І суміжних прав



Дата конвертації15.09.2017
Розмір138 Kb.
Міжнародні угоди з охорони авторського права,

і суміжних прав
1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів
Конвенція, прийнята 9.09.1986 p., базується на трьох основних принципах і містить ряд положень які визначають мінімальний рівень охорони, що надається, а також ряд спеціальних положень щодо країн, які розвиваються. Три основні Принципи такі: твори, країною походження яких є одна з договірних держав (тобто твори, автор яких е громадянином такої держави, або твори, вперше опубліковані в такій державі), повинні користуватися тією ж охороною в кожній з інших договірних держав, яка надається творам їх власних громадян (принцип національного режиму); така охорона не повинна обумовлюватися виконанням будь-яких формальностей (принцип автоматичної охорони); така охорона не залежить від наявності охорони в країні походження твору (принцип незалежності охорони). Мінімальні норми охорони поширюються на твори і прана, які підлягають охороні, а також на термін охорони. Стосовно творів, то охорона повинна поширюватися на "... кожний твір у літературній, науковій і художній сферах, незалежно від способу або форми його вираження" (стаття 2 (1) Конвенції), 3 урахуванням деяких дозволених застережень обмежень або виключень правами, які повинні визнаватися як виключні права давати дозволи, є такі: право на переклад; право на адаптацію аранжування твору; право на публічний пока» або виконання драматичних, музично-драматичних і музичних Творів; право публічно декламувати літературні твори; право передачі для публічного ознайомлення, показу або виконання таких творів; право на мовлення (з можливістю для договірних держав передбачати лише право на винагороду, замість права давати дозвіл); право: відтворювати будь-яким способом і в будь-якій формі (з можливістю для договірних держав дозволяти відтворення без згоди автора в деяких особливих випадках за умови, що воно не суперечить нормальному використанню твору і не завдає відчутної шкоди законним інтересам автора і з можливістю для договірних держав, у випадку звукового запису музичного твору встановлювати права лишена справедливу винагороду); право використовувати твір як основу аудіовізуального твору, а також право на відтворення, розповсюдження, публічне виконання або ознайомлення публіки з таким аудіовізуальним твором. Конвенція також передбачає немайнові права, тобто право автора вимагати визнання його авторства на твір і протидіяти будь-якому спотворенню} перекрученню або іншій зміні цього твору, а також будь-якому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або репутації автора. Стосовно тривалості охорони загальне правило полягає в тому, що охорона триває до закінчення п'ятдесятого року після смерті автора. Однак є виняток з цього загального правила. Для творів, випущених анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через. 50 років після того, як твір став правомірно доступним для публіки*, за винятком тих випадків, коли взятий автором псевдонім не викликає сумнівів у його особі або якщо автор розкрив свою особу протягом цього терміну. В такому випадку застосовується загальне правило. Для аудіовізуальних (кінематографічних) творів мінімальний термін охорони закінчується через 50 років після того, як твір став доступним для публіки (випуск твору), або — якщо ця подія не настане — термін охорони закінчується через 50 років після створення твору. Для творів прикладного мистецтва і фотографічних творів мінімальний термін охорони закінчується через 25 років від часу створення такого твору. Країни, які відповідно до практики, встановленої Генеральною Асамблеєю ООН, вважаються такими, що розвиваються, стосовно деяких творів і за певних умов можуть не дотримуватися цих мінімальних рівнів стосовно права на переклад і права на відтворення. Бернський союз має Асамблею і Виконавчий комітет. Будь-яка країна "член Союзу, яка приєдналася, принаймні, до адміністративних і заключних положень Стокгольмського акта, е членом Асамблеї. Члени Виконавчого комітету вибираються з членів Союзу, за винятком Швейцари, яка є членом Комітету. Підготовка дворічної програми і бюджету Міжнародного бюро стосовно Бернського союзу є завданням Асамблеї цього Союзу. Конвенція відкрита для всіх держав. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання повинні подаватися на збереження Генеральному директору ВОІВ. Станом на 1 листопада 1999 року учасниками Конвенції були 125 держав.
2. Договір ВОІВ з авторського права (ДАЛ)
Цей договір складений у Женеві 20.12.1996 р. і відкритий для участі держав-членів ВОІВ і Європейської спільноти.

Договір повинен вступити в силу після передання генеральному директору ВОІВ (депозитарію), на збереження тридцятьма державами документів про ратифікацію або приєднання. За станом на 01.02.2001 р. Договір в силу не вступив, хоча підписала його 51 держава, а ратифікували або приєднались 22 держави. Цей договір є розвитком Бернської конвенції і був підготовлений ВОІВ з метою регулювання нових відносин у зв'язку з найбільш сучасними технологіями і новими, не відрегульованими раніш правами.

- Щодо об'єктів, які охороняються авторським правом, у ДАТІ згадані два таких об'єкти:

  1. комп'ютерні програми, незалежно від способу або форми їх вираження; вони охороняються як літературні твори згідно зі ст. 2 Бернської конвенції;

  2. компеляції даних або іншої інформації (бази даних) в будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту є результатом інтелектуальної творчості (ст.5).

Стосовно прав авторів, то в ДАП розглядаються три таких
права:


  1. Право на розповсюдження (ст.6), тобто виключне право дозволяє доведення до широкого ознайомлення оригіналу і екземплярів своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності.

  2. Право на прокат (ст.7), тобто виключне право дозволяє комерційний (або так званий громадянсько-правовий) прокат для загалу оригіналів або екземплярів трьох видів творів:

а) комп'ютерних програм;

б) кінематографічних творів;

в) творів, втілених у фонограмах, як визначено в національних законодавствах держав.

3. Право на повідомлення для широкого загалу (ст. 8).
Адміністративні функції по Договору виконує Міжнародне

бюро ВОІВ.
3. Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних

творів (FRT)
Договір прийнятий у Женеві 18.04.1989 р. для держав-членів ВОІВ і установлює міжнародний регістр аудіовізуальних творів з метою реєстрації заяв стосовно аудіовізуальних творів і прав на них, включаючи, зокрема, права на їх використання.

Договір установлює Союз з міжнародної реєстрації аудіовізуальних творів, який має Асамблею, що складається з держав, які домовляються і представлені одним делегатом.

Основне завдання Асамблеї підтримка і розвиток Союзу та використання Договору. Союз має свій бюджет. За станом на 15.01.2001 р. учасниками Договору є 13 держав (України не має).
4.Міжнародні угоди у сфері суміжних прав
Поява суміжних прав стала в основному результатом технічного прогресу. Перші заходи проти недозволеного зняття копій записів музикальних творів були прийняті індустрією фонограм на національному рівні. Так на Дипломатичній конференції Вернського союзу з охорони літературних і художніх творів у Римі (1928 р.) була прийнята резолюція з міжнародної охорони прав виконавців, виробників фонограм і організації ефірного мовлення (Римська конвенція).

За станом на 15.01.2001 р. у конвенції взяли участь 67 держав (України поки що немає). Адміністративні функції цієї конвенції виконує ВОІВ разом з Міжнародною організацією праці (МОП) і ЮНЕСКО у складі Секретаріату Міжурядового Комітету.

20.12.1996 р. укладений Договір ВОІВ на виконання і фонограми (ДВФ), який набере чинності після здачі на зберігання 30-ма державами документів про ратифікацію або приєднання генеральному директору ВОІВ (депозитарію).

У 1971 р. була прийнята Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція щодо фонограмам), в якій за станом на 15.01.2001 р. взяли участь 64 держави, в т. ч. Україна.

У 1974 р. була прийнята Брюссельська конвенція щодо розповсюдження носіями програми сигналів, що передаються через супутники (Конвенція щодо супутників), до складу якої входять за станом на 2001 р. 24 держави (України немає).


  1. Угоди про торгові аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС)

Угода ТРІПС (від англійського Agreement on Trade — Related Aspects of Intellectual Property Rights) набрала чинності 01.01.1995 p. і є обов'язковою для усіх країн-членів Всесвітньої торговельної організації (ВТО).

Угода ТРІПС регулює широкий спектр прав, які відносяться до інтелектуальної власності: авторське право і суміжні права, право на товарні знаки, географічні вказівки, промислові зразки, патенти, топології інтегральних мікросхем і закриту інформацію (ст.1). Інші сфери інтелектуальної власності (наприклад, корисні моделі) не регулюються цією угодою.

ТРІПС передбачає як принцип національного режиму, так і принцип найбільшого сприяння.


6. Інші міжнародні договори й угоди
Є окремі регіональні угоди, що передбачають уніфікацію законодавства про винаходи і видачу єдиних патентів.

1962 р. — угода про створення Афро-Мальгашського відомства промислової власності для групи африканських країн, що були раніше колоніями Франції.

1977 р. — ця угода була замінена договором про створення Африканської організації інтелектуальної власності (ОАПІ), у якій беруть участь 12 африканських країн.

1976 р. — групою інших Африканських країн (що були раніше колоніями Великобританії) була укладена аналогічна угода ЄСАРІПО.

У 1973 р. на конференції в Мюнхені, у якій брала участь 21 європейська держава, була підписана Конвенція про видачу європейських патентів на основі уніфікованих для цих цілей правил (виданий патент діє як національний із правами на основі національного законодавства).

У 1975 р. країнам загального ринку (ЄЕС) була підписана Люксембурзька конвенція про европатенти для "Загального ринку" — діє як єдиний патент на всій території ЄЕС.

У Мюнхені було створено Європейське патентне відомство. Люксембурзька конвенція передбачала створення єдиного патентного права, загального для всіх договірних держав. Виданий ЄЕС патент зветься "патент співтовариства".

Угоди про товарні знаки за кордоном здійснюються на основі як національного законодавства, так і положень міжнародних угод.

Ряд країн-учасниць Паризької конвенції в 1891 р. підписали Мадридську конвенцію про міжнародну реєстрацію товар них знаків (ТРТ) (у Міжнародне бюро в Женеві подається заявка на товарний знак, потім ця заявка направляється бюро у відомства країн-учасниць). Національні відомства можуть відмовити в реєстрації, якщо ні, то охорона у всіх країнах-учасницях. Для широкого числа учасниць 12.06.1973 р. у Відні підписується нова міжнародна угода (куди входить СРСР).


7. Євразійська патентна конвенція (ЄАПК)
Євразійська патентна конвенція (ЄАПК) — це міжнародна регіональна угода, підписана в м. Москві 09.09.1994 p., згідно з якою була заснована Євразійська патентна система, що передбачає видачу євразійського патенту (ЄАП), який має дію і регулюється тими самими положеннями, що і національний патент, виданий у державі-учасниці. Для здійснення положень ЄАПК, пов'язаних з функціонуванням Євразійської патентної системи, у тому числі з видачею євразійських патентів, заснована Євразійська патентна організація (ЄАПО), до складу якої входять Адміністративна Рада і Євразійське патентне відомство. ЄАПК дає можливість заявнику подати одну заявку російською мовою до одного одержуючого відомства через одного патентного повіреного (чи самостійно). Жорстка система експертизи дозволяє одержати "міцний" патент. Термін дії ЄАП становить 20 років від дати подання євразійської заявки. Діловодство ведеться російською мовою, яка є офіційною мовою ЄАПО.

Станом на 15.07.1999 р. учасницями Конвенції є 9 країн (Росія, Білорусія, Казахстан, Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджанська республіка), Україна поки що утрималась.

Основне завдання — координація спільної діяльності зі створення міжнародної системи охорони об'єктів промислової власності і гармонізація національних законодавств у цій сфері.

Передбачено приєднання до Конвенції країн Балтії, Східної і Центральної Європи.

ЄАПК розроблена на основі прийнятих у міжнародній практиці норм і процедур, пройшла міжнародну експертизу і схвалена Міжнародним бюро ВОІВ, Європейською патентною організацією, Міжнародною асоціацією з охорони промислової власності.

8. Міжнародне співробітництво України з питань інтелектуальної власності
Україна є учасницею 17-ти багатосторонніх міжнародних угод та конвенцій, 38-ми двосторонніх, регіональних та 10-ти міжвідомчих міжнародних угод та договорів.

Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ) успішно співробітничає з ВОІВ, беручи активну участь у роботі її комітетів, з Європейським патентним відомством (ЄПВ), з Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН).

У рамках договору, підписаного Європейською комісією та Європейським об'єднанням авторських та композиційних товариств (GESAK), почали запроваджувати в Україні з 23.02.1998 р. програму "TASIS" "Інтелектуальна власність" за такими стратегічними напрямками співпраці:


  • сприяння реформуванню законодавства України в галузі авторського права та суміжних прав з огляду на вимоги Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Угоди TRIPS, а також інших міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері;

  • ефективне застосування чинного законодавства у боротьбі з аудіо- та відеопіратством;

  • допомога організаціям, що управляють майновими правами авторів різних категорій на колективній основі (включаючи виконавців та виробників фонограм);

  • підготовка спеціалістів (проведення семінарів, стажувань тощо);

  • надання технічної допомоги, в т. ч. поставок комп'ютерної техніки;

  • інформування громадськості про проблеми охорони прав інтелектуальної власності;

  • видавнича діяльність;

  • створення центрів підготовки спеціалістів у галузі інтелектуальної власності.

У рамках програми TASIS європейськими експертами було проведено експертизу проекту Закону "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

У 2001 р. поновив свою роботу Наглядовий комітет (Steering Comnuttee), метою якого є сприяння ефективному запровадженню в Україні Програми "TASIS" "Інтелектуальна власність".

Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та учасницею найважливіших угод у цій сфеpi, зокрема Всесвітньої конвенції про авторське право, Паризької конвенції з охорони промислової власності, Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору про патентну кооперацію, Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, Договору про закони щодо товарних знаків, Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури, Найробського договору про охорону Олімпійського символу.

Підписані міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової власності з Російською Федерацією, республіками Білорусь, Узбекистан, Киргизстан, а також Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством (ЄС), Угода про торговельні відносини між Україною і СІЛА, Угода між Урядом України та Урядом США про співробітництво у сфері науки і технологій та Угода між Україною й США в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях, які містять положення, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності.



Україна прагне вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), що потребує, в свою чергу, виконання відповідних положень всіх договорів та угод цієї організації, насамперед Генеральної угоди тарифів і торгівлі (ГАТТ) та її складової — Договору про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка