Інститут проблем виховання напн україни київський університет імені бориса грінченка педагогічний інститут перлини наукового пошуку



Сторінка1/8
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.92 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ НАПН УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Перлини наукового пошуку

(Збірник наукових статей)

Хмельницький державний центр науки, інновацій та інформатизації – 2014
УДК 378.14:371.132

ББК 74.5
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Інституту проблем виховання

НАПН України (протокол №5 від 24.04.2014 р.)

Рецензенти:

Мельник О.В. – заступник директора Інституту проблем виховання НАПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник;

Канішевська Л.В. – завідувач лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання НАПН України, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник.
Упорядники: Волинець К.І., Ващенко О.М., Кравченко Т.В.
Перлини наукового пошуку: збірник наукових статей / за заг. ред. Докукіної О.М./ упоряд. К.І. Волинець, О.М. Ващенко, Т.В. Кравченко. – Кн. 3 – Хмельницький: ХмЦНП, 2014. – 167 с.
У збірнику наукових статей представлені дослідження проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя як конкурентоспроможного фахівця. Частина публікацій складена у тандемі: досвідчений викладач, який має науковий ступінь, та студент-магістрант, метою яких є розвиток у студентів інтересу до наукового дослідження; поглиблення й розширення теоретичних знань з педагогіки, педагогічної та вікової психології; методик природничо-математичних дисциплін; розвиток дослідницьких, діагностичних, інтелектуальних умінь.

Низька публікацій виконана магістрантами та науковцями, що є результатом самостійного наукового дослідження з актуальних проблем сучасної педагогічної науки та практики.

Збірник наукових статей призначений для науковців, аспірантів, студентів, викладачів, які цікавляться питанням сутності та специфіки професійної підготовки майбутнього вчителя як конкурентоздатного фахівця в галузі освіти.
УДК 378.14:371.132

ББК 74.5


Волинець К.І., 2014

Ващенко О.М., 2014

Кравченко Т.В., 2014

ХмЦНІІ, 2014


Зміст


Розділ І. Спільна дослідницька діяльність науковців і магістрів




Ващенко О.М., Задорожна А.А. Упровадження форм, методів, та засобів здоров`язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховний процес початкової школи

5

Волинець К.I., Козлітін Д.О. Формування готовності майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій на уроках математики

15

Данієлян А.Я., Дениско С.М. Готовність майбутнього вчителя до формування у молодших школярів інтересу до математики

24

Кравченко Т.В., Лавриненко Д.Г. Підготовка майбутнього вчителя до формування основ здорового способу життя молодших школярів

36

Романенко Л.В., Чубай Л.І. Застосування тестових технологій у процесі вивчення математики

43

Стаднік Н.В., Кляйн О.В. Проблема готовності студентів до виховної діяльності

51

Стаднік Н.В., Лаптійчук І.А. Підготовка майбутньго вчителя до застосування мультимедійних засобів навчання в початковій школі

60

Стаднік Н.В., Ненашева О.В. Стан готовності майбутніх учителів до формування в учнів початкових класів здорового способу життя

67

Стаднік Н.В., Оприщенко О.П. Стан підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації краєзнавчої роботи

79

Розділ ІІ. Наукові доробки магістрів




Дениско С.М. Формування у молодших школярів інтересу до математики як актуальна проблема сучасної початкової освіти

86

Кляйн О.В. Специфіка позаурочної виховної роботи з учнями початкової школи

94

Козлітін Д.О. Використання інформаційних технологій на уроках математики в початковій школі

101

Лаптійчук І.А. Алгоритм застосування мультимедійних засобів навчання у підготовці майбутніх учителів початкової школи

118

Мельнікова А.С. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до оздоровчої діяльності

123

Ненашева О.В. Сутнісний зміст поняття „здоровий спосіб життя”

129

Оприщенко О.П. Зміст і структура підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації краєзнавчої роботи у вищих навчальних закладах

139






Розділ ІІІ. Наукові доробки науковців




Вишнівська Н.В. Виховання милосердя у дітей – як актуальна проблема сучасної освіти

146

Волинець Ю.О. Формування готовності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до дослідницької діяльності

154

Нестеренко А.В. Оптимальні умови підготовки майбутніх учителів до розвитку творчого мислення у молодших школярів на уроках математики

159

Розділ I

Спільна дослідницька діяльність науковців

і магістрів

Ващенко О.М.,

канд.пед.наук, доцент кафедри

початкової освіти та методик

природничо-математичних дисциплін



Задорожна А. А.,

магістрантка спеціальності «Початкова освіта»

Педагогічного інституту
УПРОВАДЖЕННЯ ФОРМ, МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Анотація. В статті розглянуто проблему використання методів, форм, засобів та прийомів здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі початкової школи.

Ключові слова: здоров’язбережувальні освітні технології, початкова школа.

Постановка проблеми. Актуальність проблеми збереження здоров’я дітей постійно зростає, оскільки, як доведено дослідженнями науковців, стан здоров’я школярів погіршується. Ряд дослідників (Демінська Л. О., Дудко С.Г., Левицька О., Головачук В. та ін.) підкреслюють, що саме шкільні роки є головними в житті дитини, створюючи передумови для розвитку організму й особистості школяра. Утім, за час навчання в школі учні, отримуючи знання, “втрачають” своє здоров’я. Погіршенння здоров’я учнів пов’язане перш за все з низькою валеологічною культурою, що закладається соціумом. Ця найгостріша проблема сучасності викликала необхідність впровадження здоров’язбережувальних технологій в загальноосвітніх навчальних закладах. Насьогодні головною метою діяльності школи є формування в учнів здоров'язбережувальних компетенцій та ціннісного ставлення до власного здоров'я. При цьому кожен загальноосвітній заклад має вийти на принципово новий якісний рівень організації навчального процесу, який передбачає задоволення інтересів і освітніх потреб конкретної дитини, враховує її індивідуальні здібності та зберігає її здоров'я.

Мета усіх здоров’язбережувальних освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання у повсякденному житті.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Висвітленню сутності проблеми здоров’я та різних аспектів здорового способу життя присвячені дослідження філософів, медиків, соціологів (М. Амосова, Г. Апанасенка, І. Брехмана, Е. Булич, В. Войтенко, С. Громбаха, В. Казначеєва, В. Колбанова, Н. Куїнджі, І. Муравова, Ю. Лісіцина, В. Петленка, Г. Сердюковської, С. Страшко Л. Сущенко, А. Щедріної) та інших; а також психолого-педагогічні дослідження (Г. Власюк, Ю. Бойчука, Г. Голобородько, М. Гончаренко, О. Дубогай, Г. Зайцева, О. Іонова, С. Лапаєнко, С. Свириденко, В. Оржеховської, Л. Татарникової) та інших учених. В останні роки підвищується інтерес до проблеми вивчення та використання здоров’язбережувальних освітніх технологій, у розвиток якої зробили свій внесок М. Безруких, В. Беспалько, Т. Бичкова, О. Ващенко, Т. Карасьова, М. Коржова, В. Красилов, О. Лукашенко, А. Маджуга, Г. Мещерякова, В. Петров, Н. Рилова, Н. Соловйова, В. Сонькін, Н. Смирнов, Т. Сущенко, А. Халілов, Т. Чурекова, Н. Шевелева та ін.

Мета статті. Висвітлити форми, методи, засоби та прийоми використання здоров’язбережувальних освітніх технологій в навчально-виховному процесі початкової школи, що сприятиме покращенню стану здоров'я молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Під здоров’язбережувальною освітньою технологією В. Петров розуміє систему, що створює максимально можливі умови для збереження, зміцнення і розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, особистого і фізичного здоров’я всіх суб’єктів освіти. Складовими цієї системи є: 1) використання даних моніторингу стану здоров'я учнів, що проводиться медичними працівниками, і власні спостереження вчителя в процесі реалізації освітньої технології, її корекція відповідно до наявних даних; 2) облік особливостей вікового розвитку школярів і розробка освітньої стратегії, відповідної особливостям пам’яті, мислення, працездатності, активності учнів даної вікової групи; 3) створення сприятливого емоційно-психологічного клімату в процесі реалізації здоров’язбережувальних технологій; 4) використання всіляких видів здоров’язбережувальної діяльності школярів, спрямованих на збереження і підвищення резервів здоров’я, працездатності [4]. Н. Смірнов дає наступне визначення: «Здоров’язбережувальні освітні технології – це комплексна, побудована на єдиній методологічній основі, система організаційних і психолого-педагогічних прийомів, методів, технологій, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я учнів, формування у них культури здоров’я, а також на турботу про здоров’я педагогів» [5].

На думку Л. Омельченко, для впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес важливим є реалізація наступних умов:

- підвищення кваліфікації з питань здоров’я, здоров’язбережувальних технологій (курси, окремі семінари, самоосвіта);

- аналіз педагогом свого методичного арсеналу щодо відповідності принципам здоровз’ябережувальної педагогіки;

- врахування природних біоритмів, індивідуальних особливостей учнів під час організації навчального процесу;

- забезпечення оптимального співвідношення між фізичним та інформаційним обсягом уроку без інтелектуального перенавантаження;

- обґрунтоване планування, з точки зору збереження здоров’я, кількості та видів методів навчання, частоту та чергування різних видів навчальної діяльності з урахуванням своєчасного спостереження початку фаз неповної компенсації, сталого зниження працездатності учнів;

- забезпечення оперативного прямого та зворотного зв’язку в управлінні навчальним процесом: психологічний вплив на учня, передача інформації, уміння стимулювати мотивацію школярів;

- включення елементів здоров’язбережувальної педагогіки у зміст уроку;

- використання з максимальною можливістю методів активного навчання;

- стимулювання учнів до продуктивної тематичної комунікації та творчості;

- дотримання санітарно-гігієнічних вимог до організації та проведення уроку, проведення фізкультхвилинок та пауз загального і спеціального впливу [3].

Не дивлячись на відмінності в трактуваннях поняття «здоров’язбережувальні освітні технології» думки фахівців сходяться щодо необхідності проектування здоров’язбережувального освітнього середовища, що є найважливішим елементом роботи зі збереження і зміцнення здоров’я учнів.

Насьогодні здоров’язбережувальні освітні технології активно впроваджуються в навчально-виховний процес початкової школи. Їх використовують під час уроків, у позанавчальній, позашкільній діяльності, роботі з батьками та сімейній педагогіці. Науковці зазначають, що для досягнення здоров’язбережувального ефекту на уроці бажано створити сприятливий психологічний клімат, знати прийоми зняття емоціональної напруги в учнів та звертати увагу на збереження, примноження власного здоров’я та оточуючих, пропагувати здоровий спосіб життя. Це здійснюється через залучення до навчального процесу обов’язкового проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, уроків з основ здоров'я та фізичної культури, а також виховних заходів оздоровчого спрямування.

Прийоми використання цих технологій О.М. Ващенко класифікує так:


  • профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);

  • компенсаторно-нейтралізуючі (фізкультхвилинки, оздоровча, пальчикова, дихальна гімнастики; масаж, психогімнастика та ін);

  • стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії);

  • інформаційно-навчальні (листи, які адресуються батькам учням, педагогам) [2].

Наведемо деякі приклади їх використання в навчально-виховному процесі початкової школи. Науковці доводять, що навчальний день доцільно розпочинати з ранкової зарядки. Вона може бути представлена  дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що уся школа збирається разом та налагоджується на робочий лад, отримує позитивні емоції, які допоможуть зробити навчальний день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від необхідності стимулювання вчителем ранкових пробуджень дітей.

Під час організації навчального процесу, вчитель може скористатися вправами дихальної гімнастики та фізкультхвилинками : фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор.

Доцільним буде також проведення під час уроків пальчикової та рухової гімнастики: прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також безпосередньо з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. "Пальчикові" ігри складаються з віршованих рядків, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків.   Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

Фізкультхвилинки з музичним супроводом потрібно проводити кожен день, для того щоб навички дітей закріпилися але робити це бажано у ігровій формі, до того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ за раз. Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у перших класах. Цей прийом легко використовувати на уроках читання та мови, він надасть дітям можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови слів.

Допоможуть зберегти здоров'я дітей ігри та ігрова терапія: Гра – завжди була найулюбленішою формою роботи для дітей. Такі ігри будуть корисними для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження, та формують певні моральні принципи. Завдяки ігровій терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення, набуває організаційних умінь і навичок. Вчителеві доцільно також скористатися наступними видами сюжетно-рольових ігор оздоровчого спрямування:

1. Режисерська гра – це вид рольової ігри. В таких іграх педагог, або учні наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події та будують власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву учнів.

2. Театралізована гра – це водночас розігрування певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками).

3. Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про норми громадської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри позитивно впливають на фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, покращують психологічний стан, виховують морально-вольові якості, сприяють дотриманню дисципліни, розкутості і приносять користь у повсякденному житті.

Як релаксаційні паузи, під час навчального процесу, вчителем може бути використана «психогімнастика», казкотерапія, арт-терапія, кольоротерапія. Завданням "психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях, малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів. Ці прийоми можуть бути як індивідуальні так і колективні. Наприклад гра «казковий клубочок» де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує попередню думку. Завдання класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення щодо її подолання, визначити її корисні та пагубні прояви.

Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні притчі, міфи, легенди, філософські казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми. Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями.  Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки.  Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

В основі арт-терапії лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток є не тільки головним терапевтичним механізмом, він також допомагає  виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, ставлення.  Крім того, творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності.  Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів. 

Кольоротерапія також позитивно впливає на здоров'я учнів. Доведено, що колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного, а сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи та зеленого кольора. Але окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії - методи психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрію та тонусу за допомогою певних кольорів. Діти рано починають відчувати колір та підбирати його для зображення свого настрію. Доктор Макс Люшер, психолог та дослідник, прийшов до висновку, що вибір кольору дуже тісно пов’язаний із психологічними особливостями людини, із станом її здоров'я.

Він довів, що якщо дитина використовує в основному 5-6 кольорів, то можна зробити висновок про її емоційний розвиток. Більш широка палітра кольору говорить про натуру чуттєву, багату емоціями. Якщо дитина використовує тільки 1-2 олівця, це скоріш за все вказує на негативний стан у цю хвилину: тривога(синій), агресія (красний), депресія (чорний).  Використання простого олівця іноді трактується як «відсутність» кольору, таким чином дитина повідомляє про те, що у його житті не вистачає яскравих красок та добрих емоцій.
Особливого значення під час уроку набуває здатність учнів концентрувати увагу, і це вимагає чергування завдань і видів діяльності, спрямованих на активне сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу та завдань, що сприяють розслабленню учнів і супроводжуються відтворенням ними побаченого та почутого. Наприкінці уроку вчителеві доцільно привести учнів до врівноваженого стану, підготувати їх до подальшої навчальної роботи. Для цього використовується рефлексія, невелика розповідь учителя або будь-яка історія морально-повчального змісту.

У позанавчальній діяльності під час виховних заходів корисно залучати елементи мистецтва (музика, живопис, поезія, танці, гімнастика, театр тощо). Образна форма пов’язується з емоційним життям дитини, надихає її на творчість та знаходить свій прояв у практичних діях учнів. При цьому стимулюється сила волі, пам’ять, уява, мислення, фантазія, почуття. Крім того мистецтво формує гармонійно та всебічно розвинену дитину, пробуджує емоції, розвиває естетичний смак, сприяє розслабленню, впливає на уявлення про свій внутрішній світ. Виховні заходи з практичною мистецькою діяльністю учнів мають велике значення для збереження і зміцнення їх психічного та духовного здоров’я.

У позашкільній діяльності (екскурсії, відвідування музеїв чи виставок, зоопарку, ботанічного саду, зустрічі та знайомства з різними цікавими людьми тощо) бажано звертати увагу дитини на навколишній світ, формувати екологічну грамотність, розповідати про різноманітні види фауни та флори, та пояснювати про єдність природи і людини. Така діяльність, особливо спілкування з тваринами, допоможе відволіктися від проблем, позбутися переживань та стресів. Учень буде відчувати радість, захоплення та задоволення від спілкування з навколишнім світом. Крім того, дитина буде відчувати глибоку повагу до людей і всього того, що існує в світі, збагатить свій словниковий запас. Позашкільна діяльність надає дітям можливість проявити себе в різних галузях; виявити нахили таланти; проявити пізнавальну активність, самостійність, ініціативність та індивідуальність.

Отже, головними аспектами раціональної організації навчання щодо збереження і зміцнення здоров'я учнів науковці визначають наступні:



  • слідкувати за станом здоров'я учнів;

  • прагнути, щоб з одного боку навчальний матеріал був засвоєний школярами, з іншого – щоб викладання не завдавало шкоди їхньому здоров'ю і приносило радість;

  • мотивувати учнів на збереження здоров'я та формування здорового способу життя.

Рис.1.1 Вплив здоров’язбережувальних технологій на життя і здоров’я особистості дитини


Висновки. Використання здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі початкової школи може змінити на краще ситуацію зі здоров’ям учнів, яка склалася в сучасному суспільстві. Потрібно завжди пам’ятати, що здоров’я – запорука щастя та максимальної самореалізації дитини. Повноцінне, радісне та щасливе життя можливе тільки тоді, коли дитина здорова. Отже, вивчення і використання в роботі педагога здоров’язбережувальних освітніх технологій – це одне з головних завдань сучасної початкової освіти.

Список використаних джерел:

1. Безруких М. М. Здоровьесберегающая школа /М.М.Безруких, В.Н.Безобразова, В.Д.Сонькин.– М.: Педагогический университет «Первое сентября», 2006 – 70 с.

2.Ващенко О. Здоров’язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах / О. Ващенко, О. Свириденко // Директор школи (Шкільний світ). – 2006. – № 20. – С. 12–15.

3. Омельченко Л.П. Здоров’ятворча педагогіка/ Л.П. Омельченко, О.В. Омельченко. – Х.: Основа, 2008. – 205 с.

4. Петров В. О. Здоровьесберегающие технологии в работе учителя физической культуры: автореф. … дисс. на получение науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / О. В. Петров. – Ростов-н/Дону, 2005. – 23 с.

5. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в современной школе / Н.К.Смирнов. – М.: АПК и ПРО, 2002. – с. 62.

6. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе / Н.К. Смирнов. – М.: АРКТИ, 2005. – 320 с.
Волинець К. I.,

кандидат педагогічних наук,

доцент, завідувач кафедри початкової освіти та

методик природничо-математичних дисциплін



Козлітін Д. О.,

магістрант спеціальності «Початкова освіта»

Педагогічного інституту
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Анотація. У статті обгрунтовано важливість оволодіння майбутніми вчителями початкової школи інформаційними технологіями та особливості формування готовності майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій на уроках математики.

Ключові слова: інформаційні технології, професійна підготовка, інформатизація вищої освіти, готовність, майбутній вчитель початкової школи.

Постановка проблеми. У сучасному світі відбувається об'ективний процес проникнення інформаційних технологій в yci сфери життя людини, особливо в освіту. Питання впровадження IKT у навчальний процес стоїть на порядку денному вже не одне десятиліття.

Hинi власний комп'ютер є практично в кожного студента i викладача і кількісно ми наближаємось до вирішення проблеми комп'ютеризації вищих навчальних закладів, але залишається проблема відсутності фахівців у початковій школі, які б поєднували професійні знання i вміння з ефективним використанням IKT у початковій школі.

Аналіз літературних джерел, досвід практиків свідчать, що однією із проблем у підготовці вчителя початкової школи є їх невміння використовувати наявні інформаційні ресурси, засоби інформаційних комунікацій, а також застосовувати передові інформаційні технології в своїй практичній діяльності.



В той же час, використання різноманітних мультимедійних продуктів диктує необхідність формування готовності студентів до діяльності в галузі дистанційного навчання, осмислене оволодіння сучасними мобільними педагогічними та інформаційними технологіями. Однак у більшості викладачів слабо розвинені навички такої рoботи. Адже для більш продуктивних результатів своєї діяльності їм необхідно оволодіти знаннями, що виходять за рамки початкової комп'ютерної грамотності. Крім того, робота в інформаційно-освітньому середовищі передбачає необхідність перегляду застарілих методик, коригування їx з урахуванням нових можливостей, що забезпечуються інформаційно-комп’ютерними технологіями навчання, побудованих з використанням всесвітньої мережі Інтернет.

Залишаються донині проблеми великого обсягу навчального матеріалу на уроках, організації самостійної роботи учнів в умовах особистісно-орієнтованого навчання. Одним із шляхів вирішення цих проблем та підвищення якості засвоєння навчального матеріалу є широке та систематичне використання інформаційно-комунікаційних технологій [6].



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Обраний Україною курс на загальноєвропейську інтеграцію зумовив необхідність реформування всієї системи освіти, впровадження культурно-освітніх, науково-технічних норм і стандартів, спільних для країн, метою яких є побудова Європейського простору вищої освіти.

Проблеми розвитку й застосування інформаційних технологій в освіті знайшли своє відображення в доповіді голови Комісії ЮНЕСКО з питань освіти Жака Делора. Ці ідеї пронизують всі документи Болонського процесу з питань розвитку вищої освіти в Європейському освітньому просторі [1].

Аналіз наукових досліджень показав, що вчені активно працюють за

такими напрямами:

1. Основи інформаційно-комунікаційних технологій та застосування їх у навчально-виховному процесі: Ю. Горошко. М. Жалдак, Т. Зайцева, В. Клочко, Н. Кульчицька, Н. Морзе. О. Жильцов, Н. Дементієвська, А. Олійник та ін.

2. Теоретико-методичні засади формування готовності вчителів початкової школи до застосування інформаційних технологій, зокрема при вивченні математики: С. Гунько, А. Коломієць, О. Кравчук, О. Разинкіна, В. Шакотько, О. Шиман, О. Суховірський, Ф. Халілова, К. Волинець, 3. Зюзіна та ін.

3. Створення і використання комп’ютерних навчальних програм електронних підручників, посібників, презентаційких і тестувальних програм: О. Кравчук, Л. Пєтухова, С. Риженко, З. Савченко, М. Тукало, І. Хижняк, В. Шакотько та ін.

Проголошення в Національній доктрині розвитку освіти України особистісної орієнтації як одного з пріоритетів державної політики в розвитку освіти вимагає великої роботи з формування змісту освіти, адекватного меті, та виявлення способів його засвоєння з урахуванням унікальності й неповторності кожної особистості[3].



Мета cmammi - розкрити осoбливості формування готoвності майбутніх учителів початкової школи до використання інфoрмаційних комп'ютерних технологій на уроках математики, розглянути шляхи вирішення цiєї проблеми в умовах вищого навчальнoго закладу.

Виклад основного матеріалу. Підготовка майбутніх учителів початкової школи вiдбувається в умовах, коли інформаційні технології активно впливають на суспільне життя. Незалежно від бажання людей в їх життя влилися i стали його органічною частиною електрoнні засoби зв’язку, цифрові технології, комп’ютерна техніка, охоплюючи все нові сфери.

IKT з кожним роком набуває все більшого поширення в сучасній системі ocвіти i знаходить гідне визнання як у фахівців, які займаються питаниями ocвіти, так i у бажаючих підвищити свій рівень знань.

Під інформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів та технічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації, зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації.

При грамотно організованному навчальному процесі ІКТ не просто зручна форма отримання освіти, але й навчання, при якому відбувається накопичення особистого досвіду практичного застосування отриманих знань, розвиток навичок самостійної работи з пошуку, накопиченню i переосмисленню наукового матеріалу, а також орієнтації в сучасному інформаційному суспільстві.

Саме тому зростають вимоги до професійної підготовки вчителя, обсягу його знань, культури мовлення, поведінки. Учитель повинен володіти до певної міри універсальними, фундаментальними знаннями, щоб мати можливість ефективно використовувати засoби сучасних iнформаційних технологiй, створювати для дiтей умови найбільш повного розкриття їx нахилів і здібностей, досягнення високої якості та результативності навчання.



Вирішення зазначеної проблеми багато в чому залежить від інформаційно-технологічного забезпечення навчального процесу, що уявляє собою систему, яка містить дві самостійні й водночас взаємопов'язані і взаємодоповнюючі складові - інформаційну і технологічну.

Інформаційна забезпечує змістовий аспект освіти майбутнього вчителя початкової школи, який доцільно розглядати в плані вирішення задачі надання студентові повної інформації, що сприяє досягненню поставлених дидактичних цілей. В якості технологічної складової, що забезпечує процесуальний бік підготовки майбутнього вчителя початкової школи, розглядається технологічне забезпечення, яке реалізується на основі застосування в навчальному процесі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

3 появою комп'ютерів, мультимедійної проекційної техніки та мережних засобів зв'язку як інтерактивної платформи для професійної підготовки майбутніх фахівців з'явилися комп'ютерно орієнтовані методи навчання, основними шляхами застосування яких у пpoцeci навчання є:


  1. розвиток уваги, фантазії, уяви, спостережливості, нестандартності мислення, iтepecy до навчання;

  2. формування полікультурної особистості;

  3. виховання системнoсті, логічності, критичності i креативності мислення, а також працездатності, допитливості, пізнавальної самостійності та наполегливості в досягненні поставленої мети;

  4. активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів;

  5. розвиток умінь самонавчання, саморозвитку та самовдосконалення;

  6. формування вмінь мислити, творити, самостійно здобувати та засвоювати знання, вміння i навички та ін. [5].

Інформаційні технології навчання вимагають і від викладача і від майбутнього педагога npoфесійної компетентнoсті в своїй предметній галузі та педагогічної майстерності. У зв’язку з цим набуває актуальності таке поняття як «інформаційна компетентність педагога», яке стає сьогодні обов’язковою рисою фахівця нового покоління. Вона розглядається як інтегративна професійна якість особистості, яка з одного боку віддзеркалює здатніть до визначення інформаційної потреби, пошуку інформації та ефективної роботи з нею в уcix її формах (традиційних, друкованих, електронних тощо); а з другого - як здатність до рoбoти з комп’ютерною технiкою та телекомунікаційною технологією та застосування її у професійній діяльності й у повсякденному житті [4].

Враховуючи це, формування готовності вчителя початкової школи до використання ІКТ в майбутній професійній діяльності має здійснюватися з урахуванням таких вимог:



  • відповідність цілей, завдань, змісту формування готовності вчителя початкової школи до використання ІКТ кваліфікаційним вимогам до вчителя початкової школи; врахування індивідуальних та психологічних особливостей студентів, їхнього рівня готовностi до використання інформаційних технологій;

  • підготовка студентів до застосування у навчально-виховному пpoцeci комп'ютерно орієнтованих методів навчання повинна здійснюватись неперервно з орієнтиром на освітній приріст студента;

  • високий рівень інформаційно-технологічного забезпечення навчального процесу вищого навчального закладу;

  • забезпечення зв’язку з соціально-економічними умовами суспільства.

Слід зазначити, що комп'ютерно орієнтовані методи навчання дають найбільший ефект у поєднанні їх з традиційними. Зокрема: наочні комп'ютерно орієнтовані методи навчання - мультимедійні лекції, комп'ютерні презентації навчально-методичного матеріалу тощо; робота з електронними посібниками та підручниками, електронними кейсами та педагогічними портфелями та ін.; методи комп'ютерної діагностики готовності студентів до занять, діагностичне комп'ютерне тестування; комп'ютерно орієнтованi методи навчального контролю i самоконтролю, автоматизоване тестування; проблемно-дискусійні комп'ютерно орієнтованi методи навчання - Інтернет-дискурси, інтернет-конференції, ТВ-семнари та iн.; комп'ютерно імітаційні методи навчання - рольові та ділові комп'ютерні ігри; дослідницькі комп'ютерно орієнтовані методи навчання - метод телекомунікаційного пpoeктy та ін. [5].

Проведений аналіз стану досліджуваної проблеми в науковій та методичній літературі, практиці застосування комп'ютерних програм у навчально- виховному процесі вищої і початкової школи дав можливість

виділити три етапи формування готовності вчителя початкової школи до використання інформаційно-комунікаційних технологій. Перший етап - базова підготовка за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр". Студенти з перших курсів опановують основи використання персонального комп’ютера. Другий етап - студенти засвоюють методичні засади застосування інформаційних технологій навчання. Третій етап - базова підготовка за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр». Студенти опановують методологічні основи застосування ІКТ, виконують магістерські дослідження.

Сформованість основних компонентів готовності до використання інформаційних технологій на уроках математики в початковій школі характеризують рівні:

а) початковий: студенти мають лише уявлення про інформаційні технології (діяльнiсний компонент), вони не зацікавлені у використанні їх у навчально-виховному процесі (мотиваційний компонент); відсутнє бажання підвищувати власний рівень знань (рефлексивний компонент).

б) середній: студенти мають достатньо знань для успішного використання готових матеріалів (електронних презентацій, наочності, моделей, тощо); переконані в необхідності застосування комп’ютерних засобів у навчально-виховному процесі; здатні підвищити власний рівень володіння інформаційними технологіями та спрямувати на це учнів.

в) високий рівень дозволяє студентам створювати власні розробки до уроків, обирати доцільні онлайн ресурси, в тому числі засоби зв'язку та успішно впроваджувати їх у навчальний процес. Студенти мають стійку мотивацію до використання інформаційних технологій у професійній діяльності, що дозволить їм допомагати учням оцінювати досвід, одержаний унаслідок використання інформаційних технологій.

При підготовці студентів до використання інформаційно-комунікаційних технологій у майбутній професійній діяльності на лекціях, семінарських, практичних заняттях, під час проведення педагогічної практики звертається увага на особливості проведення уроків з математики в початковій школі з використанням інформаційних технологій, студентів навчають складати фрагменти уроків, розглядаються завдання, пов’язані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку контролю та самоконтролю молодших школярів, оцінки рівня знань учнів за допомогою комп’ютерного тестування, реалізації принципів індивідуалізації, диференціації навчання тощо [4].



Підготовка студентів до використання інформаційних технологій здійснюється у кількох напрямах:

  • теоретичний, який передбачає оволодіння знаннями про інформаційні педагогічні технології, методикою, культурою їх використання у навчально-виховній роботі з дітьми, формування особистісної позиції студента-випускника щодо необхідності використання інформаційних педагогічних технологій:

  • практичний, який передбачає використання мультимедійних технологій та мережі Інтернет студентами під час проведення навчальних занять, у педагогічній практиці та пізнавальній діяльності;

  • моніторинговий, який дає можливість дізнатися, як засвоюються знання і вміння студентами щодо використання інформаційних технологій. Це засвоєння змісту програм відповідних дисциплін; набуття навичок у застосуванні комп’ютерів у навчально-виховній роботі під час практики в школах та дитячих дошкільних закладах; участь у відповідних науково-практичних та науково-методичних конференціях, семінарах; виконання курсових, дипломних робіт та їх презентації тощо.

Висновки. Формування готовності майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційно-коммунікаційних технологій є сьогодні проблемою, яка визначає успішність фахівців у майбутній професійній діяльності. Internet стає універсальною інформаційною та телекомунікаційною інфраструктурою формування глобальної академічної спільноти, інтеграції та інтернаціоналізації науки та освіти, забезпечує активне застосування інформаційних освітніх ресурсів в цілях освіти та комунікації. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищих навчальних закладах надає можливості для професійного творчого спілкування та оперативного обміну інформацією; сприяє професійному зростанню, відкриває нові творчі можливості для студента і педагога.

Список використаних джерел:

  1. Всесвітня доповідь з освіти, 1998 р.: Вчителі, педагогічна діяльність та новітні технології / ЮНЕСКО. – Париж: ЮНЕСКО, 1998. – 175 с.

  2. Закон України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=75%2F98-%E2%F0.

  3. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті: Проект// Освіта. – 2001.- № 60-62. – 24-31 жовтня.

  4. Волинець К. І. Підготовка вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій на уроках математики [Електронний ресурс] / К. І. Волинець, З. В. Зюзіна/ Режим доступу:http://www.psyh.kiev.ua/ .

  5. Коваль Т. І. Інтегративні технології навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах/ Т. І. Коваль//Неперервна професійна освіта: теорія і практика// Науково-методичний журнал. – 2011. – Випуск 1. – 132с.

  6. Шиман О.І. Формування основ інформаційної культури майбутніх учителів початкової школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 "Теорія та методика навчання інформатики" / О. І. Шиман. – К., 2005. – 20 с.


Данієлян А. Я.,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри початкової освіти та

методик природничо-математичних дисциплін.

Дениско С. М.,

магістранта спеціальності «Початкова освіта»

Педагогічного інституту
ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРЕСУ ДО МАТЕМАТИКИ

Анотація. На основі аналізу наукових джерел розкрито сутність готовності майбутнього вчителя до формування у молодших школярів інтересу до математики. Розроблено критерії, показники і рівні сформованості готовності майбутніх вчителів до формування інтересу до математики у молодших школярів.

Ключові слова: готовність, компоненти готовності, критерії, показники, рівні сформованості, інтерес молодших школярів до математики.

Постановка проблеми. Проблема формування інтересу молодших школярів до математики займає значне місце в сучасних дослідженнях в області психології та педагогіки. Така увага до формування інтересу пояснюється тим, що від нього значною мірою залежить ефективність навчального процесу, оскільки інтерес є важливим мотивом пізнавальної діяльності молодшого школяра, а отже і основним засобом її оптимізації.

У дослідженні О. Подлиняєва вказано, що учнів мають вкрай недостатньо розвинені пізнавальні інтереси. Основні причини несформованості пізнавальних інтересів у школярів, на думку вченого, полягають у відсутності систематичної і науково-організованої роботи вчителя щодо розвитку інтересів до пізнання; нерозумінні вчителем сутності поняття «пізнавальний інтерес», теоретичних і практичних основ методики формування інтеpecу, ролі пізнавального інтересу в підвищенні ефективності процесу навчання та активізації мисленнєвої діяльності учнів.

Аналізуючи чинники, що стали причинами даної ситуації, зазначимо, що в процесі підготовки майбутніх учителів початкової школи у ВНЗ дійсно відсутня цілеспрямована підготовка їх до формування у молодших школярів інтересу до навчання в процесі професійної діяльності, адже означена проблема не є предметом спеціального розгляду під час вивчення навчальних дисциплін, аналіз фахових підручників з методик початкової освіти доводить часткову розкритість проблеми формування в учнів інтересу, матеріали представлені у підручниках фрагментарно. Крім того, проблема готовності майбутніх учителів початкової школи до формування у молодших школярів не була предметом спеціальних педагогічних досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів висвітлено у працях Н. Бібік, О. Савченко, Г. Тарасенко, Л. Хомич, І. Шапошнікової та ін. На думку Г. П. Лишенка формування інтересу є однією з тих вимог, які ставить сучасна парадигма навчання перед учителем. Зокрема, окремі аспекти проблеми формування інтересу до математики розглядаються в дослідженнях О. Я. Савченка, М. В. Богдановича, Л. П. Колчіної, Г. П. Лишенка, К. І. Волинець, О. Я. Митника та ін.

Мета статтірозкрити сутність готовності майбутнього вчителя до формування у молодших школярів інтересу до математики, визначити критерії, показники та рівні.

Виклад основного матеріалу. У сучасній педагогічній науці не існує єдиної думки щодо розкриття дефініції «готовність», а також її компонентів. У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття "готовність" до виконання діяльності вживається в різних значеннях. Готовність визначається як наявність здібностей (С. Рубінштейн, Б. Ананьєв); якість особистості (К. Платонов); знання про професію та практичні вміння і навички (Л. Романенко, В. Сєріков)

Різні вчені, розглядаючи готовність через різні його аспекти, вбачають в ньому:

- певний стан психічних функцій, передстартова активізація яких забезпечує оптимальний рівень досягнень діяльності (Ф. Генов, Є. Ільїн, Є. Кузьмін, Г. Нагаєва, А. Пуні, О. Ухтомський та ін.);

- цілісне інтегративне утворення, яке формується в наслідок єдності свідомості і діяльності [4, 25-28];

- особливий психічний стан, що характеризується наявністю в суб’єкта образу структури певної дії та постійною спрямованістю свідомості на її виконання. Вона містить у собі різного роду установки на усвідомлення педагогічної задачі, моделі ймовірної поведінки, визначення спеціальних способів діяльності, оцінку своїх можливостей у їх співвідношенні з труднощами та необхідністю досягнення певного результату [7, 5];

-- здатність учителя у потрібний момент активізувати всі свої потенційні можливості і, спираючись на набутті знання та досвід, приймати самостійні рішення у конкретній ситуації відповідно до кінцевої мети діяльності [2];

- відрефлексовану спрямованість на професію типу «людина-людина», світоглядну зрілість, широку і системну професійно-предметну компетентність [1, 18-23];

- позитивне ставлення, інтерес, стійкість мотиву педагогічної діяльності, спрямованість на діяльність, спрямованість на діяльність; знання та уявлення про особливості діяльності, вимоги до особистості вчителя; володіння знаннями, вміннями, процесами аналізу, синтезу, порівнянь, узагальнень; самооцінку своєї діяльності, рівня підготовки до неї та адекватність розв’язання професійних завдань [3].

І.П. Підласий готовність учителя до педагогічної діяльності визначав через "професійний потенціал педагога" і "педагогічний професійний потенціал". Він пояснював: "Професійний потенціал (від лат. potencia – узагальнена здатність, можливість, сила) – головна характеристика педагога. Це сукупність об’єднаних у систему природних і придбаних якостей, які визначають здатність педагога виконувати свої обов’язки на заданому рівні…" [5, 253].

Значна кількість вчених, в тому числі В. Завіна, Л. Кондрашова, С. Максименко, В. Сластьонін, Д. Фельдштейн, розглядають структуру професійної готовності як цілісність різних компонентів, підкреслюючи взаємозв’язок між її складовими. На думку вчених, стан готовності є первинною, фундаментальною умовою успішного здійснення будь-якої діяності, її складаовою, що формується і реалізується в процесі діяльності (М. Дяченко, К. Дунай-Новакова, Л. Леонтьєв та ін.).

Відповідно до структури готовність визначається також науковцями як цілісне стійке особистісне утворення (І. Вужина, А. Ліненко, Г. Троцко), інтегральне багаторівневе динамічне особистісне утворення (С. Литвиненко), інтегративна якість особистості (І. Гавриш), цілісна система стійких інтегративних особистісних утворень (Т. Жаровцева) тощо

Результати аналізу літератури дозволяють стверджувати, що вчені по-різному визначають і структуру професійної готовності фахівця: деякі компонентами готовності називають ставлення особистості до діяльності (Н. Горбач, Н. Кичук, А. Линенко); інші виокремлюють такі складові, як мотиваційний, змістовий, процесуальний, організаторський (Н. Кузьміна, Л. Спірін, В. Сластьонін, О. Щербаков та ін.); мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольовий компоненти (В. Моляко, Є. Машбиць, О. Тихомиров).

А. Линенко конкретизувала компоненти професійної готовності за такими ознаками: емоційно-зацікавлені позитивні ставлення до суб’єкта (учня), об’єкта (педагогічного процесу) та способу діяльності (виховання ти навчання); знання про структуру особистості, її вікові зміни, цілі та способи педагогічного впливу в процесі її формування та розвитку; педагогічні вміння щодо організації та здійснення навчального і виховного впливу на особистість, яка формується; прагнення спілкуватися з дітьми, передавати їм свої знання відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей.

В. Моляко стверджує, що основними психологічними компонентами готовності до трудової діяльності як стійкої характеристики особи є знання, вміння, навички, мотиви діяльності.

Аналіз досліджень проблеми готовності до майбутньої професійної діяльності дозволяє говорити про те, що готовність до того чи іншого виду діяльності є особистісною якістю, інтегральним вираженням всіх підструктур особистості. Готовність має структурну будову і носить багаторівневий характер. Зокрема, М. Дьяченко, Л. Кандибович відмічають, що готовність включає в себе в стійкій єдності такі компоненти: мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї та інші достатньо стійкі професійні мотиви); орієнтаційний (знання і уявлення про особливості та умови професійної діяльності, її вимоги до особистості); операційний (володіння способами і прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, навичками, вміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін.); вольовий (самоконтроль, вміння керувати діями, з яких складається виконання трудових обов’язків); оцінювальний (самооцінка своєї професійної підготовленості і відповідність процесу вирішення професійних задач оптимальним трудовим зразкам). Достатня виразність цих компонентів і їх цілісної єдності – показник високого рівня професійної психологічної готовності спеціаліста до праці, його активності, самостійності, творчості [6].

На основі аналізу наукової літератури ми визначили такі критерії готовності майбутніх вчителів початкових класів до використання інтерактивної дошки на уроках математики:



  • особистісно - мотиваційно;

  • когнітивний;

  • діяльнісний.

Охарактеризуємо кожний з них.

Особистісно-мотиваційний критерій готовності майбутніх вчителів початкових класів до формування інтересу до математики в учнів ми розуміємо як такий, що спонукає студента до вивчення способів, прийомів, методів формування інтересу до математики у молодших школярів, через зацікавленість у можливостях їх використання та потреби використання для оптимізації навчально-виховного процесу на уроках математики.

Критерії готовності майбутнього вчителя до формування у молодших школярів інтересу до математики включають не лише загальну вмотивованість студента, зацікавленість та потребу до формування інтересу до математики, а й особистісні риси, які потрібно продіагностувати для розуміння сформованості мотиваційного компоненту. До них відносяться: креативність, комунікабельність, фасилітаторські здібності, дисциплінованість, ставлення до праці, активність, самостійність, цілеспрямованість. Вони висвітлюють як загальноособистісні характеристики, які на наш погляд потрібні для формування інтересу до математики у молодших школярів, так і риси, що розкривають ставлення до праці взагалі. Лише особистість може виховати особистість. Тому майбутній вчитель, як приклад для наслідування учнів, має турбуватися про наявність всіх необхідних якостей вмотивованої, зацікавленої особистості. Ціннісне ставлення виражається у розумінні майбутнім вчителем важливості і необхідності формування інтересу до математики в учнів початкових класів як мотиву до вивчення предмета.

Отже, показниками особистісно-мотиваційного критерію є: мотивація до вирішення проблеми формування інтересу до математики в учнів початкових класів як дієвого засобу оптимізації процесу вивчення математики, особисті якості, які необхідні для реалізації поставленої мети, та власне сформованість інтересу до математики безпосередньо у майбутнього вчителя.

Когнітивний критерій готовності майбутніх учителів початкових класів до формування в учнів інтересу до математики виявляється у пізнавальних здібностях, які проявляються у знаннях та уміннях. Показниками когнітивного критерію є теоретичні знання про особливості формування інтересу до математики в учнів початкових класів та комплекс методичних знань. Не менш важливим є наявність теоретичних знань та готовності до використання не тільки традиційних форм і методів навчання, а й творче застосування нетрадиційних.

Діяльнісний критерій готовності майбутніх вчителів початкових класів до формування інтересу до математики в учнів початкових класів виявляється у реалізації набутих студентами практичних знань та умінь у професійній діяльності, у здатності планувати і моделювати навчально-виховний процес з використанням форм, методів, спрямованих на формування у молодших школярів інтересу до математики. Даний критерій включає в себе творчий підхід до організації діяльності та уміння орієнтуватися в ситуації, швидко знаходити рішення педагогічних задач різного рівня складності.

У нашому дослідженні ми визначили три рівні готовності майбутніх вчителів початкових класів до формування інтересу до математики в учнів початкових класів: початковий, достатній і високий, зміст яких представлено у таблиці.

Виходячи з того, що формування інтересу до уроках математики потребує комплексу знань, вмінь та навичок, то всі їх критерії та показники взаємопов’язані між собою та взаємозалежні.

Рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до використання інтерактивної дошки на уроках математики

Критерії та показники

Рівні сформованості показників

Початковий

Достатній

Високий

1.

Особистісно – мотиваційний

1.1

Особистий інтерес майбутнього вчителя до математики




- відсутністю цікавості до математики або вона на низькому рівні,

- наявність негативних або нейтральних емоцій до виконання математичних завдань.




- цікавість до математики проявляється лише у межах навчального процесу,

- наявність позитивних емоцій від вивчення математики носить ситуативний характер, зазвичай залежить від зовнішніх факторів.





- цікавість до математики проявляється поза межами навчального процесу,

- наявність позитивних емоцій від виконання математичних завдань, досягнення результатів навчання.




1.2

Особисті якості майбутнього вчителя




- креативність у викладанні відсутня,

- низький рівень комунікабельності,

- нездатність об’єктивно аналізувати власну педагогічну діяльність.


- креативність у викладанні проявляється епізодично,

- здатність до самоаналізу.




- творчий підхід до викладання математики,

- розвинуті фасилітаторські здібності,

- високий рівень комунікабельності,

- прагнення до постійного саморозвитку,

- здатність до самоаналізу та самокорегування.


1.3

Мотивація майбутніх вчителів до вирішення поставленої проблеми




- відсутній інтерес до професійного зростання,

- відсутність розуміння важливості і необхідності формування у молодших школярів інтересу до математики.





- переважають зовнішні мотиви професійного становлення,

- розуміння важливості і необхідності формування у молодших школярів інтересу до математики не систематичне, не повне.




- ціннісне ставлення до необхідності формування інтересу до математики у молодших школярів як мотиву до вивчення предмета,

- присутня внутрішня мотивація до професійного становлення,

- наявність спрямування до пошуку нових форм і методів формування інтересу до математики у молодших школярів,

- прагнення до постійного саморозвитку.






2.

Когнітивний

2.1

Теоретичні знання з теми дослідження




- знання про формування інтересу до математики у молодших школярів,

засобів та можливих шляхів його реалізації майже відсутні, поверхневі.



- наявні часткові або неповні знання про фізіологічні та психологічні особливості молодшого школяра, пов’язані з формуванням інтересу.

- наявні глибокі і повні знання про фізіологічні та психологічні особливості молодшого школяра, пов’язані з формуванням інтересу до математики.


2.2

Комплекс методичних знань




- знання з методики математики поверхневі, формальні та безсистемні, не використовуються в педагогічній діяльності.

- знання з методики математики не повні, часткові, але дозволяють проводити процес навчання у традиційній формі,

- присутні знання лише з традиційних форм, методів навчання математики у початковій школі.



- комплекс методико-математичних знань і умінь студентів усвідомлений і засвоєний,

- виявляється творче відношення до педагогічної діяльності,

- присутня зацікавленість до пошуку нових форм і методів роботи.


3.

Діяльнісний




- не може спланувати використання прийомів, форм, методів формування інтересу до математики у молодших школярів

- здатність до вирішення найбільш простих, стандартних

методико-математичних ситуацій.


- може побудувати завдання, фрагменти уроків за зразком спрямовані на формування інтересу до математики

- здатність вирішувати більшість методичних задач,

- фрагментарне або несвідоме використання форм і методів формування у молодших школярів інтересу до математики, що реалізується в межах конкретного уроку.



- вміє змоделювати методично правильний урок, на якому оптимально реалізується процес формування інтересу до математики у молодших школярів, що носить системний характер

- здатність вирішувати методичні задачі в нестандартних ситуаціях реального навчально-виховного процесу на уроках математики,

- характерна наявність власного стилю викладання заснованого на наслідуванні педагогічній майстерності кращих учителів.

Варто зазначити, що початковий рівень готовності майбутніх учителів початкових класів до формування у молодших школярів інтересу до математики характеризується:

1) відсутністю цікавості до математики або вона на низькому рівні; наявністю негативних або нейтральних емоцій до виконання математичних завдань; креативністю у викладанні відсутня, низьким рівнем комунікабельності, нездатністю об’єктивно аналізувати власну педагогічну діяльність; відсутністю інтересу до професійного зростання та розуміння важливості і необхідності формування у молодших школярів інтересу до математики;

2) знання про формування інтересу до математики у молодших школярів, засобів та можливих шляхів його реалізації майже відсутні, поверхневі; знання з методики математики поверхневі, формальні та безсистемні, не використовуються в педагогічній діяльності.

3) майбутній вчитель не може спланувати використання прийомів, форм, методів формування інтересу до математики у молодших школярів, наявна здатність до вирішення найбільш простих, стандартних методико-математичних ситуацій.

Достатньому рівню готовності майбутніх вчителів початкових класів до формування інтересу до математики у молодших школярів відповідає:

1) цікавість до математики проявляється лише у межах навчального процесу, наявність позитивних емоцій від вивчення математики носить ситуативний характер, зазвичай залежить від зовнішніх факторів; креативність у викладанні проявляється епізодично; здатності до самоаналізу; переважають зовнішні мотиви професійного становлення; розуміння важливості і необхідності формування у молодших школярів інтересу до математики не систематичне, не повне.

2) наявності часткових або неповних знань про фізіологічні та психологічні особливості молодшого школяра, пов’язані з формуванням інтересу; знання з методики математики не повні, часткові, але дозволяють проводити процес навчання у традиційній формі; присутні знання лише з традиційних форм, методів навчання математики у початковій школі.

3) майбутній вчитель може побудувати завдання, фрагменти уроків за зразком, які спрямовані на формування в учнів інтересу до математики; здатність вирішувати більшість методичних задач; фрагментарне або несвідоме використання форм і методів формування у молодших школярів інтересу до математики, що реалізується в межах конкретного уроку.

Високий рівень готовності майбутніх вчителів початкових класів до використання інтерактивної дошки на уроках математики виявляється через:

1) цікавість до математики проявляється поза межами навчального процесу, наявність позитивних емоцій від виконання математичних завдань, досягнення результатів навчання; творчий підхід до викладання математики, розвинуті фасилітаторські здібності, високий рівень комунікабельності, прагнення до постійного саморозвитку, здатність до самоаналізу та самокорегування; ціннісне ставлення до необхідності формування інтересу до математики у молодших школярів як мотиву до вивчення предмета; присутня внутрішня мотивація до професійного становлення; наявність спрямування до пошуку нових форм і методів формування інтересу до математики у молодших школярів; прагнення до постійного саморозвитку.

2) наявні глибокі і повні знання про фізіологічні та психологічні особливості молодшого школяра, пов’язані з формуванням інтересу до математики; комплекс методико-математичних знань і умінь студентів усвідомлений і засвоєний; виявляється творче відношення до педагогічної діяльності; присутня зацікавленість до пошуку нових форм і методів роботи.

3) майбутній учитель вміє змоделювати методично правильний урок, на якому оптимально реалізується процес формування інтересу до математики у молодших школярів, що носить системний характер; здатність вирішувати методичні задачі в нестандартних ситуаціях реального навчально-виховного процесу на уроках математики; характерна наявність власного стилю викладання заснованого на наслідуванні педагогічній майстерності кращих учителів.

Висновки. Отже, ми визначили сутність поняття «готовність», розкрили критерії, показників та рівні сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до формування у молодших школярів інтересу до математики, серед яких: початковий, достатній і творчий. Так, показниками мотиваційно-ціннісного критерію є: особистий інтерес майбутнього вчителя до математики, ціннісне ставлення необхідності формування інтересу до математики як мотиву до вивчення предмета; когнітивний критерій, показниками якого є теоретичні знання про формування інтересу до математики та комплекс методичних знань; діяльнісний критерій, показниками якого є: професійні вміння та операційні вміння.

Список використаних джерел:

1. Арнаутов В. В. Опыт инновационно-модылирующей деятельности по проэктированию инновационных процессов / В. В. Арнаутов // Педагогика. – 1998. – №1. – С. 18-23

2. Дурай-Новакова К. М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: автореф. дис. на соискание степени канд.. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теория и методика профессионального образования» / К. М. Дурай-Новакова. – М., 1983. – 32 с.

3. Капська А. Й. Педагогічка живого слова: навч.-метод. посібник / А. Й. Капська. – К.: ІЗМН, 1997. – 304 с.

4. Найн А. Я. Опыт профессиональной деятельности в системе профессионального образования / А. Я. Найн // Педагогика. – 1995. - №3. – С. 25-28

5. Подласый И.П. Педагогика: Новий курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. / И. П. Подласый – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – Кн. 1. – 576 с. – С. 253

6. Полетай О.М. Критерії готовності майбутніх учителів трудового навчання до роботи з технічно обдарованими учнями [Електронний ресурс] / О.М. Полетай // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Збірник наукових праць. 2010. Вип. 25. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/ 2010_25/index.htm.

7. Семенець Л.М. Змістовий аналіз професійної готовності майбутніх учителів математики // Л.М. Семенець– К.: Освіта України, 2009, С. 96-100.


Кравченко Т.В.,

доктор педагогічних наук,

професор кафедри початкової освіти

та методик природничо-математичних дисциплін



Лавриненко Д.Г.,

магістрантка спеціальності «Початкова освіта»

Педагогічного інституту
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО

ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка