Інтернет служби Поштові служби



Скачати 80.11 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір80.11 Kb.

Інтернет служби 2. Поштові служби

Інтернет служби 2. Поштові служби


Система обміну повідомленнями є одним з найдоступніших і затребуваних засобів спілкування в Інтернеті, в корпоративних чи локальних мережах. Служби обміну повідомлень розділяються на служби обміну повідомленнями в режимі оффлайн (поштові системи E-mail) і служби миттєвих повідомлень (Internet Relay Chat і Instant Messaging Service) в режимі онлайн. Системи обміну повідомленнями мають свої комунікаційні мережі, більшість з яких побудовано за архітектурою «клієнт-сервер».

Служба електронної пошти в режимі оффлайн


Основним призначенням електронної пошти є надання користувачам можливості спілкуватися один з одним. Процес спілкування полягає у пересиланні текстових чи інших файлів, подібно до звичайного поштового листування, де люди обмінюються листами, листівками та іншою кореспонденцією.

Обмін повідомленнями в режимі оффлайн здійснюється за рахунок взаємодії двох програм – поштового сервера і поштового клієнта. Для роботи з електронною поштою можна використовувати як поштові клієнти, так і поштові веб-інтерфейси, через які можна працювати з поштою безпосередньо на поштових веб–серверах.

Поштові системи на основі веб-інтерфейсу дозволяють обробляти поштові повідомлення в Інтернеті за допомогою звичайного браузера, а не поштової програми. Вони працюють за принципом «2 в 1», поєднуючи в собі функції поштового сервера і поштового клієнта.

Унікальність електронної пошти як мережного сервісу, полягає в тому, що за рахунок наявних шлюзових з'єднань між різними мережами повідомлення можуть доставлятися практично до любої із світових мереж, об'єднуючи їх в єдиний мережний простір. Швидкість доставки кореспонденції залежить не стільки від фізичної віддаленості поштових серверів, скільки від пропускної здатності вузлів, через які листи доставляються до адресата.

Іншою особливістю електронної пошти є її універсальність. Послугами пошти можна скористатися як при постійному, так і при сеансовому доступі до Інтернет.

Служби миттєвих повідомлень і месенджерів в режимі онлайн

Служба IRC


Служба IRC (Internet Relay Chat) є першим засобом для он-лайнового спілкування в реальному масштабі часу, яка надає великий вибір каналів (тем) для проведення дискусій з однодумцями.

Спочатку служба IRC мала одну мережу IRC, яка згодом розділилася на кілька IRC--мереж. Ці IRC-мережі не пов’язані між собою і мають власні імена (DALnet, IRCnet, UNDERnet, RusNet, WeNet, IrcNet.ru тощо). Всередині кожної IRC-мережі існують свої тематичні області або канали.

Ця служба заснована на мережній архітектурі клієнт-сервер, тому для он-лайнового спілкування в Інтернет необхідно на комп’ютері встановити IRC-клієнт. В Інтернеті можна викачати IRC-клієнти для Windows-систем, Unix-подібних ОС, OS/2, і мобільних телефонів.

При запуску програми - клієнта, вона встановлює з'єднання з вибраним IRC-сервером. Оскільки IRC-сервери мережі об'єднані між собою, то для спілкування достатньо підключиться до одного з її серверів. Після під’єднання до сервера IRC користувач бачить список доступних тем (каналів), в яких він може спілкуватися.

Для спілкування в чаті можна використовувати як IRC-клієнти, так і веб-чати. Веб-чати призначені для обміну повідомленнями на веб-сторінці за допомогою браузера. В цьому випадку встановлювати на комп’ютері клієнтське застосування не потрібно. Веб-чат - це веб-сторінка, де можна в реальному часі спілкуватися з іншими відвідувачами.

Служба Instant Messaging Service


Результатом розвитку чату стала служба миттєвих повідомлень IMS (Instant Messaging Service). IMS - це одна з технологій, що забезпечує комунікацію в мережах Інтернет. В службі миттєвих повідомлень окрім текстових повідомлень можна передавати картинки, файли, звукові та відео сигнали.

Ця служба має свої мережі, які побудовані за принципом клієнт-сервер. Клієнтська програма IMS, яка призначена для ведення бесіди і миттєвого обміну повідомленнями в режимі он-лайн через служби миттєвих повідомлень, називається месенджером (Instant messengers, IM).

Для спілкування в службі миттєвих повідомлень можна використовувати як десктопний IM-клієнт (месенджер), так і веб-версію клієнта (наприклад, Google Talk Gadget, JWChat, Meebo, MDC і т.д.).

Як правило, мережі обміну мають окремий сервер (деякі мережі є децентралізованими), до якого підключаються месенджери, і власні протоколи взаємодії. Більшість мереж служби миттєвих повідомлень використовують закриті або пропріетарні протоколи (власні протоколи, що належать лише до однієї мережі) обміну інформацією і зазвичай, власні месенджери.


Основні функцій, які надають сучасні месенджери служб миттєвих повідомлень:


  • Чат (відеочат, текстовий і голосовий).

  • VOIP сервіси: дзвінки на комп'ютер, дзвінки на стаціонарні і мобільні телефони.

  • Можливість відправлення SMS.

  • Передача файлів.

  • Інструменти для спільної роботи в режимі реального часу.

  • Можливість спілкування в чаті безпосередньо на веб-сторінці.

  • Нагадування і сповіщення.

  • Зберігання історії спілкування за кожним контактом.

  • Індикація про мережний статус користувачів (в мережі, немає на місці тощо), які занесені до списку контактів.

Між різними мережами IMS, зазвичай, відсутні взаємозв'язки, тому месенджер однієї мережі, наприклад ICQ не може зв'язатися з месенджером мережі Skype. Для того, щоб спілкуватися між собою, користувачі повинні зареєструватися в обраному сервісі і встановити їх месенджери.

Існують альтернативні месенджери для служб миттєвих повідомлень, які можуть одночасно працювати в кількох мережах. Наприклад, безкоштовний відкритий мультипротокольний месенджер Miranda IM (або Trillian, Pidgin) дозволяє підключатися одночасно до кількох мереж, що позбавляє від необхідності встановлювати окремий месенджер для кожної мережі.

Альтернативою для пропріетарних протоколів IM було розроблено відкрите сімейство протоколів і технологій Jabber. Це система миттєвого обміну повідомленнями між будь-якими двома абонентами Інтернет на основі відкритого протоколу XMPP.

Jabber використовується для організації спілкування в Інтернет, локальних і корпоративних мережах. Jabber є децентралізованою (з децентралізованими серверами), розширюваною і відкритою системою. В мережі не існує єдиного центрального сервера. Всі бажаючі можуть відкрити свій сервер миттєвих повідомлень, зареєструвати на ньому користувачів і взаємодіяти з іншими серверами Jabber.

Jabber є системою спілкування нового покоління і використовується в багатьох месенджерах. Jabber-клієнти: Psi, Miranda IM, Tkabber, JAJC, Pandion та інші.

Популярні месенджери


ICQ (I Seek You - Я Шукаю Тебе) - популярна програма (поширений Інтернет-пейджер ) для спілкування в режимі реального часу. Оскільки ICQ - це застаріла централізована мережа із закритим протоколом, тому фахівці радять переходити з системи ICQ на систему Jabber.

Skype - популярний месенджер із закритим протоколом. Надає можливість дзвонити на стаціонарні і мобільні телефони, приймати дзвінки. В останніх версіях цього месенджера реалізовано функцію «Відеодзвінок», за допомогою якої користувачі можуть розмовляти і обмінюватися повноекранним відео з веб-камер.

Miranda IM - багатопротокольний месенджер миттєвих повідомлень з відкритим кодом для роботи в Інтернеті або локальній мережі. Підтримує протоколи систем миттєвих повідомлень: ICQ, IRC, Jabber, Google Talk, Skype та інших.

Google Talk client - десктопний IM- месенджер Google Talk, а Google Talk Gadget - це веб-клієнт, який працює в любому браузері з встановленим Abobe Flash-плагіном. Google Talk - це служба Google для обміну миттєвими повідомленнями, яка дозволяє спілкуватися за допомогою голосового чату і текстових повідомлень. Google Talk використовує протокол XMPP (Jabber-сумісний) і дозволяє спілкуватися з іншими учасниками мережі Jabber.

Mail.Ru Agent client - це IM-месенджер, який забезпечує текстове, голосове спілкування і відеочат. Підтримує ICQ і є ICQ-клієнтом.

VoxOx (voxox.com) - сучасний і перспективний мультипротокольний месенджер з відкритим початковим кодом, який підтримує протоколи ICQ, Jabber, MSN, Yahoo! Messenger та інші. VoxOx містить багато корисних функцій і складає конкуренцію для Skype.

Історія електронної пошти


З історією розвитку електронної пошти пов'язано багато цікавих фактів і цікавих подій.

Перші дослідження


Раніше, комп'ютери були доволі дорогою технікою, тому за кожною машиною працювало по кілька десятків користувачів. Досить швидко після появи мережі Arpanet набуває поширення невелика програма, що дозволяла користувачу комп’ютера писати повідомлення, які адресовані до решти користувачів цього комп'ютера.

Власне, віртуальною поштовою скринькою був текстовий файл до якого користувач міг додати власне текстове повідомлення. Для такої операції використовувалися дві програми - SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.

Це був аналог сучасних гостьових книг і мережних форумів. Програму було названо SndMsg — тобто Send Message, а файл, що зберігав повідомлення, — «поштовою скринькою». Одночасно з Send Message розроблялася і програма обміну файлами між різними комп'ютерами Arpanet (прообраз нинішнього FTP), для якої було створено протокол CypNet.

Залишалося невирішеним питання обміну повідомленнями між користувачами різних комп'ютерів мережі Arpanet. Send Message для цього не годилася — вона працювала лише на одному комп’ютері, а протокол CypNet дозволяв лише передавати файли.

У 1971 році Рей Томлінсон (Ray Tomlinson), співробітник компанії «Bolt Beranek and Newman, Inc.» (BBN), розробив поштову програму для пересилки повідомлень по розподіленій мережі. На той час Мережу складали вже 23 комп'ютери, які були об'єднані у 15 вузлів.

При створенні нової програми за основу було прийнято дві існуючі програми: поштова програма для внутрішньої мережі та експериментальна програми пересилки файлів. Томлінсон написав програму, що робила те ж саме, що і Send Message, тільки не на локальному комп'ютері, а на віддаленому. Програма відсилала за протоколом CypNet повідомлення на віддалену машину і там розміщала його в певний файл - «поштову скриньку». Туди ж скеровувала повідомлення і локальна програма Send Message.

Програма Томлінсона складалася з 200 строчок коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використовувався для відправлення файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсона було відправлене з одного комп'ютера на іншій, які знаходилися в одному приміщенні.

Томлінсон витратив півроку на експерименти, перш ніж відправив повідомлення із своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно віддаленим.

Так з'явилася електронна пошта. Нова програма швидко завоювала популярність серед колег Томлінсона. Практично відразу він зробив перше вдосконалення свого творіння — додав функцію забезпечення обміну листами як між віддаленими машинами, так і між користувачами одного комп'ютера. Для цього було розроблено систему організації поштових адрес на віддалених машинах.

При роботі з програмою кожному користувачу локальної машини привласнювалася адреса, що складалася з його імені і мережного імені його комп'ютера, розділених знаком «@». (Цей знак використовувався Томлінсоном замість слова «at» (на), тобто вираз user@machine означає: користувач такий-то на комп'ютері такому-то.) Місцезнаходження «поштової скриньки» кожного користувача Arpanet ставало однозначно визначеним, що дало можливість легко здійснювати обмін повідомленнями між ними.

Такі адреси були не дуже схожі на сучасні. Наприклад, адреса могла виглядати так: mary%compsci@udel, що означало «користувач mary на комп'ютері compsci, що розташований в мережі UDEL (University of Delaware)».

У березні 1972 р. Томлінсон додав до своєї програми елементарний інтерфейс користувача, що дозволило відправляти повідомлення по мережі і завантажувати з поштової скриньки листи, які призначені для конкретної людини.


Історія символу @


Історія символу @ починається ще в середньовіччі, коли ченці - хранителі стародавніх знань і рукописів - займалися перекладами і переписували трактати - у тому числі і ті, що написані латиною. В латині вживається слово «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «к») - і вказує на приналежність, напрям чи наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на цифру «6» в дзеркальному віддзеркаленні. Так «ad» досить швидко перетворилося на @.

В XV столітті @ з'являється знов. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування міри ваги - «arroba» (це приблизно 11,52 кг). Цей знак використовувався для позначення ваги худоби та об’єму вина. В епоху Відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів тощо) @ став незмінно зустрічатися в бухгалтерських звітах. Так @, разом з $, #, % і іншими специфічними символами з майже забутою семантикою перекочувала на клавіатуру.

Символ @ довго чекав на свою зоряну годину, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона. Він шукав значок, який, по-перше, не міг би зустрітися жодному імені чи назві і який міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера за універсальним алгоритмом: ім'я - знак - місце. Окрім букв і цифр на клавіатурі моделі 33 Teletype були і специфічні символи, серед яких і був @.

Справжнє народження символ @ пережив у 80-і роки, коли почалася комп'ютерна революція - комп’ютери пошилися за межі лабораторій, і у 90-і роки, коли з'явилися перші веб-браузери.



Етимологія слів, що позначають символ @ є широкою. Наші користувачі називають символ @ - собачка, корейці - равлик, фіни - спляча кішечка, угорці - хробак, китайці - мишеня, шведи - булочка з корицею.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка