Індивідуальна робота з читачами-дітьми: традиційні цінності, інноваційні аспекти



Скачати 170.46 Kb.
Дата конвертації10.04.2016
Розмір170.46 Kb.
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З ЧИТАЧАМИ-ДІТЬМИ:

традиційні цінності, інноваційні аспекти

(Робочі матеріали до виступу)


У вересні в Миколаєві відбувся українсько-шведський семінар “Партнерство заради дитини”, на який були запрошені й представники Херсонщини. Мова йшла про важливість і методи залучення дітей до читання, про співпрацю фахівців різних галузей – бібліотекарів, учителів, письменників – задля досягнення цієї мети.

Ми переконалися, яку надзвичайну увагу приділяють шведські колеги спілкуванню з юними читачами, тому, що у нас прийнято називати індивідуальною роботою. Ліза де Суза, консультант-бібліотекар регіональної бібліотеки м, Оребру, висловилась про це так: «Бібліотекарі є найголовнішим інструментом бібліотеки. Вони розмовляють з юними читачами, вислуховують їхні побажання та запитання. Коли діти приходять до бібліотеки, то перш за все потребують дружньої зустрічі, зорового контакту і лагідної посмішки. Багато дітей не вміють запитати й не можуть висловити, що хочуть. Але вони цікавляться багатьма речами й звикають знаходити відповіді на свої запитання в бібліотеці. Вони часто знають обкладинку певної книжки, пам’ятають якийсь епізод чи ім’я, навіть якщо забули назву чи автора. Вони вірять , що бібліотекар знає геть усі книжки і знайде ту, яка їм потрібна.»

Подібною увагою до кожного окремого читача, до індивідуальної роботи з ним, відзначалася діяльність наших вітчизняних бібліотек у 50-і роки. Зазирнувши в бібліотекознавчі видання та фахову періодику тих років, можна знайти чимало корисного, раціонального, придатного до застосування і в нашій повсякденній практиці (звісно, відмовившись від ідеологічного компоненту тодішніх методик, зробивши поправку на стиль дня теперішнього). Кодекс етики б-ря

Сподіваюсь, ми всі з вами є однодумцями щодо керівної ролі бібліотекаря у спрямуванні та розвитку читання дитини.

Але якими засобами ця роль повинна реалізуватися? На кого з наших маленьких читачів ми повинні звернути особливу увагу? Які методики індивідуальної роботи рекомендуються до застосування у сучасній бібліотеці?

Відповіді на ці запитання ми спробуємо знайти під час сьогоднішнього заняття.

І розпочнемо з першої появи маленького читачика-першокласника в бібліотеці.

Записуючи в бібліотеку першокласника, ми обов’язково знайдемо час і можливість перевірити, як він уже вміє читати — адже саме це в першу чергу визначатиме, які книги ми рекомендуватимемо йому для самостійного читання, а які – для сімейного, коли дитина слухатиме читання дорослого. Але зробимо ми це між іншим, не акцентуючи уваги, не перетворюючи цю перевірку на екзамен для малюка.

До речі, останнім часом все частіше фахівці піднімають проблему функціональної неграмотності – і не лише дітей, а й дорослих. Ф.н. люди знають літери, складають з них слова, але не здатні сприйняти закладену в ці слова, речення, тексти інформацію. ШБібліотеки у першу чергу повинні працювати над вирішенням цієї проблеми, допомагати маленьким читачам ставати функціонально грамотними.

Взагалі розрізняють чотири рівні читача:



  1. механічний читач, якому відомо, як поєднувати звуки мови з письмовими знаками, для якого розкритий шифр читання; - читачі-першокласники;

  2. автоматичний читач, котрий може стежити за оповіддю, особливо якщо її структура добре відома; - до цієї категорії належать більшість читачів-дітей;

  3. рефлективний читач, котрий переповідає, тлумачить та оцінює текст під час читання;

  4. творчий читач, для якого читання художніх творів є мистецтвом, бо він розуміє стиль і техніку письменника – це професіонали в галузі книги.

Наше завдання – сприяти дітям у їх переході на більш високий читацький рівень; прищепити дитині любов до книги і читання; поглиблювати читацький інтерес, коли такий виявляється; сприяти різносторонності читання дітей.

Тут, мабуть, доречно буде навести ще одну думку Лізи де Суза: “Читання корисне в багатьох аспектах, але для дітей воно важливе як розвага, все решта – побічні наслідки”. Якщо читання для дитини – обтяжливий обов’язок, хіба можемо ми сподіватись мати в її особі активного, захопленого читача?

Отже, читач записався до нашої бібліотеки, і тепер, зустрічаючись із ним у кожне наступне відвідування чи в класі – підчас бібліотечного уроку, творчої акції – ми спілкуватимемось з ним, вивчатимемо його як об’єкт свого професійного інтересу, маючи на меті – справляти цілеспрямований, систематичний вплив на його читання, на його розвиток як читача.

Основна форма індивідуальної роботи з читачем – бесіда, у всіх її різновидах за метою, формою, використаними прийомами. Не “допит”, а саме бесіда, розмова, що цікава для обох її учасників – і читача, і бібліотекаря.

Розрізняють бесіди:


  1. при запису до бібліотеки. Її завдання - встановлення первинного контакту з дитиною, визначення її домінантних психологічних характеристик, поведінкових особливостей;

технічно: це докладний запис усіх відомостей до анкетної частини формуляру, умовні позначки на ньому, що допоможуть пригадати при наступній зустрічі підмічені вами якості дитини.

Очевидно, що якщо до вас завітав записуватись одразу увесь перший клас, то таку бесіду доведеться відкласти. Але наше завдання – прослідкувати, щоб жодна дитина не пройшла повз нашу увагу. З бесіди при запису починається вивчення читача.

Прихід до бібліотеки і запис до неї – це важлива подія в житті маленької людини. Намагаймося ж не затьмарювати її, а навпаки – зробімо цю подію незабутньою (сувенір на пам’ять: спеціально підготовлена пам’ятка читача; урочистість моменту підкреслити – самостійність першокласника, відповідальність, яку бере на себе читачик за бібліотечні книжки; йому довіряють).


  1. бесіда-екскурсія по бібліотеці – є своєрідним продовженням першої і полягає в ознайомленні маленького читача з книгозбірнею; після такої екскурсії малюк повинен почувати себе в бібліотеці зручно, знати, що і де в ній розміщено, легко знаходити “свої” книжкові полиці;

  2. бесіда для уточнення запиту: вибір книги для читача і разом з читачем – це також індивідуальна робота. В бесіді уточнюємо як тему запиту, так і його мету, необхідний обсяг інформації та форми подачі тощо; поступово відсіюємо непотрібне – спільний пошук допомагає встановити більш тісний контакт з читачем, викликати його на невимушену розмову ( але: не запитуємо: навіщо це тобі?, а пропонуємо варіанти: ти щукаєш матеріал для підготовки домашнього завдання чи пишеш реферат, просто хочеш почитати?);

  3. бесіда біля відкритого доступу, допомога читачеві при виборі книг, ознайомлення його з джерелами пошуку

  4. бесіда-рекомендація, що містить пропозицію певної книги читачеві

Просто зробити книжки доступними ще недостатньо для того, щоб примусити дітей читати їх. Юним читачам потрібні час, зосередженість, і, понад усе, заохочення та порада тих книжок, що пробудять їхнє зацікавлення” – Ліза де Суза.

прийоми в рекомендаційних бесідах:

в бесіді-рекомендації, в інд. плані читання – прийом “мостів” - від знайомих читачеві і більш простих книг до незнайомих і більш складних—базується на схожості одного або кількох елементів (найчастіше тематики): від художньої книги до науково-художньої; від прози до драматургії; від кіно, ТБ до книги; від одного твору автора до іншого;

опора на відоме” – для рекомендації галузевої літератури – коли ми рекомендуємо книгу , спираючись на відомі читачеві факти;

авторитет” – в рекомендації спираємось на ім’я автора, відоме й шановане читачем; на відгук авторитетної для нього людини;

сюрприз” - нова, яскрава, несподівана книга рекомендується читачеві, як правило з тематики, досі для нього невідомої, але такої, що, за спостереженням бібліотекаря, може викликати в читача позитивний відгук;

інтрига” – коли зачитується маленький, але захоплюючий і яскравий епізод і читачеві хочеться знати , що буде далі;

книга для тебе” – читачеві повідомляється, що ця книга відібрана бібліотекарем спеціально для нього;

читач-читачеві” – в книгу, яку бібліотекар хоче порекомендувати, вкладається захоплений відгук її попереднього читача, а сама книга цілеспрямовано потрапляє до рук саме того читача, якому ми хотіли б її порадити.

Рекомендуючи художню книгу, зважаймо як на її естетичне, так і на пізнавальне значення для юного читача.

Ліза де Суза розповідала, що у Швеції є вчителі, які взагалі не використовують підручників на уроках мови, історії чи суспільствознавства – вони послугуються виключно художньою літературою. Діти з художніх творів більше, ніж з підручників, дізнаються про світ і людей. Для нашої школи такий підхід досі не був характерним, але тим більше варто пам’ятати про цю особливість художньої книги бібліотекареві – здатність зацікавити маленького читача важливою проблемою: суспільною, історичною, технічною, природничою…

Знайти відповідну книжку відповідній дитині у відповідний момент” – завдання бібліотекаря, що працює з дітьми – Ліза де Суза.

Особливість дитячого читання – його не можна, як доросле, відкласти “на потім” – дитячі інтереси швидко змінюються, і потрібна книга має бути прочитана вчасно, інакше дитина читає інші книги або взагалі пере6стає читати.



  1. бесіда при видачі літератури – якщо читач обирав її сам, ми можемо дати свій коментар до його вибору, але тонкий – похвалити, можливо, висловити сумнів, але не категорично заперечити

7) бесіда про прочитане. При обміні книг бібліотекар намагається вияснити, чи зрозумів читач прочитане, які думки і почуття викликала у нього книга, чи розбудила книга уяву читача (“я на місці героя”); чи засвоїв він пізнавальний матеріал нх/нп-книги.

Не можна ставити запитання :”Чи сподобалась тобі книжка?” (відповідь “так” або “ні” буде при цьому вичерпною і одразу ж закриє тему); спершу дізнаймося в дитини “Що особливо тобі сподобалось у книжці?”, “Чи було там щось, що ти розумієш інакше?”, “Який з персонажів особливо сподобався і чим?”.

Не варто ставити і питання “чому?” – воно вимагає розлогої відповіді, переконливих, зважених аргументів – це складно: ми або отримаємо не щиру відповідь, а “таку, як треба”; або поставимо дитину в незручне становище, коли вона не знатиме, що сказати. Відповідь на невисловлені “чому” повинна прийти до дитини в результаті бесіди з бібліотекарем.

Обговорення додає цінності читанню”


Отже, бесіда під час повернення книг- це не лише контроль цілісності й збереженості книги, але в першу чергу спілкування з читачем для виявлення його думки про прочитане, виявлення рівня сприйняття книги. Бібліотекар перевіряє при цьому правильність своєї рекомендації і на цій основі планує подальші кроки в індивідуальній роботі. Так на перший погляд суто технічні процеси є необхідними ланками в процесі індивідуальної роботи з читачем.

  1. бесіда-консультація – про ресурси бібліотек регіону, про ДБА, ДБФ тощо

  2. бесіда-інформація – про нові книги, про наступні заходи б-ки тощо

Важливо, щоб бесіда була діалогом, а не монологом бібліотекаря. І ще одне зауваження - це лише в теорії ми чітко розмежовуємо різновиди бесід; на практиці один плавно переходить у інший.

Бесіда – найважливіша, але не єдина форма індивідуальної роботи з читачем. Бібліотеки широко застосовують для індивідуального керівництва читанням, наприклад, малі форми рекомендаційної бібліографії – план читання, рек.список. Демонстрація одного з наших. Вам, очевидно, доводилося їх складати. Але хотілося б зауважити на такому суттєвому моменті: не лише визначення теми, а і відбір кожної книжечки, що ми її включаємо до списку. Повинні відбуватися за активної участі самої дитини. Приклад наочності в читанні за рек. списком.



Відмінності плану читання як форми залучення до читання з певної теми від рек. списку – визначена логічна послідовність прочитання книг ( від простого до складного; від загального до конкретного).

Для успіху індивідуальної роботи з читачем повинна бути установка б-ря на спілкування – доброзичливе, ввічливе, терпляче ставлення до юного читача, з його помилками та вадами, невмінням і нерозумінням, шкодливістю й задерикуватістю. Важливо вміти слухати і чути читача – саме цього, конкретного; знайти потрібний тон для спікування саме з ним; зуміти вибрати з маси інформації про книгу саме ту, що зацікавить саме його; а із сказаного під час бесіди дитиною – виділити суттєве для її вивчення як читача.



Вивчення:

  1. бесіда при записі – перша ланка у цій роботі; ми її вже розглянули вище.

  2. вивчення контингенту читачів-школярів: бібліотекар повинен дізнатися (від вчителів, завуча) про дітей “важких”, що потребують особливої уваги, спеціального запрошення до бібліотеки. І навпаки – знати дітей талановитих, обдарованих, що потребують додаткової інформації, мають більш широкий спектр читання, ніж зазвичай їх однолітки. Діти, що читають багато; ті, що читають дуже мало;

  3. вивчення в процесі індивідуальної роботи:

  • бесіди з читачем під час обслуговування – усі їх різновиди: бесіда-обговорення, бесіда-дискусія, бесіда-провокація; бесіда-рекомендація (спостерігаємо при цьому за реакцією читача);

  • при бажанні чи потребі, окрім поміток на формулярі – ведення Щоденника Спостережень (ЩС) за читанням особливо “цікавих” для бібліотекаря дітей ( кожному з них може бути відведена в такому зошиті своя сторінка);

  • фіксування запитів читача (якщо ми їх не задовольнили, тобто вони не знайшли відображення у виданій літературі); іноді при потребі фіксуємо навіть бібліографічні довідки, видані читачеві;

  • допомога бібліотекареві з боку вчителів, батьків – нотатки за їх спостереженнями, повідомленими бібліотекареві на читацькому формулярі чи в ЩС;

  1. індивідуальний аналіз читацького формуляра: побіжний – щоразу під час обслуговування; рунтовний, поглиблений – раз на пів-року чи на рік (у квітні-травні, наприкінці навчального року).

Аналіз читання як засіб впливу на якість читання дитини: переглядати формуляр разом з нею.

Інд. аналізи читання – на основі записів у чит. формулярі, поміток на ньому, спостережень б-ря, при наявності – відгуків читача про прочитані книги тощо.



Висновки аналізу повинні знайти відображення на читацькому формулярі як сигнал для б-ря про заплановані ним кроки в керівництві читанням

  1. аналіз читацьких щоденників. Як правило, їх ведуть за завданням учителя 2-5 класники). Цікавим може бути порівняння записів у них із записами в читацькому формулярі учня;

6) опитування – анкетування, інтерв’ю; можуть бути використані для усіх вікових категорій читачів, але обов’язково специфічно розроблені. Так, для малюків важливо, щоб практично всі запитання були закритими, тобто,щоб їм слід було лише відмітити потрібне, бо необхідність багато писати для них часто є обтяжливою. Запрошувати дітей до розробки, розповсюдження і збору анкет, до проведення інтерв’ю.

  1. Аналіз–характеристика читача: наприклад, третьокласників, коли вони переходять до наступної вікової категорії – з метою забезпечення послідовності індивідуальної роботи з ними; а/х “неблагополучних” читачів. Складається такий аналіз і для проведення заходів – захисту чит. формуляра, бенефісу читача.
Характеристика читача

  1. Загальні відомості про читача (анкетні дані,дата запису в бібліотеку).

  2. Ставлення до читання (активність, інтенсивність, тобто – як часто відвідує бібліотеку і як багато книг бере).

  3. Улюблені шкільні предмети.

4. В яких бібліотеках, крім шкільної, читає. В процесі індивідуального керівництва читанням бібліотекарю важливо знати загальну картину читання дитини – які книги вона бере в шкільній, а які – в дитячій бібліотеці, які має вдома чи позичає у друзів.

  1. Домашня бібліотека (чи є і яка за величиною та тематичним спрямуванням).

  2. Характеристика особистості: психологічні особливості (темперамент, інтраверт чи екстраверт і т.д.); моральні якості, ідеали. Чим любить займатися на дозвіллі.

  3. Читацька характеристика:

  • читацькі потреби та інтереси; домінантні інтереси, їх тривалість, стійкість, глибина, обширність;

  • мета і мотиви читання;

  • проблемно-тематичний зміст читання; ставлення до окремих жанрів художньої літератури, улюблені автори;

  • час, що відводиться дитиною на позаурочне читання ( в середньому щоденно).

  1. Потенційні читацькі інтереси, що можуть бути розвинуті.

  2. Висновки та рекомендації бібліотекаря.



За ким саме особливим чином спостерігає бібліотекар?


за тими, хто більше, ніж інші, потребує вашої допомоги:

  • діти обдаровані, талановиті;

  • завзяті книголюби (найактивніші читачі);

  • діти “проблемні”, з девіантною поведінкою;

  • ті, що дуже мало читають,рідко звертаються до бібліотеки (у випадку, якщо вони не мають інших багатих джерел отримання потрібної книги).
Картотека читацьких інтересів – діти з вираженими стійкими читацькими інтересами.

Індивідуальне інформування – обдаровані діти; МАНівці; учасники й переможці предметних олімпіад.

Керівництво читанням дітей різних вікових категорій

Цілеспрямований вплив на дитину повинен спиратися на глибоке знання особливостей психології дітей різного віку та індивідуальних особливостей, психологічних характеристик кожної дитини як особистості.

Психологія читання, вікова психологія – посилання на “ШБ”(укр), 2001, № 1.

Кожен вік має свої особливості



1-4 класи

У цьому віці головне – навчити читати (бути функціонально грамотним – не складати з буков слова, а розуміти значення складених слів, інформацію, яку вони несуть), привити любов до читання та до бібліотеки; познайомити з елементарними правилами поведінки в бібліотеці, поводження з книгою. Відгук про прочитане – малюнок.

Найефективніша форма – бесіда – рекомендаційна, про прочитане.

5-6 класи

вже читають багато, але часто ще не можуть правильно вибрати, оцінити книгу; слабко розвинене критичне ставлення до прочитаного. Часто відсутнє уміння висловити, сформулювати свою думку про прочитане, але їх часто цікавлять і вже підвладні їх розумінню доволі серйозні речі - наукові і технічні факти, морально-етичні проблеми, естетичні цінності.

Обираємо ті форми роботи, що ненав’язливо допомагають дитині вибрати найкращу, корисну і доступну для неї книгу; - інтерв’ю, робота з відгуками, індивід рек списки ; бесіди.

Завдання: навчити самостійно вибирати кращу книгу з кількох; учити аналізувати прочитане; ставити себе на місце героя – “як би вчинив я”; уміти дати відгук про книгу.



7-9 класи

Ці діти вже мають певну власну точку зору на те, що їм варто читати; в переважній більшості – мають сталі читацькі інтереси; перехідний вік – надзвичайно складний у житті дитини; вони особливо вразливі в ці роки, потребують особливо тонкого підходу.

Бібліотекар грає роль розумного, тонкого, делікатного, радника.

Анкети, відгуки – вони часто люблять висловлювати власну думку, спілкуватися з ровесниками з приводу важливих для них тем.

Завдання: розвинути уміння працювати з галузевою, довідковою літературою; виховання рефлективного читача.

Виховання культури читання/інформ.культури


Завдання:

  1. прилучити маленького читача до мистецтва читання;

  2. навчити його вмінню черпати з книг інформацію про світ, про природу і суспільство (інф культура);

  3. навчити відчувати красу художнього слова, розвинути його естетичне почуття;

  4. навчити критично аналізувати прочитане;

  5. вміти використовувати книгу в житті, у навчанні, у праці; - цей прикладний, так би мовити, аспект, напевно, найменше береться нами до уваги – можливо, під впливом освітньої нашої традиції – давати дітям певний обсяг теоретичних знань без вміння їх “прикласти” до життя, використати на практиці.


Зв’язок індивідуальної роботи з масовою

Інд. робота закріплює і поглиблює вплив масової роботи бібліотеки. Остання в значній мірі повинна випереджати запити окремих читачів, орієнтуватися на запити всього контингенту їх, всієї групи і сприяє зародженню нових читацьких інтересів.

І навпаки – найбільш вдалими та ефективними, як доводить практика, є ті творчі акції бібліотеки, що грунтуються на вдалій, систематичній індивідуальній роботі з читачем, на глибокому знанні його бібліотекарем : різноманітні конкурси, в т.ч. сімейні, диспути, КВНи тощо. Приклад: цьогорічний “Лідер”.

Але в бібліотечній практиці закріпились і деякі специфічні форми масової роботи, які взагалі немислимі без скрупульозної індивідуальної роботи з читачем.


Виставка за читацьким формуляром – як окремий захід і як складова комплексної акції -


Захисту читацького формуляру (захист читацького інтересу):

  • кн виставка за формуляром

  • відгуки читачів, видатних, авторитетних – вчителів,батьків,ін дорослих - людей про прочитані ним книги

  • характеристика читача – разом з дитячою б-кою

  • елементи театралізації – ніби захист дисертації: високоповажні опоненти, болільники, журі

  • план:

  • виступ бібліотекаря з характеристикою

  • виступ читача

  • огляд кн виставки

  • вікторина для болільників, складена читачем

  • запитання “опонентів” за книжками, прочитаними читачем

  • оцінка “захисту”, яку виставляє журі.

Свій варіант подібного заходу запропонувала бібліотекар шкільної бібліотеки з с. Богданівки Дніпропетровськоїх області. Її сценарій “Захисту читацького формуляру” ви знайдете в журналі “Шкільна бібліотека” (українському), 2001, №1.



Бенефіс читача– менш академічний захід, більше про хоббі й таланти, не прив’язаний до читання в конкретний період; тут ми прагнемо розкрити бенефіціанта як особистість, схарактеризувати його різнобічно.

Літературні майстерні для дітей – проводять їх письменники; власна літ. творчість також стимулює читання дітей (з досвіду шведів);

Використання новітніх технологій в інд. роботі з читачами: обговорення дитячих книг в Інтернет тощо.


Вивчення читача в процесі масової роботи:

  1. спостереження за читачем під час заходу;

  2. збір усних і письмових відгуків його на книги; його висловлювань під час обговорення книг.


Читацький формуляр

Це основний документ в індивідуальній роботі.



Правила ведення як облікового документа.

Тут ми фіксуємо, окрім анкетних даних, відомостей, передбачених бланком формуляра,



  • наміри та результати бесід з читачем;

  • спостереження за ним;

  • динаміку його читацьких інтересів.

Бібліотекарі надають перевагу системі умовних позначок на формулярі, що допомагають швидко зорієнтуватись у тому, які типові характеристики має наш читач, до якої групи він належить, яку індивідуальну роботу з ним проведено. Приклад – система умовних позначок ОБД; диференціювати за відділами.

Записи в формулярах – датувати, щоб слідкувати за динамікою розвитку читача; результативністю своєї роботи.



Висновок: інд робота матиме успіх лише за умови, коли вестиметься професійно, постійно, наполегливо, систематично, різнобічно.

Педагогіка співпраці – читач і бібліотекар як рівноправні партнери – у складанні рек.списку, підготовці читалочки (інд. план чит. у формі книжечки-іграшки) для маленьких читачів тощо.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка