегинею. Рушники - обереги людей. Здавна кожне село славилося виробами народних майстринь. Красу навколишнього світу вони передавали в своїх роботах, а своє вміння дітям.

У різних районах України рушник називали по різному, залежно від його призначення.

Які ви знаєте види рушників і для чого вони були призначені, які їх особливості?

Приміром, рушник для витирання рук і обличчя - утирачем, для посуду, стола й лави - стирач або стирок, для перев'язування сватів - плечовий.

Відповідно до призначення, рушники різнилися й технікою виконання. Утирачі і стирники найчастіше ткали із цупких ниток. Покутники, подарункові — із тонкого, гарно вибіленого полотна. Цікава деталь, коли засновували снівниці обрядових та весільних рушників, чоловікам забороняли заходити до хати. Жінки починали ткати рушники тільки в середу, п'ятницю або суботу - у так звані жіночі дні.

А чи знаєте ви в яких обрядах неодмінно був присутній рушник?

З рушником, вербою, калиною виряджали в дорогу, з ним приходили, ушановуючи появу немовляти, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь. Але найбільше збереглися ці символи у весільному обряді. Рушники дарували старостам. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життя. На рушнику вінчалися.

Рушники бувають вишивані і ткані. Для українських вишиваних рушників характерні спільні ознаки, проте кожен регіон має свої відмінності як за формою, так і за способом виготовлення, оздоблення, кольоровою гамою. У вишиваних рушниках Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, приміром, переважає рослинний візерунок, розташований вертикально, який має вигляд вазона - так званого дерева життя. Часто під візерунком була горизонтальна орнаментальна смуга вздовж краю тканини.

На Поділлі були традиційними геометричні композиції, з малюнками жіночих фігур, пташок, тварин. Волинські рушники оздоблювалися однією горизонтальною смугою геометричного орнаменту виконаного занизуванням, хрестиком. Кожен район мав і свої кольорові гами. Якщо для Галичини, Буковини, Закарпаття властиві яскраві, барвисті відтінки, то на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині переважали рослинні орнаменти червоного, чорного та синього кольорів.

У “Повісті времених літ” розповідається про перше антифеодальне повстання древлян у Київській Русі. Як відомо древляни дали рішучій бій.

Ігоревим воїнам, котрі стягували непосильну данину, а самого князя розірвали навпіл на пригнутих березах. У 946 році, Ольга вирушила у похід на древлян, підступом захватала місто і жорстоко розправилася з його жителями - Коростень був повністю спалений, а всіх чоловіків перебито, підлітків і юнаків забрано в полон. На кілька століть перестала існувати колись могутня древлянська столиця. Саме тому чорна гама на рушниках символізувала жіночу тугу за своїми вірними охоронцями - упродовж століть вишивка древлянок мала чорний колір з додатком незначних червоних відтінків.














Вихователь: На Україні так повелося, що з давніх-давен жінки дуже любили вишивання і ним прикрашали і одяг, і житло. Склались традиції, що без вишитої речі не було жодної хати без вишитого одягу - жодної дівчини, жінки. Вишитий виріб був оберігом у кожній хаті, кожій людині.




Ведуча.

А які обереги ви знаєте?

І І . Народні символи України

Крім державної символіки, існують також народні символи України: верба, барвінок і калина.



Верба - символ краси, неперервності життя. Вона поширена по всій Україні, легко прижи­вається на новому місці, володіє цілющими влас­тивостями, які з давніх давен використовувалися в народній медицині. В Україні вербу вважали святим деревом. Вірили, що її освячені гілочки оберігають поля від граду, а житло і людей - від хвороб.

Хрещатий барвінок - символ вічності. В цій скромній вічнозеленій рослині з тендітними синіми квіточками прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди і полюбили барвінок.



Калина - символ краси, кохання, щастя. Нею уквітчують весільний коровай, оселю. Калина та­кож має багато цілющих властивостей. Народ склав про неї чимало легенд та пісень.

А ось іще один символ українського народу – вишитий рушник. Він – старовинний оберег дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів.


І І І. Рушник-оберіг.

Доповідь учениці 2 .
Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво тканин і вишиваних рушників, які є традиційною прикрасою українського народного життя. Розвішані у світлиці по стінах і над картинами, вони надають їй охайності, святковості та затишку.

“Хата без рушника, що сім’я без дітей”, - говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбільшій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. “Утирач” використовували для рук і обличчя, “стирок” - для посуду, стола і лав “покутник” і “кільковий” - оздоблення стін, покуті, “божник” для облямування дорогих ікон.

Орнаментований рушник - неодноманітний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. Він використовується в сучасних обрядах весілля, при зустрічі дорогих гостей хлібом-сіллю та ін. Окремо зберігалися ритуальні рушники. Плечові призначалися для сватів, весільні - для різноманітних весільних обрядів.

Оздоблення рушників - це невичерпна скарбниця народної фантазії.

Причім самі орнаменти, вишивані на рушнику, вказували для чого він призначений. Так, наприклад, на рушнику, призначенім для похоронної процесії, був вишитий хрест з різними додатками; на рушнику, призначеному на весілля, вишивали “дерево життя” в різній стилізації і різні апотропеїчні символи. На рушниках, призначених для оздоби хати, вишивають здебільшого “дерево життя” і теж різні апотропеїчні символи, подібно як на стінах світлиці, тільки в іншій стилізації.

На рушниках біля дерева поруч із різними квітками, зірками, сонечками вишиті також різні пташки і часом у більшій кількості. Дуже можливо, що ці пташки мали б ілюструвати казкову “жар-птицю” або півнів, котрих уважали за віщих птиць.

Але окрім птахів, трапляються ще часом, окремі елементи орнаменту, риби, сітчасті ромби, сокирки, дубове листя, спіралі, грецькі хрести й так звані ламані або гачкові хрести тощо.
Вихователь :

До якої події відноситься цей вірш?

Почуєм, побачим, що нам скажуть,

Біленьким рушничком рученьки зв'яжуть.
Коли б мені, Боже, неділі діждати,

Неділі діждати, на рушничок стати.



На рушнику вінчались.



Доповідь учениці 3 .

У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано готування дів­чиною рушників до весілля. У вишитих орнаментах вона відтворювала свої думки і почуття, надії і сподівання на щасливу долю. Кожна дівчина готувала значну кількість рушників для свого майбутнього життя.

А в коморі сволок,

На ньому рушників сорок,

Біжіте, внесіте

Та боярів прикрасіте.


Рушник був пам'ятним подарунком, що супроводжував козака в походах, чума­ка — в далеких мандрах, бідняка — на чужій стороні на заробітках. Це знайшло своє відображення в поезії Т. Г. Шевченка:
У неділю не гуляла,

Та на шовки заробляла,

Та хустину вишивала,

Вишиваючи, співала:

«Хустиночко мережана,

Вишиваная,

Вигаптую, подарую,

А він мене поцілує.

Хустино моя Мальованая».
Вшановуючи пам'ять Великого Кобзаря, його щиру любов до народного мистецтва, Леся Українка, вперше відвідавши могилу в Каневі, принесла в подарунок рушник, що вишила власноручно. Зараз його відновлено май­стринями Черкащини, і він зберігається в музеї Т. Г. Шевченка на Тарасо­вій горі.

Ведуча: Вироби, оздоблені українською народною вишивкою, використовуються в повсякденному житті. Але вони виконують не лише практичну функцію, а й мають велике естетичне значення. Особлива цінність цих виробів полягає в тому що вони виготовлені руками людини, поєднавши в єдине ціле щирість своєї душі, талант, розум, майстерність рук, любов до праці.

Деякі наші учениці привезли роботи своїх бабусь, матусь и вже вміють виготовляти свої. (Показ та розповіді про роботи своїх бабусь).



Цікаво знатиу минулому в Карпатах та у Прикарпатті майже кожне село відрі­знялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством композицій та неповторністю кольорів. Ця традиція збереглася й донині.
І V . Кольори та символи в української народної вишивки.

Доповідь учениці 4.
Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів. За мотивами орнаменти вишиванок розділяють на три групи: геометричні, рослинні, зооморфічні (тваринні).

Геометричні орнаменти притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні).

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовують такі мотиви, як “виноград”, “хміль”, “Дубове листя”, “барвінок” тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив “Барвінку” є символом немеркнучого життя, узор “Яблучне коло”, поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом кохання та інше.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів) зображаються: кінь, заєць, риба, жаба; з комах - муха, метелик, павук, жуки; птахи - голуб, півень, сова, зозуля.

Вишивка може бути однобарвна й багатобарвна. В багатобарвних українських вишивках завжди переважає який-небудь один чи два кольори, які визначають загальне забарвлення і стають основними. Інші кольори тільки доповнюють кольорову гаму.


Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалась з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоні то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тим могутніми гронами.

Міцний український ланцюжок: крапелька крові - жінка - народження - Україна - Відродження.

У полі калина,

У полі червона, -

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є.



Дуб і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Дуб - священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже говорили як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, - що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжувати свій рід.

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії - то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів.

Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок - знаку любовні та парування. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.

В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він - магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій.

Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.

Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки - крин, - порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.



Пишні ружі рясно розквили на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив ружі вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, ба навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Ружа - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.

Промовте слово ружа, і ви знайдете в ньому древню назву Сонця -Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові -руда.

Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.

А на наступному візерунку троянди укладені в систему геометричного узору. Це не просто квіти - це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Ви, певне, помітили, що зорі з’єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон об'єднаного космосу.

Узори, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині. “Хміль” дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узір хмелю - це весільна символіка. Народна пісня підказує, що “витися” - для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти - це “пучечки в’язати”.

Дуже тісно пов’язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки. На цій сторінці ми намалювали чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.

І знову співаймо славу життєдайному Сонцю, і вишиймо доні сорочечку на радість та здоров’я. Адже саме таку силу має Сонце і його втілення - ця наївна полуниця. Полуниця. Слово, що походить від давньої назви Сонця - Полель. Сонечко донизу, от і весь секрет цього узору-символу.

На цій сторінці підібрані узори, які потрібні для всіх частин сорочки. Не забуваймо на подолику вишити такий узір, що створить рухливий безкінечник кола-оберегу.

Берегине , хто ти? Тебе створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Ти сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це - вічне оновлення та гармонію життя.

Ось ти, чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готової у цю мить розлетілися (вибухнути) у космосі для зародження нового життя. Твоє віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки ти знаєш час того магічного помаху-засіву. Берегиня - дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно при коренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.

Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишитий рушник.

Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але... все ще попереду. Бо “соловей щебече, собі пару кличе”. А про зозулю співають: “До Петра зозулі кувать, кувать. До осені дівці да гулять, гулять”. Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

Пави - птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою. Боже благословення вінець чи вінок. Пава - це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона птах сімейного щастя. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітати пір "я павича.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева, символу нової сім’ї.

З великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки - вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку.

Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення господарства. Птахи - то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з присутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, середині стовбура і віття з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду.

Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонця часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогневу батьківську енергію.

З глибини минувшини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи - Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки на плічку - це символ плодоріддя Землі -матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше. Але і сама Земля - складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком, що уособлювало для пращурів священний космічний Вогонь. Зірки, розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент , - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.



Зоряне небо. Зоряна сорочка. Космічна сорочка Київщини. Ось він, Всесвіт і людина і йому. Лад. Погляньте самі на бруньки - рученят Берегиньок, вишитих по низу рукава. Одягнеш цю сорочку і відчуваєш: я - частинка цього дивосвіту.

Для того, щоб ця сорочка насправді вивела нас на космічні поля нашої Батьківщини, треба на плічку вишити 6 зоряних рядів, а на рукаві - 12.

На сорочці із Сумщини вишитий узір, що в народі зветься “ламана гілка”. А зображує вона не що інше, як створення із хаотичного космосу окремих зірок цілісної життєтворчої системи, нашої Галактики. Про це свідчать знаки плоду, передані у вишивці квадратиками, закладеними Всесвітом у пам’ять квітки-зірки.

Рости велика до черевика. Від черевика до чоловіка. От і виросла дівчина. Набрала сили й сонячна здатність життєтворення, закладена в ній Богом і батьками. Час братися до продовження роду. Тому-то й сиплеться з тих квіточок – берегиньок насіннячко, готове прорости, тому й сидять поряд з ними на плічку пташечки з тим же насінням у хвостику. І голівок три в пташок недаремно. То ж бо мама, тато і дитятко. І все це тендітне земне життя тримає на собі могутній Світовий стовп, з невтомними павучками на ньому, що снують з хаосу космосу лад, і друвні лілії, як знаки шлюбу, і, звичайно, знак роду. Та ще бережками вишитого космосу по три пари: чоловік-вогонь і жінка-вода.

Ось і прочитана волинська сорочка, на якій укладено весь філософський, моральний і етичний космос української жінки.

Любить життя подолянка, бо підносить красу того цвіту-листячка над усі космічні сфери, милується їх досконалістю. Тому й вишиває на плічку все, що дороге й близьке. А потім рукав. Чи не посохне те коріння, не пов’яне красний цвіт, якщо не буде засіватися Земля, а Сонце не даруватиме тепла, а добрі сили Берегинь не плекатимуть “ростунців” нашого майбутнього. Тож неодмінно вишиється все, що нагодує, оберігає і обереже.

А далі - стовпи-смужки, що тримають на собі весь білий світ. Тож і хочеться заспівати: “Ладо! Ладо! Ладо! Все на світі радо. Щедрий вечір на Землі”.

Ведуча :

Чи знаєте ви, що кожен день має своє забарвлення? Що кожен колір має свою силу і лікувальне значення? Так, понеділок— зелений, вів­торок — червоний, середа — рожева, четвер — фіолетовий, п'ятниця — синя, субота — коричнева і чорна, неділя — жовта.

Якщо ви знаєте, в який день народилися, то той колір буде служити вам як оберег.

Гармонія барв. Значення зеленого кольору.

Доповідь учениці 5 .

Потреба в кольорах властива людині ще з доісторичних віків. Уже в кам'яному віці вохрою малювали на стінах печер. В єгипетських храмах археологи виявили такі конструкції, де приміщення були побудовані так, що сонячні промені заломлювались і освітлювали кімнату одним з кольорів спе­ктру. Такі кімнати використовувались для лікування і Богослужіння.

Колір є основним фактором у будь-якій системі зцілення. Він необ­хідний для душі, як повітря для тіла. Колір має силу і вагу. Він може підвищити або знизити температуру у приміщенні Колір можна ввести у тіло через їжу, воду, дихання, шкіру. Шкіра має власти­вість вибирати барву, якої потребує організм. Кожний колір має свою силу і значення.

Ви вже чули, що кожен день тижня має свій колір. Тож почнемо з поне­ділка (зелений).



Зелений колір — це найспокійніший колір. Це задоволення собою, око і душа спочивають у ньому. Цей колір «охолоджує» як фізично, так і мораль­но, позитивно діє на нервову систему, знімає напругу, знижує тиск, розши­рює капіляри, омолоджує, знімає нерішучість.

Зелений колір — провісник надії, миру, спокою, родючості. Світлий йо­го тон — радісний, веселий, теплий. Темний — холодний.



Якості людей, що вибирають зелений колір:

• твердий характер;

• манера впевнено триматися;

• бажання досягти успіху;

• витримка;

• заздрісність, ревнивість.



Зелений колір лікує: порушення хребта, хвороби серця, печінки, дихаль­них шляхів, нервові збудження, безсоння.

Салатовий колір означає прагнення до встановлення контакту, бажання зустрічі з іншими людьми.

Фіолетовий колір— це поєднання синього і червоного кольорів. Вважають, що четвер — «фіолетовий». Для того, хто полюбляє фіолетовий колір, притаманні:

• схильність до меланхолії, депресій;

• приховані таємниці;

• нецілеспрямованість;

• імпульсивність;

• темпераментність;

• небайдужість до людей мистецтва;

• критичний підхід до друзів (тільки не до себе);

• оригінальність.

Цей колір лікує хвороби кісток, нервові розлади, ревматизм, хвороби шкіри, очищає кров, забезпечує баланс калію і натрію в організмі.



Що вам відомо про червоний колір?

Червоний — це колір літа. Найбільшу рилу він має ввечері. Його день - «вівторок». Якщо людина вибирає червоний колір, то їй властиві такі якості:

• життєрадісність;

• почуття гідності;

• сила духу;

• загроза для слабших;

• лідерство.

Якщо людині до вподоби темно-червоний колір, то її життя буде без конфліктів, без сварок.

Червоний колір корисний для вен та артерій, лікує нирки, легені, шлунок.



Рожевий колір. Середі відповідає рожевий колір. Якщо вам до вподоби цей колір, то ви фантазер, часто мрієте, чутливі до краси і витончені, але водночас не дуже практичні, надаєте перевагу ідеалам, а реальне життя сприймаєте досить примітивно.

Якщо знаєте свій колір, то він буде для вас оберегом.







Вихователь :

Висновок

На закінчення нашого уроку скажу так: Народне вишивання - живе мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, а передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Новим етапом творчого злету є вишивка України 90-х років. В сьогодні, в бурхливу епоху науково-технічного прогресу актуально звучить питання, яким задавався колись видатний просвітитель, філософ і поет Г.Сковорода "Для чого делаем материи, вышиваем их розными нитками и взору приятными цветами обвешемся оными?". Він сам на це питанні відповів: "Для радости сердца".



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є.

“Декоративно-прикладне мистецтво” – Львів: Світ, 1999.



2.Василащук Ганна. Альбом. _ Київ, Мистецтво, 1985.

3.Гсаюк Е.О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984.

4.Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України.

Київ.: 1966.



5.Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західних областей

УРСР. Київ.: Наукова думка, 1988.



6.Журнал “Початкова школа” № 10, 1996 р.

7.Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ.

Мистецтво, 1993.



8.Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів.6 Видавництво

“Світ”, 1994.



9.Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства.

– Київ.: “Український письменник”, 1995.



10.Скуратівський В. Берегиня. – Київ.: Радянський письменник”, 1987.

11.Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник.

– Київ.: Либідь, 1993.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка