Індивід. Індивідуальність. Особистість



Скачати 58.27 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір58.27 Kb.

УРОК 2


Тема: Індивід. Індивідуальність. Особистість.

Мета: розширити знання учнів про поняття ,,особистість “, “індивід”, “індивідуальність”, “розвиток особистості”, “формування особистості”. Допомогти учням усвідомити власні недоліки та знайти шляхи виправлення методом самовиховання.

Перебіг заняття


І. Організаційна частина (5 хв)

ІІ. Основна частина (15 хв)

    1. Лекція «Індивід.Індивідуальність. Особистісь» (15 хв)

Вчитель: Ми розпочинаємо наш курс з вивчення важливих психологічних характеристик особистості. Це не випадково – аби розібратися у проблемах сім’ї, необхідно перш за все мати цілісне уявлення про власну особистість.

А чи кожну людину можна назвати особистістю? Чи можемо назвати особистістю маленьку дитину, психічнохвору людину, неробу?

Після обговорення учитель підводить учнів до висновку, що особистість це конкретна людина, що має свідомість та самосвідомість, активний член суспільства. Особистість володіє таким рівнем психічного та соціального розвитку, який дозволяє їй керувати своєю поведінкою, певною мірою своїм психічним розвитком, тобто робить її здатною займатися самовихованням. Людина народжується як індивід, як суспільний суб'єкт, із притаманними їй природними задатками і розвивається як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.

Коли говорять про людський індивід, то мають на увазі людину як представника homicus sapieutis. Людський індивід є найскладнішим суспільно-історичним утворенням, здатним до усвідомленого способу дії. Тому, визначником його специфіки виступає не стільки тілесна окремість, скільки певна сукупність духовно-психологічних рис, які становлять самобутній зміст його власного “Я”.



Розвиток людини — процес становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

У процесі розвитку людини з нею відбуваються фізичні та психічні, кількісні та якісні зміни.



  • До фізичних змін належать: ріст, розвиток кісткової і м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи тощо.

  • Психічні зміни охоплюють: розумовий розвиток, формування психічних рис особистості і набуття соціальних якостей.

Розвиток людини залежить як від зовнішніх впливів, так і від внутрішніх сил.

До зовнішніх - відносять впливи на індивіда навколишнього природного і соціального середовища та цілеспрямовану діяльність педагогів з формування у дитини рис, необхідних для її участі в житті суспільства — виховання. Ефект зовнішніх впливів залежить від тих внутрішніх сил і процесів, які визначають індивідуальне реагування на них кожної людини.

Розвиток людини не зводиться до засвоєння, простого накопичення знань, умінь і навичок. Тому його не слід розглядати лише як кількісне зростання. Адже розвиток полягає передусім у якісних змінах психіки, у переходах від нижчих щаблів до вищих, у формуванні особистості.

Формування особистості становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища і виховання.



Середовище сукупність зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і впливають на її розвиток.

Середовище, яке оточує індивіда від його народження до кінця життя, умовно можна поділити на природне середовище і соціальне. Чинниками природного середовища є клімат, рельєф, географічне положення тощо. Соціальне середовище утворюють соціальні групи, які безпосередньо чи опосередковано впливають на людину (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільна установа, двір, товариство однолітків, засоби масової інформації та ін.).

У соціальному середовищі людина соціалізується — засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, активно залучається до системи соціальних зв'язків, самостійно знаходить шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому дитина не тільки залежить від середовища, а й сама є активною, діяльною істотою. Одним із найдієвіших чинників соціалізації є цілеспрямоване виховання.

Особливий вплив на розвиток особистості дитини має домашнє середовище, а також найближче оточення. Саме тут діти опановують уміння спілкуватися, встановлюючи стосунки з найближчими людьми - рідними, ровесниками, сусідами, навчаються жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.

До того ж, саме в ближньому оточенні діти можуть пізнавати такі патологічні явища суспільного життя, як паління, пияцтво, наркоманія, злодійство, рекет, проституція тощо.

Отже, особистістю є та людина, яка має свою позицію у взаємовідносинах з іншими людьми, самореалізувалася у своїх життєвих цілях відповідно до особистісних мотивів і проявляє себе у притаманних їй способах поведінки.



Особистість – це завжди соціокультурна реальність. Їй притаманні особистісні цінності, особистісний вибір, моральність, самостійність, відповідальність, кодекс честі, гідність, характер і т.д.

Однією з найбільш характерних сторін особистості є її індивідуальність. Це своєрідне поєднання психологічних особливостей особистості, те неповторне, що відрізняє людину від інших. Кожна людина по-іншому сприймає та відчуває отосуючий світ, у кожного свої особливості пам’яті, уваги, мислення, уяви, свої інтереси, потреби, симпатії, прихильності, зміни настрою, більша або менша сила емоційних переживань, сильно або слабо позвинута воля, “легкий” або “важкий” характер. Кожна людина має певні риси того, чи іншого темпераменту, свої здібності.



Структура особистості (за С.Рубінштейном):

1.Що хоче особистість? (Спрямованість, установки, потреби, інтереси).

2.Що може особистість ? (Здібності, обдарованість).

3.Що є особистість насправді? (Темперамент, характер).

4.Що повинна особистість? (Ставлення до вимог суспільства та інших людей).

За висловом українського психолога Г.С. Костюка, психологічна структура особистості – це “система систем”. Справді, в особистості розвиваються, диференціюються та інтегруються психічні властивості під впливом соціальних факторів за умови здійснення нею діяльності та спілкування. У структуру особистості входять: психічні процеси, психічні властивості, емоційно-вольова сфера, мотиваційна сфера, духовний світ, ціннісні орієнтації, досвід тощо.

2.2. Вправа “Сприйняття себе” ( 20 хв.)

Завдання :

1 етап. “Розділіть аркуш паперу на дві половинки. У лівій частині , в колонку “Мої недоліки”, необхідно записати 5 рис, які ви вважаєте своїми недоліками саме сьогодні, зараз, на цьому занятті. На цю роботу вам відводиться 5 хвилин. Не жалійте себе, заповнюючи ліву частину таблиці, недоліки є в усіх, і у цьому немає нічого страшного ”.

2 етап. “Навпроти кожного з недоліків, про який ви згадали і який внесли в список, напишіть одну зі своїх позитивних якостей, тобто ту, яку можна протиставити недоліку, що є у вас зараз, і які помічають оточуючи люди. Запишіть їх у колонці “Мої позитивні якості” праворуч. Для цього вам також дається 5 хвилин”.

3 етап. Учитель об’єднує учнів у групи по 3-4 особи. Завдання: ”Обговоріть у своїх міні групах записане. Під час обговорення будьте відверті у своїх висловлюваннях і уважні до того, що вам говорить ваш партнер. Пам’ятайте, будь ласка, про наші правила. Ви можете задавати один одному питання, але в жодному разі не “критикувати” людину, яка перед вами виступила. Просто подякуйте їй за щирість і довіру до вас. На обговорення – 10 хвилин.”

ІІІ. Підсумок заняття (5 хв)

ІV. Домашнє завдання: додати у список якостей, який ви склали під час роботи, ще 5 недоліків, і на кожен з них написати позитивні, такі, які допомагають подолати цей недолік; які можна йому протиставити.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка