Імідж педагога: технологія управління




Скачати 92.34 Kb.
Дата конвертації02.04.2016
Розмір92.34 Kb.
Імідж педагога: технологія управління.
Останнім часом в нашому лексиконі закріплюються слова іншомовного походження. Одним з таких слів є слово "імідж" (від англійського "image" – образ) – емоційно забарвлений стереотип сприйняття масовою, буденною свідомістю кого-небудь, чого-небудь (наприклад, імідж політичного діяча). Імідж – це Ви в очах інших або те, яким Вас бачать інші (або Ваш образ в очах інших людей). Імідж – це знаковий замінник, який концентрує основні риси особистості.

Ми частіше стикаємося з цим поняттям в сфері політики, шоу-бізнесу. Але виховання особистості залежить, передусім від особистості, у тому числі і педагога. Учитель як організатор культуротворчої діяльності забезпечує систематичний інформаційний вплив, формує в кожного учасника освітнього процесу ідеї, цінності, зразки поведінки тощо. Тому важливим стає розв’язання стратегічної освітньої проблеми: формування іміджу вчителя. Беззаперечно, обирають того педагога, у якого склався імідж Магістра, Професіонала, Гуманіста. Управління іміджем вчителя і мистецтвом іміджології, яка є і наукою, і мистецтвом. Науково обґрунтовані прийоми, майстерно використані в конкретних педагогічних умовах, дають змогу створити особливу комбінацію, яка впливає на учасників освітнього процесу найефективніше, створюючи умови для особистісного росту суб’єктів педагогічного процесу.

Імідж педагога – образ, знакова характеристика його особистості, що включає і форму, і зміст, завдяки чому в суспільстві формується авторитет, престиж особистості педагога.

Розрізняють такі типи іміджу:

- само імідж (своє "я");

- імідж, який сприймається (інші та реалії);

- бажаний імідж (бажання).

Самоімідж педагога як результат минулого досвіду засвідчує теперішній стан самоповаги педагога. "Той, хто хоче, щоб його поважали, має спочатку поважати себе сам". С. Маршак. Для цього потрібно зробити щось надзвичайно складне, але безкорисливо. Наприклад, вивчити японську мову.

Імідж, який сприймається, - це той образ, який бачать інші. Цей образ може не збігатися із само іміджем. Для педагогічної професії цей тип іміджу найчастіше розуміється і сприймається через зміни, які відбуваються в структурі психіки педагога. Так, зовнішніми ознаками цих змін є:

- Дидактична, повчальна манера мовлення;

- спрощений підхід до проблеми і шляхів їх розв’язання, які найчастіше ґрунтуються на авторитаризмі;

- прямолінійне, негнучке мислення;

- категоричність, владність, що призводить до втрат почуття гумору у розв’язанні професійних проблем;

- поява і закріплення під впливом матеріалу, що повторюється, розумових і мовленнєвих штампів;

- упевненість у власній непогрішимості;

- сухість і формалізм у стосунках, зрозуміло, що в повному діапазоні перераховані негативні тенденції виявляються не в кожного педагога. Однак імовірність виникнення професійних шаблонів достатньо висока. Для управління цим типом іміджу педагог має здійснювати рефлексію – звернення свідомості до себе самої.

Бажаний імідж педагога – диктується ідеальним баченням його особистості в соціальному житті. Визначальним для бажаного іміджу є наявність у педагога здатності народжувати неординарні та нестандартні ідеї, уникати традиційних схем у мисленні, швидко розв’язувати проблемні ситуації.

Бажаний імідж педагога можна розглянути під кутом зору професійного становлення спеціаліста, ґрунтуючись на класифікації А.К. Маркової.

Етап адаптації до професії – стадія, коли відбувається початкове засвоєння норм, менталітетів, необхідних прийомів, технологій професії. Це період становлення молодого спеціаліста, вона триває 1-2 роки або розтягується на роки і проходить хворобливо.

Етап само актуалізації в професії – відбувається аналіз педагогом своїх професійних можливостей, саморозвиток засобами професії, усвідомлення своїх позитивних і негативних якостей, закріплення індивідуального стилю, максимальна самореалізація в професійній діяльності. Продовжується 3-5 років.

Етап вільного володіння професією – характеризується виявом майстерності, гармонізацією професійних якостей педагога. Відбувається засвоєння високих стандартних, відтворення на високому рівні методичних рекомендацій. Це період утвердження педагога, його тривалість від 10 до 20 років стажу.

Етап продуктивності – відповідає рівню суперпрофесіоналізму. Складається із 3 етапів розвитку:

- етап вільного володіння професією у формі творчості (збагачення свого досвіду особистим творчим внеском, удосконалення, досягнення вершин);

- етап вільного володіння кількома професіями, можливість переходу, переключення з однієї професії на іншу;

- етап творчого само проектування себе як особистості, професіонала (формування нових психологічних і професійних якостей).

Як правило, учитель спочатку досягає професійної позиції предметника, який передає знання учням, а потім визначає методичні завдання, оволодіваючи позицією методиста, згодом вивчає прийоми само діагностики, діагностики учнів, закріплюється в цій позиції.

Імідж педагога має бути суперечливого характеру. Імідж педагога – це інструмент спілкування з масовою свідомістю.

Імідж – результат свідомої роботи. Професія педагога потребує створення іміджу його особистості. Основні характеристики процесу управління іміджем визначаються такими факторами, які об’єднані в чотирикутник.



Можливості педагога

Особливості

інформаційних каналів Потреби освітніх завдань

Задоволення учасників

освітнього процесу
Особливості інформаційних каналів залежить від шляхів передачі інформації. Найчастіше для формування іміджу педагога використовується мовлене вий канал. Мовлення використовується як найактивніший засіб міжособистісного впливу, повинне відповідати якісним характеристикам, найважливішими серед яких є:

- доступність: точний підбір мовних засобів для адекватного висловлення думок з урахуванням можливостей сприйняття слухачів. Ознакою майстерності мовленнєвого впливу є вміння говорити про складні речі яскраво і просто, з глибоким знанням предмета;

- варіативність – здатність про одну і ту саму річ говорити по-різному, використовувати різноманітні мовні засоби, враховувати особливості різних стилів мовлення;

- виразність – уміння викликати у свідомості слухачів наочні образи за допомогою прикладів, метафор, алегорій, порівнянь;

- емоційність – здатність впливати на емоції, почуття слухачів;

- логічність – послідовна аргументація, зосередження на основній ідеї;

- літературність – точність використання слів, правильність наголосу, закінчень;

- доречність – відповідність змістовних і стилістичних особливостей мовлення даній ситуації діалогу;

- персоніфікація – використання прямих звертань до аудиторії, що дає змогу підтримувати безпосередній контакт із слухачами, викликає довіру.

Окрім цих якісних характеристик мовлення необхідно пам’ятати і про можливість додаткових засобів: темп мовлення, акцентування на окремих частинах висловлювання, емоційність, тембр і сила голосу, дикція, міміка і пантоміміка.

К. Станіславський вважав, що слово має зміст і звук. Якщо сприймаєш тільки зміст, не пізнаєш людину, будеш слухати звук – пізнаєш її. Уміння використовувати додаткові засоби мовлення якісно впливає на результат словесних контактів.

В іміджології керуються таким правилом: 7:38:55, де інформацію на рівні 7% несе зміст висловлювання, на рівні 38% - паралінгвістичні (вокалізація мовлення, тональність, тембр) і екстралінгвістичні (сила голосу, темп, паузи) характеристики мовлення і на рівні 55% - зовнішній вигляд людини.

Вплив на аудиторію багатоканальний, однак лідерами є вербальна та візуальна форми. При цьому аудиторія сприймає інформація, що передається візуальним каналом, як більш правдиву. Задоволення учасників освітнього процесу зумовлюють параметри іміджу педагога. Вимоги до разом з вами. Дайте, будь ласка, відповідь на таке питання: які риси мають бути притаманні ідеальному вчитель (потім спільно аналізуються відповіді).

Потреби освітніх завдань – визначаються місією освіти загалом і цілями навчального закладу, зокрема. Місія освіти закладена в державних документах. Цілі навчального закладу конкретизовані в педагогічному проекті, який базується на психологічно обґрунтованій методичній моделі. Кожна з моделей передбачає відповідні вимоги до педагога, який у своїй діяльності реалізує конкретні технології викладання на сьогодні шкільна освіта оперує такими основними методичними моделями:

- активізуюча: спрямована на підвищення рівня пізнавальної активності учнів через включення в навчальний процес проблемних ситуацій. За цією моделлю опора здійснюється на пізнавальні потреби та інтелектуальні почуття дитини. Ключовий психологічний елемент – пізнавальний інтерес (О.М. Матюшкін, М.М. Скаткін, Г.І. Щукіна);

- формуюча : за цією моделлю вплив на пізнавальний розвиток дитини здійснюється через цілеспрямоване управління процесом засвоєння знань і вмінь. Ключовий психологічний елемент "розумова дія" (Н.Ф. Тализіна, С.І. Шапіто та ін.);

- розливальна: у центрі цієї моделі перебудова навчальної діяльності дитини як на рівні змісту, так і на рівні форми організації з метою забезпечення появи деяких нових психологічних якостей: теоретичного мислення, рефлексії, самостійності в розв’язанні різноманітних навчальних завдань. Ключовий психологічний елемент – "Способи діяльності"(Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов);

- особистісна: основною психолого-педагогічною метою є загальний розвиток учнів, у тому числі розвитку їхніх пізнавальних, емоційно-вольових, моральних та естетичних здібностей, навчання ведеться на високому рівні труднощів, однак при цьому створюються умови для вияву здібностей індивідуально слабких і сильних учнів. Ключовим психологічним елементом є "цілісний особистісний ріст" (Л.В. Заков, І.В. Нечаєва та ін.);

- вільна: максимально враховується внутрішня ініціатива дитини. За допомогою педагога дитина визначає інтенсивність і тривалість своїх навчальних занять, вільно планує власний час, сама обирає засоби навчання. Ключовий психологічний елемент – "свобода індивідуального вибору" (Р. Штейнер, Ф. Куббс).

- збагачена: ключовим психологічним елементом є "індивідуальний ментальний досвід". Ця модель створює умови для актуалізації, ускладнення і збагачення індивідуального ментального досвіду дитини (Л. Демидова, М. Холодова, Є Гельфман).

Кожна із цих методичних моделей диктує свої іміджеві характеристики педагога.

Можливості педагога можуть вступати в суперечність із потребами освітніх завдань та задоволенням учасників освітнього процесу. Щоб привести можливості педагога до основних характеристик іміджу, необхідно оволодівати знаннями про етапи професійного становлення, працювати над собою, використовуючи психологічні методики самовдосконалення, зробити об’єктом самоуправління ті особисті якості, які суперечать вимогам позитивного іміджу педагога.



Інструментарій педагогічної іміджології.

Ефективними способами створення педагогічного іміджу є забезпечення ситуацій "абсолютної позиції" здійснюється за принципом зменшення аудиторії, характеристик педагога) з метою забезпечення ефективної комунікації. Тобто це розміщення інформації про педагога в доречному, благонадійному середовищі. Цей метод демонструє професіоналізм педагога. Через ті характеристики, які найбільше цікавлять батьків, учнів, громадськість. Цей метод зосереджує увагу на потребах слухача.

Створення ситуації "емоційності". Суттєвим в управлінні іміджем педагога є доцільне співвідношення раціонального й емоційного впливу. Відомо, що письмовий текст не емоційний. А емоційність – основа впливу, тому необхідно перекласти текст з мови раціональної на емоційну. Емоційне висловлювання доповнює зміст повідомлення, ілюструє ставлення комунікатора до інформації. Проте зайва емоційність може викликати в слухачів відчуття дискомфорту. Тому рекомендують керуватися таким правилом: в усному мовленні більш доцільно звертатися до фактів, які викликають емоції, ніж демонструвати відповідні емоції.

Деталізація. Рівень впливу підвищується за умови певної деталізації інформації – це дає змогу викликати довіру, оскільки деталям завжди вірять більше, ніж абстракціям. Крім того, інформація про педагога подається на рівні особистісного спілкування. Педагог репрезентується як Людина.



Як скласти іміджеві програму для педагога.

Іміджеві програма базується на таких операціях:



  1. Визначення потреб учасників освітнього процесу. Кожен представник освітньої громадськості по-своєму бачить позитивний (негативний) образ педагога. Суттєвим є визначення потреб учасників з метою їх задоволення, адже вони диктують ефективність наступних кроків.

  2. Обґрунтування сильних і слабких сторін педагога необхідно знати не тільки сильні характеристики педагога, а й негативні, суперечливі. Не виключено, що увага громадськості концентруватиметься саме на останніх.

  3. Конструювання образу (іміджу) педагога, зіставлення характеристик із потребами аудиторії. На цьому етапі посилюється увага на позитивних моментах у діяльності педагога.

  4. Вербалізація, візуалізація бажаних характеристик педагога, переведення їх у поведінкову форму. На цьому етапі, керуючись якісними характеристиками мовлення, інструментарієм, образ педагога подається через різноманітні канали сприйняття (усні та письмові повідомлення про педагога, його участь у конкурсах, проведення педагогом відкритих занять тощо).


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка