Інформаційно-методичний центр Технологія роботи класного керівника з батьками учнів



Скачати 246.67 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір246.67 Kb.


Управління освіти і науки виконкому

Новоград-Волинської міської ради



Інформаційно-методичний центр



Технологія роботи класного

керівника з батьками учнів

м. Новоград-Волинський

2006 р.
Збірка містить опис технології роботи з батьками, різноманітні форми, методи та поради, покликані налагодити тісну співпрацю класного керівника з батьками учнів.

Укладачі: В.К.Лінчук, методист ІМЦ

С.В.Філанчук , психолог ІМЦ

Рекомендована для молодих класних керівників та класоводів


© ІМЦ управління освіти і науки м. Новограда-Волинського,

вул.. Пушкіна . 44

т. 5-20-69



Зміст


  1. Вступ. 6-7

  2. Перші кроки класного керівника – вивчення

сім’ї учня. 8-11

  1. Форми і методи роботи з батьками. 11-15

  2. Важковиховувані учні. Чиї вони? 15-18

  3. Зміст окремих форм і методів роботи

класного керівника з батьками учнів 19-21

  1. Поради молодим класним керівникам. 21-24

  2. Мозаїка порад «бувалих» класних керівників…25


Вступ.
Бути класним керівником – велика відповідальність. Це розуміють як досвідчені, так і молоді класні керівники і класоводи, адже саме їм довіряють душі вихованців.

Від творчого потенціалу класного керівника, характеру його діяльності залежатиме результативність виховної діяльності навчального закладу загалом. Класний керівник має провідне становище в галузі спілкування вихованців із педагогами, саме він забезпечує розвиток індивідуальності дитини в класі, протидіє нівелюванню особистості у ньому.

Чи легко бути класним керівником? Відповідь на це питання знають ті, хто не один рік віддає своє серце дітям, вкладає в них душу, проводить у школі практично весь свій час. Так, бути класним керівником нелегко, а бути гарним класним керівником ще важче…

Які тільки завдання не доводиться вирішувати, які тільки проблеми не виникають інколи! Але, думаю, ви погодитесь з тим, що однією із найбільш складних проблем є проблема налагодження співпраці з батьками учнів.

У батьків відносини зі школою часто бувають складні. За десять - одинадцять років багато з них так і не мо­жуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, «індивідуальної консультації», на яку періодично запрошують вчителі... Але всі батьки розуміють - роздільність зі школою тягне за собою непривабливі наслідки для обох сторін, не говорячи про дитину, яка є яблуком розбрату цих двох соціальних інститутів - школи та сім'ї.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що умови в ній залиша­ють бажати кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж. Якщо подивитися на ситуацію інакше: що залежить від нас, вчителів? Які саме форми взаємодії з батьками є найбільш ефективними?

Тут варто прислухатися до порад та перейняти досвід досвідчених колег… Він такий потрібний молодим класним керівникам!
В методичному посібнику «Технології роботи класного керівника з батьками учнів» ми намагалися зібрати практичний матеріал, який допоможе молодим класним керівникам та класоводам виробити свій власний стиль взаємовідносин з батьками учнів і при цьому уникнути прикрих помилок, які можуть назавжди розділити прірвою два світи, такі необхідні нашим дітям – сім'я та школа.

С.В.Філанчук,

психолог, методист

з виховної роботи ІМЦ





Перші кроки класного керівника — вивчення сім'ї учня

Педагогічна практика переконує, що робота з батьками насам­перед починається зі збору відомостей про сім'ю від учнів та їхніх батьків.

Класного керівника має цікавити склад сім'ї, де живе учень; кіль­кість дітей у сім'ї; спеціальність та місце роботи батьків, осіб, що їх заміняють; матеріальні й побутові умови сім'ї; моральне обличчя батьків (інтереси в сім'ї, як проходить дозвілля, ставлення до праці, навчання членів сім'ї, дотримання норм і правил співіснування, особ­ливості стосунків між членами родини; взаємини з сусідами).

Така інформація допомагатиме класному керівникові в пошуках форми і методів роботи з батьками учнів. Щоб бути об'єктивним спо­стерігачем, вихователем, класний керівник збирає відомості про сім'ї учнів шляхом паралельного анкетування батьків і дітей. Сьогодні існує багато анкет, розроблених на допомогу класному керівникові: «Ти і твої батьки», «Ми і наші діти», «Ти і твоя сім'я», аналіз яких до­поможе класному керівникові вивчити ту чи іншу сім'ю.

Успіх навчання й виховання молодого покоління багато в чому за­лежить від того, наскільки тісні відносини школи і сім'ї. Це, з одного боку, участь батьків у вихованні, яке здійснюється школою, з іншо­го — вплив школи на сім'ю. Будь-який аспект виховання (фізичного, морального, трудового) започатковується в сім'ї. Причому основний вплив її на людину зберігається протягом усього життя.

Морально-етичні цінності сім'ї, її соціальні установки і життєві погляди, уклад життя впливають на потреби і поведінку дітей, фор­мують їхній світогляд і систему ціннісних орієнтацій, ставлення до навколишньої дійсності. На жаль, у багатьох випадках сім'я не є для дітей оптимальним виховним середовищем.

Діти приходять до школи з різним вихованням і неоднаковим ін­телектуальним і моральним рівнем підготовленості до навчання. А це створює серйозні протиріччя у навчально-виховному процесі, по­долання яких залежить від злагодженості виховних впливів школи і сім'ї. Провідна роль тут належить школі. Проте взаємодія батьків і педагогів
нерідко є однобічною, перетворюється на співіснування, але не на співпрацю. Робота вчителя з сім'ями учнів, як правило, об­межується викликом батьків до школи і вимогою до них «вжити захо­дів». А батьки часто не знають жодних дійових засобів впливу, крім фізичного покарання. Тому кожний такий виклик виводить їх із рів­новаги.

Практикою доведено, що для встановлення довірливих стосунків між учителем і батьками потрібно враховувати не лише індивідуальні особливості батька й матері, а й специфіку сім'ї як виховного колек­тиву, її моральний і трудовий клімат, поведінку батьків у побуті, їх взаємини між собою і дітьми, рівень педагогічної обізнаності тощо.



Робота вчителя з батьками включає три важливі аспекти:

• вивчити уклад життя сім'ї учня, ціннісні орієнтації батьків, їхні погляди на цілі й методи виховання, визначити виховний потенціал;

• з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її виховна діяльність відповідають суспільним вимогам;

• втілити у кожну сім'ю вимоги і цілі суспільства щодо виховання молодого покоління.

На цій основі має будуватися індивідуальний підхід до батьків протягом усього періоду навчання дітей у школі. У кожній сім'ї інди­відуальний, притаманний тільки їй одній спосіб життя.

Одним із перших започаткував розробку психології сім'ї А. Макаренко. Він довів, що в кожній родині утворюється та чи інша система сімейних стосунків, яка й зумовлює певний тип виховання дітей, а от­же, і певний напрям формування їхніх особистостей.



Дніпропетровський педагог С. Крамаренко виділив три групи бать­ків за рівнем їхньої педагогічної культури й доцільності укладу життя.

Перша група — батьки з високим рівнем педагогічної культури. Підтримують постійний зв'язок зі школою, класним керівником, учи­телями.

Друга група — батьки з середнім рівнем педагогічної культури. Це батьки, які мають мінімум педагогічних знань,
але безсистемних. У вихованні своїх дітей широко застосовують досвід, якого набули в батьківській сім'ї, елементи народної педагогіки. Зв'язок зі школою епізодичний.

Третя група — батьки, що визначаються низьким рівнем педагогіч­ної культури. Це так звані «проблемні» сім'ї. На основі вивчення ха­рактеру взаємин у сім'ї з погляду їх педагогічної доцільності виділено три типи сімейного укладу: сприятливий, педагогічно суперечливий і несприятливий.

Особливої уваги потребують «проблемні» сім'ї.



З метою посилення соціального контролю за вихованням дітей у цих сім 'ях виділили також їх типологію:

1) сім'ї, які відзначаються активною, але неправильною педаго­гічною позицією. Виховання здійснюється за складеною заздалегідь програмою, нерідко без урахування індивідуальних і вікових мож­ливостей дітей. Дітям намагаються дати «багатопрофільну» освіту з обов'язковою вимогою успіхів у кожному з видів занять. Низька успішність у такій ситуації часто призводить до виникнення в дитини почуття «власної неповноцінності»;

2) сім'ї з пасивною педагогічною позицією батьків, які перекла­дають відповідальність за виховання дітей на соціальні інститути, зокрема на школу;

3) конфліктні сім'ї, що відзначаються невисокою моральною куль­турою подружніх стосунків;

4) сім'ї з негативною, антисоціальною спрямованістю, де батьки свідомо культивують виховання індивідуалізму

Мета визначення психології сім'ї — надання практичної допо­моги батькам в організації педагогічно доцільного укладу сімейного життя, а також діагностика виховної діяльності в сім'ї, характеру її впливу на формування особистості, розвиток дитини, корекційна ро­бота з батьками.

Спираючись на різні соціально-психологічні характеристики, мож­на передбачити диференційовану допомогу кожній сім'ї у її виховній діяльності. Враховуючи особливості сім'ї, педагог може знайти пра­вильну позицію у спілкуванні з батьками, тактовно підготувати їх до педагогічно спрямованого ділового контакту.

Учитель має враховувати, що сім'я — це складний колектив, який вимагає тактовних методів вивчення. Батьки

мають бути переконані в конфіденційності їхніх контактів з педагогом.


Форми і методи роботи з батьками

Існують різні форми і методи роботи класного керівника з батька­ми: виклик до школи, батьківські збори, телефонні розмови, конферен­ції, сімейні вечори, щомісячні зустрічі з батьками дітей, які народилися під певним знаком зодіаку, відвідання класним керівником учня вдома, спільні святкування свят і багато іншого. Це вже творчість учителя.

Застосовуючи будь-який метод, учитель мусить враховувати пси­хологічні особливості вихованців, уміти передбачити реакцію бать­ків на ту чи іншу ситуацію, бути тактовним, уважним, уміти слухати і спільно з батьками робити висновки.

Формою спілкування класного керівника з батьками є довірливі те­лефонні розмови з приводу наслідків спільної взаємодії. Не бажано теле­фонну розмову з батьками учня починати з прикрих прикладів, негатив­них оцінок його дій і вчинків. У такому разі можна досягти зворотного ефекту — неузгодженості в оцінках, у діях педагога та батьків.



Лекційно-просвітницька робота здійснюється педагогом серед бать­ків і вчителів - предметників. Як правило, вона передбачає з'ясування базових чинників поведінки дитини певної вікової категорії, основних вікових психолого-педагогічних закономірностей її розвитку, типових критичних ситуацій, труднощів і проблем кожного вікового періоду, а та­кож загальних рекомендацій щодо їх усунення. Така форма може бути ефективною під час здійснення профілактичної роботи серед батьків.

Конституційно-рекомендована робота з батьками учнів ґрунту­ється на діагностиці характеру та причин труднощів, які переживає учень у зв'язку з дотриманням норм та правил поведінки, із взаєми­нами з однолітками, дорослими. Ця форма роботи передбачає вироб­лення педагогом певних рекомендацій щодо впливу на дітей в умовах сім'ї, які батьки разом з педагогом повинні враховувати і виконувати.
Для оперативного виховного реагування батькам необхідні певні знання про особливості розвитку особистості їхньої дитини. Клас­ний керівник має проводити з ними, крім звичайних бесід, практику­ми, тематичні дискусії, ділові ігри, короткі прес-конференції, «круглі столи», відкриті уроки тощо. Зацікавленість батьків стимулюватиме творчий пошук педагога, а поліпшення мікроклімату в класі буде йо­му винагородою.

Цікавою формою роботи з батьками можуть стати щомісячні зу­стрічі з батьками дітей, які народилися під певними знаками сузір’їв. До таких зустрічей класному керівникові належить ретельно готу­ватися: необхідні певні знання астрологічних (серйозних, наукових, жартівливих) особливостей кожного соціонічного типу особистості, що належить до відповідного знака зодіаку; дані педагогічних спо­стережень за учнями — характерне для всіх учнів та індивідуальне, особистісне. На таких зустрічах з батьками можна виробляти загальні педагогічні підходи, ефективні гуманні прийоми щодо здійснення ін­дивідуальної виховної роботи з учнями розглядати конкретні прикла­ди, програвати певні життєві ситуації.

Сучасний класний керівник не повинен замикатись у своїх педаго­гічних судженнях, грунтуючись лише на власному досвіді. Доцільно залучати психологів, соціологів до групових форм анкетування, тестування учнів. А за наслідками психодіагностичної консультації клас­ний керівник може запросити батьків учнів. Під час такої розмови на фоні загальних вікових особливостей дітям слід показати їхні індивідуальні, потенційні можливості, які виявив педагог під час спостере­жень, бесід з учителями-предметниками, вивчення результатів прак­тичної діяльності своїх вихованців.

Розмова класного керівника з батьками має бути розмовою осіб, дуже зацікавлених долею дитини, з метою допомогти їй і захисти­ти. При цьому класному керівникові слід спрямовувати увагу батьків на систематичні спостереження за своїми дітьми, на виявлення в них провідних психічних якостей.


Для налагодження тісних контактів з батьками варто позбутися за­старілої методики батьківських зборів, коли педагог розповідає про недоліки, а батьки слухають. Класний керівник має триматися з ни­ми однаково, як рівний з рівними, як порадник і однодумець у справі виховання. «Порадьмося...», «Як, на вашу думку, маємо вдіяти...» — ось основа стосунків класного керівника з батьками. Нетрадиційність такої форми спілкування, коли батьки з об'єкта «всеобучу» стали активним суб'єктом творчого педагогічного пошуку, сприяє глибо­кому усвідомленню ними проблем сімейного виховання дітей. Саме сьогодні особлива увага звертається на творчий підхід класного керів­ника до напрямів своєї діяльності.

Крім перелічених форм роботи, слід не забувати про вечори-вогники «Сімейні традиції», «Родовід сім'ї», «Я і моя сім'я»; художні конкурси «Сім'я очима дітей»; конкурси «Нумо, тату», «Нумо, ма­мо» та інші заходи, які зближують дітей і батьків, класного керівника і батьків. О. Савченко у праці «Дидактика початкової школи» писала: «Успіх і початківця, і досвідченого вчителя значною мірою залежить від того, чи зуміють вони зробити батьків своїми однодумцями...».

Взаємодія школи і сім'ї в підготовці дітей до навчання

Учитель, вихователь, батьки мають об'єднуватись у своїй діяльності, приймати рішення, діяти в інтересах дитини і створювати на­лежні для неї умови. Розробляючи структурно-змістові варіанти мо­делі взаємодії сім'ї, дошкільної установи, школи з підготовки дітей до навчання слід спиратися на такі принципи.



Принцип гуманізації і демократизації: уся робота сім'ї, школи в процесі підготовки дитини до навчання підпорядкована завданням формування особистості громадянина України.

1. Гуманізація виховного процесу — це забезпечення з боку сім'ї і школи любові, уваги, поваги до гідності дитини у взаємодії з бать­ками і педагогами, а також створення
відповідних умов для повноцін­ного розвитку її індивідуальності.

Завдання педагога і батьків — реалізувати виховний потенціал взаємодії у формуванні гуманних якостей особистості.



2. Принцип суб'єктності і модальності для організації взаємодії в педагогічному процесі є вихідним. Школи нового типу генерують стратегію суб'єктних відносин до високого рівня співпраці, основою яких є гуманні стосунки дитини і батьків, учня і вчителя.

Цей принцип зумовлює різнобічну взаємодію сім'ї, дошкільної уста­нови, школи з підготовки дітей до вступу в навчальний заклад нового типу, дозволяє розглядати першоосновою загальної структури педаго­гічної взаємодії дитину, дії вчителя та дії учня, їх поведінку та емоції.



3. Принцип неперервності і наступності є серцевиною взаємо­дії сім'ї, школи з підготовки дитини до навчання. Неперервність — це цілеспрямоване отримання дитиною потрібних знань, умінь і на­вичок протягом усього життя в навчальних закладах або в процесі саморозвитку і самовиховання. Особистість дитини формується в ре­зультаті послідовності включення в різну за рівнем взаємодію на різ­них вікових ступенях. Розвиток особистості визначається відповідні­стю віковому етапу розвитку та здатністю до взаємодії.

4. Принцип диференціації та індивідуалізації взаємодії сім'ї, школи з підготовки дітей до вступу в школу нового типу реалізуєть­ся через одну з істотних сторін диференціації навчання — ранню діаг­ностику підготовленості майбутніх першокласників до школи. Під­ставою для цього є той факт, що головним у школах нового типу є навчання, але не всі учні, зараховані до першого класу за традицій­ною методикою, повністю підготовлені. Диференціація вимагає ви­вчення не тільки особистості дитини, а й батьків і педагогів та їхніх відносин, тобто всіх суб'єктів взаємодії.

5. Принцип науковості і природовідповідності. Принцип науко­вості реалізується в діяльності вчителя, а принцип природовідповід­ності — у діяльності дитини.
6. Принцип комплексності й інтеграції взаємодії здійснюється єд­ністю і взаємозв'язком біологічних,

соціальних, педагогічних, психоло­гічних і вікових процесів, які постійно ускладнюються в навчально-ви­ховному процесі з підготовки дітей до вступу в заклад нового типу.



7. Принцип інноваційності і варіативності взаємодії є одним із основних в організації навчально-виховного процесу в школах ново­го гину,

8. Принцип професійної і педагогічної компетенції батьків і педагогів та любов до дітей випливає з єдності зусиль сім'ї, школи у підготовці дитини до навчання. Під взаємодією батьків і педагогів ми розуміємо найбільш повну відповідність у створенні умов вихован­ня і конкретну скоординованість діяльності сім'ї, школи з метою і за­вданнями підготовки дітей до вступу в школу нового типу.

9. Принцип спадкоємності і зв'язку з життям. Батьківська сім'я — базовий компонент соціальних умов. Школа ж забезпечує систематичну освіту, формування вмінь і навичок як побутового, так і соціального досвіду.

Розглянуті принципи взаємодії в процесі підготовки до навчання в шко­лі спираються на загальнодидактичні принципи і взаємодіють з ними.


Важковиховувані учні. Чиї вони?

Кожен учитель знає, як нелегко проводити бесіду з викликаними до школи батьками «важковиховуваних» учнів. Подібні зустрічі - проблема як для вчителів, так і для батьків. Мало хто з батьків при­ходить до школи з власної волі. Без особливої радості і вчителі очіку­ють таких зустрічей. Адже доводиться розповідати батькам не зовсім приємні речі про їхніх дітей. Саме тому батьки приходять до школи, відповідно озброївшись недовірою майже до всіх вчителів; гнівом до педагогів, які допустили, що їхня дитина так погано вчиться (пово­диться); запереченнями цінностей освіти взагалі.

Досить часто вчитель чує батьківські нарікання на те, що їм важко справлятися з власними дітьми. І, мабуть, кожному вчителеві цієї ми­ті хотілося б вигукнути: «А уявіть, що їх у вас сорок в одному класі, і ви зобов'язані хоча б чогось їх навчити!»

Але, незважаючи на свій стан, настрій, учитель має провести кон­структивну бесіду з батьками. Як цього досягти?

Найперше, доцільно активно та творчо використовувати наста­нови гуманістичного спілкування: поважати батьків своїх учнів, їх­ні чесноти та досвід; розцінювати батьків як рівних; поважати їхнє право на власну думку, їхні рішення і не намагатися всіма правдами і неправдами переконувати стати на вашу точку зору.

До бесіди слід ретельно підготуватися, зібрати необхідну інформа­цію про учня і батьків.

Отже, батько (чи мати) вже прийшов. Він емоційно збуджений, бо подумки не раз прокрутив бесіду з учителем. Тому дайте йому змогу «ви­пустити емоційну пару». А самі тим часом спокійно вислухайте його.

Кілька порад для активного сприйняття:

• уважно слухайте;

• не говоріть про себе;

• не змінюйте тему;

• не давайте порад, не критикуйте;

• не ігноруйте почуття батьків;

• будьте щирі;

• перекажіть те, що ви сприймаєте як головне в його бесіді: «Чи правильно я розумію, що ви...».

Доцільно запрошувати на зустріч з батьками і їхніх важковиховуваних дітей. Ці спільні зустрічі мають переваги:

• дають упевненість школяреві, що від нього нічого не приховують;

• економлять час учителя — не потрібно проводити окремі бесіди;

• дають повну інформацію батькам;

• зменшують можливість непорозуміння — кожен чує думку ін­шого;

• посилюють почуття спільності вчителя, батьків і дітей. Процес навчання починає сприйматися як спільна діяльність цих трьох сто­рін, а не як протиборство;


• посилюють бажання дитини-вирішити проблему, про яку йшло­ся при ній і яка стосується її життя.
Звичайно, проводити такі зустрічі за участю всіх сторін учителеві важче, проте результат у цьому випадку буде значно кращий.

Отже, бесіда з батьками важковиховуваної дитини пройде успіш­но, якщо:

— вам вдалося уникнути протистояння і конфронтації з ними;

— ви змогли стриматися самі і стримати їх від докорів і звинува­чень;

— змогли залучити до бесіди не тільки батьків, а й дітей;

— вдало сформулювали проблему виховання, і батьки зрозуміли вас;

— обміркували ваші спільні дії і змогли об'єднатися з батьками ва­шого спільного «ворога» — виховної проблеми...;

— ви любитимете своїх важковиховуваних учнів.



Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей? Як дозувати оцінку в сім'ї? Як зробити так, щоб вона позитивно впливала на вашу ди­тину, а не ще більше пригнічувала?

Правило 1. Заспокойтесь. Пам'ятайте, що спілкуватися в люті, роздратованості — однаково, що ввімкнути в автомобілі «газ» і на­тиснути на гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Вічний педагогічний огріх, ко­ли ми очікуємо від дитини все і тепер. Ми вимагаємо термінових успіхів.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаю­чи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і подолати невдачі.

Правило 4. Не бийте лежачого. Низький бал — достатнє покаран­ня, тому недоцільно карати двічі за одні й ті самі помилки.

Правило 5. Щоб допомогти дитині позбутися недоліків, намагай­теся вибрати один — той, якого ви хочете позбутися в першу чергу, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, поч­ніть з ліквідації тих шкідливих труднощів, які найбільш значущі для неї самої.

Правило 7. Хвалити — виконавця; критикувати — виконавця.

Правило 8. Оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оціню­вання і успіхами сусіднього Іванка.

Правило 9. Не скупіться на похвалу.

Правило 10. Виділіть у морі помилок острівець успіху, на якому можна триматися, укорінювати дитячу віру в себе і в успіх своїх на­вчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивіду­ально, тактовно.

Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину цілями, яких їй неможливо досягти.

Правило 12. Не обривайте останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина випра­вила свої низькі бали.

Для того щоб ці правила виявилися ефективними, необхідно об'єднати їх в останнє: дитина має бути не об'єктом, а співучасни­ком власного оцінювання, її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Уміння себе оцінювати — головний засіб подолання труднощів у навчанні.

А. Макаренко говорив, що «бачити хороше в людині завжди важ­ко...». Хороше в людині завжди доводиться проектувати, і педагог це зобов'язаний робити. Він зобов'язаний підходити до людини з опти­містичною гіпотезою; нехай навіть із деяким ризиком помилитися.

Зміст окремих форм і методів роботи класного керівника з батьками учнів
Анкетування

Щоб бути об'єктивним спостерігачем, класний керівник добирає відомості про сім'ї учнів шляхом паралельного анкетування батьків і дітей. Мета анкетування полягає в тому, щоб учитель-класний керів­ник міг оцінити емоційний фон сім'ї, ступінь сформованості сімейно­го колективу за оцінками виховання і батьків, ставлення до проблем кожної зі сторін.

Для дітей пропонується анкета:
Анкета «Ти і твої батьки»

1. Який склад твоєї сім'ї?

2. Чи пишаєшся своїми батьками?

3. Як проводиш своє дозвілля?

4. Як часто ти проводиш своє дозвілля з батьками?

5. Чому не проводиш дозвілля з батьками?

6. Які стосунки між батьками?

7. Які стосунки у тебе з батьками?

8.Чи ділишся ти зі своїми батьками проблемами, радощами, незгодами?

9.Чи розуміють тебе батьки?

10. Чи допомагаєш батькам, старшим членам сім'ї?

11. Яка форма дозвілля до душі?

12. Чи знаєш ти, яку роботу виконують твої батьки?

13. Чи є в сім'ї власні традиції? Які вони?

14. Кому в сім'ї належить вирішальний голос?

15. Чи хотів би ти виховувати своїх дітей, так як тебе виховують твої батьки?



Для батьків:

Анкета «Ми і наші діти»

1. Склад вашої сім'ї...

2. Якому дозвіллю ви віддаєте перевагу?

3. Як часто ви проводите дозвілля зі своїми дітьми?

4. Яку сферу трудової діяльності ви рекомендували б для своєї ди­тини?

5. Які стосунки у вашій сім'ї?

6. Які стосунки особисто у вас з сином (донькою)?

7. Як часто ваша сім'я збирається разом?

8. Як часто ви буваєте в школі, де вчаться ваші діти?

9. Які труднощі ви відчуваєте у вихованні дітей?

10. Хто, на вашу думку, має найбільше займатися вихованням дітей?

11. Перелічіть трудові обов'язки вашої дитини.

12. Чи достатньо, на вашу думку, вашого педагогічного кругозору для виховання власних дітей?

13. Чи знаєте ви імена друзів і знайомих вашої дитини?

14. З яких питань діти розмовляють з вами відверто? Як часто?

15. Чи знаєте ви, де зараз знаходиться ваша дитина?


Теми батьківських зборів

1. «Я хочу навчатися!».

2. «Школа — рідний дім».

3. «Як провести дозвілля».

4. «Попередження шкідливих звичок у дітей».

5. «Школа і здоров'я дітей».

6. «Виховання морально-етичних норм у дітей».

7. «Запобігання конфліктам удома і в школі».

8. «Чи все ми знаємо про своїх дітей?»

9. «Праця створила людину!»

10. «Попередження страху в учнів перед іспитами».
Тематика лекторію для батьків

1. «Подолання психологічного бар'єру між школою і сім'єю».

2. «Статеве виховання — вчасно чи пізно».

3. «Підлітковий вік: проблеми і їх подолання».

4. «Навчання в школі і перспективи на майбутнє».

5. «Важкі діти чи важкі батьки?»

6. «Вибір професії: поради психолога».

7. «Дитяча злочинність вчора і сьогодні».

8. «Наркоманія і проституція — що їх породжує?».

9. «Чи вміємо ми спілкуватися?».

10. «Сім'я — головний чинник виховання».
Поради молодим класним керівникам
Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; усім за будь що. Обов'язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте ба­бусям та дідусям за те, що зустрічають дітей зі шко­ли, допомагають організовувати свята. Обов'язково дякуйте татусям — за чудову увагу до потреб шко­ли, за будь-який крок назустріч дитині та вчителю.

Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні. Але обов'язково запам'ятовуються листи вдячності.

Записи в щоденниках — найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інфор­мують про те, чого

дитина не зробила в школі. А як­що тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, офіційно (письмово) і регулярно? Так, потрібен ваш час, але ж він того вартий!

Батьки не повинні боятися школи (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляєте їм про запрошення на чергові зібран­ня). Батьки не повинні відчувати себе у школі гостя­ми, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити вікна, або га­манцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні суми за мірою необхідності.

Ніколи не вживайте термін «викликати» батьків у школу! Завжди запрошуйте їх поговорити і обов'язково — заздалегідь. Не практикуйте ситу­ацію: «Щоб завтра батьки були тут!» — адже розмо­ва згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для

ди­тини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) - їхні інтереси, сферу професійної діяльності, методи ви­ховання - не як маму Тані або тата Володі, а про­сто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншим завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель - це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори — найбільш роз­повсюджена форма взаємодії вчителя та сім'ї. А де ж лекції, практикуми, семінари, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації ? Що це — лінь, недостатність часу чи професійна не­спроможність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на заборах — єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, готовність взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучен­ня батьків до школи.


  • Ніколи не дорікайте батькам, які не прихо­дять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без сар­казму!) радійте їхній появі у класі.

  • Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть «мама Тані Петренко». Інакше може скласти­ся враження, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі.

  • На зборах намагайтеся говорити про пробле­му, а не окрему дитину. А от хваліть — персональ­но і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної ди­тини. Діти змінюються, засвоюють нові області. І ча­сто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.

  • Особливо ефективно, якщо вам вдасться про­аналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вда­лося підняти планку. Виявлення проблеми повинно бути конструктивним: ось є проблема, для її рішен­ня непогано було б зробити такі й такі справи; зі свого боку, а ви зі свого спробуйте...

  • Коли батькам пропонується конкретна й до­ступна модель застосування їхніх батьківських ре­сурсів, то віддача

збільшується. Тому що цілеспря­мовані дії крок за кроком завжди приносять пози­тивні результати. Підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються до вас за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну мож­ливість послідкувати за розвитком дитини в сім'ї.



  • Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтесь професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.

  • За необхідності попросіть батьків про вияв­лення будь-якої допомоги, детально поясність, чому ви не можете обійтись без них, просіть пропонува­ти інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено об­говорюйте їх.


До тих пір, доки зустріч учителя та батьків буде для дитини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...

Як вести себе вчителю, якщо виникла проблемна ситуація і ви змушені

просити батьків про зустріч?

  • Запрошуючи батьків у школу, запитайте в се­бе: що я хочу отримати в результаті? Якщо просто висловитись, засудити дії дитини або методи вихо­вання батьків, то цей шлях неефективний. Спробуй­те знайти конструктивне рішення, адже це полег­шить, насамперед, вашу роботу.

  • Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: яка б не була її вина, батьки завжди (принаймні при людях повинні бути адвокатами своїх дітей. Двоє на одного — це не чесно!

  • Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірні відомі факти, не заохочуйте нашіпту­вання.

  • Говоріть конкретні речі, старайтеся не вжи­вати такі вирази-штампи як: «погано себе пово­дить», «не хоче вчитися». Висловлюйтеся ясно: «Не зробив два домашні завдання з математики», «Відмовився відповідати на уроці хімії» і т. д., тоді батьками легше буде проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

  • Пропонуючи можливі спроби вирішення про­блеми, не провокуйте дорослих на насилля, цим ви лише налаштовуєте

дітей проти себе. Як результат: діти будуть старатися приховувати від батьків дату чергових зборів.



  • При наближенні зустрічі, запитайте себе: чи виправдалися мої сподівання? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра? Розвиток дитини — складний, неоднознач­ний процес. І від того, наскільки тернистим і хво­робливим буде ваш спільний шлях, залежить, про що буде згадувати людина через десять або двад­цять років після школи. Куди приведе його та доро­га, яку він подолав, опираючись на ваші та батьківські руки? Адже коли тебе підтримують з обох сторін, якось надійніше...


Мозаїка порад „бувалих" класних керівників


  • Головна мета виховання - щаслива Людина.

  • Не шукай чарівної палички: виховання потребує системності.

  • Виховання без поваги - пригнічення особистості.

  • Розвивай у собі незвичайне: діти не люблять „пиріжків ні з чим".

  • Педагог, позбавлений гумору, має жалюгідний вигляд.

  • Вчись слухати й чути дитину.

  • Не гнівайся довго на дитину, це не професійно.

  • Віддавай перевагу тим справам, в яких діти зможуть себе проявити.

  • Якщо побачив, що дитина погано справилась з завданням, подумай, де і в чому твоя вина.

  • Знайди, за що можна похвалити. Головне - помітити перший успіх.

  • Не роби нічого за дітей. Роби з ними.

  • Якщо тобі здається, що тебе не люблять, то так воно і є.

  • Не читай нотацій: вони лише нашкодять.

  • Ні в якому разі не порівнюй одну дитину з іншою, клас із класом.

  • Ти сам маєш бути тим, ким хочеш зробити вихованця.

  • Ніколи не забувай, що виховання - це тривалий процес, який включає в себе підтримку, заохочення і наполегливу працю.

  • Доки живеш - навчайся. Не чекай, щоб старість принесла з собою мудрість.


Для нотаток

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка