Інформації в процесі спостереження уроку яка дозволяє зробити об’єктивні висновки про ефективність уроку, підготовку учнів та вчителя до уроку, виявити резерви його подальшого вдосконалення та надання методичної допомоги вчителеві



Скачати 217.49 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір217.49 Kb.
Урок – це дзеркало фахової та методичної підготовки вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору та ерудиції.

Значний резерв підвищення якості уроку криється у посиленні уваги вчителя до його підготовки, створенні оптимальної методики його проведення. Значною мірою цьому сприяє якісний аналіз уроку з боку директора чи заступника директора з НВР, методиста. Аналіз уроку значною мірою залежить від підготовки керівника школи, збору необхідної інформації в процесі спостереження уроку яка дозволяє зробити об’єктивні висновки про ефективність уроку, підготовку учнів та вчителя до уроку, виявити резерви його подальшого вдосконалення та надання методичної допомоги вчителеві.


ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ ЗА СТАНОМ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ
Завдання контролю:

  1. Визначити діяльність вчителя, її результативність.

  2. Проконтролювати діяльність учителя (виконання програм, рівень підготовленості учнів і т.п.).

  3. Надати своєчасну допомогу вчителю.

  4. Вивчити та узагальнити позитивний досвід учителя.


Етапи контролю:

  1. Постановка мети.

  2. Вибір об’єкта контролю.

  3. Планування контролю.

  4. Визначення суб’єкта контролю.

  5. Збір та оброблення інформації.

  6. Підбиття підсумків контролю.

  7. Вироблення пропозицій і рекомендацій.


Методи контролю:

  1. Спостереження.

  2. Інтерв’юрування.

  3. Анкетування.

  4. Вибіркова спеціальна співбесіда.

  5. Адміністративні перевірки.

  6. Індивідуальні бесіди (з учнями, батьками, колегами).

  7. Вивчення документації (журналів, планів роботи, учнівських зошитів і т.п.).


Види контролю:

  1. ТЕМАТИЧНИЙ – відвідування всіх уроків, відведених на вивчення теми в даному класі, з метою знайомства із системою роботи вчителя, оцінки оптимальності вибраних структур уроків, сполучення форм, методів і засобів навчання.

  2. ПАРАЛЕЛЬНИЙ – відвідування уроків протягом тижня в одному класі з метою порівняння ефективності організаційної діяльності вчителів і вивчення системи роботи кожного учня, його самостійності, активності, ініціативи, якості виконання завдань та рішення навчальних завдань уроку.

  3. КОМПЛЕКСНИЙ – відвідування уроків різних учителів протягом дня в одному класі з метою оцінки обсягу інформації, яку отримує учень протягом навчального дня, сумарного обсягу домашніх завдань, виконання учнями єдиних вимог, інтенсивності їхньої праці на різних уроках, стилю та порівняльної методики уроку. Оцінка працездатності учнів одного й того ж самого класу в різних учителів.

  4. ОЦІННИЙ – відвідування уроків учителя протягом робочого дня в різних класах з метою вивчення відповідності методичних прийомів віковим особливостям учнів.

  5. ВИБІРКОВИЙ – відвідування уроків за планом адміністрації (без попередження вчителя з метою перевірки його готовності до уроку (іноді).

  6. ЦІЛЬОВИЙ – відвідування уроків із запрошенням спеціаліста (оцінка знань і розумових умінь учнів, методів роботи вчителя, сформованості практичних умінь учнів і т.п.).

  7. ФРОНТАЛЬНИЙ – відвідування уроків з метою глибокої та всебічної перевірки зі всіх питань діяльності вчителя чи групи вчителів. Його може бути проведено за такою орієнтовною програмою:

    • виконання Закону про освіту України;

    • підготовка до уроку та якість складених календарно-тематичних, поурочних планів;

    • виконання навчальних програм (теоретичної і практичної частин);

    • рівень проведення уроків;

    • визначення та реалізація освітньо-виховно-розвиваючих завдань уроків;

    • дидактична обробка навчального матеріалу та визначення форм, методів і засобів навчання;

    • здійснення керівництва пізнавальною діяльністю учнів у ході уроків;

    • рівень сформованості знань, умінь і навичок (розумових і практичних) учнів;

    • володіння вчителем новими педагогічними технологіями під час організації навчання;

    • розвиток в учнів пізнавального інтересу та потреби в знаннях;

    • дотримання єдиного орфографічного режиму; робота вчителя з попередження відставання учнів, робота з невстигаючими;

    • диференціація та індивідуалізація навчання;

    • здійснення зв’язку урочної, домашньої, позаурочної та позакласної роботи;

    • стан зошитів учнів (система письмових робіт, співвідношення репродуктивних і творчих самостійних робіт);

    • оформлення класного журналу;

    • виховна робота з учнями;

    • самоосвіта вчителя;

    • результативність діяльності вчителя в цілому.


Принципи роботи:

  1. Науковість.

  2. Плановість.

  3. Перевірка системи роботи.

  4. Оперативність.

  5. Актуальність.

  6. Перевірка нормативного виконання.

  7. Конкретність.

  8. Перевірка практичного досвіду.

  9. Надання своєчасної допомоги.

  10. Гласність контролю (вона здійснюється своєчасним ознайом-ленням учителів на основі контролю з ходом, змістом, терміном, методами, видами та формами контролю).

На початку року в учительській вивішуються й обговорюються відповідні організаційно-методичні матеріали, які є основою систематичного гласного контролю.
СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ
Урок - це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними тимчасовими рамками етап навчально-виховного або, як зараз кажуть, педагогічного процесу.

У ньому представлені всі основні елементи навчально-виховного процесу: цілі та задачі, зміст, форми, технологія, методи, засоби, контроль та оцінювання, тобто вся організаційна структура. Якість уроку залежить від правильного визначення кожного з цих компонентів та їх раціонального поєднання.

Вибудовуючи урок, необхідно визначити не тільки те, яка навчальна інформація чи способи дії повинні бути засвоєні, а й на якому рівні вони мають бути засвоєні на конкретному уроці. Але оскільки урок - це ланка цілісного навчального, розвивального та виховного процесу, відтак, не на кожному уроці основний його зміст може бути засвоєний на всіх трьох рівнях:

- сприйняття, осмислення й запам'ятовування;

- застосування знань і навичок за зразком;

- застосування знань і навичок у новій ситуації.

Сучасний зміст освіти та закономірності процесу навчання в цілому та засвоєння, зокрема, визначають ряд неодмінних вимог до уроку, які необхідно враховувати.

1. Урок повинен передбачати не тільки виклад матеріалу, змісту, а й завдання, що припускають застосування засвоєння навчальної інформації на практиці.

2. Частина цих знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач наскільки пошук таких знань доступний для учнів відповідного віку, настільки важливі способи діяльності, які учень опановує у процесі пошуку.

3. Виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою. В одних випадках викладається готова інформація у формі пояснення та за допомогою ілюстрацій. В інших випадках матеріал вивчається шляхом постановки вчителем проблеми та розкриття шляхів її доказового рішення.

Виклад навчальної інформації можливий у формі розповіді, лекцій, читання підручника, перегляду діафільмів тощо. Характер викладу визначається внутрішньою структурою, способом побудови цілісного уроку - від пояснювально-ілюстративного до проблемного.

Одна з основних вимог до уроку передбачає його науковість, неодмінною умовою науковості змісту уроку є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки.

Істотною стороною уроку є індивідуалізація навчання. Сполучення індивідуалізації навчання із класно-урочною формою колективної роботи - досить нелегка задача. Це, по-перше, використання навчального матеріалу різного ступеня складності, що враховує інтереси та можливості різних категорій учнів, оскільки складний матеріал може виявитись не під силу деяким учням для активного засвоєння, але повинен бути зрозумілий усім. Це, по-друге, доручення учням завдань для самостійної роботи різного ступеня складності, але в такій системі, щоби слабкі та середні учні могли поступово переходити від менш важких завдань до більш складних. Це, по-третє, повернення учнів зі слабкою навченістю до більш складних завдань попередніх тем після вивчення наступних, коли завдання можуть бути вирішені на новому рівні підготовки.

4. Жоден урок не може вирішувати всіх задач навчання, розвитку та виховання учнів. Він є частиною теми, курсу, навчального предмета та взагалі процесу навчання, освіти. Важливо завжди усвідомлювати, яке місце він займає в системі навчального предмета, які його дидактичні, виховні та розвивальні цілі. Урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу. Урок - це педагогічний здобуток, і тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів.

Дотримуючись основних вимог до уроку, учитель вносить як у здійснення цих вимог, так і у сполучення компонентів уроку своє педагогічне мистецтво, свій методичний почерк, що залежить як від характеру класу, так і від власних індивідуальних рис.

Структура кожного уроку відповідно до його логіки повинна бути чіткою, із суворим переходом від однієї частини уроку до іншої відповідно до спектра цілей і задач уроку та закономірностей процесу навчання. Але цими частинами є не традиційне опитування, вивчення нового матеріалу, закріплення засвоєного і т. д., а кроки, що обумовлюють рух до мети уроку, тобто засвоєння його змісту.

5. На уроці повинен здійснюватись розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою відтворення академічних знань учнями, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартній ситуації.

6. Навчальний процес тупиковий без кількоразового повторення змісту академічних знань і навчальних умінь. Форма повторення може бути різною, у залежності від цілей уроку та його змісту.

7. На уроках повинно проводиться систематичне та планомірне оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Головний критерій якості уроку - не застосування тих чи інших видів роботи учнів чи використаних учителем методик, а навченість учнів, досягнення цілей уроку. Культура вчителя, його інтелектуальний і моральний рівень є однією з головних умов ефективності уроку.
ТИПИ УРОКІВ ЗА В.О.ОНИЩУКОМ
Урок засвоєння нових знань:

- актуалізація і корекція опорних знань;

- повідомлення учням теми, мети і завдань уроку;

- мотивація навчальної діяльності школярів;

- сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмис-лення зв’язків і залежностей між елементами виучуваного;

- узагальнення і систематизація знань підсумку уроку;

- повідомлення домашнього завдання.
Урок формування навичок:

- перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок;

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи);

- первинне застосування нових знань (пробні вправи);

- самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуаціях (тренувальні вправи);

- творчий перенос знань і навичок у новій ситуації;

- підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.


Урок застосування знань і навичок:

- перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок;

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій;

- самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою вчителя;

- звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів;

- підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення і систематизації знань:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- відтворення і узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань;

- узагальнення і систематизація основних теоретичних положень та відповідних ідей науки;

- підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- перевірка знання учнями фактичного матеріалу і основних понять;

- перевірка глибини осмислення учнями знань і супеня їх узагальнення;

- застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах;

- збирання, перевірка, аналіз і оцінка виконаних робіт;

- підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Комбінований урок:

- перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру;

- перевірка раніше засвоєних знань;

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу;

- осмислення, узагальнення і систематизація знань;

- підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
ВИМОГИ ДО ПОБУДОВИ УРОКУ
1. Відповідність уроку програмі за місцем і часом.

2. Структура уроку та доцільність етапів, їх співвідношення за часом.

3. Ідейність і науковість.

4. Естетичне виховання, емоційні сторони уроку.

5. Подача нового матеріалу.

6. Дотримання принципів розвивального навчання.

7. Зв'язок із життям.

8. Наочність навчання, використання ТСО.

9. Робота з книгою.

10. Зародження нових понять, радість пізнання.

11. Організація тренувальних вправ.

12. Самостійність у роботі учнів.

13. Активність та ініціатива учнів.

14. Охоплення учнів різноманітними формами роботи.

15. Охоплення усною та мовною практикою.

16. Індивідуальний підхід (увага до здібних, робота з відстаючими).

17. Організація перевірки знань учнів.

18. Глибина та міцність знань учнів.

19. Відповідність оцінок та анотації до них.

20. Організація домашнього завдання.

21. Темпи проведення уроку.

22. Педагогічний такт учителя.

23. Мова вчителя, його суб'єктивні достоїнства.

24. Робота над вимовою.

25. Словниково-фразеологічна та стилістична робота.

26. Розвиток зв'язного мовлення, практична спрямованість.

27. Вивчення граматики, лексики.

28. Техніка читання.

29. Культура мови та письма.

30. Вивчення літературних творів.

31. Система письмових робіт.
ОСНОВНІ ВИДИ АНАЛІЗУ СУЧАСНОГО УРОКУ
Короткий аналіз – проводять одразу після уроку. Він не є остаточним, а лише дає початок наступному аналізові. Спостерігаючи за уроком, той, хто аналізує, оцінює виконання поставленої мети й зіставляє отриманий результат із прогнозованим.

Структурний аналіз – є основою для всіх інших видів аналізу і його проводять після короткого. Він визначає логічну послідовність, взаємозв’язок структурних елементів уроку і виділяє домінуючі етапи уроку.

Аспектний аналіз – здійснюють на основі структурного. Основну увагу приділяють аналізові одного з аспектів уроку: меті; структурі й організації уроку; його змісту; діяльності вчителя; діяльності учнів; домашньому завданню; психологічному аспекту уроку.

Повний аналіз – це система аспектних аналізів. Його можуть здійснювати водночас кілька осіб або він може бути результатом узагальнених висновків усіх аспектів уроку. Повний аналіз проводиться під час атестації вчителя, узагальненні педагогічного досвіду.

Психолого-дидактичний аналіз – поєднує психологічний та дидактичний аспекти уроку.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ВІДВІДУВАННЯ УРОКУ
Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку учнів на уроці.

Реалізація учителем виховного потенціалу уроку.

Виховання патріотизму та національної свідомості школярів.

Реалізація вчителем дидактичних принципів навчання.

Реалізація принципів особистісно орієнтованої педагогіки на уроці.

Ефективність застосування форм і методів навчання (в тому числі й інноваційних).

Застосування лекційно-практичної системи навчання.

Використання вчителем інтерактивних методів навчальної діяльності.

Застосування вчителем індуктивних методів навчання (рольові, сюжетні, розвиваючі ігри).

Забезпечення засвоєння учнями основних понять на уроці.

Забезпечення розвитку мислення учнів на уроці.

Ефективність роботи вчителя з розвитку пізнавальної активності.

Застосування проблемного навчання.

Уміння вчителя організувати навчальну роботу на уроці, забезпечити навчальну дисципліну.

Організація ігрової діяльності на уроці.

Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів засобами уроку.

Організація самостійної роботи в системі уроку.

Використання вчителем методів самостійної роботи.

Ефективність використання логічно-структурних схем.

Використання вчителем методу блочної подачі навчального матеріалу.

Реалізація міжпредметних зв’язків, інтеграція навчального матеріалу.

Комп’ютеризація навчально-виховного процесу.

Вироблення навичок культури усного і писемного мовлення засобами уроку.

Ефективність роботи вчителя з розвитку мовлення школярів, збагачення їх словникового запасу.

Робота вчителя над удосконаленням навичок читання учнів.

Формування в учнів інтересу до вивчення предмету (наприклад, рідної мови, математики, фізкультури, трудового навчання тощо).

Реалізація ідей українознавства на уроці.

Ефективність застосування вчителем наочності та роздаткового матеріалу.

Раціональність використання вчителем навчального часу на уроці.

Гуманізація навчально-виховного процесу.

Практична спрямованість викладання предмету.

Використання краєзнавчого матеріалу на уроці.

Реалізація завдань естетичного виховання учнів.

Здійснення індивідуального та диференційованого підходів на уроці.

Оптимальність обсягу, складність домашнього завдання, його місце і роль у структурі уроку.

Психологічний мікроклімат уроку.

Психологія спілкування вчителя і учня на уроці.

Дотримання вимог навчальних програм щодо оцінювання знань, умінь і навичок школярів.

Врахування вчителем реальних навчальних можливостей учнів.

Система контролю за рівнем знань, умінь і навичок учнів.

Виявлення прогалин та типових недоліків у знаннях учнів.

Ведення тематичного обліку знань.

Організація повторення.

Підготовка до державної атестації.

Дотримання вимог санітарно-гігієнічного режиму (техніки безпеки) на уроці.

Виконання вчителем отриманих рекомендацій.

Ефективність підвищення кваліфікації на курсах і самоосвітня робота.

Впровадження ППД у роботу вчителя.

Вивчення досвіду роботи з питання…

Здійснення класно-узагальнюючого контролю.

Виявлення резервів ефективності педагогічної праці вчителя.

Надання методичної допомоги з питання…


ОРІЄНТОВНІ ЦІЛІ ВІДВІДУВАННЯ УРОКІВ
Мета: проаналізувати ефективність методичних прийомів учителя, що формують високий рівень навчальних досягнень учнів.

Програма:

1. З'ясувати, чи вчить учитель відбирати з масиву навчальної інформації головне, основне.

2. Проаналізувати, чи прищеплює вчитель учням навички запам'ятовування основних положень курсу, необхідних для подальшого просування вперед.

3. Перевірити, чи навчає вчитель логічним навичкам (аналізу, синтезу, порівняння, систематизації тощо) навчального матеріалу.

4. Подивитись, чи навчає вчитель конкретному й абстрактному мисленню й узагальненню одиничних предметів та явищ у межах шкільної програми.
Мета: визначити результативність організації методів і прийомів оцінювання навчальних досягнень учнів.

Програма:

1. З'ясувати, чи визначає вчитель мету контролю й оцінювання, тобто конкретні результати навчання, яких планувалось досягти при вивченні теми, курсу, розділу.

2. Довідатись, чи визначає навчальну діяльність учитель (запитання, завдання, відповіді, що відбивають засвоєння окремих понять із даної теми).

3. Проаналізувати, чи складає вчитель завдання на перевірку цієї діяльності.


Мета: проаналізувати ефективність використання внутрішньо-предметних і міжпредметних зв'язків для досягнення глибини засвоєння навчальної інформації та способів навчальної діяльності.

Програма:

1. Перевірити, чи забезпечує вчитель суміжні предмети, чи узгоджено виділяє внутрішньопредметні та міжпредметні проблеми, завдання.

2. Виявити, чи систематично використовує вчитель опору на такі зв‘язки.

3. Перевірити, чи знає вчитель суміжні предмети, чи узгоджено виділяє міжпредметні проблеми, завдання.

4. Відстежити, чи ставить учитель перед учнями конкретні пізнавальні цілі та задачі міжпредметного уроку, що забезпечує напрямок думки й активне використання навчальної інформації.
Мета: визначити, які прийоми використовує вчитель для підтримки активної уваги учнів протягом усього уроку.

Програма:

1. З'ясувати, чи чітко вчитель формує цілі й задачі майбутніх занять, домагаючись їхнього розуміння кожним учнем.

2. Подивитись, чи використовує вчитель об'єкти, на яких повинна бути зосереджена увага учнів, усуваючи по можливості всі сторонні подразники.

3. Визначити, чи використовує вчитель розмаїтість методів навчання та видів навчальної діяльності.

4. З'ясувати, чи використовує вчитель різноманітні способи підвищення інтересу учнів до досліджуваної проблеми (новизна, актуальність змісту, ефект знань).

5. Подивитись, чи застосовуються вчителем різноманітні прийоми, що забезпечують стійкість і продуктивність уваги (емоції, розрядка, виразність мови).


Мета: перевірити, наскільки доцільно використовується дидактичний і роздавальний матеріал.

Програма:

1. З'ясувати, на яких етапах уроку вчитель використовує дидактичний і роздавальний матеріал, з якою метою.

2. Визначити, чи сприяв дидактичний матеріал поглибленню знань, їх міцності, а також підвищенню творчої активності учнів.
Мета: проаналізувати ефективність використання на уроці форм і методів навчання.

Програма:

1. Подивитись, чи правильно бачить учитель місце уроку в системі інших уроків із теми.

2. Проаналізувати, чи обґрунтовані, чи доцільні ті прийоми, які вчитель використовує на уроці.

3. Подивитись, чи має матеріал науковий характер.

4. З'ясувати, чи сполучиться індивідуальна та фронтальна робота з груповою формою роботи.
Мета: виявити й оцінити ефективність педагогічного пошуку вчителя з удосконалювання уроку.

Програма:

1. Визначити наявність елементів нового в педагогічній діяльності вчителя, що сприяють успішному рішенню задач реформування школи.

2. З'ясувати, як учить учитель учнів відбирати із суми фактів головне, основне і як це впливає на міцність засвоєння ними знань.

3. Перевірити, чи сприяє вчитель виробленню в учнів загальнонавчальних і загальнотрудових умінь і навичок.

4. Подивитись, чи враховує вчитель індивідуальні особливості учнів, а також підготовки та розвитку у процесі формування в них ЗУН.
Мета: перевірити ефективність використання на уроці ТЗН.

Програма:

1. Виявити, чи сприяє ТЗН підвищенню інтересу учнів до досліджуваної мети.

2. Визначити, чи привчає ТЗН учнів до раціональності та самостійності отримання знань.

3. З'ясувати, чи сприяє ТЗН прищеплюванню навичок самоконтролю.

4. Перевірити, чи дозволяють ТЗН істотно активізувати самостійну діяльність учнів.
Мета: проаналізувати діяльність учителя із прищеплювання навичок культури розумової праці.

Програма:

1. Подивитись, чи привчає вчитель учнів планувати вид роботи, ставити цілі, вибирати для їх досягнення найбільш раціональні шляхи та засоби.

2. Перевірити, чи вміють учні розподіляти роботу за часом.

3. З'ясувати, чи навчає вчитель учня організації свого робочого місця.

4. Довідатись, чи навчає вчитель учнів навичкам контролю та самоконтролю.
Мета: визначити результативність роботи вчителя з розвитку усного мовлення учнів.

Програма:

1. Познайомитися з роботою вчителя з ускладнення значеннєвої функціональної мови.

2. Познайомитися з роботою вчителя з навчання засвоєнню словникового складу мови.

3. Познайомитися з роботою вчителя з посилення комунікативних засобів мови.

4. Познайомитися з роботою вчителя над оволодінням учнями художніми образами, виразними засобами мови.
Мета: визначити ефективність методичного прийому розумової діяльності учнів, використання при опитуванні й обліку знань.

Програма:

1. Виявити, чи вимагає вчитель від учнів усвідомленості, послідовності викладу.

2. Подивитись, як учитель реагує на ускладнення при відповіді.

3. З'ясувати, чи втягуються всі учні в резензування відповіді.

4. Перевірити, чи коментує вчитель відповіді учнів.
Мета: проаналізувати роботу з попередження неуспішності.

Програма:

1. Подивитись, чи розділяє вчитель складні задачі для слабовстигаючих на окремі дози, підзадачи, етапи тощо.

2. З'ясувати, чи спостерігає вчитель за діяльністю школярів, чи відзначає позитивні моменти в їхній роботі.

3. Довідатись, чи виявляє вчитель типові ускладнення та помилки в роботі зі слабовстигаючими і чи акцентує на них увагу цих учнів, щоби попередити їхнє повторення іншими учнями.


Мета: виявити оптимальні сполучення фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчальної діяльності учнів.

Програма:

1. Визначити відповідність використання індивідуальної форми роботи характеру досліджуваного матеріалу.

2. Визначити ефективність допомоги вчителя під час індивідуальної роботи учнів.

3. Визначити раціональність використання групових форм навчальної роботи: зробити висновок про використання групових форм при диференціації навчального матеріалу за складністю й характером, зробити висновок про застосування групових форм за час виконання важких завдань, зробити висновок про використання фронтальних форм при вивченні теоретичного матеріалу.


ПРОГРАМА СПОСТЕРЕЖЕНЬ НА УРОЦІ
1. Як вирішуються на уроці основні освітні задачі, включаючи формування загальних і спеціальних умінь і навичок навчальної праці.

2. Як вирішуються на уроці задачі формування світогляду, морального, трудового, фізичного та естетичного виховання.

3. Як вирішуються на уроці задачі розвитку інтересу до навчання, мислення, свободи, емоційної сфери діяльності.

4. Як ураховуються особливості класу при плануванні та рішенні задач уроку.

5. Оптимальність обраної структури уроку й темпу його проведення.

6. Оптимальність змісту уроку (обсяг, складність, доступність, науковість, міжпредметні зв'язки тощо).

7. Оптимальність обраних методів навчання (мета уроку, специфіка класу, тема): словесні наочні та практичні, індуктивні та дедуктивні, репродуктивні та пошукові методи самостійної роботи, методичне стимулювання методів контролю, ефективності контролю.

8. Оптимальність сполучення форм навчання на уроці (загальнокласних, групових, індивідуальних). Диференційований підхід до слабовстигаючих і найбільш підготовлених учнів.

9. Оптимальність застосування різноманітних засобів на уроці.

10. Морально-психологічна та емоційна атмосфера на уроці. Особистісний вплив учителя.

11. Оптимальність обсягу складності домашнього завдання та способів інструктування з його виконання.

12. Результативність уроку:

а) ступінь засвоєння учнями основних понять, фактів, спеціальних умінь і навичок;

б) оцінка очікуваних змін у розвитку інтересу до навчання, свободи, емоційності, загальнонавчальних умінь і навичок, уміння виділяти головне, планувати відповідь, працювати з книгою, картою, здійснювати самоконтроль, у належному темпі читати та писати;

в) оцінка очікуваних змін у рівні вихованості школярів.
ХАРАКТЕРНІ НЕДОЛІКИ УРОКУ


  1. Відсутність запису теми уроку на дошці.

  2. Нехтування перевіркою домашнього завдання.

  3. Мовчання більшості учнів на уроці.

  4. Переважаючий фронтальний характер уроку.

  5. Відсутність диференціації навчання.

  6. Однобока функція вчителя і учня на уроці.

  7. учитель – активний, учень – пасивний. Учитель – репродуктор навчального процесу. Учень – об’єкт цього процесу.

  8. Однократне викладення навчального матеріалу (необхідно не однократне викладення теми на уроці в різних ситуаціях).

  9. Незнання або нехтування вчителями таких відомих методів активізації, як:

    • порівняння;

    • співставлення;

    • групування;

    • знаходження аналогій, причинно-наслідкових зв’язків;

    • підсумок та узагальнення.

  1. Невчасне завершення уроку.

  2. Домашнє завдання не записане на дошці, задане після дзвінка з уроку, немотивоване.

САМОАНАЛІЗ УРОКУ


Самоаналіз уроку - інструмент самовдосконалення вчителя, засіб формування й розвитку професійних якостей педагога, що виявляються передовсім у його вмінні чітко сформулювати мету та завдання уроку, спланувати навчальну роботу і передбачити її результати.

Від уміння проаналізувати ситуації, що виникли у процесі проведення уроку, багато в чому залежить спроможність учителя організувати наступну педагогічну діяльність. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати чужі та свої помилки.


АЛГОРИТМ САМОАНАЛІЗУ УРОКУ


  1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі? Яким був задум його, план уроку?

  2. Які основні завдання (навчальні, розвиваючі, пізнавальні, виховні) були поставлені і розв’язані на уроці?

  3. Чи враховували особливості класу? Які елементи дослідження інтелекту були на уроці (сприйняття, мислення, розвиток пам’яті)?

  4. Чому було обрано саме такий тип і структуру уроку?

  5. Які методи навчання були найголовнішими на уроці?

  6. Які форми діяльності учнів були застосовувані і поєднані в ході уроку?

  7. Характер, обсяг і диференційованість домашнього завдання, його місце і роль у структурі уроку. Чи були підготовлені діти до його виконання?

  8. Як здійснювалося управління навчальною діяльністю школярів (стимулювання, організація, контроль, оцінка, робота над помилками) і чому?

  9. Чи раціонально використано час на різних етапах уроку?

  10. Чи була присутня співпраця вчителя і учнів на уроці?

  11. Чи використана наочність, ілюстративний матеріал, можливості кабінету?

  12. Які умови було створено для проведення уроку 9навчальн-матеріальні, морально-психологічні, гігієнічні, естетичні…)?

  13. Чи проведений урок був оптимальним варіантом ведення заняття, які були причини відхилення від оптимального варіанту?

  14. Які висновки із результатів уроку слід зробити на майбутнє?

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА




  1. Все для вчителя. Інформаційно-практичний бюлетень. - № 5 , 2003.

  2. Гнатюк Дмитро. Журнал внутрішнього контролю. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 96 с.

  3. Конаржевський Ю.А. Аналіз уроку. – Х.: Вид. «Ранок», 2008. – 336 с.

  4. Онищук В.О. Типи, структура і методика уроку в школі. - К.: Радянська школа, 1976.

  5. Інтернетресурси.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка