Інноваційні моделі підвищення кваліфікації працівників психологічної служби І консультантів пмпк



Сторінка6/8
Дата конвертації14.04.2016
Розмір2.28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Підвищення кваліфікації практичних психологів і соціальних педагогів системи ПТНЗ відбувається у різний спосіб в залежності від відпрацьованих моделей в рамках області.


Традиційно виокремлюють основні складові професійного становлення спеціалістів психологічної служби після завершення навчання у ВНЗ, які є загальними для всіх навчальних закладів системи освіти, зокрема:

  • курсова підготовка, яка проходить на базі обласних інститутів післядипломної освіти педагогічних кадрів;

  • міжкурсова підготовка, яка відбувається в рамках обласних семінарів, засідань методичних об’єднань, творчих та ініціативних груп, круглих столів та семінарів-оглядів з метою обміну досвідом;

  • самоосвіта - через опрацювання психологічної літератури, фахових журналів та газет; підготовку методичних матеріалів, рекомендацій, дидактичних матеріалів тощо.

Специфічною особливістю процесів підвищення кваліфікації працівників психологічної служби, які працюють в системі ПТНЗ, є їх порівняно невелика чисельність (у межах району, області), що спричиняє проблему формування повноцінних профільних груп (на курсах підвищення кваліфікації) та унеможливлює формування спеціалізованої тематики. Цікавий досвід організації курсового навчання реалізується у Вінницькій області – для практичних психологів, які працюють в ПТНЗ, на запит керівництва системою освіти області, було організовано тематичні курси на базі ЦІППО (м. Київ).

Ідея набуття фахівцем знань та вмінь в результаті співпраці з більш досвідченим, кваліфікованим професіоналом, який здатний допомогти розібратися в ситуації ускладнення, навчити використовувати нові ефективні методи і технології роботи, все частіше з’являється в публікаціях науковців. Втілення цієї ідеї і є, на нашу думку, одним з можливих шляхів підвищення якості професійної діяльності практичного психолога. Розробка та реалізація технології супервізії психологів-практиків залежить від того, що саме вкладається в зміст діяльності супервізора та які задачі вирішує ця технологія по відношенню до змін в структурі професіоналізму супервізованого.

У психолого-педагогічній літературі разом з терміном “супервізія” використовують також поняття «кураторство», «супровід», «наставництво», що відображає акценти та форми роботи у визначенні змісту даного процесу.

Мета супервізії полягає у допомозі практичному психологу якнайефективніше виконувати завдання, зазначені в посадових обов’язках.

А. Брауном та А. Боурном створено модель супервізії, яка включає чотири основні системи, що характеризують її зміст: діяльність, працівник, колектив та установа. Супервізія охоплює ці системи і діє на трьох рівнях зростаючої складності, кожний з яких являє собою фазу розвитку.

Перший рівень — індуктивна фаза — передбачає, що супервізію можна проводити в межах кожної з чотирьох систем окремо. Другий рівень — фаза зв’язку — пропонує досліджувати проблему з точки зору зв’язків між кожною з підсистем:

· професійний аспект (зв’язок між практикою та працівником);

· аспект співпраці (зв’язок між працівником та командою);

· аспект управління (зв’язок між командою та установою);

· організаційний аспект (зв’язок між установою та практикою).

Третій рівень — фаза інтеграції — є синтезом усіх чотирьох систем.

На думку авторів, професійний розвиток особистості полягає в поступовій зміні фокусу супервізії впродовж певного періоду часу, оскільки досвід та професійна компетенція супервізованого зростають з першого рівня до другого, а згодом і до третього рівня (чи фази).

На нашу думку, здійснення навчально-методичного та соціально-психологічного забезпечення професійного зростання практичних психологів має реалізуватись методистами, які відповідають за психологічну службу в регіоні, та адміністрацією освітньої установи. Даний підхід включає систему навчально-методичних форм роботи, які забезпечать творчу самореалізацію, професійно-педагогічне зростання практичного психолога та гармонізацію соціально-психологічного клімату педагогічного колективу навчального закладу (Таблиця 1).

ТТаблиця1. Програма оптимізації адаптації практичних психологівпрофесійно-технічних навчальних закладів


Педагогічний колектив професійно-технічного навчального закладу

Педагогічні працівники

Практичний психолог

Школа становлення психолога-початківця

Групові форми роботи

Індивідуальні форми роботи

  1. Проблемний семінар-практикум «Індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники взаємодії педагогічних працівників з практичним психологом у колективі»

  2. Круглий стіл «Розвиток творчого потенціалу особистості вчителя».

  3. Психолого-педагогічна конференція «Саморозвиток і самореалізація особистості».

  1. Науково-практичний семінар.

  2. «Балінтовська група».

  3. Науково-практична конференція.

  4. Тематичні динамічні групи.

  5. Активне соціально психологічне навчання (АСПН).

  6. Професійний соціально-психологічний тренінг

  1. Консультації.

  2. Самоосвіта.

  3. «Портфоліо».

  4. Стажування.

Слід зазначити, що програма оптимізації діяльності практичного психолога передбачає комплексне проведення заходів як для практичних психологів (Таблиця 1), так і для педагогічних колективів (конференції, проблемні семінари, семінари-практикуми, педагогічні читання, круглі столи та ін.).

Зазначений підхід включає систему навчально-методичних та інформаційно-просвітницьких форм роботи, які забезпечать соціально-психологічну адаптованість, творчу самореалізацію, професійне зростання практичного психолога та гармонізацію соціально-психологічного клімату педагогічного колективу навчального закладу. Реалізація програми передбачає використання діагностичних процедур, інформування, групових дискусій, рольових та ділових ігор.

Ми вважаємо, що у професійно-технічному навчальному закладі адміністрації освітньої установи для практичного психолога, соціального педагога необхідно організувати «Школу професійного зростання спеціаліста психологічної служби», до участі у якій можна долучити й інших педагогічних працівників. Перед «Школою» стоять такі завдання:

- ознайомити спеціалістів з історією розвитку психологічної служби системи освіти в Україні, області;

- надати допомогу у формуванні вміння застосовувати теоретичні знання, отримані під час навчання у вищому навчальному закладі, у практичній діяльності; сприяти набуттю практичних навичок, необхідних для роботи;

- ознайомити із сучасними інноваційними технологіями та активними методами навчання, сприяти засвоєнню методики їх використання; ознайомити із формами просвітницько-профілактичної діяльності практичного психолога;

- ознайомити із досвідом професійної діяльності досвідчених спеціалістів психологічної служби регіону; організувати творчі зустрічі з психологами-практиками, які працюють за інноваційними технологіями; залучати до науково-дослідницької, експериментальної та пошукової діяльності з питань психології та методик корекційно-розвивальної роботи;

- зосередити увагу спеціалістів на навичках рефлексії особистої професійної діяльності, на моніторинзі та аналізі рівня особистісних досягнень учнів, їхньому загальному розвиткові та вихованості;

- формувати у психолога-практика рефлексивні навички аналізу професійної діяльності та самоаналізу;

- впроваджувати досягнення психолого-педагогічної науки та форм і методів професійного досвіду в практику діяльності практичного психолога.

Основними напрямамироботи «Школи професійного зростання спеціаліста психологічної служби» є:

- здійснення заходів з поглиблення фахових знань, методології навчання, вивчення нормативних документів Міністерства освіти і науки України;

- поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань з інших предметів;

- науково-методична робота з вивчення узагальненого пер­спективного педагогічного досвіду, визначення шляхів йо­го творчого використання;

- здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня практичного психолога;

- організація проведення семінарів, оглядів, конкурсів, фестивалів, конференцій тощо.

Особливість супервізії психолога-практика професійно-технічного закладу полягає у тому, що спеціалісту призначається два супервізори: перший — це методист регіональної психологічної служби (супервізор-методист), другий — досвідчений і авторитетний спеціаліст із числа педагогічних працівників навчального закладу (супервізор-наставник).

Адміністрації професійно-технічного навчального закладу для майбутніх наставників необхідно організувати семінар-практикум, у ході роботи якого розглянути зміст і форми роботи вчителя-наставника і методиста, який відповідає за психологічну службу в регіоні, з психологом-практиком, а саме:


  • складання місячного (річного) плану роботи практичного психолога з урахуванням його мотиваційного рівня та професійних можливостей;

  • взаємовідвідування навчальних занять з елементами тренінгу і просвітницько-профілактичних заходів з подальшим їх обговоренням;

  • спільні відвідування уроків досвідчених колег і ретельний їх аналіз;

  • допомога психологу у розробці конспектів тренінгових занять, просвітницьких заходів;

  • надання рекомендацій молодому спеціалісту щодо самоосвіти (ознайомлення з науково-методичною літературою), обговорення новинок психологічної літератури, творчих здобутків досвідчених спеціалістів психологічної служби;

  • форми та методи впровадження досягнень психолого-педагогічної науки та професійно-педагогічного досвіду в практику діяльності молодого спеціаліста;

  • допомога у роботі з «важкими» дітьми та їхніми родинами;

  • обмін досвідом.

На допомогу наставникам адміністрація навчального закладу має розробити низку пам'яток, ураховуючи умови діяльності педагогічного колективу, професійну майстерність супервізорів, контингент учнів, особливості функціонування навчального закладу тощо. У свою чергу призначені наставники складають програму супервізійної роботи з практичним психологом, враховуючи його потреби і можливості.

З огляду на особливості взаємодії супервізора-методиста і практичного психолога (супервізованого), можливі такі різновиди супервізії:

а) адміністративна супервізія, яка забезпечує реалізацію взаємодії у системі стосунків «керівник — підлеглий»: розв'язання адміністративних проблем; планування і організація діяльності; моніторинг, аналіз, оцінювання якості роботи; дотримання плану роботи; виконання посадових інструкцій;

б) наставницька супервізія — супервізор-методист виступає у ролі «учителя», «наставника», «помічника», «консультанта», «диспетчера», переймаючись ступенем розвитку професійних умінь і навичків супервізованого;

в) навчальна (тренінгова) супервізія полягає в тому, що супервізований є «стажистом», який удосконалює свої уміння і навички у проведенні занять з елементами тренінгу, просвітницько-профілактичних заходів;

г) консультаційна супервізія — супервізор-методист несе відповідальність за супервізованого і його роботу, консультує подолання стресових ситуацій і бар’єрів; здійснює роз'яснення проблемних питань та надає поради; забезпечує зворотний зв'язок; аналізує особисті проблеми, що перешкоджають роботі; створює атмосферу довіри; мотивує до діяльності та розвитку особистісних і професійних якостей.

В контексті роботи «Школи професійного зростання спеціаліста психологічної служби» доцільно організувати стажування спеціаліста психологічної служби.

Умовою стажування є застосування та демонстрація практичним психологом упродовж визначеного часового проміжку професійних знань, умінь, навичок та прийомів з метою цілеспрямованого розвитку та вдосконалення професійної майстерності.

Період стажування практичних психологів умовно можна поділити на три етапи: ознайомлювальний, основний, заключний.

Ознайомлювальний етап стажування розпочинається з другої половини серпня і триває впродовж кількох навчальних тижнів, до середини жовтня.У процесі знайомства практичного психолога з адміністрацією школи, колегами, учнями та їхніми батьками перед ним ставляться цілі й завдання майбутньої діяльності, складається індивідуальний план стажування, на основі якого будується співпраця психолога і супервізорів.

Основний етап розпочинається з другої половини жовтня і триває до початку травня. Протягом цього періоду формується активна соціально-професійна позиція молодого практичного психолога через розвиток його творчої самостійності, посилюється його навчальна функція. Особливу роль у навчанні та розвиткові фахової майстерності відіграють відкриті факультативні заняття з основ психології, просвітницько-профілактичні заходи. Обговорення відвіданих заходів — серйозна школа професійного зростання молодого спеціаліста.

На даному етапі перед практичним психологом стоять такі завдання:



  • оволодіти практичними навичками, необхідними для професійної діяльності;

  • навчитися застосовувати теоретичні знання, набуті під час навчання у вищому навчальному закладі, у практичній діяльності;

  • ознайомитись із особливостями роботи досвідчених практичних психологів;

  • набути та вдосконалити професійні навички просвітницької роботи з учасниками навчально-виховного процесу.

Методичною знахідкою в цей період може стати така форма узагальнення професійної діяльності як «портфоліо». Даний термін із англійської мови «portfolio» означає «портфель». У нашому випадку ми використовуємо як методичний прийом, який полягає у накопиченні навчально-методичних, просвітницько-пропагандистських розробок, що пройшли апробацію та можуть послугувати у подальшому професійному зростанні.

Заключний етап стажування триває протягом травня. Він передбачає підбиття підсумків роботи практичного психолога. Це короткий, але дуже важливий етап у діяльності спеціаліста, який дає можливість не тільки виявити рівень його підготовки, але й визначити перспективи подальшого розвитку його професійної майстерності.

Що стосується групової роботи, то вона передбачала проведення з практичними психологами семінарів-практикумів з питань поглиблення знань теорії з педагогічної та вікової психології, загальної та організаційної психології, тематичних динамічних груп з розробки актуальних питань, «балінтовської групи», професійного соціально-психологічного тренінгу, групи активного соціально-психологічного навчання (АСПН) (за Т. С. Яценко) та науково-практичної конференції.

Поняття «активні методи навчання» (АМН) поширюються на досить велику групу прийомів і способів проведення теоретичних і практичних занять. На сьогодні існує декілька десятків методів навчання, котрі умовно поділяють на дві групи: пасивні (традиційні) та активні. Зміст та форми традиційних методів націлені на засвоєння знань, вмінь та навичок. Однак, ці методи не вирішують проблеми застосування засвоєних знань на практиці, не створюють умов для переходу від засвоєння „готових” знань до самостійного їх застосування [3].

На деяких методах навчання зупинимось детальніше.



«Балінтовська група».

Балінтовська група — один із ефективних методів супервізії та розвитку професійних навичок, а також спосіб зниження професійних бар’єрів та стресу. Технологія Балінтовської групи була запозичена у медичних працівників і стала активно використовуватись у групах психологів, педагогів, соціальних працівників, основою роботи яких є професійна комунікація.

Пріоритетами в роботі Балінтовської групи є безпека обговорення проблеми-запиту, аналіз і емоційна підтримка її учасників.

Мета роботи Балінтовських груп:



  • покращити сприйняття і розуміння міжособистісної комунікації;

  • виявити труднощі емоційної та несвідомої технології роботи практичного психолога, сприяти її усвідомленню;

  • розвинути навички професійної рефлексії, збереження психологічного здоров’я спеціаліста (попередження професійного стресу та вигорання).

Об’єктами роботи Балінтовської групи є: комунікація, емоції, почуття, ірраціональні ідеї й установки, психологічні захисти, переноси, контрпереноси, очікування, смисли. Інструментами Балінтовської роботи є: асоціації, фантазії, аналогії, аналіз захистів і переносів, емоційна підтримка. У роботі групи цінним є поліфонія точок зору і обговорення, спрямованість на пошук нових смислів взаємовідносин і нових поглядів на комунікацію.

Тематичні динамічні групи

Однією із сучасних форм організації групової супервізії є так звані “малі методичні об’єднання” — творчі динамічні групи (3-5 осіб). Необхідно зазначити, що вони не дублюють роботу методичного об’єднання. Невеликий колектив динамічної групи поглиблено працює над певною проблемою, технологією, професійним досвідом і забезпечує їх творче застосування.

Робота динамічної групи дає змогу її членам поглиблено вивчати новинки психологічної науки, апробовувати їх, вносити необхідні корективи та впроваджувати в професійну діяльність. Діяльність груп носить випереджаючий, пошуковий, дослідницький характер.

Тривалість роботи динамічної групи залежить від складності розв’язання науково-методичної проблеми, над якою вона працює. Група працює за планом, орієнтовною його структурою може бути:



  1. Вступ (актуальність проблеми, мета, завдання).

  2. Склад членів динамічної групи.

  3. Тематика засідань, робота між засіданнями.

Засідання відбувається з періодичністю 4 рази на рік.

Виділяють два типи груп:



  • групи, що працюють над впровадженням результатів наукових досліджень з певної науково-методичної проблеми;

  • групи, що працюють над впровадженням відомого ППД.

Діяльності динамічних груп будується поетапно:

І етап. Вивчення наукової літератури з проблеми, яка досліджується (теоретичний аспект та досвід освоєння наявного досвіду), консультації з науковцями, досягнення високої компетентності в суті даної проблеми.

ІІ етап. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад щодо практичного застосування досягнень науки, конкретизація практичних рекомендацій, розроблених ученими, стосовно специфіки організації виховного процесу.

ІІІ етап. Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, коригування їх у процесі практичного застосування, створення власного досвіду із даної проблеми та його опис як на паперових, так і електронних носіях.

ІV етап. Поширення створеного досвіду, його популяризація (виступи з лекціями, повідомленнями на семінарах, конференціях, педагогічних читаннях, пропаганда в пресі, презентація електронного варіанту досвіду та його демонстрування на практиці тощо.

Основними завданнями динамічної групи є: підвищення фахової компетентності її членів, формування нового професійного світогляду, створення умов для самореалізації особистості практичного психолога та конструювання власного індивідуального стилю професійної діяльності.



Активне соціально-психологічне навчання (АСПН)

Забезпечення групової супервізії відбувалось через впровадження методичних основ АСПН, через використання основ теорії активного соціально-психологічного навчання академіка Т.С. Яценко, оскільки саме у системі АСПН здійснюється психокорекція психологом-початківцем своїх власних психологічних властивостей. Робота в групі АСПН, на відміну від традиційних форм навчання, спрямована на одержання рефлексивних знань, пов'язаних із процесом самопізнання.

Завдяки його глибинному спрямуванню відбувається розкриття творчого потенціалу і підвищення рівня адаптованості практичних психологів. В методі АСПН інтегруються глибиннопсихологічні знання, які сприяють особистісній психокорекції практичний психологів, та водночас засвоюється інструментарій практичної психокорекційної роботи: аналіз комплексу тематичних малюнків, аналіз семантики висловлювань учасників групи в навчальних ситуаціях.

Відкоректована особистість — це, зокрема, людина з гармонійним внутрішнім світом, здатна до усвідомлення власних психологічних механізмів, що «програмують» актуальну поведінку, самореалізацію в соціально значущій діяльності. Супервізія практичного психолога за методом АСПН передбачає долання ним бар’єрів, які породжуються як об’єктивними розбіжностями у теоретичній (академічній) і практичній підготовці психологів, так і труднощами професійної діяльності.



Майстер-клас є однією з форм передачі практичного досвіду супервізором-методистом, досвідченим психологом-практиком конкретної науково-методичної теми.

Основними завданнями майстер-класу є:



  • підвищення рівня професійної компетентності практичних психологів;

  • поширення та передача досвіду професійної діяльності досвідчених спеціалістів психологічної служби;

  • презентація членами майстер-класу напрацьованого досвіду з метою його взаємообміну.

Окреслені шляхи формування і підвищення професійної кваліфікації працівників психологічної служби в умовах ПТНЗ повинні бути застосовані з урахуванням регіональної моделі. Найменш ефективним способом організації курсів підвищення кваліфікації вказаних спеціалістів, на наш погляд, є їх включення в групу фахівців з інших навчальних закладів (шкіл, інтернатів, днз тощо). У таких умовах якісне й ефективне підвищення кваліфікації неможливе оскільки воно не враховує специфіку роботи спеціаліста на робочому місці. Насьогодні вимагає вирішення питання створення національної школи підвищення кваліфікації для працівників психологічної служби системи ПТНЗ.
Література:

  1. Бакирова Г.Х. Управление человеческими ресурсами / Г. Х. Такирова – СПб.: Речь, 2003. – 152 с.

  2. Браун А., Боурн А. Супервізор у соціальній роботі: Супервізія догляду в громаді, денних та стаціонар. установах / А.Браун, А.Боурн; Пер. з англ. Т. Семигіної. – К.: Унів. Вид-во “Пульсари”, 2003. – 240 с.

  3. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учеб. пособ. / И. В. Вачков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во "Ось-89", 2000. – 224 с.

  4. Ізбаш С. С. Проектна діяльність як фактор соціально-професійної адаптації студентів педагогічного університету: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. / Світлана Сергіївна Ізбаш – Мелітополь, 2007. – 204 с.

  5. Корнюшина Р. В. Зарубежний опыт социальной работы / Р. В. Корнюшина. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 2004. – 85 с.

  6. Курчаткина И.Е. Проектирование межпредметного интегративного курса для профильной школы на примере элективного курса «Основы предпринимательства» / И. Е. Курчаткина // Школьные технологии, 2006. - №3. – С. 78-84.

  7. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: теоретико-экспериментальное исследование / П. И. Пидкасистый – М.: Педагогика, 1980. – 240 с.



3.5 Особливості організації підвищення кваліфікації спеціалістів психологічних служб ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації
Проблеми підвищення кваліфікації працівників психологічної служби, які працюють в системі вищої освіти залишається найбільш невирішеною серед всіх ланок психологічної служби.

З одного боку психологічна служба ВНЗ покликана покращити процес адаптації молодої людини до нових умов існування. Період вступу до дорослого життя безумовно, є одним із найскладніших у житті будь-якої людини. З іншого боку, надважливим є створення умов для дорослішання молоді. Такими умовами можна вважати обмеження безпосередньої участі викладачів, батьків у процесі прийняття важливих рішень, здійснення конкретних кроків, які не завжди призводять до ефективного результату. Проте, саме психологічна служба підвищуючи рівень психологічної культури може допомогти всім учасникам навчального процесу у ВНЗ опанувати власне «місце» у життєдіяльності кожного окремого студента.

Створення психологічних служб у вищих навчальних закладах стає поширеною практикою. Основними умовами ефективності діяльності психологічної служби ВНЗ можна вважати: орієнтацію на реальні замовлення клієнтів та актуальні для закладу психологічні проблеми; практичну спрямованість на своєчасне розв’язання психологічних проблем; наукову обґрунтованість та сучасний рівень виконання основних завдань; достатнє фінансове, організаційне та технічне забезпечення служби та її підструктур; наявність кваліфікованих фахівців, здатних забезпечити діяльність психологічної служби на високому рівні.

Саме тому, важливою умовою ефективності діяльності залишають питання професійного розвитку фахівців психологічних служб ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації та їх методичного супроводу. З одного боку, на них розповсюджується законодавчо закріплена вимога про необхідність підвищення кваліфікації та проходження атестації. З іншого боку, специфіка навчальних закладів вимагає спеціальних підходів щодо змісту та форм розвитку професійної майстерності працівників психологічних служб ВНЗ ІІІ-ІУ рівня акредитації.

На сьогодні не існує сталої універсальної моделі науково-методичного супроводу діяльності психологічних служби ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації. Проте, існує декілька прикладів створення різноманітних форм підвищення кваліфікації. Зокрема, цікавий інноваційний досвід презентований психологічною службою Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (керівник проекту Євдокимова Н.О., науковий керівник Швалб Ю.М.).

В якості форми підвищення кваліфікації практичних психологів ВНЗ ІІІ-ІУ рівня акредитації обрано організаційно-діяльнісну гру «Технології діяльності психологічної служби вищих навчальних закладів». До участі в проведенні запрошуються науковці, викладачі, практичних психологи, студентів, яким не байдужа доля освітянської галузі та психологічної служби ВНЗ, котра так необхідна для ефективної діяльності вищого навчального закладу.

Проведений аналіз сучасної системи підготовки фахівців, свідчить про те, що у змістовому та організаційно-педагогічному аспектах професійна підготовка не повністю відповідає вимогам щодо створення сприятливих умов для повноцінного становлення та розвитку особистості як суб'єкта професійної діяльності. На сьогодні беззаперечно існує необхідність розробки специфічного організаційно-методичного забезпечення підготовки фахівців психологічних служб ІІІ-ІУ рівня акредитації. Для вирішення цього завдання необхідним є підбір специфічних психолого-педагогічних технологій як системи методів розвитку професійної самосвідомості. Базовим підходом професійної підготовки фахівців має стати проектний підхід, який ґрунтується на методології проектного менеджменту і який спрямований на опанування проектними методами і засобами професійної діяльності.

Організаційно-діяльнісна гра є особливою формою організації колективного мислення та миследіяльності, сприяє формуванню нових обріїв та розширенню меж розуміння - як для окремої особистості, так і для цілих професійних груп.

Досвід проведення організаційно-діяльнісних ігор на базі МНУ імені В.О.Сухомлинського дає підстави вважати організаційно-діяльнісну гру ефективною формою побудови освітнього простору вишу та ефективним засобом формування і розвитку професійної позиції майбутніх фахівців.

Ось вже декілька років МНУ імені В.О.Сухомлинського працює над упровадженням інноваційних розвивальних освітніх технологій і пошуком шляхів підвищення якості підготовки випускників. Сприяти цьому, з точки зору корифеїв сучасної науки, може створення і функціонування психологічної служби вищого навчального закладу.

Слід зауважити, що сама по собі організаційно-діяльнісна гра є унікальною, на даний момент технологією, що дозволяє не лише ефективно розвивати професійні навички, але й навчитися мистецтву планування і моделювання. Вона є особливою формою організації колективного мислення та миследіяльності, сприяє формуванню нових обріїв та розширенню меж розуміння - як для окремої особистості, так і для цілих професійних груп.

І у цьому плані, студентам МНУ імені В.О.Сухомлинського невимовно пощастило, оскільки на базі цього навчального закладу організаційно-діяльнісні ігри введено як постійну навчальну практику, що дозволяє випускникам після закінчення вишу бути не лише фахівцем свого профілю, а кваліфікованимуправлінцем і аналітиком, що дуже цінується на сучасному ринку праці, оскільки сучасне економічне і соціальне середовище вимагає від випускника вишу високої конкурентоспроможності, професіоналізму, вміння легко адаптуватися до умов довкілля, що змінюється, наявності управлінських навичок, високої стресостійкості та інших якостей, властивих зрілій, сформованій особистості.

Теми гри „Технології діяльності психологічної служби вищого навчального закладу" є вельми актуальною і з точки зору суспільного розвитку, і у плані проведення Всеукраїнського експерименту, і з точки зору психологічної просвіти населення України. У Миколаївській області психологічна служба вищого навчального закладу розглядається як інституція, котра покликана надавати всебічну методичну підтримку та допомогу шкільним психологічним службам. Така взаємодія сприяє подоланню дитячої бездоглядності, профілактиці негативних явищ таких, як: наркоманія, пияцтво, проституція, торгівля людьми. Технології такої взаємодії і напрацьовуються учасниками в процесі цієї організаційно-діяльнісної гри.

Досвід проведення організаційно-діяльнісних ігор на базі нашого навчального закладу дає підстави вважати організаційно-діяльнісну гру ефективною формою побудови освітнього простору вишу та ефективним засобом формування і розвитку професійної позиції майбутніх фахівців.

Іншою практикою, яка починає набувати поширення – це ініціативне створення методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів ВНЗ ІІІ-ІУ рівня акредитації силами самих фахівців на рівні області. Так, наприклад, в Сумській області створено і проходить організаційне становлення методичне обєднання практичних психологів і соціальних педагогів п’яти провідних ВНЗ ІІІ-ІУ рівня акредитації на базі банківської академії (УАБС). В першу чергу, ця практика викликана актуальною потребою в обміні досвідом, напрацюванні технік та технологій роботи із проблемними групами студентів, прагненням до створення професійного середовища, в якому кожен фахівець може знайти й підтримку й пораду.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка